17.10.2025 Справа №607/21432/25 Провадження №1-кс/607/6130/2025
Слідчий суддя Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області ОСОБА_1 , за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 , прокурора ОСОБА_3 , підозрюваного ОСОБА_4 , захисника ОСОБА_5 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Тернополі в режимі відеоконференції клопотання старшого слідчого слідчого відділу Тернопільського районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Тернопільській області ОСОБА_6 , погоджене прокурором Тернопільської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Західного регіону ОСОБА_3 , у кримінальному провадженні № 12025211040001668 від 05.10.2025, про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Котовськ, Одеської області, українця, громадянина України, військовослужбовця в/ч НОМЕР_1 , що зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого,
підозрюваного у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 187; ч. 2 ст. 127; ч. 2 ст. 146 КК України, -
До слідчого судді Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області надійшло вказане клопотання, в якому сторона обвинувачення просить застосувати щодо ОСОБА_4 , підозрюваного у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 187; ч. 2 ст. 127; ч. 2 ст. 146 КК України запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на строк 60 діб без визначення розміру застави.
В обґрунтування клопотання сторона обвинуваченнявказує на те, що ОСОБА_4 , обґрунтовано підозрюється у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених, ч. 4 ст. 187; ч. 2 ст. 127; ч. 2 ст. 146 КК України, зокрема, особливо тяжкого злочину, за який законом передбачено покарання у виді виключно позбавлення волі на строк від 8 до 15 років, а також існують ризики, передбачені п.п. 1, 3 ч. 1 ст. 177 КПК України, зокрема, переховуватись від органу досудового розслідування, незаконно впливати на потерпілих та свідків у цьому ж кримінальному провадженні, а наявність декількох ризиків у сукупності, які об'єктивно існують, унеможливлюють застосування менш суворих запобіжних заходів, ніж тримання під вартою, оскільки жоден з таких не буде достатнім для запобігання зазначеним ризикам, забезпечення належної поведінки підозрюваного і виконання ним своїх обов'язків, а тому просить клопотання задовольнити.
У судовому засіданні прокурор ОСОБА_3 підтримав вказане клопотання з наведених у ньому мотивів.
У судовому засіданні підозрюваний ОСОБА_4 повідомив, що копія клопотання йому вручена, суть підозри зрозуміла. Пояснив, що підтримує думку захисника щодо застосування щодо нього запобіжного заходу у вигляді взяття на поруки.
У судовому засіданні в режимі відеоконференціїзахисник - адвокат ОСОБА_5 заперечила щодо задоволення вказаного клопотання, подала письмові заперечення та вказала, що прокурор не довів існування ризиків, про які вказано у клопотанні, оскільки підозрюваний ОСОБА_7 є особою молодого віку, раніше не судимий, має постійне місце проживання, перебуває на службі в ЗСУ за контрактом, позитивно характеризується за місцем служби, має нагороду, крім того, він не буде ухилятись від слідства та суду, оскільки він є військовослужбовцем, під час воєнного стану не може виїжджати за межі України, виконання його процесуальних обов'язків буде забезпечуватись також і структурними підрозділами Військової служби правопорядку. Просила відмовити у задоволенні клопотання, а у разі, коли слідчий суддя дійде переконання про необхідність застосування запобіжного заходу до підозрюваного, просила застосувати щодо підозрюваного запобіжний захід у вигляді особистої поруки із покладенням відповідних обов'язків, оскільки взяти на поруки підозрюваного ОСОБА_4 виявив бажання ОСОБА_8 , який є заступником командира батальйону з психологічної підтримки персоналу механізованого батальйону НОМЕР_2 та є особою, яка заслуговує особливої довіри.
В судовому засіданні в режимі відеоконференції особа, яка виявила бажання бути поручителем - ОСОБА_8 , який є заступником командира батальйону з психологічної підтримки персоналу механізованого батальйону НОМЕР_2 , підтримав клопотання сторони захисту та пояснив, що він дійсно має намір взяти на поруки підозрюваного ОСОБА_4 та зобов'язується виконувати зобов'язання, передбачені законом, йому слідчим суддею роз'яснено, у вчиненні якого кримінального правопорушення підозрюється ОСОБА_4 , передбачене законом покарання за його вчинення, обов'язки поручителя та наслідки їх невиконання, право на відмову від прийнятих на себе зобов'язань та порядок реалізації такого права.
Заслухавши пояснення учасників судового розгляду, дослідивши додані до клопотання матеріали, слідчий суддя дійшов наступних висновків.
