Справа № 367/7169/25
Провадження №2/367/5123/2025
Іменем України
23 жовтня 2025 року Ірпінський міський суд Київської області у складі:
головуючого - судді Третяк Я.М.,
за участю:
секретаря судового засідання - Люліної О.С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Ірпені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінпром Маркет» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,-
У червні 2025 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінпром Маркет» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, в якому просить стягнути з відповідача на свою користь суму заборгованості за договором позики № 1988359 у розмірі 27 104,00 грн, з яких: 8000,00 грн. - сума заборгованості за основною сумою боргу; 19104, 00 грн. - сума заборгованості за відсотками, а також витрати зі сплати судового збору в розмірі 2422,10 грн та витрати пронесені на професійну правничу допомогу в розмірі 3 500,00 грн.
В обґрунтування позову, зокрема, вказується, 07.04.2021 між ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ОСОБА_1 укладено Договір позики №1988359, за умовами якого позикодавець надав відповідачу грошові кошти у розмірі 8 000,00 грн, строк позики - 30 днів зі сплатою процентів у розмірі 1.99 % в день (базова процентна ставка/фіксована). Договір підписано електронним підписом позичальника, відтворений шляхом використання позичальником одноразового ідентифікатора (електронного підпису vYe2bcT2G, який було надіслано на вказану позичальником електронну адресу - ІНФОРМАЦІЯ_1 ) у порядку визначеному статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію».
Згідно з довідкою про ідентифікацію, виданою позикодавцем, ОСОБА_1 , з якою укладено договір №1988359 від 07.04.2021, ідентифікований ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів», акцепт договору позичальником (підписання аналогом ЕЦП у формі одноразового ідентифікатора), одноразовий ідентифікатор: vYe2bcT2G, час відправки ідентифікатора позичальнику: 07.04.2021 о 18:01:21, електронна пошта, на яку направлено ідентифікатор: sundareva2019@ukr.net.
Зауважується, що того ж дня, позикодавець на виконання пункту 1 Договору позики від 07.04.2021 №1988359, виконав свої зобов'язання, зокрема передав відповідачу у власність грошові кошти в розмірі 8 000,00 грн шляхом їх перерахування на банківський картковий рахунок № НОМЕР_1 , за посередництвом платіжної установи - Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК Фінекспрес», який діє на підставі ліцензії на надання фінансових платіжних послуг з переказу коштів без відкриття рахунку (платіжний інструмент для перерахування коштів на картковий рахунок фізичної особи), що підтверджується електронною платіжною інструкцією №9аf2d411-389b-467f-9fa9-9ac48e1654d4 від 07.04.2021.
Згідно довідки від 05.05.2025 № КД-000025930/ТНПП Товариство з обмеженою відповідальністю «ФК Фінекспрес» (платіжна установа), підтверджує прийняття до виконання платіжної інструкції, наданої за допомогою АРІ-інтерфейсу ініціатором платіжної операції ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» (код ЄДРПОУ 39861924), відповідно до умов договору про переказ коштів 23.01.2018 №23-01-18/5, укладеного між Компанією/ТОВ «ФК Фінекспрес» та ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та завершення наступної платіжної операції, зокрема 07.04.2021, сума 8 000,00 грн. за номером платіжної картки № НОМЕР_1 , номер платежу 9аf2d411-389b-467f-9fa9-9ac48e1654d4.
Посилаючись на положення Закону України «Про електронну комерцію» позивачем зауважено, що долучений до позовної заяви документ від платіжної системи про перерахування коштів на картковий рахунок та платіжної інструкції - має статус первинного документа, що підтверджує перерахування коштів.
