65119, м. Одеса, просп. Шевченка, 29, тел.: (0482) 307-983, e-mail: inbox@od.arbitr.gov.ua
веб-адреса: http://od.arbitr.gov.ua
"16" жовтня 2025 р.м. Одеса Справа № 916/1893/25
Господарський суд Одеської області у складі: судді Цісельського О.В.,
за участю секретаря судового засідання Лінник І.А.,
за участю представників:
від позивача: не з'явився,
від відповідача 1: не з'явився,
від відповідача 2: не з'явився,
від відповідача 3: не з'явився,
від відповідача 4: не з'явився,
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу № 916/1893/25
за позовом: Акціонерного товариства «Креді Агріколь Банк» (01024, м. Київ, вул. Чикаленка Євгена, № 42/4)
до відповідачів: 1) Приватного підприємства «Лек-Стар» (75032, Херсонська обл., Білозерський р-н, с. Дар'ївка, вул. Соборна, № 187),
2) ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ),
3) Приватного підприємства «Євроком Плюс» (73000, м. Херсон, вул. Михайлівська, № 18, оф. 409),
4) Дочірнього підприємства «Сам Оіл Трейд» (75302, Херсонська обл., Білозерський р-н, с. Дар'ївка, вул. Жовтнева, № 187)
про стягнення заборгованості в розмірі 42 722 806,40 грн та звернення стягнення на майно,
1.Короткий зміст позовних вимог та заперечень.
Акціонерне товариство «Креді Агріколь Банк» звернулося до Господарського суду Одеської області із позовною заявою до Приватного підприємства «Лек-Стар», ОСОБА_1 , Приватного підприємства «Євроком Плюс» та Дочірнього підприємства «Сам Оіл Трейд» , в якій просить суд:
- стягнути солідарно з Приватного підприємства «Лек-Стар», Приватного підприємства «Євроком Плюс» та ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Креді Агріколь Банк» заборгованість за договором про надання банківських послуг № 107/2726099 від 23.06.2021, яка станом на 28.04.2025 становить 42 722 806,40 грн;
- в рахунок погашення заборгованості ПП «Лек-Стар» перед АТ «Креді Агріколь Банк» за договором про надання банківських послуг № 107/2726099 від 23.06.2021, яка станом на 28.04.2025 становить 42 722 806,40 грн, звернути стягнення на нерухоме майно, а саме: майновий комплекс, розташований за адресою: Херсонська обл., Білозерський р-н, с. Дар'ївка, вул. Соборна, буд. 187 (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 1680575365203, номер запису про право власності: 28662082), який належить на праві власності ДП «Сам Оіл Трейд» шляхом реалізації предмета іпотеки через проведення електронного аукціону за ціною, яка буде визначена при його примусовому виконанні на рівні, не нижчому за звичайні ціни на такий вид майна на підставі оцінки, проведеної суб'єктом оціночної діяльності або незалежним експертом на стадії оцінки майна під час проведення виконавчих дій;
- в рахунок погашення заборгованості ПП «Лек-Стар» перед АТ «Креді Агріколь Банк» за договором про надання банківських послуг № 107/2726099 від 23.06.2021, яка станом на 28.04.2025 становить 42 722 806,40 грн, звернути стягнення на рухоме майно, а саме 49 одиниць обладнання, що забезпечує функціонування майнового комплексу, розташованого за адресою: Херсонська обл., Білозерський р-н, с. Дар'ївка, вулиця Соборна, будинок 187, яке є сучасним силосним елеваторним комплексом з потужністю по одночасному зберіганню 6000 т, 1995 року випуску та яке належить на праві власності ДП «Сам Оіл Трейд» шляхом його реалізації на публічних торгах у межах процедури виконавчого провадження, передбаченої Законом України «Про виконавче провадження» з початкової ціною реалізації, визначеної в ході виконавчого провадження суб'єктом оціночної діяльності відповідно до норм чинного законодавства України.
Так, позивач вказує, що 23.06.2021 між АТ «Креді Агріколь Банк» та ПП «Лек-Стар» було укладено договір про надання банківських послуг № 107/2726099, за умовами якого позичальнику було надано кредитні кошти у гривні.
За ствердженням позивача, відповідно до діючої в рамках п. 14.1 кредитного договору кредитної лінії, згідно з кредитним заявками позичальника банком виконано зобов'язання по наданню кредиту в загальній сумі 40000000,00 грн, а відтак зобов'язання за кредитним договором ним виконані в повному обсязі та надано відповідачу-1 в користування грошові кошти в межах суми ліміту.
Крім того, позивач пояснює, що 23.06.2021 на забезпечення виконання відповідачем-1 умов кредитного договору, між позивачем і Агаєвим Е.А та між позивачем і ПП «Євроком Плюс» були укладені договори поруки № 133/107/2726099 та № 122/107/2726099 відповідно, за умовами яких відповідачі 2 та 3 поручились перед позивачем за повне та своєчасне виконання боргових зобов'язань відповідачем-1.
В свою чергу, як повідомляє позивач, 12.07.2021 на забезпечення виконання відповідачем-1 умов кредитного договору між ним та ДП «Сам Оіл Тейд» було укладено договір іпотеки № 168/107/2726099, предметом якого є майновий комплекс, розташований за адресою: Херсонська обл., Білозерський р-н, с. Дар'ївка, вул. Соборна, буд. 187, на земельній ділянці із кадастровим номером 6520381000:02:001:0086 з цільовим призначенням «для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємств переборної, машинобудівної та іншої промисловості» та яка перебуває у постійному користуванні у відповідача-4.
Позивач додає, що відповідно до п. 14.2 договору іпотеки на земельній ділянці також розташовується обладнання, що забезпечує функціонування об'єктів нерухомого майна, зазначених в п. 14.1. договору іпотеки у їх сукупності, як виробничої ділянки «Елеватор зберігання». Фактично це сучасний силосний елеваторний комплекс з потужністю по одночасному зберіганню 6000 т, 1995 року випуску.
Водночас, як зазначає позивач, в порушення умов кредитного договору та вимог чинного законодавства України, а саме ст. ст. 525, 526, 530, 1049, 1054 Цивільного кодексу України, відповідачі не виконали боргові зобов'язання в частині сплати процентів за користування грошовими коштами, як то визначено умовами розділів 3 та 14 договору та не повернули позивачу суму кредиту до дат, які було визначено у кредитних заявках, у зв'язку з чим загальна сума заборгованості відповідача за кредитним договором станом на 28.04.2025 становить 42722806,40 грн.
Посилаючись на вимоги чинного законодавства, а також враховуючи факт невиконання відповідачами своїх зобов'язань за кредитним договором, договорами поруки та та договором іпотеки, позивач вважає, що має право достроково вимагати повернення всієї суми кредиту та нарахованих процентів.
Щодо об'єднання позовних вимог про стягнення заборгованості та звернення стягнення на майно позивач, посилаючись на правові висновки Великої Палати Верховного Суду, зауважив, що оскільки позовні вимоги у цій справі є однорідними та нерозривно пов'язаними з обов'язком належного виконання основного зобов'язання за кредитним договором, тому ефективний судовий захист прав та інтересів позивача буде можливим за умови розгляду цього спору в межах однієї справи одним судом.
Відповідачі відзив на позов не надали, своїм правом на захист не скористались.
Інші заяви по суті справи до суду не надходили.
2. Процесуальні питання, вирішені судом.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 14.05.2025 позовна заява вх.№1934/25 була передана на розгляд судді Цісельському О.В.
Ухвалою Господарського суду Одеської області від 19.05.2025 позовну заяву Акціонерного товариства «Креді Агріколь Банк» (вх. № 1934/25 від 14.05.2025) залишено без руху, встановлено позивачу строк для усунення недоліків протягом десяти днів з дня вручення ухвали суду.
30.05.2025 до суду від Акціонерного товариства «Креді Агріколь Банк» надійшла заява (вх.№ 17237/25), подана на виконання ухвали суду, із змісту якої вбачається фактичне усунення недоліків, встановлених ухвалою суду від 19.05.2025 та додані відповідні документи.
04.06.2025 ухвалою Господарського суду Одеської області прийнято позовну заяву (вх.№1934/25 від 14.05.2025) до розгляду та відкрито провадження у справі № 916/1893/25. Постановлено справу № 916/1893/25 розглядати за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання на "26" червня 2025 року об 11:40 год.
16.06.2025 за вх.№ 18923/25 до суду від представника Акціонерного товариства «Креді Агріколь Банк» надійшло клопотання про його участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду, з використанням власних технічних засобів, яке судом було задоволено відповідною ухвалою суду від 17.06.2025.
26.06.2025 у підготовчому засіданні по справі № 916/1893/25 судом постановлено протокольну ухвалу про перерву до "15" липня 2025 року об 11:40 год., про що було відображено в протоколі судового засідання та повідомлено відповідачів відповідною ухвалою суду від 27.06.2025, постановленою в порядку ст. 120 ГПК України
15.07.2025 у підготовчому засіданні по справі № 916/1893/25 судом постановлено протокольну ухвалу про продовження строку підготовчого провадження на 30 днів за ініціативою суду, а також постановлено протокольну ухвалу про перерву до "05" серпня 2025 року о 14:20 год., про що відповідачів було повідомлено відповідно до приписів ГПК України ухвалою суду від 16.07.2025.
Підготовче засідання, призначене протокольною ухвалою Господарського суду Одеської області від 15.07.2025 у справі № 916/1893/25 на 05.08.2025 о 14:20 год., не відбулося у зв'язку з перебуванням судді Цісельського О.В. у період з 31.07.2025 по 07.08.2025 включно на лікарняному.
08.08.2025 ухвалою Господарського суду Одеської області підготовче засідання у справі № 916/1893/25 призначено на "26" серпня 2025 року о 14:40 год.
26.08.2025 у підготовчому засіданні по справі № 916/1893/25, після вирішення всіх питань, передбачених ст. 182 ГПК України, судом постановлено протокольну ухвалу про закриття підготовчого провадження та призначення справи № 916/1893/25 до судового розгляду по суті на "11" вересня 2025 року о 12:00 год. Окрім того, призначено резервну дату судового засідання з розгляду справи № 916/1893/25 по суті на 09 жовтня 2025 року об 11:00 год.
Відповідачі про дату та час судових засідань з розгляду справи по суті повідомлялись відповідною ухвалою суду від 27.08.2025, постановленою в порядку ст. 120 ГПК України.
11.09.2025 у судовому засіданні по справі № 916/1893/25, у зв'язку з неявкою відповідачів та неможливістю завершити розгляд справи, судом було постановлено протокольну ухвалу про перерву, згідно раніше визначеної резервної дати, до "09" жовтня 2025 року об 11:00 год., про що відповідачі додатково повідомлялись ухвалою суду від 12.09.2025, постановленою у відповідності до приписів ст. 120 ГПК України.
Під час розгляду справи по суті представник позивача виступив із вступною промовою, судом були досліджені всі письмові докази, які містяться в матеріалах справи. Позивач у своїй вступній промові та судових дебатах заявлені позовні вимоги підтримав повністю та просив їх задовольнити, обґрунтовуючи свою позицію доводами та аргументами, викладеними у заявах по суті спору, та наданими суду доказами.
Відповідачі - ПП «Лек-Стар», ОСОБА_1 , ПП «Євроком Плюс» та ДП «Сам Оіл Трейд» про час та місце розгляду справи повідомлялися своєчасно, проте своїх представників в судові засідання жодного разу не направили, поважність підстав неявки належними та допустимими доказами суду не обґрунтували, своїми процесуальними правами на подання відзиву не скористалися, з огляду на що суд вважає за можливе відповідно до ч.9 ст.165 ГПК України розглянути справу за наявними в ній матеріалами. При цьому суд зауважує, що відповідачі не повідомляли суду про наявність обставин, що перешкоджають їм прийняти участь у розгляді справи в умовах воєнного стану, запровадженого на території України або з інших підстав.
Стосовно повідомлення відповідачів про розгляд справи, суд відзначає наступне.
Як вбачається з матеріалів справи, надіслані відповідачам рекомендованим листом з позначкою «Судова повістка» ухвали у справі були повернуті поштовою установою на адресу суду з відбитком календарного штемпелю на конверті та відміткою «адресат відсутній за вказаною адресою», про що свідчать наявні в матеріалах справи поштові повідомлення.
Згідно п. 5 ч. 6 ст. 242 ГПК України, днем вручення судового рішення є, зокрема, день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.
