ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
"03" вересня 2025 р. справа № 826/3112/16
м. Івано-Франківськ
Івано-Франківський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Боброва Ю.О.,
за участі:
секретаря судового засідання - Костюк О.С.,
представника позивача - Кальмука Т.В.,
представниці відповідача - Порохової А.Є.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами спрощеного позовного провадження в режимі відеоконференції в приміщенні суду адміністративну справу за позовом Приватного акціонерного товариства “Індустріальні та дистрибуційні системи» до Одеської митниці - про визнання протиправними дій та скасування рішень,-
26.02.2016 Приватне акціонерне товариство “Індустріальні та дистрибуційні системи» (далі - позивач, ПрАТ “ІДС») звернулося до Окружного адміністративного суду м. Києва з адміністративним позовом до Одеської митниці (далі - відповідач) про:
- визнання протиправними дій щодо коригування митної вартості товару за вантажною митною декларацією №500040403/2015/006405 від 10.12.2015;
- визнання протиправним та скасування Рішення про коригування митної вартості товарів №500040403/2015/000097/2 від 10.12.2015;
- визнання протиправним та скасування Картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №500040403/2015/00103 від 10.12.2015.
Позовні вимоги обґрунтовані наступними фактичними обставинами та нормами законодавства.
13.01.2015 між ПрАТ Індустріальні та дистрибуційні системи» та ТОВ “Айдіес Боржомі Тбілісі» (Грузія) був укладений контракт № СТ20-001/1501 на поставку мінеральної води “Боржомі» в асортименті. 02.03.2015 укладена Додаткова угода № 1 до вказаного контракту, якою змінена ціна товару, оскільки вона не завжди стала та залежить від різних процесів на ринку та ряду економічних чинників.
10.12.2015 на виконання умов контракту ТОВ “Айдіес Боржомі Тбілісі» поставило позивачу партію товару за цінами згідно Додаткової угоди №1.
10.12.2015 з метою здійснення митного оформлення товару уповноваженим позивачем декларантом - ТОВ “М енд С форвардінг Ко» була подана до Одеської митниці вантажна митна декларація №500040403/2015/006405 від 10.12.2015, відповідно до якої визначено найменування товару - “Вода природна мінеральна лікувально-столова гідрокарбонатна натрієва “Боржомі» на суму 36 115,20 дол. США, що відповідало умовам контракту з урахуванням Додаткової угоди №1. Митна вартість товару визначена відповідно до п.п. 1 п. 1 ст. 57 Митного кодексу України - за основним методом.
Відповідно до вимог ст. 53 Митного кодексу України декларантом при митному оформленні товару одночасно з митною декларацією були подані документи для підтвердження вказаної у митній декларації митної вартості товару та визначення її за основним методом, зокрема: коносамент №3від 06.12.2015; банківські платіжні документи; прейскурант (прайс-лист) виробника товару б/н від 02.03.2015; Висновки про вартісні характеристики товару від 04.06.2015 за №11/653 та від 06.11.2015 за №ОЄ-8/427; виписки з бухгалтерських документів позивача щодо ціни товару; розрахунок ціни (калькуляція) LT32-589/1503 від 26.03.2015; рахунки-фактура (інвойс); пакувальні листи; Сертифікати про походження товару; зовнішньоекономічний контракт від 13.01.2015 № СТ20-001/1501 та Додаткові угоди до нього; митна декларація країни відправлення від 04.12.2015 № С 28886, а також інші необхідні для митного оформлення документи.
Однак, відповідачем відповідно до п.п. 3, 4 ст. 53 МКУ було висунуто вимогу про надання протягом 10-ти календарних днів додаткових документів для підтвердження заявленої митної вартості товару, а саме: виписку з бухгалтерських та банківських документів покупця, що стосуються відчуження оцінюваних товарів, ідентичних та/або подібних (аналогічних) товарів на території України; довідкову інформацію щодо вартості у країн-експортері товарів, що є ідентичними та/або подібними (аналогічними) оцінюваним товарам; розрахунок ціни (калькуляцію). Вважає таку вимогу безпідставною, оскільки позивачем додано до митної декларації усі необхідні документи для підтвердження митної вартості товару.
Разом з тим, позивач на вимогу відповідача до митного органу подав додаткові документи, що підтверджують митну вартість товарів, ПрАТ «ІДС» подано додаткові документи, надати які було можливим.
