22 жовтня 2025 року ЛуцькСправа № 140/6532/25
Волинський окружний адміністративний суд у складі судді Шепелюка В.Л., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін адміністративну справу за позовом заступника керівника Луцької окружної прокуратури Волинської області в інтересах держави в особі управління культури, з питань релігій та національностей Волинської обласної державної адміністрації до Ківерцівської міської ради про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії,
Заступник керівника Луцької окружної прокуратури Волинської області (далі -прокурор) в інтересах держави в особі управління культури, з питань релігій та національностей Волинської обласної державної адміністрації звернувся з позовом до Ківерцівської міської ради (далі - відповідач) про визнання протиправною бездіяльності Ківерцівської міської ради, яка полягає у не укладенні охоронного договору на пам'ятку історії «Пам'ятник землякам, які загинули у 1941-1945р.р.», що знаходиться за адресою: Волинська обл., Луцький р-н, с. Сокиричі, вул. Центральна, який належить до об'єктів культурної спадщини місцевого значення (охоронний номер 344); зобов'язання Ківерцівську міську раду на умовах і в порядку, що визначені постановою Кабінету Міністрів України від 28.12.2001 №1768, укласти з управлінням культури, з питань релігій та національностей Волинської обласної державної адміністрації охоронний договір на пам'ятку історії «Пам'ятник землякам, які загинули у 1941-1945р.р.», що знаходиться за адресою: Волинська обл., Луцький р-н, с. Сокиричі, вул. Центральна, який належить до об'єктів культурної спадщини місцевого значення (охоронний номер 344).
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідно до розпорядження Волинської обласної Ради депутатів трудящих №477 від 28.11.1975 взято на облік об'єкт культурної спадщини місцевого значення - пам'ятник землякам у с. Сокиричі, Ківерцівського району, Волинської області та присвоєно охоронний номер 344. Згідно з листом Луцької районної державної адміністрації від 23.01.2025 №279/22/2-25 - вказана пам'ятка є пам'яткою історії місцевого значення, знаходиться на території Ківерцівської ОТГ, власником пам'ятки є Ківерцівська міська рада, охоронний договір на вказану пам'ятку станом на теперішній час не укладено. За інформацією Ківерцівської міської ради від 02.05.2025 №816/02-03/2-25 обеліск Слави в с. Сокиричі перебуває на балансі Ківерцівської міської ради (інвентарний номер 101330002). З листа Управління культури, з питань релігій та національностей Волинської обласної державної адміністрації від 28.03.2025 № 511/02.1-24/2-25 вбачається, що охоронний договір на вказану пам'ятку не укладався.
Покликаючись на норми Закону України від 08.06.2000 №1805-ІІІ «Про охорону культурної спадщини» (далі - Закон №1805-III), Порядку обліку об'єктів культурної спадщини, затвердженого наказом Міністерства культури України від 11.03.2013 №158 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 01.04.2013 за №528/23060, далі - Порядок №158), прокурор зазначив, що Департамент культури, молоді та спорту Волинської ОДА як уповноважений орган зобов'язаний забезпечити складання облікової документації на вказаний щойно виявлений об'єкт культурної спадщини та подати пропозиції до МКІП України про його занесення до Державного реєстру нерухомих пам'яток України, однак протягом п'ятнадцяти років цих заходів уповноважений орган не вжив.
Пунктом 15 Порядку укладення охоронних договорів на пам'ятки культурної спадщини, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28.12.2001 №1768 (в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 30.05.2024 №630) передбачено, що у разі, коли пам'ятка, щойно виявлений об'єкт культурної спадщини чи її (його) частина перебувають у державній власності та передані до сфери управління райдержадміністрації (військової адміністрації) або належать до комунальної власності відповідної територіальної громади, охоронний договір укладається з органом виконавчої влади Автономної Республіки Крим, органом охорони культурної спадщини обласної, Київської та Севастопольської міської держадміністрації (військової адміністрації).
Зазначає, що пам'ятник землякам у с. Сокиричі перебуває на балансі Ківерцівської міської ради, відтак охоронний договір повинен укладатися із органом охорони культурної спадщини обласної держадміністрації - управлінням культури, з питань релігій та національностей Волинської обласної державної адміністрації. При цьому, обов'язок укладення охоронного договору покладається саме на власника (користувача) пам'ятки, а не на орган охорони культурної спадщини, і саме власник (користувач) повинен бути його ініціатором.