Судове рішення стосовно обрання запобіжного заходу повинно відповідати вимогам ст.370 КПК України, тобто повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим та містити, як чітке визначення законодавчих підстав для його обрання, так і дослідження та обґрунтування достовірності обраних підстав у контексті конкретних фактичних обставин вчинення кримінального правопорушення, врахування особи підозрюваного та інших обставин, в тому числі ризиків, наведених у ч.1 ст.177 КПК України.
Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватись в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання особи під вартою завжди може бути виправдано, за наявності ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважають інтереси забезпечення поваги до особистої свободи.
Відповідно до ст.131 КПК України, одним із заходів забезпечення кримінального провадження з метою досягнення його дієвості є запобіжні заходи.
Відповідно до ст.177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Згідно ст.183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що в разі обрання іншого більш м'якого запобіжного заходу підозрюваний, обвинувачений може ухилитися від слідства або суду, знищити речові докази, перешкоджати встановленню істини у справі або продовжувати злочинну діяльність. При цьому суд повинен врахувати обставини, які вказані в ст. 178 КПК України.
Відповідно до ст.178 КПК України, при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у ст.177 КПК України, зокрема, слідчий суддя зобов'язаний оцінити, в тому числі вагомість доказів про вчинення підозрюваним кримінального правопорушення, тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання підозрюваного винуватим у кримінальному правопорушенні, розмір майнової шкоди, а також дані, що характеризують особу підозрюваного.
Відповідно до п.4 ч.2 ст.183 КПК України, запобіжний захід у виді тримання під вартою не може бути застосовано, окрім як до раніше не судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п'ять років.
Згідно положень ст.194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: 1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним кримінального правопорушення; 2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених ст.177 КПК України, і на які вказує слідчий, прокурор; 3) недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Слідчий суддя установив, що слідчими слідчого відділу Тернопільського районного управління поліції ГУНП в Тернопільській області проводиться досудове розслідування у кримінальному провадженні №12025211040001668 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 187; ч. 2 ст. 127; ч. 2 ст. 146; ч. 2 ст. 289 КК України.
Досудовим розслідуванням встановлено, що в 04.10.2025 близько 19:25 год., у ОСОБА_4 , який достовірно знав, що з 24.02.2022 на усій території України введено воєнний стан на підставі Закону України № 2102-ІХ «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні», який неодноразово Указами Президента України продовжувався, виник злочинний умисел, спрямований на особисте збагачення, шляхом здійснення нападу з метою заволодіння чужим майном, поєднаного з застосування насильства, небезпечним для життя чи здоров'я особи.
Усвідомлюючи, що самостійно реалізувати свій злочинний умисел, направлений на здійснення заволодіння чужим майном, поєднаного з застосування насильства, небезпечним для життя чи здоров'я особи він не в змозі, переслідуючи мету збагачення та незаконного отримання прибутків, вирішив підшукати та сформувати групу осіб для спільного зайняття злочинною діяльністю.
Реалізуючи свій злочинний намір, направлений на здійснення відкритого викрадення чужого майна, та полегшення здійснення злочинної діяльності, 04.10.2025 близько 19:25 год., ОСОБА_9 повідомив ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , які достовірно знали, що з 24.02.2022 на усій території України введено воєнний стан на підставі Закону України № 2102-ІХ «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні», який неодноразово Указами Президента України продовжувався, про свої злочинні наміри, довівши до відома деталі злочинного плану.
Останні, бажаючи незаконно отримувати власну матеріальну вигоду, керуючись корисливим мотивом, прийняли пропозицію ОСОБА_13 та надали свою добровільну згоду на участь у злочинній групі, діяльність якої спрямовувалася на напади з метою заволодіння чужим майном, поєднаного з застосування насильства, небезпечним для життя чи здоров'я особи.
