20 жовтня 2025 року Справа № 160/28240/25
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Озерянської С.І. розглянувши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії, -
30.09.2025 року ОСОБА_1 звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовною заявою, в якій просить визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо невиплати з 01.03.2023 року щомісячно коштів повної індексації згідно постанови Кабінету Міністрів України пункту 2 постанови Кабінету Міністрів підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2023 році» із застосуванням коефіцієнта збільшення 1,197 та постанови Кабінету Міністрів України від 25.02.2025 року № 209 «Про індексацію пенсій і страхових виплат та додаткові заходи щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2025 році» в який враховується для обчислення пенсії - коефіцієнт збільшення, у розмірі 1,115, без обмеження максимальним розміром пенсії особам з інвалідністю другої групи отриманої в наслідок захворювання пов'язаного з виконанням службових обов'язків по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС; зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області здійснити з 01.03.2023 року нарахування та виплату пенсії ОСОБА_1 з урахуванням індексації всього розміру пенсії згідно пункту 2 постанови Кабінету Міністрів підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2023 році» із застосуванням коефіцієнта збільшення 1,197 та постанови Кабінету Міністрів України від 25.02.2025 року № 209 «Про індексацію пенсій і страхових виплат та додаткові заходи щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2025 році» в який враховується для обчислення пенсії - коефіцієнт збільшення, 1,115 без обмеження максимальним розміром пенсії особам з інвалідністю другої групи отриманої в наслідок захворювання, пов'язаного з виконанням службових обов'язків по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 06.10.2025 року адміністративний позов було залишено без руху, оскільки позовна заява була подана без додержання вимог, встановлених статтями 160, 161 Кодексу адміністративного судочинства України.
Позивачем на виконання вимог ухвали Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 06.10.2025 року, надано заяву про поновлення пропущеного строку звернення до суду.
В обґрунтування заяви зазначено, що події, які відбувалися у 2022-2024 році та тривають на теперішній час, стали важким у своєчасному зверненні до суду через: заборону в певний період часу пересуватися з одного місця проживання в інший, багаторазове відключення електроенергії та відсутність інтернету, оголошення тривог протягом доби, перебування в укритті, проведення операції з видаленню жовчного міхура та жовчних протоків, реабілітація після операційного періоду. Тому позивач не міг вчасно дізнатись про порушення свого права.
Вирішуючи питання наявності підстав для визнання поважними причин пропуску строку звернення до суду та поновлення такого строку, суд враховує наступне.
Згідно частини 1 статті 121 Кодексу адміністративного судочинства України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.
Відповідно до частини 2 статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України, перебіг строку для звернення до адміністративного суду починається від дня виникнення права на адміністративний позов, тобто, коли особа дізналася або могла дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Незнання про порушення через байдужість до своїх прав або небажання дізнатися не може визнаватися поважною причиною пропуску строку звернення до суду.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 24 грудня 2020 року у справі № 510/1286/16-а дійшла висновку, що норми, зокрема статі 87 Закону України “Про пенсійне забезпечення» та статті 46 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (щодо необмеження будь-яким строком невиплаченої пенсіонерові суми пенсії), підлягають застосуванню у справах за позовами про оскарження бездіяльності, дій та/або рішень суб'єкта владних повноважень щодо обчислення, призначення, перерахунку пенсійних виплат виключно за наявності таких умов: 1) ці суми мають бути нараховані пенсійним органом; 2) ці суми мають бути не виплаченими саме з вини держави в особі пенсійного органу.
Водночас за змістом правових висновків, наявних у постановах Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 13.01.2025 року у справі №160/28752/23, від 27.01.2025 року у справі №620/7211/24, у спорах про здійснення періодичних виплат захисту підлягають права, порушені в межах строку звернення до суду. В свою чергу в даному позові заявлено в т.ч. за період, який перебуває за межами шестимісячного строку, що передує дню зверненню до суду (30.09.2025 року). Строк не пропущено щодо позовних вимог за період з 30.03.2025 року, на відміну від періоду з 01.03.2023 року по 29.03.2025 року.
Звернувшись до суду з цим позовом 30.09.2025 року, тобто з пропуском встановленого частиною 2 статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України шестимісячного строку звернення до суду, позивач заявила вимоги про зобов'язання відповідача здійснити з 01 березня 2023 року індексацію його пенсії з урахуванням коефіцієнтів збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії у розмірах 1,197, 1,115.
