Справа № 638/19693/25
Провадження № 2/638/8135/25
Іменем України
13 жовтня 2025 року м. Харків
Суддя Шевченківського районного суду м. Харкова Щепіхіна В. В., розглянувши позовну заяву ОСОБА_1 до Ізюмської міської ради Харківської області, третя особа: Військова частина НОМЕР_1 , про встановлення факту проживання однією сім'єю без реєстрації шлюбу та встановлення факту перебування фізичної особи на утриманні, -
ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Керімов Алік Замірович, звернулася до Шевченківського районного суду м. Харкова з позовною заявою до Ізюмської міської ради Харківської області, третя особа: Військова частина НОМЕР_1 , про встановлення факту проживання однією сім'єю без реєстрації шлюбу та встановлення факту перебування фізичної особи на утриманні.
Ознайомившись з позовною заявою та доданими до неї матеріалами, вирішуючи питання про відкриття провадженні у справі за цією позовною заявою, суд дійшов наступних висновків.
Згідно статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Відповідно до ст. 4 ЦПК України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Статтею 15 ЦК України визначено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Отже, стаття 15 ЦК України визначає об'єктом захисту порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес. Порушення права пов'язане з позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково. При оспорюванні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, викликана поведінкою іншої особи.
Під способами захисту суб'єктивних цивільних прав розуміють закріплені законом матеріально-правові заходи примусового характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав та вплив на правопорушника.
За положенням ч. 2 ст. 19 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється за правилами, передбаченими цим Кодексом, у порядку: 1) наказного провадження; 2) позовного провадження (загального або спрощеного); 3) окремого провадження.
Відповідно до ч.1, ч.3 ст.42 ЦПК України у справах позовного провадження учасниками справи є сторони (позивач і відповідач), треті особи. У справах окремого провадження учасниками справи є заявники, інші заінтересовані особи.
В позовній заяві позивачем зазначена ОСОБА_1 , відповідачем - Ізюмська міська рада Харківської області, а військова частина НОМЕР_1 зазначена як заінтересована особа. В резолютивній частині зазначені вимоги: 1) прийняти позовну заяву до розгляду та відкрити провадження; 2) встановити факт проживання однією сім'єю без реєстрації шлюбу ОСОБА_1 та ОСОБА_2 з жовтня 2016 року по 18.07.2025; 3) встановити факт перебування ОСОБА_1 на утриманні ОСОБА_3 .
За принципом диспозитивності цивільного судочинства суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках (ст.13 ЦПК України).
У позовній заяві представник позивача зазначає, що встановлення факту перебування на утриманні загиблого ОСОБА_2 необхідне позивачу для встановлення факту, який породжує юридичні наслідки, оскільки з таким фактом законодавство пов'язує можливість реалізації права позивача на призначення одноразової грошової допомоги, компенсаційних сум у зв'язку із загибеллю військовослужбовця, оформлення пенсії по втраті годувальника, реалізацію спадкових прав. При цьому посилається на ч.ч.1, 3 ст.12 ЦПК України, відповідно до яких цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Ознайомившись з процесуальною формою поданої позовної заяви, в якій представником ОСОБА_2 визначено склад учасників справи та позовні вимоги, предмет та підстави позову, суд дійшов висновку, що у відкритті провадження за вказаною заявою необхідно відмовити, зважаючи на наступне.
Згідно із ч. 1 ст. 293 ЦПК України окреме провадження це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав (аналогічні положення закріплені в ч. 7 ст. 19 ЦПК України).
Суд розглядає в порядку окремого провадження, зокрема, справи про про встановлення фактів, що мають юридичне значення (пункт 5 частини першої статті 293 ЦПК України).
Якщо під час розгляду справи у порядку окремого провадження виникає спір про право, який вирішується в порядку позовного провадження, суд залишає заяву без розгляду і роз'яснює заінтересованим особам, що вони мають право подати позов на загальних підставах (частина шоста статті 294 ЦПК України).
Відповідно до вимог пункту 1 частини 1 статті 186 ЦПК України суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо заява не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.
При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).
Так, у постанові від 10 квітня 2019 року в справі № 320/948/18 (провадження № 14-567цс18) Велика Палата Верховного Суду зазначила, що у порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів, за наявності певних умов. А саме, якщо: згідно з законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян; чинним законодавством не передбачено іншого порядку їх встановлення; заявник не має іншої можливості одержати або відновити загублений чи знищений документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення; встановлення факту не пов'язується з наступним вирішенням спору про право.
