м. Вінниця
23 жовтня 2025 р. Справа № 120/6391/25
Вінницький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Воробйової Інни Анатоліївни, розглянувши у письмовому провадженні в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Міністерства оборони України, комісії Міністерства оборони України, яка розглядає питання, пов'язані з призначенням та виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних виплат, треті особи, які не заявляють самостійних вимог на стороні відповідача ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії
До Вінницького окружного адміністративного суду звернулась ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивачка) із позовом до Міністерства оборони України (далі- МОУ, міністерство, відповідач 1), комісії Міністерства оборони України, яка розглядає питання, пов'язані з призначенням та виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних виплат (далі - комісія, відповідач 2), в якому просила:
- визнати протиправним та скасувати ріщення комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум від 28.02.2025 р. про відмову у виплаті допомоги;
- зобов'язати Міністерство оборони України повторно розглянути заяву та прийняти рішення .
Позивачка обґрунтовує свої вимоги тим, що відповідач безпідставно відмовив їй у виплаті спірної допомоги, адже на момент виникнення права на зазначену допомогу вона мала законне право на її отримання.
Відтак, спірне рішення є протиправним та підлягає скасуванню.
Ухвалою від 23.05.2025 р. відкрито провадження у справі та визначено, що справа буде розглядатись в порядку спрощеного позовного провадження.
02.06.2025 р. надійшов відзив, в якому відповідач просив відмовити в задоволенні позову, оскільки на дату смерті допомога розподіляється між усіма особами , які мають на неї право. Оскільки позивачка не перебувала на утриманні та в зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_5 , тому не набула права на допомогу.
Ухвалою від 04.08.2025 р. залучено в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимогна предмет спору на стороні відповідача ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 .
Від третьої особи ОСОБА_2 надійшли пояснення, в яких просила відмовити в задоволенні позову вказавши, що позивачка не перебувала на утриманні та в зареєстрованому шлюбі із загиблим військовослужбовцем, відтак, не має право на отримання допомоги.
Розглянувши матеріали справи, оцінивши докази, суд встанови наступне.
04.11.2024 р. ОСОБА_1 через ІНФОРМАЦІЯ_1 звернулась із заявою про призначення їй одноразової грошової допомоги у зв'язку із загибеллю (смертю) її чоловіка старшого солдата ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
П.18 протоколу від 28.02.2025 №19/д засідання комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум повернуло на доопрацювання документи для призначення допомогу з метою надання документів, яким встановлено факт перебування на утриманні загиблого. Також вказано, що право на призначення допомоги мають батьки, один із подружжя, який не одружився вдруге, діти, які не досягли повноліття , утриманці загиблого. Відповідно до наданих документів, позивачка не відноситься до жодного із категорій.
Не погоджуючись із цим рішенням, позивачка звернулась до суду із позовом.
Визначаючись щодо позовних вимог, суд керується та виходить з наступного.
Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади, їх посадові особи повинні діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, встановлення єдиної системи їх соціального та правового захисту, гарантування військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливих умов для реалізації їх конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни та регулювання відносини у цій галузі здійснює Закон України “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (далі Закон № 2011-XII, в редакції, чинній станом на момент виникнення спірних правовідносин).
Згідно пункту першого статті 16 Закону № 2011-XII у випадках, зазначених у підпунктах 1-3 пункту 2 статті 16 цього Закону, право на призначення та отримання одноразової грошової допомоги мають батьки, один із подружжя, який не одружився вдруге, діти, які не досягли повноліття, утриманці загиблого (померлого). Утриманцями вважаються члени сім'ї, які мають право на пенсію у разі втрати годувальника відповідно до Закону України?"Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" за загиблого (померлого) військовослужбовця, військовозобов'язаного або резервіста (особу, звільнену з військової служби, смерть якої настала протягом року після звільнення).
