Справа № 214/4636/24
провадження № 2/650/3874/25
24 жовтня 2025 року Великоолександрівський районний суд Херсонської області
в складі: головуючого - судді Сікори О.О.,
за участю секретаря - Завістовської Л.А.,
розглянувши в порядку спрощеного провадження в селищі Велика Олександрівка цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,
Позивач звернувся до суду з вказаним позовом, в якому просить стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» (код ЄДРПОУ 35625014, місцезнаходження: 01032, м. Київ, вул. Симона Петлюри, буд. 30, реквізити IBAN № НОМЕР_2 в АТ «ТАСКОМБАНК») суму заборгованості за кредитним договором № R53700493448B від 27 березня 2017 року в розмірі 37 499,53 грн, з яких: 11 189,54 грн - заборгованість по тілу кредиту, 0,00 грн - заборгованість по відсотках, 7 993,14 грн - заборгованість по комісії, 18 316,85 грн - пеня/штрафні санкції.
Щодо судових витрат позивач просить стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія "Європейська агенція з повернення боргів» понесені судові витрати.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що 27 березня 2017 року між Публічним акціонерним товариством «ВТБ Банк» (первісним кредитором) та ОСОБА_1 (відповідачем) було укладено Кредитний договір № R53700493448B, відповідно до умов якого відповідачу було надано кредитні кошти на визначених умовах, зокрема зобов'язанням своєчасно повертати суму кредиту, сплачувати комісійні платежі та інші обов'язкові платежі згідно з правилами банку.
На підставі договору про відступлення права вимоги № 270317нв від 27 березня 2017 року, укладеного між ПАТ «ВТБ Банк» та АТ «ТАСКОМБАНК», первісний кредитор передав, а новий кредитор набув права вимоги за зазначеним кредитним договором. Згодом, 25 червня 2020 року між АТ «ТАСКОМБАНК» та ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» було укладено договір факторингу № б/н, відповідно до якого ТОВ «ФК «ЄАПБ» набуло право грошової вимоги до відповідача за вказаним кредитним договором. Факт переходу права вимоги підтверджується актом приймання-передачі реєстру прав вимог та відповідним витягом з реєстру, що додаються до матеріалів справи.
Відповідно до витягу з Реєстру Прав Вимоги, позивач набув право грошової вимоги до ОСОБА_1 у розмірі 41 717,94 грн, з яких: 11 189,54 грн - заборгованість по тілу кредиту, 3 780,05 грн - заборгованість по відсотках, 8 431,50 грн - заборгованість по комісії та 18 316,85 грн - пеня/штрафні санкції.
Незважаючи на обов'язки, передбачені умовами кредитного договору, відповідач не виконав своїх зобов'язань належним чином і припинив погашення кредиту у встановлені строки, чим порушив вимоги статей 526, 530, 610, 611, 612, 625 Цивільного кодексу України. Відповідно до частини 2 статті 1050 та частини 2 статті 1054 ЦК України, у разі прострочення повернення чергової частини кредиту кредитодавець має право вимагати дострокового повернення всієї заборгованості та сплати процентів і санкцій.
Крім того, згідно зі статтею 1082 ЦК України, боржник зобов'язаний здійснити платіж фактору після отримання повідомлення про відступлення права вимоги. Неповідомлення боржника про заміну кредитора не звільняє його від обов'язку сплатити заборгованість, про що прямо зазначено у правовій позиції Верховного Суду України, викладеній у постанові від 23 вересня 2015 року у справі № 6-979цс15. Таким чином, навіть у випадку ненадходження відповідачу письмового повідомлення, у нього не було перешкод для належного виконання зобов'язань перед первісним кредитором або новим кредитором.
Згідно з розрахунком заборгованості, який додається до позовної заяви, станом на момент звернення до суду відповідач має непогашену заборгованість у сумі 37 499,53 грн, з яких: 11 189,54 грн - тіло кредиту, 0,00 грн - відсотки, 7 993,14 грн - комісія та 18 316,85 грн - пеня і штрафні санкції.
Отже, позивач вважає, що відповідач порушив взяті на себе договірні зобов'язання, що є підставою для стягнення з нього на користь ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» загальної суми заборгованості за кредитним договором № R53700493448B від 27 березня 2017 року в розмірі 37 499,53 грн, а також судових витрат, понесених позивачем у зв'язку з розглядом даної справи.
