Справа № 212/10333/25
2/212/5505/25
24 жовтня 2025 року місто Кривий Ріг
Покровський районний суд міста Кривого Рогу в складі головуючого судді Козлова Д. О., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін справу за позовом Акціонерного товариства «Криворізька теплоцентраль» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за користування тепловою енергією, -
Представник позивача звернувся до суду із вказаним позовом, в обґрунтування якого вказував, що ДП «Криворізька теплоцентраль» 16 березня 2017 року було перетворено у ПАТ «Криворізька теплоцентраль», а потім було перейменовано на Акціонерне товариство «Криворізька теплоцентраль», яке здійснює постачання теплової енергії населенню, яке відповідно до Житлового кодексу України, Закону України «Про житлово-комунальні послуги», Закону України «Про теплопостачання», «Правил користування приміщеннями житлових будинків і гуртожитків», Постанови Кабінету Міністрів України № 630 от 21 липня 2005 року «Про затвердження Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення та типового договору про надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення» зобов'язано щомісячно здійснювати плату за послуги з теплопостачання. Позивачем надавались послуги з централізованого опалення та гарячого водопостачання, від яких відповідачі не відмовлялись та за користування якими проводились нарахування відповідно до встановлених тарифів. Натомість, через несплату за користування тепловою енергією відповідачами по АДРЕСА_1 за період з 01.10.2013 року по 30.04.2025 року утворилась заборгованість на суму 27046,45 грн., а також за абонентське обслуговування в сумі 16,68 грн. Відповідно до ст. 625 ЦК через несвоєчасне виконання зобов'язання щодо сплати спожитих послуг відповідачі мають сплатити на користь позивача також 3% річних в сумі 3442,88 грн. та інфляційні втрати в сумі 13294,71 грн., а також пеню в сумі 281,35 грн. На підставі переліченого просив суд стягнути з відповідачів суму боргу в загальному розмірі 44082,07 грн., а також витрати зі сплати судового збору.
У відзиві на позов ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , не погоджуючись із заявленими до них вимогами, вказували, що в наданому позивачем розрахунку заборгованості не вбачається посилань на відповідні тарифи, за допомогою яких було здійснено цей розрахунок, оскільки не додано відповідних рішень Криворізької міської ради, якими було встановлено вартість опалення та визначено початок і закінчення опалювальних сезонів у спірному періоді, відсутні й накази по підприємству позивача, якими затверджено плату за абонентське обслуговування споживачами АТ «Криворізька теплоцентраль» у розрахунку одного абонента у відповідних місяцях спірного періоду, що робить необґрунтованим такий детальний розрахунок боргу. Отже, позивач не довів заявлений ним борг з опалення та абонентського обслуговування. Додавали, що позивачем не відображено та не включено у розрахунки часткову сплату ними заборгованості за послугу з постачання теплової енергії на загальну суму 1300 грн. та за абонентське обслуговування на загальну суму 49,04 грн., що підтверджується квитанціями ТОВ «Нова-Ком». Крім того ОСОБА_2 зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , з 21.02.2017 року, тому необґрунтовані вимоги позивача про стягнення боргу з неї за період з 01.10.2013 р. по 21.02.2017 р., оскільки до цієї дати вона за вказаною адресою фактично не проживала та не користувалася послугами з теплопостачання, тому в задоволенні позову до ОСОБА_2 за такий період слід відмовити через недоведеність заявлених вимог. Крім того вказували, що у порушення постанови Кабінету Міністрів України № 206 від 5 березня 2022 року «Деякі питання оплати житлово-комунальних послуг в період воєнного стану» позивачем було нараховано інфляційні збитки та 3% річних й пені під час воєнного стану до 30 грудня 2023 року відповідно до постанови Кабінету Міністрів України № 1405 (набула чинності 30 грудня 2023 року), оскільки позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідачів інфляційних збитків, 3% річних за період з грудня 2013 року по серпень 2025 року. При цьому пеня була нарахована позивачем з грудня 2023 року по серпень 2025 року, тобто у порушення п. 1 ч. 2 ст. 258 ЦК України, яка визначає позовну давність до таких вимог тривалістю в 1 рік. Зауважували також, що, звертаючи увагу на загальний розмір боргу за поставлену теплову енергію у розмірі 27046,45 грн., то борг з інфляційних втрат та 3% річних й пені складає 17018,94 грн., тобто виходить за межі співмірності, що порушує засади цивільного законодавства, справедливість, добросовісність та розумність. При цьому позивач із вказаним позовом звернувся до суду 04.09.2025 р., тобто із пропуском строків позовної давності для звернення до суду, яка не переривалась, що є самостійною підставою для відмови у задоволенні вимог до відповідачів. Отже, через запровадження на всій території України з 12.03.2020 року карантину та з 24.02.2022 року введення в Україні воєнного стану 24.02.2022 року, який діє до теперішнього часу, то просили суд застосувати наслідки пропуску позовної давності до вимог позивача за період з 01.10.2013 року по 11.03.2020 року включно. На підставі переліченого просили суд відмовити у позові повністю.
