Справа №212/11532/25
1-кп/212/1267/25
24 жовтня 2025 року м. Кривий Ріг
Покровський районний суд міста Кривого Рогу в складі: головуючого - судді ОСОБА_1 , з участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 , розглянувши у підготовчому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Кривий Ріг обвинувальний акт з угодою про визнання винуватості від 29 вересня 2025 року у кримінальному провадженні, внесеному в Єдиний реєстр досудових розслідувань за №12025041730000901 від 27.06.2025, за обвинуваченням:
ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Кривого Рогу Дніпропетровської області, громадянина України, з середньою освітою, не працюючого, не одруженого, на утриманні дітей не маючого, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого,
у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України.
Сторони кримінального провадження та інші учасники судового провадження: прокурор ОСОБА_4 , обвинувачений ОСОБА_3 , захисник обвинуваченого адвокат ОСОБА_5 , -
встановив:
У зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» згідно Указу Президента України «Про ведення воєнного стану в Україні» № 64/2022 в Україні введено воєнний стан із 05 години ЗО хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, який в подальшому неодноразово продовжувався і діяв на час вчинення вказаного кримінального правопорушення.
Таким чином, ОСОБА_3 , вчинив умисний корисливий злочин проти власності в умовах воєнного стану, за наступних обставин.
Так, 15.06.2025 у невстановлений досудовим розслідуванням час, але не пізніше 22:55 години, ОСОБА_6 , перебуваючи у дворі будинку № 49 по вул. Кропивницького в Покровському районі міста Кривого Рогу, залишила без нагляду в бесідці належний їй мобільний телефон марки «Хіаоmi 12Т Pro» в корпусі чорного кольору, ІМЕІ-1: НОМЕР_1 ; ІМЕІ-2: НОМЕР_2 , після чого зайшла до зазначеного будинку.
ОСОБА_3 , в період часу з 22:55 години 15.06.2025 по 04:00 години 16.06.2025, точного часу досудовим розслідуванням встановити не надалось можливим, в період воєнного стану, перебуваючи у дворі будинку АДРЕСА_2 , де побачив у бесідці, розташованої неподалік вказаного будинку мобільний телефон марки «Хіаоmi 12Т Pro» в корпусі чорного кольору, ІМЕІ-1: НОМЕР_1 ; ІМЕІ- 2: НОМЕР_2 , належний потерпілій ОСОБА_6 , в цей момент у ОСОБА_3 раптово виник злочинний умисел, направлений на таємне викрадення чужого майна, а саме належного ОСОБА_6 вищезазначеного мобільного телефону.
Так, зважаючи на обставини виявлення ОСОБА_3 вказаного мобільного телефону, в тому числі часу та місця виявлення, його технічного стану, у останнього були підстави вважати, що вказаний телефон не вибув з володіння власника, його місцезнаходження відомо власнику, та таким чином, зважаючи що між втратою потерпілою мобільного телефону та його знахідкою ОСОБА_3 пройшов нетривалий проміжок часу, останній мав підстави вважати, що власниця може за ним повернутись, в зв'язку із чим ОСОБА_3 не має на знайдене ним майно ні дійсного ні уявного права. При цьому ОСОБА_3 , в порушення вимог ч.1,2 ст.337 Цивільного кодексу України, не вжила відповідних заходів щодо знайденого майна, а саме не повідомила про знахідку майна до Національної поліції України або органу місцевого самоврядування.
Натомість, в період часу з 22:55 години 15.06.2025 по 04:00 години 16.06.2025, ОСОБА_3 , реалізуючи раптово виниклий злочинний умисел, направлений на таємне викрадення чужого майна та обернення його на свою користь, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер свого діяння, передбачаючи його суспільно небезпечні наслідки і бажаючи їх настання, переконавшись у відсутності свідків та очевидців, усвідомлюючи, що її дії носять протиправний характер, з корисливого мотиву, в умовах воєнного стану, шляхом вільного доступу, знаходячись у вищевказаному місці, а саме за адресою: АДРЕСА_2 , у дворі вказаного будинку, таємно, заволодів мобільним телефоном марки «Хіаоmi 12Т Pro» в корпусі чорного кольору, ІМЕІ-1: НОМЕР_1 ; ІМЕІ- 2: НОМЕР_2 , вартість якого згідно висновку судово-товарознавчої експертизи №2246 від 11.09.2025 становить 9156,00 гривень.
Після чого, ОСОБА_3 з викраденим майном з місця вчинення злочину зник, розпорядившись ним на свій розсуд, чим спричинив потерпілій ОСОБА_6 матеріальний збиток на суму 9156,00 гривень.
Досудовим розслідуванням дії ОСОБА_3 кваліфіковані за ч. 4 ст. 185 КК України за ознаками таємного викрадення чужого майна (крадіжка), вчиненого в умовах воєнного стану.
На підставі ч. 1 ст. 473 КПК України, у судовому засіданні прокурор заявив клопотання про затвердження угоди про визнання винуватості від 29 вересня 2025 року, укладеної між прокурором, якому на підставі ст.ст. 36, 37 КПК України надані повноваження прокурора у даному кримінальному провадженні та якому потерпілою ОСОБА_6 надано письмову згоду на укладення угоди про визнання винуватості, та ОСОБА_3 , який є обвинуваченим в цьому кримінальному провадженні, за участю захисника адвоката ОСОБА_5 .
