Україна
Донецький окружний адміністративний суд
23 жовтня 2025 року Справа№200/6008/25
Донецький окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді - Голошивця І.О., розглянув за правилами спрощеного позовного провадження у порядку письмового провадження адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області про визнання протиправними дії та зобов'язання вчинити певні дії.
ОСОБА_1 звернувся до Донецького окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області про визнання протиправними дії та зобов'язання вчинити певні дії.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що він отримує пенсію по інвалідності, як особа з інвалідністю внаслідок захворювання, пов'язаного з участю в ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС 1 категорії в розмірі відшкодування фактичних збитків, обчислену відповідно до Закону України від 28.02.1991 №796-ХІІ «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи». Згідно до матеріалів справи вбачається, що нарахована пенсія позивача складає 119515,06 грн., однак до виплати - 23610,00 грн. Позивач зазначив, що 07.07.2025 року він звернувся до відповідача із заявою про перерахунок пенсії без обмеження максимальним розміром, але листом від 16.07.2025 року відповідачем було відмовлено у здійсненні такого перерахунку. Позивач вважає такі дії відповідача протиправними.
Відповідач надав відзив на позовну заяву, в якому зазначив, що відповідно до матеріалів справи позивач перебуває на обліку в Головному управлінні як отримувач пенсії по 2 групі інвалідності внаслідок захворювання пов'язаного з ліквідацією наслідків аварії на ЧАЕС, обчислену відповідно до статті 54 Закону України від 28.02.1991 № 796 «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи». Позивач має 1 категорію особи, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи, ступень втрати професійної працездатності - 80%. Частиною 3 статті 67 Закону № 796 визначено, що максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність. Другий сенат Конституційного Суду України 20 березня 2024 ухвалив Рішенням Другого сенату Конституційного Суду України від 20.03.2024 №2-р(ІІ)/2024 визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), припис статті 2 Закону України від 08.07.2011 №3668 «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи», що поширює свою дію на Закон України від 28.02.1991 №796-XII «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», припис першого речення частини третьої статті 67 Закону №796, а саме максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність. Вказані норми, визнані неконституційними, утрачають чинність із дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення. Відповідач зазначив, що на виконання постанови Кабінету Міністрів України від 25.02.2025 №209 «Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткові заходи щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2025 році» розміри пенсій по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсії у зв'язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи, обчислені у розмірі відшкодування фактичних збитків із заробітку, одержаного за роботу в зоні відчуження в 1986-1990 роках, або із заробітної плати, визначеної з п'ятикратного розміру мінімальної заробітної плати за формулою, визначеною постановою Кабінету Міністрів України від 23.11.2011 №1210, перераховані шляхом збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії, на коефіцієнт 1,115 та з урахуванням обмежень, визначених пунктом 10 постанови Кабінету Міністрів України від 24.02.2023 №168, пунктом 3 постанови Кабінету Міністрів України від 23.02.2024 №185 та пунктом 3 постанови Кабінету Міністрів України від 25.02.2025 №209 (понад 1500 грн). Враховуючи вищезазначене, виплата пенсій по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсій у зв'язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи, зазначеній категорії осіб після проведення індексації з 01.03.2025 здійснюється без обмеження максимальним розміром. Відповідач зауважив, що паперова пенсійна справа позивача на оцифрування до управління ретроконверсії не передавалась, скановані документи в електронній пенсійній справі відсутні, а паперова пенсійна справа знаходиться на території бойових дій, у зв'язку з чим відсутня можливість провести аналіз матеріалів пенсійної справи позивача та встановити відповідність довідки про заробітну плату вимогам Постанови № 207-7 та наявності первинних документів на підставі яких вона видана. Відтак, електронну пенсійну справу ОСОБА_1 приведено до відповідності з 01.09.2025, а саме: розмір пенсії обчислено виходячи з п'ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 01 січня відповідного року, та склав 19106,19 грн, який не виходить за межі максимального розміру. Відповідач закцентував свою увагу на тому, що пенсію ОСОБА_1 обчислено відповідно до вимог чинного законодавства та з урахуванням зазначеного просив відмовити у задоволенні позовних вимог позивача у повному обсязі.
Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 15.08.2025 року звільнено позивача від сплати судового збору. Відкрито провадження у справі та ухвалено справу розглянути в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні). Встановлений відповідачу строк для надання на адресу суду: відзиву на позовну заяву та усіх наявних доказів на підтвердження зазначеного у ньому; копії протоколів, розпоряджень, перерахунків з пенсійної справи позивача починаючи з 01.01.2024 року.
