23 жовтня 2025 рокуСправа №160/18151/25
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Златіна Станіслава Вікторовича
розглянувши у письмовому провадженні у місті Дніпро адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області, Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії,-
20.06.2025 року ОСОБА_1 звернулася до Дніпропетровського окружного адміністративного суду із позовною заявою, в якій просить:
- визнати дії Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області та дії Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області щодо відмови в призначенні пенсії за віком ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) - протиправними та скасувати Рішення про відмову у призначенні пенсії за віком від 30.04.2025 року № 047250022265 Головного управління ПФУ в Донецькій області та Рішення про відмову у призначенні пенсії за віком від 22.05.2025 року № 047250022265 Головного управління ПФУ в Одеській області;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області:
- зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) періоди роботи з 20.10.1981р. до 14.10.1984р. та з 15.10.1987р. до 09.08.1993р. - в Нікопольському комунальному підприємстві «Зелене господарство»;
- повторно розглянути заяву ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) від 23.04.2025 року (дата першого звернення) про призначення пенсії за віком відповідно до ч. 2 статті 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» із зарахуванням до страхового стажу періодів роботи з 20.10.1981р. до 14.10.1984р. та з 15.10.1987р. до 09.08.1993р. - в Нікопольському комунальному підприємстві «Зелене господарство».
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що позивач звернулась до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області із заявою про призначення пенсії за віком, однак рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області від 30.04.2025 року №047250022265 позивачу відмовлено у призначенні пенсії, у зв'язку з відсутністю страхового стажу 21 рік. До страхового стажу не враховано період роботи з 20.10.1981 по 09.08.1993 роки в Нікопольському комунальному підприємстві «Зелене господарство» та період догляду за дитиною до 3-х років ІНФОРМАЦІЯ_1 . Не погодившись з вказаним Рішенням про відмову Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області, ОСОБА_1 звернулася до органів РАЦС, які виправили помилку в актовому записі про народження сина, ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та отримала повторне свідоцтво про народження сина. І вже 14.05.2025року вдруге подала до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області заяву по призначення пенсії за віком відповідно до ч. 2 ст. 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області від 22.05.2025 року №047250022265 позивачу відмовлено у призначенні пенсії, у зв'язку з відсутністю страхового стажу 21 рік. До страхового стажу не враховано період роботи з 20.10.1981 по 09.08.1993 роки в Нікопольському комунальному підприємстві «Зелене господарство».
Позивач вважає вказане рішення про відмову в призначенні пенсії протиправним та таким, що не відповідає вимогам чинного законодавства, у зв'язку з чим просить задовольнити позовні вимоги.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 30.06.2025 відкрито провадження у адміністративній справі; призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.
09.07.2025 року до суду від Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області, надійшов відзив на позовну заяву, в якому зазначено, що Рішенням № 047250022265 від 22.05.2025 Головним управлінням Пенсійного фонду України в Одеській області відмовлено у призначені пенсії за віком позивачу відповідно до ст. 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», оскільки не підтверджено належним чином страховий стаж 21 рік (в наявності лише 12 років 3 місяці 10 днів страхового стажу). В розрахунок страхового стажу відсутні підстави зарахувати періоди роботи період роботи з 20.10.1981 по 09.08.1983 згідно трудової книжки серії НОМЕР_2 від 03.07.1980, оскільки запис про звільнення засвідчено печаткою підприємства, назва якого не відповідає назві підприємства при зарахуванні на роботу та відсутня інформація про перейменування та реорганізацію підприємства.
Крім того в довідці від 09.05.2025 № 724 відсутня інформація про перейменування та реорганізацію підприємства.
За умови підтвердження стажу та надання інформації про перейменування та реорганізацію підприємства заяву буде переглянуто. Враховуючи, що за спірний період записи трудової книжки позивача внесено з порушеннями порядку №637, стаж не підтверджено та потребує його перевірки.