Враховуючи відсутність в матеріалах справи підтверджень наявності порушень оператором поштового зв'язку вимог Правил надання послуг поштового зв'язку, суд вважає, що у разі якщо ухвалу про вчинення відповідної процесуальної дії направлено судом за належною адресою і повернуто підприємством зв'язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії.
Сам лише факт не отримання заявником кореспонденції, якою суд, з додержанням вимог процесуального закону, надсилав ухвалу для вчинення відповідних дій за належною адресою та яка повернулася в суд у зв'язку з її неотриманням адресатом, не може вважатися поважною причиною не виконання ухвали суду, оскільки зумовлений не об'єктивними причинами, а суб'єктивною поведінкою сторони щодо отримання кореспонденції, яка надходила на його адресу.
Суд також враховує правову позицію Верховного Суду, викладену у постанові від 29.03.2021 у справі № 910/1487/20, де зазначено, що направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, а, у даному випадку, суду (близька за змістом правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.04.2018 у справі № 800/547/17 (П/9901/87/18) (провадження № 11-268заі18), постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27.11.2019 у справі № 913/879/17, від 21.05.2020 у справі № 10/249-10/19, від 15.06.2020 у справі № 24/260-23/52-б).
Суд зазначає, що до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.
Водночас законодавство України, в тому числі Господарський процесуальний кодекс України, не зобов'язує й сторону у справі, зокрема позивача, з'ясовувати фактичне місцезнаходження іншої сторони (сторін) у справі (якщо воно не співпадає з її місцезнаходженням, визначеним згідно із згаданою статтею 93 Цивільного кодексу України) та зазначати таке фактичне місцезнаходження в позовній заяві чи інших процесуальних документах.
Крім того пунктом сьомим статті 120 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що учасники судового процесу зобов'язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв'язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.
Суд зауважує, що, виходячи зі змісту диспозитивних положень пунктів 1- 5 частини 6 статті 242 Господарського процесуального кодексу України, днем вручення судового рішення може бути не лише день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення (тобто день фактичного отримання рішення), а й день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси (аналогічні висновки викладені у Постанові Верховного Суду від 11.07.2024 у справі № 903/237/23).
Окрім того, відповідно до ч. 4 ст. 122 ГПК України, відповідач, третя особа, свідок, зареєстроване місце проживання (перебування), місцезнаходження чи місце роботи якого невідоме, викликається в суд через оголошення на офіційному веб-сайті судової влади України, яке повинно бути розміщене не пізніше ніж за десять днів до дати відповідного судового засідання. З опублікуванням оголошення про виклик відповідач вважається повідомленим про дату, час і місце розгляду справи. В оголошенні про виклик вказуються дані, зазначені в частині першій статті 121 цього Кодексу.
При цьому, враховуючи неотримання відповідачами поштової кореспонденції за своїм місцезнаходженням, судом протягом всього строку розгляду справи вживалися додаткові заходи щодо належного та фактичного повідомлення відповідача про розгляд даної справи судом за всіма відомими суду засобами зв'язку з ними, а саме на офіційній сторінці Господарського суду Одеської області веб-порталу «Судова влада України» (розділ «Оголошення про виклик») розміщувались відповідні оголошення від 02.07.2025, 17.07.2025 та 28.08.2025.
Також, за приписами частини 1 статті 9 Господарського процесуального кодексу України ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час і місце розгляду своєї справи або обмежений у праві отримання в суді усної або письмової інформації про результати розгляду його судової справи. Будь-яка особа, яка не є учасником справи, має право на доступ до судових рішень у порядку, встановленому законом.
Відповідно до частини 2 статті 2 Закону України «Про доступ до судових рішень» усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання.
Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 3 Закону України «Про доступ до судових рішень» для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. Єдиний державний реєстр судових рішень - автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень.
Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (ч. 1 ст. 4 Закону України «Про доступ до судових рішень»).
Ухвали Господарського суду Одеської області по справі № 916/1893/25 було оприлюднено в Єдиному державному реєстрі судових рішень, що вбачається за веб-адресою: https://reyestr.court.gov.ua/.
Таким чином, суд зазначає, що відповідачі також не були позбавлені права та можливості за власною ініціативою скористатися вільним доступом до електронного реєстру судових рішень в Україні, в силу положень наведеної статті 2, 4 Закону України «Про доступ до судових рішень», та за відомим номером даної справи № 916/1893/25 ознайомитися із змістом ухвал Господарського суду Одеської області та визначеними у них датами, часом та місцем розгляду даної справи з метою забезпечення представництва своїх інтересів в судових засіданнях.
Суд зауважує, що попри те, що конституційне право на суд є правом, його реалізація покладає на учасників справи певні обов'язки. Практика ЄСПЛ визначає, що сторона, яка задіяна у ході судового розгляду справи, зобов'язана з розумним інтервалом часу сама цікавитися провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов'язки. Як зазначено у рішенні ЄСПЛ у справі «Пономарьов проти України» від 03.04.2008, сторони мають вживати заходи, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.
Витративши значні ресурси, Україна створила інформаційне поле, де зацікавлена особа легко знайде інформацію про судову справу. Функціонує Єдиний державний реєстр судових рішень. На сайті судової влади доступні персоналізовані відомості про автоматичний розподіл справ та розклад засідань. Працює підсистема «Електронний кабінет» ЄСІТС. Все безкоштовно і доступно.
Використання цих інструментів та технологій забезпечує добросовісній особі можливість звертатися до суду, брати участь у розгляді справи у зручній формі та з мінімальними витратами. Тобто держава Україна забезпечила можливість доступу до правосуддя і право знати про суд.
Отже, суд вважає, що ним було виконано умови Господарського процесуального кодексу України стосовно належного та своєчасного повідомлення відповідачів про розгляд справи і забезпечення реалізації ними своїх прав.
За наведених обставин суд доходить висновку, що судом було вчинено всі необхідні дії щодо повідомлення відповідачів про відкриття провадження у справі, а також про всі призначені по справі судові засідання, вчинення відповідних процесуальних дій та надано можливість взяти участь у судових засіданнях і викласти свої, зокрема, заперечення проти задоволення позовних вимог, натомість останні не вживали заходів щодо реалізації наданого їм права навести свої доводи та міркування, заперечення проти заяв, доводів і міркувань інших осіб, передбачене статтею 42 Господарського процесуального кодексу України, зокрема, шляхом участі в судових засіданнях, подання відзиву на позовну заяву та надання доказів.
Згідно з ч. 1 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.
Відповідно до п. 1 ч. 3 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України, якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи, зокрема, у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.
Таким чином, суд вважає, що учасники справи про дату, час і місце розгляду справи повідомлені належним чином, відтак, керуючись статтею 202 Господарського процесуального кодексу України, суд вважає за можливе розглянути справу за їх відсутності за наявними у ній матеріалами.
З огляду на те, що розгляд даної справи неодноразово відкладався у зв'язку з нез'явленням відповідачів у судові засідання, неподанням відповідачами відзиву на позовну заяву, а також враховуючи достатність часу, наданого учасникам справи для підготовки до судового засідання та подання доказів, приймаючи до уваги принципи змагальності та диспозитивної господарського процесу, закріплені у статті 129 Конституції України та статтях 13, 14, 74 Господарського процесуального кодексу України, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих йому повноважень, створені належні умови учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених Господарським процесуальним кодексом України, висловлення своєї правової позиції у спорі та надання відповідних доказів, що є підстави для розгляду справи по суті за наявними у ній матеріалами за відсутності представників учасників справи у відповідності до вимог частини 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України.
Судом враховано, що в умовах воєнного часу, суди України, продовжують працювати на територіях, де це є можливим, на підставі чого, з метою забезпечення розумного балансу між нормами статті 3 Конституції України, згідно з якою людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканість і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю, а також положеннями статті 2 Господарського процесуального кодексу України, які визначають завдання господарського судочинства, з урахуванням норм Закону України «Про правовий режим воєнного стану», приймаючи до уваги обставини даної справи та достатність часу, наданого всім учасникам справи для висловлення своєї правової позиції по даній справі, суд вважав за доцільне розглядати дану справу в межах розумного строку, створивши учасникам справи умови належного балансу безпеки та можливості ефективної реалізації їх процесуальних прав.
З урахуванням викладеного, за об'єктивних обставин розгляд даної позовної заяви був здійснений судом без невиправданих зволікань настільки швидко, наскільки це було можливим за вказаних умов, у межах розумного строку в контексті положень Господарського процесуального кодексу України та Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Враховуючи наведене, суд, керуючись засадами рівності учасників судового процесу перед законом і судом, розумності строків розгляду справи, вважає відсутніми підстави для подальшого відкладення розгляду цієї справи та дійшов висновку про можливість розгляду справи по суті в судовому засіданні за відсутності відповідачів.
Застосовуючи згідно зі ст. 3 Господарського процесуального кодексу України, ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» при розгляді справи частину 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, суд зазначає, що право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондується обов'язок добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (пункт 35 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії» (Alimentaria Sanders S.A. v. Spain) від 07.07.1989).
Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, у першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч.1 ст. 6 даної Конвенції (§ 66, 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі «Смірнова проти України»).
Водночас, необґрунтоване відкладення розгляду справи призводить до затягування строків її розгляду і перебування в стані невизначеності учасників процесу, що може призвести до порушення положень ч.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка покладає на національні суди обов'язок здійснити швидкий та ефективний розгляд справ упродовж розумного строку.
Відповідно до ст.ст.209, 210 ГПК України судом були з'ясовані всі обставини, на які учасники справи посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, а також безпосередньо досліджені всі докази, наявні в матеріалах справи та їм надана відповідна оцінка.
В судовому засіданні, 09.10.2025 господарським судом був завершений розгляд справи по суті, відповідно до ч.1 ст.219 ГПК України оголошено про перехід до стадії ухвалення судового рішення та час його проголошення 16.10.2025 о 14:40 год.
В судовому засіданні, 16.10.2025 господарським судом, відповідно до ч.4 ст.240 ГПК України було підписано скорочене рішення суду без його проголошення.
3. Обставини, встановлені судом під час розгляду справи.
23.06.2021 між Акціонерним товариством «Креді Агріколь Банк» (надалі - банк, позивач, АТ «Креді Агріколь Банк») та Приватним підприємством «Лек-Стар» (надалі - клієнт, відповідач-1, ПП «Лек-Стар») укладено договір про надання банківських послуг № 107/2726099 (далі - договір, основний договір), відповідно до пункту 3 якого банк надає на вимогу клієнта банківську послугу, а клієнт приймає банківську послугу та зобов'язується належним чином виконувати зобов'язання, що встановлені в договорі відносно такої банківської послуги, в тому числі своєчасно та в повному обсязі здійснювати оплату послуг банку.
Умови надання банківських послуг, у тому числі, але не виключно, ліміт банківської послуги, дата припинення чинності лімітом банківської послуги, розмір процентної ставки за користування кредитом, перелік та розмір комісійних винагород банку, тощо, визначаються в договорі, в тому числі шляхом укладення сторонами договорів про внесення змін до нього та/або заяв про надання банківських послуг.
Ціною договору є сума грошових коштів, яку клієнт зобов'язаний повернути/сплатити/ відшкодувати банку згідно умов договору, що складається з суми (розміру) генерального ліміту та плати за банківську послугу. У випадку визначення зобов'язань клієнта в валюті іншій, ніж гривня, ціна договору дорівнює гривневому еквіваленту таких зобов'язань із застосуванням валютного курсу НБУ на відповідну(і) дату(и) визначення.
Строк дії договору дорівнює генеральному строку за умови повного виконання боргових зобов'язань до дати закінчення генерального строку. В разі наявності невиконаних боргових зобов'язань в дату закінчення генерального строку договір залишається чинним до дати, в яку всі боргові зобов'язання будуть виконані у повному обсязі. Закінчення строку дії договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, що мало місце під час дії договору.
Банк здійснює надання банківських послуг за плату, що має сплачуватися клієнтом банку в порядку та на умовах договору в безготівковій формі або за окремим касовим документом, оформленим банком. Залежно від виду банківської послуги видами плат можуть бути проценти та/або комісійна винагорода, проте цей перелік не є вичерпним і сторонами можуть бути погоджені інші види плат.
Плата за користування банківською послугою у вигляді процентів розраховується на підставі процентної ставки, яка може бути фіксованою та/або змінюваною.