При цьому наголошує, що Ківерцівська міська рада, на балансі якої перебуває вищевказана пам'ятка культури, зобов'язана укласти відповідний охоронний договір з органом охорони культурної, як її власник у розумінні Закону України «Про охорону культурної спадщини».
Ухвалою судді Волинського окружного адміністративного суду від 19.06.2025 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі; розгляд справи призначено за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у ній матеріалами відповідно до статті 262 КАС України.
Відповідач свої правом на подачу відзиву на позовну заяву не скористався. Відповідно до частини шостої статті 162 КАС України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Дослідивши письмові докази, перевіривши доводи позову, суд встановив такі обставини.
Відповідно до розпорядження Волинської обласної Ради депутатів трудящих №477 від 28.11.1975 взято на облік об'єкт культурної спадщини місцевого значення - пам'ятник землякам у с. Сокиричі, Ківерцівського району, Волинської області та присвоєно охоронний номер 344.
З листа Луцької районної державної адміністрації від 23.01.2025 №279/22/2-25 слідує, що вказана пам'ятка є пам'яткою історії місцевого значення, знаходиться на території Ківерцівської ОТГ, власником пам'ятки є Ківерцівська міська рада, охоронний договір на вказану пам'ятку станом на теперішній час не укладено. На вказану пам'ятку виготовлено паспорт та облікову картку.
Згідно з інформацією Ківерцівської міської ради від 02.05.2025 №816/02-03/2-25 обеліск Слави в с. Сокиричі перебуває на балансі Ківерцівської міської ради (інвентарний номер 101330002).
Відповідно до акту візуального обстеження вказаної пам'ятки від 02.05.2025 - остання знаходиться на вул. Центральній с. Сокиричі зліва від траси Р14 Луцьк-Маневичі на відстані 25 метрів. Загальний стан пам'ятки - задовільний.
З листа Управління культури, з питань релігій та національностей Волинської обласної державної адміністрації від 28.03.2025 № 511/02.1-24/2-25 вбачається, що охоронний договір на вказану пам'ятку не укладався.
При вирішенні спору суд застосовує такі нормативно-правові акти.
Пунктом 3 частини першої статті 131-1 Конституції України передбачено, що в Україні діє прокуратура, яка здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.
Право на звернення прокурора або його заступника до суду в інтересах держави передбачене статтями 2, 23 Закону України від 14.10.2014 №1697-VІІ «Про прокуратуру» (далі - Закон №1697-VІІ) та статтею 53 КАС України.
Згідно з абзацом першим частини третьої статті 23 Закону №1697-VII прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.
Як визначено частинами четвертою, п'ятою статті 53 КАС України, прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. У разі відкриття провадження за позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі прокурор набуває статусу позивача.
Звернення прокурора із цим позовом обумовлене тим, що внаслідок бездіяльності уповноваженого органу - управління культури, з питань релігії і національностей Волинської ОДА щодо виконання вимог чинного законодавства України не укладено охоронний договір на пам'ятку історії «Пам'ятник землякам, які загинули у 1941-1945р.р.», що знаходиться за адресою: Волинська обл., Луцький р-н, с. Сокиричі, вул. Центральна, який належить до об'єктів культурної спадщини місцевого значення
Відповідно до частини четвертої статті 54 Конституції України культурна спадщина охороняється законом. Держава забезпечує збереження історичних пам'яток та інших об'єктів, що становлять культурну цінність, вживає заходів для повернення в Україну культурних цінностей народу, які знаходяться за її межами.
Правові, організаційні, соціальні та економічні відносини у сфері охорони культурної спадщини регулює Закон №1805-III.
За визначенням, наведеним у статті 1 Закону №1805-III, охорона культурної спадщини - система правових, організаційних, фінансових, матеріально-технічних, містобудівних, інформаційних та інших заходів з обліку (виявлення, наукове вивчення, класифікація, державна реєстрація), запобігання руйнуванню або заподіянню шкоди, забезпечення захисту, збереження, утримання, відповідного використання, консервації, реставрації, ремонту, реабілітації, пристосування та музеєфікації об'єктів культурної спадщини.
