Справа № 570/4285/25
Номер провадження 2/570/2052/2025
20 жовтня 2025 року
Рівненський районний суд Рівненської області в особі:
судді Красовського О.О.
з участю: секретаря судових засідань Захарук Г.Л.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Рівне (в порядку спрощеного позовного провадження та в порядку заочного розгляду) цивільну справу за позовом ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ "КРЕДИТ- КАПІТАЛ" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -
В обґрунтування позовних вимог представник позивача зазначає, що 18.12.2020 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «МІОЛАН» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 2812821. Згідно з цим кредитним договором ТОВ «МІОЛАН» надало відповідачу грошові кошти, а відповідач зобов'язався повернути кредит, сплатити проценти за користування кредитом та інші платежі та можливі штрафні санкції у термін встановлений договором та виконати інші зобов'язання у повному обсязі на умовах та в строки/терміни, що визначені договором. Однак відповідач не виконує покладені на нього зобов'язання, не повертає отримані грошові кошти у визначений договором строк. Через це утворилася заборгованість, яка до цього часу не погашена. Тому представник позивача звернувся до суду, просить суд постановити рішення, яким стягнути з відповідача наявну заборгованість за кредитним договором та стягнути судові витрати.
Представник позивача в судове засідання не з'явився. Згідно поданої заяви просить справу розглядати без їх участі. Позов підтримує, просить його задоволити. У разі неявки відповідача не заперечує проти винесення заочного рішення по справі. Зважаючи на подану заяву про розгляд справи без участі представника позивача суд не проводив судове засідання у режимі відеоконференції.
Відповідач не з'явився в судове засідання. Згідно до положень ЦПК України про порядок повідомлення особи про час та місце судового засідання відповідач є належним чином повідомленим про час та місце судового розгляду даної цивільної справи. Від сторони не надходили заяви про відкладення розгляду справи чи про слухання справи без його участі. Відзив на позов до суду не подав.
ЄСПЛ також зазначив, що хоча загальна концепція справедливого судового розгляду та фундаментальний принцип змагальності провадження вимагають, щоб судові документи були належним чином вручені учаснику судового процесу, стаття 6 Конвенції не заходить так далеко, щоб зобов'язувати національні органи влади забезпечити бездоганне функціонування поштової системи (див., наприклад, згадане вище рішення у справі Лазаренко та інші, § 37, і, у контексті статті 8 Конвенції, Foley v. the United Kingdom (dec.), № 39197/ 98, 11 вересня 2001 року)».
Судом враховується практика ЄСПЛ, зокрема позиція, викладена у справі "Пономарьов проти України", в межах якої Суд зазначив, що сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження. Також враховуються висновки у справі "Юніон Аліментаріа Сандерс С.А. проти Іспанії", де зазначено: заявник зобов'язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватись від використання прийомів, які пов'язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.
Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції (§ 66 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 року у справі "Смірнова проти України").
Суд наголошує, що відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною передумовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін чи учасників справи, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні. Суд вважає, що справу можливо розглянути на підставі наявних доказів, участь сторін у справі не є обов'язковою. Тому суд вважає за можливе застосувати положення ЦПК України щодо можливості проведення заочного розгляду справи.
Дослідивши докази, надані сторонами на виконання вимог ст. 81 ЦПК України і які сторони вважають достатніми для обґрунтування і заперечення своїх позовних вимог, з'ясувавши фактичні обставини справи, та, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні обставин справи суд вважає, що позов підлягає задоволення, але частково.
Короткий зміст заяв по суті справи.
Як встановлено судом, 18.12.2020 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «МІОЛАН» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір №2812821, відповідно до умов якого ТОВ «МІОЛАН» надало відповідачу грошові кошти, а відповідач зобов'язався повернути кредит, сплатити проценти за користування кредитом у термін встановлений договором та виконати інші зобов'язання у повному обсязі на умовах та в строки/терміни, що визначені договором.
Товариство свої зобов'язання за кредитним договором виконало в повному обсязі, а саме надало відповідачу грошові кошти в обсязі та у строк, визначеними умовами кредитного договору.
Відповідач, у свою чергу, не виконав умови кредитного договору.
У порушення вимог ст.ст. 509, 526, 1054 ЦК України, відповідач не виконав свої зобов'язання - не вносив платежі, передбачені умовами кредитного договору, на повернення отриманих коштів, також сплату процентів за користування кредитом. У зв'язку із відсутністю здійснення платежів на виконання умов кредитного договору у відповідача утворилася заборгованість за кредитним договором.
Щодо відступлення права вимоги.
