23 жовтня 2025 рокуСправа №160/26588/25
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:
Головуючого судді Горбалінського В.В.
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справу адміністративну справу за позовом Департаменту гуманітарної політики Дніпровської міської ради до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Дніпропетровській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) про скасування постанови про накладення штрафу,-
17.09.2025 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява Департаменту гуманітарної політики Дніпровської міської ради до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Дніпропетровській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), в якій позивач просить:
- визнати протиправною та скасувати постанову Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Дніпропетровській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) про накладення штрафу від 02.09.2025 року ВП №76553619.
В обґрунтування позову позивач зазначив, що Департаментом гуманітарної політики Дніпровської міської ради не виконано рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 17.11.2023 року по справі №160/20980/23 в частині виплати ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги з поважних причин, у зв'язку з тим, що вказана особа перебуває за кордоном та не звернулась до департаменту із заявою про виплату одноразової грошової допомоги. На підставі зазначеного позивач вважає, що відповідачем протиправно накладено на нього штраф оскаржуваною постановою. У зв'язку з чим позивач просить задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.
22.09.2025 року ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду відкрито провадження у справі та призначено справу до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи.
Відділ примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Дніпропетровській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) отримав копію ухвали про відкриття провадження у справі 24.09.2025 року, що підтверджується довідкою про доставку електронного листа, яка наявна в матеріалах справи.
Відповідач у встановлений судом строк відзиву на позовну заяву не надав, як і заяви про визнання позовних вимог.
Відповідно до ч.6 ст.162 Кодексу адміністративного судочинства України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Дослідивши повно і всебічно письмові докази, які містяться в матеріалах справи, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позовна заява, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступні обставини справи та надав їм правову оцінку.
17.11.2023 року рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду по справі №160/20980/23 адміністративний позов Керівника Правобережної окружної прокуратури міста Дніпра в інтересах держави в особі Позивача: Управління-служби у справах дітей Соборної адміністрації Дніпровської міської ради до Департаменту гуманітарної політики Дніпровської міської ради, треті особи-1,2,3,4 ОСОБА_2 , ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії задоволено повністю.
Визнано протиправною бездіяльність Департаменту гуманітарної політики Дніпровської міської ради щодо не нарахування та невиплати випускникам навчальних закладів дітям - сиротам ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 дітям, позбавленим батьківського піклування, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , одноразової грошової допомоги, передбаченої ч. 7 ст. 8 Закону України «Про забезпечення організаційно-правових умов соціального захисту дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування», в розмірі не менше шести прожиткових мінімумів.
Зобов'язано Департамент гуманітарної політики Дніпровської міської ради (49000, м. Дніпро, пр. Дмитра Яворницького, 75; код ЄДРПОУ 40506248) нарахувати та виплатити випускникам навчальних закладів загальної середньої освіти сиротам ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 дітям, позбавленим батьківського піклування, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , одноразову грошову допомогу, передбачену ч. 7 ст. 8 Закону України «Про забезпечення організаційно-правових умов соціального захисту дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування», у розмірі не менше шести прожиткових мінімумів для осіб відповідного віку, кожному.
Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 17.11.2023 року по справі №160/20980/23 набрало законної сили 08.04.2024 року.
14.11.2024 року старшим державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Дніпропетровській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Хоменко Дмитром Юрійовичем прийнято постанову про відкриття виконавчого провадження ВП №76553619 стосовно виконання виконавчого листа Дніпропетровського окружного адміністративного суду №160/20980/23, виданого 01.10.2024 року, стосовно зобов'язання Департаменту гуманітарної політики Дніпровської міської ради (49000, м. Дніпро, пр. Дмитра Яворницького, 75; код ЄДРПОУ 40506248) нарахувати та виплатити випускникам навчальних закладів загальної середньої освіти сиротам ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 дітям, позбавленим батьківського піклування, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , одноразову грошову допомогу, передбачену ч.7 ст.8 Закону України «Про забезпечення організаційно-правових умов соціального захисту дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування», у розмірі не менше шести прожиткових мінімумів для осіб відповідного віку, кожному.