Отже, регулювання відносин у сфері охорони культурної спадщини спрямоване на її збереження, використання об'єктів культурної спадщини у суспільному житті, захисту традиційного характеру середовища в інтересах нинішнього і майбутніх поколінь.
Згідно зі статтею 3 Закону №1805-III державне управління у сфері охорони культурної спадщини покладається на Кабінет Міністрів України та спеціально уповноважені органи охорони культурної спадщини. До спеціально уповноважених органів охорони культурної спадщини (далі - органи охорони культурної спадщини) належать: центральні органи виконавчої влади, що забезпечують формування та реалізують державну політику у сфері охорони культурної спадщини; орган виконавчої влади Автономної Республіки Крим; обласні, районні, Київська та Севастопольська міські державні адміністрації; виконавчий орган сільської, селищної, міської ради.
Стаття 4 Закону України від 18.03.2004 №1626-IV «Про охорону археологічної спадщини» визначає такі ж органи управління у сфері охорони археологічної спадщини.
Постановою Кабінету Міністрів України від 30.05.2024 №630 затверджено в новій редакції Порядок укладення охоронних договорів на пам'ятки культурної спадщини, щойно виявлені об'єкти культурної спадщини чи їх частини, пунктом 15 якого визначено, що у разі, коли пам'ятка належить до комунальної власності територіальної громади охоронний договір укладається з органом охорони культурної спадщини обласної, Київської та Севастопольської міської держадміністрації (військової адміністрації).
Розпорядженням начальника Волинської обласної державної (військової) адміністрації від 01.01.2025 №1 затверджено Положення про управління культури, з питань релігій та національностей Волинської обласної державної адміністрації (надалі - Положення).
Згідно з пунктом 1 Положення Управління культури, з питань релігій та національностей Волинської обласної державної адміністрації (далі - Управління) утворено головою Волинської обласної державної адміністрації шляхом поділу департаменту культури, молоді та спорту Волинської обласної державної адміністрації, є структурним підрозділом Волинської обласної державної адміністрації, входить до її складу і в межах Волинської області забезпечує виконання покладених на управління завдань.
Управління - правонаступник зобов'язань, прав та обов'язків департаменту культури, молоді та спорту Волинської обласної державної адміністрації у сфері, зокрема, охорони культурної спадщини.
До основних завдань управління відповідно до покладених на нього повноважень у галузі культури, серед іншого, є реалізація державної політики в галузі культури, охорони культурної спадщини, релігій та етнополітики на території Волинської області; участь в організації захисту об'єктів культурної спадщини від загрози знищення, руйнування або пошкодження; сприяння збереженню культурної спадщини; призначення відповідних охоронних заходів щодо пам'яток місцевого значення та їхніх територій у разі виникнення загрози їх руйнування або пошкодження внаслідок дії природних факторів або проведення будь-яких робіт (пункт 5 Положення).
Підпунктом 35 пункту 5 Положення визначено, що до повноважень Управління входить укладання охоронних договорів на пам'ятки культурної спадщини.
Відповідно до правових висновків, викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 у справі №912/2385/18, бездіяльність компетентного органу (нездійснення захисту інтересів держави) означає, що компетентний орган знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, мав повноваження для захисту, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк. Звертаючись до компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченому статтею 23 Закону України «Про прокуратуру», прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення. Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу. Таким чином, прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого статтею 23 Закону України «Про прокуратуру», і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження судом підстав для представництва.
На думку суду, у позовній заяві прокурор обґрунтував, в чому полягає порушення інтересів держави та необхідність їх захисту. Зокрема, звернення до суду з позовом у цьому випадку здійснено з метою захисту інтересів держави в сфері охорони культурної спадщини. При цьому, на запит прокурора від 26.03.2025 Управлінням не повідомлено, чи вживалися та чи будуть вживатися ним заходи до спонукання власника, користувача (балансоутримувача) пам'ятки історії укласти охоронний договір (у тому числі зобов'язання до вчинення відповідних дій в судовому порядку).
Надаючи правову оцінку обґрунтованості аргументам, наведеним у позові, суд зазначає таке.
У статті 1 Закону №1805-III наводяться визначення термінів:
об'єкт культурної спадщини - визначне місце, споруда (витвір), комплекс (ансамбль), їхні частини, пов'язані з ними рухомі предмети, а також території чи водні об'єкти (об'єкти підводної культурної та археологічної спадщини), інші природні, природно-антропогенні або створені людиною об'єкти незалежно від стану збереженості, що донесли до нашого часу цінність з археологічного, естетичного, етнологічного, історичного, архітектурного, мистецького, наукового чи художнього погляду і зберегли свою автентичність.