Обґрунтовуючи протиправність вказаних рішень позивач зазначає, що:
- пов'язаність ПрАТ «ІДС» із продавцем товару, поданого до митного оформлення, фактично не вплинула на митну вартість товару, а вимога щодо надання додаткових документів на цій підставі є неправомірною;
- виписка з бухгалтерської документації та банківські документи про оплату товару об'єктивно не могли бути надані позивачем у зв'язку із характером договірних відносин (проведення оплати кожної партії товару Продавцю протягом 75 днів з моменту митної очистки вантажу в Одесі);
Позивач вважає, що надав до митного оформлення достатні документи для перевірки та підтвердження числового значення заявленої ним митної вартості товару, а відповідачем не обґрунтовано необхідності застосування резервного методу визначення митної вартості товарів.
Проте, 10.12.2015 відповідачем винесено Рішення про коригування митної вартості товарів №500040403/2015/000097/2, відповідно до якого, на думку митного органу, покупець - ПрАТ “ІДС» та продавець - ТОВ “Айдіес Боржомі Тбілісі» (Грузія) є взаємопов'язаними, що вплинуло на заявлену позивачем митну вартість товару. Однак, хоча і вказані компанії є частинами однієї міжнародної компанії “IDS BORJOMI INTERNATIONAL» цей факт сам по собі не можу слугувати підставою для розгляду вартості поставки як неприйнятної.
Відповідач при прийнятті оскаржуваних рішень не взяв до уваги стрімке непрогнозоване зниження курсу гривні по відношенню до долара США у лютому 2015 року, який у січні 2015 року становив - 15,81 грн., а вже в лютому 2015 року - 24,47 грн.
Враховуючи вказане позивач вважає дії відповідача при митному оформленні задекларованих позивачем товарів протиправними, а також, що Рішення про коригування митної вартості товарів №500040403/2015/000097/2 від 10.12.2015 та Картка відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №500040403/2015/00103 від 10.12.2015 є необґрунтовані та протиправні, такі, що прийняті в порушення п. 3 ст. 53, п. 2 ст. 55, п. 2 ст. 58 Митного кодексу України. Тому, вони підлягають скасуванню, оскільки порушують права і законні інтереси позивача. З наведених підстав просить позов задовольнити у повному обсязі.
На виконання вимог Закону України “Про внесення змін до пункту 2 розділу “Прикінцеві та перехідні положення» Закону України “Про ліквідацію Окружного адміністративного суду міста Києва та утворення Київського міського окружного адміністративного суду», відповідно до Порядку передачі судових справ, нерозглянутих Окружним адміністративним судом міста Києва, затвердженого наказом Державної судової адміністрації України від 16.09.2024 за №399, адміністративна справа № 826/3112/16 направлена для розгляду по суті до Івано-Франківського окружного адміністративного суду.
Відповідно до протоколу розподілу справ між суддями від 07.04.2025 адміністративна справа розподілена судді Боброву Ю.О.
Ухвалою суду від 14.04.2025 справа прийнята до провадження головуючим суддею Бобровим Ю.О. та призначена до розгляду у спрощеному позовному провадженні без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
Відповідно до ухвали суду від 17.06.2025 замінено відповідача у справі на належного - Одеську митницю (код в ЄДРПАОУ - 44005631).
Згідно ухвали суду від 23.07.2025 задоволено клопотання відповідача та призначено судовий розгляд справи у спрощеному позовному провадженні з повідомленням (викликом) учасників справи та призначено її розгляд на 13.08.2025 о 14:15 год.
Ухвалами суду від 07.08.2025 та від 18.08.2025 задоволені клопотання представників сторін про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції.
01.07.2025 на адресу суду від Одеської митниці надійшов відзив на позовну заяву ПрАТ “ІДС» (а.с. 141-149).
Відповідач позовні вимоги не визнає та просить відмовити у їх задоволенні. Вказує, що для підтвердження митної вартості товару - “Вода природна мінеральна лікувально-столова гідрокарбонатна натрієва “Боржомі» разом з митною декларацією (ВМД) №500040403/2015/006405 від 10.12.2015 позивачем подані документи: інвойси від 03.12.2015 №GE20150445, №GE20150446, №GE20150447, коносамент від 06.12.2015 №3, зовнішньоекономічний контракт від 13.01.2015 № СТ20-001/1501, доручення від 16.05.2014 №BU6-126 та інші документи, зазначені в графі 44 МД.