Підпунктами 1-3 пункту другого статті 16 Закону № 2011-XII (в редакції чинній на дату смерті ОСОБА_6 ) встановлено, що одноразова грошова допомога призначається і виплачується у разі:
1) загибелі (смерті) військовослужбовця під час виконання ним обов'язків військової служби або внаслідок захворювання, пов'язаного з виконанням ним обов'язків військової служби, або смерті особи, звільненої з військової служби, протягом року після звільнення її з військової служби, якщо смерть настала внаслідок поранення, контузії, каліцтва, захворювання, пов'язаних з виконанням обов'язків військової служби;
2) смерті військовослужбовця, що настала в період проходження ним військової служби або внаслідок захворювання чи нещасного випадку, що мали місце в період проходження ним військової служби, або смерті особи, звільненої з військової служби, протягом року після звільнення її з військової служби, якщо смерть настала внаслідок поранення, контузії, каліцтва, захворювання, нещасного випадку, пов'язаних з проходженням військової служби;
3) загибелі (смерті) військовозобов'язаного або резервіста, якого призвано на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, що настала під час виконання обов'язків військової служби або служби у військовому резерві;
Згідно з пунктом третім статті 16-2 Закону № 2011-XII розмір одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті) військовослужбовця в період дії воєнного стану визначається Кабінетом Міністрів України.
Пунктом першим статті 16-3 Закону № 2011-XII передбачено, що одноразова грошова допомога у випадках, передбачених підпунктами 1-3 пункту 2 статті 16 цього Закону, призначається і виплачується рівними частками всім особам, які мають право на її призначення та отримання, за їх особистою заявою чи заявою їх законних представників. У разі відмови якоїсь з осіб, зазначених у статті 16-1 цього Закону, від призначення та отримання одноразової грошової допомоги, або якщо одна із зазначених осіб у строк, встановлений? 8 цієї статті, не реалізувала своє право на призначення та отримання такої допомоги, її частка розподіляється між іншими особами, які мають право на призначення та отримання одноразової грошової допомоги. Особам, які мають право на призначення та отримання одноразової грошової допомоги, її виплата здійснюється незалежно від реалізації права на призначення та отримання такої допомоги будь-якою з осіб, зазначених у16-1 цього Закону.
Відповідно до пунктів восьмого та дев'ятого даної статті Закону № 2011-XII особи, які мають право на отримання одноразової грошової допомоги, передбаченої цим Законом, можуть реалізувати його протягом трьох років з дня виникнення у них такого права.
Порядок призначення і виплати одноразової грошової допомоги визначається Кабінетом Міністрів України.
28 лютого 2022 року Кабінетом Міністрів України прийнято постанову № 168 “Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану» (далі Постанова № 168, в редакції, чинній станом на момент виникнення спірних правовідносин).
Абзацами першим-третім пункту 2 Постанови № 168 установлено, що сім'ям загиблих осіб, зазначених у пункті 1 цієї постанови, виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 15 000 000 гривень, яка розподіляється рівними частками на всіх отримувачів, передбачених у статті 16-1 Закону України “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», крім громадян Російської Федерації або Республіки Білорусь та осіб, які постійно проживають на територіях цих країн, осіб, які засуджені за державну зраду, колабораційну діяльність, пособництво державі-агресору.
Особи, які мають право на отримання одноразової грошової допомоги, передбаченої цією постановою, можуть реалізувати це право з дня його виникнення. Днем виникнення такого права є дата загибелі особи, зазначеної у пункті 1 цієї постанови, в період дії воєнного стану, що зазначена у свідоцтві про смерть.
У разі відмови однієї або кількох осіб, які мають право на отримання одноразової грошової допомоги, передбаченої цією постановою, від її отримання або якщо зазначені особи протягом трьох років з дня виникнення у них такого права його не реалізували, їх частки розподіляються між іншими особами, які мають право на одноразову грошову допомогу. Особам, які мають право на одноразову грошову допомогу, виплата їх частки здійснюється незалежно від реалізації такого права іншими особами.
Якщо після призначення та виплати одноразової грошової допомоги у повному розмірі, зазначеному в абзаці першому цього пункту, за її отриманням звертаються інші особи, які мають на неї право, питання щодо перерозподілу суми такої допомоги вирішується за взаємною згодою осіб або в судовому порядку.
