8-й під'їзд, Держпром, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022
тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41
"14" жовтня 2025 р. м. ХарківСправа № 922/4209/21
Господарський суд Харківської області у складі:
судді Кононова О.В.
при секретарі судового засідання Зубко Ю.В.
розглянувши заяву Приватного підприємства "Інсам Авто" (вх. №30432 від 24.12.2021) з грошовими вимогами до боржника по справі № 922/4209/21
за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Схід Фінанс"
до про Приватного акціонерного товариства "Слобожанський коксовий завод" визнання банкрутом
За участю:
розпорядника майна - Саутенко С.О.
представника ТОВ "Схід Фінанс" - Шевченка Г.М.
Ухвалою Господарського суду Харківської області від 25.11.2021 відкрито провадження у справі про банкрутство Приватного акціонерного товариства "Слобожанський коксовий завод", код ЄДРПОУ 40457196; визнано розмір вимог ініціюючого кредитора - товариства з обмеженою відповідальністю "Схід Фінанс" у сумі основного боргу 38 868 128,70 грн, у сумі 22700,00 грн. сплаченого судового збору за подачу даної заяви, у сумі 54 000,00 грн. авансування винагороди арбітражного керуючого в справі; введено процедуру розпорядження майном боржника; призначено розпорядником майна Приватного акціонерного товариства "Слобожанський коксовий завод", код ЄДРПОУ 40457196, арбітражного керуючого Капустіна Володимира Володимировича; попереднє засідання призначено на 18.01.2022.
26.11.2021, за номером 67723 на офіційному веб-сайті Вищого господарського суду України в мережі Інтернет оприлюднено оголошення (повідомлення) про відкриття провадження у справі про банкрутство Приватного акціонерного товариства "Слобожанський коксовий завод".
Ухвалою від 29.12.2021 суд прийняв заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Інсам Авто" з грошовими вимогами до боржника та призначив до розгляду в попередньому засіданні. Зобов'язав боржника разом з розпорядником майна розглянути заяву кредитора та письмово повідомити про результати розгляду заявника та суд до дати проведення судового засідання.
Розгляд справи у попередньому судовому засіданні неодноразово відкладався.
Ухвалою господарського суду Харківської області від 08.02.2023 відсторонено арбітражного керуючого Капустіна Володимира Володимировича від виконання обов'язків розпорядника майна Приватного акціонерного товариства "Слобожанський коксовий завод".
Ухвалою від 05.03.2024 суд призначив арбітражну керуючу Жураковську Людмилу Валеріївну (свідоцтво №182 від 13.02.2013) розпорядником Приватного акціонерного товариства "Слобожанський коксовий завод".
22.03.2024 за розпорядженням керівника апарату суду щодо призначення повторного автоматизованого розподілу справи у зв'язку відсутністю повноважень на здійснення правосуддя у судді Яризька В.О., відповідно до пункту 2.3.50 Положення про автоматизовану систему документообігу суду, було призначено повторний автоматизований розподіл справи № 922/4209/21. Згідно Витягу з Протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 22.03.2024 для розгляду справи визначено суддю Кононову О.В.
28.05.2024 до суду від розпорядника майна арбітражної керуючої Жураковської Л.В. надійшла заява (вх. № 13835) про дострокове припинення її повноважень як розпорядника майна Приватного акціонерного товариства "Слобожанський коксовий завод".
Ухвалою від 29.05.2024 суд прийняв до розгляду заяву розпорядника майна арбітражної керуючої Жураковської Л.В. (вх. № 13835 від 28.05.2024) про дострокове припинення її повноважень як розпорядника майна. Призначив проведення попереднього засідання суду та розгляд заяви розпорядника майна арбітражної керуючої Жураковської Л.В. (вх. № 13835 від 28.05.2024) про дострокове припинення її повноважень на "25" червня 2024 р. о(об) 12:40 год.
Ухвалою від 06.08.2024 суд задовольнив заяву розпорядника майна арбітражної керуючої Жураковської Л.В. (вх. № 13835 від 28.05.2024) про дострокове припинення її повноважень як розпорядника майна.
Відсторонив арбітражного керуючого Жураковську Людмилу Валеріївну (свідоцтво №182 від 13.02.2013, адреса : 04119, м.Київ, вул. Деревлянська (колишня вул. Якіра), 18, к/оф №72) від виконання обов'язків розпорядника майна Приватного акціонерного товариства "Слобожанський коксовий завод".
Призначив розпорядником майна Приватного акціонерного товариства "Слобожанський коксовий завод" арбітражного керуючого Саутенка Сергія Олеговича (61166, м. Харків, вул. Кримська, 6, РНОКПП НОМЕР_1 , свідоцтво про право на здійснення діяльності арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора) № 216 від 20.02.2013).
Зобов'язав арбітражного керуючого Жураковську Людмилу Валеріївну (свідоцтво №182 від 13.02.2013) передати всю наявну в неї документацію, пов'язану з процедурою розпорядження майном Приватного акціонерного товариства "Слобожанський коксовий завод" арбітражному керуючому Саутенко С.О. за актом приймання-передачі протягом п'яти днів з дня отримання ухвали суду.
Зобов'язав розпорядника майна арбітражного керуючого Саутенка С.О. виконати у повному обсязі вимоги попередніх ухвал суду, зокрема разом з боржником розглянути заяви кредиторів та письмово повідомити про результати розгляду заявника та суд до дати проведення судового засідання, надати детальний звіт про вчинені дії в процедурі розпорядження з наданням підтверджуючих документів.
В подальшому розгляд справи знову неодноразово відкладався.