11.07.2025 року до суду від Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області, надійшов відзив на позовну заяву, в якому зазначено, що ОСОБА_1 звернулася із заявою від 23.04.2025 про призначення пенсі за віком відповідно до статті 26 Закону України Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
Звернення опрацьовано за принципом екстериторіальності, що передбачено постановою правління Пенсійного фонду України від 16.12.2020 № 25-1 «Про затвердження змін до деяких постанов правління Пенсійного фонду України», зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 16.03.2021 № 339/35961 спеціалістом Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області. Страховий стаж заявниці на дату звернення становить 09 років 02 місяці 10 днів. Головним управлінням Пенсійного фонду України в Донецькій області від 30.04.2025 №047250022265 по зверненню від 23.04.2025 ОСОБА_1 прийнято рішення про відмову у призначенні пенсії за віком відповідно до статті 26 Закону №1058-IV у зв'язку з відсутністю необхідного страхового стажу.
За доданими документами до страхового стажу позивача не зараховані періоди згідно трудової книжки від 18.08.1961 серії НОМЕР_2 з 20.10.1981 до 14.10.1984 та з 15.10.1987 до 09.08.1993, оскільки запис про звільнення з роботи засвідчено печаткою підприємства, найменування якого відрізняється від найменування підприємства, зазначеного у графі запису про прийняття на роботу, інформація про реорганізацію підприємства відсутня.
Враховуючи вищезазначене, відсутні підстави для зарахування вказаних періодів до страхового стажу.
Таким чином, рішення від 30.04.2025 №047250022265 про відмову в призначенні пенсії ОСОБА_1 прийнято правомірно та відповідно до вимог чинного законодавства, через що не підлягає скасуванню.
16.07.2025 року до суду надійшла відповідь на відзив, яка за своїм змістом аналогічна доводам викладеним в позовній заяві.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 02.09.2025 року залучено до участі у справі в якості відповідача Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області.
08.09.2025 року від Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області надійшли пояснення, у яких наведені аргументи є тотожними тим, що наведені у відзивах інших відповідачів на позовну заяву. Просить відмовити у задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 в повному обсязі.
Дослідивши матеріали справи, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до наступних висновків.
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , 23.04.2025 року вперше звернулася до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області із заявою про призначення пенсії за віком та всіма необхідними документами, відповідно до частини 2 статті 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
За принципом екстериторіальності заява та додані до неї документи розглядалися Головному управлінні Пенсійного фонду України в Донецькій області.
Розглянувши документи позивача, Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області відмовило ОСОБА_1 в призначені пенсії за віком та надало рішення про таку відмову від 30.04.2025 року № 047250022265.
У вищевказаному рішенні зазначено, що:
«Вік заявниці 63 роки 08 місяців.
Необхідний страховий стаж відповідно до частини 2 статті 26 Закону №1058 становить від 21 до 31 років після досягнення віку 63 роки, відповідно до частини 3 статті 26 Закону №1058 становить від 15 до 21 років після досягнення віку 65 років.
Страховий стаж особи становить 09 років 02 місяці 10 днів.
Результати розгляду документів, доданих до заяви:
- за доданими документами до страхового стажу не враховано:
- період згідно трудової книжки НОМЕР_3 від 18.08.1961: 3 20.10.1981 по 09.08.1993, оскільки запис про звільнення з роботи засвідчено печаткою підприємства, найменування якого відрізняється від найменування підприємства, зазначеного у графі 3 запису про прийняття на роботу, інформація про реорганізацію підприємства відсутня.
- період догляду за дитиною до 3-х років ІНФОРМАЦІЯ_1 , оскільки в свідоцтві про народження № НОМЕР_4 від 23.11.1993 прізвище матері зазначено ОСОБА_3 , що не відповідає паспортним даним.
Не погодившись з вказаним Рішенням про відмову Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області, ОСОБА_1 звернулася до органів РАЦС, які виправили помилку в актовому записі про народження сина, ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та отримала повторне свідоцтво про народження сина. І вже 14.05.2025року вдруге подала до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області заяву по призначення пенсії за віком відповідно до ч. 2 ст. 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Але, не дивлячись на це, рішенням про відмову у призначенні пенсії від 22.05.2025 року № 047250022265 Головне управління ПФУ в Одеській області відмовило ОСОБА_1 в призначенні пенсії за віком. У своєму рішенні Відповідч II вказав наступне:
" Вік заявниці 63 роки 8 місяців.
