23 жовтня 2025 року м. Житомир
справа № 240/9650/25
категорія 106030200
Житомирський окружний адміністративний суд у складі
головуючого судді Горовенко А.В.,
розглянувши у письмовому провадженні у приміщенні суду за адресою: 10014, місто Житомир, вул. Лятошинського Бориса, 5, адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Державної установи "Коростенська виправна колонія (№71)" про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинити дії,-
встановив:
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, у якому просить:
- визнати протиправною бездіяльність Державної установи «Коростенська виправна колонія (№ 71) щодо не виплати грошової компенсації вартості за неотримане речове майно у розмірі 27755,50 грн;
- зобов'язати Державну установу «Коростенська виправна колонія (№ 71) здійснити виплату грошової компенсації вартості за неотримане речове майно у розмірі 27755,50грн.
В обґрунтування позовних вимог зазначає, що проходив службу у Державній установі «Коростенська виправна колонія (№71)» та 06.12.2024 звільнений зі служби за власним бажанням.
Зазначає, що 09.01.2025 звернувся до відповідача із заявою про виплату грошової компенсації за належні до видачі предмети речового майна, однак відповідної виплати не отримав. Пізніше повторно, через свого адвоката, звернувся із запитом щодо отримання інформації про виплату грошової компенсації за належні до видачі предмети речового майна, а також отримання відповідних документів. 02.04.2025 отримав лист із копією атестату на предмети речового майна та довідки, відповідно до якої належна позивачу до виплати грошова компенсація за неотримане речове майно складає 27755,50 грн, однак не виплачена.
Вказує, що така бездіяльність відповідача щодо невиплати грошової компенсації за неотримане речове майно є протиправною, оскільки право позивача на неї передбачено чинним законодавством.
Відповідно до ухвали Житомирського окружного адміністративного суду від 07.04.2025 провадження у справі відкрито. Справу призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
Відповідач у строк, встановлений ч.1 ст.261 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), зазначений в ухвалі про відкриття провадження надіслав до суду відзив на позовну заяву (за вх.№33448/25), у якому просить відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог повністю.
В обґрунтування вказує, що відповідно до абз.2 п.22 Постанови Кабінету Міністрів України №578 від 14.08.2013 "Про забезпечення речовим майном персоналу Державної кримінально-виконавчої служби", грошова компенсація вартості за неотримане речове майно виплачується за умови наявності коштів та в межах бюджетних асигнувань, установлених на ці цілі, у відповідача бюджетні асигнування на виплату грошової компенсації за не отримане речове майно відсутні.
Крім цього, звертає увагу суду на те, що компенсація за неотримане речове майно не є складовою заробітної плати, а тому на суму належної компенсації не розповсюджуються вимоги частини 2 статті 233 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України), а тому до даних правовідносин слід застосовувати положення ч. 5 ст. 122 КАС України.
Відповідно до ухвали суду від 16.10.2025 позовну заяву залишено без руху та встановлено строк для усунення недоліків шляхом надання до суду:
- доказів поважності причин пропуску строку звернення до суду, з урахуванням висновків суду.
Згідно з ухвалою суду від 23.10.2025 продовжено розгляд справи без проведення судового засідання.
Відповідно до положень ч.5 ст.262, ч.1 ст.263 КАС України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у письмовому провадженні) за наявними у справі матеріалами.
Суд зазначає, що судове рішення у справі, постановлене у письмовому провадженні, складено у повному обсязі відповідно до ч.4 ст.243 КАС України.
Згідно з ч.5 ст.250 КАС України датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.
Суд, розглянувши матеріали справи, оцінивши наявні докази за своїм внутрішнім переконанням, зазначає наступне.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 проходив службу у Державній установі «Коростенська виправна колонія (№71)», що відповідачем не заперечується.