08.09.2025 та 13.09.2025 розпорядник майна надав суду повідомлення про розгляд заяви кредитора ТОВ "Інсам Авто" з грошовими вимогами до боржника, в яких зазначив, що у зв'язку з тим, що в межах справи про банкрутство розглядається позовна заява ТОВ "Схід Фінанс" про визнання недійсним договору застави рухомого майна та припинення обтяження, на підставі якого виникли кредиторські вимоги Приватного підприємства "Інсам Авто" до Приватного акціонерного товариства "Слобожанський коксовий завод", арбітражний керуючий Саутенко С.О. повідомляє суд про те, що заява з кредиторськими вимогами Приватного підприємства "Інсам Авто" буде розглянута розпорядником майна після вирішення справи судом.
19.05.2025 розпорядник майна надав суду Доповнення до повідомлення про розгляд заяви кредитора ПП "Інсам Авто" з грошовими вимогами до боржника, в яких зазначив, що грошові вимоги вказаного кредитора у справі № 922/4209/21 не визнаються повністю, оскільки останні не підтверджено право власності на поставлену продукцію, що було обов'язковою умовою договору постачання.
21.05.2025 до суду від ТОВ "Схід Фінанс" надійшла заява (вх. №12299) з письмовими запереченнями щодо грошових вимог ПП "Інсам Авто". В наданих запереченнях представник кредитора зауважив, що заяви кредитора не додано доказів, що вугілля, яке було передане за Договором постачання не є власність ПП "Інсам Авто" оскільки в накладних зазначено саме про власність на вказане вугілля ТОВ "Трейдсістем" та жодних доказів в підтвердження юридичного факту набуття права власності на вказане вугілля до матеріалів справи не додано. Також кредитор в своїх запереченнях зазначає, що особи, які здійснювали листування в підтвердження нібито наявності права власності на спірне вугілля є взаємопов'язаними особами та підконтрольними один одному, в підтвердження чого надає інформацію у вигляді хронологічних даних з державних реєстрів щодо засновників та керівників ПП "Інсам Авто".
05.08.2025 до суду від ТОВ "Схід Фінанс" надійшла заява (вх. №18071) щодо долучення до матеріалів справи Копії дозволів на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами № 6310137900-236 від 07.12.2017.
Від розпорядника майна 05.08.2025 надійшли додаткові пояснення до повідомлення про розгляд заяви кредитора ПП "Інсам Авто" (вх. №18057), в яких розпорядник майна зауважив, що на його запит до ГУ ДПС у Харківській області отримано відповідно листа за вих. № 43277/6/20-40-04-15-11 від 30.07.2025, до якого в електронному вигляді було додано, зокрема, єдиний реєстр податкових накладних податкового зобов'язання за період 2018-2020 років та єдиний реєстр податкових накладних податкового кредиту за періоду 2018-2020 років.
Відповідно даних реєстрів будь-яких податкових накладних в період 2018-2020 років згідно договору постачання вугільної продукції № IA/CKЗ-3007/19 від 30.07.2019 стороною по якому є ПП "Інсам Авто", не зареєстровано, що свідчить про відсутність господарських операцій між ПрАТ "Слобожанський кокосовий завод" та ПП "Інсам Авто" в період 2018-2020 років в межах зазначеного договору.
В судовому засіданні 05.08.2025 присутній представник ПП "Інсам Авто" підтримав вимоги, викладені в заяві, просив визнати вимоги в загальній сумі 54 183 891,23 грн., як вимоги, що забезпечені заставою майна боржника. Проте, зважаючи на заперечення розпорядника майна та представника ТОВ "Схід Фінанс" заявив клопотання про відкладення розгляду заяви з грошовими вимогами ПП "Інсам Авто" для надання додаткових документів в підтвердження грошових вимог з урахуванням заперечень.
В судовому засіданні 05.08.2025 суд задовольнив усне клопотання представника ПП "Інсам Авто" та оголосив перерву в судовому засіданні щодо розгляду заяви з грошовими вимогами ПП "Інсам Авто" до 17.09.2025 до 10:40 год.
При цьому суд зобов'язав представника кредитора ПП "Інсам Авто" за сім днів до судового засідання надати оригінали документів, що додані до заяви з кредиторськими вимогами до боржника в обґрунтування кредиторської заборгованості.
Зобов'язав ПП "Інсам Авто" надати додаткові докази в обґрунтування заяви з грошовими вимогами до боржника з урахуванням заперечень висловлених іншим кредитором та розпорядником майна.
Відповідна ухвала була занесена до протоколу судового засідання.
В судове засідання 17.09.2025 учасники справи не з'явилися, про причини неявки суд не повідомили, про час та місце розгляду справи були повідомлені в установленому законом порядку.
Ухвалою від 17.09.2025 суд вкотре відклав розгляд справи в попередньому засіданні на "14" жовтня 2025 р. о(об) 15:00 год.
Повторно зобов'язав ПП "Інсам Авто" за сім днів до наступного сідання надати оригінали документів, що додані до заяви з кредиторськими вимогами до боржника в обґрунтування кредиторської заборгованості.
Зобов'язав ПП "Інсам Авто" надати додаткові докази в обґрунтування заяви з грошовими вимогами до боржника з урахуванням заперечень висловлених кредитором та розпорядником майна.
Роз'яснив учасникам справи, що вони мають право брати участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду, у тому числі з використанням власних технічних засобів відповідно до ст. 197 ГПК України.
Представник ПП "Інсам Авто" в призначене судове засідання не з'явився, документів, витребуваних ухвалами суду не надав, про причини неявки суд не повідомив, про час та місце розгляду справи був повідомлений в установленому законом порядку.
Розпорядник майна в судовому засіданні зазначив, що ним були розглянуті вимоги ПП "Інсам Авто" та відхилені в повному обсязі.
