8-й під'їзд, Держпром, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022
тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41
24 жовтня 2025 року м. ХарківСправа № 911/3076/25
Господарський суд Харківської області у складі:
судді Мужичук Ю.Ю.
Без виклику представників сторін
розглянувши матеріали справи
за позовом Акціонерного товариства "Комерційний банк "Глобус" (Куренівський провулок, 19/5, м. Київ, 04073 код ЄДРПОУ 35591059)
до 1) Товариства з обмеженою відповідальністю «ІНТЕГРАЛ СІСТЕМС» (вул. Чаплинського, 11, м. Обухів, Київська область, 08700, код ЄДРПОУ 37851081) , 2) ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний код НОМЕР_1 ) , 3) ОСОБА_2 ( АДРЕСА_2 , ідентифікаційний код НОМЕР_2 ) , 4) ОСОБА_3 ( АДРЕСА_3 , ідентифікаційний код НОМЕР_3 )
про стягнення коштів
До Господарського суду Київської області надійшла позовна заява (вх. № 1034/25 від 30.09.2025) Акціонерного товариства “Комерційний Банк “Глобус» до 1) Товариства з обмеженою відповідальністю "ІНТЕГРАЛ СІСТЕМС", 2) ОСОБА_1 , 3) ОСОБА_2 та 4) ОСОБА_3 про солідарне стягнення заборгованості у розмірі 23552429,75 грн, що виникла у відповідача-1 за договором про надання гарантії №43784/ЮГ-24 від 11.12.2024, виконання зобов'язань за яким забезпечені порукою відповідачів -2, -3, -4.
Разом з позовною заявою від Акціонерного товариства “Комерційний Банк “Глобус» до Господарського суду Київської області надійшла заява про забезпечення позову (вх.№73/25 від 30.09.2025) про накладання арешту на грошові кошти в межах заявлених позовних вимог, у сумі 23552429,75 грн, які знаходяться на наявних рахунках відповідачів.
Ухвалою Господарського суду Київської області від 01.10.2025 позовну заяву (вх. № 1034/25 від 30.09.2025) Акціонерного товариства “Комерційний Банк “Глобус» до 1) Товариства з обмеженою відповідальністю "ІНТЕГРАЛ СІСТЕМС", 2) ОСОБА_1 , 3) ОСОБА_2 та 4) ОСОБА_3 про солідарне стягнення заборгованості та додані до неї матеріали, разом із заявою про забезпечення позову (вх. №73/25 від 30.09.2025) - передано за територіальною юрисдикцією (підсудністю) до Господарського суду Харківської області.
22.10.2025 матеріали справи 911/3076/25 надійшли до Господарського суду Харківської області.
Судом розглядається заява про забезпечення позову (вх.№73/25 від 30.09.2025) про накладання арешту на грошові кошти в межах заявлених позовних вимог, у сумі 23552429,75 грн, які знаходяться на наявних рахунках відповідачів.
У поданій заяві позивач з метою забезпечення позову Акціонерного товариства “КБ “ГЛОБУС» до Товариства з обмеженою відповідальністю “ІНТЕГРАЛ СІСТЕМС» (код 37851081), ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ), ОСОБА_2 (ідентифікаційний номер НОМЕР_2 ), ОСОБА_3 (ідентифікаційний номер НОМЕР_4 ), про солідарне стягнення заборгованості щодо відшкодування суми Гарантійного платежу за Договором гарантії №43784/ЮГ-24 від 11.12.2024 у розмірі, що складає 23 522 429,75 (двадцять три мільйони п'ятсот двадцять дві тисячі чотириста двадцять дев'ять гривень 75 копійок) просить накласти арешт на грошові кошти в межах заявлених позовних вимог, а саме у сумі 23 522 429,75 (двадцять три мільйони п'ятсот двадцять дві тисячі чотириста двадцять дев'ять гривень 75 копійок), які знаходяться на наявних рахунках ТОВ “ІНТЕГРАЛ СІСТЕМС» (код 37851081), ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ), ОСОБА_2 (ідентифікаційний номер НОМЕР_2 ), ОСОБА_3 (ідентифікаційний номер НОМЕР_4 ).