Надалі, реалізуючи свій злочинний умисел 04.10.2025 року близько 19:25 год., ОСОБА_4 , який діючи за попередньою змовою із ОСОБА_11 , ОСОБА_10 та ОСОБА_12 , перебуваючи в автомобілі марки «Opel» модель «Vivaro» VIN- НОМЕР_3 червоного кольору н.з. НОМЕР_4 , що знаходився за адресою: м. Тернопіль, вул. Чумацька, 2 усвідомлюючи суспільно небезпечний характер та наслідки свого діяння, бажаючи його настання, переслідуючи корисливий мотив особистого збагачення, направлений на заволодіння чужим майном, здійснили напад на раніше не знайомого їм ОСОБА_14 та висунули вимогу передачі їм грошових коштів у сумі 50 000 гривень, але ОСОБА_14 повідомив, що грошових коштів не має, після чого ОСОБА_10 схопив своєю лівою рукою ОСОБА_14 за шию та наніс 10 ударів правою рукою в область грудей ОСОБА_14 , після чого ОСОБА_15 ліктем правої руки наніс 5 ударів в область грудей ОСОБА_14 . Надалі, проїхавши до банкомату АТ КБ «Приват Банк», який знаходився за адресою: м. Тернопіль, вул. Мазепи, 1, бажаючи подавити волю потерпілого до можливого опору, ОСОБА_9 дістав предмет, візуально схожий на пістолет, який приставив до спини погрожуючи його застосуванням, тобто виказав погрозу застосування насильством, яке є небезпечним для життя потерпілого, після чого продовжуючи реалізовувати злочинний умисел на розбій, почали залякувати потерпілого, вимагаючи передати йому банківську карту. Потерпілий, сприйнявши дану погрозу як реальну, небезпечну для свого життя та неминучу у разі невиконання вимоги, тобто таку, що дійсно може бути реалізована, злякався та передав банківську картку АТ КБ «Приват Банк» № НОМЕР_5 ОСОБА_16 , а також повідомив пароль до неї. Після цього ОСОБА_17 шляхом ривка із рук потерпілого вирвав мобільний телефон «Xiaomi Redmi Note 13 Pro 5G» вартістю 11000 гривень.
Заволодівши мобільним телефоном «Xiaomi Redmi Note 13 Pro 5G» та банківською картою ОСОБА_9 , діючи за попередньою змовою із ОСОБА_10 , ОСОБА_18 , ОСОБА_12 з місця вчинення кримінального правопорушення зникли, розпорядившись майном на власний розсуд, спричинивши потерпілому ОСОБА_14 матеріальну шкоду на суму 11000 гривень.
Окрім цього, 07.10.2025 близько 09:00 год., у ОСОБА_4 , виник умисел на здійснення незаконної діяльність, що полягала у незаконному позбавлені волі та викраденні людини, а саме планував викрадати осіб, які переховуються від мобілізації на території України, з метою власного збагачення, шляхом одержання грошових коштів за їх звільнення або уникнення передачі до правоохоронних органів.
Незаконне позбавлення волі або викрадення людей є одним із найбільш серйозних порушень прав людини, яке порушує їх основні конституційні та міжнародні гарантії.
Згідно ст. 3 Конституції України зазначається, що "людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканність та безпека є найвищими соціальними цінностями". Ці положення відображені і в Європейській конвенції з прав людини, яка гарантує право на життя, недоторканність особистого життя та свободу.
Крім цього, відповідно до Закону України "Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні" кожна людина має право на свободу пересування, під якою розуміється право вільно та безперешкодно за своїм бажанням переміщатися по території України у будь-якому напрямку, у будь- який спосіб, у будь-який час, за винятком обмежень, які встановлюються законом.
Так, ОСОБА_9 , будучи обізнаним про встановлені чинним законодавством права свободи людини (ст. 29 Конституції України), 07.10.2025, з корисливих мотивів прийняв рішення про здійснення незаконної діяльності, що полягала у незаконному позбавлені волі та викраденні людини, які переховуються від мобілізації на території України, з метою власного збагачення, шляхом одержання грошових коштів за їх звільнення або уникнення передачі до правоохоронних органів.
Окрім цього, ОСОБА_9 усвідомлюючи, що самостійно реалізувати свій злочинний умисел він не в змозі, діючи з корисливих мотивів, точного часу досудовим розслідування не встановлено, але не пізніше 07.10.2025, розуміючи те, що самостійно вчинити дану кримінальну правопорушення не зможе, маючи на меті отримання незаконних прибутків від злочинної діяльності, пов'язаної з незаконним позбавленням волі та викраденні людини, вирішив залучити ОСОБА_10 , ОСОБА_12 , ОСОБА_19 , ОСОБА_20 , яким повідомив про свої злочинні наміри та довів до відома деталі злочинного плану, з метою залучення для вчинення кримінальних правопорушень.
Бажаючи отримувати власну матеріальну вигоду, керуючись корисливим мотивом, ОСОБА_10 , ОСОБА_12 , ОСОБА_19 , ОСОБА_20 прийняли пропозицію ОСОБА_4 та надали свою добровільну згоду на вчинення кримінального правопорушення.
