23 жовтня 2025 року м. Житомир справа № 240/17431/25
категорія 106020200
Житомирський окружний адміністративний суд у складі судді Липи В.А., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом Військової частини НОМЕР_1 до ОСОБА_1 про стягнення коштів,
встановив:
До Житомирського окружного адміністративного суду звернулася військова частина НОМЕР_1 з позовом до ОСОБА_1 про стягнення безпідставно набутих коштів у розмірі 126 053, 90 грн.
В обґрунтування позовних вимог зазначив, що оскільки відповідач самовільно залишив військову службу 10.10.2022 та з вказаної дати припинив виконував обов'язки військової служби, тому вважає, що ОСОБА_1 безпідставно отримав грошове забезпечення та додаткову винагороду за жовтень, листопад 2022 року на суму 126 053,90 грн., яка остання підлягає стягненню на користь позивача в судовому порядку.
Ухвалою суду вказану позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження в адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
Копію ухвали відповідач отримав 22.07.2025, про що свідчить розписка про отримання у рекомендованому повідомленні про вручення поштового відправлення.
У встановлений судом строк відповідач відзив на позовну заяву не надав. Відповідно до частини 6 статті 162 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Відповідно до положень статей 257, 262 КАС України дана адміністративна справа розглядається за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання та повідомлення (виклику) учасників справи.
Згідно із частиною п'ятою статті 250 КАС України датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив таке.
Наказом командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 15.08.2022 №228 солдата ОСОБА_1 у зв'язку з тривалим лікуванням з 15.08.2022 увільнено із займаної посади та зараховано в розпорядження командира військової частини НОМЕР_2 .
Згідно з наказом командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 19.12.2022 №354 старшого солдата ОСОБА_2 , військовослужбовця в розпорядженні командира військової частини НОМЕР_2 , який з 10.10.2022 вибув на лікування після поранення, вважати таким, що не повернувся до військової частини НОМЕР_1 без поважних причин, на телефонні дзвінки не відповідає, медичні документи надані не були, місцезнаходження невідомо. З 10.10.2022 призупинено нарахування та виплата грошового забезпечення.
09.06.2025 командиром військової частини НОМЕР_1 видано наказ №485 “Про призначення службового розслідування стосовно старшого солдата ОСОБА_1 за фактом неналежного виконання службових обов'язків що спричинило надлишкову виплату грошового забезпечення за жовтень, листопад 2022 року старшому солдату ОСОБА_1 ».
23.06.2025 командиром військової частини НОМЕР_1 видано наказ №678 “Про підсумки службового розслідування стосовно солдата ОСОБА_1 за фактом неналежного виконання службових обов'язків, що спричинило надлишкову виплату грошового забезпечення за жовтень, листопад 2022 року старшому солдату ОСОБА_1 », в якому зазначено про встановлення факту неналежного виконання обов'язків військової служби ОСОБА_1 , що призвело до надлишкової виплати грошового забезпечення.
Відповідно до довідки від 09.06.2025 №512 військовою частиною НОМЕР_1 за період жовтень, листопад 2022 року відповідачу було нараховано та виплачено грошове забезпечення та додаткову винагороду на загальну суму 126 053, 90 грн.
Відтак, з метою стягнення з відповідача майнової шкоди за переплату грошового забезпечення в сумі 126 053, 90 грн, позивач звернувся до суду із цим позовом.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зважає на таке.
Відповідно до частини першої та абзацу 1 частини четвертої статті 2 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу" від 25.03.1992 № 2232-ХІІ (далі - Закон № 2232-ХІІ) військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров'я і віком громадян України, пов'язаній із захистом Вітчизни. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.
Порядок проходження громадянами України військової служби, їх права та обов'язки визначаються цим Законом, відповідними положеннями про проходження військової служби громадянами України, які затверджуються Президентом України, та іншими нормативно-правовими актами.
Законом України від 24.03.1999 № 548-XIV затверджено Статут внутрішньої служби Збройних Сил України (далі - Статут внутрішньої служби).
Згідно з абзацом 2 статті 6 Статуту внутрішньої служби вимоги цього Статуту зобов'язаний знати й сумлінно виконувати кожен військовослужбовець.
Дія Статуту поширюється на військовослужбовців Служби зовнішньої розвідки України, Служби безпеки України, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України, Національної гвардії України, Державної прикордонної служби України, Державної спеціальної служби транспорту, Управління державної охорони України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, органів спеціального призначення з правоохоронними функціями.