У відзиві на позовну заяву, поданому 19 березня 2025 року, відповідач ОСОБА_1 заперечує проти позову, вказуючи, що викладені у ньому обставини не відповідають дійсності, а розмір заявленої заборгованості є безпідставним.
Він пояснює, що 02 грудня 2013 року дійсно отримав кредит у ПАТ «ВТБ Банк» у сумі 50 000 грн, який сплачував сумлінно та відповідно до графіка, включаючи всі належні відсотки. Протягом кількох років після укладення договору він здійснював щомісячні платежі, а тому на момент ліквідації банку залишалася незначна заборгованість у розмірі близько 2 162 грн.
Після припинення діяльності банку він не отримував жодних листів, вимог чи повідомлень про те, кому тепер належить право вимоги за кредитом і на які рахунки потрібно продовжувати вносити кошти. Усі контактні номери банку перестали працювати, а на офіційному сайті не було вказано жодної інформації для колишніх клієнтів. Тому, за словами відповідача, він не мав можливості сплатити решту боргу, хоча мав на це намір.
Минуло кілька років, протягом яких жодна фінансова установа чи будь-який представник не звертався до нього з питань погашення кредиту. Лише у 2022 році він випадково дізнався, що проти нього відкрито виконавче провадження № 66622720. Це стало для нього несподіванкою, адже він не отримував жодного повідомлення ні про наявність боргу, ні про існування нового кредитора.
Як з'ясувалося з мобільного застосунку «Дія», виконавче провадження відкрито на підставі виконавчого напису нотаріуса Остапенка Є.М. № 251234 від 30 червня 2021 року, за яким з нього нібито підлягало стягненню 41 767,94 грн на користь ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів». Крім цієї суми, було додатково нараховано 4 176,79 грн винагороди приватного виконавця та 500 грн витрат виконавчого провадження.
Відповідач зазначає, що вперше почув про таку компанію лише після того, як з його пенсійної картки почали щомісяця списувати кошти. Жодних офіційних листів від цього товариства він не отримував. Не надходили ні вимоги про сплату боргу, ні розрахунки заборгованості, ні копії будь-яких договорів, які б підтверджували перехід права вимоги.
Саме через це він звернувся до суду, і рішенням від 11 липня 2023 року Великоолександрівський районний суд визнав виконавчий напис нотаріуса Остапенка таким, що не підлягає виконанню. Цим рішенням було фактично встановлено, що зазначена фінансова компанія не надала належних доказів наявності у неї права вимоги та обґрунтованості нарахованих сум.
Попри це, позивач у цій справі знову звернувся до суду, але вже з позовом про стягнення 37 499,53 грн. Відповідач наголошує, що вказана сума майже тотожна тій, яку намагалися стягнути у межах виконавчого напису, і тому вважає це спробою повторного стягнення вже спростованої заборгованості.
Крім того, він звертає увагу, що позивач вказує у позовній заяві, що з його пенсійного рахунку в період із 05 листопада 2021 року по 27 березня 2023 року вже було стягнуто 4 218,41 грн. Це підтверджує, що частина коштів уже сплачена, але позивач продовжує вимагати повну суму, не враховуючи вже здійснені утримання.
Також відповідач зазначає, що в поданих позивачем матеріалах відсутні будь-які документи, які підтверджують, що саме він отримував від банку кредитні кошти у тому розмірі, який зараз заявлений як борг. Позивач не надав виписок з рахунків, касових ордерів, підтверджень переказу коштів, графіків платежів чи банківських виписок про рух грошей.
На думку відповідача, усі розрахунки, які позивач долучив до позову, виглядають як внутрішні таблиці без підписів і печаток, без зазначення дати їх складання, без посилань на конкретні документи, які б підтверджували здійснення операцій. Такі розрахунки не дозволяють встановити, коли саме виникла заборгованість і з яких сум вона сформувалася.
Відповідач підкреслює, що з часу отримання кредиту минуло понад десять років, а жодна з осіб, які заявляють себе новими кредиторами, не повідомила його про перехід права вимоги. Він вважає, що якщо такі переходи справді мали місце, то їхні учасники не дотрималися необхідних формальностей і не передали один одному всіх документів, які підтверджують дійсність боргу.
На підставі цього відповідач доходить висновку, що ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» не довело факту існування боргу, моменту його виникнення, розміру та правомірності переходу до себе прав вимоги. Він вважає, що компанія намагається стягнути суму, яка фактично була погашена, а решта - нарахована безпідставно.