Із процитованого видно, що днем виникнення права на отримання одноразової грошової допомоги в разі загибелі військовослужбовця є дата загибелі особи, в період дії воєнного стану, що зазначена у свідоцтві про смерть.
Так суд вказує, що одноразова грошова допомога виплачується: 1) членам сім'ї військовослужбовця; 2) якщо смерть настала під час виконання військовослужбовцем обов'язків військової служби або внаслідок захворювання, пов'язаного з виконанням ним обов'язків військової служби.
Ці висновки узгоджуються з правовою позицією, висловленою Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 18.01.2024 у справі №560/17953/21.
Коло осіб, які мають право на призначення та отримання одноразової грошової допомоги у зв'язку із загибеллю військовослужбовця, визначене статтею 16-1 Закону №2011-XII, а саме: члени сім'ї, батьки та утриманці загиблого (померлого) військовослужбовця, військовозобов'язаного або резервіста (в редакції статті 16-1, чинній на дату смерті військовослужбовця) та батьки, один із подружжя, який не одружився вдруге, діти, які не досягли повноліття, утриманці загиблого (померлого) (в редакції статті 16-1, чинній на момент звернення позивачки із заявою та прийняття спірного рішення відповідача).
Як установлено обставина, що причина смерті ОСОБА_5 пов'язана із захистом Батьківщини, відповідачем не заперечується.
Спірним питанням у межах розгляду цієї справи є те, чи належить позивачка до членів сім'ї загиблого (померлого) військовослужбовця, які відповідно до статті 16-1 Закону №2011-XII мають право на отримання одноразової грошової допомоги.
Повертаючись до предмета спору цієї справи, а саме протиправності рішення суб'єкта владних повноважень, необхідно зауважити, що спірне рішення відповідача мотивовано саме відсутністю доказів на підтвердження статусу члена сім'ї загиблого військовослужбовця (не надано рішення суду, яким встановлено факт перебування позивачки на утриманні загиблого відповідно до Закону №2011-XII, що дають право на отримання одноразової грошової допомоги).
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 18.01.2024 у справі №560/17953/21, застосовуючи положення статей 1, 3 Сімейного кодексу України, зазначила, що сім'ю складають особи, які спільно проживають, пов'язані спільним побутом, мають взаємні права та обов'язки та відступила від висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах стосовно юрисдикції спору, які викладено у постанові Великої Палати від 30.01.2020 у справі №287/167/18-ц (провадження №14-505цс19), у постанові Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 22.03.2023 у справі №290/289/22-ц (провадження №61-13369св22), вказавши, що справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення, розглядаються у позасудовому та судовому порядку. Рішення стосовно фактів, що мають юридичне значення, прийняті у позасудовому порядку, можуть бути оскаржені до судів адміністративної юрисдикції. Юридичні факти, які належить встановлювати в судовому порядку, вирішуються судами цивільної юрисдикції за правилами Цивільного процесуального кодексу України.
Так факт спільного проживання позивачки з померлим військовослужбовцем однією сім'єю з жовтня 2020 р. до квітня 2023 р., встановлений за правилами Цивільного процесуального кодексу України Іллінецьким районним судом Вінницької області рішенням від 11.07.2024 у справі №131/364/24. В цьому рішенні судом встановлено, що позивачка проживала із ОСОБА_7 однією сім'єю як чоловік та жінка без реєстрації шлюбу до моменту його смерті.
Таким чином, цим рішенням підтверджується факт того, що ОСОБА_5 спільно проживав, був пов'язаний спільним побутом, мав взаємні права та обов'язки з позивачкою, тобто вони фактично були подружжям, що дає право позивачці на отримання одноразової грошової допомоги відповідно до частини першої статті 16-1 Закону №2011-XII.
Наведене узгоджується з правовими висновками, сформульованими Верховним Судом у постановах від 06.04.2022 у справі №826/9171/16 та від 05.02.2025 р. у справі №120/17960/23.