02.07.2021 року між ТОВ «Мілоан» та ТОВ «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал», відповідно до чинного законодавства України укладений Договір відступлення права вимоги № 73-МЛ від 02.07.2021 р.
Відповідно до умов даного договору відбулося відступлення права вимоги і за кредитним договором № 2812821 від 18.12.2020 року, що укладений між ТОВ "Мілоан" та відповідачем.
Згідно вищевказаного договору, та у відповідності до ст. 512 ЦК України, ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» набуло статусу нового кредитора та отримало право грошової вимоги по відношенню до осіб, які являлись боржниками ТОВ "Мілоан", включно і до ОСОБА_1 за кредитним договором № 2812821 від 18.12.2020 року.
Сума заборгованості відповідача, за розрахунком позивача, становить 35 105 грн. 35 коп., а саме:
• прострочена заборгованість за сумою кредиту - 7 801 грн.;
• прострочена заборгованість за сумою відсотків - 26 149 грн. 35 коп.;
• прострочена заборгованість за комісією - 1 155 грн. 00 коп.
Це підтверджується відповідними долученими до матеріалів справи документами: графіком платежів за договором про споживчий кредит.
Неодноразово вживалися заходи щодо досудового врегулювання спору між сторонами. На поштову адресу боржника було відправлено ряд листів - повідомлень про заміну кредитора. Також відповідачу було направлено досудову вимогу про погашення кредитної заборгованості.
Норми законодавства, які застосовує суд.
Договір між сторонами було укладено дистанційно, в електронній формі, з використанням інформаційно-телекомунікаційної системи (надалі - ІТС), внаслідок чого відповідно до положень Закону України «Про електронну комерцію» у сторін такого договору виникли цивільні права та обов'язки майнового характеру.
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 207 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
За змістом ст. 626, 628 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Відповідно до абзацу 2 ч. 2 ст. 639 Цивільного кодексу України, якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-комунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.
Відповідно до п. 3 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію», електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною.
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію», якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом.
Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію», електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.
Електронним підписом одноразовим ідентифікатором є дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, і надсилаються іншій стороні цього договору. Це комбінація цифр і букв, або тільки цифр, або тільки літер, яку отримує заявник за допомогою електронної пошти у вигляді пароля, іноді в парі «логін-пароль», або смс- коду, надісланого на телефон, або іншим способом.
У відповідності до ст. 6 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг», накладанням електронного підпису завершується створення електронного документа.
Так, позичальник (відповідач) через особистий кабінет на веб-сайті Кредитодавця подав заявку на отримання кредиту за умовами, які вважала зручними для себе, на сайті Кредитодавця, ознайомилася з паспортом кредиту і офертою та підтвердила умови отримання кредиту шляхом натискання кнопки «Я хочу підписати кредитний договір», після чого було сформовано одноразовий ідентифікатор, який було відправлено на телефон позичальниці і введено нею в окреме поле для підтвердження підписання договору. Позичальниця мала змогу ознайомитися послідовно з паспортом кредиту (додається) та офертою, які містять всі істотні умови, передбачені законодавством та погоджені сторонами договору. Договір містить персональні дані позичальниці, зокрема прізвище ім'я по-батькові, реєстраційний номер облікової картки платника податків, адреса реєстрації, паспортні дані, контактний номер телефону. Таким чином, без використання одноразового ідентифікатора, без здійснення входу на сайт кредитодавця та вибору строку і суми кредиту, договір між позичальницею та кредитодавцем не був би укладений. Позичальниця здійснила чіткий алгоритм дій для проходження всіх етапів отримання кредиту і акцептувала надану кредитодавцем оферту.
Отже, укладення договору у запропонованій формі відповідало внутрішній волі позичальника та було вчинено чітку сукупність дій, спрямовану на отримання кредиту за допомогою ІТС. Позичальник ознайомився з умовами паспорту кредиту та офертою, після чого виявив намір вступити з кредитодавцем у договірні відносини на умовах, визначених самим позичальником. Підписанням оферти одноразовим ідентифікатором позичальник засвідчив, що погоджується з усіма без виключення умовами оферти. При укладанні договору позичальник мав обсяг цивільної дієздатності та його волевиявлення було вільним і відповідало внутрішній волі. Позичальник на момент укладення договору не заявляв додаткових вимог щодо умов позики та в подальшому прийняв надані кредитодавцем грошові кошти.
Вищезазначений порядок укладення електронного договору узгоджується також з практикою Верховного суду (постанови Верховного суду від 12.01.2021 року у справі № 524/5556/19, від 23.03.2020 року у справі №404/502/18, від 09.09.2020 року у справі №732/670/19).
