Справа № 468/1326/25
2/468/766/25
56101 Миколаївська область м. Баштанка вул. Полтавська 43
(заочне)
30.09.2025 року Баштанський районний суд Миколаївської області в складі: головуючого - судді Янчука С.В., за участю секретаря Серака Д.В., розглянувши в судовому засіданні в залі суду м. Баштанка справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ВІН ФІНАНС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,
Позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача заборгованості за кредитним договором. На обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що 07.07.2018 року між ТОВ «Авентус Україна» та відповідачем було укладено кредитний договір №217141 у формі електронного документа з використанням електронного підпису.
12.04.2018 року між ТОВ «Авентус Україна» та ТОВ «ВІН ФІНАНС» було укладено договір факторингу №1.
Загальна сума заборгованості на момент подання позовної заяви за кредитним договором №217141 становить - 16520,00 грн., яка складається з наступного: 4000,00 грн. - заборгованість по кредиту; 2160,00 грн. - заборгованість по несплаченим процентам, 9960,00 грн. - заборгованість за пенею і штрафами.
Представник позивача до суду не з'явився, в матеріалах справи міститься клопотання про слухання справи у відсутність їх представника та підтримання позову, проти винесення заочного рішення не заперечують.
Відповідач до суду не з'явився, про дату, часу та місце розгляду справи повідомлявся вчасно та належним чином оголошенням на сайті Баштанського районного суду Миколаївської області.
Відповідно до ст. 280 ЦПК України суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; відповідач не з'явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; відповідач не подав відзив; позивач не заперечує проти такого вирішення справи.
Дослідивши наявні у справі матеріали (копію кредитного договору, копію правил надання грошових коштів у позику, копію заявки на отримання кредитних коштів, копію довідки щодо дій позичальника, копію алгоритму дій позичальника, копію алгоритму ТОВ «Авентус Україна», копії платіжних доручень, довідку підтвердження перерахування коштів, скан виписки з особового рахунку, копії договорів факторингу, копію розрахунку заборгованості, скан копії витягу з реєстру прав вимоги, акт прийому-передачі наданих послуг та інші), суд приходить до висновку про обґрунтованість позовних вимог і можливість задоволення позову.
В судовому засіданні встановлено, що відповідно до укладеного вище зазначеного договору відповідач отримав кредит та в порушення їх умов зобов'язання за вказаним договорами не виконав належним чином, в результаті чого виникла заборгованість за кредитним договором.
Таким чином, ОСОБА_1 має непогашену заборгованість перед ТОВ «ВІН ФІНАНС» у розмірі - 16520,00 грн., яка складається з наступного: 4000,00 грн. - заборгованість по кредиту; 2160,00 грн. - заборгованість по несплаченим процентам, 9960,00 грн. - заборгованість за пенею і штрафами.
Згідно ст.ст.526-527, 530 ЦК України зобов'язання повинні виконуватись належним чином і в установлений строк відповідно до умов договору та вимог закону.
Згідно ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторін.
Відповідно до ч.1 ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Згідно пункту 1 частини 1 та частини 3 статті 512 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги). Кредитор у зобов'язанні не може бути замінений, якщо це встановлено договором або законом.
Правочин щодо заміни кредитора у зобов'язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов'язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові. Правочин щодо заміни кредитора у зобов'язанні, яке виникло на підставі правочину, що підлягає державній реєстрації, має бути зареєстрований в порядку, встановленому для реєстрації цього правочину, якщо інше не встановлено законом (стаття 513 ЦК України).
Відповідно до статей 514-515 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до частини 1 статті 516 ЦК України заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено законом чи договором.
Частиною першої статті 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Відповідно до частини першої статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
З огляду на викладене, суд прийшов до висновку про обґрунтованість позовних вимог, так як вони підтверджуються зібраними по справі та дослідженими судом письмовими доказами, про які судом зазначено вище. Доказів, які б спростовували висновки суду, відповідачем не надано.
Згідно ч.1 ст.133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Згідно з ч.2 статті 137 ЦПК України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Згідно з ч.3 статті 137 ЦПК України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
За приписами частини четвертої статті 137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Згідно ч. 5,6 статті 137 ЦПК України у разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов'язок доведення не співмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату.
Як вбачається з матеріалів справи, 12 червня 2025 року між позивачем та адвокатським бюро «Анастасії Міньковської» було укладено договір про надання правової допомоги адвоката.
На підтвердження понесених позивачем витрат на правову допомогу ним надано: скан-копію Договору про надання правничої допомоги, протокол погодження вартості послуг до Договору про надання правничої допомоги, додаткову угоду до Договору про надання правничої допомоги, акт прийому-передачі наданих послуг до Договору про надання правничої допомоги.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Зазначені критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (Рішення ЄСПЛ у справі «East/West Alliance Limited» проти України»). У рішенні Європейського суду "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Велика Палата Верховного Суду в своїй постанові від 19 лютого 2020 року у справі №755/9215/15-ц зробила висновок про те, що ЦПК України передбачено такі критерії визначення та розподілу судових витрат: 1) їх дійсність; 2) необхідність; 3) розумність їх розміру, з урахуванням складності справи та фінансового стану учасників справи.
Наявні в матеріалах справи документи вбачають, що представником позивача адвокатським бюро «Анастасії Міньковської» були надані лише послуги щодо вивчення матеріалів кредитної справи, проведення правового аналізу та визначення правової позиції, а також складення позовної заяви про стягнення заборгованості, однак в матеріалах справи не міститься конкретного переліку послуг, що були надані позивачу адвокатським бюро «Анастасії Міньковської», при цьому безпосередню участь у судових засіданнях представник позивача не приймав, оскільки розгляд справи здійснено за відсутності сторін.
Враховуючи наведене та складність справи, яка не є складною, здійснення розгляду справи без проведення судових засідань, пропорційність витрат до предмету спору та обсягу фактично наданих послуг і результатів розгляду справи, виходячи з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), суд вважає достатнім розміром стягнення з відповідача на користь позивача витрат, понесених на правничу допомогу в сумі 3000 грн.
Таким чином, з відповідача на користь позивача слід стягнути витрати по сплаті судового збору в розмірі 2422 грн. 40 коп. гривень.
Керуючись ст.ст.12,76,81,141,263-265,280 ЦПК України, ст.ст.526,530ЦК України, суд,-
Позовну заяву задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_1 , РНОКПП - НОМЕР_1 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ВІН ФІНАНС», код ЄДРПОУ - 38750239, суму заборгованості за кредитним договором №217141 від 07.07.2018 року у розмірі - 21620(двадцять одна тисяча шістсот двадцять) гривень 50 коп.
Стягнути з ОСОБА_1 , РНОКПП - НОМЕР_1 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ВІН ФІНАНС», код ЄДРПОУ - 38750239, судові витрати у вигляді сплаченого судового збору у розмірі - 2 422 грн. 40 коп.
Стягнути з ОСОБА_1 , РНОКПП - НОМЕР_1 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ВІН ФІНАНС», код ЄДРПОУ - 38750239, витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 3000 (три тисячі) гривень 00 коп.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку, встановленому цим Кодексом. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.