23 жовтня 2025 року м. Житомир справа № 240/23510/24
категорія 112010201
Житомирський окружний адміністративний суд у складі судді Приходько О.Г., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинити дії,
встановив:
До Житомирського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області, в якій позивач просить суд (з урахуванням ухвали суду від 17 грудня 2024 року про повернення заявлених позовних вимог у частині):
- визнати протиправними дії відповідача щодо обмеження призначеної та виплаченої пенсії за вислугу років максимальним розміром під час перерахунку на підставі довідки ІНФОРМАЦІЯ_1 про грошове забезпечення від 03 серпня 2021 року № 2/3/1/3633, виданої станом на 05 березня 2019 року;
- зобов'язати відповідача перераховувати, виплачувати з 01 квітня 2019 року пенсію за вислугу років на підставі довідки ІНФОРМАЦІЯ_1 про грошове забезпечення від 03 серпня 2021 року № 2/3/1/3633, виданої станом на 05 березня 2019 року з основним розміром пенсії 77 % грошового забезпечення, з урахуванням раніше проведених виплат без обмеження її максимальним розміром, а також здійснити виплату різниці між нарахованим розміром пенсії та фактично виплаченим з 01 квітня 2019 року по день проведення перерахунку.
В обґрунтування позовних вимог зазначає, що на виконання судового рішення у справі № 320/2913/22 відповідач здійснив перерахунок пенсії позивача, обчисливши розмір пенсії на підставі оновленої довідки про розмір його грошового забезпечення. Разом з тим, такий перерахунок протиправно проведено відповідачем виходячи з 70 % грошового забезпечення, на противагу встановлених 77 % при призначенні пенсії, та з обмеженням пенсійної виплати максимальним розміром.
Ухвалою судді Житомирського окружного адміністративного суду від 17 грудня 2024 року відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін (у письмовому провадженні).
Відповідач позов не визнав. У відзиві на позовну заяву просить відмовити у задоволенні позовних вимог стверджуючи про їх безпідставність. Зазначає, що відповідно до частини другої статті 13 Закону України від 09 квітня 1992 року № 2262-XII "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" (надалі - Закон № 2262-XII), зі змінами, внесеними Законом України від 27 березня 2014 року № 1166-VII , максимальний розмір пенсії, обчислений відповідно до цієї статті, не повинен перевищувати 70 % відповідних сум грошового забезпечення. Оскільки до реалізації права на перерахунок пенсії мають застосовуватись норми, які діють на момент виникнення такого права, відповідач переконаний, що пенсійну виплату на виконання судового рішення обґрунтовано перераховано виходячи з 70 % грошового забезпечення. При цьому зауважує на тому, що пенсія позивача натепер виплачується без будь-яких обмежень.
Ухвалою від 23жовтня 2025 року суд залишив без задоволення клопотання Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області про залучення Міністерства соціальної політики України до участі у цій справі третьою особою, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача.
Розглянувши доводи у позовній заяві та відзиві на позов, з'ясувавши усі обставини справи, перевіривши їх дослідженими доказами, суд дійшов висновку, що позовні вимоги слід задовольнити частково з урахуванням такого.
Суд встановив, що ОСОБА_1 перебуває на обліку у Головному управлінні Пенсійного фонду України в Житомирській області та з 04 листопада 2006 року отримує пенсію відповідно до Закону № 2262-ХІІ з урахуванням вислуги 29 років та виходячи з 77 % грошового забезпечення.
Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 31 серпня 2022 року у справі № 320/2913/22 зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області здійснити перерахунок, доплату та подальшу виплату пенсії ОСОБА_1 відповідно до статей 51, 63 Закону № 2262-ХІІ на підставі довідки, наданої ІНФОРМАЦІЯ_2 про грошове забезпечення від 03 серпня 2021 року № 2/3/1/3633 для перерахунку пенсії з урахуванням розміру грошового забезпечення, визначеного станом на 05 березня 2019 року, починаючи з 01 жовтня 2020 року, з урахуванням раніше виплачених сум.
Це рішення суду набрало законної сили 03 жовтня 2022 року.
На виконання рішення Київського окружного адміністративного суду від 31 серпня 2022 року у справі № 320/2913/22 відповідач здійснив перерахунок пенсії позивача з 01 жовтня 2020 року, провівши розрахунок виходячи з відсоткового значення розміру пенсії 70 % відповідних сум грошового забезпечення та визначивши розмір пенсійної виплати з урахуванням обмеження, встановленого статтею 2 Закону України від 08 липня 2011 року № 3668-VI "Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи" (надалі - Закон № 3668-VI), що становить десять прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність.
