23 жовтня 2025 рокуСправа №160/16004/25
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого суддіКонєвої С.О.
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами у місті Дніпрі адміністративну справу за адміністративним позовом Головного управління ДПС у Дніпропетровській області до ОСОБА_1 про стягнення 1754494,06 грн., -
30.05.2025р. Головне управління ДПС у Дніпропетровській області звернулося з адміністративним позовом до ОСОБА_1 та просить:
- стягнути податковий борг з платника податків відповідача у розмірі 1 754 494,06 грн.
Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що відповідач перебуває на обліку як платник податків в Головному управлінні ДПС у Дніпропетровській області та має не заявлений до суду податковий борг на загальну суму 1754494,06 грн., а саме: 1) з податку на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування, який виник в результаті несплати платником податків у встановлений термін сум грошових зобов'язань у розмірі 1613374,52 грн., згідно: ППР №0648842409 від 18.10.2024 на загальну суму 1020,00 грн. (з урахуванням переплати сума до стягнення по даній ППР становить 339,98 грн.); ППР №0648792409 від 18.10.2024 на загальну суму 1603919,37 грн.; пеня нарахована згідно ст. 129 ПК України на загальну суму 9115,17 грн.; 2) з військового збору, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування, який виник в результаті несплати платником податків у встановлений термін сум грошових зобов'язань у загальному розмірі 134419,54 грн., згідно: ППР №0648812409 від 18.10.2024 на загальну суму 133659,94 грн.; пеня нарахована згідно ст. 129 ПК України на загальну суму 759,60 грн.; 3) по адміністративним штрафам та іншим санкціям, який виник в результаті несплати платником податків у встановлений термін сум грошових зобов'язань у розмірі 6700,00 грн., згідно ППР №0648832409 від 18.10.2024р. Як зазначає позивач інформація щодо оскарження наведених податкових повідомлень-рішень у контролюючого органу відсутня. Додатково зазначив, що платник податків звертався 30.12.2024 (вх.№330/ЗПІ) до податкового органу із Запитом про надання публічної інформації з метою отримання копій податкових повідомлень-рішень, актів та наказів на призначення перевірки. Головним управлінням ДПС у Дніпропетровській області надано відповідь №35/ЗПІ/04-36-24-08-04 від 06.02.2024 на запит платника податків та надіслано копії ППР, актів перевірки, наказів про проведення перевірки, що свідчить про обізнаність платника податків із наявним податковим боргом. З урахуванням вимог ст. 56, 57 ПК України, в зв'язку з несплатою відповідачем у встановлені строки нарахованих сум, грошові зобов'язання набули статусу податкового боргу. Також позивач зазначає, що контролюючим органом відповідно до ст.59 Податкового кодексу України було сформовано податкову вимогу №0035762-1308-0436 від 13.12.2024р., яка була направлена на адресу відповідача засобами поштового зв'язку та отримана платником особисто 26.12.2024р. За викладеного, позивач вважає, що він як контролюючий орган набув права звернутися до суду з адміністративним позовом про стягнення суми податкового боргу з платника податків відповідача у розмірі 1754494,06 грн. у відповідності до вимог ст.ст. 19, 20, 95 Податкового кодексу України.
Ухвалою суду від 05.06.2025р. було відкрито провадження у даній адміністративній справі та призначено справу до судового розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами відповідно до вимог ч.5 ст.262 Кодексу адміністративного судочинства України та зобов'язано, зокрема, відповідача надати суду відзив на позов та докази в обґрунтування відзиву з дотриманням вимог ст.ст. 162, 261 Кодексу адміністративного судочинства України; надати суду докази сплати спірного податкового боргу та/або оскарження зазначених у позові ППР у встановленому законодавством порядку, з урахуванням вимог ч.1 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України.