Представник позивача та відповідач про відкриття провадження у справі були повідомлені судом належним чином, про що свідчить наявність у них реєстрації кабінету електронного суду із відповідною відміткою в графі «доставлено» та графі «дата встановлення статусу» зазначено - 15.08.2025.
Розглянувши матеріали справи, вирішивши питання, чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги, та якими доказами вони підтверджуються, чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження, яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин, суд, -
Позивач - ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 , адреса: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 .
Відповідно до наявної в матеріалах справи копії паспорту серії НОМЕР_2 виданим Курахівським МВ Мар'їнського РВ УМВС України в Донецькій області від 06 листопада 2000 року, є громадянином України.
Відповідно до наявної в матеріалах справи копії посвідчення Учасника ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС у 1986 році (категорії 1) Серії НОМЕР_3 виданим Донецькою ОДА від 07.08.2019 року позивач є особою з інвалідністю 2 групи, яка йому встановлена безстроково.
Як встановлено судом, підтверджується доказами в матеріалах справи та не заперечується сторонами по справі, позивач знаходиться на обліку у Головному управлінні Пенсійного фонду України в Донецькій області як отримувач пенсії по інвалідності внаслідок захворювання пов'язаного з ліквідацією наслідків аварії на ЧАЕС, призначеної та обчисленої відповідно до статті 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 28.02.1991 № 796-ХІІ та має категорію особи, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи ступень втрати працездатності - 80%.
Судом встановлено, що представником позивача на адресу відповідача було надіслано заяву від 07.07.2025 року щодо здійснення перерахунку та виплати пенсії позивачу без обмеження її максимальним розміром.
В свою чергу, відповідачем було надано відповідь від 16.07.2025 року наступного змісту: - « ОСОБА_1 перебуває на обліку в Головному управлінні як отримувач пенсії по групі інвалідності внаслідок захворювання пов'язаного з ліквідацією наслідків аварії на ЧАЕС, обчислену відповідно до статті 54 Закону України від 28.02.1991 № 796-XІI «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» (далі - Закон №796). Має категорію особи, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи ступень втрати професійної працездатності - 80%. Відповідно до частини 1 статті 54 Закону № 796 пенсії по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсії у зв'язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи можуть призначатися за бажанням громадянина із заробітку одержаного за роботу в зоні відчуження в 1986-1990 роках, у розмірі відшкодування фактичних збитків, який визначається згідно із законодавством. Частиною 3 статті 67 Закону № 796 визначено, що максимальний розмір пенсії з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлені законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів установлених для осіб, які втратили працездатність. Припис першого речення частини третьої статті 67 Закону № 796 рішенням Конституційного Суду України від 20.03.2024 № 2-р(ІІ)2024 визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним). До визначення порядку і асигнувань для виконання рішення і висновків Конституційного Суду України від 20.03.2024 № 2-р(ІІ)2024 виплата раніше призначених (перерахованих) пенсій по інвалідності та у зв'язку з втратою годувальника, обчислених в розмірі відшкодування фактичних збитків відповідно статті 54 Закону № 796, продовжується у визначених до виплати розмірах. У порядку, встановленому чинним законодавством України органи Пенсійного фонду України здійснюють перерахунки пенсій, зокрема, при зміні розміру прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом про Державний бюджет України на відповідний рік. Статтею 7 Закону України від 09.11.2023 № 3460-ІХ «Про Державний бюджет України на 2024 рік» з 1 січня 2024 року встановлено розмір прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, на рівні 2361,00 грн. З 01.03.2025 в автоматичному режимі здійснено перерахунок пенсії згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 25.02.2025 № 209 «Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткові заходи щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2025 році». В результаті перерахунку розмір пенсії ОСОБА_1 з 01.03.2025 становить 109068,05 грн., який обмежено до виплати максимальним розміром, що складає 23610,00 грн. і станом на 01.07.2025 не змінювався. Законні підстави для виплати пенсії без обмеження максимальним розміром на дату підготовки відповіді відсутні. Пенсія розрахована та виплачується згідно з чинним законодавством за документами наявними у матеріалах електронної пенсійної справи.».