Ухвалою суду від 22 вересня 2025 року при відкритті провадження у справі судом було визначено проводити розгляд у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними матеріалами справи.
Представник позивача, Ющенко В. В., не висловила заперечень проти розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.
Відповідачі, ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , будучи повідомленими про наявність даного позову АТ «Криворізька теплоцентраль» до них, не висловили заперечень проти розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.
На підставі переліченого вмотивування, суд, дослідивши письмові докази, дійшов висновку про можливість часткового задоволення поданого АТ «Криворізька теплоцентраль» позову, виходячи з наступного обґрунтування.
Так відповідно до ст. 901 ЦК України за договором надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується надати послугу, яка споживається у процесі здійснення певної дії або здійснення певної діяльності, а інша сторона зобов'язується сплатити виконавцю дану послугу, якщо інше не встановлено договором.
На підставі ст. 67 ЖК України плата за комунальні послуги (водопостачання, газ, теплову енергію та інші послуги) береться крім квартирної плати згідно затверджених у встановленому законом порядку тарифам.
Відповідно до ст. 32 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» (в редакції 2004 року) плата за житлово-комунальні послуги нараховується щомісячно відповідно до умов договору. Розмір плати за комунальні послуги розраховується виходячи з розміру затверджених цін/тарифів та показань засобів обліку або за нормами, затвердженими в установленому порядку.
Згідно із ст. 9, 10 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» (в редакції 2017 року) споживач не звільняється від оплати житлово-комунальних послуг, отриманих ним до укладення відповідного договору. Ціни (тарифи) відповідно до закону встановлюються уповноваженими законом державними органами або органами місцевого самоврядування.
Відповідно до ст. 7 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» (в редакції 2004 року) та ст. 4 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» (в редакції 2017 року) до повноважень органів місцевого самоврядування у сфері житлово-комунальних послуг належить встановлення цін/тарифів на житлово-комунальні послуги відповідно до закону.
За ст. 5 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» (в редакції 2017 року) до комунальних послуг відносяться послуги з постачання теплової енергії, постачання гарячої води.
На підставі ч. 5 ст. 21 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» (в редакції 2017 року) ціною послуги з постачання теплової енергії є тариф на теплову енергію для споживача, який визначається як сума тарифів на виробництво, транспортування та постачання теплової енергії.
Відповідно до ч. 4 ст. 22 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» (в редакції 2017 року) послуга з постачання гарячої води надається згідно з умовами договору, що укладається з урахуванням особливостей, визначених цим Законом, та вимогами правил надання послуг з постачання гарячої води, що затверджуються Кабінетом Міністрів України, якщо інше не передбачено законом.
За ст. 16 Закону України «Про теплопостачання» до повноважень національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері комунальних послуг, при регулюванні господарської діяльності суб'єктів відносин у сфері теплопостачання, належать розробка методик розрахунків тарифів на виробництво теплової енергії та плати за її транспортування та постачання; забезпечення проведення єдиної тарифної політики у сфері теплопостачання.
На підставі п. 2 «Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення», затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 21 липня 2005 року № 630, опалювана площа (об'єм) квартири (будинку садибного типу) - загальна площа (об'єм) квартири, а також будинку садибного типу без урахування площі лоджій, балконів, терас.