На звернення представниці позивача щодо перерахунку та виплати пенсії із застосуванням визначеного на момент первинного призначення відсоткового розміру пенсії та без обмеження максимальним розміром, Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області листом від 09 серпня 2024 року № 19761-17900/Б-02/8-0600/24 повідомило про проведення перерахунку пенсії на виконання судового рішення у справі № 320/2913/22 починаючи з 01 жовтня 2020 року, в результаті якого доплата склала 223387,09 грн.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам в частині зменшення відсоткового значення розміру пенсійної виплати при перерахунку пенсії суд зазначає таке.
Стаття 13 Закону № 2262-ХІІ у редакції, чинній на час призначення пенсії позивачу, передбачала, що пенсії за вислугу років призначаються в таких розмірах:
а) особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, які мають вислугу 20 років і більше (пункт "а" статті 12): за вислугу 20 років - 50 процентів, а звільненим у відставку за віком або за станом здоров'я - 55 процентів відповідних сум грошового забезпечення (стаття 43); за кожний рік вислуги понад 20 років - 3 проценти відповідних сум грошового забезпечення;
б) особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, які мають страховий стаж 25 років і більше, з яких не менше 12 календарних років і 6 місяців становить військова служба, служба в органах внутрішніх справ, державній пожежній охороні, органах і підрозділах цивільного захисту, податковій міліції чи Державній кримінально-виконавчій службі України (пункт "б" статті 12): за страховий стаж 25 років - 50 процентів і за кожний повний рік стажу понад 25 років - 1 процент відповідних сум грошового забезпечення (стаття 43);
в) особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, які звільняються з військової служби на умовах Закону України "Про державні гарантії соціального захисту військовослужбовців, які звільняються зі служби у зв'язку з реформуванням Збройних Сил України, та членів їхніх сімей" (пункт "в" статті 12): за вислугу 15 років - 40 процентів відповідних сум грошового забезпечення із збільшенням цього розміру на 2 проценти за кожний повний рік вислуги понад 15 років, але не більше ніж 50 процентів відповідних сум грошового забезпечення (стаття 43).
Максимальний розмір пенсії, обчислений відповідно до цієї статті, не повинен перевищувати 90 процентів відповідних сум грошового забезпечення (стаття 43), а особам, які під час проходження служби брали участь у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС і віднесені в установленому законом порядку до категорії 1, - 100 процентів, до категорії 2, - 95 процентів.
08 липня 2011 року прийнято Закон України "Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи" № 3668-VI (надалі - Закон № 3668-VI), який набрав чинності 01 жовтня 2011 року, підпунктом 8 Прикінцевих та перехідних положень якого внесено зміни до Закону № 2262-ХІІ, зокрема у частині другій статті 13 цифри "90" замінено цифрами "80".
27 березня 2014 року прийнято Закон України "Про запобігання фінансової катастрофи та створення передумов для економічного зростання в Україні" № 1166-VII (надалі - Закон № 1166-VII), який набрав чинності з 01 квітня 2014 року, крім деяких положень, пунктом 23 Розділу ІІ якого внесено зміни до Закону № 2262-ХІІ: у частині другій статті 13 цифри "80" замінено цифрами "70". Ці зміни набрали чинності з 01 травня 2014 року.
Стаття 63 Закону № 2262-ХІІ визначає як обов'язкову підставу для здійснення перерахунку пенсії - підвищення грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом. Ця норма також делегує Кабінету Міністрів України визначення умов, порядку та розмірів перерахунку пенсії за цим Законом.
Системний аналіз наведених норм права дає підстави для висновку, що внесені Законом № 3668-VІ та Законом № 1166-VII зміни до статті 13 Закону № 2262-ХІІ щодо розміру пенсії у відсотках стосуються порядку призначення пенсії за вислугу років військовослужбовцям та особам, які мають право на пенсію за цим Законом у разі реалізації ними права на пенсійне забезпечення, а не перерахунку вже призначеної пенсії. Процедури призначення та перерахунку пенсії є різними за змістом і механізмом їх проведення. Нормами, які визначають механізм здійснення перерахунку пенсії за вислугу років є норми статті 63 Закону № 2262-ХІІ, яка змін у зв'язку з прийняттям Закону № 3668-VІ та Закону № 1166-VII не зазнала.
Відсоткове співвідношення, установлене статтею 13 Закону № 2262-ХІІ, уже призначеної пенсії до складових грошового забезпечення (окладу) є сталим, оскільки визначається на день призначення пенсії.