Представник ТОВ "Схід Фінанс" в судовому засіданні проти вимог ПП "Інсам Авто" заперечував, просив суд їх відхилити з мотивів, викладених раніше в наданих суду запереченнях.
Як вказано у Рішенні Конституційного суду України від 02.11.2004 №15-рп/2004 верховенство права - це панування права в суспільстві. Одним з проявів верховенства права є те, що право не обмежується лише законодавством як однією з його форм, а включає й інші соціальні регулятори, зокрема норми моралі, традиції, звичаї тощо, які легітимовані суспільством і зумовлені історично досягнутим культурним рівнем суспільства. Всі ці елементи права об'єднуються якістю, що відповідає ідеології справедливості, ідеї права, яка значною мірою дістала відображення в Конституції України.
В частині 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, суд вказує на те, що право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондується з обов'язком добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (п. 35 рішення Європейського суду з прав людини від 07.07.1989 у справі "Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії" (Alimentaria Sanders S.A. v. Spain).
Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції (рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі "Смірнова проти України").
Суд зазначає, що питання про те, що певні обставини перешкоджають розгляду справи, вирішуються судом залежно від конкретних обставин справи.
Критерії оцінювання "розумності" строку розгляду справи є спільними для всіх категорій справ (цивільних, господарських, адміністративних чи кримінальних). Це - складність справи, поведінка заявника та поведінка органів державної влади (насамперед, суду). Відповідальність держави за затягування провадження у справі, як правило, настає у випадку нерегулярного призначення судових засідань, призначення судових засідань з великими інтервалами, затягування при передачі або пересиланні справи з одного суду в інший, невжиття судом заходів до дисциплінування сторін у справі, свідків, експертів, повторне направлення справи на додаткове розслідування чи новий судовий розгляд.
Всі ці обставини судам слід враховувати при розгляді кожної справи, оскільки перевищення розумних строків розгляду справ становить порушення прав, гарантованих пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини, а збільшення кількості звернень до Європейського суду з прав людини не лише погіршує імідж нашої держави на міжнародному рівні, але й призводить до значних втрат державного бюджету.
Суд звертає увагу на те, що розгляд справи в попередньому засіданні, зокрема заяви ПП "Інсам Авто" з грошовими вимогами до боржника триває вже понад три роки, а заявникові було надано чимало часу для реалізації свого процесуального права для надання відповідних доказів та обґрунтувань в підтвердження заявлених вимог.
З урахуванням вищенаведеного, приймаючи до уваги, що явка представника ПП Інсам Авто" та інших учасників у справі про банкрутство судом не була визнана обов'язковою, суд вважає за можливе розглянути заяву ПП "Інсам Авто" (вх. № 30432 від 24.12.2021) за наявними у справі матеріалами.
Розглянувши матеріали справи, дослідивши заяву ПП "Інсам Авто" (вх. № 30432 від 24.12.2021) з грошовими вимогами до боржника та надані учасниками справи документи, суд встановив наступне.
30.07.2019 між Приватним Підприємством "Інсам Авто" (код 34682160) (надалі Постачальник) та Приватним Акціонерним Товариством "Слобожанський коксовий завод" (код 40457196) (надалі Покупець) був укладений Договір постачання вугільної продукції № IA/CK3-3007/19 від 30.07.2019 за умовами якого ПП "Інсам Авто" зобов'язалося поставити ПАТ "Слобожанський коксовий завод", а ПрАТ "Слобожанський коксовий завод" прийняти і оплатити згідно умов цього договору вугільний концентрат (далі продукція). Найменування, ціна, кількість, якість, терміни й умови постачання, термін оплати продукції та інші відомості, необхідні для виконання цього договору, зазначаються у Специфікаціях, які є невід'ємною частиною цього договору (п. 1.1. договору).
До матеріалів справи додатна Спеціфікація № 1 до Договору № IA/CK3-3007/19 від 30.07.2019, в якій сторони визначили:
Строк постачання: серпень 2019 р.
Найменування товару: вугілля кам'яне марки "Ж" - жирний (клас 0-100) Виробництва ЗФ "Щербинівська" ТОВ "Донінтервугілля"
Об'єм поставки, тон: 5000 +/- 10%
Ціна (звичайна) за тону без ПДВ, грн.: 3 501,25
Вартість поставки без ПДВ, грн.: 17 506 250,00 грн.
Також в наданій Специфікації № 1 визначені якісні показники як то зола, волога, сірка, летючі та товщина пластичного шару; реквізити Вантажоодержувача ПрАТ "Харківський коксовий завод"; умови сплати та умови постачання.
Також до матеріалів справи додатна Спеціфікація № 2 до Договору № IA/CK3-3007/19 від 30.07.2019, в якій сторони визначили:
Строк постачання: вересень 2019 р.
Найменування товару: вугілля кам'яне марки "Ж" - жирний (клас 0-100) Виробництва ЗФ "Щербинівська" ТОВ "Донінтервугілля"
Об'єм поставки, тон: 4500 +/- 10%
Ціна (звичайна) за тону без ПДВ, грн.: 3 564,16
Вартість поставки без ПДВ, грн.: 16 038 720,00 грн.
Також в наданій Специфікації № 2 визначені якісні показники як то зола, волога, сірка, летючі та товщина пластичного шару; реквізити Вантажоодержувача ПрАТ "Харківський коксовий завод"; умови сплати та умови постачання.
Кредитор в своїй заяві зазначає, що він поставив боржнику визначену в договорі та Специфікаціях продукцію, що з урахуванням послуг з організації та перевезення вказаного вантажу становить загальну суму 35 369 825,57 грн.
До матеріалів заяви додані акти звірок від 30.11.2021 та від 31.12.2019 на вказану суму, підписані обома сторонами та скріплені печатками.
З приводу викладеного, суд вважає за необхідне зазначити наступне.