Звертаючись з адміністративним позовом до суду, позивач просив:
- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області щодо обмеження пенсії позивачу максимальним розміром;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області здійснити позивачу з 07.07.2025 року перерахунок та виплату пенсії без обмеження пенсії максимальним розміром та виплатити різницю між нарахованою та виплаченою пенсією, з урахуванням вже виплачених сум.
З наданої відповідачем на вимогу суду відповідно до ухвали про відкриття провадження по справі копії перерахунку пенсії позивача вбачається: дата час розрахунку 28.02.2024, рішення 914430126477, судом встановлено, що пенсія призначена у відповідності до ст.54 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», середньомісячний заробіток - 133 985,56000; дата перерахунку - 27.02.2024 року; вид перерахунку - у зв'язку зі зміною прожиткового мінімуму (масовий); особливості - І категорія - ліквідатори, інваліди внаслідок аварії на ЧАЕС, призначення за рішенням суду; група інвалідності - друга група, каліцтво/захворювання, пов'язане з наслідками аварії на ЧАЕС; серія та номер МСЕК - дон-07 №54278; дата встановлення інвалідності - 01.12.2009; період встановлення інвалідності - з 19.09.1988 довічно; % втрати працездатності - 80%; складові пенсії позивача складаються з: основний розмір пенсії від середнього заробітку - 107 188,45 грн.; додаткова пенсія інвалідам 2 групи з числа ліквідаторів ЧАЕС пост. №112 п.5 - 379,60 грн.; обмеження в індексації з 01.03.2023 року - 14 840,25 грн.; обмеження в індексації з 01.03.2024 року - 6403,11 грн. Розмір пенсії з надбавками - 86324,69 грн. Максимальний розмір пенсії - 23 610,00 грн. Призначено - з 01.03.2024 по 22.01.2025 року - 23 610,00 грн. З 23.01.2025 по довічно - 23610,00 грн.
З наданої на вимогу суду, відповідно до ухвали про відкриття провадження по справі, відповідачем копії перерахунку пенсії позивача дата час розрахунку 13.08.2025, рішення 914430126477 від 15.08.2025 про перерахунок пенсії, судом встановлено, що пенсія призначена у відповідності до ст.54 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», середньомісячний заробіток - 25 861,34000; дата перерахунку - 13.08.2025 року; вид перерахунку - макетна обробка; підстава - відсутні документи; особливості - І категорія - ліквідатори, інваліди внаслідок аварії на ЧАЕС, призначення за рішенням суду; група інвалідності - друга група, каліцтво/захворювання, пов'язане з наслідками аварії на ЧАЕС; серія та номер МСЕК - дон-07 №54278; дата встановлення інвалідності - 01.12.2009; період встановлення інвалідності - з 19.09.1988 довічно; % втрати працездатності - 80%; складові пенсії позивача складаються з: основний розмір пенсії від середнього заробітку - 20 689,07 грн.; додаткова пенсія інвалідам 2 групи з числа ліквідаторів ЧАЕС пост. №112 п.5 - 379,60 грн.; обмеження в індексації з 01.03.2023 року - 1328,64 грн.; обмеження в індексації з 01.03.2025 року - 633,84 грн. Розмір пенсії з надбавками - 19106,19 грн. Призначено з 01.09.2025 по довічно - 19 106,19 грн.
З наданої позивачем в якості доказів до позовної заяви копії перерахунку пенсії позивача дата час розрахунку 25.04.2025, рішення 914430126477 від 28.04.2025, судом встановлено, що пенсія призначена у відповідності до ст.54 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», середньомісячний заробіток - 149393,83000; дата перерахунку - 25.04.2025 року; вид перерахунку - індивідуально (масовий) індексація заробітку; особливості - І категорія - ліквідатори, інваліди внаслідок аварії на ЧАЕС, призначення за рішенням суду; група інвалідності - друга група, каліцтво/захворювання, пов'язане з наслідками аварії на ЧАЕС; серія та номер МСЕК - дон-07 №54278; дата встановлення інвалідності - 01.12.2009; період встановлення інвалідності - з 19.09.1988 довічно; % втрати працездатності - 80%; складові пенсії позивача складаються з: основний розмір пенсії від середнього заробітку - 119 515,06 грн.; додаткова пенсія інвалідам 2 групи з числа ліквідаторів ЧАЕС пост. №112 п.5 - 379,60 грн.; обмеження в індексації з 01.03.2025 року - 10826,61 грн. Розмір пенсії з надбавками - 109 068,05 грн. Максимальний розмір пенсії - 23 610,00 грн. Призначено - з 01.03.2025 по довічно - 23610,00 грн.
