Україна
Донецький окружний адміністративний суд
про залишення без розгляду позовної заяви
23 жовтня 2025 року Справа №200/5813/25
Донецький окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді - Крилової М.М., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження (в письмовому провадженні) справу за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Донецькій області про визнання протиправними та скасування податкові повідомлення-рішення -
04 серпня 2025 року до Донецького окружного адміністративного суду, через підсистему ЄСІТС «Електронний суд», надійшов адміністративний позов Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Донецькій області, у якому просить суд:
- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Донецькій області від 07.11.2024 № 6154/05-99-07-04;
- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Донецькій області від 07.11.2024 № 6156/05-99-07-04.
За змістом поданого по зову оскаржуваним податковим повідомленням-рішенням позивачу нараховано штрафні санкції за порушення Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» на суму 170 340,00 грн. Позивач вважає що зазначене рішення є протиправним та підлягає скасуванню через допущені відповідачем процедурні порушення під час призначення та проведення перевірки.
Вказує, що наказ від 27.09.2024 року № 6468-п оформлений із порушенням п. 81.1 ст. 81 Податкового кодексу України, оскільки не містить підстав для проведення перевірки, визначених п. 80.2 ст. 80 Податкового кодексу України.
Щодо порушення порядку обліку товарно-матеріальних цінностей та вимог п.12 ст. 3 Закону України від 06.07.1995 № 265/95-ВР «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг із змінами та доповненнями» зазначає, що первинні та облікові документи на описані залишки товарних запасів посадовими особами відповідача не досліджувались, питання проведення інвентаризації з боку податкового органу в ході проведення перевірки не було ініційовано, у зв'язку з чим вважає, що висновок контролюючого органу про наявність у ФОП ОСОБА_1 у реалізації необлікованого товару на суму 169 320,00 грн. є необґрунтованим.
19 серпня 2025 року до суду надійшов відзив на позовну заяву зі змісту якого відповідач просив відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі. В обгрунтування своєї позиції вказує, що за результатами перевірки Головним управлінням ДПС у м. Києві складено акт фактичної перевірки від 08.10.2024 № 111180/26/15/07/3789801276. На підставі акта ГУ ДПС у Донецькій області прийняті спірні ППР від 07 листопада 2024 року № 6154/05-99-07-04, 6156/05-99-07-04. Перевіркою встановлено порушення п. 12 ст. 3 Закону №265/95-ВР в частині ведення з порушенням встановленого порядку обліку товарних запасів за місцем їх реалізації. Також перевіркою встановлено порушення ст. 44, п. 85.2. ст. 85 ПК України в частині ненадання платником податків контролюючому органу оригіналів документів чи їх копій при здійсненні податкового контролю.
Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 08 жовтня 2025 року у задоволенні клопотання представника позивача про поновлення строку звернення до суду відмовлено, визнано причини пропуску звернення до суду неповажними. Позовну заяву залишено без руху після відкриття провадження на підставі п. 13 ст. 171 Кодексу адміністративного судочинства України.
16 жовтня 2025 року до суду, від представника позивача - адвоката Яківця М.В., надійшла заява про поновлення строку звернення до суду, яка мотивована тим, що про наявність оскаржуваних податкових повідомлень-рішень ФОП ОСОБА_1 дізнався лише 16.07.2025, отримавши відповідь на адвокатський запит № 11180/6/05- 99-07-02-13 від 16.07.2025. Також вказує на введення воєнного стану на всій території України.
Розглянувши заяву представника позивача про поновлення строку звернення до суду, суд зазначає наступне.
Положеннями частини першої статті 122 КАС України унормовано, що позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Відповідно до частини другої статті 122 КАС України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
При цьому, якщо законом передбачена можливість досудового порядку вирішення спору і позивач скористався цим порядком, або законом визначена обов'язковість досудового порядку вирішення спору, то для звернення до адміністративного суду встановлюється тримісячний строк, який обчислюється з дня вручення позивачу рішення за результатами розгляду його скарги на рішення, дії або бездіяльність суб'єкта владних повноважень (частина четверта цієї статті).