У зв'язку із спрацюванням профілю ризику автоматизованої системи аналізу та управління ризиками щодо можливого заниження митної вартості, а також через те, що міжнародна компанія “IDS BORJOMI INTERNATIONAL» включає в себе “IDS BORJOMI GEORGIA LLC» (Грузія) та ПрАТ Індустріальні та дистрибуційні системи», тобто, продавець і покупець є взаємопов'язаними компаніями, митний орган на підставі п.4 ст.54 МКУ мав підстави вважати, що існуючий взаємозв'язок між покупцем і продавцем вплинув на заявлену декларантом митну вартість товару. Тому, Митницею зобов'язано декларанта протягом 10-ти днів подати додаткові документи, а саме: виписку з бухгалтерських та банківських документів покупця, що стосуються відчуження оцінюваних товарів, ідентичних та/або подібних (аналогічних) товарів на території України; довідкову інформацію щодо вартості у країн-експортері товарів, що є ідентичними та/або подібними (аналогічними) оцінюваним товарам; розрахунок ціни (калькуляцію). Однак, вказані документи декларантом подані не були.
У зв'язку з викладеним, Одеською митницею при оформленні товару за МД №500040403/2015/006405 від 10.12.2015 правомірно прийняті Рішення про коригування митної вартості товарів №500040403/2015/000097/2 від 10.12.2015 та Картка відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №500040403/2015/00103 від 10.12.2015.
Таким чином, відповідач вважає, що діяв правомірно, тому оскаржувані рішення не підлягають скасуванню. Просить відмовити у задоволенні позовних вимог.
Позивач не скористався правом поданні відповіді на відзив.
У судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги з підстав, вказаних у позовній заяві та поясненнях. Просив позов задовольнити повністю.
Представниця відповідача у судовому засіданні проти позову заперечила з підстав, зазначених у відзиві на позов. Просила суд відмовити у задоволенні позовних вимог.
Розглянувши матеріали адміністративної справи відповідно до вимог статті 262 КАС України, за правилами спрощеного позовного провадження, у відкритому судовому засіданні за участі представників сторін, заслухавши їх усні пояснення, дослідивши в сукупності письмові докази, якими сторони обґрунтовують позовні вимоги та заперечення на позов, суд установив наступне.
13.01.2015 між ПрАТ “ІДС» та ТОВ “Айдіес Боржомі Тбілісі» (Грузія) укладено Контракт №СТ20-001/1501 від 13.01.2015 (Контракт) на поставку мінеральної води “Боржомі» в асортименті.
02.03.2015 між ПрАТ “ІДС» та ТОВ “Айдіес Боржомі Тбілісі» (Грузія) укладено Додаткову угоду №1 від 02.03.2015 до Контракту, якою змінено ціну товару за Контрактом.
10.12.2015 року на виконання умов Контракту, ТОВ “Айдіес Боржомі Тбілісі» (Грузія) поставило партію товару (вода мінеральна “Боржомі») за цінами відповідно до Контракту з урахуванням укладеної Додаткової угоди №1 до Контракту.
Вказана партія товару ввезена для здійснення митного оформлення в режимі імпорту до Відділу митного оформлення “Іллічівськ» Одеської митниці.
10.12.2015 з метою здійснення митного оформлення ввезеного в режимі імпорту товару, уповноваженим ПрАТ “ІДС» декларантом - ТОВ “М енд С форвардінг Ко» подано вантажну митну декларацію №500040403/2015/006405 від 10.12.2015, відповідно до якої визначено найменування товару - “Вода природна мінеральна лікувально-столова гідрокарбонатна натрієва “Боржомі» на суму 36 115,20 дол. США, що відповідало умовам контракту з урахуванням Додаткової угоди №1. Митна вартість товару визначена відповідно до п.п. 1 п. 1 ст. 57 Митного кодексу України - за основним методом.