Необхідний страховий стаж визначений статтею 26 Закону становить 28років.
У разі відсутності, страхового стажу передбаченого статтею 26 Закону, право на призначення пенсії за віком після досягнення 63 років мають особи за наявності страхового стажу: з 01 січня 2024 року по 31 грудня 2024 року від 21 до 31 років.
У разі відсутності, страхового стажу передбаченого статтею 26 Закону, право на призначення пенсії за віком після досягнення 65 років мають особи за наявності страхового стажу: з 01 січня 2026року по 31 грудня 2026 від 15 до 23 років.
Результати розгляду документів, доданих до заяви:
Страховий стаж особи становить 12 років 3 місяці 10 днів.
До страхового стажу не зараховано період роботи з 20.10.1981 по 09.08.1983 згідно трудової книжки серії НОМЕР_3 від 03.07.1980, оскільки запис про звільнення засвідчено печаткою підприємства, назва якого не відповідає назві підприємства при зарахуванні на роботу та відсутня інформація про перейменування та реорганізацію підприємства.
В довідці від 09.05.2025 № 724 відсутня інформація про перейменування та реорганізацію підприємства. Заявниця працює.
Враховуючи вищезазначене. Головним управлінням Пенсійного фонду України в Одеській області прийнято рішення № 047250022265 від 22.05.2025 про відмову у призначенні пенсії за віком відповідно до статті 26 Закону за відсутності необхідного страхового стажу 21 рік».
Не погодившись з рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області, Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області, щодо відмови в призначенні пенсії за віком, позивач звернулась до суду з даним адміністративним позовом.
Надаючи правову оцінку спірним відносинам, суд зазначає наступне.
Згідно з частиною другою статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи, зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Статтею 46 Конституції України встановлено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
За приписами пункту 6 частини першої статті 92 Конституції України основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України.
Згідно із преамбулою Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003р. № 1058-IV (далі - Закон №1058-IV) цей Закон, розроблений відповідно до Конституції України та Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, визначає принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом, а також регулює порядок формування Накопичувального пенсійного фонду та фінансування за рахунок його коштів видатків на оплату договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, членам їхніх сімей та іншим особам, передбаченим цим Законом.
Відповідно до частини 1 статті 8 Закону №1058-IV право на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи мають громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом та досягли встановленого цим Законом пенсійного віку чи визнані особами з інвалідністю в установленому законодавством порядку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж, а в разі смерті цих осіб - члени їхніх сімей, зазначені у статті 36 цього Закону, та інші особи, передбачені цим Законом.
Відповідно до частин 1, 2, 4 статті 24 Закону № 1058-IV страховий стаж - це період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.
Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.
Відповідно до ч.1-2 ст.26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 №1058-ІV (далі - Закон №1058-ІV) особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 63 років за наявності страхового стажу з 1 січня 2024 року по 31 грудня 2024 року - не менше 31 року.
У разі відсутності, страхового стажу, передбаченого частинами першою і другою цієї статті, право на призначення пенсії за віком мають особи після досягнення віку 65 років за наявності страхового стажу з 1 січня 2026 року по 31 грудня 2026 року - від 15 до 23 року (ч.3 ст.26 Закону №1058-ІV).
Так, відповідно до статті 62 Закону України "Про пенсійне забезпечення", основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, встановлюється Кабінетом Міністрів України.
У пункті 1 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України N«637 від 12.08.1993 року (далі - Порядок №637) зазначено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи є трудова книжка.
За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
Згідно пункту 3 Порядку №637, за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.
Відповідно до п.20 Порядку №637, підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників. У довідці має бути вказано: періоди роботи, що зараховуються до спеціального стажу; професія або посада; характер виконуваної роботи; розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, до якого включається цей період роботи; первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідках.