Розрахунок процентів здійснюється на щоденній основі. Проценти нараховуються та розраховуються за процентною ставкою, визначеною для відповідної банківської послуги, протягом строку, що обчислюється днями та дорівнює кількості днів від дати надання банківської послуги, включаючи день надання, до дати виконання клієнтом всіх зобов'язань щодо такої банківської послуги, не включаючи останній день такого виконання. Проценти мають бути сплачені клієнтом банку до закінчення генерального строку в порядку, визначеному договором.
Протягом строку дії договору розмір процентної ставки (в тому числі змінюваної процентної ставки) може становити будь-яке числове значення в межах від 0,000001% до 50,01% річних. У випадку порушення клієнтом будь-яких платіжних (грошових) зобов'язань за договором (в тому числі, строків/термінів повернення кредиту), плата у вигляді процентів за користування банківською послугою продовжує нараховуватись та підлягає сплаті у розмірі, визначеному цим договором для відповідної банківської послуги. При настанні терміну погашення суми кредиту або дати припинення чинності лімітом банківської послуги чи завершення генерального строку, проценти за користування кредитом, що не був погашений вчасно, залишаються/застосовуються в розмірі, передбаченому в договорі.
Проценти нараховуються в останній банківський день кожного календарного місяця на суму фактичної заборгованості клієнта за банківською послугою на щоденній основі протягом місяця нарахування і підлягають сплаті клієнтом банку протягом перших 5 днів місяця, наступного за місяцем нарахування.
Пунктом 4 договору передбачено, що банк здійснює надання кожної банківської послуги клієнту відповідно до заяви про надання банківської послуги, яка кожного разу надається клієнтом банку в письмовій формі, як на паперовому носії, так і в електронній формі, в тому числі за допомогою системи «клієнт-банк» та повинна бути належним чином підписана клієнтом, а саме: підписана клієнтом/ уповноваженою особою клієнта шляхом проставлення підпису та відбитка печатки (за наявності) на заяві про надання банківської послуги, наданій на паперовому носії, або шляхом скріплення електронним підписом клієнта/уповноваженої особи клієнта заяви про надання банківської послуги, наданої в формі електронного документа за допомогою електронної системи «клієнт-банк».
Відповідно до п. 6 договору банк вправі вимагати дострокового виконання боргових зобов'язань в цілому або у визначеній банком частині за умови настання будь-якої негативної обставини. Таке виконання боргових зобов'язань повинно бути здійснене клієнтом протягом семи днів з дня одержання клієнтом вимоги до клієнта.
Згідно п. 10 договору всі платежі, що здійснюються клієнтом для виконання боргових зобов'язань, вважаються належно виконаними в дату зарахування грошових коштів на рахунок(и) банку за обставини, що такі грошові кошти були отримані банком протягом операційного часу такої дати зарахування. За обставини, що такі грошові кошти були отримані банком після закінчення операційного часу такої дати зарахування, такий платіж вважається виконаним в наступний за такою датою зарахування банківський день з настанням усіх відповідних наслідків (нарахування процентів, неустойка, інше). Банк, виключно на власний розсуд та за наявності технічної можливості здійснити обробку, передачу та виконання платежу, може, проте не зобов'язаний, прийняти виконання платежу клієнтом після закінчення операційного часу. За обставини, що дата виконання боргових зобов'язань припадає на не банківський день, то датою такого виконання має бути банківський день, що є наступним за таким не банківським днем.
Крім того, п. 10 договору передбачена солідарна відповідальність клієнта, а саме, у разі, якщо контрагентами банку за договором виступають декілька осіб, то разом з укладенням договору кожен з клієнтів погоджується та надає свою згоду виступати солідарним боржником та нести солідарну відповідальність перед банком за повне, своєчасне та належне виконання кожним з клієнтів боргових зобов'язань. Це означає, що банк може звернутися з вимогою про виконання боргових зобов'язань як до будь-якого клієнта, так і до всіх клієнтів одночасно з вимогою про виконання боргових зобов'язань як в повному обсязі, так і в частині.
Згідно п.13 договору передбачено порядок здійснення повідомлень за договором. Зокрема, будь-які документи (вимоги, заяви, листи, повідомлення та інше), що направляються однією стороною іншій протягом строку дії договору (надалі - кореспонденція), повинні бути здійснені в письмовій формі i будуть вважатися направленими належним чином, якщо вони відправлені засобами поштового зв'язку (рекомендованим листом, телеграмою або листом з оголошеною цінністю та описом вкладення), за допомогою електронної системи «клієнт-банк», доставлені особисто представником/співробітником сторони або кур'єром за вказаними в договорі або повідомленими в письмовій формі адресами (реквізитами) сторін.
Кореспонденція вважатиметься одержаною адресатом в одну з наступних дат: - дата вручення кореспонденції, зазначена як така в повідомленні про вручення поштового відправлення чи іншому аналогічному документі, засвідченому відбитком штемпеля/ штампа/печатки та підписом працівника відділення поштового зв'язку/служби кур'єрської доставки; - дата відправки кореспонденції за допомогою системи «клієнт-банк» за умови, що система підтвердила успішність такого відправлення (відсутність будь-яких помилок, статус «відправлено»); - при доставці кореспонденції особисто представником/співробітником сторони, дата, що зазначена на копії такої кореспонденції представником/працівником адресата (якщо він є юридичною особою) або самим адресатом (якщо він є фізичною особою); - дата невручення кореспонденції з однієї з наступних причин: відмови адресата від одержання/закінчення терміну зберігання/за зазначеною адресою не знайдено/за зазначеною адресою не проживає, та зазначена як така в повідомленні про вручення поштового відправлення чи іншому аналогічному документі, засвідченому відбитком штемпеля/штампа/печатки та підписом працівника відділення поштового зв'язку/служби кур'єрської доставки; - дата публікації тексту кореспонденції в будь-якому офіційному друкованому виданні, в якому здійснюється офіційне оприлюднення законів та інших актів Верховної Ради України та/або актів Президента України (для кореспонденції, що направляється банком клієнту). Кореспонденція, доставлена іншим чином (електронна пошта, телетайп, телефакс, факс), якщо інше письмово не домовлено між сторонами, носить попередній характер і повинна бути в подальшому направлена відповідно до вимог цього пункту.
Відповідно до пункту 14 договору передбачено умови надання банківських послуг.
За умовами п. 16.2 договору, в день укладення договору, але в будь-якому випадку до моменту отримання банківської послуги за договором вперше, клієнт має укласти/забезпечити укладення з третьою особою наступних докуметів забезпечення, зокрема, порукою з ПП «Євроком Плюс» та іпотекою з ДП «Сам Оіл Трейд».
Розділом 17 договору передбачений розмір та строк основного зобов'язання: генеральний ліміт - UAH 50000000,00; генеральний строк - до 22.06.2028 включно.
Між тим, 14 .02.2022 між банком та ПП «Лек-Стар» укладений договір про зміну № 1 до договору № 107/2726099 від 23.06.2021, яким сторонами були внесені зміни до умов основного договору, серед іншого, викладено пункт 14 основного договору в новій редакції.
Окрім того, доповнено тертій абзац п. 3 основного договору реченням наступного змісту: З метою уникнення сумнівів та у відповідності з економічною суттю банківської послуги, під кожною банківською послугою, яка надається клієнту банком відповідно до умов договору та умови надання якої конкретизуються в пункті 14 договору, слід розуміти окрему кредитну операцію, що є окремим правочином (договором), укладеним в рамках договору та який є невід'ємною частиною договору.
Так, умовами пункту 14.1 генерального договору передбачено: вид банківської послуги - кредитна лінія відновлювальна; ліміт банківської послуги - 15000000,00 грн, при цьому, максимальна сума заборгованості за лімітами банківських послуг згідно з п. 14.1 не може перевищувати UAH 40000000,00; цільове призначення банківської послуги: фінансування оборотного капіталу, для уникнення сумнівів, кредит не може бути використаний клієнтом для цілей погашення заборгованості клієнта перед третіми особами, повернення наданої клієнту фінансової допомоги тощо; дата набрання чинності лімітом банківської послуги - 23.06.2021 включно; дата припинення чинності лімітом - 13.02.2023 включно; порядок (графік) повернення (погашення) банківської послуги: до дати припинення чинності лімітом банківської послуги.
Також визначено тип і розмір процентної ставки: змінювана процентна ставка (далі - базова процентна ставка або БПС), що розраховується з застосуванням наступної формули: БПС = Індекс UIRD (3m) + 7% річних. Сторони домовилися, що у разі, коли розмір базової процентної ставки, визначений відповідно до формули вище, становитиме розмір, що перевищує 30% річних, базова процентна ставка нараховуватиметься в розмір 30% річних (далі - максимальна процентна ставка). Розмір базової процентної ставки протягом періоду з першої дати визначення Індексу UIRD (3m) до першої дати корегування Індексу UIRD (3m), якщо інше не передбачено договором, 13,80% річних.
В свою чергу, умовами пункту 14.2 генерального договору встановлено, що: вид банківської послуги - кредитна лінія відновлювальна; ліміт банківської послуги - 25000000,00 грн, при цьому, максимальна сума заборгованості за лімітами банківських послуг згідно з п. 14.1 не може перевищувати UAH 40000000,00; цільове призначення банківської послуги: фінансування оборотного капіталу, для уникнення сумнівів, кредит не може бути використаний клієнтом для цілей погашення заборгованості клієнта перед третіми особами, повернення наданої клієнту фінансової допомоги тощо; дата набрання чинності лімітом банківської послуги - 14.02.2022 включно; дата припинення чинності лімітом - 13.02.2023 включно; порядок (графік) повернення (погашення) банківської послуги: до дати припинення чинності лімітом банківської послуги.
Визначено тип і розмір процентної ставки: змінювана процентна ставка (далі - базова процентна ставка або БПС), що розраховується з застосуванням наступної формули: БПС = Індекс UIRD (3m) + 7% річних. Сторони домовилися, що у разі, коли розмір базової процентної ставки, визначений відповідно до формули вище, становитиме розмір, що перевищує 30% річних, базова процентна ставка нараховуватиметься в розмір 30% річних (далі - максимальна процентна ставка). Розмір базової процентної ставки протягом періоду з першої дати визначення Індексу UIRD (3m) до першої дати корегування Індексу UIRD (3m), якщо інше не передбачено договором, 14,63% річних.
Генеральний договір з додатком та договір про зміну до нього підписані уповноваженими представниками сторін та скріплені відтисками печаток юридичних осіб. Їх укладання не спростовано сторонами під час розгляду справи судом.
23.06.2021 між АТ «Креді Агріколь Банк» та ОСОБА_1 (далі-поручитель-1, відповідач-1) було укладено договір поруки № 133/107/2726099 (далі - договір поруки № 1), за умовами розділу 3 якого, в силу поруки, що виникає на підставі договору поруки, поручитель поручається перед банком за повне та своєчасне виконання боргових зобов'язань. Поручитель відповідає перед банком за порушення боргових зобов'язань. Банк має право у разі порушення клієнтом боргових зобов'язань одержати задоволення своїх вимог за рахунок майна поручителя.
Порукою за договором поруки забезпечуються вимоги банку, що випливають з договору (основне зобов'язання), а саме: відносно боргових зобов'язань в повному обсязі, включаючи сплату основної суми боргу, процентів, неустойки (штрафів, пені), та будь-якого збільшення цієї суми, а також відшкодування витрат, пов'язаних з пред'явленням вимоги за борговими зобов'язаннями, і збитків, завданих порушенням боргових зобов'язань.
Порукою забезпечене виконання як дійсного зобов'язання, так і задоволення вимог, які можуть виникнути в майбутньому на підставі договору. Поручитель також поручається за нового боржника в разі заміни боржника в зобов'язаннях, забезпечених порукою за цим договором поруки, в тому числі в порядку правонаступництва, спадкування, тощо. У випадку множинності нових боржників, які прийняли на себе виконання боргових зобов'язань у відповідних частинах, порукою за цим договором поруки забезпечується в повному обсязі виконання боргових зобов'язань кожного з нових боржників.
Взаємні права і обов'язки банку та поручителя виникають з моменту підписання договору поруки сторонами. Строк дії договору поруки та строк поруки становить 10 років з дати укладення цього договору поруки. Порука за договором поруки припиняється після закінчення строку поруки, але в будь-якому випадку в момент виконання боргових зобов'язань за договором в повному обсязі. При частковому виконанні боргових зобов'язань порука зберігається в початковому обсязі.
