справа № 492/1397/25
провадження № 2-з/492/18/25
про повернення заяви про забезпечення позову
24 жовтня 2025 року м. Арциз
Суддя Арцизького районного суду Одеської області Гусєва Н.Д.,
розглянувши заяву позивача ОСОБА_1 про забезпечення позову у цивільній справі за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог: Болградського відділу державної виконавчої служби у Болградському районі Одеської області Південного міжрегіонального управління міністерства юстиції (м. Одеса), про припинення стягнення аліментів, про звільнення від сплати заборгованості по аліментам, скасування постанов про встановлення тимчасових обмежень, -
встановила:
До Арцизького районного суду Одеської області надійшла позовна заява ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог: Болградського відділу державної виконавчої служби у Болградському районі Одеської області Південного міжрегіонального управління міністерства юстиції (м. Одеса), про припинення стягнення аліментів, про звільнення від сплати заборгованості по аліментам, скасування постанов про встановлення тимчасових обмежень.
Також, до судувід позивача ОСОБА_1 надійшла заява про забезпечення позову, в якій просить суд вжити заходів забезпечення позову шляхом зняття арешту з банківських рахунків позивача, який був накладений на підставі постанови про арешт коштів боржника від 18 вересня 2025 року за виконавчим провадженням № 74655649, відкритого на підставі судового наказу № 492/69/24, виданого 16 січня 2024 року про стягнення з позивача на користь відповідачки аліментів на утримання дитини, посилаючись на те, що позивачем подано до суду позов про припинення стягнення аліментів так як заочним рішенням Арцизького районного суду Одеської області від 07 квітня 2025 року ухвалено виключити відомості про позивача в актовому записі про народження № 111 від 01 лютого 2012 року ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Розглянувши заяву позивача про забезпечення позову, дослідивши додані до заяви про забезпечення позову документи, матеріали цивільної справи, приходжу до висновку, що заява про забезпечення позову підлягає поверненню з наступних підстав.
Згідно з частиною 1 статті 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову.
Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.
Забезпечення позову по суті - це обмеження суб'єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов'язаних із ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника).
За змістом частини 1 статті 149 ЦПК України позов забезпечується: 1) накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб; 1-1) накладенням арешту на активи, які є предметом спору, чи інші активи відповідача, які відповідають їх вартості, у справах про визнання необґрунтованими активів та їх стягнення в дохід держави; 2) забороною вчиняти певні дії; 3) встановленням обов'язку вчинити певні дії, у разі якщо спір виник із сімейних правовідносин; 4) забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві чи виконувати щодо нього інші зобов'язання; 5) зупиненням продажу арештованого майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту; 6) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа, який оскаржується боржником у судовому порядку; 8) зупиненням митного оформлення товарів чи предметів; 9) арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги; 10) іншими заходами у випадках, передбачених законами, а також міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 18 травня 2021 року у справі № 914/1570/20 (провадження № 12-90гс20) зазначено, що: «під забезпеченням позову розуміють сукупність процесуальних дій, що гарантують виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог. Таким чином, особам, які беруть участь у справі, надано можливість уникнути реальних ризиків щодо утруднення чи неможливості виконання рішення суду, яким буде забезпечено судовий захист законних прав, свобод та інтересів таких осіб. При цьому важливим є момент об'єктивного існування таких ризиків, а також того факту, що застосування заходів забезпечення позову є дійсно необхідним, що без їх застосування права, свободи та законні інтереси особи (заявника клопотання) будуть порушені, на підтвердження чого є належні й допустимі докази. Також важливо, щоб особа, яка заявляє клопотання про забезпечення позову, мала на меті не зловживання своїми процесуальними правами, порушення законних прав відповідного учасника процесу, до якого зазначені заходи мають бути застосовані, а створення умов, за яких не існуватиме перешкод для виконання судового рішення. Отже, при використанні механізму забезпечення позову учасники спору повинні належним чином обґрунтовувати підстави застосування відповідного заходу забезпечення позову у конкретній справі; зазначати обставини, які свідчать про те, що неприйняття зазначеного заходу може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду; підтверджувати такі обставини належними й допустимими доказами».
Забезпечення позову є тимчасовим обмеженням і його значення полягає в тому, що ним захищаються законні інтереси позивача на той випадок, коли відповідач буде діяти недобросовісно або коли невжиття заходів забезпечення позову може потягти за собою неможливість виконання судового рішення. Крім цього, інститут забезпечення позову захищає в рівній мірі інтереси як позивача, так і відповідача.
Адекватність заходу забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, та інтересів сторін та інших учасників судового процесу.
Зміст і форма заяви про забезпечення позову, а також інші вимоги до неї визначені статтею 151 ЦПК України.
За змістом частини 1 статті 151 ЦПК України, заява про забезпечення позову повинна містити, зокрема: 3) предмет позову та обґрунтування необхідності забезпечення позову; 4) захід забезпечення позову, який належить застосувати, з обґрунтуванням його необхідності; 6) пропозиції заявника щодо зустрічного забезпечення; 7) інші відомості, потрібні для забезпечення позову.
Суддею встановлено, що подана позивачем заява про забезпечення позову не відповідає змісту та формі заяви про забезпечення позову, що визначені частиною 1 статті 151 ЦПК України, а саме позивачем в порушення вимог частини 1 статті 81 ЦПК України, яка визначає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог, у заяві про забезпечення позову не зазначено: заходу забезпечення позову, який належить застосувати, з обґрунтуванням його необхідності, оскільки позивач просить суд забезпечити позов шляхом зняття арешту, вид якого не передбачений частиною 1 статті 149 ЦПК України. Також, заява про забезпечення позову не містить обставин та до заяви не додано належних та допустимих доказів, які б свідчили про те, що невжиття заходів забезпечення позову, який просить позивач застосувати, може реально утруднити виконання рішення суду, якщо воно буде прийняте на його користь.
Крім, того, заява про забезпечення позову в порушення вимог пунктів 6-7 частини 1 статті 151 ЦПК України не містить пропозиції заявника щодо зустрічного забезпечення та інших відомостей, потрібних для забезпечення позову.
Відповідно до частини 10 статті 153 ЦПК України суд, встановивши, що заяву про забезпечення позову подано без додержання вимог статті 151 цього Кодексу, повертає її заявнику, про що постановляє ухвалу.
Враховуючи вищевикладене, беручи до уваги, що заява про забезпечення позову в порушення вимог пунктів 3, 4, 6, 7 частини 1 статті 151 ЦПК України не містить вказаних вище відомостей, приходжу до висновку про повернення заявнику заяви про забезпечення позову.
Вважаю за необхідне роз'яснити заявнику, що він не позбавлений можливості, усунувши вказані недоліки заяви про забезпечення позову, повторно звернутися до суду з заявою про забезпечення позову.
Керуючись статтями 81, 149-153, 258-260 ЦПК України, суддя, -
постановила:
Заяву позивача ОСОБА_1 про забезпечення позову - повернути заявнику.
Роз'яснити, що заявник не позбавлений можливості, усунувши вказані недоліки заяви про забезпечення позову, повторно звернутися до суду.
Копію ухвали суду направити заявнику.
Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку безпосередньо до Одеського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом п'ятнадцяти днів з дня її складення.
Учасник справи, якому повна ухвала суду не була вручена у день її складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому наявної ухвали суду.
Ухвала суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя Арцизького районного суду
Одеської області Гусєва Н.Д.