У подальшому законодавець Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо призначення і виплати одноразової грошової допомоги" від 09.12.2023 №3515-IX виклав статтю 16-1 Закону №2011-XII у редакції, в якій відповідно до пункту 4 цієї статті передбачив, що до членів сімей загиблих (померлих) осіб, зазначених у підпунктах 1-3 пункту 2 статті 16 цього Закону, належать: діти, у тому числі усиновлені, зачаті за життя загиблої (померлої) особи та народжені після її смерті, а також діти, стосовно яких загиблу (померлу) особу за її життя було позбавлено батьківських прав; вдова (вдівець); батьки (усиновлювачі) загиблої (померлої) особи, якщо вони не були позбавлені стосовно неї батьківських прав або їхні батьківські права були поновлені на час її загибелі (смерті); внуки загиблої (померлої) особи, якщо на момент її загибелі (смерті) їх батьки загинули (померли); жінка (чоловік), з якою (з яким) загибла (померла) особа проживали однією сім'єю, але не перебували у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, за умови що цей факт встановлено рішенням суду, яке набрало законної сили; утриманці загиблої (померлої) особи, визначені відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб".
Суд зауважує на те, що позивачка звернулась до відповідача із заявою про виплату їй одноразової грошової допомоги у зв'язку із загибеллю її чоловіка як дружина загиблого, однак підставою для повернення документів на доопрацювання відповідач визначає відсутність документів на підтвердження її знаходження на утриманні позивача. Разом з тим, положення частини першої статті 16-1 Закону №2011-XII передбачають право на призначення та отримання одноразової грошової допомоги, зокрема і одного із подружжя, який не одружився вдруге та, як зазначалось раніше, факт того, що позивачка є одним із подружжя встановлено судом.
Ураховуючи, що судом цивільної юрисдикції у справі №131/364/24 встановлено, що після розірвання шлюбу позивачка продовжувала проживати із ОСОБА_7 до моменту його смерті однією сім'єю як чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу, вони вели спільне господарство, суд дійшов висновку, що підхід Міністерства оборони України щодо повернення позивачці документів, які містили наведене рішення суду, на доопрацювання з метою надання документів, якими встановлено факт її перебування на утриманні загиблого та посилання на відсутність факту реєстрації, що обумовило повернення документів, поданих позивачкою для призначення одноразової грошової допомоги,- є необґрунтованим.
З огляду на встановлені судами обставини у цій справі, суд дійшов висновку про протиправність рішення Міністерства оборони України від 28.02.2025 р. в частині повернення документів позивачці на доопрацювання з метою надання документів (рішення суду), якими встановлено факт перебування на утриманні загиблого відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", що дають право на отримання одноразової грошової допомоги та наявність підстав для зобов'язання відповідача повторно розглянути заяву позивачки датовану 04.11.2024 р. про виплату одноразової грошової допомоги у зв'язку із загибеллю ОСОБА_5 , який загинув та прийняти рішення з урахуванням правової оцінки суду.
Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів , суд доходить висновку, що встановлені у справі обставини підтверджують позицію позивачки, покладену в основу позовних вимог, а відтак, адміністративний позов належить задовольнити повністю.
Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд вказує, що відповідно до частини першої статті 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів , суд доходить висновку, що встановлені у справі обставини підтверджують позицію позивача, покладену в основу позовних вимог, а відтак, адміністративний позов належить задовольнити повністю.
Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд вказує, що відповідно до частини першої статті 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Враховуючи наведену норму, витрати понесені позивачкою у ціій справі в сумі 15140 грн. судового збору підлягають відшкодуванню повністю за рахунок бюджетних асигнувань відповідача 1.
Що стосується процесуального питання про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу, то суд при його вирішенні керується наступними мотивами.
Відповідно до положень статті 132 КАС України, судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати:
1) на професійну правничу допомогу;
2) сторін та їхніх представників, що пов'язані із прибуттям до суду;
3) пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз;
4) пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів;
5) пов'язані із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи.
Статтею 134 КАС України визначено, що витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.
Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Згідно з пунктом 4 частини першої статті 1 Закону України “Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
Відповідно до статті 30 вказаного Закону, гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
Відповідно до частини 7 статті 139 КАС України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Аналіз наведених правових норм дає підстави вважати, що документально підтверджені судові витрати підлягають компенсації сторін, яка не є суб'єктом владних повноважень та на користь якої ухвалене рішення, за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень. При цьому, склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги, документи, що свідчать про оплату обґрунтованого гонорару та інші витрати, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку.
На підтвердження понесення витрат на правничу допомогу представником позивача надано договір про надання правової допомоги від 05.05.2025 року, квитанцію від 02.05.2025 року, що підтверджує оплату у розмірі 3000 грн. за надані послуги.
Як видно з матеріалів справи, 05.05.2025 року між позивачкою та адвокатом Діденко Н.П. укладено договір про надання правової допомоги. За умовами цього договору адвокат зобов'язується здійснити представництво інтересів довірителя у Вінницькому окружному адміністративному суді.
П. 4.2 даного Договору встановлено фіксований розмір гонорару в сумі 6000 грн.
Згідно висновків, викладених Верховним Судом у постанові від 09.04.2019 р. по справі № 826/2689/15, надання належних та допустимих доказів на підтвердження витрат, понесених у зв'язку з вчиненням окремих процесуальних дій поза судовим засіданням, а також часу, витраченого на підготовку позовної заяви та інших процесуальних документів, з урахуванням тривалості розгляду справи, є підставою для задоволення вимог про відшкодування витрат на правничу допомогу.
Проаналізувавши витрати на надання правової допомоги та враховуючи критерій обґрунтованості та доцільності понесених позивачем витрат, суд вважає розмір витрат на оплату послуг адвоката у даній адміністративній справі співмірним із складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг), обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт та значенням справи для сторони. Окрім того, заперечень щодо заявленої до відшкодування суми витрат на правову допомогу від відповідача не надходило.
Відтак, враховуючи, що позов задоволено слід відшкодувати витрати на правничу допомогу в сумі 6000 за рахунок відповідача 1 .
Керуючись ст.ст. 73, 74, 75, 76, 77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, -
адміністративний позов задовольнити повністю.
Визнати протиправним та скасувати п. 18 рішення, оформленого протоколом комісії Міністерства оборони України з розгляду питань , пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум від 28.02.2025 №19/Д у частині повернення на доопрацювання документів ОСОБА_1 .
Зобов'язати Міністерство оборони України повторно розглянути заяву позивачки датовану 04.11.2024 р. про виплату одноразової грошової допомоги у зв'язку із загибеллю ОСОБА_1 , який загинув та прийняти рішення з урахуванням правової оцінки суду.
Стягнути на користь ОСОБА_1 и ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер за ДРФО - НОМЕР_1 ) сплачений судовий збір на суму 15140 грн. за рахунок бюджетних асигнувань Міністерства оборони України (м.Київ, просп.Повітрофлотський, 6, код ЄДРПОУ 00034022).
Стягнути на користь ОСОБА_1 и ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер за ДРФО - НОМЕР_1 ) витрати на правничу допомогу в сумі 6000 грн. за рахунок бюджетних асигнувань Міністерства оборони України (м.Київ, просп.Повітрофлотський, 6, код ЄДРПОУ 00034022).
Рішення суду набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 КАС України.
Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) рішення (ухвалу) суду або якщо розгляд справи здійснювався в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Інформація про учасників справи:
Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер за ДРФО - НОМЕР_1 )
Відповідач 1: Міністерство оборони України (м.Київ, просп.Повітрофлотський, 6, код ЄДРПОУ 00034022).
Відповідач 2: комісія Міністерства оборони України, яка розглядає питання, пов'язані з призначенням та виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних виплат (м.Київ, просп.Повітрофлотський, 6).
Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на стороні відповідача ОСОБА_2 ( АДРЕСА_2 ).
Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на стороні відповідача ОСОБА_3 ( АДРЕСА_3 ) .
Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на стороні відповідача ОСОБА_4 ( АДРЕСА_3 ) .
Повний текст рішення сформовано 23.10.25 р.
Суддя Воробйова Інна Анатоліївна