Відповідно до частини третьої статті 122 КАС України для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Положеннями частини четвертої статті 122 КАС України встановлено, що якщо законом передбачена можливість досудового порядку вирішення спору і позивач скористався цим порядком, або законом визначена обов'язковість досудового порядку вирішення спору, то для звернення до адміністративного суду встановлюється тримісячний строк, який обчислюється з дня вручення позивачу рішення за результатами розгляду його скарги на рішення, дії або бездіяльність суб'єкта владних повноважень. Якщо рішення за результатами розгляду скарги позивача на рішення, дії або бездіяльність суб'єкта владних повноважень не було прийнято та (або) вручено суб'єктом владних повноважень позивачу у строки, встановлені законом, то для звернення до адміністративного суду встановлюється шестимісячний строк, який обчислюється з дня звернення позивача до суб'єкта владних повноважень із відповідною скаргою на рішення, дії або бездіяльність суб'єкта владних повноважень.
Стаття 123 КАС України встановлює наслідки пропущення строків звернення до адміністративного суду. Зокрема, частиною третьою цієї статті визначено, що в разі якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду.
Відповідно до частини першої статті 121 КАС України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.
Правовий інститут строків звернення до адміністративного суду за захистом свого порушеного права не містить вичерпного, детально описаного переліку причин чи критеріїв їх визначення. Натомість закон запроваджує оцінні, якісні параметри визначення таких причин - вони повинні бути поважними, реальними або непереборними і об'єктивно нездоланними на час плину строків звернення до суду. Ці причини (чи фактори об'єктивної дійсності) мають бути несумісними з обставинами, коли суб'єкт звернення до суду знав або не міг не знати про порушене право, ніщо правдиво йому не заважало звернутися до суду, але цього він не зробив і через власну недбалість, легковажність, байдужість, неорганізованість чи інше подібне за суттю ставлення до права на доступ до суду порушив ці строки.
Інакшого способу визначити, які причини належить віднести до поважних, ніж через зовнішню оцінку (кваліфікацію) змісту конкретних обставин, хронологію та послідовність дій суб'єкта правовідносин перед зверненням до суду за захистом свого права, немає. Під таку оцінку мають потрапляти певні явища, фактори та їх юридична природа; тривалість пропущеного строку; те, чи могли і яким чином певні фактори завадити вчасно звернутися до суду, чи перебувають вони у причинному зв'язку із пропуском строку звернення до суду; яка була поведінка суб'єкта звернення протягом цього строку; які дії він вчиняв і чи пов'язані вони з готуванням до звернення до суду тощо.
Визначення строку звернення до адміністративного суду в системному зв'язку з принципом правової визначеності слугує меті забезпечення передбачуваності для відповідача (як правило, суб'єкта владних повноважень в адміністративних справах) та інших осіб того, що зі спливом установленого проміжку часу прийняте рішення, здійснена дія (бездіяльність) не матимуть поворотної дії в часі та не потребуватимуть скасування, а правові наслідки прийнятого рішення або вчиненої дії (бездіяльності) не будуть відмінені у зв'язку з таким скасуванням. Тобто встановлені строки звернення до адміністративного суду сприяють уникненню ситуації правової невизначеності щодо статусу рішень, дій (бездіяльності) суб'єкта владних повноважень.