З аналізу вказаних вище положень Порядку №637 слідує, що подання інших документів, окрім трудової книжки, для підтвердження трудового стажу з метою призначення пенсії здійснюється виключно у випадку, якщо в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи.
Так, відповідно до даних трудової книжки НОМЕР_2 від 03.07.1980 в спірний період ОСОБА_1 , далі мовою оригіналу:
- 20.10.1981 - принята бухгалтером Никопольского РСУ Зеленого строительства;
- 01.05.1985 - на оснований приказа №115 от 22.04.1985 предприятия «Облзеленострой» перейменовано РСУ Зеленогостроительства на производственную контору зеленого хазяйства;
- 09.04.1987 - переведена и.о. главного бухгалтера;
- 01.09.1987 - переведена мастером по ремонту оборудования;
- 01.07.1988 - переведена бухгалтером-материалистом на время декретного отпуска;
- 09.08.1993 - уволена по ст.. 36 КЗоТ Украиньї по собственному желанию.
На підтвердження періодів роботи ОСОБА_1 в Нікопольському комунальному підприємстві «Зелене господарство» Архівний відділ НМР видав архівну довідку №724 від 09.05.2025р., та архівні довідки №725 і №726 від 09.05.2025 р. про нараховану заробітну плату Позивачу в період з грудня 1982р. до вересня 1993р. Довідки про перейменування та/або реорганізацію підприємства архівний відділ не надав Позивачу.
Суд зазначає, що відповідачем не зараховано період роботи позивача з 20.10.1981 по 09.08.1993, оскільки запис про звільнення з роботи засвідчено печаткою підприємства, найменування якого відрізняється від найменування підприємства, зазначеного у графі 3 запису про прийняття на роботу, інформація про реорганізацію підприємства відсутня.
Разом з тим, суд звертає увагу на те, що самі лише формальні неточності у документах, в тому числі записи, оформлені неналежним чином, за загальним правилом, не можуть бути підставою для обмеження особи у реалізації конституційного права на соціальний захист.
Суд зазначає, що на момент заповнення трудової книжки в спірних записах, порядок ведення трудових книжок працівників регулювався Інструкцією про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, в установах і організаціях, затвердженою постановою Державного Комітету СРСР з праці і соціальних питань від 20.06.1974 №162 (далі- Інструкція №162), яка втратила чинність на підставі Наказу Міністерства праці України, Міністерства юстиції України та Міністерства соціального захисту населення України № 58 від 29.07.1993 «Про затвердження Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників».
Відповідно до пункту 1.1 Інструкції №162, трудова книжка є основним документом про трудову діяльність робочих і службовців. Трудові книжки ведуться на всіх робітників і службовців державних, кооперативних і громадських підприємств, установ і організацій, які працювали понад 5 днів, в тому числі на сезонних і тимчасових працівників, а також на позаштатних працівників за умови, якщо вони підлягають загальнообов'язковому державному соціальному страхуванню.
Заповнення трудової книжки вперше провадиться адміністрацією підприємства у присутності працівника не пізніше тижневого строку з дня прийняття на роботу (п. 2.2 Інструкції №162).
У трудову книжку вносяться: відомості про працівника: прізвище, ім'я по батькові, дата народження, освіта, професія, спеціальність; відомості про роботу: прийом на роботу, переведення на іншу постійну роботу, звільнення; відомості про нагородження і заохочення: нагородження орденами і медалями, присвоєння почесних звань; заохочення за успіхи в роботі, що застосовуються трудовим колективом, а також нагородження і заохочення, передбачені правилами внутрішнього трудового розпорядку і статутами про дисципліну; інші заохочення відповідно до чинного законодавства; відомості про відкриття, на які видані дипломи, про використані винаходи і раціоналізаторські пропозиції та про виплачені у зв'язку з цим винагороди. Стягнення до трудової книжки не заносяться.
Пунктами 2.25 та 2.26 Інструкції №162 визначено, що записи про причини звільнення у трудовій книжці повинні провадитись у точній відповідності з формулюванням чинного законодавства із посиланням на відповідну статтю, пункт закону.