Статтею 627 Цивільного кодексу України визначено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (стаття 628 ЦК України).
Договір є обов'язковим для виконання сторонами (стаття 628 ЦК України).
Так, дослідивши наданий Договір постачання вугільної продукції № IA/CK3-3007/19 від 30.07.2019, відповідно якого заявлені вимоги до боржника, судом встановлено, що в пункті 1.2. Договору сторони визначили наступну умову: постачальник гарантує, що продукція, яка поставляється за цим договором, належить йому на праві власності і не обтяжена будь - якими зобов'язаннями перед третіми особами.
Пунктом 2.4. Договору передбачено, що Постачальник не пізніше 5-ти днів від дати відвантаження продукції надає Покупцеві наступні документи:
- рахунок на поставлену продукцію - 1 примірник;
- посвідчення про якість на поставлену продукцію від виробника - 1 примірник;
- копії залізничних накладних, завірених вантажовідправником - 1 примірник;
- листи про власність на вугільну продукцію - 1 примірник;
- підписані з свого боку акти прийому-передачі вугільної продукції - 2 примірники.
В підтвердження постачання боржникові продукції, кредитором долучені до матеріалів справи докази відвантаження продукції за 02.08.2019, за 03.08.2019, за 04.08.2019, за 11.08.2019, за 18.08.2019, за 01.09.2019, за 06.09.2019, за 15.09.2019, за 17.09.2025, за 22.09.2019, за 23.09.2019. Так в підтвердження кожної партії відвантаження до матеріалів заяви долучений акт прийому - передачі на певну суму, видаткова накладна на цю суму, посвідчення про якість вугілля, відомість обліку відвантаження (відпустки) вугілля і продуктів вуглезбагачення, залізничні накладні, та листи про власність на вугільну продукцію.
Дослідивши вказані докази, судом встановлено, що в Посвідченнях про якість вугілля, відомостях обліку відвантаження (відпустки) вугілля і продуктів вуглезбагачення та всіх залізничних накладних власником продукції зазначено ТОВ "Трейдсистем".
При цьому ПП "Інсам Авто" до заяви додало листи від ТОВ "Трейдсистем" за вих. № 02/08 від 02.08.2019 року, № 02/08-1 від 02.08.2019 року, № 02/08-2 від 02.08.2019 року, № 03/08 від 03.08.2019 року, № 04/08 від 04.08.2019 року, № 11/08 від 11.08.2019 року, № 18/08 від 18.08.2019 року, № 01/09 від 01.09.2019 року, № 06/09 від 06.09.2019 року, № 15/09 від 15.09.2019 року, № 17/09 від 17.09.2019 року, № 23/09 від 23.09.2019 року, в яких зазначено, що директор ТОВ "Трейдсистем" Афєндіков Ю.В. повідомляє, що вугілля кам'яне, яке відвантажене з Філії ЗФ "Щербинівська" ТОВ "Донінтервугілля" є власністю ПП "Інсам Авто".
Суд зазначає, що виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.
Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 3 Закону України "Про залізничний транспорт" законодавство про залізничний транспорт загального користування складається із законів України «Про транспорт», «Про особливості утворення акціонерного товариства залізничного транспорту загального користування», цього Закону, Статуту залізниць України, який затверджується Кабінетом Міністрів України, та інших актів законодавства України.
Нормативно-правові акти, що визначають порядок і умови перевезень, користування засобами залізничного транспорту загального користування, безпеки руху, охорони праці, забезпечення громадського порядку, перетину залізничних колій іншими видами транспорту і комунікаціями, пожежної безпеки, санітарні норми та правила на залізничному транспорті України, є обов'язковими для всіх юридичних і фізичних осіб на території України.
Відповідно до ч. 2 ст. 908 та ст. 920 Цивільного кодексу України, умови перевезення вантажів окремими видами транспорту, а також відповідальність суб'єктів господарювання за цими перевезеннями визначаються кодексами, законами, транспортними статутами та іншими нормативно-правовими актами.
Згідно з ч. 1 ст. 2 Статуту залізниць України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 06.04.1998 № 457 (з наступними змінами та доповненнями), Статут залізниць України (далі Статут) визначає обов'язки, права і відповідальність залізниць, а також підприємств, організацій, установ і громадян, які користуються залізничним транспортом.
Відповідно до ст. 5 Статуту на підставі цього Статуту Мінтранс затверджує:
а) Правила перевезень вантажів (далі Правила);
б) Технічні умови навантаження і кріплення вантажів;
в) Правила перевезення пасажирів, багажу, вантажобагажу та пошти залізничним транспортом України;
г) інші нормативні документи.
Нормативні документи, що визначають порядок і умови перевезень, користування засобами залізничного транспорту, безпеки руху, охорони праці, громадського порядку, перетину залізничних колій іншими видами транспорту і комунікаціями, пожежної безпеки, санітарні норми та правила на залізничному транспорті, є обов'язковими для всіх юридичних і фізичних осіб на території України.
Згідно з абз. 9 ст. 6 Статуту накладна основний перевізний документ встановленої форми, оформлений відповідно до цього Статуту та Правил і наданий залізниці відправником разом з вантажем. Накладна є обов'язковою двосторонньою письмовою формою угоди на перевезення вантажу, яка укладається між відправником та залізницею на користь третьої сторони одержувача. Накладна супроводжує вантаж на всьому шляху перевезення до станції призначення.
Згідно зі ст. 23 Статуту відправники повинні надати станції навантаження на кожне відправлення вантажу заповнену накладну (комплект перевізних документів).
Станція призначення видає накладну одержувачу разом з вантажем.
Дата приймання і видачі вантажу засвідчується на накладній календарним штемпелем станції.
Для посвідчення прийняття вантажу до перевезення станція видає відправнику квитанцію.