Для підтвердження заявленої митної вартості Товару та визначення її за основним методом, до вказаної митної декларації декларантом 10.12.2015 листом за №318 подано митному органу наступні документи: коносамент №3від 06.12.2015; банківські платіжні документи; прейскурант (прайс-лист) виробника товару б/н від 02.03.2015; Висновки про вартісні характеристики товару від 04.06.2015 за №11/653 та від 06.11.2015 за №ОЄ-8/427; виписки з бухгалтерських документів позивача щодо ціни товару від 22.07.2015; розрахунок ціни (калькуляція) LT32-589/1503 від 26.03.2015; рахунки-фактура (інвойс) від 03.12.2015 за №№GE20150445, GE20150446, GE20150447; пакувальні листи до вказаних інвойсів; Страховий поліс №00837 від 28.01.2015; Копія угоди стосовно внесення змін до Відкритого полісу №ICG/AG 15/026+1 від 04.03.2015; Сертифікати про походження товару; зовнішньоекономічний контракт від 13.01.2015 № СТ20-001/1501 та Додаткові угоди до нього: № 1 від 02.03.2015, № 2 від 10.06.2015, № 3 від 12.06.2015; Доповнення до внутрішнього договору (контракту) №1 від 19.12.2014; договір про надання послуг митного брокера № BU6-126 від 16.05.2015; інформація про позитивні результати здійснення радіологічного контролю товару (для товарів і транспортних засобів, що не підлягають екологічному контролю) № 2761 від 06.12.2015; копія митної декларації країни відправлення С 2886 від 04.12.2015.
Крім того, у відповідь на вимогу митниці про надання протягом 10-ти календарних днів додаткових документів для підтвердження заявленої митної вартості товару, позивачем подано: інформацію, що стосується відчуження оцінюваних товарів, ідентичних та/або подібних (аналогічних) товарів на території України; розрахунок ціни (калькуляцію). Стосовно інформації про вартість у країні-експортері оцінюваних товарів, ідентичних та/або подібних (аналогічних) Товариством зроблені відповідні запити (а.с. 88-90).
Окрім того, листом від 23.902.2016 за вих. №151/4-16ц на адресу митниці ПрАТ “ІДС» подало: копію платіжного доручення від 18.12.2015 за №57 про оплату товару; Виписки з бухгалтерської документації (відомість розрахунків між ПрАТ “ІДС» та себе “IDS BORJOMI GEORGIA LLC» (Грузія); копію розрахунку ціни (калькуляція); копію угоди до Відкритого страхового полісу №ICG/AG 15/026+1 від 04.03.2015 (а.с. 91-92).
Разом з тим, на думку відповідача, ПрАТ “ІДС» не подало необхідні додаткові документи, тому Одеською митницею винесено Рішення про коригування митної вартості товарів №500040403/2015/000097/2 (а.с. 15-16).
У рішенні, серед іншого, вказано, що міжнародна компанія “IDS BORJOMI INTERNATIONAL» включає в себе “IDS BORJOMI GEORGIA LLC» (Грузія) та ПрАТ Індустріальні та дистрибуційні системи». Тому митний орган вважає, що продавець і покупець є взаємопов'язаними компаніями та існуючий взаємозв'язок між покупцем і продавцем вплинув на заявлену декларантом митну вартість товару. У зв'язку з цим, на підставі п.4 ст.54 МКУ Митницею зобов'язано декларанта протягом 10-ти днів з моменту отримання листа від 10.12.2015 подати додаткові документи, а саме: виписку з бухгалтерських та банківських документів покупця, що стосуються відчуження оцінюваних товарів, ідентичних та/або подібних (аналогічних) товарів на території України; довідкову інформацію щодо вартості у країн-експортері товарів, що є ідентичними та/або подібними (аналогічними) оцінюваним товарам; розрахунок ціни (калькуляцію).
За результатами проведеної консультації з декларантом митним органом було обрано метод визначення митної вартості - за ціною договору щодо ідентичних товарів. Оскільки відповідно до п.2 ст.58 МКУ, використані декларантом відомості не підтверджені документально, відповідно до п.3 ст.58 застосовуються другорядні методи, зазначенні у п.2 ч.1 ст. 57 МКУ. У митного органу наявна інформація щодо вартості операцій з ідентичними товарами, тому відповідно до статті 59 МКУ митна вартість визначена з використанням другорядних методів, а саме: за ціною договору щодо ідентичних товарів за митною декларацією від 03.02.2015 №500040403/2015/000472. Тому митна вартість коригується з використанням другого метода її визначення (а.с. 16).
З вказаних підстав, 10.12.2015 митним органом прийнята Картка відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №500040403/2015/00103 (а.с. 17-20).
При цьому, в Картці відмови вказано, що вказане рішення прийняте згідно ст. 55 МКУ на підставі Рішення про коригування митної вартості товарів №500040403/2015/000097/2 від 10.12.2015 та роз'яснена можливість прийняття нової митної декларації з урахуванням цього рішення (а.с. 20).