З приписів порядку ведення трудових книжок на підприємствах, установах, організаціях, що визначався Інструкцією, затвердженою постановою Державного Комітету СРСР з праці та соціальних питань №162 від 20.06.1974 року та Інструкції Про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої спільним наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України №58 від 29.07.1993 вбачається, що заповнення трудової книжки здійснюється роботодавцем, а не працівником.
У подальшому наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України затверджено Інструкцію про порядок ведення трудових книжок працівників №58 від 29.07.1993 року (далі - Інструкція №58).
Відповідно до п.1 Інструкції №58, трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника. Трудові книжки ведуться на всіх працівників, які працюють на підприємстві, в установі, організації (далі - підприємство) усіх форм власності або у фізичної особи понад п'ять днів, у тому числі осіб, які є співвласниками (власниками) підприємств, селянських (фермерських) господарств, сезонних і тимчасових працівників, а також позаштатних працівників за умови, якщо вони підлягають державному соціальному страхуванню.
Згідно з п. 2.2 Інструкції №58, заповнення трудової книжки вперше проводиться власником або уповноваженим ним органом не пізніше тижневого строку з дня прийняття працівника на роботу або прийняття студента вищого, учня професійно-технічного навчального закладу, що здобули професію (кваліфікацію) за освітньо-кваліфікаційним рівнем кваліфікований робітник, молодший спеціаліст, бакалавр, спеціаліст та продовжують навчатися на наступному освітньо-кваліфікаційному рівні, на стажування. До трудової книжки вносяться: відомості про працівника: прізвище, ім'я та по батькові, дата народження: відомості про роботу, переведення на іншу постійну роботу, звільнення; відомості про нагородження і заохочення: про нагородження державними нагородами України та відзнаками України, заохочення за успіх у роботі та інші заохочення відповідно до чинного законодавства України; відомості про відкриття, на які видані дипломи, про використані винаходи і раціоналізаторські пропозиції та про виплачені у зв'язку з цим винагороди.
Пунктом 2.4 Інструкції №58 визначено, що усі записи в трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди та заохочення вносяться власником або уповноваженим ним органом після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а в разі звільнення - у день звільнення і повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження).
Записи виконуються акуратно, ручкою кульковою або з пером, чорнилом чорного, синього або фіолетового кольорів, і завіряються печаткою запис про звільнення, а також відомості про нагородження та заохочення.
Відповідно до абз. 2 п. 6.1 Інструкції №58, у разі невірного первинного заповнення трудової книжки або вкладиша до неї, а також псування їх бланків внаслідок недбалого зберігання, вартість зіпсованих бланків сплачується підприємством.
Отже, суд вважає, що посилання органів Пенсійного фонду, як підставу не зарахування періоду роботи до страхового стажу, оскільки запис про звільнення засвідчено печаткою підприємства, назва якого не відповідає назві підприємства при зарахуванні на роботу та відсутня інформація про перейменування та реорганізацію підприємства, не відповідає положенням законодавства та не може бути підставою для відмови у зарахуванні спірних періодів.
На особу не може перекладатись тягар доведення правдивості чи достовірності даних, що зазначені у її трудовій книжці. Вказані Відповідачами обставини, не можуть бути підставою для виключення спірного періоду з трудового стажу Позивача, оскільки працівник не може відповідати за неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки та іншої документації з вини адміністрації підприємства (установи) не може бути підставою для позбавлення позивача його конституційного права на соціальний захист.
Верховний Суд у постановах від 24 травня 2018 року у справі №490/12392/16-а (провадження №К/9901/2310/18) та від 04 вересня 2018 року у справі № 423/1881/17 (провадження №К/9901/22172/18) висловив позицію про те, що певні недоліки щодо заповнення трудової книжки не можуть бути підставою для неврахування відповідного періоду роботи для обрахунку стажу при призначенні пенсії.
З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що відповідач, відмовляючи зараховувати період роботи позивача які зазначені в трудовій книжці до загального стажу, діяв не на підставі та не у спосіб, що визначені Конституцією та законами України.