Виходячи із змісту даної угоди, сторони виклали формулювання обвинувачення та його правову кваліфікацію за ч. 4 ст. 185 КК України, яка ніким не оспорюється, зазначили істотні обставини для даного кримінального правопорушення, ОСОБА_3 повністю визнає свою винуватість у зазначеному діянні і зобов'язався беззастережно визнати обвинувачення в обсязі обвинувального акту у судовому провадженні.
Згідно угоди, сторони погодилися на призначення покарання ОСОБА_3 за ч. 4 ст. 185 КК України у виді позбавлення волі на строк 5 (п'ять) років та звільнення обвинуваченого від відбування покарання на підставі ст. 75 КК України.
У підготовчому судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_3 вказав, що цілком розуміє свої права та наслідки укладення угоди, що передбачені ст. 473, ч. 4 ст. 474 КПК України, які йому були роз'яснені судом в ході підготовчого судового засідання.
Також в підготовчому судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_3 беззастережно визнав свою вину за ч.4 ст. 185 КК України та надав суду згоду на призначення узгодженого сторонами угоди покарання, зазначив, що ним відшкодовано потерпілому заподіяну майнову шкоду шляхом повернення телефону.
Захисник в судовому засіданні також просила суд затвердити угоду про визнання винуватості.
Прокурор вважав за доцільне затвердити угоду про визнання винуватості з огляду на наявність правових підстав для цього і відповідність угоди вимогам закону.
Враховуючи наведене, вислухавши думку учасників судового провадження, вивчивши обвинувальний акт, перевіривши угоду про визнання винуватості, що відповідає вимогам ч. 4 ст. 469, ст. 472 КПК України, з'ясувавши у обвинуваченого, що він розуміє викладені в ч. 4 ст. 474 КПК України обставини, наслідки укладення та затвердження угоди, передбачені ст. 473 КПК України, характер обвинувачення, щодо якого він визнає себе винуватим, вид покарання, а також інші заходи, які будуть застосовані до нього у разі затвердження угоди судом, переконавшись, що укладення даної угоди сторонами є добровільним, правильності правової кваліфікації злочинних дій ОСОБА_3 за ч. 4 ст. 185 КК України за ознаками таємного викрадення чужого майна (крадіжка), вчиненого в умовах воєнного стану, суд вважає за необхідне затвердити угоду про визнання винуватості.
Підстав для відмови у затвердженні угоди про визнання винуватості суд не вбачає.
Враховуючи те, що сторонами угоди про визнання винуватості на підставі ч.2 ст. 75 КК України узгоджено звільнення ОСОБА_3 від відбування покарання з випробуванням, суд зважуючи на особу обвинуваченого, який під наглядом лікаря-психіатра не перебуває; звертався за медичною допомогою до лікаря-нарколога з 18.01.2025 р. по 04.02.2025 р., з приводу: вживання декількох психоактивних речовин зі шкідливими наслідками; офіційно не працевлаштований; раніше не судимий; інвалідності не має; відшкодування потерпілій заподіяної майнової шкоди шляхом повернення майна, вважає за можливе, встановити останньому іспитовий строк тривалістю в один рік з покладенням на нього обов'язків, передбачених ч.1, 3 ст.76 КК України.
Цивільний позов не заявлений.
Запобіжний захід щодо обвинуваченого ОСОБА_3 не обирався.
Процесуальні витрати відсутні.
Долю речових доказів слід вирішити в порядку ст. 100 КПК України.
Керуючись ст. ст. 314-316, 472, 474, 475 КПК України, суд, -
ухвалив:
Угоду про визнання винуватості від 29 вересня 2025 року, укладену між обвинуваченим та прокурором у кримінальному провадженні №12025041730000901 від 27.06.2025- затвердити.
ОСОБА_3 визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України і призначити йому узгоджене сторонами угоди про визнання винуватості від 29 вересня 2025 року покарання у виді позбавлення волі на строк 5 (п'ять) років.
На підставі ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_3 від відбування призначеного покарання з випробуванням з іспитовим строком 1 (один) рік, якщо він протягом визначеного судом випробувального терміну не вчинить нового кримінального правопорушення і виконає покладені на нього обов'язки.
У відповідності до ч. 1, 3 ст. 76 КК України, покласти на ОСОБА_3 наступні обов'язки: періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання; не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.
Речові докази:
- мобільний телефон марки Xiaomi 12Т Pro, ІМЕІ-1: НОМЕР_1 ; ІМЕІ-2: НОМЕР_2 , який переданий на зберігання потерпілій ОСОБА_6 - залишити в розпорядженні власника.
Матеріали досудового розслідування кримінального провадження залишити при обвинувальному акті.
Вирок може бути оскаржений в апеляційному порядку до Дніпровського апеляційного суду через Покровський районний суд міста Кривого Рогу протягом 30 днів з моменту його проголошення прокурором та обвинуваченим виключно з підстав призначення судом покарання суворішого, ніж узгоджене, ухвалення вироку без згоди обвинуваченого на призначення покарання, не роз'яснення наслідків укладення угоди. Прокурором вирок може бути оскаржений виключно з підстав призначення судом покарання, менш суворого, ніж узгоджене сторонами угоди; затвердження судом угоди у провадженні, в якому згідно з частиною четвертою статті 469 КПК України угода не може бути укладена.
Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку.
Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому та прокурору.
Суддя ОСОБА_1