22 жовтня 2025 року м. Житомир справа № 240/22322/25
категорія 105000000
Житомирський окружний адміністративний суд у складі судді Лавренчук О.В., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області до Відділу примусового виконання рішень управління забезпечення примусового виконання рішень у Житомирській області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ) про визнання протиправною та скасування постанови від 10.09.2025 ВП №68620494 про накладення штрафу у розмірі 5100,00 грн,
встановив:
Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області звернулось (далі - позивач) до суду з позовом до Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) в особі Відділу примусового виконання рішень управління забезпечення примусового виконання рішень у Житомирській області (далі - відповідач, Відділ), у якому просить:
- визнати протиправною постанову головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання у Житомирській області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Корнєєва М.М. від 10.09.2025 ВП № 68620494 про накладення штрафу у розмірі 5100,00 грн необґрунтованою та такою, що підлягає скасуванню у зв'язку з виконанням Управлінням рішення суду у суровій відповідності до наведеного законодавства.
- скасувати постанову старшого державного виконавця відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання у Житомирській області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Корнєєва Миколи Миколайовича від 10.09.2025 ВП № 68620494 про накладення штрафу у розмірі 5100,00 грн.
В обґрунтування позову вказує, що позивач ОСОБА_1 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , тобто до набрання рішенням суду законної сили. В подальшому первинного позивача ОСОБА_1 замінено його правонаступником - ОСОБА_2 . Позивач у позові вказує, що ОСОБА_1 знятий з обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Житомирській області як особа, що отримувала пенсію у зв'язку із смертю, грошові кошти на виконання рішення суду не нараховувались. На переконання позивача, сума пенсії, яка не була нарахована пенсіонеру за життя, не може вважатися недоотриманою сумою пенсії і не підлягає виплаті в порядку статті 52 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» та не входить до складу спадщини, оскільки така в силу положень статі 1219 ЦК України нерозривно пов'язана з особою спадкодавця та не може бути передана іншим особам, а тому спірні правовідносини не допускають правонаступництва. Позивач у позові також зауважує, що предметом спадкування можуть бути лише конкретні суми виплат, які належали спадкодавцеві за життя і залишилися недоотриманими у зв'язку з його смертю, тому правові підстави для нарахування - відсутні. Оскільки рішення Житомирського окружного адміністративного суду по справі 240/15745/20 набрало законної сили після смерті позивача, то нарахування і виплата ОСОБА_2 підвищення до пенсії як непрацюючому пенсіонеру, який проживає на території радіоактивного забруднення, у розмірі, визначеному статтею 39 Закону України від 28 лютого 1991 року № 796-XII "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", що дорівнює двом мінімальним заробітним платам (згідно із законом про Державний бюджет України на відповідний рік) є незаконним. Просить позов задовольнити
Суддя своєю ухвалою від 10.10.2025 прийняла позовну заяву до розгляду, відкрила спрощене позовне провадження, призначила судове засідання на 22.10.2025 та зобов'язала відповідача надати до суду копії матеріалів виконавчого провадження ВП № 68620494.
Відзив на позовну заяву надійшов до суду 20.10.2025. Заперечуючи позовні вимоги відповідач вказує, що 06.09.2022 державним виконавцем винесено постанову про заміну сторони виконавчого провадження на постанову пpo зміну (доповнення) реєстраційних даних. Боржником на постанову пpo заміну сторони виконавчого провадження та на постанову про зміну (доповнення) реєстраційних даних повідомлено, що виплата пенсії припинена 101.01.2021, так як стягувач ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 помер, актовий запис №255 від 15.12.2020. З метою перевірки виконання рішення суду державним виконавцем винесені вимоги від 10.11.2023, 12.01.2024, 19.02і2025, 23.05.2025 якими зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській виконати рішення суду.
З отриманих відповідей боржника вбачається, що рішення суду не виконане. Боржник не здійснив із 17 липня 2018 року нарахування підвищення до пенсії, як непрацюючому пенсіонеру, який проживає на території радіоактивного забруднення, у розмірі, визначеному статтею 39 Закону №796-ХП, що дорівнює двом мінімальним заробітним платам (згідно із законом про Державний бюджет України на відповідний рік), у зв'язку з тим, що ОСОБА_1 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , а рішення суду набрало законної сили 14.12.2020.