В обґрунтування заяви про забезпечення позову позивач вказує, що у цій справі невжиття заходів забезпечення позову ставить під обґрунтований сумнів виконання рішення суду та солідарне стягнення з відповідачів заборгованості. Як зазначає позивач, після договірного списання з рахунку 1-го відповідача грошових коштів у розмірі 7 770 398,79 грн (31 081 595,16 грн - 7 770 398,79 грн = 23 311 196,37 грн), Відповідачі зобов'язані солідарно відшкодувати в порядку регресу суму Гарантійного платежу в розмірі 23 311 196, 37 грн. Також, позивачем нараховано та заявлено до стягнення заборгованість по нарахованим процентам - 111 766,01 грн; пеню за несвоєчасне погашення гарантійної суми (основного боргу) - 98 992,75 грн та пеню за несвоєчасне погашення процентів - 474,62 грн, що разом складає 23 522 429,75 (двадцять три мільйони п'ятсот двадцять дві тисячі чотириста двадцять дев'ять гривень 75 копійок).
Позивач вказує, що під час перевірки фінансового стану та платоспроможності 1-го відповідача, йому стало відомо про злісне порушення Відповідачем - 1 п. 6.7. Договору Гарантії, а саме Бенефіціаром було перераховано Принципалу (за заявою Принципала) близько 7 (семи) мільйонів гривень на його рахунки в інших банківських установах, відмінні від тих, що зазначені в договорі між Принипалом та Бенефіціаром.
Також, позивач зазначає, що у Єдиному державному реєстрі судових рішень знайдено 30 документів, в яких згадується юридична особа ТОВ "ІНТЕГРАЛ СІСТЕМС".
Крім того, вказує про вчинення 1-им відповідачем дій направлених на приховання своїх активів після надіслання Позивачем 12.09.2025 року вимог 1-му відповідачу, 2-му відповідачу, 3-му відповідачу, 4-му відповідачу про стягнення коштів в порядку регресу за Гарантією про відшкодування суми Гарантійного платежу, шляхом накладення обтяження на них внаслідок передачі їх 19.09.2025 року в заставу іншій фінансовій установі. В підтвердження вказаних обставин надає копії Витягів з Державного реєстру обтяжень рухомого майна №№99421999, 99413432 від 25.09.2025 року.
Відповідно до ч.1 та 6 ст.140 ГПК України заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи.
Процесуальні підстави для застосування заходів забезпечення позову унормовані у статті 136 Господарського процесуального кодексу України, згідно з положеннями частини 1 якої господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачені статтею 137 цього Кодексу заходи забезпечення позову.
Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду, а також з інших підстав, визначених законом (частина 2 статті 136 Господарського процесуального кодексу України).
Інститут вжиття заходів забезпечення позову є одним із механізмів забезпечення ефективного юридичного захисту.
Приписами пунктів 1 частини 1 ст. 137 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що позов забезпечується, у тому числі, накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб.
Забезпечення позову - це вжиття заходів щодо охорони інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача (пункт 8.8 постанови Великої Палати Верховного Суду від 18.05.2021 у справі № 914/1570/20). Інститут забезпечення позову спрямований проти несумлінних дій відповідача, який може приховати майно, розтратити його, продати, знецінити тощо. Метою вжиття заходів забезпечення позову є уникнення можливого порушення в майбутньому прав та охоронюваних законом інтересів позивача, а також можливість реального виконання рішення суду та уникнення будь-яких труднощів при виконанні у випадку задоволення позову. Подібний висновок викладений у постановах Верховного Суду від 21.03.2024 у справі № 910/15328/23, від 01.05.2023 у справі № 914/257/23, від 06.03.2023 у справі № 916/2239/22.
При вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; ймовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу. Подібний висновок викладений у постановах Верховного Суду від 24.05.2023 у справі № 906/1162/22, від 29.06.2023 у справі № 925/1316/22, від 18.05.2023 у справі № 910/14989/22, від 24.06.2022 у справі № 904/8506/21.
Як зазначав Верховний Суд в постанові від 08.07.2024 у справі №916/143/24:
«3.3.Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення (правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 15.01.2020 у справі №915/1912/19).
3.4.Колегія суддів зазначає, що гарантії справедливого суду діють не тільки під час розгляду справи, але й під час виконання судового рішення. Зокрема тому, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд повинен врахувати, що вжиття відповідних заходів може забезпечити належне виконання рішення про задоволення позову у разі ухвалення цього рішення, а їх невжиття, - навпаки, ускладнити або навіть унеможливити таке виконання (ухвала Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 22.11.2021 у справі №344/14718/20).
3.5.Необхідно розрізняти види (способи) забезпечення позову, які можуть застосовуватись до позовів майнового характеру, а які - для забезпечення немайнових позовних вимог, тобто фактично заходи забезпечення позову можна поділити на майнові та немайнові. Майнові заходи забезпечення мають застосовуватись для забезпечення позовних вимог майнового характеру, тобто таких, де матеріальна позовна вимога виражена саме в грошовій формі в ціні позову в розумінні статті 163 ГПК».