Разом з тим, суд дійшов висновку про те, що прийняття Митницею рішення про митне оформлення товару за ВМД №500040403/2015/006405 від 10.12.2015, виходячи із митної вартості, вказаної у договорі щодо ідентичних товарів за митною декларацією від 03.02.2015 №500040403/2015/000472, а також подальше коригування його вартості за допомогою резервного методу, а також прийняття оскаржуваних рішень - носять протиправний характер, враховуючи встановлені судом фактичні обставини даної справи з урахуванням наступних норм матеріального права (в редакції, чинній на момент спірних правовідносин).
Засади організації та здійснення митної справи в Україні, регулювання економічних, організаційних, правових, кадрових та соціальних аспектів діяльності митної служби України визначає Митний кодекс України (далі - МК України).
Статтею 49 МК України встановлено, що митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Стаття 51 МК України регулює питання визначення митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, згідно частини 1 та 2 якої митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу. Митна вартість товарів, що ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, визначається відповідно до глави 9 цього Кодексу.
Заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою (частина перша статті 52 МК України).
Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов'язані:
1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом;
2) подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню;
3) нести всі додаткові витрати, пов'язані з коригуванням митної вартості або наданням митному органу додаткової інформації (частина друга статті 52 МК України).
Відповідно до частини першої статті 53 МК України у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.
У частині другій цієї статті наведений перелік документів, які підтверджують митну вартість товарів.
Так, документами, які підтверджують митну вартість товарів, є:
1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості;
2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності;
3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу);
4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару;
5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару;
6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів;
7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню;
8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.
У разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи:
1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається;
2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом);
3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту);
4) виписку з бухгалтерської документації;
5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів;
6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару;
7) копію митної декларації країни відправлення;
8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.
Забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.
Митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті.
Ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов'язаних із продавцем осіб для виконання зобов'язань продавця.
При визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, додаються такі витрати (складові митної вартості), якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті:
1) витрати, понесені покупцем:
а) комісійні та брокерська винагорода, за винятком комісійних за закупівлю, що є платою покупця своєму агентові за надання послуг, пов'язаних із представництвом його інтересів за кордоном для закупівлі оцінюваних товарів;
б) вартість ящиків тари (контейнерів), в яку упаковано товар, або іншої упаковки, що для митних цілей вважаються єдиним цілим з відповідними товарами;
в) вартість упаковки або вартість пакувальних матеріалів та робіт, пов'язаних із пакуванням;
2) належним чином розподілена вартість нижчезазначених товарів та послуг, якщо вони поставляються прямо чи опосередковано покупцем безоплатно або за зниженими цінами для використання у зв'язку з виробництвом та продажем на експорт в Україну оцінюваних товарів, якщо така вартість не включена до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті:
а) сировини, матеріалів, деталей, напівфабрикатів, комплектувальних виробів тощо, які увійшли до складу оцінюваних товарів;
б) інструментів, штампів, шаблонів та аналогічних предметів, використаних у процесі виробництва оцінюваних товарів;
в) матеріалів, витрачених у процесі виробництва оцінюваних товарів (мастильні матеріали, паливо тощо);
г) інженерних та дослідно-конструкторських робіт, дизайну, художнього оформлення, ескізів та креслень, виконаних за межами України і безпосередньо необхідних для виробництва оцінюваних товарів;
3) роялті та інші ліцензійні платежі, що стосуються оцінюваних товарів та які покупець повинен сплачувати прямо чи опосередковано як умову продажу оцінюваних товарів, якщо такі платежі не включаються до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті....;
4) відповідна частина виручки від будь-якого подальшого перепродажу товарів, що оцінюються, їх використання або розпорядження ними на митній території України, яка прямо чи опосередковано йде на користь продавця;
5) витрати на транспортування оцінюваних товарів до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України;
6) витрати на навантаження, вивантаження та обробку оцінюваних товарів, пов'язані з їх транспортуванням до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України;
7) витрати на страхування цих товарів.
При визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, не допускається включення ніяких інших витрат, крім тих, що передбачені у цій статті. До митної вартості не включаються нижчезазначені витрати або кошти за умови виділення їх з ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, що документально підтверджені та які піддаються обчисленню:
1) плата за будівництво, спорудження, складення, технічне обслуговування або технічну допомогу, здійснені після ввезення імпортних товарів, таких як промислова установка, машини або обладнання;
2) витрати на транспортування після ввезення;
3) податки, які справляються в Україні.
Використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості повинні бути об'єктивними, піддаватися обчисленню та підтверджуватися документально.