Сторони цим прямо передбачають в договорі поруки можливість збільшення сторонами договору суми (розміру) боргових зобов'язань і поручитель цим надає свою згоду на таку зміну боргових зобов'язань та, відповідно, збільшення розміру своєї відповідальності. Сторони цим підтверджують, що надання поручителем поруки здійснюється відповідно до вимог цивільного законодавства та з урахуванням вимог законодавства України щодо запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом. Договір поруки є документом забезпечення.
Відповідно до п. 7 договору поруки № 1, у разі порушення боргових зобов'язань клієнт та поручитель відповідають перед банком як солідарні боржники, незалежно від того, направлена вимога до поручителя чи ні, та незалежно від того, чи направлена вимога до клієнта чи ні. Поручитель відповідає перед банком за виконання боргових зобов'язань у тому ж обсязі, що і клієнт, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки (штрафів, пені), відшкодування збитків. Якщо поручителю стало відомо про порушення боргових зобов'язань клієнтом, поручитель має право виконати прострочені боргові зобов'язання у відповідному розмірі, до/без отримання відповідної вимоги до поручителя. За порушення зобов'язань за договором, забезпечених порукою за цим договором поруки, поручитель відповідає перед банком солідарно з іншими особами, порукою яких забезпечено виконання зобов'язань за договором.
Відповідно до п.10 договору поруки № 1, укладення договору поруки відповідає вільному волевиявленню сторін, жодна з сторін не знаходиться під впливом тяжких обставин, не помиляється стосовно обставин, що мають суттєве значення (природа договору поруки, права та обов'язки сторін, інші умови договору поруки), та умови договору поруки є взаємовигідними для кожної із сторін. Поручитель приймає на себе ризик виконання умов договору поруки при істотній зміні обставин, якими керувались сторони при укладанні договору поруки, в тому числі при зміні курсу гривні до іноземних валют. У разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору, договір може бути змінений або розірваний тільки за взаємною згодою сторін.
Розділом 11 договору поруки передбачений зміст основного зобов'язання. Відповідно до умов договору, банк надає на вимогу клієнта банківську послугу, а клієнт приймає банківську послугу та зобов'язується належним чином виконувати зобов'язання, що встановлені в договорі відносно такої банківської послуги, в тому числі своєчасно та в повному обсязі здійснювати оплату послуг банку. Кількість банківських послуг, що надаються за договором, необмежена. Якість банківської послуги відповідає стандартам банку. Банківська послуга може надаватися в будь-якій валюті, що дозволяється чинним законодавством України та щодо якої банк і клієнт письмово прийшли до згоди. Розмір грошових вимог банку визначається на підставі договору у чітко встановленій сумі або шляхом надання критеріїв, які дозволяють встановити розмір цієї вимоги на конкретний час протягом строку дії договору.
Ціною договору є сума грошових коштів, яку клієнт зобов'язаний повернути/сплатити/відшкодувати банку згідно умов договору, що складається з суми (розміру) генерального ліміту та плати за банківську послугу. У випадку визначення зобов'язань клієнта в валюті іншій, ніж гривня, ціна договору дорівнює гривневому еквіваленту таких зобов'язань із застосуванням валютного курсу НБУ на відповідну(і) дату(и) визначення.
Строк дії договору дорівнює генеральному строку за умови повного виконання боргових зобов'язань до дати закінчення генерального строку. В разі наявності невиконаних боргових зобов'язань в дату закінчення генерального строку, договір залишається чинним до дати, в яку всі боргові зобов'язання будуть виконані в повному обсязі.
Банк здійснює надання банківських послуг за плату, що має сплачуватися клієнтом банку в порядку та на умовах договору. Залежно від виду банківської послуги видами плат можуть бути проценти та/або комісійна винагорода, проте цей перелік не є вичерпним і сторонами можуть бути погоджені інші види плат. Якщо плата обчислюється в процентах річних, то залежно від валюти банківської послуги, щодо якої нараховується плата, база для нарахування плати є наступною: для банківських послуг, виражених у валюті іншій, ніж гривня, - база нарахування становить 360 днів у році; для банківських послуг, виражених у гривнях, - база нарахування становить дійсну кількість днів у році (366 днів у високосному році, 365 днів у році іншому, ніж високосний).
Плата за користування банківською послугою у вигляді процентів розраховується на підставі процентної ставки. Процентна ставка може бути фіксованою та/або змінюваною. Порядок розрахунку та порядок сплати процентів визначаються відповідно до умов договору. Протягом строку дії договору розмір процентної ставки (в тому числі змінюваної процентної ставки) може становити будь-яке числове значення в межах від 0,000001% до 50,01% річних.
За цим договором поруки забезпечується виконання зобов'язання за договором про надання банківських послуг між банком та Приватним підприємством «Лек-Стар» № 107/2726099 від 23.06.2021; генеральний ліміт - 50000000,00 грн.; генеральний строк - до 22.06.2028 включно.
Тотожний за змістом договір поруки від 23.06.2021 за № 122/107/2726099 щодо забезпечення виконання зобов'язань відповідача-1 був укладений між банком та Приватним підприємством «Євроком Плюс» (надалі - поручитель-2, відповідач-3, ПП «Євроком Плюс»).
Вказані договори поруки підписані між сторонами без будь-яких зауважень.
В подальшому, 20.07.2021 між АТ «Креді Агріколь Банк» (надалі - іпотекодержатель) та Дочірнім підприємством «Сам Оіл Трейд» (надалі - іпотекодавець, відповідач-4, ДП «Сам Оіл Трейд») укладено договір іпотеки № 168/107/2726099, який був посвідчений приватним нотаріусом Херсонського районного нотаріального округу Херсонської області Луб'янським А.В. та зареєстрований в реєстрі за № 385.
Розділом 3 договору іпотеки встановлено, що в силу іпотеки, що виникає на підставі договору іпотеки, іпотекодавець передає в іпотеку нерухоме майно, опис якого міститься в пункті 14 договору іпотеки. В силу іпотеки, що виникає на підставі договору іпотеки, банк має право у разі порушення клієнтом та/або іпотекодавцем боргових зобов'язань одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами іпотекодавця/особами, права та/або вимоги яких на предмет іпотеки зареєстровані після державної реєстрації іпотеки за договором іпотеки.
За рахунок предмета іпотеки банк має право задовольнити свої вимоги, що випливають з договору (основне зобов'язання), а саме: відносно боргових зобов'язань в повному обсязі, включаючи сплату основної суми боргу, процентів, неустойки (штрафів, пені), тощо та будь-якого збільшення цієї суми, відшкодування витрат, пов'язаних з пред'явленням вимоги за борговими зобов'язаннями і зверненням стягнення на предмет іпотеки, витрат на утримання і збереження предмета іпотеки, витрат на страхування предмета іпотеки, збитків, завданих банку внаслідок порушення боргових зобов'язань, тощо.
Іпотекою забезпечене виконання як дійсного зобов'язання, так і задоволення вимог, які можуть виникнути в майбутньому на підставі договору. Іпотекодавець підписанням цього договору іпотеки також погодився забезпечувати іпотекою за цим договором іпотеки виконання зобов'язань новим боржником у разі заміни боржника в зобов'язаннях, забезпечених іпотекою за цим договором іпотеки, в тому числі в порядку правонаступництва та спадкування. У випадку множинності нових боржників, які прийняли на себе виконання боргових зобов'язань у відповідних частинах, іпотекою за цим договором іпотеки забезпечується в повному обсязі виконання боргових зобов'язань кожного з нових боржників.
Взаємні права і обов'язки банку та іпотекодавця виникають з моменту державної реєстрації іпотеки відповідно до закону. Іпотека за договором іпотеки є дійсною до припинення всіх боргових зобов'язань. Заставна за договором іпотеки не видається.
Нерухоме майно, що є предметом іпотеки, передається в іпотеку за договором іпотеки разом з усіма поліпшеннями, які не можуть бути відокремлені, а також з усіма приналежностями, будь-якими інженерними комунікаціями, санітарно-технічними системами, інфраструктурою, що забезпечують можливість використання предмету іпотеки за цільовим призначенням. Здійснення будь-яких поліпшень предмету іпотеки (в тому числі, здійснених внаслідок реконструкції, реставрації, капітального ремонту, надбудови чи прибудови до предмету іпотеки) або зміна правового статусу, технічних характеристик предмету іпотеки, здійснення поділу, виділу, об'єднання предмету іпотеки протягом строку дії договору іпотеки не матиме наслідком припинення іпотеки, та іпотека за договором іпотеки поширюється на все майно, яке утворилось внаслідок здійснення таких поліпшень/змін без необхідності внесення змін до договору іпотеки.
Сторони цим прямо передбачають в договорі іпотеки можливість збільшення сторонами договору суми (розміру) боргових зобов'язань і іпотекодавець цим надає свою згоду на таку зміну боргових зобов'язань та, відповідно, збільшення розміру відповідальності іпотекодавця.
У розділі 4 договору іпотеки визначено, що банк вправі задовольнити свої вимоги шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки у разі: (і) порушення клієнтом та/або іпотекодавцем та/або третьою особою, що відповідальна перед банком, боргових зобов'язань; та/або (іі) порушення провадження у справі про відновлення платоспроможності клієнта та/або іпотекодавця або визнання його банкрутом, або ліквідації клієнта та/або іпотекодавця; та/або (ііі) звернення стягнення на предмет іпотеки третьою особою, в тому числі попереднім/наступним іпотекодержателем.
Звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на вибір банку: (і) за рішенням суду, та/або (іі) на підставі виконавчого напису нотаріуса, та/або (ііі) згідно з застереженням про задоволення вимог іпотекодержателя, що міститься в цьому договорі іпотеки, та/або (іv) згідно з окремим договором про задоволення вимог іпотекодержателя, що підлягає нотаріальному посвідченню та який може бути укладений у будь-який час до набрання законної сили рішенням суду про звернення стягнення на предмет іпотеки, та/або (v) В будь-якому іншому порядку, передбаченому чинним законодавством України.
Згідно з абз. 1 розділу 9 договору іпотеки, іпотекодавець заявляє, гарантує та поручається перед банком, зокрема за те, що нерухоме майно, що становить предмет іпотеки, належить іпотекодавцю на праві власності, зареєстровано у встановленому законом порядку як окремий(і) виділений(і) у натурі об'єкт(и) права власності, воно може бути відчужене іпотекодавцем, на нього відповідно до законодавства може бути звернене стягнення.
За умовами розділу 11 договору іпотеки, він діє з дати його укладення до дати, в яку всі боргові зобов'язання будуть виконані в повному обсязі. Нотаріусом має бути здійснена державна реєстрація обтяження нерухомого майна, що є предметом іпотеки, іпотекою. За повідомленням банку нотаріусом має бути накладена заборона відчуження нерухомого майна, що є предметом іпотеки.
Розділом 12 договору іпотеки визначено зміст та розмір основного зобов'язання, строк і порядок його виконання встановлені наступним правочином: договір про надання банківських послуг між банком та Приватним підприємством «Лек-Стар» № 107/2726099 від 23.06.2021; генеральний ліміт - 50000000,00 грн.; генеральний строк - до 22.06.2028 включно.
Відповідно до розділу 14 договору іпотеки, предметом іпотеки є майновий комплекс (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 1680575365203, номер запису про право власності: 28662082), який складається з: адміністративної будівлі літ. «А» площею 1088,9 кв.м.; гаражу літ. «Б» площею 58,3 кв.м.; цеху фасування олії літ. «В» площею 1469,7 кв.м.; туалетів літ. «Г», «Л»; навісів, літ. «З», «І», «К», «О», «С»; вагової літ. «Н» площею 90,2 кв.м.; вольєру, літ. «М»; трансформатору літ. «П» площею 44,6 кв.м.; цеху рафінації літ. «Р» площею 1903,5 кв.м.; цеху олії з котельнею літ. «Е» площею 619,3 кв.м.; цеху екстракції літ. «Х» площею 370,9 кв.м.; ємності оборотного гексану літ. «Ц»; огорожі 1, 2; елеватору зберігання, 3; КТП, 4; бензоуловлювача, 5; градирної, 6; конденсатного насосу і баку, 7; труби котельні, 8; циклону димовсмоктувача котла, 9; системи аспірації, 10; резервуарного парку олія, 11; свердловини, 12; мостіння, І, ІІ; сховища літ. «Ж» площею 1069,2 кв.м.; навісу для ресіверів літ. «Є»; навісу для компресорів літ. «Ю»; повітряного шнекового трансформеру, 15, що розташований за адресою: Херсонська обл., Білозерський р-н, с. Дар'ївка, вул. Соборна, буд. 187, та належить на праві власності ДП «Сам Оіл Трейд». Вартість за згодою між іпотекодавцем і банком визначена у розмірі 16092100,00 грн.