Абзацом другим статті 11 Статуту внутрішньої служби встановлено, що військовослужбовці зобов'язані непорушно додержуватися Конституції України та законів України, Військової присяги, віддано служити Українському народові, сумлінно і чесно виконувати військовий обов'язок.
Статтею 127 Статуту внутрішньої служби встановлено, що солдат (матрос) (далі - солдат) у мирний і воєнний час відповідає за точне та вчасне виконання покладених на нього обов'язків і поставлених йому завдань, особисту бойову готовність, утримання своєї зброї та дорученої техніки у справному стані, збереження виданого йому майна. Солдат підпорядковується командирові відділення.
Відповідно до абзацу 1 частини першої статті 9 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" від 20.12.1991 № 2011-XII (далі - Закон № 2011-XII) держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.
Згідно з частиною другою статті 9 Закону № 2011-XII встановлено, що до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.
Пунктом 2 постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» (далі - Постанова № 704) установлено, що грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу складається з посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням, щомісячних (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії) та одноразових додаткових видів грошового забезпечення.
Механізм та умови виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України, Державної спеціальної служби транспорту України та деяким іншим особам визначає Порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затверджений наказом Міністерства оборони України від 07.06.2018 № 260 (далі - Порядок № 260).
Відповідно до пункту 2 розділу І Порядку №260, грошове забезпечення включає: щомісячні основні види грошового забезпечення; щомісячні додаткові види грошового забезпечення; одноразові додаткові види грошового забезпечення.
До щомісячних основних видів грошового забезпечення належать: посадовий оклад; оклад за військовим званням; надбавка за вислугу років.
До щомісячних додаткових видів грошового забезпечення належать: підвищення посадового окладу; надбавки; доплати; винагорода військовослужбовцям, які обіймають посади, пов'язані з безпосереднім виконанням завдань із забезпечення кібербезпеки та кіберзахисту; премія.
До одноразових додаткових видів грошового забезпечення належать: винагороди (крім винагороди військовослужбовцям, які обіймають посади, пов'язані з безпосереднім виконанням завдань із забезпечення кібербезпеки та кіберзахисту), а також додаткова винагорода на період дії воєнного стану; допомоги.
Пунктом 3 розділу І Порядку №260 визначено, що підставами для розрахунку та виплати основних і додаткових видів грошового забезпечення є:
штат військової частини (установи, організації) (далі - військова частина);
накази про призначення на посаду та зарахування до списків особового складу військової частини, про вступ до виконання обов'язків за посадою, в тому числі тимчасово, про зарахування в розпорядження;
накази про встановлення та виплату основних і додаткових видів грошового забезпечення;
накази про присвоєння військових звань;
грошовий атестат або довідка про грошові виплати (за винятком осіб, призваних (прийнятих) на військову службу за контрактом, у тому числі під час проходження строкової військової служби).
Відповідно до пункту 15 розділу XXXIV Порядку №260, до наказів про виплату додаткової винагороди не включаються військовослужбовці, які самовільно залишили військові частини, місця служби (дезертирували), - за місяць, у якому здійснено порушення, та за весь період самовільного залишення військової частини або місця служби (дезертирства), включаючи місяць повернення, оголошеного наказом командира (начальника).
Отже, згідно пункту 15 розділу І Порядку №260, грошове забезпечення не виплачується, зокрема, за час відсутності на службі без поважних причин одну добу і більше.
Військовослужбовцям, які самовільно залишили військові частини або місця служби, виплата грошового забезпечення призупиняється з дня самовільного залишення військової частини або місця служби та поновлюється з дня повернення.
За загальним правилом пріоритетними є норми спеціального законодавства, а цивільне законодавство підлягає застосуванню у випадках, якщо нормами спеціального законодавства не врегульовано спірні правовідносини або коли про це йдеться у спеціальному законі.
Враховуючи, що спеціальним законодавством, яким врегульовано порядок оплати праці військовослужбовців, не визначено підстав відрахувань з їх грошового забезпечення, тому за аналогією закону до спірних відносин слід застосувати норми Цивільного кодексу України (далі - ЦК України).
Відповідно до статті 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.
Згідно зі змістом цієї норми, зобов'язання з безпідставного придбання майна виникають за наявності трьох умов: набуття або зберігання майна; здійснення набуття або зберігання майна за рахунок іншої особи; відсутність правових підстав для такого набуття чи зберігання або припинення таких підстав згодом.
Водночас стаття 1215 ЦК України встановлює випадки, коли отримане набувачем від іншої особи майно, яке зовні могло б бути розцінене як безпідставно набуте, насправді не є таким.