Форма накладної і порядок її заповнення, а також форма квитанції затверджуються Мінтрансом.
Відповідно до абз. 1 п. 1.1 Правил оформлення перевізних документів, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 21.11.2000 № 644 (у редакції наказу Міністерства інфраструктури України від 08.06.2011 № 138), зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 24.11.2000 за № 863/5084 (далі Правила оформлення перевізних документів), на кожне відправлення вантажу, порожніх власних, орендованих вагонів та контейнерів відправник надає станції відправлення перевізний документ (накладну) за формою, наведеною у додатку 1 до цих Правил. У разі пред'явлення до перевезення вантажу груповою відправкою або маршрутом відправник додає до накладної відомість вагонів (додаток 2 до цих Правил) або відомість вагонів і контейнерів, що перевозяться маршрутом (групою) за накладною (додаток 4 до Правил перевезення вантажів в універсальних контейнерах, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 20.08.2001 № 542, зареєстрованих у Міністерстві юстиції України 10.09.2001 за № 798/5989).
Накладна згідно з цими Правилами може оформлятися і надаватися в електронному вигляді (із накладенням електронного цифрового підпису (далі - ЕЦП)). Порядок здійснення електронного документообігу під час перевезення вантажів залізничним транспортом у внутрішньому сполученні регламентується додатком до договору про організацію перевезень вантажів і проведення розрахунків за перевезення та надані залізницею послуги.
Оформлення перевізних документів для військових вантажів здійснюється за спеціальними інструкціями, а для небезпечних вантажів - згідно з Правилами перевезення небезпечних вантажів, затвердженими наказом Міністерства транспорту та зв'язку України від 25.11.2008 № 1430, зареєстрованими в Міністерстві юстиції України 26.02.2009 за № 180/16196 (далі - Правила перевезення небезпечних вантажів).
Електронний перевізний документ та його паперова версія мають однакову юридичну силу.
Пунктом 1.2. Накладна є обов'язковою двосторонньою письмовою формою угоди на перевезення вантажу, яка укладається між відправником та залізницею на користь третьої сторони - одержувача. Накладна одночасно є договором застави вантажу для забезпечення гарантії внесення належної провізної плати та інших платежів за перевезення. Накладна супроводжує вантаж на всьому шляху перевезення до станції призначення, де видається одержувачу разом з вантажем.
Для підтвердження приймання вантажу до перевезення один примірник накладної в паперовому вигляді з присвоєним їй номером і датою приймання вантажу надається відправнику. Порядок підтвердження приймання вантажу до перевезення за електронною накладною (із накладенням ЕЦП) визначається договором між вантажовласником і залізницею.
Накладна заповнюється відправником із застосуванням автоматизованих систем залізничного транспорту України або програмних засобів, здатних забезпечити роботу з електронними перевізними документами згідно з установленим форматом, та у разі її оформлення в паперовому вигляді роздруковується на бланку, виготовленому на білому папері формату А4 у трьох примірниках, один із яких після оформлення приймання вантажу до перевезення станцією відправлення видається відправникові вантажу та є квитанцією для приймання вантажу до перевезення, другий і третій передаються з вантажем на станцію призначення. Технічні характеристики паперу, призначеного для оформлення накладної, повинні забезпечувати придатність для роздруківки на принтері, а також якісне проставлення відміток залізниці на всьому шляху перевезення. Накладна у паперовому вигляді є відображенням її електронної копії, яка обов'язково надається на станцію відправлення одночасно з накладною у паперовому вигляді.
Накладна в електронному вигляді (далі - електронна накладна) складається у формі електронної реєстрації даних, які можуть бути трансформовані у письмовий запис. Засоби, що використовуються для реєстрації та обробки даних, повинні відповідати вимогам законодавства.
Порядок обміну електронною накладною між відправником та залізницею, а також залізницею та одержувачем зазначається в договорі між вантажовласником і залізницею. У разі внесення змін до електронної накладної попередні дані зберігаються.
Заповнення накладної здійснюється відправником, залізницею, одержувачем згідно з поясненнями, наведеними у додатку 3 до цих Правил.
До накладної можуть додаватися додаткові супровідні документи та документи дозвільного характеру на відправлення вантажу контролюючих органів, необхідність одержання яких передбачена законами України. У разі оформлення перевізного документа в електронному вигляді (з накладенням електронного цифрового підпису) супровідні документи додаються в електронному вигляді (виготовлені за допомогою сканера тощо). При цьому оригінали супровідних документів в паперовому вигляді направляються відправником безпосередньо одержувачу.
Пунктом 1.3. Правил визначено, що усі відомості, передбачені формою бланка перевізного документа, повинні бути внесені відправником у відповідні графи. Виправлення не допускаються; у разі необхідності зміни відомостей, унесених до перевізного документа, відправник зобов'язаний заповнити новий перевізний документ. Зміни, які вносяться до перевізного документа залізницею, засвідчуються посадовою особою залізниці із зазначенням дати та найменування станції, на якій внесено зміни.
Тобто саме вантажна залізнична накладна є первинним документом в підтвердженняя укладення обо'язкової письмової форми угоди на перевезення вантажу.
Як вже зазначалось судом, кредитором ПП "Інсам Авто" в підтвердження постачання товару додані залізничні накладні, в яких власником вугілля зазначено ТОВ "Трейдсістем".
Аналізуючи зазначені докази, суд звертається до приписів ч. 3 ст. 45 Кодексу України з процедур банкрутства, відповідно яких заява кредитора має містити, серед іншого, виклад обставин, що підтверджують вимоги до боржника, та їх обґрунтування.