Щодо обов'язку виконання зобов'язань, наслідків невиконання зобов'язань.
Згідно з умовами кредитного договору позичальник зобов'язується вчасно повернути кредит сплатити відсотки за користування кредитом в порядку, визначеним договором.
Незважаючи на це, відповідач не виконав свого обов'язку та не повернув наданий йому кредит в строки, передбачені договором.
Відповідно до ч.ч. 1,3 ст. 512 ЦК України передбачено, що кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок, зокрема передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги). Кредитор у зобов'язанні не може бути замінений, якщо це встановлено договором або законом.
Ст. 514 ЦК України передбачено, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Згідно ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Статтями 526, 527 ЦК України встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином, у встановлений строк відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Згідно із положеннями ст. ст. 1046, 1049 ЦК України, за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Відповідно до ч. 1 ст. 1048 та ч. 1 ст. 1049 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми кредиту, розмір і порядок одержання яких встановлюються договором. Отже, припис абзацу 2 ч. 1 ст. 1048 ЦК України про виплату процентів до дня повернення позики може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування.
У постановах Великої Палати Верховного Суду від 28 березня 2018 року (справа № 444/9519/12, провадження № 14-10цс18), та від 31 жовтня 2018 року (справа № 202/4494/16-ц, провадження № 14-318цс18), викладено наступну правову позицію, що право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за користування кредитом, а також обумовлену в договорі неустойку припиняється після спливу визначеного цим договором строку кредитування чи у разі пред'явлення до позичальника вимоги згідно з ч. 2 ст. 1050 ЦК України. В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені ч. 2 ст. 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов'язання.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 5 квітня 2023 року (справа №910/4518/16) також зазначила, що припис абз. 2 ч. 1 ст. 1048 ЦК України про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування. Право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред'явлення до позичальника вимоги згідно із ч. 2 ст. 1050 ЦК України.
У даному випадку строк кредитування становить 30 днів, (п. 1.3 договору), відсоткова ставка 5% в день, тому за 30 днів користування грошовими коштами від суми кредиту 15000 грн. відсотки складатимуть 22500 грн. (15000 грн. х 5% х 30 днів).
За наведеного не підлягають до стягнення нараховані позивачем відсотки у розмірі 26149,35 грн., як про це зазначено у позовній заяві.
Висновки суду.
Правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах (абз. 10 п. 9 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 30 січня 2003 року №3-рп2003).
Суд бере до уваги, що дії учасників цивільних правовідносин мають відповідати певному стандарту поведінки та характеризуватися чесністю, відкритістю та повагою до інтересів іншої сторони чи сторін договору.
При цьому враховує, що, як неодноразово вказував Європейський суд з прав людини, право на вмотивованість судового рішення сягає своїм корінням більш загального принципу, втіленого в Конвенції, який захищає особу від сваволі; рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторони (§§ 29-30 рішення ЄСПЛ від 09 грудня 1994 року у справі "Руїз Торіха проти Іспанії", заява № 18390/91). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною.
Вимоги ст. 264 ЦПК України зобов'язують суд під час ухвалення рішення вирішити, чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин.
Звертаючись до суду, позивач за власним розсудом обирає спосіб захисту і, діючи на засадах змагальності, повинен переконливими, належними та припустимими доказами довести правову та фактичну підставу заявлених ним вимог.
Розглядаючи справу, суд визначив юридичну природу спірних правовідносин і закон який їх регулює, дослідив подані письмові докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, забезпечив сторонам рівні можливості щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості.
Спірні правовідносини між сторонами виникли з приводу неналежного виконання відповідачем своїх зобов'язань за договором, і, як наслідок, виникнення заборгованості, про стягнення якої позивач і звернувся до суду.
Відповідач зобов'язання за вказаним договором належним чином не виконав, оскільки належні докази про це відсутні, чим порушив умови договору та норми чинного законодавства, тому у позивача виникло право вимагати виконання зобов'язання за договором. Кредитор відповідне право вимоги реалізував шляхом пред'явлення до позичальника позову про стягнення боргу за кредитним договором і визначив борг на відповідну дату.