У зв'язку із прийняттям Кабінетом Міністрів України постанови від 30 серпня 2017 року № 704 "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" (надалі - Постанова № 704), якою з 01 березня 2018 року змінено грошове забезпечення, зокрема, військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу у позивача виникло право на перерахунок призначеної пенсії.
Відповідно до частини четвертої статті 63 Закону № 2262-ХІІ умови, порядок та розміри вказаного перерахунку визначені постановою Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2018 року № 103 "Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб" (надалі - Постанова № 103), якою постановлено здійснити перерахунок призначених до 01 березня 2018 року на підставі вказаного Закону пенсій з 01 січня 2018 року.
Стаття 13 Закону № 2262-ХІІ регулює порядок призначення пенсій, а стаття 63 визначає підстави, умови і порядок їх перерахунку.
Зміни до статті 63 Закону № 2262-ХІІ ні Законом № 3668-VI, ні Законом № 1166-VII у частині підстав, умов, розміру або порядку перерахунку пенсій не вносилися.
Постанова Кабінету Міністрів України від 13 лютого 2008 року № 45 "Про затвердження Порядку проведення перерахунку пенсій, призначених відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", та внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 17 липня 1992 року № 393" і Постанова № 103 також не містять жодних положень про зміну відсоткового значення розміру призначених пенсій при їх перерахунку.
Отже при перерахунку пенсії відповідно до статті 63 Закону № 2262-ХІІ на підставі Постанови № 103 відсутні підстави для застосування механізму нового обчислення пенсії із застосуванням норм частини другої статті 13 Закону № 2262-ХІІ, яка застосовується саме при призначенні пенсії. Тому при перерахунку пенсії змінною величиною є лише розмір грошового забезпечення, натомість відсоткове значення розміру основної пенсії, яке обчислювалося при її призначенні відповідно до наявної у позивача вислуги років, є незмінним.
Питання зменшення відсоткового значення розміру основної пенсії, призначеної відповідно до Закону № 2262-ХІІ, було предметом розгляду у зразковій справі № 240/5401/18.
У постанові від 16 жовтня 2019 року у справі № 240/5401/18 Великою Палатою Верховного Суду сформовано правовий висновок, згідно з яким при перерахунку пенсії відповідно до статті 63 Закону № 2262-ХІІ на підставі Постанови № 103 відсутні підстави для застосування механізму нового обчислення пенсії із застосуванням норм частини другої статті 13 указаного Закону, яка застосовується саме при призначенні пенсії. Тому при перерахунку пенсії змінною величиною є лише розмір грошового забезпечення, натомість відсоткове значення розміру основної пенсії, яке обчислювалося при її призначенні відповідно до наявної у позивача вислуги років, є незмінним.
Такий висновок підтверджено постановою Великої Палати Верховного Суду від 16 лютого 2022 року у справі № 200/7786/19-а.
У постанові від 28 січня 2021 року у справі № 420/40/20 Верховний Суд дійшов висновку, що правовий висновок Великої Палати Верховного Суду, викладений у постанові від 16 жовтня 2019 року у зразковій справі № 240/5401/18, містить дві обставини: при перерахунку пенсії змінною величиною є лише розмір грошового забезпечення; відсоткове значення розміру основної пенсії, яке обчислювалося при її призначенні відповідно до наявної у позивача вислуги років, є незмінним. Правильним є застосування цього правового висновку лише до правовідносин, у яких відсоткове значення розміру пенсії осіб не змінювалось від моменту призначення до перерахунку у бік зниження. Натомість, до правовідносин у цій справі (та всіх аналогічних) необхідно застосовувати лише першу частину зазначеного правового висновку "при перерахунку пенсії змінною величиною є лише розмір грошового забезпечення". Верховний Суд розширив зазначений правовий висновок наступним чином: "у всіх випадках при перерахунку призначеної особі відповідно до Закону № 2262-ХІІ пенсії пенсійний орган повинен застосовувати відсоткове значення розміру пенсії по відношенню до грошового забезпечення у розмірі, який особа отримувала станом на момент здійснення такого перерахунку".
Суд встановив, що при призначенні пенсії позивачу був здійснений розрахунок розміру пенсії з врахуванням 29 років вислуги виходячи з розміру 77 % грошового забезпечення, що не заперечується відповідачем.