Частиною третьою статті 53 МК України встановлено обов'язок декларанта або уповноваженої ним особи на письмову вимогу митного органу протягом 10 календарних днів надати (за наявності) додаткові документи, у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Згідно з положенням частини четвертої вказаної статті у разі якщо митний орган має обґрунтовані підстави вважати, що існуючий взаємозв'язок між продавцем і покупцем вплинув на заявлену декларантом митну вартість, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу, крім документів, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, подає (за наявності) визначені в ній документи.
Аналіз наведених норм дає підстави вважати, що митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, витребування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено, і таке інше.
Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості є обов'язковою, оскільки з цією обставиною закон пов'язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.
Разом з тим витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 МК України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.
Визначаючись щодо обґрунтованості доводів Митниці щодо неможливості підтвердження поданими позивачем документами митної вартості товару заявленої у ВМД №500040403/2015/006405 від 10.12.2015, суд зазначає наступне.
Стаття 57 МК України регулює методи визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, а саме:
1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції);
2) другорядні:
а) за ціною договору щодо ідентичних товарів;
б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів;
в) на основі віднімання вартості;
г) на основі додавання вартості (обчислена вартість);
ґ) резервний.
Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).
Згідно зі статтею 58 МК України, метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, застосовується у разі, якщо:
1) немає жодних обмежень щодо прав покупця (імпортера) на використання оцінюваних товарів, за винятком тих, що:
а) встановлюються законом чи запроваджуються органами державної влади в Україні;
б) обмежують географічний регіон, у якому товари можуть бути перепродані (відчужені повторно);
в) не впливають значною мірою на вартість товару;
2) щодо продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, які унеможливлюють визначення вартості цих товарів;
3) жодна частина виручки від будь-якого подальшого перепродажу, розпорядження або використання товарів покупцем не надійде прямо чи опосередковано продавцеві, якщо тільки не буде зроблено відповідне коригування з урахуванням положень частини десятої цієї статті;
4) покупець і продавець не пов'язані між собою особи або хоч і пов'язані між собою особи, однак ці відносини не вплинули на ціну товарів.
Метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов'язковою при її обчисленні.
За приписами частин п'ятої-восьмої статті 57 МК України у разі неможливості визначення митної вартості товарів згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов'язаному із продавцем покупцю відповідно до статті 62 цього Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до статті 63цього Кодексу.
При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.
Методи на основі віднімання та додавання вартості (обчислена вартість) можуть застосовуватися у будь-якій послідовності на прохання декларанта або уповноваженої ним особи.
У разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу.
Згідно частини першої статті 59 МК України у разі якщо митна вартість оцінюваних товарів не може бути визначена згідно з положеннями статті 58 цього Кодексу, за основу для її визначення береться вартість операції з ідентичними товарами, що продаються на експорт в Україну з тієї ж країни і час експорту яких збігається з часом експорту оцінюваних товарів або є максимально наближеним до нього.
Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.
У разі неможливості визначення митної вартості товарів згідно з положеннями статей 59 і 60 МК України за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов'язаному із продавцем покупцю відповідно до статті 62 цього Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до статті 63 цього Кодексу.
При цьому, кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.
Відповідно до частини першої статті 60 МК України у разі, якщо митна вартість оцінюваних товарів не може бути визначена згідно з положеннями статей 58 і 59 цього Кодексу, за митну вартість береться прийнята органом доходів і зборів вартість операції з подібними (аналогічними) товарами, які продано на експорт в Україну і час експорту яких збігається з часом експорту оцінюваних товарів або є максимально наближеним до нього.
Згідно статті 64 МК України у разі якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 58-63 цього Кодексу, митна вартість оцінюваних товарів визначається з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (GAТТ).
Системний аналіз наведених вище норм МК України дає підстави вважати, що митні органи мають виключну компетенцію в питаннях перевірки та контролю правильності обчислення декларантом митної вартості. При цьому, дискреційні функції митних органів мають законодавчі обмеження у випадках незгоди із задекларованою митною вартістю.
Судом встановлено, що митним органом митна вартість товарів визначалась шляхом послідовного використання методів та застосовано резервний метод визначення митної вартості товару, оскільки на думку митного органу неможливо застосувати інших методів.
Суд зауважує, що ціна поставленого позивачем товару до розмитнення придбаного у нерезидента, згідно Контракту СТ20-001/1501 від 13.01.2015 була заявлена позивачем у відповідності до Додаткової угоди №1 02.03.2015 до такого Контракту. Позивачем в ході розгляду даної справи було надано належні докази дійсної ціни за якою такий товар був придбаний, що не спростовано відповідачем.