23.12.2024 року на адресу Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Дніпропетровській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) надійшов лист Департаменту гуманітарної політики Дніпровської міської ради, в якому зазначено, що ОСОБА_1 виїхала за межі України, виплату здійснити виплату неможливо, а також зазначено, що ОСОБА_1 не надано до департаменту необхідних документів (паспорта громадянина України, картки фізичної особи - платника податків та довідки (виписки) за реквізитами відкритого у банку рахунку) для отримання одноразової грошової допомоги, у зв'язку з чим виплату даної грошової допомоги не здійснено.
02.09.2025 року старшим державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Дніпропетровській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Хоменко Дмитром Юрійовичем складено вимогу виконавця стосовно необхідності виконати рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 17.11.2023 року по справі №160/20980/23 в частині виплати ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги.
02.09.2025 року старшим державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Дніпропетровській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Хоменко Дмитром Юрійовичем прийнято постанову про накладення штрафу ВП №76553619, якою за невиконання рішення суду та вимог державного виконавця накладено на Департамент гуманітарної політики Дніпровської міської ради штраф у розмірі 5 100,00 грн.
В даній постанові повторно зазначено, що на адресу відділу 23.12.2024 року надійшов лист Департаменту гуманітарної політики Дніпровської міської ради, яким повідомлено відділ, що у зв'язку з тим, що ОСОБА_1 виїхала за межі України, виплату здійснити неможливо, при цьому вимогами виконавчого документа передбачено, а саме зобов'язати Департамент гуманітарної політики Дніпровської міської ради нарахувати та виплатити випускникам навчальних закладів загальної середньої освіти сиротам ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 дітям, позбавленим батьківського піклування, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , одноразову грошову допомогу, передбачену ч.7 ст. 8 Закону України «Про забезпечення організаційно-правових умов соціального захисту дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування», у розмірі не менше шести прожиткових мінімумів для осіб відповідного віку, кожному.
Вважаючи вказану постанову протиправною, позивач звернувся до суду із цим позовом.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.
Згідно з п.1 ч.1 ст.3 Закону України «Про виконавче провадження» відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню рішення на підставі таких виконавчих документів: виконавчих листів та наказів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень, рішень третейського суду, рішень міжнародного комерційного арбітражу, рішень іноземних судів та на інших підставах, визначених законом або міжнародним договором України;
Відповідно до ч.1 ст.18 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.
Згідно п.1 ч.2 ст.18 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець зобов'язаний здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом.
Відповідно до п.16 ч.3 ст.18 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право накладати стягнення у вигляді штрафу на фізичних, юридичних і посадових осіб у випадках, передбачених законом.
Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 26 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону за заявою стягувача про примусове виконання рішення.
Згідно із ч.5, 6 ст.26 статті 26 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження, в якій зазначає про обов'язок боржника подати декларацію про доходи та майно боржника, попереджає боржника про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей.
У постанові про відкриття виконавчого провадження за рішенням, примусове виконання якого передбачає справляння виконавчого збору, державний виконавець зазначає про стягнення з боржника виконавчого збору в розмірі, встановленому статтею 27 цього Закону.
За рішенням немайнового характеру виконавець у постанові про відкриття виконавчого провадження зазначає про необхідність виконання боржником рішення протягом 10 робочих днів (крім рішень, що підлягають негайному виконанню, рішень про встановлення побачення з дитиною).
Порядок виконання рішень, за якими боржник зобов'язаний вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, врегульований статтею 63 Закону України «Про виконавче провадження», за змістом частин першої-третьої якої за рішеннями, за якими боржник зобов'язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, визначеного частиною шостою статті 26 цього Закону, перевіряє виконання рішення боржником.
У разі невиконання без поважних причин боржником рішення виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу, в якій також зазначаються вимога виконати рішення протягом 10 робочих днів (за рішенням, що підлягає негайному виконанню, - протягом трьох робочих днів) і попередження про кримінальну відповідальність.
Виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, передбаченого частиною другою цієї статті, повторно перевіряє виконання рішення боржником.
В свою чергу, стаття 75 Закону України «Про виконавче провадження» встановлює відповідальність, серед іншого, за невиконання рішення, що зобов'язує боржника вчинити певні дії.
Так, у разі невиконання без поважних причин у встановлений виконавцем строк рішення, що зобов'язує боржника виконати певні дії, та рішення про поновлення на роботі виконавець виносить постанову про накладення штрафу на боржника - фізичну особу у розмірі 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на посадових осіб - 200 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на боржника - юридичну особу - 300 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян та встановлює новий строк виконання (ч.1 ст.75 Закону України «Про виконавче провадження»).