Отже судом встановлено, що розмір пенсії позивача:
- за період з 01.03.2024 по довічно становить: 107 188,45 грн. (основний розмір пенсії від середнього заробітку) + 379,60 грн. (додаткова пенсія інвалідам 2 групи з числа ліквідаторів ЧАЕС пост. №112 п.5), що разом становить - 107 568,05 грн. у відповідності до перерахунку пенсії дата час розрахунку - 28.02.2024 року;
- розмір пенсії позивача за період з 01.03.2025 по довічно становить: 119 515,06 грн. (основний розмір пенсії від середнього заробітку) + 379,60 грн. (додаткова пенсія інвалідам 2 групи з числа ліквідаторів ЧАЕС пост. №112 п.5), що разом становить - 119 894,66 грн. у відповідності до перерахунку пенсії дата час розрахунку - 25.04.2025 року;
- розмір пенсії позивача за період з 01.09.2025 по довічно становить: 20 689,07 грн. (основний розмір пенсії від середнього заробітку) + 379,60 грн. (додаткова пенсія інвалідам 2 групи з числа ліквідаторів ЧАЕС пост. №112 п.5), що разом становить - 21 068,67 грн. у відповідності до перерахунку пенсії дата час розрахунку - 13.08.2025 року.
З урахуванням наведеного, суд дійшов до висновку, що спірні питання в даній справі виникли в частині обмеження максимальним розміром пенсії позивача, а саме: 23 610,00 грн. замість 107 568,05 грн. за період з 01.03.2024 року; 23 610,00 грн. замість 119 894,66 грн. за період з 01.03.2025 року; та 19 106,19 грн. замість 119 894,66 грн. за період з 01.09.2025 року.
Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.
Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до статті 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.
Відповідно до статті 64 Конституції України, конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України.
За приписами пункту 6 частини першої статті 92 Конституції України, основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України.
Основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їх життя і здоров'я, визначені Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» №796-ХІІ від 28.02.1991 (далі Закон №796).
Відповідно до статті 1 Закону №796, закон спрямований на захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, та розв'язання пов'язаних з нею проблем медичного і соціального характеру, що виникли внаслідок радіоактивного забруднення території; громадян, які постраждали внаслідок інших ядерних аварій та випробувань, військових навчань із застосуванням ядерної зброї, та розв'язання пов'язаних з цим проблем медичного і соціального характеру.
Згідно зі статтею 49 Закону №796, пенсії особам, віднесеним до категорій 1, 2, 3, 4, встановлюються у вигляді: державної пенсії; додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, яка призначається після виникнення права на державну пенсію.
Відповідно до частини першої статті 54 Закону №796, пенсії по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсії у зв'язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи можуть призначатися за бажанням громадянина із заробітку, одержаного за роботу в зоні відчуження в 1986-1990 роках, у розмірі відшкодування фактичних збитків, який визначається згідно із законодавством. Дружинам (чоловікам), які втратили годувальника із числа учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, віднесених до категорії 1, пенсія у зв'язку з втратою годувальника призначається незалежно від причинного зв'язку смерті з Чорнобильською катастрофою.
Згідно з частиною п'ятою статті 54 Закону №796, порядок призначення пенсії по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсії у зв'язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи визначається Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до перерахунку пенсії позивача дата-час розрахунку (28.02.2024), наданого відповідачем, розмір пенсії з надбавками складає 107 568,05 грн., тоді як виплачується відповідачем фактично 23 610,00 грн. у межах максимального розміру починаючи з 01.03.2024 року, в свою чергу, відповідно до перерахунку пенсії позивача дата-час розрахунку (25.04.2025), наданого позивачем, розмір пенсії з надбавками складає 119 894,66 грн., тоді як виплачується відповідачем фактично 23 610,00 грн. у межах максимального розміру починаючи з 01.03.2025 року
Вирішуючи питання наявності правових підстав для обмеження розміру пенсійної виплати позивача десятьма прожитковими мінімумами, установленими для осіб, які втратили працездатність, суд враховує наступне.
Обмеження максимального розміру пенсії вперше були введені в дію Законом України «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи» від 08.07.2011 № 3668-VІ, який набрав чинності 01.10.2011.