Боржником при виконанні рішення суду не враховано ухвалу Житомирськото окружного адміністративного суду від 28.12.2021 справа №240/15745/20.
Станом на 10.09.2025 рішення суду боржником не виконане, а саме: нарахування підвищення до пенсії не проведено без поважних причин, дії боржника свідчать про ухилення від виконання рішення суду.
На підставі вищевикладеного 10.09.2025 державним виконавцем винесено постанову про накладення на боржника штрафу в розмірі 5100 грн. Відповідач вважає оскаржувану постанову законною та винесеною з дотриманням статей 63 та 75 Закону України "Про виконавче провадження". Просить відмовити у задоволенні позову.
До відзиву надано копії матеріалів виконавчого провадження.
У судове засідання, призначене на 20.10.2025 представники сторін не прибули.
Представник позивача до суду не прибув, причини неявки у судове засідання не повідомив.
Представник відповідача у відзиві на позовну заяву просить суд розгляд адміністративної справи здійснювати без його участі.
Розглянувши подані сторонами документи та матеріали, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення на них, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд протокольною ухвалою постановив подальший розгляд справи здійснювати у порядку письмового провадження.
Рішенням суду від 13 листопада 2020 року у справі № 240/15745/20 зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області (10003, м.Житомир, вул.О.Ольжича,7, код ЄДРПОУ 13559341) здійснити із 17 липня 2018 року нарахування та виплату підвищення до пенсії ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) як непрацюючому пенсіонеру, який проживає на території радіоактивного забруднення, у розмірі, визначеному статтею 39 Закону України від 28 лютого 1991 року № 796-XII "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", що дорівнює двом мінімальним заробітним платам (згідно із законом про Державний бюджет України на відповідний рік).
Рішення суду набрало законної сили 15 грудня 2020 року.
Як вбачається зі свідоцтва про смерть серії НОМЕР_2 , ОСОБА_1 помер ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Ухвалою суду від 28 грудня 2021 року у справі №240/15745/20 постановлено "Замінити первинного позивача по справі №240/15745/20 - ОСОБА_1 його правонаступником - ОСОБА_2 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_3 )".
У мотивувальній частині ухвали вказано: "З наявної у матеріалах справи копії свідоцтва про смерть вбачається, що ОСОБА_1 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , відповідно до наданого суду свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 23.06.2021року за № 156/2021, єдиним спадкоємцем майна померлого є ОСОБА_2 ."
З матеріалів виконавчого провадження, копію якого надано відповідачем на вимогу суду, вбачається ОСОБА_2 звернулась до відповідача із заявою від 27.01.2022 про відкриття виконавчого провадження. До заяви додала ухвалу суду від 28 грудня 2021 року у справі №240/15745/20 та оригінал виконавчого листа №7135 від 2021р. (а.с. 40).
Постановою головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень управління забезпечення примусового виконання рішень у Житомирській області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ) від 15.02.2022 відкрито виконавче провадження з примусового виконання виконавчого листа, виданого 13.07.2021 у справі №240/15745/20 (а.с. 42).
Державним виконавцем 24.06.2022 сформовано вимогу №33184 якою вимагає виконати рішення суду у п'ятиденний термін, здійснити нарахування та виплату підвищення до пенсії у розмірі, визначеному статтею 39 Закону №796 (а.с. 48).
Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області листом від 04.07.2022 №0600-0307-5/47357 повідомило державного виконавця, що ОСОБА_1 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 . (а.с. 49)
Встановлено, що ОСОБА_2 звернулась до відповідача із заявою від 05.09.2022 про заміну первинного позивача на правонаступника. До заяви додала ухвалу суду від 28.12.2021 у справі №240/15745/20.