Тому відповідач просить суд відмовити у задоволенні позову повністю, оскільки позивач не надав жодного переконливого доказу на підтвердження своїх вимог, а сама заборгованість є надуманою і штучно створеною через багато років після виконання кредитного договору.
У відповіді на відзив, поданій 27 березня 2025 року, представник позивача ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» Туракевич Ольга Олексіївна вказує, що доводи відповідача, викладені у його відзиві, є безпідставними, необґрунтованими та такими, що не підтверджуються жодними належними доказами.
Позивач зазначає, що кредитні кошти були надані відповідачу в безготівковій формі шляхом перерахування на платіжну банківську картку, реквізити якої відповідач самостійно вказував під час реєстрації на сайті первісного кредитора. Дані про проведені транзакції зберігаються безпосередньо у банку, що обслуговував кредит, тому позивач не може володіти первинними банківськими документами, оскільки вони є банківською таємницею.
Водночас позивач наголошує, що у межах договору факторингу йому були передані всі наявні матеріали та документи, які підтверджують існування кредитного зобов'язання відповідача. Крім того, позивач звернувся до первісного кредитора з окремим запитом про надання детальної інформації щодо перерахування коштів, і 25 березня 2025 року отримав відповідь, разом із випискою по особовому рахунку № НОМЕР_3 від 27 березня 2017 року, яку долучив до справи.
Таким чином, на думку позивача, факт отримання кредитних коштів відповідачем є доведеним, а подані додаткові документи підтверджують і сам факт надання кредиту, і наявність заборгованості у визначеному розмірі.
Позивач також звертає увагу суду, що відповідач у своєму відзиві не заперечує прямо факт отримання коштів, а лише ставить під сумнів порядок підтвердження цього факту. Така позиція, на переконання позивача, не є спростуванням позовних вимог, а лише спробою побудувати захист на принципі “негативного доказу», тобто доводити власну правоту через відсутність доказів у опонента, а не через подання власних підтверджень.
Позивач вказує, що відповідач, як власник карткового рахунку, мав усі можливості самостійно звернутися до банку й отримати виписку по рахунку для підтвердження або спростування факту надходження кредитних коштів. Проте таких дій він не вчинив і до суду не надав жодного документа, який би підтверджував його твердження про відсутність перерахування кредиту.
Крім того, позивач зазначає, що перерахування коштів здійснювалося оператором онлайн-платіжної інфраструктури, тому всі операції проводились у безготівковій формі, без оформлення видаткових касових ордерів. У банківських виписках не зазначається призначення окремих транзакцій, оскільки кошти надходили сукупно за певний період, що відповідає технології обліку масових переказів на платіжні картки.
Окремо у відповіді наголошено, що договір факторингу № 14/06/21 від 14 червня 2021 року, укладений між ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ТОВ «ФК «ЄАПБ», є чинним і належним чином підтверджує перехід права вимоги від первісного кредитора до позивача. Додатковою угодою № 2 від 28 липня 2021 року строк його дії продовжено, а отже, передача прав вимоги за договором відповідача відбулася у межах дії чинного правочину.
Зокрема, у реєстрі боржників № 11 від 27 жовтня 2023 року за цим договором факторингу містяться відомості про ОСОБА_1 як боржника, за яким зафіксована заборгованість у сумі 22 816,10 грн. Саме цей запис підтверджує, що право вимоги за його кредитом було передане ТОВ «ФК «ЄАПБ» у законний спосіб.
Позивач підкреслює, що надані ним копії договору факторингу, витяги з реєстрів боржників, а також копії актів прийому-передачі є належним чином засвідченими відповідно до вимог процесуального закону.
З огляду на наведене, представник позивача просить суд визнати доводи відзиву такими, що не відповідають дійсності, прийняти долучені докази до матеріалів справи, розглянути справу за відсутності представника позивача та задовольнити позов у повному обсязі, стягнувши із відповідача заборгованість за кредитним договором № R53700493448B, а також понесені позивачем судові витрати.
Справу розглянуто в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.
Суд встановив, що 02 грудня 2013 року між Публічним акціонерним товариством «ВТБ Банк» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № R53700493448B, за умовами якого відповідачу було надано кредитні кошти у розмірі 50 000 гривень у національній валюті України. Кредит надано у безготівковій формі шляхом перерахування коштів на банківську картку позичальника.