Об'єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у постанові від 03.03.2023 у справі № 905/448/22, розглядаючи питання забезпечення позову у справах про стягнення заборгованості, сформулювала такі висновки:
"п. 21. Умовою застосування заходів забезпечення позову за вимогами майнового характеру є достатньо обґрунтоване припущення, що майно (в тому числі грошові суми, цінні папери тощо), яке є у відповідача на момент пред'явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення.
п. 23. У випадку подання позову про стягнення грошових коштів можливість відповідача в будь-який момент як розпорядитися коштами, які знаходяться на його рахунках, так і відчужити майно, яке знаходиться у його власності, є беззаперечною, що в майбутньому утруднить виконання судового рішення, якщо таке буде ухвалене на користь позивача. За таких умов вимога надання доказів щодо очевидних речей (доведення нічим не обмеженого права відповідача в будь-який момент розпорядитися своїм майном) свідчить про застосування судом завищеного або навіть заздалегідь недосяжного стандарту доказування, що порушує баланс інтересів сторін.
п. 24. Можливість накладення арешту на майно, не обмежуючись грошовими коштами відповідача, в порядку забезпечення позову у спорі про стягнення грошових коштів є для позивача додатковою гарантією того, що рішення суду у разі задоволення позову буде реально виконане та позивач отримає задоволення своїх вимог. У разі задоволення позову у справі про стягнення грошових коштів боржник матиме безумовну можливість розрахуватись із позивачем, за умови наявності у нього грошових коштів у необхідних для цього розмірах, без застосування процедури звернення стягнення на майно боржника. Верховний Суд у складі об'єднаної палати Касаційного господарського суду дійшов висновку про необхідність відступити від висновків щодо застосування, зокрема, статті 137 ГПК України про неможливість накладення арешту на (нерухоме) майно відповідача в порядку забезпечення позову про стягнення коштів, викладених у низці постанов Верховного Суду.
п. 31. За умови неможливості встановити достатність чи недостатність грошових коштів, що належать відповідачу і знаходяться на всіх його рахунках в усіх банківських або інших фінансово-кредитних установах, для задоволення вимог про стягнення суми позову доцільно накласти арешт на майно відповідача саме у межах суми, яка була б достатньою для такого стягнення у випадку недостатності арештованих грошових коштів, тобто лише в межах різниці між сумами ціни позову та арештованих грошових коштів."
Разом з тим, у п. 3.26. постанови Верховного Суду від 8 липня 2024 року у cправі № 916/143/24 висловлено, що стала та актуальна практика Верховного Суду покладає на заявника необхідність обґрунтування підстав, які можуть утруднити чи унеможливити виконання судового рішення у разі задоволення позову (таким обґрунтуванням можуть бути, наприклад, наведення обставин неспівмірно малого розміру статутного капіталу товариства з обмеженою відповідальністю відповідача порівняно зі стягуваною сумою вимог, відсутність інформації про існування у відповідача нерухомого майна, на яке може бути звернуто стягнення, існування великої кількості судових проваджень щодо відповідача, де останній є боржником тощо), однак визначає, що такі обґрунтування не обов'язково мають бути доведеними доказами вчинення боржником дій, спрямованих на утруднення виконання судового рішення (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов'язання тощо).
Предметом спору у цій справі є вимога майнового характеру про солідарне стягнення з відповідачів на користь позивача в порядку регресу за Гарантією про відшкодування суми Гарантійного платежу, що складає 23 311 196,37 грн; заборгованість по нарахованим процентам - 111 766,01 грн; пені за несвоєчасне погашення гарантійної суми (основного боргу) - 98 992,75 грн; пені за несвоєчасне погашення процентів - 474,62 грн.
Суд звертає увагу на те, що питання про обґрунтованість заявлених позовних вимог є предметом дослідження судом під час розгляду спору по суті і не вирішується ним під час розгляду заяви про забезпечення позову (аналогічний висновок викладено у постановах Верховного Суду, зокрема від 17.12.2018 у справі № 914/970/18, від 10.11.2020 у справі № 910/1200/20).
У постанові Верховного Суду від 24.05.2021 у справі №910/3158/20 міститься висновок, що за змістом пункту 1 частини першої статті 137 ГПК, під час розгляду заяви про накладення арешту на майно або грошові кошти суд має виходити з того, що цей захід забезпечення обмежує право особи користуватися та розпоряджатися грошовими коштами або майном, а тому може застосовуватися в справі, у якій заявлено майнову вимогу, а спір вирішується про визнання права (інше речове право) на майно, витребування (передачу) майна, грошових коштів або про стягнення грошових коштів, про що також зазначав Верховний суд в постанові від 08.07.2024 у справі № 916/143/24.