Так, 07.10.2025, близько 09:00 год., ОСОБА_4 , ОСОБА_10 , ОСОБА_12 , ОСОБА_19 , ОСОБА_20 перебуваючи неподалік кафе «Генделик», що знаходиться за адресою: вул. Шевченка, 24Б, в с. Верхній Вербіж, Коломийського району, Івано-Франківської області виник злочинний умисел спрямований на незаконне позбавлення волі ОСОБА_21 .
Реалізуючи свій злочинний умисел 07.10.2025, близько 09:00 год., ОСОБА_4 , діючи за попередньою змовою із ОСОБА_10 , ОСОБА_12 , ОСОБА_19 , ОСОБА_20 з метою, спрямованою на незаконне позбавлення волі ОСОБА_22 , проти волі останнього, перебуваючи неподалік кафе «Генделик», що знаходиться за адресою: вул. Шевченка, 24Б, в с. Верхній Вербіж, Коломийського району, Івано-Франківської області незаконно позбавили його волі, а саме силоміць, проти волі, затягнули останнього до на автомобіля марки «Volkswagen» моделі «Transporter», білого кольору із номером кузова НОМЕР_6 , позбавивши таким чином ОСОБА_22 змоги вільно залишити вказане місце, тримаючи його в цих в умовах обмеженого простору до 07.10.2025 близько 14:40 год. та завдавши фізичних страждань потерпілому.
Крім цього, 10.10.2025 близько 22:00 год., у ОСОБА_4 , виник умисел на здійснення катування, тобто умисне заподіяння сильного фізичного болю або фізичного чи морального страждання шляхом нанесення побоїв, мучення або інших насильницьких дій, а також з метою залякування відносно ОСОБА_23 .
Реалізуючи свій злочинний умисел, ОСОБА_4 , 10.10.2025 близько 22:00 год., спільно із іншими невстановленими досудовим розслідуванням особами, перебуваючи на території залізничного вокзалу, що знаходиться на Майдані привокзальному, 1 у м. Тернопіль, підійшли до ОСОБА_23 та в ході спілкування із останнім, діючи за попередньою змовою групою осіб, один із яких, з метою спричинення фізичного болю, застосував до ОСОБА_23 газовий балончик, розпиливши сльозогінну речовину в обличчя, після чого застосувавши силу, помістили у транспортний засіб марки «Volkswagen Т4» темно-зеленого кольору на іноземній реєстрації. Надалі здійснюючи рух вказаним транспортним засобом із залізничного вокзалу в напрямку селища Дружба, Тернопільського району, Тернопільської області, ОСОБА_4 , діючи умисно, спільно із невстановленими особами, усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер своїх дій, зупинившись на узбіччі дороги, разом із іншими невстановленими особами вийшли із автомобіля, а також вивели ОСОБА_23 та застосували до нього фізичне насильство, яке виразилось у нанесенні руками та ногами близько 10 ударів по обличчю та 10 ударів по інших частинах тіла, після чого під погрозами, принижуючи честь та гідність, наказали ОСОБА_23 повністю роздягнутися, облили дизельним паливом, після чого у такому стані наказали бігти перед автомобілем, тим самим завдавши ОСОБА_23 моральних страждань. Залишивши ОСОБА_23 на проїжджій частині дороги в оголеному вигляді, що принижувало його честь та гідність, ОСОБА_4 із іншими невстановленими особами повернулися в автомобіль та наказали ОСОБА_23 бігти попереду автомобіля, на якому вони почали здійснювали рух.
Надалі, пробігши відстань близького одного кілометра по проїжджій частині по селищі Дружба, ОСОБА_23 впав на землю, після чого ОСОБА_4 та інші невстановлені особи вийшли із автомобіля, підійшли до ОСОБА_23 та з метою залякування, ОСОБА_4 здійснив постріл із предмета, візуального схожого на пістолет, куля якого влучила у землю біля лівої руки ОСОБА_23 .
Після чого, застосовуючи фізичну силу, ОСОБА_23 в безпорадному стані помістили назад в автомобіль та відвезли у підвальне приміщення навчально оздоровчого комплексу «Червона Калина», що у селищі Дружба, Тернопільського району, Тернопільської області, у якому були створенні нежилі умови, де примушували до виконання фізичних завдань, з метою його фізичного виснаження, а також у якому ОСОБА_23 переживав фізичні та моральні страждання.
Окрім цього, 10.10.2025 близько 22:00 год., у ОСОБА_4 , виник умисел на здійснення незаконної діяльність, що полягала у незаконному позбавлені волі та викраденні людини, а саме планував викрадати осіб, які переховуються від мобілізації на території України, з метою власного збагачення, шляхом одержання грошових коштів за їх звільнення або уникнення передачі до правоохоронних органів.