23.06.2025р. через систему «Електронний суд», на виконання вимог вищенаведеної ухвали суду, від відповідача до суду надійшов письмовий відзив на позовну заяву, в якому останній просив відмовити у задоволенні даного позову у повному обсязі, посилаючись на те, що ППР №0648842409 від 18.10.2024; ППР № 0648792409 від 18.10.2024; ППР № 0648812409 від 18.10.2024; ППР №0648832409 від 18.10.2024 не направлені на належну позивачеві податкову адресу, грошові зобов'язання, які ними нараховані не можуть вважатися узгодженими, оскільки обов'язок по сплаті такого нарахування виникає після сплину 10 робочих днів після отримання (вручення) таких ППР. Оскільки сума податкового боргу, яка заявлена до стягнення не є узгодженою, а отже не є податковим боргом, наявні підстави для відмови у задоволенні позову. Також щодо нарахування пені відповідач зазначив, що частина 1 ст. 77 КАС України закріплює положення: «Кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу», однак, всупереч наведеному позивачем не додано жодного розрахунку нарахованої пені, тобто невідомо за який період нарахована пеня (наприклад з ІКП вбачається, що сума пені у розмірі 9 115,17 гривень нарахована з 18.10.2024 по 27.08.2024), яка облікова ставка НБУ була застосована для розрахунку пені, невідомо скільки днів прострочення було загалом. Також з витягу з ІКП вбачається, що сума пені нарахована на неузгоджені суми грошових зобов'язань, оскільки суми за наведеними вище ППР не є узгодженими, не є податковим боргом, на такі суми пеня нараховуватися не може, що вказує на безпідставність заявлення до стягнення пені у загальній сумі 9 874,77 гривень.
Згідно до ч.5 ст.262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.
Відповідно до ст.258 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.
Ухвалою суду від 23.10.2025р. було продовжено строк розгляду даної справи до 23.10.2025р.
Враховуючи викладене, рішення у даній справі приймається судом 23.10.2025р., тобто, у межах строку, визначеного ст.258 Кодексу адміністративного судочинства України.
Згідно ст. 229 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що при розгляді справи за відсутності учасників справи фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, проаналізувавши норми чинного законодавства України, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду і вирішення спору у сукупності з наданими доказами, суд приходить до висновку про наявність обґрунтованих правових підстав для задоволення позовних вимог позивача повністю, виходячи з наступного.
Пунктом 7 ч. 1 ст. 4 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що суб'єктом владних повноважень - є орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг.
Згідно п. 8 ч. 1 ст. 4 Кодексу адміністративного судочинства України позивачем є особа, на захист прав, свобод та інтересів якої подано позов до адміністративного суду, а також суб'єкт владних повноважень, на виконання повноважень якого подано позов до адміністративного суду.
Частиною 3 ст. 3 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 19 Кодексу адміністративного судочинства України юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема, спори за зверненням суб'єкта владних повноважень у випадках, коли право звернення до суду для вирішення публічно-правового спору надано такому суб'єкту законом.
Відповідно до пп. 20.1.34 п. 20.1 ст. 20 Податкового кодексу України, контролюючі органи мають право звертатися до суду щодо стягнення коштів платника податків, який має податковий борг, з рахунків у банках, що обслуговують такого платника податків, на суму податкового боргу або його частини.
Тобто, позивач - контролюючий орган є суб'єктом владних повноважень, який у спірних правовідносинах реалізує надані йому владні управлінські функції та має право звертатися до суду з відповідними позовними вимогами щодо стягнення коштів платника податків, який має податковий борг.
Із наявних в матеріалах справи документів судом встановлені наступні обставини у даній справі.
ОСОБА_1 зареєстрований з 30.01.2014р. за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується доказами, наявними у справі.
Згідно наявних в матеріалах справи розрахунків боргу по відповідачу станом на 18.03.2025р. та наданих витягів з інтегрованої картки платника податків відповідача, відповідач має податковий борг по податку на доходи з фізичних осіб, військовому збору та адміністративним штрафам та іншим санкціям на загальну суму 1754494,06 грн.