Після укладення кредитного договору відповідач отримав грошові кошти та здійснював часткові платежі, однак свої зобов'язання виконав не в повному обсязі, внаслідок чого утворилася заборгованість.
27 березня 2017 року ПАТ «ВТБ Банк» уклало договір про відступлення права вимоги, за яким передало належні йому права вимоги за кредитним договором № R53700493448B до Акціонерного товариства «ТАСКОМБАНК». З цього часу саме АТ «ТАСКОМБАНК» стало кредитором за зобов'язанням ОСОБА_1 .
Надалі, 25 червня 2020 року, АТ «ТАСКОМБАНК» уклало договір факторингу з Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів», за яким останньому передано права грошової вимоги до боржників, у тому числі до ОСОБА_1 за зазначеним кредитним договором.
На підтвердження переходу прав вимоги до матеріалів справи долучено копії договорів про відступлення, витяги з реєстру боржників, а також виписку по особовому рахунку № НОМЕР_3 від 27 березня 2017 року, із якої вбачається, що розрахунок здійснювався за період з 27 березня 2017 року по 27 березня 2023 року та охоплює суму боргу, комісійні платежі та пеню за прострочення виконання зобов'язань.
Загальний розмір заборгованості ОСОБА_1 за кредитним договором № R53700493448B станом на дату звернення до суду за розрахунками позивача становить 37 499,53 гривні, з яких: 11 189,54 грн - основна сума боргу (тіло кредиту); 7 993,14 грн - заборгованість за комісією; 18 316,85 грн - пеня та штрафні санкції.
Таким чином, матеріалами справи підтверджується, що кредитні кошти за договором від 02 грудня 2013 року були фактично перераховані відповідачу, а права вимоги за цим договором у подальшому передавалися: спочатку - 27 березня 2017 року від ПАТ «ВТБ Банк» до АТ «ТАСКОМБАНК», а потім - 25 червня 2020 року від АТ «ТАСКОМБАНК» до ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів».
Згідно зі статтею 512 ЦК України, кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
Статтею 514 ЦК України встановлено, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
При цьому слід враховувати, що у зв'язку із заміною кредитора в зобов'язанні саме зобов'язання зберігається цілком і повністю, змінюється лише його суб'єктний склад у частині кредитора.
За змістом статті 1077 ЦК України, за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).
Клієнт може відступити факторові свою грошову вимогу до боржника з метою забезпечення виконання зобов'язання клієнта перед фактором. Зобов'язання фактора за договором факторингу може передбачати надання клієнтові послуг, пов'язаних із грошовою вимогою, право якої він відступає.
Згідно зі статтею 1078 ЦК України, предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).
Чинне законодавство не забороняє відступлення майбутніх вимог, однак, це стосується майбутніх вимог тільки за умови їх визначеності, тоді як передача за правочином невизначених, позбавлених конкретного змісту вимог, у тому числі й на майбутнє, тягне за собою наслідки у вигляді неукладеності відповідного правочину, оскільки його сторонами не досягнуто згоди щодо предмета правочину або такий предмет не індивідуалізовано належним чином.
Така правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 24 квітня 2018 року у справі №914/868/17, від 18 жовтня 2018 року у справі №910/11965/16.
Крім того, Верховний Суд у постанові від 18 жовтня 2023 року у справі №905/306/17 зробив висновок про те, що для підтвердження факту відступлення права вимоги, фінансова компанія, як заінтересована сторона, повинна надати до суду докази переходу права вимоги від первісного до нового кредитора на кожному етапі такої передачі. Належним доказом, який засвідчує факт набуття прав вимоги за кредитним договором, є належно оформлені та підписані договори про відступлення права вимоги, реєстр договорів, права вимоги за якими відступаються, за умови, що він містить дані за кредитним договором, а також докази на підтвердження оплати за договором (постанови Верховного Суду від 29.06.2021 року у справі №753/20537/18, від 21.07.2021 року у справі №334/6972/17, від 27.09.2021 року у справі №5026/886/2012).
Суд зазначає, що з матеріалів справи вбачається, що між Публічним акціонерним товариством «ВТБ Банк» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір від 02 грудня 2013 року № R53700493448B, за умовами якого відповідачу було надано кредитні кошти у сумі 50 000 гривень. Саме на виконання цього договору між сторонами виникли грошові зобов'язання.