Незаконне позбавлення волі або викрадення людей є одним із найбільш серйозних порушень прав людини, яке порушує їх основні конституційні та міжнародні гарантії.
Згідно ст. 3 Конституції України зазначається, що "людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканність та безпека є найвищими соціальними цінностями". Ці положення відображені і в Європейській конвенції з прав людини, яка гарантує право на життя, недоторканність особистого життя та свободу.
Крім цього, відповідно до Закону України "Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні" кожна людина має право на свободу пересування, під якою розуміється право вільно та безперешкодно за своїм бажанням переміщатися по території України у будь-якому напрямку, у будь- який спосіб, у будь-який час, за винятком обмежень, які встановлюються законом.
Так, ОСОБА_4 , будучи обізнаним про встановлені чинним законодавством права свободи людини (ст. 29 Конституції України), 10.10.2025, з корисливих мотивів прийняв рішення про здійснення незаконної діяльності, що полягала у незаконному позбавлені волі та викраденні людини, які переховуються від мобілізації на території України, з метою власного збагачення, шляхом одержання грошових коштів за їх звільнення або уникнення передачі до правоохоронних органів.
Окрім цього, ОСОБА_4 усвідомлюючи, що самостійно реалізувати свій злочинний умисел він не в змозі, діючи з корисливих мотивів, точного часу досудовим розслідування не встановлено, але не пізніше 10.10.2025, розуміючи те, що самостійно вчинити дану кримінальну правопорушення не зможе, маючи на меті отримання незаконних прибутків від злочинної діяльності, пов'язаної з незаконним позбавленням волі та викраденні людини вирішив залучити інших невстановлених досудовим розслідуванням осіб, яким повідомив про свої злочинні наміри та довів до відома деталі злочинного плану, з метою залучення для вчинення кримінальних правопорушень.
Бажаючи отримувати власну матеріальну вигоду, керуючись корисливим мотивом, невстановлені особи прийняли пропозицію ОСОБА_4 та надали свою добровільну згоду на вчинення кримінального правопорушення.
Так, 10.10.2025, близько 22:00 год., у ОСОБА_4 , спільно із невстановленими особами, які перебуваючи на території залізничного вокзалу, що знаходиться на Майдані привокзальному, 1 у м. Тернопіль, виник злочинний умисел спрямований на незаконне позбавлення волі ОСОБА_23 .
Реалізуючи свій злочинний умисел 10.10.2025, близько 22:00 год., ОСОБА_4 , діючи за попередньою змовою із невстановленими особами, з метою, спрямованою на незаконне позбавлення волі ОСОБА_23 , проти волі останнього, перебуваючи на території залізничного вокзалу на Майдані привокзальному, 1 у м. Тернопіль, незаконно позбавили його волі, а саме силоміць, проти волі, затягнули останнього до на автомобіля марки Volkswagen Т4 темно-зеленого кольору на іноземній реєстрації, після чого відвезли у підвальне приміщення оздоровчого комплексу «Червона Калина», що у селищі Дружба, Тернопільського району, Тернопільської області, двері якого були зачиненні на колодку, позбавивши таким чином ОСОБА_23 змоги вільно залишити вказане місце, тримаючи його в цих в умовах обмеженого простору до 13.10.2025, що супроводжувалося завданням фізичних страждань.
15.10.2025 о 07 год. 50 хв. ОСОБА_4 був затриманий в порядку п. 6 ч. 1 ст. 615 КПК України.
15.10.2025 о 08 год. 45 год. ОСОБА_4 повідомлено про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 187 КК України - розбій, тобто напад з метою заволодіння чужим майном, поєднаний із погрозою застосування насильства, небезпечного для життя чи здоров'я особи, яка зазнала нападу, вчинений в умовах воєнного стану (Стаття 187 із змінами, внесеними згідно із Законом № 2117-ІХ від 03.03.2022); ч. 2 ст. 127 КК України - умисне заподіяння сильного фізичного болю, фізичного та морального страждання шляхом нанесення побоїв, мучення та інших насильницьких дій з метою покарати потерпілого за дії, скоєні ним, а також з метою залякування (катування); ч. 2 ст. 146 КК України, тобто у незаконному позбавленні волі, за попередньою змовою групою осіб, шо супроводжувалося заподіянням фізичних страждань.