За положеннями статті 2 Закону №3668-VI, максимальний розмір пенсії (крім пенсійних виплат, що здійснюються з Накопичувального пенсійного фонду) або щомісячного довічного грошового утримання (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною), призначених (перерахованих) відповідно до, зокрема, законів України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність.
Підпунктом 6 пункту 6 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №3668-VI внесено зміни до деяких законодавчих актів України, зокрема, до статті 67 Закону № 796-XII, а саме частину третю цієї статті викладено в новій редакції, згідно з якою максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, установлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність.
Так, згідно з частиною третьою статті 67 Закону №796-XII, максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною), крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність.
Відтак, на осіб, яким пенсія перерахована відповідно до нормативно-правових актів, вказаних у статті 2 Закону № 3668-VІ, зокрема, Закону №796-XII, та розмір якої перевищує максимальний розмір, встановлений цим Законом, поширюються приписи законодавства, чинні на час здійснення такого перерахунку.
Аналогічний правовий висновок викладено у постановах Верховного Суду від 05.09.2023 у справі №120/1602/23, від 15.11.2023 у справі №120/6735/23 та інших.
Але 20.03.2024 Конституційний Суд України прийняв рішення №2-р(II)/2024, яким визнав такими, що не відповідають Конституції України(є неконституційними), припис статті 2 Закону України «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи» від 8 липня 2011 року № 3668-VI зі змінами, що поширює свою дію на Закон України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 28 лютого 1991 року № 796-XII зі змінами, припис першого речення частини третьої статті 67 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 28 лютого 1991 року № 796-XII зі змінами.
Відповідно до пункту 2 резолютивної частини рішення Конституційного Суду України від 20.03.2024 №2-р(II)/2024 припис статті 2 Закону України «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи» від 8 липня 2011 року № 3668-VI зі змінами, що поширює свою дію на Закон України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 28 лютого 1991 року № 796-XII зі змінами, припис першого речення частини третьої статті 67 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 28 лютого 1991 року № 796-XII зі змінами, визнані неконституційними, утрачають чинність із дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення.
Згідно з частиною другою статті 152 Конституції України, закони, інші акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність, якщо інше не встановлено самим рішенням, але не раніше дня його ухвалення.
Відповідно до частини першої статті 91 Закону України «Про Конституційний Суд України», закони, інші акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом рішення про їх неконституційність, якщо інше не встановлено самим рішенням, але не раніше дня його ухвалення.
Отже, з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення від 20.03.2024 №2-р(II)/2024 стаття 67 Закону №796-XII не містить норм про обмеження пенсії десятьма прожитковими мінімумами, установленими для осіб, які втратили працездатність, також припис статті 2 Закону №3668-VI зі змінами, що поширює свою дію на Закон №796-XII, зі змінами, визнано неконституційними.
З урахуванням вище наведеного суд зазначає, що з 20.03.2024 відповідач не має правових підстав обмежувати пенсію позивача максимальним розміром десятьма прожитковими мінімумами, установленими для осіб, які втратили працездатність, позаяк рішенням Конституційного Суду України від 20.03.2024 №2-р(II)/2024 визнано неконституційними припис статті 2 Закону №3668-VI зі змінами, що поширює свою дію на Закон №796-XII зі змінами, припис першого речення частини третьої статті 67 Закону №796-XII.
З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що саме з 20.03.2024 року пенсійний орган допустив протиправну поведінку та порушив право позивача на належне йому пенсійне забезпечення в частині належного йому розміру пенсійної виплати.
За таких обставин, суд вважає, що суб'єкт владних повноважень в особі Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області діяв не у спосіб визначений законами та Конституцією України.
В свою чергу варто зазначити, що позивач звертаючись до суду з даним адміністративним позовом просить суд визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області щодо обмеження пенсії позивачу максимальним розміром, та як похідна вимога, зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області здійснити позивачу з 07.07.2025 року перерахунок та виплату пенсії без обмеження пенсії максимальним розміром та виплатити різницю між нарахованою та виплаченою пенсією, з урахуванням вже виплачених сум.
Суд зауважує, що у відповідності до приписів ч.2 ст.9 Кодексу адміністративного судочинства України, суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Відповідно до приписів ч.1 ст.6 Кодексу адміністративного судочинства України, суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.
У відповідності до приписів зазначених у ст.60-2 Закону України №796-ХІІ, закон що підлягає застосуванню.