Аналізуючи наведені положення Закону України «Про виконавче провадження» в контексті спірних правовідносин, потрібно зауважити, що накладення штрафу за невиконання рішення, що зобов'язує боржника до вчинення певних дій, є видом юридичної відповідальності боржника за невиконання покладеного на нього зобов'язання. Застосування такого заходу реагування є обов'язком державного виконавця і націлено на забезпечення реалізації мети виконавчого провадження як завершальної стадії судового провадження.
Поряд з цим умовою для накладення на боржника у виконавчому проваджені штрафу є невиконання ним виконавчого документа (судового рішення) без поважних причин. У залежності від характеру правовідносин і змісту зобов'язання, примусове виконання якого відбувається у межах виконавчого провадження, поважними причинами можуть визнаватися такі обставини, які створили об'єктивні перешкоди для невиконання зобов'язання, і подолання яких для боржника було неможливим або ускладненим.
Відтак, лише невиконання боржником рішення суду без поважних на те причин, тягне за собою певні наслідки, встановлені нормами Закону України «Про виконавче провадження». Тобто на час прийняття рішення про накладення штрафу державним виконавцем має бути встановленим факт невиконання боржником судового рішення саме без поважних причин. При цьому, притягаючи боржника до відповідальності за невиконання судового рішення у виконавчому провадженні і накладаючи на нього штраф, виконавець повинен ретельно дослідити всі обставини справи та, зокрема, належним чином перевірити факт невиконання боржником його обов'язків і встановити причини їх невиконання або неналежного виконання.
В свою чергу, поважними, в розумінні наведених норм Закону України «Про виконавче провадження», можуть вважатися об'єктивні причини, які унеможливили або значно ускладнили виконання рішення боржником та які не залежали від його власного волевиявлення.
Вказані висновки узгоджуються з правовою позицією Верховного Суду, викладеними у постановах від 07.11.2019 року у справі №420/70/19, від 09.12.2020 року у справі №522/19758/18, від 22.04.2021 року у справі №1440/2242/18, від 20.05.2021 року у справі №420/5465/18, від 03.04.2024 року у справі №620/6019/23.
Як встановлено судом, позивач посилається на такі обставини, що унеможливлюють на його думку виконання рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 17.11.2023 року по справі №160/20980/23, як на поважні, а саме: виїзд ОСОБА_1 за межі України, а також те, що ОСОБА_1 не надано до департаменту необхідних документів (паспорта громадянина України, картки фізичної особи - платника податків та довідки (виписки) за реквізитами відкритого у банку рахунку) для отримання одноразової грошової допомоги.
Відповідно до ч.2 ст.14 Кодексу адміністративного судочинства України судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України.
Отже рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 17.11.2023 року по справі №160/20980/23, яке набрало законної сили, є обов'язковим для виконання Департаментом гуманітарної політики Дніпровської міської ради.
Суд зауважує, що зобов'язальна частина рішення в даному випадку складається з двох частин, а саме: нарахування одноразової грошової допомоги та виплата одноразової грошової допомоги.
Однак, суд звертає увагу, що відповідач, посилаючись на неможливість виплати одноразової грошової допомоги, не надав суду та державному виконавцю жодного доказу, з якого вбачалося б вчинення дій навіть щодо нарахування ОСОБА_1 вищезазначеної одноразової грошової допомоги.
При цьому суд звертає увагу, що посилання позивача на виїзд ОСОБА_1 за межі України як на поважну підставу для невиконання рішення суду є необґрунтованим, оскільки, по-перше позивачем не надано ані до суду, ані до виконавця доказів такого виїзду, по-друге сам факт виїзду стягувача за кордон не звільняє боржника від обов'язку виконати рішення суду.
Також суд звертає увагу, що позивач ставить в залежність виконання рішення суду від вчинення стягувачем додаткових дій в межах виконавчого провадження.