Також встановлено, що предмет іпотеки розташований на земельній ділянці, площею 3,4971 га з кадастровим номером 6520381000:02:001:0086, що знаходиться за адресою: Херсонська обл., Білозерський р-н, с. Дар'ївка, вул. Соборна (Жовтнева), буд. 187, власником якої є Дар'ївська сільська рада.
Пунктом 14.2. розділу 14 договору також передбачено, що на земельній ділянці також розташовується обладнання, що забезпечує функціонування об'єктів нерухомого майна, зазначених в п. 14.1. цього договору у їх сукупності, як виробничої ділянки «Елеватор зберігання». Фактично це сучасний силосний елеваторний комплекс з потужністю по одночасному зберіганню 6000 т, а саме: конвеєр горизонтальний L=10м; конвеєр гвинтовий L=8м; норія; зерноочисний сепаратор марки «Петкус» U-40-4G; норія; конвеєр гвинтовий L= 4м; система аспірації; сушарка «Stela» (на дизпаливі) вентилятор; елеватор сушарки; конвеєр ланцюговий модель Q=50т/г; норія модель 24-40 L=17,07м; конвеєр ланцюговий модель D-855 Q=100т/ч L= 57м; відцентровий вентилятор 2900 об/хв аерації; система температурного контролю в силосах KF-100; шнекова система розвантаження силосів Д-254мм; засувка електрична; засувка ручна; розвантажувач автомобілів У - АРГ - 16; конвеєр горизонтально - похилий Q=150т/г, L=10м; конвеєр горизонтально - похилий Q=150т/г, L=8м; конвеєр горизонтально - похилий Q=150т/г, L=6м; конвеєр горизонтально - похилий Q=150т/г, L=12м; норія 30" Q=150Т/Г L=35М; клапан перекидний на два виходи; конвеєр ланцюговий Q=150т/г, L=24м; конвеєр ланцюговий Q=150т/г, L=6м; норія 30" Q=150Т/Г L=40М; клапан перекидний на два виходи; накопичувач зерна СНТ 8-13, ємністю 710 м3; засувка електрична; конвеєр ланцюговий Q=150т/г, L=11м; конвеєр ланцюговий Q=150т/г, L=6м; очищувальна машина TAS 204А - 4,Q=150т/г; норія 30" Q=150Т/Ч L=25.6М; норія 30" Q=150Т/Ч L=24М; норія 30" Q=150Т/Ч L=35М; конвеєр гвинтовий ШХ - 200, Q=20т/г, L=3м; засувка електрична; клапан перекидний на два виходи; конвеєр ланцюговий Q=150т/г, L=4м; сушарка МС 3180; норія 30" Q=150Т/Ч L=25М; норія 30" Q=150Т/Г L=35М; клапан перекидний на два виходи; накопичувач зерна СНТ 8-13, ємністю 710 м3; засувка електрична; конвеєр ланцюговий Q=150т/г, L=7м; норія 16" Q=50Т/Ч L=35М; горизонтальний локальний фільтр мішкового типу DFAK 6/2400 до конвеєрів поз. 3.2.3; 3.2.4; 4.1.1' 4.1,2; 13.2.1; 13.2.2. Вартість вказаного майна за згодою між іпотекодавцем і банком визначена в розмірі 5867900,00 грн.
Загальна вартість згідно з п. 14.1 та 14.2 за згодою між іпотекодавцем і банком становить 21960000,00 грн. Сторони підписанням договору іпотеки заявляють та підтверджують, що опис предмету іпотеки, наведений у п. 14 договору іпотеки є достатнім для його ідентифікації.
12.07.2021 проведено державну реєстрацію іпотеки щодо вищенаведеного об'єкту нерухомого майна відповідача-4, яке передано в іпотеку за договором іпотеки №168/107/2726099 від 12.07.2021, номер запису про іпотеку: 42933826.
Державна реєстрація обтяження за договором іпотеки проведена також 12.07.2021 із номером запису 42932768, що підтверджується витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію обтяження від 12.07.2021 за номером 265415648.
Окрім того, 16.07.2021 проведена державна реєстрація обтяження - застава описаного вище рухомого майна за договором іпотеки №168/107/2726099 від 12.07.2021 із номером запису 29089392, що підтверджується витягом про реєстрацію в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна від 16.07.2021 за номером 73780923. При цьому, 15.04.2025 позивачем були внесені зміни обтяження рухомого майна та зареєстровано звернення стягнення.
Як свідчать матеріали справи, ПП «Лек-Стар» зверталось до АТ «Креді Агріколь Банк» із відповідними кредитними заявками: № 1 від 07.09.2021 на видачу траншу в розмірі 1237500,00 грн; № 2 від 09.09.2021 на видачу траншу в розмірі 1497763,00 грн; № 3 від 10.09.2021 на видачу траншу в розмірі 1842105,00 грн; № 4 від 14.09.2021 на видачу траншу в розмірі 1259999,00 грн; № 5 від 30.09.2021 на видачу траншу в розмірі 1000000,00 грн; № 5 від 01.10.2021 на видачу траншу в розмірі 3000000,00 грн; № 6 від 12.10.2021 на видачу траншу в розмірі 1700000,00 грн; № 7 від 19.10.2021 на видачу траншу в розмірі 1386730,00 грн; № 8 від 20.10.2021 на видачу траншу в розмірі 1000000,00 грн; № 9 від 22.10.2021 на видачу траншу в розмірі 1000000,00 грн; № 10 від 01.11.2021 на видачу траншу в розмірі 75903,00 грн. У вказаних кредитних заявках визначена дата повернення траншу - 22.06.2022.
Окрім того, 15.02.2022 та 21.02.2022 ПП «Лек-Стар» звернулося до позивача з кредитними заявками № 1 та № 2 відповідно. Згідно кредитної заявки № 1 сума траншу становить 12700000,00 грн; згідно кредитної заявки № 2 сума траншу становить 12300000,00 грн. Дата повернення траншу - 13.02.2023.
На виконання кредитного договору № 107/2726099 від 23.06.2021 та відповідних кредитних заявок позивач надав ПП «Лек-Стар» кредитні кошти в розмір 40000000,00 грн наступними траншами: 07.09.2021 - 1 237 500,00 грн; 09.09.2021 - 1 497 763,00 грн; 10.09.2021 - 1 842 105,00 грн; 14.09.2021 - 1 259 999,00 грн; 30.09.2021 - 1 000 000,00 грн; 01.10.2021 - 3 000 000,00 грн; 12.10.2021 - 1 700 000,00 грн; 19.10.2021 - 1 386 730,00 грн; 20.10.2021 - 1 000 000,00 грн; 22.10.2021 - 1 000 000,00 грн; 01.11.2021 - 75 903,00 грн; 15.02.2022 - 12 700 000,00 грн; 21.02.2022 - 12 300 000,00 грн, що підтверджено наявними в матеріалах справи копіями платіжних інструкцій № 107/272609 із відповідними датами (13 платіжних інструкцій) із відповідним призначенням платежу, що також відображено у доданих до позову банківських виписках.
Відповідно до представленого АТ «Креді Агріколь Банк» детального розрахунку заборгованості ПП «Лек-Стар» за договором № 107/2726099 від 23.06.2021 (фактично умови п. 14.1. договору про зміни № 1 від 14.02.2022) за останнім обліковується 2429679,13 грн заборгованості по простроченим відсоткам та 4057096,40 грн заборгованості по кредиту.
Відповідно до представленого АТ «Креді Агріколь Банк» детального розрахунку заборгованості ПП «Лек-Стар» за договором № 107/2726099 від 23.06.2021 (фактично умови п. 14.2. договору про зміни № 1 від 14.02.2022) за останнім обліковується 11236030,87 грн заборгованості по простроченим відсоткам та 25000000,00 грн заборгованості по кредиту.
4. Норми права, з яких виходить господарський суд при прийнятті рішення.
Відповідно до ч. 1, п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
У ст. 204 Цивільного кодексу України зазначено, що договори укладені між сторонами по справі, як цивільно - правові правочини є правомірними на час розгляду справи, якщо їх недійсність прямо не встановлено законом, та вони не визнані судом недійсними, тому зобов'язання за цими договорами мають виконуватися належним чином.
Правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі (ст. 205 Цивільного кодексу України). Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства (ст. 207 Цивільного кодексу України).
Згідно з ст.509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.
Статтями 525, 526 ЦК України, що кореспондуються за змістом з положеннями ст. 193 ГК України, передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до ч.1 ст.528 ЦК України виконання обов'язку може бути покладено боржником на іншу особу, якщо з умов договору, вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства або суті зобов'язання не випливає обов'язок боржника виконати зобов'язання особисто. У цьому разі кредитор зобов'язаний прийняти виконання, запропоноване за боржника іншою особою.
Згідно з ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідно до ст. 543 ЦК України у разі солідарного обов'язку боржників (солідарних боржників) кредитор має право вимагати виконання обов'язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо. Солідарні боржники залишаються зобов'язаними доти, доки їхній обов'язок не буде виконаний у повному обсязі.
Відповідно до ч.1 ст. 546 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком, правом довірчої власності.
Згідно ст. 553 ЦК України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником. Порукою може забезпечуватися виконання зобов'язання частково або у повному обсязі. Поручителем може бути одна особа або кілька осіб.
Стаття 554 ЦК України встановлює, що у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки. Особи, які за одним чи за декількома договорами поруки поручилися перед кредитором за виконання боржником одного і того самого зобов'язання, є солідарними боржниками і відповідають перед кредитором солідарно, якщо інше не встановлено договором поруки.
Відповідно до ст.572 ЦК України в силу застави кредитор (заставодержатель) має право у разі невиконання боржником (заставодавцем) зобов'язання, забезпеченого заставою, а також в інших випадках, встановлених законом, одержати задоволення за рахунок заставленого майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника, якщо інше не встановлено законом (право застави).
За змістом ст. 575 ЦК України іпотекою є застава нерухомого майна, що залишається у володінні заставодавця або третьої особи, а також застава об'єкта незавершеного будівництва, майбутнього об'єкта нерухомості. Подільний об'єкт незавершеного будівництва може бути переданий в іпотеку лише у випадках, визначених законом. Закладом є застава рухомого майна, що передається у володіння заставодержателя або за його наказом - у володіння третій особі.
Предметом застави може бути будь-яке майно (зокрема річ, цінні папери, майнові права), що може бути відчужене заставодавцем і на яке може бути звернене стягнення. Права заставодержателя (право застави) на річ, яка є предметом застави, поширюються на її приналежності, якщо інше не встановлено договором. Право застави поширюється на плоди, продукцію та доходи, одержані від використання заставленого майна, у випадках, встановлених договором (ст. 576 Цивільного кодексу України).
Відповідно до ст.589 ЦК України у разі невиконання зобов'язання, забезпеченого заставою, а також в інших випадках, встановлених законом, заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави. За рахунок предмета застави заставодержатель має право задовольнити в повному обсязі свою вимогу, що визначена на момент фактичного задоволення, включаючи сплату процентів, неустойки, відшкодування збитків, завданих порушенням зобов'язання, необхідних витрат на утримання заставленого майна, а також витрат, понесених у зв'язку із пред'явленням вимоги, якщо інше не встановлено договором.
Згідно зі статтею 590 Цивільного кодексу України звернення стягнення на предмет застави здійснюється за рішенням суду, якщо інше не встановлено договором або законом. Заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави в разі, коли зобов'язання не буде виконано у встановлений строк (термін), якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до ч. 1 ст. 598 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом. Зокрема, зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (стаття 599 Цивільного кодексу України).
Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) (ст. 610 Цивільного кодексу України).
Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України).
Відповідно до статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору.
Частиною 1 статті 627 ЦК України визначено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Згідно з ч. 1 ст. 628 Цивільного кодексу України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
За приписами ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
За ч.1 ст. 638 ЦК України, істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Згідно з ст. 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Статтею 1047 Цивільного кодексу України передбачено, договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми.