Відповідно до пунктів 6, 17 частини 1 статті 6 Закону №1805-III до повноважень органів охорони культурної спадщини обласних державних адміністрацій, належить, у тому числі, забезпечення захисту об'єктів культурної спадщини від загрози знищення, руйнування або пошкодження; укладення охоронних договорів на пам'ятки.
Згідно з частинами 1, 2 статті 24 Закону №1805-III власник або уповноважений ним орган, користувач зобов'язані утримувати пам'ятку в належному стані, своєчасно провадити ремонт, захищати від пошкодження, руйнування або знищення відповідно до цього Закону та охоронного договору.
Частинами 1, 2 статті 23 Закону №1805-III передбачено, що усі власники пам'яток, щойно виявлених об'єктів культурної спадщини чи їх частин або уповноважені ними органи (особи) незалежно від форм власності на ці об'єкти зобов'язані укласти з відповідним органом охорони культурної спадщини охоронний договір.
При передачі пам'ятки, щойно виявленого об'єкта культурної спадщини чи її (його) частини у володіння, користування чи управління іншій особі істотною умовою договору про таку передачу є забезпечення особою, якій передається пам'ятка, щойно виявлений об'єкт культурної спадщини чи її(його) частина, збереження пам'ятки, щойно виявленого об'єкта культурної спадщини чи її (його) частини відповідно до вимог цього Закону та умов охоронного договору, укладеного власником або уповноваженим ним органом(особою) з відповідним органом охорони культурної спадщини.
Згідно з частин 2, 3 статті 25 Закону №1805-III юридичні та фізичні особи, у користуванні яких перебувають пам'ятки, відповідають за їхню збереженість і зобов'язані дотримувати вимог органів охорони культурної спадщини.
Юридичні та фізичні особи зобов'язані забезпечити збереженість пам'яток на землях, якими вони користуються, та укладати з органами охорони культурної спадщини охоронні договори.
Основним завданням охоронного договору є встановлення режиму використання пам'ятки культурної спадщини чи її частини, у тому числі території, на якій вона розташована, видів і термінів виконання реставраційних, консерваційних, ремонтних робіт, робіт з упорядження її території, інших пам'яткоохоронних заходів, необхідність яких визначається відповідним органом охорони культурної спадщини.
На думку суду, саме такий договір є першочерговим документом, що встановлює гарантії збереження індивідуально визначеної пам'ятки культурної спадщини, що враховує її цінність, особливості та стан.
Згідно з пунктом 3 розділу Х «Прикінцеві положення» Закону №1805-III об'єкти, включені до списків (переліків) пам'яток історії та культури відповідно до Закону УРСР «Про охорону і використання пам'яток історії та культури», визнаються пам'ятками відповідно до цього Закону.
Важливим елементом охоронного договору, який підтверджує його публічно-правову природу, є предмет - пам'ятка історії, правовий режим якої відрізняється від інших матеріальних об'єктів.
Особливий предмет охоронного договору обумовлює спеціальний суб'єктний склад. Так, охоронний договір є актом за участю суб'єкта владних повноважень та співвласника пам'ятки культурної спадщини, має форму договору, визначає взаємні права та обов'язки його учасників у публічно-правовій сфері (реалізація державного управління охороною культурної спадщини) і укладається на підставі статті 23 Закону. Укладання такого договору відбувається замість видання індивідуального акта органу охорони культурної спадщини, яким покладається на власника зобов'язання щодо забезпечення збереження пам'ятки, щойно виявленого об'єкта культурної спадщини чи її (його) частини. Укладання охоронних договорів має імперативний характер та спрямоване на реалізацію державної політики у сфері охорони культурної спадщини.
Такими договорами не вирішується питання власності на об'єкт культурної спадщини, а встановлюється режим використання пам'яток та відповідальність за порушення такого режиму, види і терміни виконання реставраційних, консерваційних, ремонтних робіт, робіт з упорядження її території, інших пам'яткоохоронних заходів, необхідність яких визначається відповідним органом охорони культурної спадщини.