Оцінюючи підстави для вжиття заходів для забезпечення позову у цій справі та подані на їх обґрунтування відповідні докази, суд враховує, що:
Другим, третім та четвертим відповідачами у даній справі є фізичні особи, інформації щодо наявності майна у яких, що могло б покрити гарантійний внесок в розмірі 23 311 196,37 грн; заборгованість по нарахованим процентам - 111 766,01 грн; пені за несвоєчасне погашення гарантійної суми (основного боргу) - 98 992,75 грн; пені за несвоєчасне погашення процентів - 474,62 грн, матеріали справи не містять.
Також судом встановлено, що 1-им відповідачем після надіслання Позивачем 12.09.2025 року вимог про сплату коштів за гарантією виконання зобов'язання за Договором гарантії №43784/ЮГ-24 1-му відповідачу останнім 19.09.2025 було передано в заставу іншій фінансовій установі вантажні та легкові автомобілі, що підтверджується витягами з Державного реєстру обтяжень рухомого майна №№99421999, 99413432 від 25.09.2025 року.
Враховуючи аргументи позивача та надані ним до заяви про забезпечення позову докази, з урахуванням висновків Верховного Суду, викладених в п.23 Постанови від 03.03.2023 у справі № 905/448/22 про те, що вимога надання доказів щодо очевидних речей (доведення нічим не обмеженого права відповідача в будь-який момент розпорядитися своїм майном: як розпорядитися коштами, які знаходяться на його рахунках, так і відчужити майно, яке знаходиться у його власності) свідчить про застосування судом завищеного або навіть заздалегідь недосяжного стандарту доказування, що порушує баланс інтересів сторін, господарський суд погоджується із позивачем, що виконання в майбутньому судового рішення у справі про стягнення грошових коштів, у разі задоволення позовних вимог не тільки ускладнить, а й зробить неможливм виконання рішення суду, оскільки в разі невжиття заходів забезпечення позову відповідачі зможуть вивести з рахунків належні їм грошові кошти.
Відтак, такий захід забезпечення позову як накладення арешту на грошові кошти відповідачів у межах суми 23 522 429,75 грн забезпечить реальне виконання судового рішення у разі задоволення позову.
Тобто, забезпечення позову в даному випадку виступає запорукою виконання рішення суду, в разі задоволення позовних вимог, а тому вимоги про забезпечення позову є співмірним позовним вимогам.
При цьому суд зазначає, що вжиття заходів забезпечення позову не порушує принципів змагальності і процесуального рівноправ'я сторін, оскільки мета забезпечення позову це негайні, проте тимчасові заходи, направлені на недопущення утруднення чи неможливості виконання рішення, а також перешкоджання завдання шкоди позивачу. Заходи забезпечення позову носять тимчасовий характер і зберігають свою дію до вирішення спору по суті.
Окрім того, арешт коштів на рахунках означає, що грошові кошти залишаються у власності відповідачів і знерухомлюються з метою недопущення виведення грошових коштів з рахунків боржників й уникнення виконання судового рішення у майбутньому, якщо судове рішення буде постановлено на користь позивача. Тобто, можливість боржників розпоряджатися грошовими коштами обмежується лише на певний час лише щодо частини коштів, якої стосується спір, що відповідає балансу інтересів позивача та відповідачів.
Відтак, вказаний захід забезпечення позову шляхом арешту коштів на рахунках відповідачів в межах заявлених позовних вимог є адекватним, тобто, співмірним відповідно вимогам, на забезпечення яких він вживається; цей захід забезпечення позову носить тимчасовий характер і зберігає свою дію до вирішення спору по суті, тобто, грошові кошти залишаються у власності відповідача, але можливість боржника розпоряджатись ними обмежується лише на певний час і лише щодо частини коштів, якої стосується спір.
Приймаючи до уваги вищенаведене та зважаючи на всі критерії оцінки щодо застосовування заходів забезпечення позову, суд вважає, що заявлені позивачем заходи забезпечення позову відповідають положенням статей 136, 137 Господарського процесуального кодексу України, вжиття вказаних заходів забезпечення позову не порушує принципів змагальності і процесуальної рівності сторін, оскільки мета забезпечення позову це негайні, проте тимчасові заходи, направлені на недопущення утруднення чи неможливості виконання рішення, а також перешкоджання завдання шкоди заявнику, а відтак суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення заяви позивача про забезпечення позову повністю.