За п. 18 «Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення» визначає, що плата за теплову енергію повинна вноситися щомісячно.
Згідно із особовим рахунком № НОМЕР_1 вбачається, що він відкритий по АДРЕСА_1 , опалювальна площа якої за розшифруваннями нарахування позивача становить 58,9 кв. м.
Як вбачається із розрахунків АТ «Криворізька теплоцентраль» заборгованість споживачів з наданої останнім теплової енергії по АДРЕСА_1 за період з 01.10.2013 року по 30.04.2025 року становить 27046,45 грн. та борг за абонентське обслуговування за період з 1 листопада 2021 року по 30 квітня 2025 року становить 16,68 грн.
Правильність нарахувань заборгованості з наданих відповідачам послуг з опалення та гарячого водопостачання підтверджується: Постановами Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг «Про встановлення тарифів на послуги з централізованого опалення та послуги з централізованого постачання гарячої води, що надаються населенню суб'єктами господарювання, які є виконавцями цих послуг» від 17 жовтня 2014 року та від 31 березня 2015 року, до якої були внесені зміни постановами від 11 червня 2015 року, від 9 червня 2016 року, 28 грудня 2017 року.
Правильність нарахувань заборгованості з наданих відповідачам послуг з опалення та гарячого водопостачання також підтверджується: рішенням від 22.01.2019 року № 51 виконкому Криворізької міської ради, рішенням від 29.10.2020 року № 550 виконкому Криворізької міської ради, рішенням від 16.12.2020 року № 701 виконкому Криворізької міської ради, рішенням від 22.10.2021 року № 529 виконкому Криворізької міської ради, рішенням від 19.10.2022 року № 865 виконкому Криворізької міської ради.
При цьому факт поставки теплової енергії у спірний період на житловий будинок АДРЕСА_2 підтверджується актами подачі та припинення подачі теплоносія, складених представниками Акціонерне товариство «Криворізька теплоцентраль» в присутності представників житлової організації, за період з 2014 року по 2025 рік включно, тому суд відхиляє посилання відповідачів на те, що до справи не надано доказів, що виконавцем послуги з теплопостачання по АДРЕСА_1 фактично надавались з подачі теплоносія до вказаного будинку за період з 2013 року по 2025 рік включно.
Таким чином суд вказує, що нарахування за спожиту теплову енергію відповідачам за спірний період здійснювалось за нормативно встановленими тарифами, інформація про які є публічною та доступною, зокрема, на сайті Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері комунальних послуг та виконкому Криворізької міської ради.
Отже, плата за абонентське обслуговування та за опалення нараховується відповідно до встановлених тарифів на підставі рішень Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері комунальних послуг та виконкому Криворізької міської ради, тому в суді було встановлено, що розмір несплачених споживачами послуг з теплової енергії підтверджено відповідними тарифами та розрахунком позивача по АДРЕСА_1 .
На підставі переліченого, доводи відповідачів про те, що долучені до справи розрахунки позивача необґрунтовані, суд не приймає до уваги, оскільки жодних розрахунків самими відповідачами не було долучено на спростування розрахунків АТ «Криворізька теплоцентраль».
Також суд зазначає, що за ст. 625 ЦК боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання за вимогою кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за увесь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір відсотків не встановлено договором або законом.
З огляду на юридичну природу правовідносин сторін, як грошових зобов'язань, на них поширюється дія ч. 2 ст. 625 ЦК, як спеціального виду цивільно-правової відповідальності за прострочення виконання зобов'язання.
Аналогічна правова позиція була викладена Верховним Судом у постанові від 18 березня 2018 року по справі № 210/5796/16-ц.
При цьому закріплена у пункті 10 частини третьої статті 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» правова норма щодо відповідальності боржника за несвоєчасне здійснення платежів за житлово-комунальні послуги у вигляді пені не виключає застосування ч. 2 ст. 625 ЦК України.