У постанові Верховного Суду в складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 28 вересня 2022 року в справі №139/122/14-ц (провадження №61-3238св22) зазначено, що: «під спором про право розуміють перешкоди у здійсненні цивільного права, які згідно із законом можуть бути усунені за допомогою суду. Спір про право пов'язаний виключно з порушенням, оспоренням або невизнанням, а також недоведенням суб'єктивного права, при якому існують конкретні особи, які перешкоджають в реалізації права. При відсутності цих елементів відсутній спір про право».
У постанові від 26 червня 2024 року в справі № 522/6673/23 (провадження № 61-6065св24) Верховний Суд дійшов висновку, що під спором про право необхідно розуміти певний стан суб'єктивного права; спір є суть суперечності, конфлікт, протиборство сторін, спір поділяється на матеріальний і процесуальний. Таким чином, виключається під час розгляду справ у порядку окремого провадження існування спору про право, який пов'язаний із порушенням, оспорюванням або невизнанням, а також недоведенням наявності суб'єктивного права за умов, що є певні особи, які перешкоджають у реалізації такого права.
З огляду на вищенаведене, можна зазначити, що у порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів, зокрема, якщо згідно із законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав осіб; при цьому встановлення факту не пов'язується із наступним вирішенням спору про право.
Відповідно до листа Верховного Суду України від 01 січня 2012 року «Судова практика розгляду справ про встановлення фактів, що маючих юридичне значення» перелік юридичних фактів, що підлягають встановленню в судовому порядку, наводиться у статті 315 ЦПК і не є вичерпним. У судовому порядку можуть бути встановлені й інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не передбачено іншого порядку їх встановлення, зокрема встановлення факту родинних відносин тощо.
Пунктом 8 постанови Пленуму Верховного Суду України № 5 від 31 березня 1995 року «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення» передбачено, що судам необхідно мати на увазі, що встановлення факту перебування особи на утриманні померлого має значення для одержання спадщини, призначення пенсії або відшкодування шкоди, якщо допомога, яка надавалась, була для заявника постійним і основним джерелом засобів до існування.
Представник позивача у позовній заяві стверджує, що від встановлення факту залежить реалізація позивачем передбачених законом прав на призначення одноразової грошової допомоги, компенсаційних сум у зв'язку із загибеллю військовослужбовця, оформлення пенсії по втраті годувальника, реалізацію спадкових прав. І при цьому з позову та доданих матеріалів вбачається, що встановлення цього факту не пов'язується із наступним вирішенням спору про право, оскільки не зазначені обставини, які б підтверджували наявність спору про право (наявність заперечень, конфлікту, суперечностей, протиборства сторін або наявність певних осіб, які перешкоджають у реалізації суб'єктивного права позивача).
Разом з тим, суд роз'яснює, що такі факти, які згідно з законом породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав осіб і які не пов'язуються із наступним вирішенням спору про право встановлюються в порядку окремого провадження. Відповідно до ч.4 ст.294 ЦПК України справи окремого провадження суд розглядає за участю заявника і заінтересованих осіб.
Звертаючись до суду в порядку позовного провадження з позовом до Ізюмської міської ради Харківської області про встановлення факту проживання однією сім'єю без реєстрації шлюбу та встановлення факту перебування фізичної особи на утриманні, представник позивача не навів суду обставин існування спору про право, який вирішується в порядку позовного провадження, не обгрунтував належним чином, в чому конкретно полягає оспорювання, невизнання чи порушення прав чи інтересів позивача з боку відповідача, що обумовило його звернення до суду саме з позовною заявою.
З огляду на викладене, суд доходить переконання, що вимоги про встановлення факту проживання однією сім'єю без реєстрації шлюбу та встановлення факту перебування фізичної особи на утриманні не підлягають розгляду у порядку позовного провадження, у зв'язку з чим суд доходить висновку про відмову у відкритті провадження у даній справі, роз'яснивши ОСОБА_1 право звернутись із відповідною заявою в порядку окремого провадження.
Керуючись ст. 186, 260, 261 ЦПК України, суддя, -
Відмовити у відкритті провадження за позовною заявою ОСОБА_1 до Ізюмської міської ради Харківської області, третя особа: Військова частина НОМЕР_1 , про встановлення факту проживання однією сім'єю без реєстрації шлюбу та встановлення факту перебування фізичної особи на утриманні.
Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги до Харківського апеляційного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня її складення. Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження.
Суддя В.В. Щепіхіна