Вирішуючи питання про зустрічне забезпечення, суд враховує положення ст. 141 Господарського процесуального кодексу України, згідно яких суд може вимагати від особи, яка звернулася із заявою про забезпечення позову, забезпечити відшкодування можливих збитків відповідачів, які можуть бути спричинені забезпеченням позову (зустрічне забезпечення).
За умовами ст. 141 Господарського процесуального кодексу України суд може вимагати від особи, яка звернулася із заявою про забезпечення позову, забезпечити відшкодування можливих збитків відповідача, які можуть бути спричинені забезпеченням позову (зустрічне забезпечення). Зустрічне забезпечення, як правило, здійснюється шляхом внесення на депозитний рахунок суду грошових коштів в розмірі, визначеному судом. Розмір зустрічного забезпечення визначається судом з урахуванням обставин справи. Заходи зустрічного забезпечення позову мають бути співмірними із заходами забезпечення позову, застосованими судом, та розміром збитків, яких можуть зазнати відповідачі у зв'язку із забезпеченням позову. В ухвалі про забезпечення позову або про зустрічне забезпечення зазначаються розмір зустрічного забезпечення або інші дії, що повинен вчинити заявник в порядку зустрічного забезпечення. Строк надання зустрічного забезпечення визначається судом та не може перевищувати десяти днів з дня постановлення ухвали про забезпечення позову або ухвали про зустрічне забезпечення, якщо інше не випливає зі змісту заходів зустрічного забезпечення.
У постанові від 19.02.2019 у справі №911/1695/18 Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду вказав, що законом так само не встановлено обов'язку суду вимагати від особи, яка звертається із заявою про забезпечення позову, забезпечити відшкодування можливих збитків відповідача, які можуть бути спричинені забезпеченням позову (частина перша статті 141 ГПК України); відповідна вимога лише може висуватися судом з урахуванням обставин справи, але не визначається як неодмінна умова забезпечення позову.
З урахуванням усіх наявних у справі станом на цей час доказів, суд не вбачає достатніх правових підстав для вжиття зустрічного забезпечення. Разом з тим, це не виключає можливість застосування таких заходів у майбутньому за заявою заінтересованих осіб.
На підставі викладеного та керуючись ст. 136, 137, 140, 233-235 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Заяву Акціонерного товариства “Комерційний Банк “Глобус» про забезпечення позову (вх.№73/25 від 30.09.2025) про накладання арешту на грошові кошти в межах заявлених позовних вимог, у сумі 23552429,75 грн, які знаходяться на наявних рахунках відповідачів - задовольнити.
2. Вжити заходи забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошові кошти в межах заявлених позовних вимог, а саме у сумі 23 522 429,75 (двадцять три мільйони п'ятсот двадцять дві тисячі чотириста двадцять дев'ять гривень 75 копійок), які знаходяться на наявних рахунках ТОВ “ІНТЕГРАЛ СІСТЕМС» (код 37851081), ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ), ОСОБА_2 (ідентифікаційний номер НОМЕР_2 ), ОСОБА_3 (ідентифікаційний номер НОМЕР_4 ).
Дана ухвала відповідно до пункту 2 частини 1 статті 3 Закону України "Про виконавче провадження" є виконавчим документом.
Стягувачем за даною ухвалою є Акціонерне товариство "Комерційний банк "Глобус" (Куренівський провулок, 19/5, м. Київ, 04073 код ЄДРПОУ 35591059).
Боржниками за даною ухвалою є:
- Товариство з обмеженою відповідальністю “ІНТЕГРАЛ СІСТЕМС» (вул. Чаплинського, 11, м. Обухів, Київська область, 08700, код ЄДРПОУ 37851081);
- ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний код НОМЕР_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 );
- ОСОБА_2 ( АДРЕСА_2 , ідентифікаційний код НОМЕР_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 );
- ОСОБА_3 ( АДРЕСА_3 , ідентифікаційний код НОМЕР_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 ).
Ухвала набирає законної сили 24.10.2025 та підлягає негайному виконанню з дня її постановлення.
Ухвала може бути пред'явлена до виконання в порядку, передбаченому Законом України "Про виконавче провадження", в строк до "24" жовтня 2028 року включно.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання і може бути оскаржена шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Східного апеляційного господарського суду в порядку ст.ст. 255-257 ГПК України.
Оскарження ухвали про забезпечення позову не зупиняє її виконання (ч. 8 ст. 140 ГПК України).
Ухвалу підписано 24.10.2025.
Суддя Ю.Ю. Мужичук