Справа № 127/32427/25
Провадження № 1-кс/127/12760/25
Іменем України
16 жовтня 2025 року м. Вінниця
Вінницький міський суд Вінницької області в складі
слідчого судді: ОСОБА_1 ,
секретар судового засідання: ОСОБА_2
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Вінниці в залі суду клопотання начальника 2 відділення слідчого відділу УСБУ у Вінницькій області підполковника юстиції ОСОБА_3 про накладення арешту на майно,-
Начальник 2 відділення слідчого відділу УСБУ у Вінницькій області підполковник юстиції ОСОБА_3 звернувся до суду з клопотанням, яке погоджено з прокурором ОСОБА_4 , про арешт майна.
Клопотання мотивовано тим, що відділом УСБУ у Вінницькій області перебувають матеріали кримінального провадження №22025020000000177 від 12.10.2025 за підозрою у вчиненні ОСОБА_5 кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 114-1 КК України, в ході здійснення якого виникла необхідність в накладенні арешту на майно вилучене 13.10.2025 під час проведення огляду автомобіля марки BMW 320D, д.н.з. НОМЕР_1 , який належить ОСОБА_5 .
Слідчий ОСОБА_3 в судове засідання не з'явився, однак попередньо суду надано матеріали кримінального провадження та копії документів на обґрунтування клопотання.
Власник майна у судове засідання не з'явився. Водночас 16.10.2025 року представник власника вилученого майна, адвокат ОСОБА_6 , звернувся до суду з письмовим клопотанням, у якому просив розглянути подане клопотання без його участі та при вирішенні питання щодо його задоволення покладався на розсуд суду.
Відповідно до частини першої статті 172 КПК України клопотання про арешт майна розглядається слідчим суддею, судом не пізніше двох днів з дня його надходження до суду, за участю слідчого та/або прокурора, цивільного позивача, якщо клопотання подано ним, підозрюваного, обвинуваченого, іншого власника майна, і за наявності - також захисника, законного представника, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження. Неприбуття цих осіб у судове засідання не перешкоджає розгляду клопотання.
З огляду на зазначене, суд вважає за можливе розглянути клопотання у відсутність учасників процесу, відповідно до вимог частини першої статті 172 КПК України.
Відповідно до частини четвертої статті 107 КПК України фіксування за допомогою технічних засобів кримінального провадження під час розгляду питань слідчим суддею, крім вирішення питання про проведення негласних слідчих (розшукових) дій, та в суді під час судового провадження є обов'язковим. У разі неприбуття в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у судовому провадженні, чи в разі, якщо відповідно до положень цього Кодексу судове провадження здійснюється судом за відсутності осіб, фіксування за допомогою технічних засобів кримінального провадження в суді не здійснюється.
Враховуючи те, що учасники процесуальної дії в судове засідання не з'явились, слідчий суддя вважає за можливе розглянути дане клопотання без застосування технічних засобів фіксування.
Дослідивши вказане клопотання та додані до нього матеріали слідчий суддя дійшов висновку, що клопотання є обґрунтованим, а відтак підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до частини першої статті 131 КПК України заходи забезпечення кримінального провадження застосовуються з метою досягнення дієвості цього провадження.
До заходів забезпечення кримінального провадження віднесено накладення арешту на майно (п. 7 ч. 2 ст. 131 КПК).
Згідно з частиною третьою статті 132 КПК України застосування заходів забезпечення кримінального провадження не допускається, якщо слідчий, дізнавач, прокурор не доведе, що:
1) існує обґрунтована підозра щодо вчинення кримінального правопорушення такого ступеня тяжкості, що може бути підставою для застосування заходів забезпечення кримінального провадження;
2) потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи особи, про який ідеться в клопотанні слідчого, дізнавача, прокурора;
3) може бути виконане завдання, для виконання якого слідчий, дізнавач, прокурор звертається із клопотанням.
Відповідно до частини першої статті 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом кримінального правопорушення, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.
Згідно з абзацом 2 частини першої статті 170 КПК України завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження. Слідчий, прокурор повинні вжити необхідних заходів з метою виявлення та розшуку майна, на яке може бути накладено арешт у кримінальному провадженні, зокрема шляхом витребування необхідної інформації у Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, інших державних органів та органів місцевого самоврядування, фізичних і юридичних осіб.
Арешт майна допускається з метою забезпечення:
1) збереження речових доказів;
2) спеціальної конфіскації;
3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи;
4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди. (ч. 2 ст. 170 КПК)
Відповідно до частини другої статті 173 КПК України при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати: правову підставу для арешту майна; можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні, наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність (якщо арешт майна накладається у випадках, передбачених пунктами 3, 4 частини другої статті 170 цього Кодексу); можливість спеціальної конфіскації майна (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 2 частини другої статті 170 цього Кодексу); розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 4 частини другої статті 170 цього Кодексу); розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження; наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.