Дослідивши обставини вчинення зазначеного кримінального правопорушення, не вирішуючи питання про доведеність вини, виходячи лише з фактичних обставин, які містяться в поданих та досліджених в судовому засіданні матеріалах, слідчий суддя переконався в тому, що ОСОБА_4 обґрунтовано підозрюється у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених, ч. 4 ст. 187; ч. 2 ст. 127; ч. 2 ст. 146 КК України.
Санкцією ч.4 ст. 187 КК України, передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від 8 до 15 років з конфіскацією майна, що відповідно до ст. 12 КК України є особливо тяжким злочином.
Наявність обґрунтованої підозри ОСОБА_16 у вчиненні інкримінованих йому кримінальних правопорушень є зібрані у кримінальному провадженні докази, а самедані:
-протоколу прийняття заяви про кримінальне правопорушення від 05.10.2025;
-протоколу допиту потерпілого ОСОБА_14 від 05.10.2025;
-протоколів пред'явлення для впізнання за фотознімками від 06.10.2025;
-протоколу додаткового допиту потерпілого ОСОБА_14 від
-08.10.2025;
-протоколу пред'явлення для впізнання за фотознімками від 13.10.2025;
-протоколу огляду відеозапису від 13.10.2025
-протоколу огляду відеозапису від 12.10.2025
-протоколу прийняття заяви про кримінальне правопорушення від
-07.10.2025
-протоколу огляду місця події від 07.10.2025
-протоколу допиту потерпілого ОСОБА_21 від 14.10.2025;
-протоколів пред'явлення для впізнання за фотознімками від 14.10.2025;
-протоколу огляду відеозаписів від 14.10.2025;
-протоколу допиту потерпілого ОСОБА_23 від 14.10.2025;
-протоколу пред'явлення для впізнання за фотознімками від 06.10.2025.
Зазначені відомості у сукупності з інформацією, викладеною у дослідженому під час судового засідання повідомленні про підозру, вважаються переконливими для слідчого судді в тому, що відповідне кримінальне правопорушення могло бути вчинено, а надані слідчим до клопотання відомості в достатній мірі вказують на можливість вчинення підозрюваним ОСОБА_4 вищенаведених кримінальних правопорушень.
Такий висновок цілком узгоджується із правовими позиціями, наведеними у рішеннях Європейського суду з прав людини. Так, у справі «Мюррей проти Сполученого Королівства» (рішення № 14310/88 від 23 жовтня 1994 року) суд зазначив, що «факти, які є причиною виникнення підозри, не повинні бути такими ж переконливими, як і ті, що є необхідними для обґрунтування вироку чи й просто висунення обвинувачення, черга якого надходить на наступній стадії процесу кримінального розслідування».
При цьому необхідно відзначити, що на даній стадії досудового розслідування слідчий суддя не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд при розгляді кримінального провадження по суті, тобто не вправі оцінювати докази з точки зору їх достатності та допустимості для вини чи її відсутності у фізичної або юридичної особи за вчинення кримінального правопорушення, а лише зобов'язаний на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів визначити, що причетність особи до вчинення кримінального правопорушення є вірогідною та достатньою для застосування щодо нього заходу забезпечення кримінального провадження, одним із яких є запобіжний захід, який застосовується з метою досягнення дієвості цього провадження.
В свою чергу, підозрюваним та захисниками не наведено обставин, які б очевидно та беззаперечно вказували на непричетність ОСОБА_4 до злочинів, у вчиненні яких йому повідомлено про підозру, або необґрунтованість повідомленої підозри, а тому на цій стадії досудового розслідування відсутні підстави вважати, що повідомлення про підозру є вочевидь необґрунтованим, а доводи сторони захисту про необґрунтованість підозри слідчий суддя вважає передчасними.
Оцінюючи наявність ризиків, на існування яких вказує сторона обвинувачення обґрунтовуючи подане щодо клопотання, слідчий суддя виходить із такого.
Ризиком у контексті кримінального провадження є певна ступінь можливості, що особа вдасться до вчинків, які будуть перешкоджати досудовому розслідуванню та судовому розгляду або ж створять загрозу суспільству. Слідчий суддя, оцінюючи вірогідність такої поведінки підозрюваного, має дійти обґрунтованого висновку про високу ступінь ймовірності позапроцесуальних дій зазначеної особи.
Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини у справі «Клішин проти України» наявність кожного ризику повинна носити не абстрактний, а конкретний характер та доводитися відповідними доказами.
Так, сторона обвинувачення у судовому засіданні довела наявність підстав вважати, що існують ризики того, що підозрюваний ОСОБА_4 може переховуватись від органів досудового розслідування та суду; незаконно впливати на потерпілих свідків у кримінальному провадженні.
Висновок слідчого судді щодо існування ризику, що підозрюваний ОСОБА_4 може переховуватись від органів досудового розслідування та суду ґрунтується на тяжкості злочинів, у вчиненні яких підозрюється ОСОБА_4 , один з яких є особливо тяжким злочином, за вчинення якого передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від восьми до п'ятнадцяти років з конфіскацією майна. На думку слідчого судді, зазначена обставина сама по собі може бути мотивом та підставою для підозрюваного переховуватися від органів досудового розслідування чи суду як на території України так і поза її межами з метою уникнення від відповідальності. Це твердження узгоджується із позицією Європейського суду з прав людини у справі «Ілійков проти Болгарії», в якому зазначено, що суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні вказаних ризиків.
Крім того, при встановленні наявності ризику впливу на потерпілого та свідків у кримінальному провадженні слідчий суддя враховує те, що причетність ОСОБА_4 до вчинення інкримінованих правопорушень доводиться, зокрема, показаннями потерпілих, свідків, які допитані слідчим під час досудового розслідування, а тому враховуючи вимоги ч.4 ст.95 КПК України, згідно яких суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання, і не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатись на них, підозрюваний ОСОБА_7 ,враховуючи характер інкримінованих йому дій, може незаконно впливати на потерпілих та свідків у цьому ж кримінальному провадженні, оскільки йому відомі їх анкетні дані, а тому він як особисто так і через третіх осіб може незаконно впливати на потерпілих та свідків з метою дачі ними неправдивих, неповних показань, відмови від раніше наданих показань або умисного ухилення ними від явки до органу досудового розслідування та суду для надання показань, що може негативно вплинути на стан судового розгляду та його результати.
Отже, слідчий суддя доходить переконання про існування вищевказаних ризиків, а доводи сторони захисту про їх відсутність спростовані встановленими обставинами.
Відповідно до ч. 1 ст. 183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу.
Більш м'якими запобіжними заходами, у порівнянні з триманням під вартою, є 1) особисте зобов'язання; 2) особиста порука; 3) застава; 4) домашній арешт.
Разом з тим, під час розгляду вказаного клопотання слідчому судді була надана заява про особисту поруку щодо підозрюваного ОСОБА_4 від ОСОБА_8 , який є заступником командира батальйону з психологічної підтримки персоналу механізованого батальйону НОМЕР_2 , який у судовому засіданні підтримав свої наміри.
В силу ч.ч. 1, 2 ст. 180 КПК України, особиста порука полягає у наданні особами, яких слідчий суддя, суд вважає такими, що заслуговують на довіру, письмового зобов'язання про те, що вони поручаються за виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов'язків відповідно до статті 194 цього Кодексу і зобов'язуються за необхідності доставити його до органу досудового розслідування чи в суд на першу про те вимогу.
Кількість поручителів визначає слідчий суддя, суд, який обирає запобіжний захід. Наявність одного поручителя може бути визнано достатньою лише в тому разі, коли ним є особа, яка заслуговує на особливу довіру.
Втім, за наведених вище обставин, на переконання слідчого судді, доводи сторони захисту, зокрема, що підозрюваний раніше не притягався до кримінальної відповідальності, є особою молодого віку, проходить службу у ЗСУ, має постійне місце проживання, позитивно характеризується за місцем служби, має нагороду та поручитель ОСОБА_8 є особою, яка заслуговує на особливу довіру, не дають можливості застосування щодо ОСОБА_4 запобіжного заходу, не пов'язаного з триманням під вартою, зокрема, перебування під особистою порукою, про яку просить сторона захисту, оскільки застосування таких запобіжних заходів не гарантує унеможливлення запобігання існуючим ризикам та не забезпечить в повній мірі дотримання належної процесуальної поведінки підозрюваного.
Таким чином, не підлягає задоволенню заяваОСОБА_8 про особисту поруку щодо підозрюваного ОСОБА_4 , оскільки, як уже було зазначено раніше, запобіжний захід у вигляді особистої поруки не зможе запобігти раніше встановленим ризикам.
З урахуванням наведеного, слідчий суддя доходить висновку про те, що підстави і обставини, які зазначені в клопотанні слідчого, є достатньо обґрунтованими, вони вказують на те, що сторона обвинувачення у повному обсязі довели обставини, передбачені ч.1 ст.194 КПК України, які виправдовують обмеження права підозрюваного ОСОБА_4 на свободу. Так, в судовому засіданні прокурором доведено, що застосування жодного із більш м'яких запобіжних заходів, ніж тримання під вартою (особистого зобов'язання; особистої поруки; застави; домашнього арешту) не може запобігти встановленим під час розгляду ризикам, оскільки у кримінальному провадженні зібрані докази, які у своїй сукупності вказують на обґрунтованість підозри у вчиненні ОСОБА_4 інкримінованих йому кримінальних правопорушень та наявні обґрунтовані ризики, передбачені пунктами 1, 3 частини 1 статті 177 КПК України.
Даний вид запобіжного заходу є співмірним з існуючими ризиками, відповідає даним про особу підозрюваного ОСОБА_4 який хоча і раніше не притягався до кримінальної відповідальності, є особою молодого віку, проходить службу у ЗСУ, має постійне місце проживання, позитивно характеризується за місцем служби, має нагороду, однак підозрюється у вчиненні злочинів, вчинених групою осіб, враховуючи його роль у вчиненні злочинів, а також тяжкості злочинів, у вчиненні яких йому оголошено підозру, які є тяжким та особливо тяжким, зможе у повній мірі забезпечити виконання ним процесуальних обов'язків та унеможливить настання ризиків, передбачених ч.1 ст.177 КПК України.
З урахуванням викладеного, слідчий суддя доходить висновку про необхідність застосування щодо підозрюваного ОСОБА_4 виняткового запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
Ухвалюючи таке рішення, слідчий суддя зважає на те, що судове рішення повинно забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони прав і інтересів як суспільства, так і потерпілого. Визначення таких прав, як підкреслює Європейський суд з прав людини, вимагає від суспільства більшої суворості в оцінці цінностей суспільства («Летельє проти Франції»).
Крім того, слідчий суддя враховує, що попереднє ув'язнення має використовуватись як крайній засіб у кримінальному провадженні з належним урахуванням розслідування передбачуваного злочину та для захисту суспільства та жертви.
Відомостей, які б вказували на неможливість утримування ОСОБА_4 під вартою, на даний час не здобуто.
Крім цього, беручи до уваги те, що ОСОБА_4 підозрюється у вчинені злочину, поєднаного із застосуванням насильства та погрозою його застосування,керуючись наданим п. 5 ч. 4 ст. 183 КПК України правом, слідчий суддя вважає, що відсутні підстави для визначення розміру застави у вказаному кримінальному провадженні.
Також, слідчий суддя наголошує, що даний захід забезпечення кримінального провадження носить виключно тимчасовий характер, не є «очікуванням» обвинувального вироку, необхідність застосування якого в ході судового розгляду може зникнути, тому в подальшому сторона захисту не позбавлена права на подання клопотання про зміну виду запобіжного заходу в порядку, передбаченому КПК України.
За таких обставин, слідчий суддя вважає, що у задоволенні клопотання підозрюваного та його захисника про застосування щодо підозрюваного ОСОБА_4 запобіжного заходу у вигляді особистої поруки слід відмовити, а клопотання слідчого задовольнити.
Керуючись ст. 177, 178, 180, 182, 183, 193, 194, 196, 197, 369-372, 376, 532 КПК України, слідчий суддя -
У задоволенні клопотання сторони захисту про застосування щодо підозрюваного запобіжного заходу у вигляді особистої поруки - відмовити.
Клопотання старшого слідчого слідчого відділу Тернопільського районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Тернопільській області ОСОБА_6 , погоджене прокурором Тернопільської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Західного регіону ОСОБА_3 про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_4 - задовольнити.
Застосувати до ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , підозрюваного у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 187; ч. 2 ст. 127; ч. 2 ст. 146 КК України запобіжний захід у вигляді тримання під вартою без визначення розміру застави до 23 год. 59 хв. 12 грудня 2025 року.
Ухвала щодо застосування запобіжного заходу підлягає негайному виконанню після її оголошення.
Копію ухвали вручити підозрюваному ОСОБА_4 негайно після її оголошення, прокурору та надіслати уповноваженій службовій особі місця ув'язнення.
Контроль за виконанням ухвали покласти на слідчого та прокурора у даному кримінальному провадженні.
Апеляційна скарга на ухвалу слідчого судді може бути подана безпосередньо до Тернопільського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її оголошення, а для особи, яка перебуває під вартою, строк подачі апеляційної скарги обчислюється з моменту вручення їй копії судового рішення.
Слідчий суддя ОСОБА_1