Відповідно до ч. 4 ст. 236 ГПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Так у постанові від 01.03.2023 у справі № 902/221/22 Верховний Суд зазначив про те, що під час розгляду заявлених до боржника кредиторських вимог, у тому числі у справі про неплатоспроможність фізичної особи, суд має з'ясовувати правову природу таких вимог, надати правову оцінку доказам поданим заявником на підтвердження його вимог до боржника, аргументам та запереченням боржника чи інших кредиторів щодо задоволення таких вимог, перевірити дійсність заявлених вимог, з урахуванням чого встановити наявність підстав для їх визнання чи відхилення (повністю або частково).
Поряд з цим, у питанні порядку розгляду кредиторських вимог у справі про банкрутство та ролі й обов'язків суду на цій стадії судова палата для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду враховує усталені правові висновки Верховного Суду, що полягають у такому:
- заявник сам визначає докази, які, на його думку, підтверджують заявлені вимоги; проте, обов'язок надання правового аналізу поданих кредиторських вимог, підстав виникнення грошових вимог кредиторів до боржника, їх характеру, встановлення розміру та моменту виникнення цих грошових вимог, покладений на господарський суд, який здійснює розгляд справи про банкрутство. Під час розгляду заявлених грошових вимог суд користується правами та повноваженнями, наданими йому процесуальним законом; суд самостійно розглядає кожну заявлену грошову вимогу, перевіряє її відповідність чинному законодавству та за результатами такого розгляду визнає або відхиляє частково чи повністю грошові вимоги кредитора (постанова від 26.02.2019 у справі № 908/710/18);
- у попередньому засіданні господарський суд зобов'язаний перевірити та надати правову оцінку усім вимогам кредиторів до боржника незалежно від факту їх визнання чи відхилення боржником. Заявлені до боржника грошові вимоги конкурсних кредиторів можуть підтверджуватися первинними документами (угодами, накладними, рахунками, актами виконаних робіт тощо), що свідчать про цивільно-правові відносини сторін та підтверджують заборгованість боржника перед кредитором, або рішенням юрисдикційного органу, до компетенції якого віднесено вирішення такого спору (постанова від 26.02.2019 у справі № 908/710/18);
- на стадії звернення кредиторів з вимогами до боржника та розгляду зазначених вимог судом принципи змагальності та диспозитивності у справі про банкрутство проявляються у наданні заявником відповідних документів на підтвердження своїх кредиторських вимог та заперечень боржника та інших кредиторів проти них (постанова від 23.04.2019 у справі №910/21939/15);
- покладення обов'язку доказування обґрунтованості відповідними доказами своїх вимог до боржника саме на кредитора не позбавляє його права на власний розсуд подавати суду ті чи інші докази, що дозволяє суду застосовувати принцип диспозитивності господарського судочинства та приймати рішення про визнання чи відмову у визнанні вимог кредитора, виходячи з тієї сукупності доказів, яка надана кредитором-заявником грошових вимог. Законодавцем у справах про банкрутство обов'язок доказування обґрунтованості вимог кредитора певними доказами покладено на заявника грошових вимог, а предметом спору в даному випадку є вирішення питання про належне документальне підтвердження цих вимог кредитором-заявником. У випадку ненадання заявником-кредитором сукупності необхідних документів на обґрунтування своїх вимог, суд у справі про банкрутство відмовляє у визнанні таких вимог та включенні їх до реєстру вимог кредиторів. Надані кредитором докази мають відповідати засадам належності (стаття 76 ГПК України), допустимості (стаття 77 ГПК України), достовірності (стаття 78 ГПК України) та вірогідності (стаття 79 ГПК України). Комплексне дослідження доказів на предмет їх відповідності законодавчо встановленим вимогам є сутністю суддівського розсуду на стадії встановлення обсягу кредиторських вимог у справі про банкрутство. У випадку ненадання заявником-кредитором сукупності необхідних документів на обґрунтування своїх вимог, суд у справі про банкрутство відмовляє у визнанні таких вимог та включенні їх до реєстру вимог кредиторів (постанова від 27.08.2020 у справі № 911/2498/18);
- розглядаючи кредиторські вимоги суд в силу норм статей 45-47 КУзПБ має належним чином дослідити сукупність поданих заявником доказів (договори, накладні, акти, судові рішення, якими вирішено відповідний спір тощо), перевірити їх, надати оцінку наявним у них невідповідностям (за їх наявності), та аргументам, запереченням щодо цих вимог з урахуванням чого з'ясувати чи є відповідні докази підставою для виникнення у боржника грошового зобов'язання (постанова від 21.10.2021 у справі № 913/479/18);
- використання формального підходу при розгляді заяви з кредиторськими вимогами та визнання кредиторських вимог без надання правового аналізу поданій заяві з кредиторськими вимогами, підстав виникнення грошових вимог кредиторів до боржника, їх характеру, встановлення розміру та моменту виникнення цих грошових вимог створює загрозу визнання судом у справі про банкрутство фіктивної кредиторської заборгованості до боржника. Наведене порушує права кредиторів у справі про банкрутство з обґрунтованими грошовими вимогами. Для унеможливлення загрози визнання судом у справі про банкрутство фіктивної кредиторської заборгованості до боржника, суду слід розглядати заяви з кредиторськими вимогами з застосуванням засад змагальності сторін у справі про банкрутство у поєднанні з детальною перевіркою підстав виникнення грошових вимог кредиторів до боржника, їх характеру, розміру та моменту виникнення. У разі виникнення обґрунтованих сумнівів сторін у справі про банкрутство щодо обґрунтованості кредиторських вимог, на заявника кредиторських вимог покладається обов'язок підвищеного стандарту доказування задля забезпечення перевірки господарським судом підстав виникнення таких грошових вимог, їх характеру, встановлення розміру та моменту виникнення цих грошових вимог (постанова від 07.08.2019 у справі № 922/1014/18);
- сутність підвищеного стандарту доказування у справах про банкрутство полягає, зокрема, в такому: перевірка обґрунтованості та розміру вимог кредиторів здійснюється судом незалежно від наявності розбіжностей щодо цих вимог між боржником та особами, які мають право заявляти відповідні заперечення, з одного боку, та кредитором, що заявив грошові вимоги до боржника, з іншого боку; при визнанні вимог кредиторів у справі про банкрутство слід виходити з того, що визнаними можуть бути лише вимоги, щодо яких подано достатні докази наявності та розміру заборгованості; під час розгляду заяви кредитора з грошовими вимогами до боржника у справі про банкрутство визнання боржником або арбітражним керуючим обставин, якими кредитор обґрунтовує свої вимоги (частина перша статті 75 ГПК України), саме по собі не звільняє іншу сторону від необхідності доведення таких обставин в загальному порядку (постанова від 22.12.2022 у справі № 910/14923/20).