Суд також зауважує, що з 1 листопада 2021 року між позивачем та відповідачами, як споживачами послуги з постачання теплової енергії, фактично було укладено «Типовий індивідуальний договір про надання послуги з постачання теплової енергії», який розміщений у відкритому доступі на офіційному сайті Акціонерного товариства «Криворізька теплоцентраль», умовами якого (п. 45) передбачено нарахування пені в разі несвоєчасного здійснення платежів споживачем в розмірі 0,01 відсотка суми боргу за кожен день прострочення.
Так на підставі розрахунків представника позивача 3% річних та інфляційних витрат відповідно до ст. 625 ЦК й пені за період прострочення погашення заборгованості споживачів з 01.10.2013 року по 30.04.2025 року вбачається, що останні заборгували за спірний період позивачу з 3% річних в розмірі 3442,88 грн. та з інфляційних втрат у розмірі 13294,71 грн., а також з пені в сумі 281,35 грн., що підтверджується п. 45 Типовим індивідуальним договором про надання послуги з постачання теплової енергії від 1 жовтня 2021 року.
При цьому суд вказує, що позивачем заявлені позовні вимоги про стягнення з відповідачів боргу з 3% річних від простроченої суми та інфляційні втрати, а також пеня, які були нараховані за період до набрання чинності Постановою КМУ від 5 березня 2022 року № 206 «Деякі питання оплати житлово-комунальних послуг в період воєнного стану» та вже після 30 грудня 2023 року на підставі постанови Кабінету Міністрів України від 29 грудня 2023 р. № 1405 «Про внесення змін до деяких постанов Кабінету Міністрів України щодо оплати житлово-комунальних послуг», якою було скасовано мораторій на нарахування пені й штрафів за заборгованість з оплати житлового-комунальних послуг населенню, що вбачається із детального розрахунку позивача боргу з 3% річних, інфляційних втрат та пені, тому суд відкидає посилання відповідачів на недотримання АТ «Криворізька теплоцентраль» положень постанови КМУ № 206 від 5 березня 2022 року «Деякі питання оплати житлово-комунальних послуг в період воєнного стану» у період з 24.02.2022 року по 30.12.2023 року.
Суд також зауважує, що за ст. 1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» (в редакції з 1 травня 2019 року) споживач житлово-комунальних послуг (далі - споживач) - індивідуальний або колективний споживач; а індивідуальний споживач - фізична або юридична особа, яка є власником (співвласником) нерухомого майна, (або за згодою власника інша особа, яка користується об'єктом нерухомого майна і отримує житлово-комунальну послугу для власних потреб та з якою або від імені якої укладено відповідний договір про надання житлово-комунальної послуги.
Відповідно до ч. 2 ст. 7 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» (в редакції з 1 травня 2019 року) індивідуальний споживач зобов'язаний: укладати договори про надання житлово-комунальних послуг у порядку і випадках, визначених законом; а також оплачувати надані житлово-комунальні послуги за цінами/тарифами, встановленими відповідно до законодавства, у строки, встановлені відповідними договорами.
За п. 6, 12 ч. 1 ст. 7 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» споживач має право: на не оплату вартості комунальних послуг (крім постачання теплової енергії) у разі їх невикористання (за відсутності приладів обліку) за період тимчасової відсутності в житловому приміщенні (іншому об'єкті нерухомого майна) споживача та інших осіб понад 30 календарних днів, за умови документального підтвердження відповідно до умов договорів про надання комунальних послуг; у встановленому законодавством порядку відключитися від систем централізованого теплопостачання та постачання гарячої води;
Натомість, за ч. 3 ст. 9 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» (в редакції з 1 травня 2019 року) дієздатні особи, які проживають та/або зареєстровані у житлі споживача, користуються нарівні зі споживачем усіма житлово-комунальними послугами та несуть солідарну відповідальність за зобов'язаннями з оплати житлово-комунальних послуг.
Суд також зазначає, що інформацією від 08.09.2025 року з Єдиного державного демографічного реєстру вбачається, що ОСОБА_3 в м. Кривий Ріг була зареєстрована по АДРЕСА_1 відповідно з 25.05.1990 року.
В той же час за інформацією від 12.09.2025 року з Реєстру Криворізької міської територіальної громади вбачається, що ОСОБА_4 в м. Кривий Ріг була зареєстрована по АДРЕСА_1 відповідно з 21.02.2017 року.