Відповідно до пункту 4.2. договору позики №1988359 позичальник до моменту підписання договору вивчив цей договір та Правила надання грошових коштів у позику (на умовах повернення позики в кінці строку позики), що розміщені на сайті https://mycredit.ua/ua/documents-license/, їх зміст, суть, об'єм зобов'язань сторін та наслідки укладення цього договору, а також зазначена в правилах процедура і наслідки оформлення позичальником подовження строку користування позикою (пролонгація) або застосування автопролонгації, йому зрозумілі. Згідно з пунктом 6.5 Правил, у редакції, що діяла на час укладення договору, передбачено, що у разі неповернення/повернення не в повному розмірі/несвоєчасного повернення позики та процентів, позичальнику на таку неповернуту позику (або її частину) товариство має право нараховувати проценти у розмірі, передбаченому договором позики, за кожний день понадстрокового користування та закінчуючи днем повернення позики (або її частини) та процентів, але в будь-якому випадку не більше 90 календарних днів. Позичальник розумів та погоджувався з тим, що нарахування процентів на позику (або її частину) за понадстрокове користування позикою за договором позики не є штрафом, пенею чи будь-якою іншою штрафною санкцією в розумінні чинного законодавства, а застосовується виключно в якості процентної ставки на позику за понадстрокове користування. Таким чином, у договорі позики встановлено строк позики 30 днів, однак у самому договорі позики наявні умови щодо пролонгації або автопролонгації строку користування позикою. Умовами, які передбачені у Правилах, строк пролонгації обмежено 90 календарними днями. Отже, укладаючи договір позики, сторони узгодили порядок повернення кредиту та сплати процентів за користування ним поза межами строку кредитування. Водночас без проходження попередньої реєстрації в інформаційно-комунікаційній системі суб'єкта електронної комерції (ресурс Позикодавця), отримання одноразового ідентифікатора, входу на веб-сайт за допомогою логіна особистого кабінету і пароля особистого кабінету, без надання Відповідачем особистої інформації (ідентифікаційного коду, паспортних даних, адреси реєстрації, банківської карти для зарахування коштів тощо) та без попереднього погодження оферти договору позики та правил надання грошових коштів у позики - укладання договору позики технічно не можливе, що у свою чергу відповідає положенням статті 11 Закону України «Про електронну комерцію».
Враховуючи викладені умови договору позики від 07.04.2021 №1988359 та здійснені відповідачем платежі в рахунок погашення заборгованості за договором позики, які складають - 0,00 грн, заборгованість останнього за договором позики складає 27 104, 00 грн, зокрема: - 8 000,00 грн. - сума заборгованості за основною сумою боргу; - 19 104,00 грн. - сума заборгованості за відсотками.
26.10.2021 між ТОВ «1 Безпечне агенство необхідних кредитів» та ТОВ «Фінансова компанія управління активами» укладено Договір факторингу № 2610 за умовами якого останній набув право грошової вимоги до фізичних осіб боржників, в тому числі за договором позики від 07.04.2021 №1988359.
03.04.2023 між ТОВ «Фінансова компанія управління активами» та ТОВ «Фінпром Маркет» укладено Договір факторингу №030423-ФК за умовами якого позивач набув право грошової вимоги до фізичних осіб боржників, в тому числі за договором позики від 07.04.2021 №1988359.
При цьому, звертається увага на те, відповідно до реєстру прав вимоги від 03.04.2023 до договору факторингу № 030423-ФК від 03.04.2023 ТОВ «Фінпром Маркет» набуло право грошової вимоги до відповідача у сумі 27 104,00 грн., з яких: 8 000,00 грн. - сума заборгованості за основною сумою боргу; 19 104, 00 грн. - сума заборгованості за відсотками.
Виходячи з цього, невиконання відповідачем умов договору, позивач просить задовольнити позов.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями, 23.06.2025 зазначену цивільну справу передано в провадження судді Ірпінського міського суду Київської області Третяк Я.М.
Ухвалою суду від 26.08.2025 відкрито провадження у справі та вирішено розглядати справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику сторін) сторін. Клопотання представника позивача Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінпром Маркет» - адвоката Ткаченко Ю.О. про витребування доказів - задоволено. Витребувати у АТ «Універсал Банк» (04082, м. Київ, вул. Автозаводська, буд. 54/19) інформацію, щодо належності ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) карткового рахунку № НОМЕР_1 ; виписку по картковому рахунку № НОМЕР_1 , відкритому в АТ «Універсал Банк» за період з 07.04.2021 по 10.04.2021.
19.09.2025 на адресу суду від АТ «Універсал Банк» на виконання ухвали судді надійшла запитувана інформація.