На підставі наказу начальника Державної установи «Коростенська виправна колонія (№71)» від 06.12.2024 №215/ОС-24, старшого прапорщика внутрішньої служби ОСОБА_1 31 грудня 2024 року звільнено за власним бажанням, відповідно до ч.5 ст. 23 Закону України "Про Державну кримінально-виконавчу службу України" та п.7 ч. 1 ст. 77 Закону України "Про Національну поліцію".
На звернення адвоката позивача, відповідач надав документи щодо грошової компенсації за належні до видачі предмети речового майна, а саме: довідку про виплату грошової компенсації за належні до видачі предмети речового майна; атестат на предмети речового майна; копію заяви ОСОБА_1 про виплату грошової компенсації за належні до отримання предмети речового майна.
Позивач, не погоджуючись із бездіяльністю відповідача щодо невиплати зазначеної компенсації, звернувся з позовом до суду.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.
Частиною 2 статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Статтею 43 Конституції України визначено, що кожен має право, зокрема, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.
Відповідно до ст. 23 Закону України "Про Державну кримінально-виконавчу службу України" держава забезпечує соціальний захист персоналу Державної кримінально-виконавчої служби України відповідно до Конституції України, цього Закону та інших законів України. Умови грошового і матеріального забезпечення осіб рядового і начальницького складу та оплата праці працівників кримінально-виконавчої служби визначаються законодавством і мають забезпечувати належні матеріальні умови для комплектування Державної кримінально-виконавчої служби України висококваліфікованим персоналом, диференційовано враховувати характер і умови служби чи роботи, стимулювати досягнення високих результатів у службовій та професійній діяльності і компенсувати персоналу фізичні та інтелектуальні затрати.
На осіб рядового і начальницького складу кримінально-виконавчої служби поширюється соціальний захист поліцейських, визначений Законом України "Про Національну поліцію", а також порядок і умови проходження служби, передбачені для поліцейських. Умови і розміри грошового забезпечення осіб рядового і начальницького складу та оплати праці працівників кримінально-виконавчої служби визначаються Кабінетом Міністрів України.
Постановою Кабінету Міністрів України "Про забезпечення речовим майном персоналу Державної кримінально-виконавчої служби" від 14.08.2013 №578, затверджений Порядок забезпечення речовим майном персоналу Державної кримінально-виконавчої служби (далі по тексту - Порядок №578), який визначає механізм речового забезпечення персоналу Державної кримінально-виконавчої служби - осіб рядового і начальницького складу, спеціалістів, які не мають спеціальних звань, та працівників, які працюють за трудовими договорами.
Відповідно до п.22 Порядку №578 особам рядового і начальницького складу (крім курсантів) після перших трьох років служби за їх бажанням та рішенням керівника органу чи установи дозволяється за умови наявності в їх користуванні придатних до використання предметів раніше виданого речового майна особистого користування замість одних предметів, передбачених нормами забезпечення, отримувати інші, вартість яких не перевищує вартості предметів, що замінюються, або отримувати за них грошову компенсацію.
Пунктом 2 Порядку №578 визначено, що речовим забезпеченням є задоволення потреб персоналу у формі одягу, взутті, натільній білизні, теплих і постільних речах, спорядженні, тканинах для пошиття форми одягу, нарукавних знаках і знаках розрізнення, спеціальному одязі та взутті, санітарно-господарському майні, постовому одязі, ремонтних матеріалах (далі - речове майно), що дає змогу створити необхідні умови для виконання персоналом службових завдань.
Згідно з пунктом 3 Порядку №578 речове майно за цільовим призначенням є речовим майном поточного забезпечення, а за використанням поділяється на майно особистого користування та інвентарне майно.
Положеннями пункту 23 Порядку №578 визначено, що грошова компенсація замість предметів речового майна особистого користування, що підлягають видачі особам рядового і начальницького складу, виплачується згідно з пунктом 60 цього Порядку на підставі заяви.
Вартість предметів речового майна особистого користування визначається Мін'юстом за пропозицією Державної установи «Генеральна дирекція Державної кримінально-виконавчої служби України» відповідно до їх закупівельної вартості.