Враховуючи викладене вмотивування, суд зазначає, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , будучи зареєстрованими по АДРЕСА_1 та користуючись житлово-комунальними послугами з постачання централізованого опалення, несуть відповідальність за зобов'язаннями з їх оплати, тому повинні відповідати за пред'явленим АТ «Криворізька теплоцентраль» до них позовом.
Натомість, суд зазначає, що ОСОБА_2 повинна відповідати за пред'явленими до неї позовними вимогами солідарно разом із ОСОБА_1 , починаючи саме з дня її реєстрації по АДРЕСА_1 , тобто з 21.02.2017 року, оскільки до цього дня вона за законом не несе відповідальність за зобов'язаннями з оплати житлово-комунальних послуг за такою адресою.
В той же час за період з 01.10.2013 року до 20.02.2017 року включно за даним позовом повинен відповідати лише відповідач, ОСОБА_1 , будучи зареєстрованою у вказаний період по АДРЕСА_1 .
При цьому вирішуючи питання щодо проведених відповідачами оплат послуг АТ «Криворізька теплоцентраль» по АДРЕСА_1 , суд вказує, що даними інформаційної системи «Нова Ком» за такою адресою було проведено 30.04.2025 р. оплату послуги з теплопостачання в сумі 500 грн. та за абонентське обслуговування в сумі 8,34 грн. за період з 01.03.2025 р. по 31.03.2025 р., внаслідок чого така оплата підлягає врахуванню судом, зважаючи на те, що вимоги до відповідачів були заявлені АТ «Криворізька теплоцентраль» за період з 01.10.2013 року по 30.04.2025 року включно.
В той же час суд не приймає до уваги надані відповідачами дані щодо проведення ними оплат 13.06.2025 р. та 15.09.2025 р. за послуги з теплопостачання АТ «Криворізька теплоцентраль», оскільки вони стосуються іншого ніж спірний по даній справі періоду, тобто оплат за травень та серпень 2025 року відповідно.
Отже, наявні підстави для зобов'язання відповідачів перед позивачем щодо сум заборгованості в солідарному порядку за відрахуванням проведених ними оплат за березень 2025 року на користь АТ «Криворізька теплоцентраль», що відповідно дорівнює боргу з надання теплової енергії в сумі 26546,45 грн. (27046,45 - 500 = 26546,45) та за абонентське обслуговування в сумі 8,34 грн. (16,68 - 8,34 = 8,34).
Натомість, суд зазначає, що відповідно до ст. 256 ЦК позовна давність є строком, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
Згідно із ст. 253 ЦК перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.
За ч. 1, 5 ст. 261 ЦК перебіг загальної і спеціальної позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. За зобов'язаннями, з визначеним строком виконання, перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання. За зобов'язаннями, строк виконання яких не визначений або визначений моментом вимоги, перебіг позовної давності починається від дня, коли у кредитора виникає право пред'явити вимогу про виконання зобов'язання.
Судом встановлено, що споживачі зобов'язані щомісячно сплачувати послуги позивача з надання теплової енергії по АДРЕСА_1 .
Отже, перебіг позовної давності щодо оплати послуг з надання теплової енергії обчислюється в такому випадку з дня настання строку виконання зобов'язання споживачем у частині проведення чергового щомісячного платежу.
При цьому суд зазначає, що в судовому засіданні не було встановлено доказів переривання строку позовної давності за вказаним спором.
Таким чином суд відкидає посилання представника позивача на те, що відповідачами визнавався борг шляхом проведення ними оплат наданих послуг з теплопостачання.
Так за ч. 1 ст. 264 ЦК України перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку.
Однак з наданого суду представниками АТ «Криворізька теплоцентраль» розрахунку не вбачається, що відповідачі проводили оплати по АДРЕСА_1 боргу за отриману теплову енергію від позивача поза межами сум нарахування, тобто немає доказів того, що вони визнавали наявний у них борг проведенням поточних оплат за надані послуги.