Частиною 1 статті 1048 ЦК України визначено, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
За змістом статті 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок.
Згідно з ч.1 ст.1050 ЦК України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу. Якщо позичальник своєчасно не повернув речі, визначені родовими ознаками, він зобов'язаний сплатити неустойку відповідно до статей 549 - 552 цього Кодексу, яка нараховується від дня, коли речі мали бути повернуті, до дня їх фактичного повернення позикодавцеві, незалежно від сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.
Статтею 1054 ЦК України визначено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави (позика), якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Згідно зі ст. 1055 ЦК України, кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним.
Відповідно до ч.ч.1-2 ст.1056-1 ЦК України процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором. Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.
Відповідно до ст. 2 Закону України «Про банки і банківську діяльність», банком є юридична особа, яка на підставі банківської ліцензії має виключне право надавати банківські послуги, відомості про яку внесені до Державного реєстру банків. Банківський кредит - будь-яке зобов'язання банку надати певну суму грошей, будь-яка гарантія, будь-яке зобов'язання придбати право вимоги боргу, будь-яке продовження строку погашення боргу, яке надано в обмін на зобов'язання боржника щодо повернення заборгованої суми, а також на зобов'язання на сплату процентів та інших зборів з такої суми.
Згідно зі ст. 55 Закону України «Про банки і банківську діяльність», відносини банку з клієнтом регулюються законодавством України, нормативно-правовими актами Національного банку України та угодами (договорами) між клієнтом та банком.
Згідно з п.7.1.2. ст.7 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» поточний рахунок - рахунок, що відкривається банком клієнту на договірній основі для зберігання коштів і здійснення розрахунково-касових операцій за допомогою платіжних інструментів відповідно до умов договору та вимог законодавства України.
Відповідно до п.22.1. ст.22 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» ініціювання переказу здійснюється за такими видами розрахункових документів: 1) платіжне доручення; 2) платіжна вимога-доручення; 3) розрахунковий чек; 4) платіжна вимога; 5) меморіальний ордер.
Згідно з п.30.1. ст.30 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» переказ вважається завершеним з моменту зарахування суми переказу на рахунок отримувача або її видачі йому в готівковій формі.
За визначеннями термінів, наведеними у ст.1 Закону України «Про іпотеку», іпотека - вид забезпечення виконання зобов'язання нерухомим майном (неподільним об'єктом незавершеного будівництва, майбутнім об'єктом нерухомості), що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов'язання задовольнити свої вимоги за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами такого боржника у порядку, встановленому цим Законом.
Іпотека має похідний характер від основного зобов'язання і є дійсною до припинення основного зобов'язання або до закінчення строку дії іпотечного договору (ч.5 ст.3 Закону України «Про іпотеку»).
Відповідно до ч.1 ст.7 Закону України «Про іпотеку», за рахунок предмета іпотеки іпотекодержатель має право задовольнити свою вимогу за основним зобов'язанням у повному обсязі або в частині, встановленій іпотечним договором, що визначена на час виконання цієї вимоги, включаючи сплату процентів, неустойки, основної суми боргу та будь-якого збільшення цієї суми, яке було прямо передбачене умовами договору, що обумовлює основне зобов'язання. Якщо вимога за основним зобов'язанням підлягає виконанню у грошовій формі, розмір цієї вимоги визначається на підставі іпотечного договору або договору, що обумовлює основне зобов'язання, у чітко встановленій сумі чи шляхом надання критеріїв, які дозволяють встановити розмір цієї вимоги на конкретний час протягом строку дії основного зобов'язання.
За приписами ст.33 Закону України «Про іпотеку», у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки, якщо інше не передбачено законом. Право іпотекодержателя на звернення стягнення на предмет іпотеки також виникає з підстав, встановлених статтею 12 цього Закону. Звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя.
Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.35 Закону України «Про іпотеку», у разі порушення основного зобов'язання та/або умов іпотечного договору іпотекодержатель надсилає іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмову вимогу про усунення порушення. В цьому документі зазначається стислий зміст порушених зобов'язань, вимога про виконання порушеного зобов'язання у не менш ніж тридцятиденний строк та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання цієї вимоги. Якщо протягом встановленого строку вимога іпотекодержателя залишається без задоволення, іпотекодержатель вправі прийняти рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору. Положення частини першої цієї статті не є перешкодою для реалізації права іпотекодержателя звернутись у будь-який час за захистом своїх порушених прав до суду у встановленому законом порядку.
Відповідно до ч. 6 ст. 38 Закону України «Про іпотеку» ціна продажу предмета іпотеки встановлюється за згодою між іпотекодавцем і іпотекодержателем або на підставі оцінки майна суб'єктом оціночної діяльності, на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна.
Статтею 39 Закону України «Про іпотеку» (в реакції станом на час подання цього позову та розгляду справи по суті) передбачено, що у разі задоволення судом позову про звернення стягнення на предмет іпотеки в рішенні суду зазначаються: загальний розмір вимог та всі його складові, що підлягають сплаті іпотекодержателю з вартості предмета іпотеки; опис нерухомого майна, об'єкта незавершеного будівництва, майбутнього об'єкта нерухомості, за рахунок якого підлягають задоволенню вимоги іпотекодержателя; заходи щодо забезпечення збереження предмета іпотеки або передачі його в управління на період до його реалізації (у разі необхідності); спосіб реалізації предмета іпотеки; пріоритет та розмір вимог інших кредиторів, які підлягають задоволенню з вартості предмета іпотеки. У разі визначення судом способу реалізації предмета іпотеки шляхом проведення електронного аукціону ціна предмета іпотеки у рішенні суду не зазначається та визначається при його примусовому виконанні на рівні, не нижчому за звичайні ціни на такий вид майна на підставі оцінки, проведеної суб'єктом оціночної діяльності або незалежним експертом на стадії оцінки майна під час проведення виконавчих дій.
Згідно з ч.1 ст. 41 Закону України «Про іпотеку» реалізація предмета іпотеки, на який звертається стягнення за рішенням суду або за виконавчим написом нотаріуса, проводиться, якщо інше не передбачено рішенням суду, шляхом продажу на електронних аукціонах у межах процедури виконавчого провадження, передбаченої Законом України "Про виконавче провадження", з дотриманням вимог цього Закону.
Відповідно до статті 19 Закону України «Про заставу» за рахунок заставленого майна заставодержатель має право задовольнити свої вимоги в повному обсязі, що визначається на момент фактичного задоволення, включаючи проценти, відшкодування збитків, завданих прострочкою виконання (а у випадках, передбачених законом чи договором, - неустойку), необхідні витрати на утримання заставленого майна, а також витрати на здійснення забезпеченої заставою вимоги, якщо інше не передбачено договором застави.
Відповідно до ст. 22 Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень» за рахунок предмета обтяження обтяжувач має право задовольнити свою вимогу за забезпеченим обтяженням зобов'язанням у повному обсязі або в частині, встановленій договором. Розмір забезпеченої обтяженням вимоги визначається на момент її задоволення і включає: 1) відшкодування витрат, пов'язаних з пред'явленням вимоги і зверненням стягнення на предмет обтяження; 2) сплату процентів і неустойки; 3) сплату основної суми боргу; 4) відшкодування збитків, завданих порушенням боржником забезпеченого зобов'язання або умов обтяження; 5) відшкодування витрат на утримання і збереження предмета обтяження.
Згідно зі ст. 23 Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень» відповідно до забезпечувального обтяження обтяжувач має право в разі порушення боржником забезпеченого обтяженням зобов'язання або договору, на підставі якого виникло забезпечувальне обтяження, а також в інших випадках, встановлених законом чи договором, одержати задоволення своєї вимоги за рахунок предмета обтяження в черговості згідно із встановленим пріоритетом.
Згідно зі статтею 24 Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень» звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження здійснюється па підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса в порядку, встановленому законом, або в позасудовому порядку згідно із цим Законом. Використання позасудових способів звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження не позбавляє права боржника, обтяжувача або третіх осіб звернутися до суду. Обтяжувач, який ініціює звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження, зобов'язаний до початку процедури звернення стягнення зареєструвати в Державному реєстрі відомості про звернення стягнення на предмет обтяження.
Статтею 25 Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень» встановлено, що в разі задоволення судом позову про звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження в рішенні суду зазначаються: 1) загальний розмір вимог та всі його складові, що підлягають сплаті обтяжувачу з вартості предмета забезпечувального обтяження; 2) опис рухомого майна, за рахунок якого підлягають задоволенню вимоги обтяжувача; 3) заходи щодо забезпечення збереження предмета забезпечувального обтяження або передачі його в управління на період до його реалізації, якщо такі необхідні; 4) спосіб реалізації предмета забезпечувального обтяження шляхом проведення публічних торгів або із застосуванням однієї з процедур, передбачених статтею 26 цього Закону; 5) пріоритет та розмір вимог інших обтяжувачів, на користь яких встановлено зареєстроване обтяження, які підлягають задоволенню з вартості предмета забезпечувального обтяження; б) початкова ціна предмета забезпечувального обтяження для його подальшої реалізації на публічних торгах у порядку виконавчого провадження.
Якщо інше не передбачено рішенням суду, реалізація предмета забезпечувального обтяження проводиться шляхом його продажу на публічних торгах у порядку, встановленому законом.
5. Висновки господарського суду за результатами вирішення спору.
Відповідно до ч.ч.1-3 ст.13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
За умовами ч.ч.1, 2 ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
Частиною 1 статті 74 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Відповідно до ст.76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Згідно з ст.79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Статтею 86 ГПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Верховний Суд у постанові від 06.11.2019 у справі №909/51/19 вказав, що ключовою рисою цивільного права є автономія волі сторін, яка знаходить своє втілення у принципі свободи договору.
Свобода договору, закріплена у якості однієї із засад цивільного законодавства, сформульована у статтях 6 та 627 ЦК України, у відповідності до яких сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Господарський суд враховує правову позицію, викладену у постанові Верховного Суду у складі суддів Об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 19.03.2021 у справі №904/2073/19, відповідно до якої договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Відповідно до статті 1054 Цивільного кодексу України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. Тобто, кредитний договір є окремим видом цивільно-правових договорів, який визначає взаємні зобов'язання і відповідальність між комерційним банком і клієнтом з метою одержання останнім кредиту. Кредитний договір є консенсуальним, оплатним та двостороннім. Предметом кредитного договору є грошові кошти (кредит) в будь-якій валюті. Кредитний договір вважається укладеним з моменту досягнення згоди за всіма істотними умовами договору. Правовідносини з надання кредиту за своєю правовою природою є договірними правовідносинами, регулюються самостійно сторонами шляхом укладення договору. На кожну із сторін, яка підписує договір, покладається обов'язок узгодження всіх спірних питань, які виникають під час укладення договору, до моменту його підписання, та самостійного аналізу можливих негативних наслідків при підписанні такого договору, а також кожна сторона не позбавлена права відмовитись від підписання договору, якщо його умови чи частина суперечить інтересам сторони або нормам чинного законодавства.
Зі змісту укладених між позивачем та відповідачами 1-3 договору про надання банківських послуг № 107/2726099 від 23.062021, договору № 1 від 14.02.2022 про зміну до нього, а також договорів поруки № 133/107/2726099 та № 122/107/2726099 від 23.06.2021 вбачається, що вони підписані повноважними представниками сторін, при їх укладенні сторонами були чітко визначені та погоджені усі істотні умови договорів, а саме - сума кредитних коштів, які надаються позичальнику, строк їх повернення, домовленість про сплату процентів та комісійної винагороди, взаємні права та обов'язки кожної із сторін, а також відповідальність сторін у разі порушення умов договору.
Відповідачі заперечень щодо викладених у договорах умов не висловлювали, питання про зміну умов відповідних договорів не порушували. Сторони погодили умови договорів та встановили відповідні зобов'язання з урахуванням загальних принципів цивільного законодавства.
Беручи до уваги встановлену статтею 204 ЦК України та неспростовану в межах цієї справи в порядку статті 215 ЦК України презумпцію правомірності означених договорів, суд вважає їх належною у розумінні статей 11, 509 ЦК України та статей 173, 174 ГК України (чинного на час виникнення спірних правовідносин) підставою для виникнення та існування обумовлених таким договорами кореспондуючих прав і обов'язків сторін.