Вказаний податковий борг виник внаслідок несплати у встановлені строки суми грошового зобов'язання, визначеного контролюючим органом, а саме:
- згідно податкового повідомлення-рішення №0648832409 від 18.10.2024, відповідачеві за порушення, встановленого на підставі акту перевірки застосовано штрафні (фінансові) санкції (штрафи) у сумі 6700,00 грн. за платежем Адміністративні штрафи та інші санкції;
- згідно податкового повідомлення-рішення №0648842409 від 18.10.2024, відповідачеві за порушення, встановленого на підставі акту перевірки застосовано штрафні (фінансові) санкції (штрафи) у сумі 1020,00 грн. (з урахуванням переплати сума до стягнення по даному ППР становить 339,98 грн.) за платежем Податок на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування;
- згідно податкового повідомлення-рішення №0648812409 від 18.10.2024, відповідачеві за порушення, встановленого на підставі акту перевірки застосовано за платежем Військовий збір, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування суму грошового зобов'язання за податковими та/або іншими зобов'язаннями збільшення 89106,63 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) 44553,32 грн.;
- згідно податкового повідомлення-рішення №0648792409 від 18.10.2024, відповідачеві за порушення, встановленого на підставі акту перевірки застосовано за платежем Податок на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування суму грошового зобов'язання за податковими та/або іншими зобов'язаннями збільшення 1069279,58 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) 534639,79 грн.
Вищенаведені податкові повідомлення-рішення були направлені відповідачеві засобами поштового зв'язку, що підтверджується копією поштового конверту, наявним у справі.
Окрім того, згідно наявних в матеріалах справи розрахунків пені, обчисленої на виявлені органом ДПС суми занижень податкових зобов'язань вбачається, що контролюючим органом було нараховано пеню на загальну суму заниження податкового зобов'язання у сумі 9874,77 грн.
У зв'язку з несплатою відповідачем податкових зобов'язань, контролюючим органом були вжиті заходи щодо примусового стягнення податкового боргу та на виконання вимог ст.59 Податкового кодексу України була сформована податкова вимога форми “Ф» №0035762-1308-0436 від 13.12.2024р. про наявність податкового боргу станом на 12.12.2024р. у сумі 1754494,06 грн., яка була направлена на адресу відповідача засобами поштового зв'язку та отримана останнім 26.12.2024р., що підтверджується копіями відповідної вимоги та поштового повідомлення, наявними у справі.
Відповідно до вимог п. 59.5 ст. 59 Податкового кодексу України (далі - ПК України) у разі якщо у платника податків, якому надіслано (вручено) податкову вимогу, сума податкового боргу збільшується (зменшується), погашенню підлягає вся сума податкового боргу такого платника податку, що існує на день погашення.
У разі якщо після направлення (вручення) податкової вимоги сума податкового боргу змінилася, але податковий борг не був погашений в повному обсязі, податкова вимога додатково не надсилається (не вручається).
Підпунктом 14.1.39 пункту 14.1 статті 14 ПК України встановлено, що грошове зобов'язання платника податків - сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету як податкове зобов'язання та/або штрафну (фінансову) санкцію, що справляється з платника податків у зв'язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності.
Відповідно до положень підпункту 14.1.175 пункту 14.1 статті 14 ПК України податковий борг - сума узгодженого грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання.
Згідно підпункту 16.1.4 пункту 16.1 статті 16 ПК України платник податків зобов'язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.
Пунктом 31.1 статті 31 ПК України визначено, що строком сплати податку та збору визнається період, що розпочинається з моменту виникнення податкового обов'язку платника податку із сплати конкретного виду податку і завершується останнім днем строку, протягом якого такий податок чи збір повинен бути сплачений у порядку, визначеному податковим законодавством. Момент виникнення податкового обов'язку платника податків визначається календарною датою.