Частиною 7 статті 8 Закону України «Про забезпечення організаційно-правових умов соціального захисту дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування» встановлено, що випускники навчальних закладів із числа дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, забезпечуються за рахунок навчального закладу або відповідної установи у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, одягом і взуттям, а також одноразовою грошовою допомогою в розмірі не менше шести прожиткових мінімумів для осіб відповідного віку. Нормативи забезпечення одягом і взуттям затверджуються Кабінетом Міністрів України. За бажанням випускників навчальних закладів їм може бути видана грошова компенсація в розмірі, необхідному для придбання одягу і взуття.
Відповідно до п.4 Порядку надання одноразової допомоги дітям-сиротам і дітям, позбавленим батьківського піклування, після досягнення 18-річного віку, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №823 від 25.08.2005 року, виплата одноразової допомоги здійснюється у готівковій (грошовій) формі районними (міськими) відділами (управліннями, департаментами) освіти на підставі заяви та паспорта отримувача цієї допомоги.
Згідно ч.1, 4, 5, 6, 8 ст.19 Закону України «Про виконавче провадження» сторони виконавчого провадження та прокурор як учасник виконавчого провадження мають право ознайомлюватися з матеріалами виконавчого провадження, робити з них виписки, знімати копії, заявляти відводи у випадках, передбачених цим Законом, мають право доступу до автоматизованої системи виконавчого провадження, право оскаржувати рішення, дії або бездіяльність виконавця у порядку, встановленому цим Законом, надавати додаткові матеріали, заявляти клопотання, брати участь у вчиненні виконавчих дій, надавати усні та письмові пояснення, заперечувати проти клопотань інших учасників виконавчого провадження та користуватися іншими правами, наданими законом.
Сторони зобов'язані невідкладно, не пізніше наступного робочого дня після настання відповідних обставин, письмово повідомити виконавцю про повне чи часткове самостійне виконання рішення боржником, а також про виникнення обставин, що обумовлюють обов'язкове зупинення вчинення виконавчих дій, про встановлення відстрочки або розстрочки виконання, зміну способу і порядку виконання рішення, зміну місця проживання чи перебування (у тому числі зміну їх реєстрації) або місцезнаходження, а боржник - фізична особа - також про зміну місця роботи.
Боржник зобов'язаний:
1) утримуватися від вчинення дій, що унеможливлюють чи ускладнюють виконання рішення;
2) допускати в установленому законом порядку виконавця до житла та іншого володіння, приміщень і сховищ, що належать йому або якими він користується, для проведення виконавчих дій;
3) за рішеннями майнового характеру подати виконавцю протягом п'яти робочих днів з дня відкриття виконавчого провадження декларацію про доходи та майно боржника, зокрема про майно, яким він володіє спільно з іншими особами, про рахунки у банках чи інших фінансових установах, небанківських надавачах платіжних послуг, електронні гаманці в емітентах електронних грошей, про майно, що перебуває в заставі (іпотеці) або в інших осіб, чи про кошти та майно, належні йому від інших осіб, за формою, встановленою Міністерством юстиції України;
4) повідомити виконавцю про зміну відомостей, зазначених у декларації про доходи та майно боржника, не пізніше наступного робочого дня з дня виникнення відповідної обставини;
5) своєчасно з'являтися на вимогу виконавця;
6) надавати пояснення за фактами невиконання рішень або законних вимог виконавця чи іншого порушення вимог законодавства про виконавче провадження.
Особи, які на підставі закону звернулися з позовом в інтересах інших осіб (крім прокурора), беруть участь у виконавчому провадженні і користуються правами сторони виконавчого провадження, відкритого за їхньою заявою або за заявою іншої сторони в справі.
Особи, які беруть участь у виконавчому провадженні, зобов'язані сумлінно користуватися усіма наданими їм правами з метою забезпечення своєчасного та в повному обсязі вчинення виконавчих дій.
Отже в даному випадку наявне рішення суду зобов'язального характеру, яке підлягає виконанню. Однак відповідач посилається на процедуру виплати одноразової грошової допомоги щодо необхідності в даному випадку стягувачу вчинити певні дії. Проте суд зазначає, що посилання на вказану процедуру в даному випадку не є обґрунтованим, оскільки вказана процедура була можливою при добровільному виконанні своїх обов'язків щодо нарахування та виплати одноразової грошової допомоги, тобто до звернення прокурора до суду з позовною заявою щодо захисту дітей, позбавлених батьківського піклування. Отже в даному випадку позивач ставить в залежність стягувача від виконання певних дій щодо звернення до боржника із заявою, для виконання рішення суду в повному обсязі.