Разом з тим, відповідно до наданого до матеріалів справи договору про відступлення права вимоги № 270317нв від 27 березня 2017 року, укладеного між ПАТ «ВТБ Банк» та АТ «ТАСКОМБАНК», передача прав вимоги здійснена за кредитним договором від 27 березня 2017 року, тобто за іншим договором, а не за тим, який був укладений між ВТБ Банком і відповідачем у 2013 році.
В самому тексті договору відступлення відсутні будь-які посилання на договір від 02 грудня 2013 року. Також до справи не подано жодних документів, які б свідчили про технічну описку у даті договору чи підтверджували, що мова йшла саме про передачу права вимоги за кредитом 2013 року.
Крім того, судом встановлено, що розрахунок заборгованості, долучений до договору про відступлення права вимоги № 270317нв від 27 березня 2017 року, охоплює період з 2020 по 2024 роки, що не узгоджується ні з моментом укладення договору від 2013 року, ні з датою нібито первісного відступлення права вимоги у 2017 році. Вказане свідчить, що розрахунок заборгованості здійснювався на підставі іншого договірного зобов'язання, а не того, яке є предметом даного спору.
Також із матеріалів справи не вбачається, щоб до ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» переходили права вимоги саме за договором від 02 грудня 2013 року. Наведені у позовній заяві відомості про подальше відступлення права вимоги від АТ «ТАСКОМБАНК» до ТОВ «ФК «ЄАПБ» від 25 червня 2020 року, як і подані копії договорів факторингу та витяги з реєстрів боржників, не містять згадок про договір 2013 року, його номер чи інші дані, що дозволяють ідентифікувати його як предмет переданого зобов'язання.
Крім того, суд звертає увагу, що у самій позовній заяві позивач посилається на кредитний договір від 27 березня 2017 року, тоді як з матеріалів справи беззаперечно вбачається, що фактичні кредитні правовідносини між ПАТ «ВТБ Банк» та ОСОБА_1 виникли 02 грудня 2013 року. Жодних доказів укладення між цими ж сторонами іншого кредитного договору від 27 березня 2017 року до суду не подано.
Більше того, із виписки по особовому рахунку № НОМЕР_3 та з розрахунку заборгованості, наданого позивачем, вбачається, що нарахування боргу здійснювалося за період з 2017 по 2024 роки, тоді як період із 2013 по 2017 рік, коли відповідач користувався кредитними коштами за первісним договором з ВТБ Банком, у зазначених розрахунках відсутній.
Отже, наявні у справі документи не підтверджують ані факту передачі прав вимоги саме за кредитним договором від 02 грудня 2013 року, ані безперервності правонаступництва від первісного кредитора до позивача. Натомість як у позовній заяві, так і у поданих на її підтвердження документах фігурує інший договір, укладений у 2017 році, що не має жодного документального зв'язку із кредитним договором 2013 року.
За таких обставин суд дійшов висновку, що відсутні належні та допустимі докази, які б свідчили про перехід до ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» права грошової вимоги саме за договором від 02 грудня 2013 року, а тому у позивача відсутні правові підстави вимагати стягнення заборгованості за цим договором з ОСОБА_1 .
Таким чином, позивач не набув належного права вимоги до відповідача за вказаним кредитним договором, а відтак не є належним кредитором у цьому зобов'язанні.
Відсутність (недоведеність) порушеного або оспорюваного права позивача є підставою для ухвалення рішення про відмову у задоволенні позову, незалежно від інших встановлених судом обставин (постанова Верховного Суду від 29 червня 2021 року по справі № 916/2040/20).
Враховуючи відсутність у позивача належного права вимоги за кредитним договором № R53700493448B від 02 грудня 2013 року, суд дійшов висновку, що надавати оцінку іншим доводам представника позивача та відповідача немає правових підстав, оскільки вони не мають значення для вирішення даного спору.
При цьому, відповідно до частини першої статті 141 ЦПК України, у зв'язку з відмовою в задоволенні позову, судові витрати понесені позивачем у виді сплаченого судового збору слід покласти на позивача.
На підставі викладеного, керуючись статтями 12, 13, 141, 209, 259, 263 - 265, 279 ЦПК України, та враховуючи наведені положення цивільного законодавства, Великоолександрівський районний суд Херсонської області
У задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - відмовити.
Судові витрати понесені позивачем покласти на нього.
Рішення суду може бути оскаржено до Херсонського апеляційного суду через Великоолександрівський районний суд Херсонської області шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повний текст рішення складено 24 жовтня 2025 року.
Суддя: О.О. Сікора