Справа № 127/32483/25
Провадження № 1-кс/127/12775/25
Іменем України
16 жовтня 2025 року м. Вінниця
Вінницький міський суд Вінницького області в складі:
слідчого судді: ОСОБА_1 ,
секретар судового засідання: ОСОБА_2
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Вінниці в залі суду клопотання слідчого СВ Відділу поліції №2 Вінницького районного управління поліції Головного управління Національної поліції у Вінницькій області капітана поліції ОСОБА_3 про арешт майна у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12025020040000528 від 11.08.2025, за ознаками злочину, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України, -
Слідчий СВ Відділу поліції №2 Вінницького районного управління поліції Головного управління Національної поліції у Вінницькій області капітан поліції ОСОБА_3 звернулась до суду з клопотанням, погодженим з прокурором ОСОБА_4 , про арешт майна.
Клопотання мотивоване тим, що в провадженні слідчого відділу Відділу поліції №2 Вінницького районного управління поліції Головного управління Національної поліції у Вінницькій області перебувають матеріали кримінального провадження №12025020040000528 від 11.08.2025, за ознаками злочину, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України, в ході здійснення якого виникла необхідність у накладені арешту на майно вилучене 13.10.2025 під час затримання ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Слідчий ОСОБА_3 в судове засідання не з'явилась, однак попередньо суду надано матеріали кримінального провадження та копії документів на обґрунтування клопотання.
Власник майна в судове засідання не з'явився.
Відповідно до частини четвертої статті 107 КПК України фіксування за допомогою технічних засобів кримінального провадження під час розгляду питань слідчим суддею, крім вирішення питання про проведення негласних слідчих (розшукових) дій, та в суді під час судового провадження є обов'язковим. У разі неприбуття в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у судовому провадженні, чи в разі, якщо відповідно до положень цього Кодексу судове провадження здійснюється судом за відсутності осіб, фіксування за допомогою технічних засобів кримінального провадження в суді не здійснюється.
Враховуючи те, що учасники процесуальної дії в судове засідання не з'явились, слідчий суддя вважає за можливе розглянути дане клопотання без застосування технічних засобів фіксування.
Дослідивши вказане клопотання та додані до нього матеріали слідчий суддя дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення клопотання, з огляду на таке.
Відповідно до частини першої статті 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом кримінального правопорушення, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.
Згідно з абзацом 2 частини першої статті 170 КПК України завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження. Слідчий, прокурор повинні вжити необхідних заходів з метою виявлення та розшуку майна, на яке може бути накладено арешт у кримінальному провадженні, зокрема шляхом витребування необхідної інформації у Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, інших державних органів та органів місцевого самоврядування, фізичних і юридичних осіб.
Арешт майна допускається з метою забезпечення:
1) збереження речових доказів;
2) спеціальної конфіскації;
3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи;
4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди. (ч. 2 ст. 170 КПК)
Відповідно до частини другої статті 173 КПК України при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати: правову підставу для арешту майна; можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні, наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність (якщо арешт майна накладається у випадках, передбачених пунктами 3, 4 частини другої статті 170 цього Кодексу); можливість спеціальної конфіскації майна (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 2 частини другої статті 170 цього Кодексу); розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 4 частини другої статті 170 цього Кодексу); розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження; наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.
З матеріалів справи вбачається, що в провадженні слідчого відділення Відділу поліції №2 Вінницького районного управління поліції Головного управління Національної поліції у Вінницькій області перебувають матеріали досудового розслідування кримінального провадження, внесеного до ЄРДР за №12025020040000528 від 11.08.2025, за ознаками злочину, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України.
Досудовим розслідуванням встановлено, що 10 серпня 2025 року надійшла заява від громадянки ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , про те, що 9 серпня 2025 року, близько 09:00, невідома особа, перебуваючи на автовокзалі «Центральний», заволоділа її мобільним телефоном марки Redmi 13C (4 GB RAM, 128 GB) у червоному чохлі.
13 жовтня 2025 року, під час затримання ОСОБА_5 , у нього було вилучено мобільний телефон марки Moto G54 5G, який поміщено до паперового конверта.
Постановою слідчого від 14.10.2025 вилучене майно визнано речовим доказом у даному кримінальному провадженні.
Обґрунтовуючи клопотання про накладення арешту на майно слідчий зазначає про те, що вказане майно, є речовими доказами у даному кримінальному провадженні.
Згідно з пунктом першим частини другої статті 170 КПК України арешт майна допускається з метою забезпечення збереження речових доказів.
Відповідно до частини третьої статті 170 КПК України у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.
Як було зазначено вище, відповідно до статті 98 КПК України речовими доказами є матеріальні об'єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об'єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.
Однак ні матеріали клопотання, ні додані до нього документи не містять жодних доказів, які б підтверджували, що вилучений під час затримання мобільний телефон марки Moto G54 5G був знаряддям вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст.185 КК України у межах кримінального провадження №12025020040000528 від 11.08.2025 року, зберіг на собі його сліди, був об'єктом кримінально протиправних дій або набутим кримінально протиправним шляхом унаслідок вчинення зазначеного кримінального правопорушення.
Постановою слідчого від 14.10.2025 вищевказаний телефон визнано речовим доказам у кримінальному провадженні №12025020040000528 від 11.08.2025.
Однак, вказана постанова слідчого є суто формальною та судом до уваги не приймається, оскільки не містить жодного обґрунтування того, що вилучений телефон підозрюваного являються речовим доказом саме у кримінальному провадженні №12025020040000528, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України та має значення для подальшого досудового розслідування.
Зважаючи на вищевикладене, слідчий суддя дійшов висновку про те, що вилучений мобільний телефон марки Moto G54 5G, не являється речовим доказом в розумінні статті 98 КПК України у кримінальному провадженні №12025020040000528 та відповідно відсутні підстави для накладення на них арешту в межах цього провадження.
Враховуючи вищевикладене, беручи до уваги відсутність правових підстав для арешту майна, клопотання слідчого про накладення арешту на мобільний телефон марки Moto G54 5G, задоволенню не підлягає.
На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 131, 132, 167, 170, 172, 173, 309, 372, 395 КПК України, слідчий суддя, -
У задоволенні клопотання слідчого СВ Відділу поліції №2 Вінницького районного управління поліції Головного управління Національної поліції у Вінницькій області капітана поліції ОСОБА_3 про арешт майна у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12025020040000528 від 11.08.2025, за ознаками злочину, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України, відмовити.
Ухвала слідчого судді може бути оскаржена до Вінницького апеляційного суду протягом 5 днів з дня її проголошення.
Слідчий суддя: