Справа № 932/1016/24
провадження № 2-о/932/27/25
13 березня 2025 року Бабушкінський районний суд міста Дніпропетровська
у складі: головуючого судді Кудрявцевої Т.О.
за участю секретаря Білоконь О.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпрі цивільну справу за заявою ОСОБА_1 , заінтересована особа - приватний нотаріус Дніпровського районного нотаріального округу Дніпропетровської області Руденко Вікторія Аркадіївна, про встановлення факту постійного проживання на час відкриття спадщини, -
ОСОБА_1 в лютому 2024 року звернулась до Бабушкінського районного суду м.Дніпропетровська з заявою про встановлення факту постійного проживання на час відкриття спадщини. В обгрунтування своїх вимог заявник посилається на те, що вона є донькою ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 . Після смерті ОСОБА_2 відкрилася спадщина за законом, на яку вона - заявник має першочергове право як дитина спадкодавця, в зв'язку з чим вона звернулась до нотаріуса з заявою про отримання спадщини. 22.09.2023 приватним нотаріусом було винесено постанову про відмову у вчиненні нотаріальної дії з посиланням на те, що з представлених документів не вбачається, що вона постійно проживала разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, а тому вважається такою, що прийняла спадщину, а встановлений законодавством строк для прийняття спадщини вже минув.
Посилаючись на зазначене, заявник просить встановити факт її постійного проживання разом із спадкодавцем ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на час її смерті ІНФОРМАЦІЯ_2 за адресою АДРЕСА_1 .
Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 07.02.2024 для розгляду даної справи визначена суддя Бабушкінського районного суду м.Дніпропетровська Кудрявцева Т.О., яка ухвалою від 02.04.2024 відкрила провадження у справі та призначила її до судового розгляду.
В судовому засіданні заявник з представником підтримали заявлені вимоги, посилаючись на обставини, викладені в заяві.
Заінтересована особа в судове засідання не з'явилась, про день, час та місце розгляду справи повідомлена належним чином, у наданій суду заяві просила розглядати справу у її відсутність.
Вислухавши заявника з представником, свідків, дослідивши матеріали справи, суд дійшов наступного висновку.
У відповідності до ч.1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Частинами 1, 2 ст. 5 передбачено, що, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.
За приписами статті 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного судочинства.
Частиною третьою статті 294 ЦПК України передбачено, що справи окремого провадження розглядаються судом з додержанням загальних правил, встановлених цим Кодексом, за винятком положень щодо змагальності та меж судового розгляду.
Частиною першою статті 293 ЦПК України визначено, що окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.
Відповідно до п. 5 ч.2 ст. 293 ЦПК України, суд розглядає в порядку окремого провадження справи про: встановлення фактів, що мають юридичне значення.
У відповідності до ч.1 ст. 315 ЦПК України, суд розглядає справи про встановлення факту: 1) родинних відносин між фізичними особами; 2) перебування фізичної особи на утриманні; 3) каліцтва, якщо це потрібно для призначення пенсії або одержання допомоги по загальнообов'язковому державному соціальному страхуванню; 4) реєстрації шлюбу, розірвання шлюбу, усиновлення; 5) проживання однією сім'єю чоловіка та жінки без шлюбу; 6) належності правовстановлюючих документів особі, прізвище, ім'я, по батькові, місце і час народження якої, що зазначені в документі, не збігаються з прізвищем, ім'ям, по батькові, місцем і часом народження цієї особи, зазначеним у свідоцтві про народження або в паспорті; 7) народження особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту народження; 8) смерті особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту смерті; 9) смерті особи, яка пропала безвісти за обставин, що загрожували їй смертю або дають підстави вважати її загиблою від певного нещасного випадку внаслідок надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру.
Частиною 2 ст. 315 ЦПК України передбачено, що у судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.
Пунктом 2 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику у справах про спадкування» від 30 травня 2008 року № 7 роз'яснено, якщо виникнення права на спадкування залежить від доведення певних фактів, особа може звернутися до суду з вимогою про встановлення фактів, яка, у разі відсутності спору, розглядається за правилами окремого провадження.
Як зазначено у пункті 23 вищевказаної Постанови Пленуму Верховного Суду України, якщо постійне проживання особи зі спадкодавцем на час відкриття спадщини не підтверджено відповідними документами, у зв'язку із чим нотаріус відмовив особі в оформленні спадщини, спадкоємець має право звернутися в суд із заявою про встановлення
факту постійного проживання зі спадкодавцем на час відкриття спадщини, а не про встановлення факту прийняття спадщини.
Відповідно до ч.2, 4 ст. 3 СК України, сім'ю складають особи, які спільно проживають, пов'язані спільним побутом, мають взаємні права та обов'язки. Сім'я створюється на підставі шлюбу, кровного споріднення, усиновлення, а також на інших підставах, не заборонених законом і таких, що не суперечать моральним засадам суспільства.
У відповідності до ч.1, 2 ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
Згідно ст. 77 ЦПК України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування. Відповідно до ст. 79 ЦПК України, достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.
Статтею 80 ЦПК України передбачено, що достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Відповідно до ч.1, 5, 6 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Як встановлено в судовому засіданні, заявник ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , є донькою ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується копією свідоцтва про народження Серії НОМЕР_1 , виданого 05.03.2011 повторно Відділом державної реєстрації актів цивільного стану Дніпропетровського районного управління юстиції у Дніпропетровській області.
Відповідно до копії Свідоцтва про укладення шлюбу Серії НОМЕР_2 , виданого 12.03.1983 року ЗАГС Індустріального району м.Дніпропетровська, ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , 12 березня 1983 року уклала шлюб з ОСОБА_5 , 1959 року народження, в зв'язку з чим заявниці після реєстрації шлюбу присвоєне прізвище « ОСОБА_6 ».
ІНФОРМАЦІЯ_4 померла мати заявниці - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується копією Свідоцтва про смерть Серії НОМЕР_3 , виданого 29.04.2022 Соборним відділом державної реєстрації актів цивільного стану у місті Дніпрі Південно-Східного регіонального управління Міністерства юстиції (м.Дніпро).
Після смерті ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_2 , відкрилася спадщина за законом.
Вважаючи себе спадкоємцем померлої ОСОБА_2 , ОСОБА_1 звернулася до приватного нотаріуса Дніпровського районного нотаріального округу Дніпропетровської області Руденко В.А. з заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину за законом на майно, що залишилось після смерті матері.
Постановою приватного нотаріуса Дніпровського районного нотаріального округу Дніпропетровської області Руденко В.А. від 22.09.2023 ОСОБА_1 було відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на спадкове майно, що залишилось після смерті ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з посиланням на те, що з представлених документів не вбачається, що вона постійно проживала разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, а тому вважається такою, що прийняла спадщину, а встановлений законодавством строк для прийняття спадщини вже минув.
Відповідно до копії спадкової справи № 76/2023, заведеної приватним нотаріусом Дніпровського районного нотаріального округу Дніпропетровської області Руденко В.А. до майна померлої ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_2 , з заявою про прийняття спадщини після смерті матері ОСОБА_2 до нотаріуса звернулась 23.08.2023 ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 .
Посилаючись на те, що мати - ОСОБА_2 постійно проживала з нею однією сім'єю на час відкриття спадщини за адресою її - заявника реєстрації та фактичне прийняття спадщини, та на те, що встановлення даного факту спільного проживання необхідно для отримання спадщини після померлої, заявник ОСОБА_1 звернулась до суду з даної заявою про встановлення факту постійного проживання зі спадкодавцем на час відкриття спадщини.
На підтвердження доводів заявниці в суді надали пояснення свідки ОСОБА_7 та ОСОБА_8 .
Свідок ОСОБА_7 в судовому засіданні пояснила, що вона проживає в одному будинку з ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_2 і їй відомо, що мати заявниці - ОСОБА_2 з літа 2019 року по день своєї смерті в 2022 році постійно проживала з ОСОБА_1 за адресою її проживання: АДРЕСА_1 . ОСОБА_2 була хворою, лежачою і ОСОБА_1 періодично просила її - свідка допомогти перевернути матір на ліжку, оскільки їй було самій важко. Між ОСОБА_1 та її матір'ю були хороші відносини, вони жили однією сім'єю, про те, що ОСОБА_2 померла, вона - свідок дізналась від ОСОБА_1 .
Свідок ОСОБА_8 в судовому засіданні пояснив, що він допомагав відремонтувати замок у вхідних дверях в квартирі, де жили ОСОБА_1 з матір'ю ОСОБА_2 за адресою АДРЕСА_1 , робив електричну провідку у цій квартирі, привозив їм дива в квартиру, за проханням ОСОБА_1 він привозив для її матері лікаря і потів відвозив його. З ОСОБА_1 він разом працює і з її слів знав, що у її мами були проблеми із здоров'єм, вони жили разом до смерті ОСОБА_2 .
Відповідно до матеріалів справи, адресою місця реєстрації ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , було: АДРЕСА_3 , вказаний будинок належить їй на праві власності.
Вбачається, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , є зареєстрованою в квартирі АДРЕСА_4 , співвласником якої вона є.
Відповідно до Довідки від 27.11.2023, виданої головою правління ОСББ «Тополя-2/23», ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , станом на 29 квітня 2022 року постійно проживала за адресою АДРЕСА_1 без реєстрації місця проживання разом зі своєю донькою ОСОБА_1 .
Відповідно до Декларації №001-2758-Х4А0 про вибір лікаря, який надає первинну медичну допомогу, адресою місця фактичного проживання матері заявниці - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , вказано - АДРЕСА_1 , а ОСОБА_1 вказана особою, яку необхідно повідомляти у разі настання екстреного випадку.
Таким чином, встановлено, що ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , до та на день своєї смерті, що настала ІНФОРМАЦІЯ_4 , постійно проживала зі своєю донькою ОСОБА_1 за адресою АДРЕСА_1 , мати заявниці була особою похилого віку, хворіла на деменцію, потребувала постійного догляду та лікування, ОСОБА_1 її мила, доглядала за нею, вони мали спільний побут та відпочинок.
З огляду на встановлені судовим розглядом справи обставини, суд вважає доведеним факт спільного проживання однією сім'єю ОСОБА_1 разом із матір'ю - ОСОБА_2 на день її смерті, яка настала ІНФОРМАЦІЯ_4 , тому заява ОСОБА_1 про встановлення факту постійного проживання на час відкриття спадщини підлягає задоволенню.
Судом встановлено, що від встановлення вищевказаного факту залежить виникнення спадкових прав заявниці та можливість їх подальшої реалізації, тоді як іншого порядку встановлення такого факту законом не передбачено.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 4, 5, 10, 259, 263-265, 280-282 ЦПК України, суд, -
Заяву ОСОБА_1 , заінтересована особа - приватний нотаріус Дніпровського районного нотаріального округу Дніпропетровської області Руденко Вікторія Аркадіївна, про встановлення факту постійного проживання на час відкриття спадщини, - задовольнити.
Встановити факт постійного проживання ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_4 , разом спадкодавцем ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , на час її смерті ІНФОРМАЦІЯ_4 , тобто на час відкриття спадщини, за адресою АДРЕСА_1 .
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Дніпровського апеляційного суду через Бабушкінський районний суд м. Дніпропетровська шляхом подачі в 30-денний строк з дня отримання копії рішення апеляційної скарги. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Суддя Т.О. Кудрявцева