Також, не є обґрунтованими доводи відповідача про пов'язаність позивача та його контрагента згідно Контракту СТ20-001/1501 від 13.01.2015, так як належного доказу такого факту відповідачем протягом розгляду даної справи надано не було. При цьому, позивач заперечив будь-які відомості та обставини щодо пов'язаності позивача з його міжнародним партнером, заперечити проти яких відповідач не міг.
В даному разі слід зауважити, що у відповідності до частини п'ятнадцятої статті 58 МК України передбачено, що декларант має право відповіді та доказу відсутності впливу взаємозв'язку продавця і покупця на ціну, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари. Проте необхідно підкреслити, що наведене положення закріплює за декларантом право, а не обов'язок.
Таке тлумачення цього положення забезпечує його узгодженість із частинами дванадцятою, тринадцятою та чотирнадцятою статті 58 МК України, згідно із приписами яких, той факт, що продавець і покупець пов'язані між собою особи, сам по собі не може бути підставою для розгляду вартості операції як неприйнятної. У таких випадках необхідно розглянути обставини продажу та прийняти вартість операції за умови, що взаємовідносини покупця і продавця не вплинули на ціну оцінюваних товарів.
За наявності достатніх підстав вважати, що відносини, зазначені у частині дванадцятій цієї статті, вплинули на ціну оцінюваних товарів, митний орган повинен надати декларанту або уповноваженій ним особі свої письмові обґрунтування, що такий вплив мав місце.
У разі відсутності обґрунтувань з боку митного органу необхідно вважати, що взаємовідносини, зазначені у частині дванадцятій цієї статті, не вплинули на ціну оцінюваних товарів.
Отже, обов'язок доведення того, що пов'язаність між продавцем та покупцем вплинув на митну вартість задекларованого товару, лежить на митному органі. У разі, якщо він не виконав цей обов'язок, то необхідно вважати, що взаємовідносини, зазначені у частині дванадцятій статті 58 МК України, не вплинули на ціну оцінюваних товарів.
Аналогічного правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду у справі № 26/2313/16 (провадження № К/9901/35267/19).
Окрім вказаного, суд зазначає, що з 26.02.2015 почав діяти додатковий імпортний збір на товари, що ввозяться на митну територію України суб'єктами господарювання згідно із Законом України від 28.12.2014 №73- VIII “Про заходи щодо стабілізації платіжного балансу України відповідно до статті XII Генеральної угоди з тарифів і торгівлі 1994 року», що призвело до збільшення митних платежів, які повинні бути сплачені до Державного бюджету України суб'єктами господарювання, в тому числі і ПрАТ “ІДС», при ввезенні на митну територію України у митному режимі імпорту, незалежно від країни походження цих товарів та укладених Україною угод (договорів) про вільну торгівлю. Базою оподаткування додатковим імпортним митним збором є митна вартість товарів, що ввозяться на митну територію України, визначена відповідно до положень МК України.
Після початку дії додаткового імпортного зборку на товари, що ввозяться на митну територію України суб'єктами господарювання, майже одразу 02.03.2015 між ТОВ “Айдіес Боржомі Тбілісі» (Грузія) та ПрАТ “ІДС» укладена додаткова угода №1 до Контракту від 13.01.2015 №СТ20-001/1501, в якій вказана ціна товарів та їх митна вартість були зменшені. У додатковій угоді зазначено про те, що у зв'язку із суттєвою девальвацією гривні, зниженням платіжної спроможності позивачів, а також тим, що в країні Покупця (Україні) склалася складна економічна ситуація та товар втрачає свою конкурентоспроможність ціна товару була зменшена.
Суд приймає до уваги доводи позивача про те, що усі ці причини, які слугували зменшенню вартості товарів не пов'язані з економічною ситуацією у країни виробника, зменшенням витрат на виробництво товару виробником, а пов'язані з економічною ситуацією в Україні, тому саме для конкурентоспроможності ціна товарів була знижена.
В даному випадку, суд вважає, що зниження ціни товару згідно з додатковою угодою №1 до Контракту від 13.10.2015 №СТ20-001/1501 викликано не стільки бажанням пов'язаних продавця та покупця занизити суму митних платежів, як необхідністю забезпечення конкурентоспроможності товару. При цьому, відповідачем не доведено, що іншим, не пов'язаним із ТОВ “Айдіес Боржомі Тбілісі» (Грузія), покупцям, аналогічний товар у той самий період реалізовано за цінами вищими ніж для ПрАТ “ІДС».