Така судова практика є сталою при застосуванні статей 45-47 Кодексу України з процедур банкрутства, що містять правове регулювання порядку звернення кредиторів із заявами з грошовими вимогами до боржника у справі про банкрутство та порядку розгляду цих заяв судом.
Відтак нормами КУзПБ та ГПК України обов'язок доведення підставності та правомірності заявлених грошових вимог покладено на кредитора.
А тому саме на кредитора покладений обов'язок доказування наявності кредиторських вимог у справі про банкрутство, який передбачає подання сукупності документів, які дозволять суду переконатися в обґрунтованості грошових вимог кредитора. А неподання такої сукупності документів може мати наслідком відмову суду у визнанні спірних вимог кредитора (постанова Верховного Суду від 01.12.2022 у справі № 918/1154/21).
Наявність/відсутність заперечень боржника, розпорядника майна та/або інших кредиторів проти визнання грошових вимог кредитора, вимоги якого є предметом судового розгляду, не змінюють та не скасовують визначеного законом в частині першої статті 45 Кодексу України з процедур банкрутства обов'язку кредитора довести підставність та правомірність заявлених ним грошових вимог всією сукупністю належних та допустимих доказів (постанова Верховного Суду від 13.06.2023 у справі № 904/6032/21).
Так, при розгляді заяви ПП "Інсам Авто" в судовому засіданні 05.08.2025 розпорядником майна та представником ТОВ "Схід Фінанс" були висловлені заперечення щодо вимог кредитора, а також поставлено під сумнів взагалі здійснення вказаних поставок та достовірність доказів, що додані кредитором до заяви з вимогами.
Відповідно ч. 1,2 ст. 73 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
У разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов'язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою.
У разі подання заяви про те, що доданий до справи або поданий до суду учасником справи для ознайомлення документ викликає сумнів з приводу його достовірності або є підробленим, особа, яка подала цей документ, може просити суд до закінчення підготовчого засідання виключити його з числа доказів і розглядати справу на підставі інших доказів (ч. 11 ст. 80 ГПК України).
Враховуючи вищезазначені норми та спірність вимог, в судовому засіданні 05.08.2025 суд задовольнив усне клопотання представника ПП "Інсам Авто" та оголосив перерву в судовому засіданні для наданні відповідних додаткових доказів в обґрунтування викладених заперечень. При цьому суд зобов'язав представника кредитора ПП "Інсам Авто" за сім днів до судового засідання надати оригінали документів, що додані до заяви з кредиторськими вимогами до боржника в обґрунтування кредиторської заборгованості, а також зобов'язав ПП "Інсам Авто" надати додаткові докази в обґрунтування заяви з грошовими вимогами до боржника з урахуванням заперечень висловлених кредитором та розпорядником майна.
До суду від представника кредитора ПП "Інсам Авто" 07.08.2025 надійшло клопотання про надання копії відеозапису судового засідання та надання можливості ознайомитися з матеріалами справи, в якому він повідомляє, що надасть додатково докази сплати судового збору да видачу такої копії.
Проте ПП "Інсам Авто" не направило до суду уповноважену особу для ознайомлення з матеріалами справи відповідно поданої заяви та не надало доказів сплати судового збору за видачу копії відеозапису судового засідання від 05.08.2025.
В подальшому, витребувані судом докази кредитором ПП "Інсам Авто" не були надані, в судове засідання 17.09.2025 учасники справи не з'явилися, про причини неявки суд не повідомили, ухвалою від 17.09.2025 суд вкотре відклав розгляд справи в попередньому засіданні та повторно зобов'язав ПП "Інсам Авто" надати оригінали документів, що додані до заяви з кредиторськими вимогами до боржника в обґрунтування кредиторської заборгованості та додаткові докази в обґрунтування заяви з грошовими вимогами до боржника з урахуванням заперечень висловлених кредитором та розпорядником майна.
Але, ПП "Інсам Авто" на виконання вимог суду не надало витребуваних документів .
З урахуванням наведеного, враховуючи подану суду ПП "Інсам Авто" сукупність доказів, суд доходить висновку, що кредитором не надано доказів, в підтвердження факту здійснення поставки власного вугілля на виконання умов Договору за залізничними накладними, які додані в підтвердження таої поставки.
Враховуючи, що така накладна є підтвердженням укладання з перевізником обов'язковоої двосторонньої письмової форми угоди на перевезення вантажу, визначення в них власником ТОВ "Трейдсистем" ставить під сумнів право власності кредитора на поставлене вугілля, а само по собі формулювання в листах наданих до заяви "вважати продукцію продукцією ПП "Інсам Авто", не підтверджує факт набуття права власності на неї та не дає можливості достеменно встановити хто є реальним кредитором по відношенню до боржника.