При цьому представник позивача звернувся до суду із даним позовом до відповідачів 4 вересня 2025 року, тобто поза межами строку позовної давності.
В цьому сенсі суд зауважує, що постановою Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 року № 211 «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» (із змінами і доповненнями, внесеними постановами Кабінету Міністрів України) установлено з 12 березня 2020 року до 22 травня 2020 року на всій території України карантин, який тривав до 30 червня 2023 року.
Законом України від 30 березня 2020 року «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв'язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)» розділ «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України доповнено, зокрема, пунктом 12 такого змісту: «Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину».
Крім того на підставі п. 19 «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України (в редакції з 17 березня 2022 року) вбачається, що у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану строки, визначені статтями 257-259, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк його дії.
Так у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України згідно із Указом Президента України «Про ведення воєнного стану в Україні» № 64/2022 в Україні введено воєнний стан із 5-30 год. 24 лютого 2022 року, який діє до теперішнього часу.
Врахувавши наведені норми, суд дійшов переконання, що для заявлених позивачем вимог за період з 12.03.2017 року по 30.04.2025 року включно строки загальної позовної давності не спливли, оскільки Законами України були внесені зміни до ЦК щодо продовження строків за ст. 257 ЦК на час дії карантинних обмежень та на час введеного в Україні воєнного стану.
Аналогічна правова позиція була викладена Верховним Судом у постанові від 1 грудня 2021 року по справі № 373/651/20.
В той же час вимоги позивача до відповідачів, які стосуються періоду нарахувань з 01.10.2013 року по 12.03.2017 року, то для них строки позовної давності спливли.
Отже, суд зауважує, що за ч. 4 ст. 267 ЦК сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.
Також на підставі ст. 266 ЦК України зі збігом позовної давності до основної вимоги вважається, що позовна давність спливла й до додаткових вимог, якими в даному випадку є вимоги про стягнення 3 % річних та інфляційних витрат постачальника послуг.
При цьому невиконання боржником грошового зобов'язання є триваючим правопорушенням, тому право на позов про стягнення коштів на підставі ст. 625 ЦК виникає у кредитора з моменту порушення грошового зобов'язання до моменту його усунення і обмежується останніми трьома роками, які передували подачі такого позову.
Аналогічна правова позиція була викладена Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 8 листопада 2019 року по справі № 127/15672/16-ц.
Таким чином, оскільки відповідачі письмово клопотали про застосування до вказаного спору строків позовної давності щодо заявлених АТ «Криворізька теплоцентраль» позовних вимог, то заявлені позивачем позовні вимоги до ОСОБА_1 та ОСОБА_2 підлягають задоволенню в межах строків позовної давності, яка обраховується по даній справі, починаючи саме з 12 березня 2017 року.
На підставі викладеного вмотивування в суду відсутні правові підстави для стягнення з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 нарахованих позивачем по АДРЕСА_1 3% річних та інфляційних втрат поза межами строків позовної давності, тобто за період з 01.10.2013 року по 12.03.2017 року.
Крім того суд зазначає, що за п. 1 ч. 2 ст. 258 ЦК України (Спеціальна позовна давність) позовна давність в один рік застосовується до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).
Отже, оскільки відповідачі письмово клопотали про застосування до вказаного спору строків спеціальної позовної давності щодо заявлених АТ «Криворізька теплоцентраль» позовних вимог щодо нарахованої пені, то в цій частині доводи ОСОБА_1 та ОСОБА_2 є на переконання суду неспроможними, оскільки за п. 19 «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України (в редакції з 17 березня 2022 року) вбачається, що у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану строки, визначені, зокрема, ст. 258 ЦК України, продовжуються на строк його дії, враховуючи, що у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України згідно із Указом Президента України «Про ведення воєнного стану в Україні» № 64/2022 в Україні введено воєнний стан 24 лютого 2022 року, який діє до теперішнього часу.
Врахувавши викладене вмотивування, суд вказує, що для заявлених позивачем вимог щодо стягнення пені за період з 01.11.2021 року по 30.04.2025 року включно строки спеціальної позовної давності не спливли.