За наведеного правового регулювання та з урахуванням правової позиції Верховного Суду, суд дійшов висновку, що при перерахунку пенсії позивача підлягає застосуванню те ж відсоткове значення грошового забезпечення, що і при її призначенні, а саме 77 %.
Тому зменшення пенсійним органом основного розміру пенсії позивача із 77 % до 70 % грошового забезпечення при здійсненні її перерахунку є протиправним, а відтак позовні вимоги у цій частині є обґрунтованими та, відповідно, підлягають задоволенню.
Визначаючись у цьому спорі в частині обмеження пенсійної виплати позивача максимальним розміром та надаючи правову оцінку оскаржуваним діям відповідача у цій частині суд зазначає таке.
Обмеження граничного розміру пенсії, призначеної на підставі Закону № 2262-XII, десятьма прожитковими мінімумами, установленими для осіб, які втратили працездатність, вперше введено в дію Законом № 3668-VI.
Відповідно до положень статті 2 Закону № 3668-VI максимальний розмір пенсії (крім пенсійних виплат, що здійснюються з Накопичувального пенсійного фонду) або щомісячного довічного грошового утримання (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною), призначених (перерахованих) відповідно до, зокрема, Закону України № 2262-ХІІ, не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність.
Водночас Законом № 3668-VI внесено зміни у статтю 43 Закону № 2262-XII, яку викладено в редакції Закону № 3668-VI, а саме: максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність.
Рішенням Конституційного Суду України від 20 грудня 2016 року № 7-рп/2016 визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), положення частини сьомої статті 43 Закону № 2262-XII.
Згідно з пунктом 2 резолютивної частини вказаного Рішення положення частини сьомої статті 43 Закону № 2262-XII, які визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення, тобто 20 грудня 2016 року.
Конституційний Суд України у Рішенні від 20 грудня 2016 року № 7-рп/2016, яким визнав такими, що не відповідають статті 17 Конституції України положення частини сьомої статті 43 Закону № 2262-XII, виходив із того, що норми-принципи частини п'ятої статті 17 Конституції України щодо забезпечення державою соціального захисту громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також членів їхніх сімей є пріоритетними та мають безумовний характер. Тобто заходи, спрямовані на забезпечення державою соціального захисту вказаної категорії осіб, зокрема у зв'язку з економічною доцільністю, соціально-економічними обставинами не можуть бути скасовані чи звужені. При цьому Конституційний Суд України стверджує, що обмеження максимального розміру пенсії, призначеної особам, яким право на пенсійне забезпечення встановлене Законом № 2262-ХІІ, порушує суть конституційних гарантій щодо безумовного забезпечення соціального захисту осіб, передбачених частиною п'ятою статті 17 Конституції України, які зобов'язані захищати суверенітет, територіальну цілісність і недоторканність України.
Обмеження граничного розміру пенсії, призначеної на підставі Закону № 2262-XII, десятьма прожитковими мінімумами, установленими для осіб, які втратили працездатність, введено в дію Законом № 3668-VI, яким внесено зміни у статтю 43 Закону № 2262-XII, шляхом викладення її в редакції Закону № 3668-VI.
Тобто, положення частини сьомої статті 43 Закону № 2262-XII та положення частини першої статті 2 Закону № 3668-VІ (у частині поширення її дії на Закон № 2262-ХІІ), прийняті одночасно для регулювання одних і тих самих правовідносин (обмеження максимальним розміром пенсій, призначених відповідно до Закону № 2262-XII) та є однаковими за змістом.
Отже, Конституційним Судом України у Рішенні від 20 грудня 2016 року № 7-рп/2016 надано оцінку правовому регулюванню спірних правовідносин (обмеження максимальним розміром пенсії військовослужбовців) та визнано таким, що не відповідає статті 17 Конституції України положення частини сьомої статті 43 Закону № 2262-XII.
При цьому положення статті 2 Закону № 3668-VI (у частині поширення її дії на Закон № 2262-XII), які дублюють зміст частини сьомої статті 43 Закону № 2262-XII, тобто є однопредметними правовими нормами, які прийняті одночасно для регулювання спірних правовідносин - змін не зазнали та передбачали обмеження максимальним розміром пенсії військовослужбовців.
Отже, норми вказаних законів неоднаково регулюють правовідносини щодо пенсійного забезпечення військовослужбовців у частині обмеження їх пенсії максимальним розміром, натомість суб'єктом владних повноважень у спірних правовідносинах надано перевагу найменш сприятливому для позивача підходу та застосовано положення статті 2 Закону № 3668-VI.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 06 листопада 2018 року у справі № 812/292/18 зазначила, що норми законодавства, які допускають неоднозначне або множинне тлумачення, завжди трактуються на користь особи.