Державним виконавцем 06.09.2022 винесено постанову про зміну (доповнення) реєстраційних даних якою змінено резолютивну частину рішення суду у справі №240/15745/20 із " ОСОБА_1 " на " ОСОБА_2 " та постанову про заміну сторони виконавчого провадження (а.с. 53).
Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області листом від 14.09.2022 №0600-0307-5/69029 (а.с. 57) та листом від 04.10.2022 №0600-0307-8/76381 (а.с. 47) повідомило державного виконавця, що з 01.01.2021 виплата пенсії ОСОБА_1 припинено у зв'язку зі смертю. Дата смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 . Просить закінчити виконавче провадження в порядку п. 3 ч. 1 ст. 39 Закону України "Про виконавче провадження".
З матеріалів виконавчого провадження вбачається, що державним виконавцем 10.11.2023 сформовано вимогу №100525, 12.01.2024 сформовано вимогу №4418 та 19.02.2025 сформовано вимогу №6844 якою вимагає виконати рішення суду у п'ятиденний термін та здійснити нарахування та виплату підвищення до пенсії у розмірі, визначеному статтею 39 Закону №796 (а.с. 58, 59, 60).
Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області листом від 25.02.2025 №0600-0305-5/19006 повідомило відповідача, що ОСОБА_1 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 . Рішення суду у справі №240/15745/20 набрало законної сили після смерті ОСОБА_1 , а саме 14.12.2020. У зв'язку з вищевикладеним перерахунок пенсії ОСОБА_1 на виконання рішення суду не проводився (а.с. 61).
Державним виконавцем 23.05.2025 сформовано вимогу №18803, якою вимагає виконати рішення суду у п'ятиденний термін, здійснивши нарахування та виплату підвищення до пенсії у розмірі, визначеному статтею 39 Закону №796 (а.с. 62 на звороті - 63).
Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області листом від 30.05.2025 №0600-0306-5/48968 повідомило відповідача, що перерахунок по рішення суду у справі №240/15745/20 не проводиться у зв'язку з тим, що ОСОБА_1 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , а рішення суду набрало законної сили 14.12.2020 (а.с. 64).
Державним виконавцем 10.09.2025 винесено постанову про накладення штрафу. У мотивувальній частині постанови сказано: "З відповідей боржника вбачається, що рішення суду не виконане. Боржник не здійснив із 17 липня 2018 року нарахування підвищення до пенсії, як непрацюючому пенсіонеру, який проживає на території радіоактивного забруднення, у розмірі, визначеному статтею 39 Закону України віл 28 лютого 1991 року № 796-ХІ1 "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", що дорівнює двом мінімальним заробітним платам (згідно із законом про Державний бюджет України на відповідний рік), у зв'язку з тим, що ОСОБА_1 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , а рішення суду набрало законної сили 14.12.2020. Боржником при виконанні рішення суду не враховано ухвалу Житомирського окружного адміністративного суду від 28.12.2021 справа №240/15745/20. Станом на 10.09.2025 рішення суду боржником не виконане, а саме: нарахування підвищення до пенсії не проведено без поважних причин, дії боржника свідчать про ухилення від виконання рішення суду.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.
Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Спеціальним законом, що визначає умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб) визначено, що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку, є Закон України від 02.06.2016 № 1404-VIII "Про виконавче провадження" (далі - Закону №1404)
В свою чергу, примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких установлюються Законом України від 02 червня 2016 року № 1403-VIII "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів".
Вказаним Законом визначено основи організації та діяльності з примусового виконання судових рішень і рішень інших органів (посадових осіб) органами державної виконавчої служби та приватними виконавцями, їхні завдання та правовий статус. Завданням органів державної виконавчої служби та приватних виконавців є своєчасне, повне і неупереджене виконання рішень, примусове виконання яких передбачено законом (стаття 3).
Статтею 1 Закону №1404 передбачено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Пунктом 1 статті 3 Закону №1404 визначено, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню рішення на підставі таких виконавчих документів - виконавчих листів та наказів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень.
Частиною першою статті 5 Закону №1404 врегульовано, що примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів".
За приписами статті 26 Закону №1404 виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону, зокрема, за заявою стягувача про примусове виконання рішення.
Виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження, в якій зазначає про обов'язок боржника подати декларацію про доходи та майно боржника, попереджає боржника про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей. У постанові про відкриття виконавчого провадження за рішенням, примусове виконання якого передбачає справляння виконавчого збору, державний виконавець зазначає про стягнення з боржника виконавчого збору в розмірі, встановленому статтею 27 цього Закону.
Відповідно до статті 63 Закону № 1404 за рішеннями, за якими боржник зобов'язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, визначеного частиною шостою статті 26 цього Закону, перевіряє виконання рішення боржником. Якщо рішення підлягає негайному виконанню, виконавець перевіряє виконання рішення не пізніш як на третій робочий день після відкриття виконавчого провадження. У разі невиконання без поважних причин боржником рішення виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу, в якій також зазначаються вимога виконати рішення протягом 10 робочих днів (за рішенням, що підлягає негайному виконанню, - протягом трьох робочих днів) та попередження про кримінальну відповідальність. Виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, передбаченого частиною другою цієї статті, повторно перевіряє виконання рішення боржником. У разі повторного невиконання без поважних причин боржником рішення, якщо таке рішення може бути виконано без участі боржника, виконавець надсилає органу досудового розслідування повідомлення про вчинення боржником кримінального правопорушення та вживає заходів примусового виконання рішення, передбачених цим Законом.
Статтею 64-1 Закону №1404 встановлено, що виконання рішення про встановлення побачення з дитиною полягає у забезпеченні боржником побачень стягувача з дитиною в порядку, визначеному рішенням. Державний виконавець здійснює перевірку виконання боржником цього рішення у час та місці побачення, визначених рішенням, а у разі якщо вони рішенням не визначені, то перевірка здійснюється у час та місці побачення, визначених державним виконавцем.
У разі невиконання без поважних причин боржником рішення державний виконавець складає акт та виносить постанову про накладення на боржника штрафу у розмірі, визначеному частиною першою статті 75 цього Закону. У постанові зазначаються вимога виконувати рішення та попередження про кримінальну відповідальність.
Згідно зі статтею 75 Закону № 1404 у разі невиконання без поважних причин у встановлений виконавцем строк рішення, що зобов'язує боржника виконати певні дії, та рішення про поновлення на роботі виконавець виносить постанову про накладення штрафу на боржника - фізичну особу у розмірі 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на посадових осіб - 200 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на боржника - юридичну особу - 300 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян та встановлює новий строк виконання.
Отже, відповідальність за невиконання судового рішення настає виключно за умови, що судове рішення не виконане без наявності поважних причин і у строк, встановлений державним виконавцем. Даючи оцінку тому, чи правомірно на боржника накладений штраф за невиконання/повторне невиконання судового рішення, необхідно з'ясувати у чому полягає причина невиконання рішення у відведений на це строк. Це означає, що сам факт невиконання рішення у визначений строк без з'ясування і оцінки причин такого невиконання, не може вважатись достатньою підставою для відповідальності боржника відповідно до норми Закону України "Про виконавче провадження". Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 21.01.2020 у справі № 640/9234/19.
Ключовим питанням у цій справі є дії боржника у виконавчому провадженні №68620494 щодо ненарахування та невиплати правонаступнику померлого, до набрання законної сили рішення у справі №240/15745/20, підвищення до пенсії як непрацюючому пенсіонеру, який проживає на території радіоактивного забруднення, у розмірі, визначеному статтею 39 Закону України від 28 лютого 1991 року № 796-XII "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".
Відповідно до статті 52 КАС України у разі вибуття або заміни сторони чи третьої особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд допускає на будь-якій стадії судового процесу заміну відповідної сторони чи третьої особи її правонаступником. Усі дії, вчинені в адміністративному процесі до вступу правонаступника, обов'язкові для нього в такій самій мірі, у якій вони були б обов'язкові для особи, яку він замінив.