Відповідач повідомлялася про розгляд справи судом належним чином, шляхом надсилання копії ухвали про відкриття провадження у справі та копії позовної заяви з додатками, за зареєстрованим місцем проживання. Відзив на позов та клопотання від відповідача не надходили. Через відсутність від відповідача клопотань та відзиву на позов, враховуючи відсутність заперечень позивача щодо заочного розгляду справи, у відповідності зі ст. 280 ЦПК України, суд вважає можливим розглянути справу на підставі наявних у ній доказів та ухвалити заочне рішення.
Від сторін клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін не надходили, тому суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.
Суд, повно і всебічно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, врахувавши подані докази, вважає, що позов підлягає задоволенню з таких підстав.
Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (ч. 1 ст. 16 ЦК України).
Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Згідно ч. 3 ст. 12 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно з вимогами п. п. 1, 2, 3 ч. 1 ст. 264 ЦПК України, під час ухвалення рішення суд вирішує, чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин.
Частиною 1 ст. 2 ЦПК України передбачено, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Установлено, що 07.07.2021 між ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ОСОБА_2 було укладено договір позики (на умовах повернення позики в кінці строку позики) № 1988359, відповідно до умов якого відповідачу надано кредитні кошти у розмірі 8000,00 грн, строком на 30 днів з кінцевою датою повернення 07.05.2021, базова процентна ставка (фіксована) 1,99 %, процентна ставка за понадстрокове користування позикою за день 2,70%, орієнтована реальна річна процентна ставка 251,85%, орієнтована вартість позики 9656,00 грн.
Згідно з довідкою про ідентифікацію ОСОБА_1 , як особу з якою укладено договір № 1988359 від 07.04.2021, ідентифіковано в ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів». Одноразовий ідентифікатор: vYe2bcT2G, час відправки ідентифікатора позичальнику: 07.04.2021 о 18:01:21, електронна пошта, на яку направлено ідентифікатор: ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Відповідно до платіжної інструкції № 9аf2d411-389b-467f-9fa9-9ac48e1654d4 від 07.04.2021 ОСОБА_1 було перераховано грошові кошти у розмірі 8000,00 грн, що також підтверджується довідкою - рух коштів по картці № НОМЕР_3 від 18.09.2025.
Належність банківської картки № НОМЕР_3 ОСОБА_1 , отримання кредитних коштів та активне користування цією карткою та коштами підтверджується інформацією та випискою за рахунком, наданою АТ «Універсла Банк».
Згідно п.6 .5. правил надання грошових коштів у позику ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» (чинними в редакції на момент укладення договору) передбачено, що у разі неповернення/повернення не в повному обсязі/несвоєчасного повернення позики та процентів, позичальнику на таку неповернуту позику (або її частину) товариство має право нараховувати проценти у розмірі, передбаченому договором позики, за кожний день понадстрокового користування позикою (або її частиною), починаючи з першого дня такого понадстрокового користування та закінчуючи днем повернення позики (або її частини) та процентів, але в будь-якому випадку не більше 90 календарних днів.
Відповідно до умов кредитного договору проценти за користування кредитом в межах строку кредитування було встановлено в розмірі 1,99% в день (базова процентна ставка/фіксована). Строк кредитування 30 календарних днів, платежі за кредитом не здійснювалися. Відповідно до пункту 6.5 Правил надання грошових коштів у позику ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» (чинними в редакції на момент укладення договору) передбачено, що у разі неповернення/повернення не в повному обсязі/несвоєчасного повернення позики та процентів, позичальнику на таку неповернуту позику (або її частину) товариство має право нараховувати проценти у розмірі, передбаченому договором позики, за кожний день понадстрокового користування позикою (або її частиною), починаючи з першого дня такого понадстрокового користування та закінчуючи днем повернення позики (або її частини) та процентів, але в будь-якому випадку не більше 90 календарних днів. Таким чином, суд вважає правомірним нарахування процентів за користування кредитом в межах строку дії кредитного договору з урахуванням її автоматичної пролонгації на 90 днів.