У постанові від 13 лютого 2019 року, що винесена Великою Палатою Верховного Суду у зразковій справі № 822/524/18 із посиланням на положення статей 1, 8, 92 Конституції України, а також на статтю 9 Міжнародного пакту про економічні, соціальні і культурні права зроблено висновок, що у випадку існування неоднозначного або множинного тлумачення прав та обов'язків особи в національному законодавстві, наявність у національному законодавстві правових "прогалин" щодо захисту прав людини та основних свобод, зокрема, у сфері пенсійного забезпечення, органи державної влади зобов'язані застосувати підхід, який був би найбільш сприятливим для особи.
Щодо застосування у спірних правовідносинах норм Закону № 2262-XII з урахуванням Рішення Конституційного Суду України від 20 грудня 2016 року № 7-рп/2016, а не норм Закону № 3668-VI, неодноразово висловлювався Верховний Суд, зокрема, у постановах від 14 травня 2024 року у справі № 420/7840/21, від 29 травня 2024 року у справі № 560/12853/21, від 18 липня 2024 року у справі № 300/2531/21, й ці висновки підлягають урахуванню судом у цій справі в силу положення частини п'ятої статті 242 КАС України.
Тому обмеження відповідачем максимального розміру пенсії позивача, право на пенсійне забезпечення якого встановлене Законом № 2262-ХІІ, суд визнає протиправним.
Щодо дати, з якої належить здійснити перерахунок спірної виплати пенсії виходячи із 77 % грошового забезпечення та без обмеження максимальним розміром, суд, насамперед, враховує те, що за змістом доводів позовної заяви спірні правовідносини у цій справі склались щодо проведеного перерахунку пенсії позивача на підставі довідки ІНФОРМАЦІЯ_1 про грошове забезпечення від 03 серпня 2021 року № 2/3/1/3633 на виконання судового рішення у справі № 320/2913/22. Вказаним судовим рішенням присуджено провести перерахунок пенсійної виплати з 01 жовтня 2020 року, що, своєю чергою, окреслює межі спірного перерахунку у цій справі з огляду на підстави виникнення спору та зміст спірних правовідносин цієї справи.
А тому, за встановлених обставин цієї справи, суд доходить висновку, що право позивача на належне пенсійне забезпечення у розмірі 77 % сум грошового забезпечення та без обмеження пенсійної виплати максимальним розміром підлягає поновленню з 01 жовтня 2020 року, відтак позовні вимоги у цій частині підлягають задоволенню частково. Відповідно, ці ж вимоги з 01 квітня 2019 року по 30 вересня 2020 року задоволенню не підлягають.
Разом з тим суд зазначає, що позовна вимога зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області "перераховувати, виплачувати" пенсію заявлена позивачем щодо правовідносин, які виникли між сторонами спору на 01 жовтня 2020 року, за якими судом встановлено порушення прав позивача на належне пенсійне забезпечення, а також щодо правовідносин, які ще не виникли - виплачувати пенсію (тобто у подальшому).
Оскільки судовому захисту підлягають лише порушені права, а позовні вимоги, заявлені на майбутнє, не можуть бути захищені у судовому порядку, позовні вимоги у цій частині задоволенню не підлягають.
Оскільки у цій справі позивачем не понесено судових витрат, підстави для вирішення судом їх розподілу відсутні.
Керуючись статтями 6-9, 77, 90, 139, 242-246, 255, 257, 262, 295, 297 КАС України, суд
вирішив:
Позов задовольнити частково.
Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області (вулиця Ольжича, буд. 7, місто Житомир, 10003, код ЄДРПОУ 13559341) щодо зменшення ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) основного розміру пенсії за вислугу років до 70 % сум грошового забезпечення та обмеження пенсійної виплати максимальним розміром під час перерахунку на підставі довідки ІНФОРМАЦІЯ_1 про грошове забезпечення від 03 серпня 2021 року № 2/3/1/3633.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області здійснити ОСОБА_1 перерахунок та виплату пенсії за вислугу років на підставі довідки ІНФОРМАЦІЯ_1 про грошове забезпечення від 03 серпня 2021 року № 2/3/1/3633, виданої станом на 05 березня 2019 року, з 01 жовтня 2020 року з основним розміром пенсії 77 % грошового забезпечення та без обмеження максимальним розміром, з урахуванням раніше проведених виплат.
У задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя О.Г. Приходько
23.10.25