Частиною 3 статті 23 Закону №1805-III передбачено, що порядок укладення охоронних договорів та їхні типові форми затверджуються Кабінетом Міністрів України. Відповідно до пункту 2 Порядку укладення охоронних договорів на пам'ятки культурної спадщини, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28.12.2001 №1768 (в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 30.05.2024 №630) (далі - Порядок), дія цього Порядку поширюється на укладення, зміну та припинення охоронного договору між власником (користувачем) пам'ятки, щойно виявленого об'єкта культурної спадщини чи її (його) частини або уповноваженим ним органом (особою) незалежно від форми власності на зазначені об'єкти та відповідним органом охорони культурної спадщини.
Згідно з пунктом 5 Порядку охоронний договір укладається на пам'ятку чи її частину за видами об'єктів культурної спадщини.
Пунктом 7 Порядку передбачено, що охоронні договори укладаються на пам'ятки культурної спадщини національного, місцевого значення, а також на щойно виявлені об'єкти культурної спадщини чи їх частини з урахуванням особливостей, передбачених цим Порядком.
Відповідно до пункту 12 Порядку власник (користувач) пам'ятки, щойно виявленого об'єкта культурної спадщини чи її (його) частини або уповноважений ним орган (особа) зобов'язаний не пізніше ніж через один місяць з моменту отримання пам'ятки, щойно виявленого об'єкта культурної спадщини чи її (його) частини у власність (користування) укласти охоронний договір з відповідним органом охорони культурної спадщини.
Згідно з пунктом 14 Порядку охоронний договір укладається власником (користувачем) пам'ятки, щойно виявленого об'єкта культурної спадщини чи її (його) частини або уповноваженим ним органом (особою) з таким органом охорони культурної спадщини відповідної адміністративно-територіальної одиниці: з органом виконавчої влади Автономної Республіки Крим, органом охорони культурної спадщини обласної, Київської та Севастопольської міської держадміністрації (військової адміністрації); з районною держадміністрацією (військовою адміністрацією), виконавчим органом сільської, селищної, міської ради (за наявності повноважень, делегованих органом охорони культурної спадщини вищого рівня відповідно до закону).
Пунктом 15 Порядку встановлено, що у разі, коли пам'ятка, щойно виявлений об'єкт культурної спадщини чи її (його) частина перебувають у державній власності та передані до сфери управління райдержадміністрації (військової адміністрації) або належать до комунальної власності відповідної територіальної громади, охоронний договір укладається з органом виконавчої влади Автономної Республіки Крим, органом охорони культурної спадщини обласної, Київської та Севастопольської міської держадміністрації (військової адміністрації).
Отже, ураховуючи, що пам'ятник землякам у с. Сокиричі перебуває на балансі Ківерцівської міської ради, охоронний договір повинен укладатися із органом охорони культурної спадщини обласної, держадміністрації - Управлінням культури, з питань релігій та національностей Волинської обласної державної адміністрації.
При цьому, обов'язок укладення охоронного договору покладається саме на власника (користувача) пам'ятки, а не на орган охорони культурної спадщини, і саме власник (користувач) повинен бути його ініціатором. Таким чином, як вбачається з вищевикладених норм законодавства, юридичні або фізичні особи, які є власниками (користувачами) об'єктів культурної спадщини чи їх частин, зобов'язані укласти з відповідним органом охорони культурної спадщини охоронний договір встановленого зразка, до якого мають бути додані визначені документи.
Така правова позиція викладена, зокрема у постанові Верховного Суду у справі №120/10793/22 від 20.01.2025.
На переконання суду, безпосередньо Ківерцівська міська рада, на балансі якої перебуває вищевказана пам'ятка культури зобов'язана укласти відповідний охоронний договір з органом охорони культурної як її власник у розумінні Закону №1805-III.
Так, згідно з частинами 1, 2 статті 24 Закону №1805-III власник або уповноважений ним орган, користувач зобов'язані утримувати пам'ятку в належному стані, своєчасно провадити ремонт, захищати від пошкодження, руйнування або знищення відповідно до цього Закону та охоронного договору.
Використання пам'ятки має здійснюватися відповідно до визначених або встановлених режимів використання, у спосіб, що потребує якнайменших змін і доповнень пам'ятки та забезпечує збереження її матеріальної автентичності, просторової композиції, а також елементів обладнання, упорядження, оздоби тощо.
