м. Вінниця
21 жовтня 2025 р. Справа № 120/9089/25
Вінницький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Воробйової Інни Анатоліївни, розглянувши у письмовому провадженні питання про розподіл судових витрат у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Рейзо Груп Україна" до Вінницької митниці про визнання протиправними та скасування рішень
В провадженні Вінницького окружного адміністративного суду перебувала справа за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Рейзо Груп Україна" до Вінницької митниці про визнання протиправними та скасування рішень, в якій 06.10.2025 р. прийнято рішення про задоволення позову.
Одночасно призначено до розгляду на 21.10.2025 р. клопотання про стягнення витрат на правничу допомогу, в порядку ст. 143 КАС України.
В судове засідання сторони не з'явились про дату, час і місце розгляду справи повідомлені належним чином, про що свідчать матеріали справи .
За змістом частини п"ятої ст. 143 КАС України, суд виносить додаткове рішення в порядку, визначеному статтею 252 цього Кодексу.
Так, відповідно до частини третьої статті 252 КАС України, неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду заяви.
Враховуючи неявку сторін належним чином повідомлених, розгляд клопотання про винесення додаткового рішення здійснюється в порядку письмового провадження.
Визначаючись щодо процесуальних підстав для прийняття додаткового рішення, суд керується та виходить з наступного.
Згідно частин третьої, п'ятої статті 143 КАС України, суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.
Якщо сторона з поважних причин не може до закінчення судових дебатів у справі подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог.
У такому випадку, суд виносить додаткове рішення в порядку, визначеному статтею 252 цього Кодексу.
В свою чергу, стаття 252 КАС України вказує, що суд, який ухвалив судове рішення, може за заявою учасника справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо:
1) щодо однієї із позовних вимог, з приводу якої досліджувалися докази, чи одного з клопотань не ухвалено рішення;
2) суд, вирішивши питання про право, не визначив способу виконання судового рішення;
3) судом не вирішено питання про судові витрати.
Суд звертає увагу на те, що умови та наслідки застосування статей 143 та 252 КАС України є різними.
Так, у відповідності до змісту статті 252 КАС України, додаткове судове рішення є засобом усунення неповноти судового рішення, внаслідок якої залишилися невирішеними певні вимоги особи, яка бере участь у справі, що заявлені при поданні позову. Тоді як стаття 143 КАС України застосовується за наявності інших умов, а саме, , при наявності поважних причин, за яких сторона позивача позбавлена об'єктивної можливості станом на день подання позову та/або до судових дебатів надати докази на підтвердження розміру понесених нею витрат на правову допомогу, про що повідомила у відповідному звернені.
Частина сьома статті 139 КАС України також встановлює, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
Отже, з аналізу процитованих норм видно, що умовами для прийняття додаткового рішення про відшкодування позивачу судових витрат в порядку статті 143 КАС України є наявність поважних причин неможливості надання доказів, що підтверджують розмір витрат на професійну правничу допомогу та зазначення про них у поданій до закінчення судових дебатів заяві.
В контексті наведеного, оцінюючи подану заяву позивача про прийняття додаткового рішення щодо відшкодування судових витрат на правничу допомогу, суд доходить висновку, що вона не підлягає задоволенню з огляду на наступне.
Як видно зі змісту адміністративного позову, у його описовій частині представник позивача вказує: "Докази, що підтверджують понесені витрати позивача на професійну правничу допомогу буде надано в строки і в порядку, передбаченому ч.7 ст. 139 КАС України".
Представником позивача подано заяву про ухвалення додаткового рішення до якого долучено докази понесення витрат на правничу допомогу.
Слід зазначити, що стаття 143 КАС України , як вже зазначалось, застосовується за наявності інших умов, зокрема, при наявності поважних причин, за яких сторона позивача позбавлена об'єктивної можливості станом на день подання позову та/або до судових дебатів надати докази на підтвердження розміру понесених нею витрат на правову допомогу. І ця умова є визначальною.
За загальним розумінням, поважними причинами визнаються лише такі обставини, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, та пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення відповідних дій та підтверджені належними доказами.
Так, позивач у клопотанні яке відображено в додаткових поясненнях (арк.53-55, том 5) зазначив, що причини, які унеможливлювали подання доказів, що підтверджують розмір понесених позивачем витрат на правничу допомогу до закінчення судових дебатів це те, що розрахунок буде здійснено після ухвалення судового рішення.
Водночас, на підтвердження витрат на правничу допомогу позивач надав Договір про надання правової допомоги №16/04-25 від 16.04.2025р., рахунок на оплату від 11.08.2025 р., платіжні інструкції №405 від 11.08.2025 р., №421 від 18.08.2025 р., акт приймання - передачі послуг від 11.08.2025 р.
Отже докази понесення відповідних витрат були наявні не лише на момент винесення судового рішення, а за декілька місяців до нього і могли бути долучені представником в період з 18.08.2025 р. по 06.10.2025 р.
З урахуванням вказаного, суд доходить висновку про відмову у задоволенні клопотання про відшкодування витрат, у зв"язку з відсутністю поважих причин, які унеможливлювали подання доказів, що підтверджують розмір понесених позивачем витрат на правничу допомогу до закінчення судових дебатів, адже про їх кількість та вид наданих послуг позивач знав до прийняття рішення по справі, і оплатив послуги ще до ухвалення судового рішення.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 73, 74, 75, 76, 77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 250, 252, 255, 295 КАС України, суд -
в задоволенні клопотання про відшкодування витрат на правову допомогу - відмовити.
Додаткове рішення суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 КАС України.
Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) рішення (ухвалу) суду або якщо розгляд справи здійснювався в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Інформація про учасників справи:
Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю "РЕЙЗО ГРУП УКРАЇА" (вул. Привокзальна, 43А, с.Лука - Мелешківська, Вінницька область, код ЄДРПОУ 45484931)
Відповідач: Вінницька митниця (вул. Лебединського, 17, м. Вінниця код ЄДРПОУ 43997544)
Суддя Воробйова Інна Анатоліївна