Матеріалами справи підтверджено, що на виконання умов договору позивачем згідно вищезазначених платіжних інструкцій перераховано на банківський рахунок відповідача-1 кредитні кошти у розмірі 40 000 000,00 грн із відповідним призначенням платежу, що також відображено у доданих до позову банківських виписках.
Таким чином, суд констатує, що позивачем належним чином виконано взяті на себе зобов'язання за договором про надання банківських послуг №107/2726099 від 23.06.2021 та надано відповідачу-1 кредитні кошти.
Із змісту статті 530 ЦК України слідує, що однією із основних умов виконання зобов'язання є строк (термін) його виконання. Дотримання строку виконання є одним із критеріїв належного виконання зобов'язання, оскільки прострочення є одним із проявів порушення зобов'язання. Строк (термін) виконання зобов'язання за загальним правилом, узгоджується сторонами в договорі. При цьому коли одна із сторін за умовами договору взяла на себе певні зобов'язання, то інша сторона вправі очікувати, що такі будуть виконані належним чином у встановлені строки. У разі ж коли сторона порушила умови договору, зобов'язання вважається не виконаним, що є порушенням умов договору.
Верховний Суд у постанові від 01.03.2021 у справі № 180/1735/16-ц зазначив, що принцип належного виконання зобов'язання полягає в тому, що виконання має бути проведене, зокрема у належний строк (термін).
Натомість з матеріалів справи вбачається, що відповідачем-1 порушено взяті на себе зобов'язання за договором про надання банківських послуг №107/2726099 від 23.06.2021 щодо погашення кредиту у погоджений між сторонам строк згідно наведених умов надання банківських послуг, що мало наслідком виникнення кредитної заборгованості перед позивачем.
При цьому, у даному випадку матеріали справи також свідчать, що Приватним підприємством «Євроком Плюс» та ОСОБА_1 також не виконано зобов'язань за договорами поруки, що суперечить приписам статті 546, 553, 554 ЦК України, умовам пунктів 3, 7 договорів поруки, а тому вказані відповідачі визначаються судом такими, що мають нести солідарну відповідальність з ПП «Лек-Стар» за неналежне виконання останніми взятих на себе договірних зобов'язань за договором №107/2726099 від 23.06.2021.
Судом надано оцінку щодо належності, допустимості, достовірності кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок зазначених вище судом доказів у їх сукупності.
Враховуючи встановлені обставини справи, наявні в матеріалах справи докази, а також беручи до уваги, що відповідачами всупереч наведених вимог законодавства та погоджених умов договору, не здійснено сплати заборгованості за кредитом, суд дійшов висновку, що позовна вимога про солідарне стягнення простроченої заборгованості у загальному розмірі 29057096,40 грн. є обґрунтованою, доведеною позивачем, не спростованою відповідачами, а тому підлягає задоволенню.
Щодо нарахованих відсотків у загальному розмірі 451825,91 грн. та прострочених відсотків у загальному розмірі 13213884,09 грн., суд зазначає, що уклавши кредитний договір, сторони мають легітимні очікування щодо належного його виконання. Зокрема, позичальник розраховує, що протягом певного часу він може правомірно користуватися кредитом, натомість кредитор розраховує, що він отримає плату (проценти за користування кредитом).
З огляду на викладене, враховуючи, що перший відповідач свого обов'язку по погашенню заборгованості по кредиту не виконав, допустивши прострочення виконання грошового зобов'язання, а відтак порушив договірні зобов'язання (стаття 610 Цивільного кодексу України), що є поведінкою, яка суперечить добросовісній та чесній діловій практиці в сфері господарських відносин, а відтак в сукупності стає правовою підставою для захисту прав та інтересів позивача шляхом стягнення в судовому порядку відсотків, а саме прострочені відсотки у сумі 13213884,09 грн., а також нараховані відсотки у сумі 451825,91 грн.
Перевіривши правомірність та правильність здійсненого позивачем детального розрахунку нарахованих процентів у розмірі 451825,91 грн. та прострочених процентів у розмірі 13213884,09 грн., суд зазначає, що розрахунок не суперечить вимогам чинного законодавства, погодженим умовам договору, встановленим обставинам справи, є арифметично вірним, у зв'язку з чим, позовна вимога про солідарне стягнення нарахованих процентів та прострочених процентів у загальному розмірі 13665710,00 грн., є правомірною, обґрунтованою та підлягає задоволенню.
Відтак, враховуючи підтвердження матеріалами справи факту неналежного виконання позичальником зобов'язань за кредитним договором, внаслідок чого виникла заборгованість, банк правомірно звернувся до суду із позовом про стягнення з поручителя - ОСОБА_1 та ПП «Євроком Плюс», заборгованості за кредитним договором відповідно до приписів статті 543, 553, 554 Цивільного кодексу України, умов пункту 3, підпункту «Солідарна відповідальність» пункту 7 договору, підпункту «Ціна Договору» пункту 11 договору, пункту 11 договору поруки та підпункту «Солідарна відповідальність клієнта» пункту 10 договору про надання банківських послуг.
У разі солідарного обов'язку боржників (солідарних боржників) кредитор має право вимагати виконання обов'язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо (частина 1 статті 543 Цивільного кодексу України).
Захист прав кредитора у справі за його позовом до боржника й поручителя в межах одного виду судочинства є більш прогнозованим і відповідає принципу правової визначеності, оскільки не допускає роз'єднання вимог кредитора до сторін солідарного зобов'язання залежно від суб'єктного складу останнього.
Суд зазначає, що предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права.
Факт видачі грошових коштів у розмірі, що визначений договором про надання банківських послуг № 107/2726099 від 23.06.2021 із подальшими змінами та доповненнями до нього, а також наявність вищевказаної заборгованості, відповідачами не спростовано, доказів повернення банку грошових коштів у повній сумі суду не надано, контрозрахунку нарахувань не здійснено. Адже, частиною першою, третьою статті 74 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень; докази подаються сторонами та іншими учасниками справи, якими в силу ст. 73 ГПК України є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, які мають значення для вирішення справи.
Враховуючи вищевикладене, доведеність матеріалами справи порушень Приватного підприємства «Лек-Стар» зобов'язань, забезпечених порукою, суд приходить до висновку про задоволення вимог позивача про солідарне стягнення з Приватного підприємства «Лек-Стар», ОСОБА_1 та Приватного підприємства «Євроком Плюс» користь позивача заборгованості за договором про надання банківських послуг № 107/2726099 від 23.06.2021, яка станом на 28.04.2025 становить 42 722 806,40 грн. (в тому числі: прострочена заборгованість 29057096,40 грн, прострочені відсотки 13213884,09 грн, нараховані відсотки 451825,91 грн).
Що стосується позовних вимог АТ «Креді Агріколь Банк» про звернення стягнення на нерухоме майно Дочірнього підприємства «Сам Оіл Трейд» та звернення стягнення на його рухоме майно в рахунок погашення заборгованості ПП «Лек-Стар», суд зазначає, що таке забезпечувальне зобов'язання, як іпотека, має акцесорний, додатковий до основного зобов'язання характер і не може існувати самостійно.
Чинне законодавство не обмежує право кредитора забезпечити належне виконання боржником основного зобов'язання декількома видами забезпечення. Забезпечувальне зобов'язання є додатковим (акцесорним), а не альтернативним основному. Реалізація особою права на захист певним способом не може залежати від застосування нею інших способів правового захисту.
Слід відзначити, що при укладенні іпотечного договору відповідач як іпотекодавець (майновий поручитель) зобов'язався за рахунок переданого в іпотеку майна забезпечити та виконати зобов'язання боржника, якщо такого виконання не відбудеться, незалежно від причин неплатоспроможності та підстав невиконання боржником умов кредитного договору. Укладаючи іпотечний договір, відповідач-4 шляхом вільного волевиявлення приймав на себе саме ризик невиконання позичальником умов кредитного договору та настання відповідних несприятливих для нього наслідків у вигляді невиконання основного зобов'язання боржником (аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 02.07.2019 у справі №910/15484/17).
Так, звернення стягнення на предмет застави є додатковим (акцесорним), а не альтернативним способом захисту порушеного права, який може бути використаний разом з основним або окремо, що не являється подвійним стягненням заборгованості, і тому, невизнання можливості одночасного стягнення заборгованості за договором кредиту та звернення стягнення на предмет іпотеки або застави суперечить фундаментальним принципам господарського судочинства, а також не сприяє захисту прав та інтересів учасників судового розгляду.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 29.05.2019 у справі №310/11024/15-ц викладено правовий висновок про те, що частина друга статті 36 Закону України «Про іпотеку», яка встановлює, що визначений договором спосіб задоволення вимог іпотекодержателя не перешкоджає іпотекодержателю застосувати інші встановлені цим Законом способи звернення стягнення на предмет іпотеки, означає, що у разі, якщо у договорі про задоволення вимог іпотекодержателя сторони передбачили обидва, вказані у частині третій статті 36 Закону, способи задоволення вимог іпотекодержателя (статті 37, 38 Закону), то їх наявність не перешкоджає іпотекодержателю застосувати: 1) судовий спосіб звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом задоволення вимог іпотекодержателя у спосіб реалізації предмета іпотеки на прилюдних торгах; 2) позасудовий спосіб звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки на підставі виконавчого напису нотаріуса.
Відтак, суд дійшов висновку, що позивач, як кредитор має право обирати спосіб стягнення заборгованості, в тому числі одночасно звертаючись і за стягненням заборгованості та зверненням стягнення на предмет іпотеки (застави).
У даному випадку кожній стороні була надана розумна можливість представити справу в таких умовах, які не ставлять її в суттєво невигідне становище відносно другої сторони, у тому числі подати докази на підтвердження своїх вимог та заперечень, прийняти участь у дослідженні доказів, надати пояснення, обґрунтувати переконливість поданих доказів та позицій у справі, скористатись іншими процесуальними правами.
На переконання суду, доводи, якими позивач обґрунтував позовні вимоги, знайшли своє підтвердження, більше того, відповідачами належним чином і в установленому законом порядку спростовані не були. Відповідачі не представили суду більш вірогідних доказів, ніж ті, які надані позивачем.
В свою чергу, суд зауважує, що звернення стягнення на предмет іпотеки не призводить до заміни основного зобов'язання на забезпечувальне.
З метою забезпечення однозначного розуміння ухваленого рішення у резолютивній частині слід зазначати, що звернення стягнення на предмет іпотеки відбувається в рахунок стягнення заборгованості за основним договором, а отже таке звернення стягнення не є додатковим стягненням, яке могло б розумітися як подвійне. Питання щодо виконання виданого кредитору виконавчого документа у разі, коли такий обов'язок боржника за таким виконавчим документом відсутній повністю або частково у зв'язку з його припиненням (через виконання боржником, іншою особою тощо), підлягають вирішенню в порядку, передбаченому ч.2 ст.328 ГПК України (подібний висновок міститься у постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.05.2020 у справі №361/7543/17 (провадження № 14-546 цс 19)).
Таким чином, у зв'язку з непогашенням заборгованості Приватним підприємством «Лек-Стар» за договором про надання банківських послуг № 107/2726099 від 23.06.2021, у АТ «Креді Агріколь Банк» виникло право на звернення стягнення на предмет іпотеки за договором іпотеки № 168/107/2726099 від 12.07.2021, протилежного відповідачами не доведено, а судом не встановлено, а відтак позовні вимоги є правомірними, обґрунтованими і підлягають задоволенню.
Так, порядок реалізації предмета іпотеки за рішенням суду врегульовано статтею 39 Закону № 898-ІV, якою передбачено, що в разі задоволення судом позову про звернення стягнення на предмет іпотеки у рішенні суду зазначається, зокрема, спосіб реалізації предмета іпотеки шляхом проведення прилюдних торгів або застосування процедури продажу, встановленої статтею 38 цього Закону.
Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 21.03.2018 по справі №235/3619/15-ц зазначено, що виходячи зі змісту поняття «ціна», як форми грошового вираження вартості товару, послуг тощо, аналізу норм статей 38, 39 Закону України «Про іпотеку» можна зробити висновок, що у розумінні норми статті 39 Закону України «Про іпотеку» встановлення початкової ціни предмету іпотеки у грошовому вираженні визначається за процедурою, передбаченою частиною шостою статті 38 цього Закону (ціна продажу предмета іпотеки встановлюється за згодою між іпотекодавцем і іпотекодержателем або на підставі оцінки майна суб'єктом оціночної діяльності, на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна).