Проаналізувавши положення статті 19 Закону України «Про виконавче провадження» суд доходить висновку, що доводи позивача щодо необхідності стягувачу звернутися до боржника із заявою, для виконання рішення суду в повному обсязі, виходить за межі прав та обов'язків стягувача, наданих йому в межах процедури виконавчого провадження.
Крім цього суд звертає увагу відповідача на наступне.
Відповідно до п.3 ч.3 ст.18 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право з метою захисту інтересів стягувача одержувати безоплатно від державних органів, підприємств, установ, організацій незалежно від форми власності, посадових осіб, сторін та інших учасників виконавчого провадження необхідні для проведення виконавчих дій пояснення, довідки та іншу інформацію, в тому числі конфіденційну.
Згідно ч.1 ст.19 Закону України «Про виконавче провадження» сторони виконавчого провадження мають право надавати додаткові матеріали, заявляти клопотання, брати участь у вчиненні виконавчих дій, надавати усні та письмові пояснення, заперечувати проти клопотань інших учасників виконавчого провадження та користуватися іншими правами, наданими законом.
Отже Департамент гуманітарної політики Дніпровської міської ради як боржник у спірному виконавчому провадженні має право, зокрема, заявляти клопотання, брати участь у вчиненні виконавчих дій та надавати усні та письмові пояснення.
Однак судом встановлено, що позивач в період з 14.11.2024 року по 02.09.2025 року, тобто майже рік, не проявляв ініціативи стосовно виконання рішення суду в частині нарахування та виплати ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги, а саме: не заявляв клопотань щодо участі у вчиненні виконавчих дій, а також не звертався до державного виконавця із клопотанням щодо отримання інформації, необхідної для здійснення виплати одноразової грошової допомоги, в тому числі і конфіденційної інформації.
Отже, виходячи з вищевикладеного, суд доходить висновку, що обставини, на які позивач посилається та які вважає поважними для невиконання рішення суду в повному обсязі, є необґрунтованими та такими, які не свідчать про поважність невиконання рішення суду.
Окремо суд зауважує, що Порядок надання одноразової допомоги дітям-сиротам і дітям, позбавленим батьківського піклування, після досягнення 18-річного віку, затверджений постановою Кабінету Міністрів України №823 від 25.08.2005 року, передбачає надання заяви для виплати одноразової грошової допомоги, проте вказаний порядок не ставить в залежність нарахування одноразової грошової допомоги від подання вищенаведеної заяви.
Таким чином, враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що відповідачем правомірно прийнято постанову про накладення штрафу, у зв'язку з чим вказана постанова не підлягає визнанню протиправною та скасуванню.
Відповідно до ст.90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Згідно ч.1 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна, довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Частиною 2 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Суб'єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.
Повно та всебічно дослідивши матеріали справи, проаналізувавши чинне законодавство України, суд дійшов висновку про відмову в задоволенні позовної заяви Департаменту гуманітарної політики Дніпровської міської ради до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Дніпропетровській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) про скасування постанови про накладення штрафу.
Керуючись ст.77, 90, 241-246, 287, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, -
В задоволенні позовної заяви Департаменту гуманітарної політики Дніпровської міської ради до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Дніпропетровській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) про скасування постанови про накладення штрафу - відмовити.
Відповідно до ст.272 Кодексу адміністративного судочинства України судові рішення за наслідками розгляду судами першої інстанції справ, визначених статтями 273, 275-277, 280, 282, пунктами 5 та 6 частини першої статті 283, статтями 283-1, 283-2, 286-288 цього Кодексу, набирають законної сили після закінчення строку апеляційного оскарження, а у разі їх апеляційного оскарження - з моменту проголошення судового рішення суду апеляційної інстанції.
Згідно ст.287 Кодексу адміністративного судочинства України апеляційні скарги на судові рішення у справах, визначених цією статтею, можуть бути подані протягом десяти днів з дня їх проголошення.
Згідно з ч.3 ст.295 Кодексу адміністративного судочинства України строк на апеляційне оскарження також може бути поновлений в разі його пропуску з інших поважних причин, крім випадків, визначених частиною другою статті 299 цього Кодексу.
Статтею 297 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.
Суддя В.В. Горбалінський