Крім того, суд приймає до уваги доводи позивача про те, що станом на час укладання контракту (13.01.2015 року), 1 долар США коштував 15,76 грн, а на час підписання додаткової угоди (02.03.2015 року) - складав 26.85 грн., що й було причиною укладення додаткової угоди №1 до Контракту від 13.10.2015 №СТ20-001/1501. Тому ці доводи є обґрунтованими та свідчать про наявність підстав для зниження ціни товару.
З огляду на встановлені у ході розгляду даної справи фактичні обставини, суд дійшов висновку про те, що надані до митного оформлення документи, в тому числі й додатково, містять достатні відомості на підтвердження заявленої позивачем митної вартості товарів. У зв'язку із цим, суд вважає необґрунтованим висновок відповідача про неможливість застосування основного методу визначення митної вартості товарів для визначення митної вартості товарів ввезених позивачем згідно ВМД №500040403/2015/006405 від 10.12.2015.
Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з частиною 1 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Частиною 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
При цьому, згідно частин 1 та 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Згідно з частиною 1 статті 90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Відповідно до п. 30 рішення Європейського суду з прав людини від 27 вересня 2001 року у справі “Hivisaari v. Finland» щодо того, що рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються, щоб засвідчити, що сторони були заслухані та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя - суд у повній мірі відповів на кожен аргумент сторін при прийнятті рішення у даній справі та належно мотивував своє рішення.
Відповідно до п. 58 рішення Європейського суду з прав людини у справі “Серявін та інші проти України» від 10.02.2010 року, заява 4909/04, суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі “Руїс Торіха проти Іспанії» від 09.12.1994).
В даному випадку, відповідач не довів суду правомірності своїх дій та прийняття за їх наслідками оскаржуваних рішень.
У процесі розгляду справи не встановлено інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин. Суд проаналізував усі фактичні обставини даної справи та відповів на кожен аргумент сторін.
Отже, враховуючи наведене, з метою захисту прав та інтересів позивача слід визнати протиправними дії Одеської митниці щодо коригування митної вартості товару за вантажною митною декларацією №500040403/2015/006405 від 10.12.2015; визнати протиправними та скасувати Рішення про коригування митної вартості товарів №500040403/2015/000097/2 від 10.12.2015 та Картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №500040403/2015/00103 від 10.12.2015.
Таким чином, суд дійшов висновку про те, що позов слід задовольнити у повному обсязі.
Відповідно до частини 1 статті 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
З урахуванням зазначеного, суд вважає за необхідне стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Одеської митниці на користь Приватного акціонерного товариства “Індустріальні та дистрибуційні системи» судовий збір в сумі 4134,00 грн.
На підставі статті 129-1 Конституції України, керуючись статтями 139, 241-246, 250, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Позов задовольнити повністю.
Визнання протиправними дії Одеської митниці щодо коригування митної вартості товару за вантажною митною декларацією №500040403/2015/006405 від 10 грудня 2015 року.
Визнати протиправним та скасувати рішення про коригування митної вартості товарів №500040403/2015/000097/2 від 10 грудня 2015 року.
Визнати протиправною та скасувати картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №500040403/2015/00103 від 10 грудня 2015 року.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Одеської митниці на користь Приватного акціонерного товариства “Індустріальні та дистрибуційні системи» судовий збір в сумі 4134 (чотири тисячі сто тридцять чотири) гривні.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку.
Відповідно до статей 295, 297 КАС України апеляційна скарга на рішення суду подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення рішення в повному обсязі.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Строк на апеляційне оскарження також може бути поновлений в разі його пропуску з інших поважних причин, крім випадків, визначених частиною другою статті 299 цього Кодексу.
Відповідно до статті 255 КАС України рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Учасники справи:
позивач: Приватне акціонерне товариство “Індустріальні та дистрибуційні системи», код ЄДРПОУ - 24364528, проспект Московський, 9, корп. 5, м. Київ, 04073;
відповідач: Одеська митниця, код ЄДРПОУ - 44005631, вулиця Лип Івана та Юрія, 21А, м. Одеса, 65078.
Суддя /підпис/ Бобров Ю.О.
Рішення складене в повному обсязі 08 вересня 2025 року.