За таких обставин суд дійшов висновку про наявність боргових правовідносин між сторонами. Позивач надав до суду копії зазначених документів, розрахунок заборгованості по кредиту, виданий посадовою особою позивача, який в силу ст. 59, 64 ЦПК України являється допустимим доказом у справі, а відповідач не надав суду жодного належного доказу, що спростовують наявність кредитних відносин та не спростував подані позивачем розрахунки заборгованості за таким кредитним договором. Об'єктивних і переконливих доказів, які спростовували би вимоги позивача, відповідач не надав, а судом їх здобуто не було, що вказує на обґрунтованість позову. Матеріали справи свідчать, що у боржника виникла заборгованість за кредитним договором, а його дії та наміри не свідчать про виконання договірних зобов'язань за кредитним договором та повернення кредиту. Судом таких доказів також не здобуто, що вказує на обґрунтованість позову.
Доказів повернення відповідачем за вказаним договором суми позики у повному розмірі матеріали справи не містять, у зв'язку з чим, вимога позивача про стягнення з відповідача заборгованості є обґрунтованими та підлягають задоволенню.
Розподіл судових витрат.
За змістом ст. 264 ЦПК України, під час ухвалення рішення суд вирішує, як розподілити між сторонами судові витрати.
Згідно ч. 1 ст. 137 ЦПК України, витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 15 ЦПК України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.
Згідно ч. 1 ст. 26 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.
Реалізуючи своє право на отримання професійної правничої допомоги, 01 липня 2025 року між адвокатським об'єднанням "Апологет" та позивачем було укладено договір надання правової (правничої) допомоги №0107. На виконання взятих на себе зобов'язань адвокатом було забезпечено правовий супровід вказаної справи при розгляді її судом. При наданні правової допомоги адвокатом вивчено правовий аналіз обставин спірних правовідносин та надано правові рекомендації (консультації), щодо захисту інтересів позивача; складено позовну заяву про стягнення кредитної заборгованості, в тому числі попередній розрахунок суми судових витрат, які позивач поніс і які очікує понести у зв'язку із розглядом справи; збір та формування письмових доказів. На підтвердження виконання зобов'язань за договором суду надано попередній (орієнтовний) розрахунок заборгованості.
Згідно ч. 1, 2 ст. 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.
Вартість правової допомоги та порядок її оплати сторонами передбачено в розділі 2 укладеного договору, за змістом якого сторонами погоджено визначення фіксованого розміру вартості правової допомоги за наданий вид послуг. Витрати за надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою, чи тільки має бути сплачено (п. 1 ч. 2 ст. 137 ЦПК України). Саме такий висновок зроблений Верховним Судом у постанові від 12 лютого 2020 року у справі №648/1102/19.
На виконання вимог ЦПК України представником позивача були подані: копія договору про надання правової (правничої) допомоги №0107 від 01.07.2025 року; копія акту № Д/239 надання послуг 24.07.2025 року; копія детального опису надання послуг до Акту № Д/239 надання послуг 24.07.2025 року.
Саме наявність документального підтвердження витрат на правову допомогу та їх розрахунок є підставою для задоволення вимог про відшкодування таких витрат. Аналогічна правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 червня 2018 року у справі №826/1216/16.
Відповідно до змісту ч. 1 та 2 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Позов був заявлений на суму 35105,35 грн., суд задоволив позов на суму (7801 грн. + 22500 грн. + 1155 грн.) 31 456 грн., що складає 89,6%.
Судові витрати мають бути стягнуті: 2422,40х0,896 = 2170,47 (судовий збір), 8000 х 0,896 = 7168 грн. (професійна правнича допомога).
Загальна сума: 31456 грн. + 2170,47 грн. + 7168 грн. = 40794,47 грн.
Керуючись ст. ст. 12, 89, 141, 263-265, 280 - 284 ЦПК України, суд, -
Позов ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ "КРЕДИТ- КАПІТАЛ"до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задоволити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ "КРЕДИТ- КАПІТАЛ" заборгованість за кредитним договором № 2812821 від 18.12.2020 року в розмірі 31 456 грн.; судовий збір у розмірі 2170,47 грн. та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 7168 грн., а всього 40794 (сорок тисяч сімсот дев'яносто чотири) грн. 47 коп.
У задоволенні решти позовних вимог - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, яка може бути подана протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Позивач має право подати апеляційну скаргу на рішення суду до Рівненського апеляційного суду через Рівненський районний суд Рівненської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення, або безпосередньо до Рівненського апеляційного суду. Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Позивач: ТОВ "ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ "КРЕДИТ- КАПІТАЛ" (код ЄДРПОУ 35234236, юридична адреса: 79029, м. Львів, вул. Смаль-Стоцького, буд. 1, корпус 28. Рахунок IBAN № НОМЕР_1 в АТ "КРЕДІ АГРІКОЛЬ БАНК", МФО 300614).
Відповідач: ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстрований: АДРЕСА_1 ).
Суддя Красовський О.О.