При цьому, зважаючи на обраховані суми боргу за ст. 625 ЦК та з пені, суд не вбачає порушення принципу співмірності, враховуючи значне знецінення коштів протягом тривалої не проведення оплати відповідачами в належному обсязі боргу позивачу.
З огляду на наведене вмотивування, суд дійшов висновку, що позов АТ «Криворізька теплоцентраль» підлягає частковому задоволенню шляхом стягнення заявлених сум боргу з теплової енергії з ОСОБА_2 та ОСОБА_1 за період з 12 березня 2017 року по 1 травня 2025 року, що відповідно до розрахунку позивача дорівнює 20470,42 грн. (26546,45 - 6076,03 = 20470,42).
Також суд обрахував борг відповідачів перед позивачем зі сплати за абонентське обслуговування за період з 1 листопада 2021 року по 1 травня 2025 року, що становить 8,34 грн.
Суд зазначає, що оскільки слід задовольнити заявлені вимоги АТ «Криворізька теплоцентраль» до відповідачів за період з 12 березня 2017 року по 1 травня 2025 року, то на підставі наданого суду представником позивача розрахунку боргу відповідача судом за такий період було визначено заборгованість ОСОБА_2 та ОСОБА_1 перед АТ «Криворізька теплоцентраль» з 3% річних в сумі 2484,14 грн. (3442,88 - 39,20 - 89,27 - 93,53 - 71,99 - 43,93 - 29,04 - 146,70 - 160,11 - 143,87 - 32,64 - 40,59 - 9,32 - 58,55 = 2484,14) та з інфляційних втрат в сумі 8243,73 грн. (13294,71 - 152,05 - 350,34 - 371,63 - 288,10 - 185,10 - 121,24 - 649,91 - 715,42 - 1005,38 - 236,77 - 366,59 - 83,66 - 524,79 = 8243,73), а також з пені 281,35 грн.
На підставі переліченого вмотивування, суд дійшов переконання, що заявлені та підтвердженні в судовому засіданні вимоги АТ «Криворізька теплоцентраль» до ОСОБА_1 та ОСОБА_2 підлягають частковому задоволенню шляхом стягнення з відповідачів боргу за період з 12 березня 2017 року по 1 травня 2025 року в загальному розмірі 31487,98 грн. (20470,42 + 8,34 + 2484,14 + 8243,73 + 281,35 = 31487,98).
Таким чином за ст. 141 ЦПК суд стягує з відповідачів витрати позивача з оплати судового збору на користь АТ «Криворізька теплоцентраль» відповідно до частки задоволених судом позовних вимог, тобто у розмірі 2162,92 грн. (31487,98 / 44082,07 х 3028 = 2162,92) в рівних частках, тобто по 1081,46 грн. з кожного відповідача.
Керуючись ст. 12, 13, 81, 141, 223, 259, 263-265 ЦПК, -
Позов Акціонерного товариства «Криворізька теплоцентраль» до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за користування тепловою енергією - задовольнити частково.
Стягнути солідарно з ОСОБА_2 , ОСОБА_3 на користь Акціонерного товариства «Криворізька теплоцентраль» заборгованість за користування тепловою енергією в розмірі 20470,42 грн., за абонентське обслуговування в розмірі 8,34 грн., з 3% річних в розмірі 2484,14 грн., з інфляційних втрат в розмірі 8243,73 грн., з пені в розмірі 281,35 грн., а загалом - 31487,98 грн.
Стягнути в рівних часках з ОСОБА_2 , ОСОБА_3 на користь Акціонерного товариства «Криворізька теплоцентраль» витрати з оплати судового збору в сумі 2162,92 грн., тобто по 1081,46 грн. з кожної.
У задоволенні решти вимог - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закритті апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його складення до Дніпровського апеляційного суду. Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Повний текст рішення суду складено та підписано 24 жовтня 2025 року.
Позивач: Акціонерне товариства «Криворізька теплоцентраль», ЄДРПОУ 00130850, юридична адреса: м. Кривий Ріг, вул. Електрична 1.
Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 , яка зареєстрована в АДРЕСА_1 .
Відповідач: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , паспорт НОМЕР_3 , яка зареєстрована в АДРЕСА_1 .
Суддя: Д. О. Козлов