Згідно статті 36 ПК України податковим обов'язком визнається обов'язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені цим Кодексом, законами з питань митної справи. Податковий обов'язок виникає у платника за кожним податком та збором. Податковий обов'язок є безумовним і першочерговим стосовно інших неподаткових обов'язків платника податків, крім випадків, передбачених законом. Виконання податкового обов'язку може здійснюватися платником податків самостійно або за допомогою свого представника чи податкового агента. Відповідальність за невиконання або неналежне виконання податкового обов'язку несе платник податків, крім випадків, визначених цим Кодексом або законами з питань митної справи.
Пунктом 38.1 статті 38 ПК України передбачено, що виконанням податкового обов'язку визнається сплата в повному обсязі платником відповідних сум податкових зобов'язань у встановлений податковим законодавством строк.
Як передбачено пунктом 54.5. статті 54 Податкового кодексу України якщо згідно з нормами цієї статті сума грошового зобов'язання розраховується контролюючим органом, платник податків не несе відповідальності за своєчасність, достовірність і повноту нарахування такої суми, проте несе відповідальність за своєчасне та повне погашення нарахованого узгодженого грошового зобов'язання і має право оскаржити зазначену суму в порядку, встановленому цим Кодексом.
Відповідно до пункту 56.18 статті 56 Податкового кодексу України з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу, платник податків має право оскаржити в суді податкове повідомлення-рішення або інше рішення контролюючого органу у будь-який момент після отримання такого рішення.
При зверненні платника податків до суду з позовом щодо визнання протиправним та/або скасування рішення контролюючого органу грошове зобов'язання вважається неузгодженим до дня набрання судовим рішенням законної сили.
Пунктом 57.3. статті 57 Податкового кодексу України встановлено, що у разі визначення грошового зобов'язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у підпунктах 54.3.1 - 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, платник податків зобов'язаний сплатити нараховану суму грошового зобов'язання протягом 10 робочих днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення, крім випадків, коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру оскарження рішення контролюючого органу.
У разі оскарження рішення контролюючого органу про нараховану суму грошового зобов'язання платник податків зобов'язаний самостійно погасити узгоджену суму, а також пеню та штрафні санкції за їх наявності протягом 10 робочих днів, наступних за днем такого узгодження.
Із аналізу наведених приписів податкового закокнодавства слідує, що податкові зобов'язання визначені контролюючим органом є неузгодженими у разі його оскарження у судовому порядку до дня набрання судовим рішенням законної сили.
Разом з тим, з 26.12.2024р. (дня отримання податкової вимоги) та на момент розгляду даної справи доказів оскарження відповідачем вищезгаданих податкових повідомлень-рішень, а також і податкової вимоги, суду не надано.
При цьому, посилання відповідача на те, що ППР №0648842409 від 18.10.2024; ППР №0648792409 від 18.10.2024; ППР №0648812409 від 18.10.2024; ППР №0648832409 від 18.10.2024 не були направлені на належну податкову адресу, тому грошові зобов'язання, які нараховані не можуть вважатися узгодженими, є безпідставними та необгрунтованими, зважаючи на наступне.
26.12.2024р. ОСОБА_1 було отримано податкову вимогу №0035762-13-08-0436 від 13.12.2024р. про наявність у нього станом на 12.12.2024р. податкового боргу у сумі 1754494,06 грн. (сума заявлена до стягнення за даним адміністративним позовом).
Наведена податкова вимога починаючи з 26.12.2024р. по день розгляду цієї справи, відповідачем не оскаржувалося у встановленому законодавством порядку.
Окрім того, судом також встановлено, що 28.12.2024р. ОСОБА_1 звертався до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області із запитом про надання публічної інформації, в якому просив надати останньому, шляхом надсилання на його електронну пошту, зокрема, податкові повідомлення-рішення прийняті протягом 2023-2024 р.р.