Вирішуючи питання щодо органу Пенсійного фонду, який має обов'язок щодо поновлення порушеного права позивача, суд зазначає, що пунктом 4.2 Порядку № 22-1 визначено, що після реєстрації заяви та сканування копій документів засобами програмного забезпечення за принципом екстериторіальності визначається структурний підрозділ органу, що призначає пенсію, який формує атрибути сканованих документів (із зазначенням часу їх створення), електронну пенсійну справу.
З огляду на приписи розділу ІV Порядку № 22-1 належним відповідачем у спірних правовідносинах є Головне управління ПФУ в Одеській області, структурний підрозділ якого, визначений за принципом екстериторіальності, розглядав заяву про призначення пенсії та прийняв рішення про відмову у призначенні пенсії. В свою чергу Головне управління ПФУ в Дніпропетровській області здійснило лише повідомлення позивача про прийняте рішення Головним управління ПФУ в Одеській області.
Таким чином, саме Головне управління ПФУ в Одеській області зобов'язано прийняти рішення про призначення пенсії.
З урахуванням вищевикладеного, суд відмовляє у задоволенні позовних вимог до Головного управління ПФУ в Дніпропетровській області, оскільки зазначеним управлінням не вчинялось будь-яких дій та не приймалось яких-небудь рішень пов'язаних з розглядом заяви позивача від 14.05.025 р., а отже права позивача Головним управлінням ПФУ в Дніпропетровській області не порушені.
Тому суд вважає за необхідне, зобов'язати саме Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) періоди роботи з 20.10.1981р. до 14.10.1984р. та з 15.10.1987р. до 09.08.1993р. - в Нікопольському комунальному підприємстві «Зелене господарство» та повторно розглянути заяву ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) від 23.04.2025 року (дата першого звернення) про призначення пенсії за віком відповідно до ч. 2 статті 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», з урахуванням висновків суду наведених в даному рішенні.
Частиною першою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Відповідно до частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
Суд вважає, що відповідач не довів правомірності своїх дій, натомість позивачем доведено та підтверджено належними доказами обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги.
Враховуючи викладене, позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню частково.
Врішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд виходить з наступного.
Згідно із частиною 3 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.
Як вбачається з матеріалів справи, позивачем при зверненні до суду понесені судові витрати, пов'язані зі сплатою судового збору за подання позовної заяви до суду в розмірі 1937,92 грн.
Отже, сплачений позивачем судовий збір за подачу позовної заяви до суду в сумі 484,48 грн. підлягає стягненню з Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області за рахунок бюджетних асигнувань та 484,48 грн. з Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області.
Керуючись ст. 9, 72-77, 139, 242-243, 245-246, 258, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Позовну заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (пл. Соборна, 3,м. Слов'янськ,Донецька обл., Краматорський р-н,84122, код ЄДРПОУ 13486010), Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області( вул. Канатна, 83,м. Одеса,Одеська обл., Одеський р-н,65012, код ЄДРПОУ 20987385), Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (вул. Набережна Перемоги, буд.26, м. Дніпро, Дніпропетровська область, 49094; ІК в ЄДРПОУ 21910427) про визнання бездіяльності протиправною, скасування рішення та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити частково.
Визнати протиправними та скасувати Рішення про відмову у призначенні пенсії за віком від 30.04.2025 року № 047250022265 Головного управління ПФУ в Донецькій області та Рішення про відмову у призначенні пенсії за віком від 22.05.2025 року № 047250022265 Головного управління ПФУ в Одеській області.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) періоди роботи з 20.10.1981р. до 14.10.1984р. та з 15.10.1987р. до 09.08.1993р. - в Нікопольському комунальному підприємстві «Зелене господарство».
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) від 23.04.2025 року (дата першого звернення) про призначення пенсії за віком відповідно до ч. 2 статті 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», з урахуванням висновків суду наведених в даному рішенні.
В задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовити.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) судові витрати з оплати судового збору у розмірі 484,48 грн.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) судові витрати з оплати судового збору у розмірі 484,48 грн.
Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя С.В. Златін