В своїй заяві кредитор наполягав на тому факті, що його вимоги є забезпеченими, оскільки між сторонами укладався Договір застави рухомого майна від 22.10.2019, посвідчений приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Мошковською Н.М. та зареєстрований в реєстрі за № 1557.
Суд також вважає за необхідне звернути увагу на той факт, що рішенням Господарського суду Харківської області від 19.07.2024 у справі № 922/4209/21 (922/721/22) позовну заяву ТОВ "Схід Фінанс" задоволено, визнано недійсним Договір застави рухомого майна від 22.10.2019 року, укладений між Приватним підприємством "Інсам Авто" та Приватним Акціонерним Товариством "Слобожанський коксовий завод", посвідчений приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Мошковською Н.М. та зареєстрований в реєстрі за № 1557.
Припинено обтяження рухомого майна зареєстроване 22.10.2019 в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна за № 27131846 щодо об'єкта обтяження Коксової батареї № 4-БИС, інвентарний номер № 2221, боржник Приватне акціонерне товариство "Слобожанський коксовий завод"; обтяжувач Приватне підприємство "Інсам Авто"; розмір основного зобов'язання: 35 369 825,57 грн., вчинене на підставі Договору застави рухомого майна від 22.10.2019 року, посвідченого приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Мошковською Н.М. та зареєстроване в реєстрі за № 1557».
ПП "Інсам Авто", не погоджуючись із зазначеним судовим рішенням, зверталось до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просило скасувати рішення Господарського суду Харківської області від 19.07.2024 у справі № 922/4209/21 (922/721/22).
Постановою Східного апеляційного господарського суду від 26.11.2024 апеляційну скаргу ПП "Інсам Авто" залишено без задоволення. Рішення Господарського суду Харківської області від 19.07.2024 року у справі № 922/4209/21 (922/721/22) залишено без змін.
ПП "Інсам Авто", не погоджуючись із зазначеним судовим рішенням, звернулось до Верховного Суду у складі Касаційного господарського суду з касаційною скаргою, у якій заявлено вимогу скасувати рішення Господарського суду Харківської області від 19.07.2024 та постанову Східного апеляційного господарського суду від 26.11.2024 у справі № 922/4209/21 (922/721/22), та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.
Постановою Верховного Суду у складі Касаційного господарського суду від 09.04.2025 касаційну скаргу ПП "Інсам Авто" залишено без задоволення.
Рішення Господарського суду Харківської області від 19.07.2024 та постанову Східного апеляційного господарського суду від 26.11.2024 у справі № 922/4209/21 (922/721/22) залишено без змін.
Так, враховуючи, що Договір застави рухомого майна від 22.10.2019, укладений між ПП "Інсам Авто" та ПрАТ "Слобожанський коксовий завод", посвідчений приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Мошковською Н.М. та зареєстрований в реєстрі за № 1557 визнано недійсним та скасовано обтяження рухомого майна зареєстроване 22.10.2019 в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна за № 27131846, наразі вимоги ПП "Інсам Авто" не можуть вважатися забезпечені заставою майна.
Відповідно ч. 1 ст. 2 ГПК України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.
Суд та учасники судового процесу зобов'язані керуватися завданням господарського судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.
Основними засадами (принципами) господарського судочинства є зокрема: верховенство права; диспозитивність; обов'язковість судового рішення; розумність строків розгляду справи судом; неприпустимість зловживання процесуальними правами, тощо.
Проте, попри наявність рішення суду про визнання недійсним Договору застави, яке залишено в силі касаційною інстанцією, тобто набрало законної сили та наразі вже не підлягає оскарженню, представник ПП "Інсам Авто" під час всього судового розгляду наполегливо просив визнати заявлені вимоги до боржника як забезпечені заставою.
Згідно з частиною 1 статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Статтею 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Відповідно до частини 1 статті 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
За приписами частини 1 статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Згідно ст. 129 Конституції України, до основних засад судочинства відносяться, зокрема, рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
З урахуванням викладеного суд дійшов висновку, що грошові вимоги ПП "Інсам Авто", які виникли внаслідок невиконання боржником вимог Договору постачання вугільної продукції № IA/CKЗ-3007/19 від 30.07.2019 не підтверджені належними та допустимими доказами, тому визнає є їх обґрунтованими та відмовляє в їх задоволенні.
Щодо вимог про визнання нарахованих сум пені, інфляційних та річних на суму несплаченої продукції, суд також відмовляє в їх задоволенні, оскільки вони є похідними від суми основного зобов'язання, яке суд визнав необґрунтованим.
У справі "Трофимчук проти України" Європейський суд з прав людини зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід.
На підставі зазначеного, оцінивши за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів щодо їх належності, допустимості та достовірності, суд дійшов висновку, що заява ПП "Інсам Авто" (вх. № 30432 від 24.12.2021) з грошовими вимогами до боржника ПАТ "Слобожанський коксовий завод" є необґрунтованою а заявлені грошові вимоги недоведеними, у зв'язку з чим не підлягає задоволенню.
Керуючись ст. ст. 1, 2, 45, 47 Кодексу України з процедур банкрутства , ст. ст. 14, 73, 74, 232-235 Господарського процесуального кодексу України, суд
Відмовити в задоволенні заяви Приватного підприємства "Інсам Авто" (. № 30432 від 24.12.2021) з грошовими вимогами до боржника ПАТ "Слобожанський коксовий завод".
Відхилити грошові вимоги Приватного підприємства "Інсам Авто".
Ухвала набирає законної сили з моменту її оголошення та не може бути оскаржена окремо від ухвали господарського суду, постановленої за результатами попереднього засідання.
Ухвала підписана 24.10.2025 (враховуючи тривалі повітряні тривоги, постійні обстріли міста Харкова та періодичну відсутність електропостачання в регіоні).
Суддя Кононова О.В.