26.10.2021 між ТОВ «1 Безпечне агенство необхідних кредитів» та ТОВ «Фінансова компанія управління активами» укладено Договір факторингу № 2610 за умовами якого останній набув право грошової вимоги до фізичних осіб боржників, в тому числі за договором позики від 07.04.2021 №1988359.
03.04.2023 між ТОВ «Фінансова компанія управління активами» та ТОВ «Фінпром Маркет» укладено Договір факторингу №030423-ФК за умовами якого позивач набув право грошової вимоги до фізичних осіб боржників, в тому числі за договором позики від 07.04.2021 №1988359.
Згідно з розрахунком заборгованості за договором позики від 07.04.2021 № 1988359 загальна сума заборгованості становить 27 104,00 грн, з яких: 8000,00 грн сума заборгованості за тілом позики, 19 104,00 грн сума заборгованості за відсотками. На час розгляду справи відповідачем не надано доказів погашення зазначеної вище простроченої заборгованості.
Відповідно до статті 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Загальні правила щодо форми договору визначено статтею 639 ЦК України, згідно якої договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом; якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася; якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-комунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі; якщо сторони домовились укласти у письмовій формі договір, щодо якого законом не встановлена письмова форма, такий договір є укладеним з моменту його підписання сторонами; якщо сторони домовилися про нотаріальне посвідчення договору, щодо якого законом не вимагається нотаріальне посвідчення, такий договір є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення.
Згідно зі статтею 3 Закону України «Про електронну комерцію» зазначено, що електронний договір це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі. Статтею 12 вказаного Закону передбачено, якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України "Про електронний цифровий підпис", за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Отже, положення Закону України «Про електронну комерцію» передбачають використання, як електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», так і електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом.
Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики (частина перша статті 1048 ЦК України).
Відповідно до частини другої статті 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 ЦК України.
У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; зміна умов зобов'язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди (стаття 611 ЦК України).
Відповідно до наведених вище положень ЦК України, зокрема статті 1048, убачається, що право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти припиняється після спливу визначеного цим договором строку кредитування чи у разі пред'явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України. Після спливу відповідного строку права та інтереси кредитодавця забезпечені частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов'язання.
Такі правові висновки узгоджуються з позицією Великої палати Верховного Суду, висловленою у постановах від 28.03.2018 року у справі №14-10цс18, від 31.10.2018 року у справі №202/4494/16-ц, що враховується судом на підставі частини четвертої статті 263 ЦПК України.
Згідно зі статтею 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).
Відповідно до статті 1078 ЦК України предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).
Частиною першою статті 1082 ЦК України встановлено, що боржник зобов'язаний здійснити платіж факторові за умови, що він одержав від клієнта або фактора письмове повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові і в цьому повідомленні визначена грошова вимога, яка підлягає виконанню, а також названий фактор, якому має бути здійснений платіж.
Відповідно до пункту частини першої статті 512 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
Згідно зі статтею 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Отже, відступлення права вимоги за суттю означає договірну передачу зобов'язальних вимог первісного кредитора новому кредитору. Відступлення права вимоги відбувається шляхом укладення договору між первісним кредитором та новим кредитором.
Відповідно до частини другої статті 43 ЦПК України, обов'язок надання усіх наявних доказів до початку розгляду справи по суті покладається на осіб, які беруть участь у справі. Відповідно до статей 12 та 81 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
За правилами статті 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Частиною першою статті 77 ЦПК України визначено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.
Звертаючись до суду з позовом, позивач вказує на те, що позичальник (відповідач) не виконує свої зобов'язання за договором, у зв'язку з чим утворилася заборгованість.
Відповідач доводів позивача про визначену у позові заборгованість не спростував, контррозрахунку заборгованості не зробив, доказів сплати заборгованості за кредитним договором не подав.
Враховуючи, що на підставі наданих доказів встановлено, що ОСОБА_1 взяті на себе зобов'язання щодо повернення отриманих коштів за укладеним договором позики, право вимоги за яким перейшло до позивача, не виконує, суд дійшов висновку про задоволення позову.
Оскільки позовні вимоги підлягають задоволенню, відповідно до ст. 141 ЦПК України судові витрати у вигляді судового збору підлягають стягненню з відповідача.