Разом з тим, при укладенні охоронного договору (додаток №1 до Порядку укладення охоронних договорів на пам'ятки культурної спадщини, щойно виявлені об'єкти культурної спадщини чи їх частини в редакції від 30.05.2024 №630) власник (користувач) бере на себе відповідальність зі збереження пам'ятки, а також зобов'язується: утримувати пам'ятку (її частину) відповідно до вимог норм і правил пожежної безпеки, в належному санітарному та технічному стані, утримувати територію пам'ятки упорядженою, не проводити земляних робіт на території пам'ятки без погодження з органом охорони, не допускати використання цієї території для нового будівництва та задоволення інших господарських потреб, що можуть зашкодити пам'ятці; не робити будь-яких прибудов до пам'ятки, не переробляти її як ззовні, так і всередині, без спеціального письмового дозволу органу охорони; негайно повідомляти органу охорони про будь-яке руйнування, пошкодження, аварію чи іншу обставину, що заподіяла шкоду пам'ятці (її частині), і своєчасно вживати заходів для приведення пам'ятки (її частини) в належний стан; своєчасно проводити поточний та капітальний ремонт пам'ятки (її частини) і роботи з упорядження території пам'ятки; проводити реставраційні, ремонтні та інші роботи в строки, передбачені пунктом 13 цього договору, а у разі потреби - у строки, визначені окремим розпорядженням органу охорони.
Всупереч вищевказаним нормам законодавства, відповідач упродовж тривалого часу не виконує свого обов'язку з укладення охоронного договору з органом охорони культурної спадщини.
З огляду на наведене, враховуючи те, що правопорушення у вигляді неукладення договору, допущене відповідачем, є триваючим, на даний час в нього існує обов'язок укласти охоронний договір на пам'ятку історії місцевого значення - пам'ятник землякам, розташований у с. Сокиричі, Луцького району, Волинської область (охоронний номер 344).
З урахуванням встановлених обставин справи, наведених норм чинного законодавства України, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими, та враховуючи також, що у позовній заяві прокурор обґрунтував, в чому полягає порушення інтересів держави та необхідність їх судового захисту, то поданий в інтересах держави позов належить задовольнити.
Частиною другою статті 139 КАС України передбачено, що при задоволенні позову суб'єкта владних повноважень з відповідача стягуються виключно судові витрати суб'єкта владних повноважень, пов'язані із залученням свідків та проведенням експертиз.
Оскільки у цій справі задоволено позов суб'єкта владних повноважень, тому судові витрати зі сплати судового збору в сумі 2422,40 грн згідно із платіжною інструкцією від 13 червня 2024 року №1332 (а.с.10) з відповідача стягненню не підлягають.
Керуючись статтями 72-77, 243-246, 255, 262, 295 КАС України, суд
Позов заступника керівника Луцької окружної прокуратури Волинської області (43025, Волинська область, місто Луцьк, вулиця Винниченка, будинок 13) в інтересах держави в особі Управління культури, з питань релігій та національностей Волинської обласної державної адміністрації (43027, Волинська область, місто Луцьк, Майдан Київський, будинок 9, код ЄДРПОУ 45841565) до Ківерцівської міської (45201, Волинська область, Луцький район, місто Ківерці, вулиця Шевченка, будинок 14, код ЄДРПОУ 26516861) про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії задовольнити.
Визнати протиправною бездіяльність Ківерцівської міської ради, яка полягає у неукладенні охоронного договору на пам'ятку історії «Пам'ятник землякам, які загинули у 1941-1945р.р.», що знаходиться за адресою: Волинська область, Луцький район, село Сокиричі, вулиця Центральна, який належить до об'єктів культурної спадщини місцевого значення (охоронний номер 344).
Зобов'язати Ківерцівську міську раду на умовах і в порядку, що визначені постановою Кабінету Міністрів України від 28.12.2001 №1768, укласти з Управлінням культури, з питань релігій та національностей Волинської обласної державної адміністрації охоронний договір на пам'ятку історії «Пам'ятник землякам, які загинули у 1941-1945р.р.», що знаходиться за адресою: Волинська область, Луцький район, село Сокиричі, вулиця Центральна, який належить до об'єктів культурної спадщини місцевого значення (охоронний номер 344).
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене учасниками справи в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Суддя В. Л. Шепелюк