Під час звільнення із служби особам рядового і начальницького складу за їх бажанням може видаватися речове майно особистого користування, яке не було ними отримано на день звільнення, або виплачуватися грошова компенсація за нього за цінами, що діють на день підписання наказу про звільнення (п.27 Порядку №578).
Відповідно до пункту 60 Порядку №578 для виплати персоналу грошової компенсації за належні до отримання предмети речового майна особистого користування оформляється довідка про виплату грошової компенсації за належні до видачі предмети речового майна за формою згідно з додатком 7 у двох примірниках, перший з яких подається бухгалтерії органу чи установи, підприємства для виплати компенсації, другий додається до арматурної картки.
Таким чином, під час звільнення із служби особам рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби України за їх бажанням може видаватися речове майно особистого користування, яке не було ними отримано на день звільнення, або виплачуватися грошова компенсація за нього, розрахована із закупівельної вартості, яка діяла на 1 січня року виникнення права на отримання такого майна.
Як свідчать матеріали справи, а саме довідка №10 від 01.04.2025 про виплату грошової компенсації за належні до видачі предмети речового майна, позивачу нарахована компенсація у розмірі 27755,50 грн.
Вказану суму станом на момент розгляду справи відповідачем не відшкодовано, доказів на спростування вказаного відповідачем не надано.
У своєму відзиві відповідач посилається на Постанову Кабінету Міністрів України №578 від 14.08.2013 "Про забезпечення речовим майном персоналу Державної кримінально-виконавчої служби" та зазначає, що у відповідача бюджетні асигнування на виплату грошової компенсації за не отримане речове майно відсутні.
Суд зазначає, що твердження відповідача про відсутність фінансування, як на підставу для не виплати компенсації вартості речового майна є хибним, оскільки після звільнення позивача зі служби в органах Державної кримінально-виконавчої служби України за ним зберігається право на грошову компенсацію вартості за невикористане речове майно, а відтак, позивача не може бути позбавлено права визначеного законом на таку компенсацію.
Встановлені судом обставини дають підстави для висновку, що відповідачем допущена протиправна бездіяльність щодо виплати позивачеві компенсації за неотримане речове майно.
Таким чином, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для визнання протиправною бездіяльності відповідача щодо невиплати ОСОБА_1 грошової компенсації вартості за неотримане речове майно у сумі розміром 27755,50 грн.
Підсумовуючи наведене, з урахуванням висновків суду викладених вище, з метою належного захисту порушеного права позивача, суд вважає за необхідне зобов'язати Державну установу "Коростенська виправна колонія (№71)" виплати позивачу грошову компенсацію вартості за неотримане речове майно у сумі розміром 27755,50 грн.
Частиною першою статті 77 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Таким чином, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Судові витрати підлягають розподілу відповідно до приписів ст.139 Кодексу адміністративного судочинства України.
Керуючись статтями 4, 6-9, 32, 77, 90, 139, 205, 242-246, 258, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, Житомирський окружний адміністративний суд,-
вирішив:
Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідн. номер НОМЕР_1 ) до Державної установи "Коростенська виправна колонія (№71)" (шосе Білокоровицьке, 4, м.Коростень, Житомирська обл., Коростенський р-н, 11510, код ЄДРПОУ 08563346) про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинити дії, - задовольнити.
Визнати протиправною бездіяльність Державної установи "Коростенська виправна колонія (№71)" щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 грошової компенсації вартості за неотримане речове майно при звільненні зі служби.
Зобов'язати Державну установу "Коростенська виправна колонія (№71)" нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошову компенсацію вартості за неотримане речове майно в сумі розміром 27755,50 грн.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Державної установи "Коростенська виправна колонія (№71)" на користь ОСОБА_1 судові витрати зі сплати судового збору у сумі розміром 968 (дев'ятсот шістдесят вісім гривень) грн 96 (дев'яносто шість) коп.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Сьомого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги в 30-денний строк з дня складення повного судового рішення.
Рішення складено в повному обсязі 23 жовтня 2025 року.
Суддя А.В. Горовенко