Листом №35/ЗПІ/04-36-24-08-04 від 06.02.2025р., Головне управління ДПС у Дніпропетровській області, на звернення відповідача, направило на електронну адресу зазначеної у запиті, зокрема, ППР від 18.10.2024р. №0648792409, №0648812409, №0648832409, №0648842409.
Відтак, із аналізу встановлених судом обставин, можна зробити висновок, що відповідач був обізнаний про наявність податковго боргу за наведеними вище податковими повідомленнями-рішеннями та податковою вимогою, починаючи з 26.12.2024р. (з дня отримання податкової вимоги), а також з 06.02.2025р. (з дня отримання ППР за його запитом) та мав можливість з цього часу оскаржити їх у встановленому законодавством порядку.
А оскільки відповідачем не було вжито заходів до оскарження податкових повідомлень-рішень наведених у позові та податкової вимоги, визначені у них податкові зобов'язання станом на 30.05.2025р. (дата подання позову) вважаються узгодженими.
Як зазначалося вище, пунктом 56.18 ст. 56 ПК України встановлено, що з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу, платник податків має право оскаржити в суді податкове повідомлення - рішення або інше рішення контролюючого органу у будь-який момент після отримання такого рішення.
При цьому, при зверненні платника податків до суду з позовом щодо визнання протиправним та/або скасування рішення контролюючого органу грошове зобов'язання вважається неузгодженим до дня набрання судовим рішенням законної сили.
Отже, із наведених встановлених судом обставин, суд приходить до висновку, що оскільки з 26.12.2024р. податкові повідомлення-рішення наведені у позові та вищезазначена податкова вимога відповідачем не оскаржені у встановленому законодавством порядку (такі докази у суду відсутні), на момент подання позивачем цього позову до суду та на момент її розгляду судом суми грошових зобов'язань, визначені у наведених податкових повідомлень-рішень є узгодженими, в силу приписів п.56.18 ст.56 Податкового кодексу України.
Також, судом критично надається оцінка доводам викладеним у відзиві на позов, щодо неправомірного нарахування пені, а саме: пеня нарахована на неузгоджені суми грошових зобов'язань, з огляду на те, що у спорах за позовом контролюючого органу про стягнення з платника податку податкового боргу встановленню та дослідженню підлягають, зокрема, факт узгодженості грошового зобов'язання, а саме факт оскарження платником податку у передбаченому законодавством порядку (адміністративному та/або судовому) податкового повідомлення-рішення, яким контролюючим органом визначене грошове зобов'язання, чи є останнє узгодженим з огляду на наявність (відсутність) процедури оскарження, факт сплати/несплати платником податку узгодженого грошового зобов'язання, зокрема і самостійно визначеного платником податку, протягом строків, визначених законодавством, факт направлення та вручення платнику контролюючим органом податкової вимоги, дотримання позивачем порядку здійснення цього заходу та інше.
У той час, слід відмітити, що межах розгляду даної справи за позовом суб'єкта владних повноважень про стягнення заборгованості суд позбавлений процесуальної можливості здійснювати правовий аналіз питання правомірності нарахованих контролюючим органом грошових зобов'язань, що визначені (нараховані) платнику податковим повідомленням - рішенням, аналогічно суд позбавлений процесуальної можливості здійснювати і оцінку правильності нарахування пені. Правомірність та правильність такого нарахування має здійснюватися судом також у провадженні саме за позовом платника податків про оскарження дій контролюючого органу з нарахування пені, або у межах справи про стягнення податкового боргу, де заявлено зустрічний позов.
Вказана позиція викладена Верховним Судом у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду у постанові від 15.06.2023 у справі №160/13436/22.
Крім того, суд вважає за необхідне звернути увагу на те, що в адміністративному судочинстві діє принцип диспозитивності, який покладає на суд обов'язок вирішувати лише ті питання, про вирішення яких його просять сторони у справі (учасники спірних правовідносин). Під час розгляду справи суд зв'язаний предметом та підставами заявлених позивачем вимог. Разом з тим, такий принцип знайшов своє відображення у частині другій статті 9 КАС України, якою передбачено, що суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, та в межах позовних вимог.