Відповідно до вказаної норми закону не підлягає поверненню безпідставно набуті заробітна плата і платежі, що прирівнюються до неї, пенсії, допомоги, стипендії, відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю, аліменти та інші грошові суми, надані фізичній особі як засіб до існування, якщо їх виплата проведена фізичною або юридичною особою добровільно, за відсутності рахункової помилки з її боку і недобросовісності з боку набувача.
Отже, не підлягають поверненню безпідставно набуті кошти за умови наявності одночасно таких умов, як здійснення виплати добровільно, відсутність рахункової помилки та добросовісність набувача коштів. У разі якщо відсутня одна із наведених умов, передбачених пунктом 1 частини першої статті 1215 ЦК України, то грошові кошти, виплачені набувачу, підлягають поверненню платнику.
Так, згідно із положеннями статті 262 Статуту внутрішньої служби, у день виписки із військового закладу охорони здоров'я військовослужбовцям видаються відповідні документи і вони самостійно (якщо не прибув супроводжуючий із військової частини) направляються до військової частини, з якої прибули. Після повернення до військової частини і доповіді безпосередньому командирові (начальникові) військовослужбовці направляються до медичного пункту військової частини, де здають медичні документи; інші документи здаються сержантові із матеріального забезпечення (старшині) роти.
Як вбачається з матеріалів справи, наказом командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 15.08.2022 №228 солдата ОСОБА_1 у зв'язку з тривалим лікуванням з 15.08.2022 увільнено із займаної посади та зараховано в розпорядження командира військової частини НОМЕР_2 .
10.10.2022р. за вих.№694/3146 солдату ОСОБА_1 видано направлення №352 до військової частини НОМЕР_3 на медичний огляд військово- лікарською комісією на призначення відпустки за станом здоров'я після отриманого поранення.
У подальшому, згідно з наказом № 1299 від 04.10.2023 командира військової частини НОМЕР_1 (з адміністративно-господарської діяльності) призначено службове розслідування стосовно старшого солдата ОСОБА_1 за фактом нез'явлення на службу з медичного закладу.
Наказом командира військової частини НОМЕР_1 (з основної діяльності) від 19.10.2023 № 1144 службове розслідування стосовно ОСОБА_1 завершено, оголошено останньому сувору догану, вирішено звернутися до органів досудового розслідування із повідомленням при вчинення кримінального правопорушення та зобов'язано начальника фінансово-економічної служби провести перевірку та виплату грошового забезпечення солдату ОСОБА_1 .
09.06.2025 командиром військової частини НОМЕР_1 видано наказ №485 “Про призначення службового розслідування стосовно старшого солдата ОСОБА_1 за фактом неналежного виконання службових обов'язків що спричинило надлишкову виплату грошового забезпечення за жовтень, листопад 2022 року старшому солдату ОСОБА_1 ».
Відповідно до довідки військової частини НОМЕР_1 від 09.06.2025 розмір переплати грошового забезпечення та додаткової винагороди солдату ОСОБА_1 складає 126 053.90 грн.
Оскільки, відповідач був відсутній на службі без поважних причин, проте отримав грошове забезпечення, тому наявні підстави для стягнення з ОСОБА_1 коштів в рахунок відшкодування шкоди, завданої отриманням без належної на це правової підстави грошового забезпечення, та додаткової винагороди під час дії воєнного стану.
На підставі вищевикладеного суд дійшов висновку, що позовні вимоги військової частини НОМЕР_1 обґрунтовані, документально підтверджені, відповідають чинному законодавству, у зв'язку із чим підлягають задоволенню.
Відповідно до частини 1 та 2 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Суб'єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.
Відповідно до частини другої статті 139 КАС України при задоволенні позову суб'єкта владних повноважень з відповідача стягуються виключно судові витрати суб'єкта владних повноважень, пов'язані із залученням свідків та проведенням експертиз.
Судові витрати, сплачені позивачем при поданні позовної заяви, відповідно до частини другої статті 139 КАС України з відповідача не стягуються.
Керуючись статтями 73-77, 90, 94, 139, 250, 255, 295 КАС України, суд
вирішив:
Адміністративний позов Військової частини НОМЕР_1 ( АДРЕСА_1 . РНОКПП/ЄДРПОУ: НОМЕР_4 ) до ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 . РНОКПП/ЄДРПОУ: НОМЕР_5 ) про стягнення коштів задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Військової частини НОМЕР_1 безпідставно набуті кошти у розмірі 126 053, 90 грн (сто двадцять шість тисяч п'ятдесят три гривні 90 копійок).
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя В.А. Липа
23.10.25