За загальним правилом перебіг строку на звернення до адміністративного суду починається від дня виникнення права на адміністративний позов, тобто, коли особа дізналася або могла дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Незнання про порушення через байдужість до своїх прав або небажання дізнатися не є поважною причиною пропуску строку звернення до суду.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 16.07.2025 у справі № 500/2276/24 вказала, що в адміністративному судочинстві можна виділити такі строки оскарження рішень / дій / бездіяльності суб'єкта владних повноважень:
1) якщо платник податків не оскаржував рішення контролюючого органу в досудовому (адміністративному) порядку - строк звернення до суду становить 6 місяців (частина друга статті 122 КАС України);
2) якщо платник податків оскаржував рішення контролюючого органу в досудовому (адміністративному) порядку, яке не стосується нарахування грошових зобов'язань (наприклад, блокування ПН; присвоєння ризикового статусу тощо), - строк звернення до суду становить 3 місяці (частина четверта статті 122 КАС України);
3) якщо платник податків оскаржував рішення контролюючого органу в досудовому (адміністративному) порядку, яке передбачає нарахування грошових зобов'язань (наприклад, податкове повідомлення-рішення), - строк звернення до суду становить 1 місяць (пункт 56.19 статті 56 ПК України).
Як слідує з позовних вимог, позивачем оспорюється податкові повідомлення-рішення від 07.11.2024 № 6154/05-99-07-04 та від 07.11.2024 № 6156/05-99-07-04.
Посилання позивача на те, що про наявність оскаржуваних податкових повідомлень-рішень ФОП ОСОБА_1 дізнався лише 16.07.2025, отримавши відповідь на адвокатський запит № 11180/6/05- 99-07-02-13 від 16.07.2025 вже було розглянуто судом та ухвалою від 08.10.2025 було відмовлено у задоволенні клопотання про поновлення строку звернення до суду та визнано неповжними причини пропуску звернення до суду.
При цьому, суд вважає за необхідне додатково зазначити, що в листі Головного управління ДПС у Донецькій області від 16.07.2025 року № 11180/6/05-99-07-02-13 вказано, що документи щодо направлення (вручення) ФОП ОСОБА_1 акта фактичної перевірки, а також документи, які підтверджують підставу прийняття наказу про проведення перевірки, знаходяться в Головному управлінні ДПС у м. Києва.
Разом з цим, в додатках до цього листа міститься: чек Укрпошти про відправлення податкових повідомлень-рішень на 1 арк. в 1 прим. (в електронному виді) (додаток № 3); поштове повідомлення про вручення податкових повідомлень[1]рішень на 1 арк. в 1 прим. (в електронному виді) (додаток № 4).
У свою чергу, під час подання даного адміністративного позову представником позивача не було долучено відповідних додатків, що, на переконання суду, може свідчити про недобросовісне здійснення представником процесуальних прав, зокрема шляхом ненадання доказів, які підтверджують факт направлення оскаржуваних податкових повідомлень-рішень на адресу фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 , з метою уникнення встановлення судом факту пропуску строку звернення до суду.
Щодо наведених у заяві доводів про введення на всій території України воєнного стану, суд звертає увагу на те, що питання щодо поновлення строку звернення до суду у випадку його пропуску з причин пов'язаних із запровадженням воєнного стану в Україні було предметом дослідження Верховним Судом, зокрема у постановах від 4 квітня 2023 у справі № 140/1487/22, від 23 березня 2023 у справі № 496/4633/18, від 23 грудня 2022 року у справі № 760/5369/19, від 29 вересня 2022 року у справі № 500/1912/22, від 2 червня 2022 року у справі у №757/30991/18-а.
Так, у вищевказаних постановах Верховний Суд зауважив, що введення на території України воєнного стану не зупинило перебіг процесуальних строків звернення до суду з позовами. Питання поновлення процесуального строку у випадку його пропуску з причин, пов'язаних із запровадженням воєнного стану в Україні, вирішується в кожному конкретному випадку з урахуванням доводів, наведених у заяві про поновлення такого строку. Сам по собі факт запровадження воєнного стану в Україні не є підставою для поновлення процесуального строку. Такою підставою можуть бути обставини, що виникли внаслідок запровадження воєнного стану та унеможливили виконання учасником судового процесу процесуальних дій протягом установленого законом строку.