Відповідно до пунктів 95.1-95.4 статті 95 ПК України контролюючий орган здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі.
Стягнення коштів платника податків провадяться не раніше ніж через 60 календарних днів з дня надіслання такому платнику податкової вимоги. Стягнення коштів з рахунків платника податків у банках, які обслуговують такого платника податків, здійснюється за рішенням суду, яке направляється до виконання контролюючим органам, у розмірі суми податкового боргу або його частини. Контролюючий орган на підставі рішення суду здійснює стягнення коштів у рахунок погашення податкового боргу за рахунок готівки, що належить такому платнику податків.
Відповідно до абзацу «е» пункту 176.1 статті 176 ПК України платники податку зобов'язані своєчасно сплачувати узгоджену суму податкових зобов'язань, а також суму штрафних (фінансових) санкцій, нарахованих контролюючим органом, та пені, за винятком суми, що оскаржується в адміністративному або судовому порядку.
Таким чином, оскільки за відповідачем рахується податковий борг у розмірі 1754494,06 грн., що виник на підставі вищенаведених податкових повідомлень-рішень, якими визначені грошові зобов'язання, доказів оскарження таких податкових повідомлень-рішень у адміністративному та (або) судовому порядку сторонами не надано, з урахуванням того, що відповідачем не надано доказів погашення такого податкового боргу, який вважається узгодженим, позовні вимоги про стягнення зазначеного податкового боргу у вказаному розмірі підлягають задоволенню.
Відповідна правова позиція також узгоджується із позицією Верховного Суду, викладеною, зокрема, у його постанові від 19.05.2020р. у справі №809/12/17, яка є обов'язковою для застосування судом першої інстанції згідно до вимог ч.5 ст.242 Кодексу адміністративного судочинства України.
У відповідності до вимог ст.73 Кодексу адміністративного судочинства України, визначено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування, при цьому, суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.
Відповідно до ст. 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Частина 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України визначає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Відповідач у встановлені строки не надав жодних належних і допустимих доказів, які б свідчили про сплату податкового боргу в сумі 1754494,06 грн. у встановлені законодавством строки, як і не надав доказів оскарження податкових повідомлень-рішень від 18.10.2024р. №0648842409, №0648792409, №0648812409, №0648832409 у встановленому законодавством порядку.
За таких обставин, суд приходить до висновку про обґрунтованість та доведеність позовних вимог позивачем щодо стягнення з відповідача податкового боргу в сумі 1754494,06 грн., а тому дані позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи з вимог вищенаведеного чинного законодавства України.
Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд не находить підстав для їх розподілу, оскільки, по-перше, відповідно до ч. 2 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову суб'єкта владних повноважень з відповідача стягуються виключно судові витрати суб'єкта владних повноважень, пов'язані із залученням свідків та проведенням експертиз; по-друге, позивач звільнений від сплати судового збору за подання даного позову згідно п.27 ч.1 ст.5 Закону України «Про судовий збір».
Керуючись ст.ст. 2-10, 11, 12, 47, 72-77, 94, 122, 132, 139, 193, 241-246, 250, 251, 257-262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
Адміністративний позов Головного управління ДПС у Дніпропетровській області до ОСОБА_1 про стягнення 1754494,06 грн. - задовольнити повністю.
Стягнути з ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) податковий борг у сумі 1754494,06 грн. (один мільйон сімсот п'ятдесят чотири тисячі чотириста дев'яносто чотири грн. 06 коп.).
Розподіл судових витрат не здійснюється згідно до вимог ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України.
Рішення суду може бути оскаржено до Третього апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення відповідно до вимог статті 295 Кодексу адміністративного судочинства України.
Рішення суду набирає законної сили у строки, визначені статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя С.О. Конєва