Отже, процесуальним правонаступництвом є заміна сторони або третьої особи іншою особою (правонаступником) у зв'язку з вибуттям із процесу суб'єкта спірних правовідносин, за якої до правонаступника переходять усі процесуальні права та обов'язки сторони або третьої особи.
Разом з тим, відповідно до статті 1216 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).
Верховний Суд у постанові від 22 травня 2024 року у справі № 240/17805/20 виснував, що процесуальне правонаступництво відбувається в тих випадках, коли права або обов'язки одного із суб'єктів спірного матеріального правовідношення в силу тих або інших причин переходять до іншої особи, яка не брала участь у цьому процесі. Матеріальне правонаступництво тісно пов'язане з процесуальним, оскільки процесуальне правонаступництво передбачає перехід суб'єктивного права або обов'язку від однієї особи до іншої в матеріальному праві. При цьому, незалежно від підстав матеріального правонаступництва процесуальне правонаступництво допускається лише після того, як відбудеться заміна в матеріальному правовідношенні.
Згідно із статтею 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.
Згідно із статтею 1219 ЦК України не входять до складу спадщини права та обов'язки, що нерозривно пов'язані з особою спадкодавця, зокрема: 1) особисті немайнові права; 2) право на участь у товариствах та право членства в об'єднаннях громадян, якщо інше не встановлено законом або їх установчими документами; 3) право на відшкодування шкоди, завданої каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; 4) права на аліменти, пенсію, допомогу або інші виплати, встановлені законом; 5) права та обов'язки особи як кредитора або боржника, передбачені статтею 608 цього Кодексу.
Статтею 1227 ЦК України визначено, що суми заробітної плати, пенсії, стипендії, аліментів, допомоги у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю, відшкодувань у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, інших соціальних виплат, які належали спадкодавцеві, але не були ним одержані за життя, передаються членам його сім'ї, а у разі їх відсутності - входять до складу спадщини.
Виходячи з аналізу вищезазначених правових норм, предметом спадкування можуть бути лише конкретні суми виплат, які належали спадкодавцеві за життя і залишилися недоотриманими у зв'язку з його смертю.
Аналогічна правова позиція викладена, зокрема, у постановах Верховного Суду від 29.04.2020 у справі № 576/1388/17, від 15.11.2021 у справі №340/5543/20, від 05.05.2022 у справі № 520/10496/2020 та від 09.02.2023 у справі № 600/1290/20-а.
Так, згідно із пунктом 5 частини третьої статті 2 КАС України до основних засад (принципів) адміністративного судочинства також відноситься обов'язковість судового рішення.
Частиною другою статті 14 КАС України та частиною другою статті 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» регламентовано, що судові рішення, які набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України.
Аналогічні положення містяться в статті 370 Кодексу адміністративного судочинства України закріплено, що судове рішення, яке набрало законної сили, є обов'язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами.
Судом безспірно встановлено, що на виконання рішення суду у справі №240/15745/20 ОСОБА_1 підвищення до пенсії як непрацюючому пенсіонеру, який проживає на території радіоактивного забруднення, у розмірі, визначеному статтею 39 Закону України від 28 лютого 1991 року № 796-XII "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", що дорівнює двом мінімальним заробітним платам (згідно із законом про Державний бюджет України на відповідний рік) Головним управлінням Пенсійного фонду України в Житомирській області не були нараховані та не були виплачені за його життя, оскільки ОСОБА_1 помер до набрання законної сили вказаним рішенням.
При цьому, з огляду на дату набрання законної сили рішенням суду у справі №240/15745/20 та дату смерті ОСОБА_1 , у Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області, станом на дату смерті первісного позивача, не було обов'язку виконувати рішення суду у справі №240/15745/20, оскільки таке ще не набрало законної сили.
Згідно правової позиції, сформованої Верховним Судом у постанові від 15.07.2021 у справі № 2-а-2691/2009 та підтриманої постановою від 14 березня 2025 року справа №580/6254/22, сума пенсії, яка не була нарахована пенсіонеру, не може вважатися недоотриманою сумою пенсії і не підлягає виплаті в порядку статті 52 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» та не входить до складу спадщини, оскільки така в силу положень статі 1219 ЦК України нерозривно пов'язана з особою спадкодавця та не може бути передана іншим особам.