У постанові Верховного Суду від 29 вересня 2022 року у справі № 500/1912/22 Верховний Суд наголосив, що протягом усього періоду дії воєнного стану, запровадженого на території України у зв'язку зі збройною агресією російської федерації, суворе застосування адміністративними судами процесуальних строків щодо звернення до суду з позовними заявами, апеляційними й касаційними скаргами, іншими процесуальними документами може мати ознаки невиправданого обмеження доступу до суду, гарантованого статтями 55, 124, 129 Конституції України, статті 14 Міжнародного пакту про громадянські і політичні права та статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
У постанові від 28 листопада 2022 року у справі №140/11951/21 Верховний Суд указував, що при оцінці поважності причин пропуску процесуального строку з причини введення воєнного стану в Україні додатково необхідно брати до уваги, зокрема: територіальне місцезнаходження суду, порядок його функціонування; місце проживання (місцезнаходження) заявника; ведення на відповідній території бойових дій або розташування у безпосередній близькості до такої території, посилення ракетних обстрілів у відповідний проміжок часу, що об'єктивно створювало реальну небезпеку для життя учасників процесу; тривалість самого процесуального строку та часу, який минув із дати завершення процесуального строку; наявність чи відсутність обставин, які об'єктивно перешкоджали конкретній особі реалізувати своє право (повноваження) у межах визначеного процесуального строку; поведінку особи, яка звертається з відповідним клопотанням, зокрема, чи вживала особа розумних заходів для того, щоб реалізувати своє право (повноваження) у межах процесуального строку та якнайшвидше після його закінчення (у разі наявності поважних причин його пропуску), та інші доречні обставини.
Разом з тим, представником позивача не доведено, яким чином введення воєнного стану завадило своєчасно реалізувати своє право на звернення до суду з позовом.
Отже, перевіривши наведене представником позивача обґрунтування поважності причин пропуску строку звернення до суду, суд вважає його таким, що у повному обсязі ґрунтується на суб'єктивному ставленні позивача до наведених ним обставин. Водночас зазначені доводи жодним чином не можуть сприйматись як об'єктивні перешкоди, які не залежали від волі позивача та дійсно унеможливили звернення до суду у визначені законодавством строки.
З огляду на викладене, заява представника позивача про поновлення строку звернення до суду є необґрунтованим та задоволенню не підлягає.
Частинами 1, 3, 4 статті 123 КАС України визначено, що у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху.
Якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду.
Якщо після відкриття провадження у справі суд дійде висновку, що викладений в ухвалі про відкриття провадження у справі висновок суду про визнання поважними причин пропуску строку звернення до адміністративного суду був передчасним, і суд не знайде інших підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними, суд залишає позовну заяву без розгляду.
Відповідно до ч. 15 ст. 171 КАС України якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, позовна заява залишається без розгляду.
Поряд із цим, п. 8 ч.1 ст. 240 КАС України визначено, що суд своєю ухвалою залишає позов без розгляду з підстав, визначених частинами третьою та четвертою статті 123 цього Кодексу.
Частиною 3 ст. 123 КАС України установлено, що якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду.
Відтак, керуючись приписами ч. 3 ст. 123, ч. 15 ст. 171, п. 8 ч.1 ст. 240 КАС України, суд дійшов висновку про залишення позовної заяви без розгляду.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 123, 171, 240, 243 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
У задоволенні заяви представника позивача про поновлення строку звернення до суду - відмовити.
Позовну заяву Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Донецькій області про визнання протиправними та скасування податкові повідомлення-рішення - залишити без руху.
Ухвала, постановлена судом поза межами судового засідання або в судовому засіданні у разі неявки всіх учасників справи, під час розгляду справи в письмовому провадженні, набирає законної сили з моменту її підписання суддею.
Апеляційна скарга на ухвалу суду першої інстанції подається до Першого апеляційного адміністративного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення.
Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Текст ухвали розміщений в Єдиному державному реєстрі судових рішень (веб-адреса сторінки: http://www.reyestr.court.gov.ua/).
Суддя М.М. Крилова