Окрім того, реалізація заставленого майна, на яке звернено стягнення, провадиться державним виконавцем, приватним виконавцем на підставі виконавчого листа, суду або наказу господарського суду, або виконавчого напису нотаріусів у встановленому порядку, якщо інше не передбачено цим Законом чи договором.
Статтею 57 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що визначення вартості майна боржника здійснюється за взаємною згодою сторонами виконавчого провадження. У разі якщо сторони виконавчого провадження, а також заставодержатель у 10-денний строк з дня винесення виконавцем постанови про арешт майна боржника не досягли згоди щодо вартості майна та письмово не повідомили виконавця про визначену ними вартість майна, виконавець самостійно визначає вартість майна боржника. У разі якщо сторони виконавчого провадження не дійшли згоди щодо визначення вартості майна, визначення вартості майна боржника здійснюється виконавцем за ринковими цінами, що діють на день визначення вартості майна. У разі якщо визначити вартість майна (окремих предметів) складно, виконавець має право залучити суб'єкта оціночної діяльності - суб'єкта господарювання для проведення оцінки майна.
Разом з тим відповідно до статей 19, 57 Закону України «Про виконавче провадження» сторони виконавчого провадження під час здійснення виконавчого провадження не позбавлені можливості заявляти клопотання про визначення вартості майна, тобто визначення іншої ціни предмета іпотеки, ніж буде зазначена в резолютивній частині рішення суду, якщо наприклад, така вартість майна змінилася.
Велика Палата Верхового Суду дійшла висновку про те, що у спорах цієї категорії не зазначення у резолютивній частині рішення суду початкової ціни предмета іпотеки в грошовому вираженні не має вирішального значення та не тягне за собою безумовного скасування судових рішень. Окрім того, у постанові Верховного Суду від 11.06.2018 по справі №523/7665/14-ц зазначено, що визначена початкова ціна предмета іпотеки у резолютивній частині рішення суду не є остаточною, оскільки під час здійснення виконавчого провадження ціна предмету іпотеки може бути переглянута та повторно визначена на підставі оцінки суб'єкта оціночної діяльності.
Подібні висновки містяться також в постанові Верховного Суду від 27.03.2018 у справі №910/2764/14, від 05.09.2018 у справі №202/30076/13-ц, від 20.05.2019 у справі №925/53/18, від 24.04.2019 у справі №910/11364/17.
Відтак, виходячи з юридичної конструкції статей 57, 61 Закону України «Про виконавче провадження», положення пункту б частини другої статті 25 Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень», зважаючи на неузгодженість між нормами, виданими одним і тим самим нормотворчим органом, то при визначенні початкової ціни предмета забезпечувального обтяження для його подальшої реалізації на публічних торгах у порядку виконавчого провадження слід керуватися нормами акту виданого пізніше, тобто Закону України «Про виконавче провадження», відповідно до якого визначення початкової ціни майна відбувається під час проведення виконавчих дій з виконання судового рішення.
Відтак, зважаючи на економічні процеси, обумовлені повномасштабною військовою агресією російської федерації проти України та відповідно високий рівень інфляції, наявність у сторін права на апеляційне та касаційне оскарження даного рішення, що може зайняти значний проміжок часу, суд вбачає доцільним визначення вартості предмету іпотеки на підставі оцінки, проведеної суб'єктом оціночної діяльності під час виконавчого провадження.
Враховуючи викладене, суд вважає позовні вимоги про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом реалізації (продажу) предмета іпотеки за початковою ціною, визначеною на підставі оцінки, проведеної суб'єктом оціночної діяльності/незалежним експертом на стадії оцінки майна під час проведення виконавчих дій, з дотриманням вимог цього Закону та Закону України «Про іпотеку» законними та обґрунтованими.
Згідно усталеної практики Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п.1 ст.6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення від 09.12.1994 Європейського суду з прав людини у справі «Руїс Торіха проти Іспанії»).
Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів учасників справи та їх відображення у судовому рішенні, суд першої інстанції спирається на висновки, що зробив Європейський суд з прав людини від 18.07.2006 у справі «Проніна проти України», в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що п.1 ст.6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі ст.6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.
У рішенні Європейського суду з прав людини «Серявін та інші проти України» вказано, що усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов'язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (рішення у справі «Суомінен проти Фінляндії» (Suominen v. Finland), № 37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року). Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя (рішення у справі «Гірвісаарі проти Фінляндії» (Hirvisaari v. Finland), №49684/99, п. 30, від 27 вересня 2001 року).
Аналогічна правова позиція викладена у постановах від 13.03.2018, від 24.04.2019 Верховного Суду по справах №910/13407/17 та №915/370/16.
Відповідачі доказів на спростування викладених позивачем у даному позові обставин суду не подали, а тому, з врахуванням вищевикладеного в сукупності, суд приходить до висновку про задоволення позову повністю.
Отже, приймаючи до уваги встановлення судом під час розгляду справи обставин наявності у відповідачів перед позивачем заборгованості за тілом кредиту та заборгованості за відсотками, враховуючи, що бездіяльність відповідачів, яка виражається у несплаті цих коштів, суперечить вищевказаним нормам права та договорів, а також те, що в установленому порядку відповідачі обставини, які повідомлені позивачем, не спростували, суд дійшов висновку, що позов є обґрунтованим, нормативно та документально доведеним, та підлягає задоволенню у повному обсязі.
Разом з тим, суд зазначає, що з огляду на встановлені фактичні обставини справи, суд дав вичерпну відповідь на всі істотні, вагомі та доречні питання, що входять до предмету доказування у даній справі та виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.
Згідно з ч. 1 ст. 129 ГПК України судовий збір у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
При цьому, відповідно до ч. 3 п. 4.1. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 23.02.2013 № 7 «Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України» у разі коли позов немайнового характеру задоволено повністю стосовно двох і більше відповідачів або якщо позов майнового характеру задоволено солідарно за рахунок двох і більше відповідачів, то судові витрати також розподіляються між відповідачами порівну. Солідарне стягнення суми судових витрат законом не передбачено.
З врахування викладеного, витрати зі сплати судового збору пропорційно розміру задоволених позовних вимог щодо солідарного стягнення покладаються на відповідачів порівну.
Керуючись ст.ст. 2, 13, 76, 79, 86, 129, 202, 233, 237-240 Господарського процесуального кодексу України, суд, -
1. Позов - задовольнити повністю.
2. Стягнути солідарно з Приватного підприємства «Лек-Стар» (75032, Херсонська обл., Білозерський р-н, с. Дар'ївка, вул. Соборна, № 187, код ЄДРПОУ 40440224), ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) та Приватного підприємства «Євроком Плюс» (73000, м. Херсон, вул. Михайлівська, № 18, оф. 409, код ЄДРПОУ 42636466) на користь Акціонерного товариства «Креді Агріколь Банк» (01024, м. Київ, вул. Чикаленка Євгена, № 42/4, код ЄДРПОУ 14361575) заборгованість за договором про надання банківських послуг № 107/2726099 від 23.06.2021 в загальному розмірі 42 722 806 (сорок два мільйона сімсот двадцять дві тисячі вісімсот шість) грн 40 коп, з яких: прострочена заборгованість за кредитом 29 057 096 (двадцять дев'ять мільйонів п'ятдесят сім тисяч дев'яносто шість) грн 40 коп, заборгованість за процентами в загальному розмірі 13 665 710 (тринадцять мільйонів шістсот шістдесят п'ять тисяч сімсот десять) грн 00 коп.
3. Звернути стягнення на нерухоме майно, а саме: майновий комплекс, розташований за адресою: Херсонська обл., Білозерський р-н, с. Дар'ївка, вул. Соборна, буд. 187 (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 1680575365203, номер запису про право власності: 28662082), який належить на праві власності Дочірньому підприємству «Сам Оіл Трейд» (75302, Херсонська обл., Білозерський р-н, с. Дар'ївка, вул. Жовтнева, № 187, код ЄДРПОУ 23702294) на користь Акціонерного товариства «Креді Агріколь Банк» (01024, м. Київ, вул. Чикаленка Євгена, № 42/4, код ЄДРПОУ 14361575) в рахунок погашення заборгованості Приватного підприємства «Лек-Стар» (75032, Херсонська обл., Білозерський р-н, с. Дар'ївка, вул. Соборна, № 187, код ЄДРПОУ 40440224) за договором про надання банківських послуг № 107/2726099 від 23.06.2021, яка становить 42 722 806 (сорок два мільйона сімсот двадцять дві тисячі вісімсот шість) грн 40 коп, шляхом реалізації предмета іпотеки через проведення електронного аукціону за ціною, яка буде визначена при його примусовому виконанні на рівні, не нижчому за звичайні ціни на такий вид майна на підставі оцінки, проведеної суб'єктом оціночної діяльності або незалежним експертом на стадії оцінки майна під час проведення виконавчих дій.
4. Звернути стягнення на рухоме майно, а саме 49 (сорок дев'ять) одиниць обладнання, що забезпечує функціонування майнового комплексу, розташованого за адресою: Херсонська обл., Білозерський р-н, с. Дар'ївка, вулиця Соборна, будинок 187, яке є сучасним силосним елеваторним комплексом з потужністю по одночасному зберіганню 6000 т, 1995 року випуску та яке належить на праві власності Дочірньому підприємству «Сам Оіл Трейд» (75302, Херсонська обл., Білозерський р-н, с. Дар'ївка, вул. Жовтнева, № 187, код ЄДРПОУ 23702294) на користь Акціонерного товариства «Креді Агріколь Банк» (01024, м. Київ, вул. Чикаленка Євгена, № 42/4, код ЄДРПОУ 14361575) в рахунок погашення заборгованості Приватного підприємства «Лек-Стар» (75032, Херсонська обл., Білозерський р-н, с. Дар'ївка, вул. Соборна, № 187, код ЄДРПОУ 40440224) за договором про надання банківських послуг № 107/2726099 від 23.06.2021, яка становить 42 722 806 (сорок два мільйона сімсот двадцять дві тисячі вісімсот шість) грн 40 коп, шляхом його реалізації на публічних торгах у межах процедури виконавчого провадження, передбаченої Законом України «Про виконавче провадження», за початковою ціною реалізації, визначеної суб'єктом оціночної діяльності на стадії оцінки майна під час проведення виконавчих дій.
5. Стягнути з Приватного підприємства «Лек-Стар» (75032, Херсонська обл., Білозерський р-н, с. Дар'ївка, вул. Соборна, № 187, код ЄДРПОУ 40440224) на користь Акціонерного товариства «Креді Агріколь Банк» (01024, м. Київ, вул. Чикаленка Євгена, № 42/4, код ЄДРПОУ 14361575) витрати зі сплати судового збору в розмірі 194 048 (сто дев'яносто чотири тисячі сорок вісім) грн 42 коп.
6. Стягнути з Агаєва Ельмана Абумуслима ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Акціонерного товариства «Креді Агріколь Банк» (01024, м. Київ, вул. Чикаленка Євгена, № 42/4, код ЄДРПОУ 14361575) витрати зі сплати судового збору в розмірі 194 048 (сто дев'яносто чотири тисячі сорок вісім) грн 42 коп.
7. Стягнути з Приватного підприємства «Євроком Плюс» (73000, м. Херсон, вул. Михайлівська, № 18, оф. 409, код ЄДРПОУ 42636466) на користь Акціонерного товариства «Креді Агріколь Банк» (01024, м. Київ, вул. Чикаленка Євгена, № 42/4, код ЄДРПОУ 14361575) витрати зі сплати судового збору в розмірі 194 048 (сто дев'яносто чотири тисячі сорок вісім) грн 42 коп.
8. Стягнути з Дочірнього підприємства «Сам Оіл Трейд» (75302, Херсонська обл., Білозерський р-н, с. Дар'ївка, вул. Жовтнева, № 187, код ЄДРПОУ 23702294) на користь Акціонерного товариства «Креді Агріколь Банк» (01024, м. Київ, вул. Чикаленка Євгена, № 42/4, код ЄДРПОУ 14361575) витрати зі сплати судового збору в розмірі 194 048 (сто дев'яносто чотири тисячі сорок вісім) грн 42 коп.
Рішення суду набирає законної сили відповідно до ст.241 ГПК України.
Накази видати відповідно до ст.327 ГПК України
Повне рішення складено 24 жовтня 2025 р.
Суддя О.В. Цісельський