Враховуючи встановлені судом обставини, що підтверджуються належними доказами, суд висновує, що процесуальне правонаступництво щодо права на періодичні платежі, а доплата до пенсії є саме таким платежем, для спадкоємця померлого стягувача не допускається, з огляду на що у Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області відсутній обов'язок здійснювати нарахування та виплату ОСОБА_2 доплату до пенсії, встановлену рішенням суду у справі №240/15745/20.
Окрім того, на переконання суду вартою уваги є також та обставина, що предметом спадкування можуть бути лише конкретні суми виплат, які належали спадкодавцеві за життя і залишилися недоотриманими у зв'язку з його смертю, однак нарахування доплати до пенсії ОСОБА_1 здійснено не було з підстав, що позивач помер до набрання рішенням суду у справі №240/15745/20 законної сили, у зв'язку з чим у боржника не було обов'язку здійснювати будь-які виплати правонаступнику.
Суд також зазначає, що процесуальне правонаступництво допускається лише після того, як відбудеться заміна в матеріальному правовідношенні, однак такого не відбулось у зв'язку із смертю первісного позивача до набрання рішенням суду у справі №240/15745/20 законної сили.
З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку, що оскаржувана постанова є такою, що підлягає скасуванню як протиправна.
За змістом частини другої статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Частиною першою та другою статті 77 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
Положеннями статті 90 КАС України визначено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Оскаржувана постанова відповідача про накладення штрафу не відповідає критеріям правомірності рішення суб'єкта владних повноважень, які встановлені частиною другою статті 2 КАС України, а тому наявні підстави для визнання її протиправною та скасування постанови.
Відповідно до пункту п'ятого частини першої статті 244 КАС України під час ухвалення рішення суд вирішує як розподілити між сторонами судові витрати.
При зверненні до суду позивачем сплачено судовий збір в розмірі 2422,40 грн.
Відповідно до частини 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Звернення ГУ ПФУ в Житомирській області з цим позовом до адміністративного суду зумовлене незгодою із рішенням Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Житомирській області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (м. Київ) за захистом своїх порушених прав та інтересів як сторона виконавчого провадження, а не як суб'єкт владних повноважень при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства.
Тобто у цьому спорі ГУ ПФУ в Житомирській області діє не як суб'єкт владних повноважень, а як орган Пенсійного фонду України до суб'єкта владних повноважень Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Житомирській області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (м. Київ) щодо оскарження постанови старшого державного виконавця цього відділу, винесеної в рамках виконавчого провадження, будучи його стороною, в межах наданих пунктом 1 частиною 1 статті 19 Кодексу адміністративного судочинства України.
З огляду на викладене суд проходить до висновку про застосування положень частини 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України та стягнення з відповідача на користь ГУ ПФУ в Житомирській області судового збору.
Аналогічний висновок викладений у постанові Верховного Суду від 31 травня 2023 року у справі № 815/4246/17.
Керуючись статтями 2, 77, 90, 139, 242-246, 272, 287 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,
вирішив:
Задовольнити позов Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області (вул. Ольжича, 7, м. Житомир, 10003, ЄДРПОУ: 13559341) до Відділу примусового виконання рішень управління забезпечення примусового виконання рішень у Житомирській області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ) (майдан Соборний, 1, м. Житомир, 10014, ЄДРПОУ: 43316784) про визнання протиправною та скасування постанови.
Визнати протиправною та скасувати постанову головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання у Житомирській області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Корнєєва М.М. від 10.09.2025 у виконавчому провадженні № 68620494.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Житомирській області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (м. Київ) на користь Головного управлінню Пенсійного фонду України в Житомирській області судовий збір у розмірі 2422 (дві тисячі чотириста двадцять дві) гривні 40 копійок.
Рішення суду набирає законної сили в порядку, визначеному статтею 272 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів за правилами, встановленими статтями 287, 296-297 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя О.В. Лавренчук
22.10.25