В даному випадку, позивач обґрунтовує причину пропуску строку звернення тим, що обставини пов'язані з багаторазовим відключенням електроенергії та відсутність інтернету, оголошенням тривог протягом доби, перебування в укритті ускладнили вчасно звернутись до суду.
Суд погоджується з доводами позивача, що повітряні тривоги ускладнюють роботу, втім посилання на цю обставину не може бути поважною причиною для поновлення строку звернення до суду, оскільки повітряні тривоги не мають постійного та довготривалого характеру.
Також, в ухвалі Верховного Суду від 05 серпня 2024 року у справі №420/12672/22 Верховний Суд звернув увагу, що застосування аварійних відключень електроенергії, тривала відсутність електропостачання не можуть бути обґрунтованими підставами для поновлення строку, оскільки стабілізаційні відключення електроенергії не є безперервними, а скаржником не надано жодних доказів на підтвердження того, яким чином зазначені обставини унеможливили його звернення до суду в найкоротші строки.
Поряд із цим, у постанові від 25 липня 2024 року у справі № 420/15429/23 Верховний Суд дійшов висновку, що не заслуговують на увагу посилання скаржника, як на підставу для поновлення йому строку звернення до суду з апеляційною скаргою, на наявність воєнного стану та знаходження в безпосередній близькості від лінії фронту, постійні ракетні удари, позапланові відключення електроенергії, перебої роботи засобів зв'язку та інтернет-провайдерів. Так, дійсно, введений в країні воєнний стан суттєво ускладнив (подекуди унеможливив) участь учасників справи у розгляді справи. Між тим, сама по собі ця обставина, без належного її обґрунтування крізь призму неможливості ситуативного (в конкретних умовах) виконання процесуальних прав і обов'язків учасника справи, й підтвердження її належними й допустимими доказами, не може слугувати підставою для поновлення пропущеного процесуального строку.
У постанові від 06 червня 2024 року у справі № 559/2655/23 Верховний Суд виснував, що застосування аварійних відключень електроенергії, тривала відсутність електропостачання не можуть бути обґрунтованими підставами для поновлення строку, оскільки воєнний стан на території України оголошено 24 лютого 2022 року і з цього часу відбуваються масовані ракетні обстріли російською федерацією населених пунктів України, в тому числі об'єктів критичної інфраструктури, проте такі атаки не проводяться щодня, оскільки це складний логістичний процес. Разом із цим, судочинство в Україні продовжує здійснюватися у встановленому Законом порядку. Не було встановлено в Україні й повного припинення роботи банківських устав, комунальних служб та/або поштового зв'язку.
Надаючи оцінку доводам заяви позивача, суд вимушений констатувати, що будь-яких доказів, які підтверджують відсутність електроенергії за адресою позивача у період з 01.03.2023 року по 29.03.2025 року (як-то графіки відключень, будь-яка задокументована інформація постачальника електроенергії про відсутність електропостачання за адресою позивача тощо), припинення роботи поштових відділень у м. Дніпро, позивач до суду не надав.
Також на підтвердження обставин пропуску строку звернення до суду позивач посилається на проведення операції з видаленню жовчного міхура та жовчних протоків, реабілітацію після операційного періоду.
Проте, позивачем на підтвердження вказаних обставин не надано будь-яких медичних документів щодо перебування позивача на лікуванні у вказаний період.
За наведених обставин, суд не знаходить підстав для визнання поважними причин пропуску строку звернення до адміністративного суду та вважає за необхідне повернути позовну заяву позивачу в частині позовних вимог з 01.03.2023 року по 29.03.2025 року.
Відповідно до пункту 1 частини 4 статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України, позовна заява повертається позивачеві, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, у встановлений судом строк.
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що позовну заяву в частині позовних вимог з 01.03.2025 року по 24.03.2025 року належить повернути позивачу.
На підставі викладеного та керуючись статтями 122, 123, 160, 161, 169, 243, 248 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
Позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії в частині позовних вимог з 01.03.2023 року по 29.03.2025 року - повернути позивачу.
Роз'яснити позивачу, що відповідно до частини 8 статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України повернення позовної заяви не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.
Копію ухвали про повернення позовної заяви направити особі, яка її подала.
Ухвала суду набирає законної сили відповідно до статті 256 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена в порядку та у строки, встановлені статтями 295 та 297 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя С.І. Озерянська