Призначення пенсій провадиться відповідно до законодавства, чинного на час звернення особи за призначенням пенсії. Перерахунок пенсій проводиться відповідно до законодавства, чинного на час проведення перерахунку пенсії.
Рішення про призначення (перерахунок) пенсії або про відмову в призначенні (перерахунку) пенсії, прийняте уповноваженою посадовою особою територіального органу Пенсійного фонду України, може бути оскаржено в адміністративному порядку до керівника цього органу Пенсійного фонду України, а в разі відмови у задоволенні скарги - до органу Пенсійного фонду України вищого рівня та/або в судовому порядку.
Порядок оскарження рішень, передбачених частиною другою цієї статті, визначається правлінням Пенсійного фонду України за погодженням з центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері соціального захисту населення, з урахуванням вимог Закону України "Про адміністративну процедуру".
Виплата, припинення та поновлення виплати пенсій здійснюються відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» з урахуванням особливостей, визначених цим Законом та Законом України «Про адміністративну процедуру».
Варто зауважити, що приписами ст.46 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» передбачено, що нараховані суми пенсії, на виплату яких пенсіонер мав право, але не отримав своєчасно з власної вини, виплачуються за минулий час, але не більше ніж за три роки до дня звернення за отриманням пенсії. У цьому разі частина суми неотриманої пенсії, але не більш як за 12 місяців, виплачується одночасно, а решта суми виплачується щомісяця рівними частинами, що не перевищують місячного розміру пенсії.
Нараховані суми пенсії, не отримані з вини органу, що призначає і виплачує пенсію, виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком з нарахуванням компенсації втрати частини доходів.
Компенсація втрати частини пенсії у зв'язку з порушенням строків її виплати пенсіонерам здійснюється згідно із законом.
Таким чином, суд дійшов висновку, що дії відповідача щодо обмеження позивачу виплати пенсії максимальним розміром, що перевищує десяти прожиткових мінімумів, встановлених для осіб, які втратили працездатність з 20.03.2024, є протиправними, а отже позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню шляхом виходу за межі позовних вимог в частині періоду задоволення.
В даному випадку за наявними в матеріалах справи доказами, судом встановлено протиправність дій відповідача щодо обмеження максимальним розміром, а тому з огляду на встановлені обставини, відповідач повинен здійснити перерахунок та виплату пенсії позивачу з 20.03.2024 року враховуючи рішення Конституційного Суду України від 20.03.2024 №2-р(II)/2024, а не з 07.07.2025 року як просить позивач по справі.
Під час обрання способу відновлення порушеного права позивача суд виходить з принципу верховенства права щодо гарантування цього права статтею 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, як складової частини змісту і спрямованості діяльності держави, та виходячи з принципу ефективності такого захисту, що обумовлює безпосереднє поновлення судовим рішенням прав особи, що звернулась за судовим захистом без необхідності додаткових її звернень та виконання будь-яких інших умов для цього.
Верховний Суд у постанові від 23 грудня 2021 року у справі № 480/4737/19 та від 8 лютого 2022 року у справі № 160/6762/21 дійшов висновку, згідно якого ефективний спосіб захисту прав та інтересів особи в адміністративному суді має відповідати таким вимогам: забезпечувати максимально дієве поновлення порушених прав за існуючого законодавчого регулювання; бути адекватним фактичним обставинам справи; не суперечити суті позовних вимог, визначених особою, що звернулася до суду; узгоджуватися повною мірою з обов'язком суб'єкта владних повноважень діяти виключно у межах, порядку та способу, передбаченого законом.
В постанові від 22.09.2022 року у справі № 380/12913/21 Верховний Суд сформулював визначення «ефективного правосуддя» та зазначив, що комплексний аналіз приписів Кодексу адміністративного судочинства України дає суду підстави для висновку, що ефективність судового захисту прав та інтересів особи в адміністративному судочинстві включає ефективність розгляду та вирішення справи, ефективність способу захисту, ефективність судового рішення та ефективність його виконання. Всі ці складові можна охопити єдиним терміном «ефективне правосуддя», що виступає еталоном для оцінки судової гілки влади та є запорукою довіри до неї з боку громадян, а також інших суб'єктів. Отже, ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.
Зазначені висновки також відповідають позиції Верховного Суду, викладеної у постановах від 18 жовтня 2018 року у справах №822/584/18, №806/1316/18, від 23 листопада 2018 року у справі №826/8844/16 та від 20 грудня 2018 року у справі №524/3878/16-а.