Щодо вимог про стягнення витрат на професійну правничу допомогу, суд зазначає, що розподіл судових витрат не є позовною вимогою, має компенсаційний характер і є певною мірою відповідальністю кожної зі сторін за вчинення дій, в тому числі процесуальних, під час розгляду справи. Вирішення цього питання є обов'язком суду, яке вирішується за результатами розгляду справи в залежності від того, яке рішення приймається судом.
Відповідно до ч. 1 ст. 137 ЦПК України, витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. Відповідно до ч. 2 ст. 137 ЦПК України, за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Відповідно до ч. 3 ст. 137 ЦПК України, для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Відповідно до ч. 4 ст. 137 ЦПК України, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Відповідно до ч. 5 ст. 137 ЦПК України, у разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Відповідно до ч. 6 ст. 137 ЦПК України, обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Згідно з ч. 3 ст. 141 ЦПК України, при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.
Згідно зі ст. 30 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність», гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
При визначенні суми відшкодування, суд має виходити з критеріїв реальності понесення адвокатських витрат, а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини - заявник має право на компенсацію судових витрат та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними та неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі «East/West Alliance Limited» проти України»).
На підтвердження витрат на професійну правничу допомогу стороною позивача надано: договір № 01-11/24 від 01.11.2024 про надання правничої допомоги, акт приймання-передачі наданої правничої допомоги від 01.11.2022, актом приймання-передачі справ на надання правничої допомоги, витяг з акту № 13-П приймання-передачі наданої правничої допомоги за Договором про надання правничої допомоги № 01-11/24 від 01.11.2024, платіжною інструкцією кредитового переказу коштів № 579934714.1 від 19.05.2025 на суму 402500,00 грн з призначенням платежу: оплата згідно акту № 13-П приймання наданої правничої допомоги від 16.05.2025 за договором про надання правничої допомоги № 01-11/24 від 01.11.2024, ордером про надання правничої допомоги серії АХ № 1149961.
Суд зазначає, що від відповідача не надходило клопотань або заперечень щодо зменшення розміру витрат на правничу допомогу, або інших заперечень. Враховуючи принципи диспозитивності та змагальності, суд не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Об'єднаної палати Касаційного господарського суду Верховного Суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19.
Враховуючи наведене, суд вважає, що витрати на правничу допомогу в розмірі 3500,00 грн підлягають стягненню з відповідача.
Також згідно статті 141 ЦПК України з відповідача на користь позивача слід стягнути судові витрати по сплаті судового збору за позовну заяву в розмірі 2422,40 грн.
З урахуванням викладеного, керуючись статтями 5, 7, 10-13, 19, 23, 76- 81, 89, 133, 141, 209, 210, 213, 228, 229, 258, 259, 263-265, 280-283, 354 ЦПК України, суд
Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінпром Маркет» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , місце проживання зареєстроване за адресою: АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінпром Маркет» (ЄДРПОУ 43311346, місце знаходження: 08200, Київська область, Бучанський район, місто Ірпінь, бульвар Стельмаха Михайла, будинок 9А, офіс 204) заборгованість за договором позики від 07.04.2021 № 1988359 на загальну суму 27 104,00 грн., яка складається з: 8 000,00 грн. - заборгованості за основною сумою боргу; 19 104,00 грн. - заборгованості за відсотками.
Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , місце проживання зареєстроване за адресою: АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінпром Маркет» (ЄДРПОУ 43311346, місце знаходження: 08200, Київська область, Бучанський район, місто Ірпінь, бульвар Стельмаха Михайла, будинок 9А, офіс 204) сплачений судовий збір в розмірі 2 422,40 грн та витрати на професійну правничу допомогу у сумі 3 500,00 грн.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заява про перегляд заочного рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому цим Кодексом. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду до Київського апеляційного суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасники справи можуть отримати інформацію щодо даної справи в мережі Інтернет за веб-адресою сторінки на офіційному веб-порталі судової влади України - https://court.gov.ua/sud1013/ та в Єдиному державному реєстрі судових рішень за посиланням - http://reyestr.court.gov.ua.
Суддя Третяк Я.М.