Водночас у постанові від 11 лютого 2020 року у справі № 0940/2394/18 Верховний Суд сформулював висновок, згідно якого у разі, якщо суб'єкт владних повноважень використав надане йому законом право на прийняття певного рішення за наслідками звернення особи, але останнє визнане судом протиправним з огляду на його невідповідність чинному законодавству, при цьому суб'єкт звернення дотримав усіх визначених законом умов, то суд вправі зобов'язати суб'єкта владних повноважень прийняти певне рішення.
Відповідно до приписів ч.2 ст.9 Кодексу адміністративного судочинства України, суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Надаючи правову оцінку обраного позивачем способу захисту, слід зважати на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
У пункті 145 рішення від 15 листопада 1996 року у справі “Чахал проти Об'єднаного Королівства» (Chahal v. The United Kingdom, (22414/93) [1996] ECHR 54) Європейський суд з прав людини зазначив, що згадана норма гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені в правовій системі тієї чи іншої країни. Засіб захисту, що вимагається зазначеною статтею повинен бути ефективним як у законі, так і на практиці, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави (п. 75 рішення Європейського суду з прав людини у справі “Афанасьєв проти України» від 5 квітня 2005 року (заява N 38722/02). Таким чином, ефективний засіб правого захисту у розумінні статті 13 Конвенції повинен забезпечити поновлення порушеного права і одержання особою бажаного результату.
Враховуючи те, що засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом та сприяти реальному відновленню порушеного права, беручи до уваги приписи ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України, суд дійшов висновку про задоволення адміністративного позову шляхом визнання протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області щодо обмеження ОСОБА_1 розміру пенсії по інвалідності у розмірі відшкодування фактичних збитків, призначеної відповідно до ст. 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», десятьма прожитковими мінімумами, установленими для осіб, які втратили працездатність, починаючи з дня ухвалення Рішення Конституційним Судом України №2-p(II)/2024 від 20.03.2024 року, та як похідна вимога зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 призначеної пенсії по інвалідності у розмірі відшкодування фактичних збитків, призначеної відповідно до ст. 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», без обмеження її розміру десятьма прожитковими мінімумами, установленими для осіб, які втратили працездатність, починаючи з дня ухвалення Рішення Конституційним Судом України №2-p(II)/2024 від 20.03.2024 року, та виплатити заборгованість з урахуванням раніше виплачених сум.
Відповідно до ст. 19 Конституції України, суд, як орган державної влади, зобов'язаний діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами.
Згідно чч. 1, 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Відповідно до положень статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Відповідно до статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Враховуючи вищевикладене, суд доходить висновку про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_1 .
Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд зазначає наступне.
Відповідно до ухвали суду від 15.08.2025 року позивач був звільнений від сплати судового збору, таким чином підстави для розподілу судового збору відсутні.
Надаючи оцінку кожному окремому специфічному доводу всіх учасників справи, що мають значення для правильного вирішення адміністративної справи, суд застосовує позицію ЄСПЛ (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану в пункті 58 рішення у справі «Серявін та інші проти України» (№ 4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) № 303-A, пункт 29).
Керуючись ст.ст. 2, 5-10, 72-90, 139, 242-246, 205, 250, 255, 257-263, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-
Адміністративний позов ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (адреса: 84122, Донецька область, м. Слов'янськ, площа Свободи, буд.3, ЄДРПОУ: 13486010) про визнання протиправними дії та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити повністю.
Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (ЄДРПОУ: 13486010) щодо обмеження ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 ) розміру пенсії по інвалідності у розмірі відшкодування фактичних збитків, призначеної відповідно до ст. 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», десятьма прожитковими мінімумами, установленими для осіб, які втратили працездатність, починаючи з дня ухвалення Рішення Конституційним Судом України №2-p(II)/2024 від 20.03.2024 року.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (ЄДРПОУ: 13486010) здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 ) призначеної пенсії по інвалідності у розмірі відшкодування фактичних збитків, призначеної відповідно до ст. 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», без обмеження її розміру десятьма прожитковими мінімумами, установленими для осіб, які втратили працездатність, починаючи з дня ухвалення Рішення Конституційним Судом України №2-p(II)/2024 від 20.03.2024 року, та виплатити заборгованість з урахуванням раніше виплачених сум.
Повний текст рішення виготовлено та підписано 23 жовтня 2025 року.
Апеляційна скарга подається до Першого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя І.О. Голошивець