Частиною першою статті 98 КПК України встановлено, що речовими доказами є матеріальні об'єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об'єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.
Відповідно до пунктів 1, 2 частини другої статті 173 КПК України при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати: правову підставу для арешту майна; можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні.
З матеріалів справи вбачається, що у провадженні відділом УСБУ у Вінницькій області здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні №22025020000000177 від 12.10.2025, за підозрою у вчиненні ОСОБА_5 кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 114-1 КК України.
Досудовим розслідуванням встановлено, що 12 жовтня 2025 року, в обідній час, військовослужбовці ІНФОРМАЦІЯ_1 (далі - ІНФОРМАЦІЯ_2 ) ОСОБА_7 та ОСОБА_8 , рухаючись службовим автомобілем марки «Mercedes-Benz Sprinter 313», 2003 року випуску, білого кольору, державний номерний знак НОМЕР_2 , який перебуває у користуванні ІНФОРМАЦІЯ_3 , діючи на законних підставах відповідно до своїх функціональних обов'язків та наказу начальника, здійснювали супровід і доставлення з м. Вінниці до КНП «Вінницький обласний клінічний фтизіопульмонологічний центр Вінницької обласної ради» (с. Бохоники, Вінницький район, Вінницька область), на базі якого функціонує військово-лікарська комісія (далі - ВЛК), трьох військовозобов'язаних громадян України, серед яких перебував ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , для проходження ВЛК та визначення стану придатності до військової служби під час мобілізації.
Під час руху зазначеним маршрутом, цього ж дня, приблизно о 12 годині 20 хвилин, коли службовий автомобіль із військовослужбовцями ІНФОРМАЦІЯ_3 та військовозобов'язаними особами повернув із Гніванського шосе (7 км) на дорогу в напрямку КНП «Вінницький обласний клінічний фтизіопульмонологічний центр Вінницької обласної ради», автомобіль марки «BMW 320», 2005 року випуску, сірого кольору, державний номерний знак НОМЕР_1 , під керуванням ОСОБА_5 , сина ОСОБА_9 , умисно, з протиправною метою, перегородив рух службового автомобіля, чим зупинив його переміщення.
Після цього ОСОБА_5 , реалізовуючи свій злочинний умисел, спрямований на створення умов для втечі та ухилення його батька ОСОБА_9 від призову за мобілізацією, з метою перешкоджання виконанню військовослужбовцями ІНФОРМАЦІЯ_3 їхніх законних повноважень щодо супроводу та доставлення військовозобов'язаних осіб для проходження ВЛК, підійшов до службового автомобіля, відкрив його двері та, діючи зухвало й агресивно, будучи одягненим у тактичний одяг чорного кольору та закривши обличчя шарфом-хомутом (бафом) чорного кольору, повідомив присутнім, що нібито проводяться слідчі дії. Після цього він застосував щодо зазначених військовослужбовців газовий балончик сльозоточивої дії «ТЕРЕН-4М», забрав ОСОБА_9 зі службового автомобіля та зник із місця події разом із ним на автомобілі марки «BMW 320».
У зв'язку з викладеним, 13 жовтня 2025 року ОСОБА_5 повідомлено про підозру у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 114-1 КК України.
13 жовтня 2025 року, за письмовою добровільною згодою громадянина ОСОБА_5 , проведено огляд автомобіля марки BMW 320D, державний номерний знак НОМЕР_1 , який належить зазначеній особі. За результатами огляду виявлено та вилучено такі речі, предмети і документи:
-змиви з поверхонь зовнішньої та внутрішньої ручок водійських дверцят, керма та важеля коробки передач, які поміщено до паперових пакетів Національної поліції України, опечатаних пломбами №№ NPU-1655608, NPU-1655607, NPU-1655606, NPU-1655605;
-свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу BMW 320D, д.н.з. НОМЕР_1 , серії НОМЕР_3 від 06.12.2022;
-акт огляду реалізованого транспортного засобу від 31.01.2025 (1 арк.);
-договір купівлі-продажу транспортного засобу від 31.01.2025, укладений між ОСОБА_5 та ОСОБА_10 (1 арк.);
-договір комісії від 30.01.2025 (1 арк.);
-акт технічного стану транспортного засобу від 30.01.2025 (1 арк.);
-інформаційну картку транспортного засобу (1 арк.);
-мобільний телефон iPhone 7 чорного кольору у вимкненому стані;
-мобільний телефон Redmi 15 чорного кольору з ІМЕІ1: НОМЕР_4 , ІМЕІ2: НОМЕР_5 ;
-легковий автомобіль марки BMW 320D, д.н.з. НОМЕР_1 , VIN-код НОМЕР_6 , сірого кольору, 2005 року випуску.
Наведені обставини підтверджуються витягом з ЄРДР №22025020000000177 від 12.10.2025 та іншими документами доданими на обґрунтування клопотання.
Постановою слідчого від 13.10.2025 вилучено майно визнано речовим доказом у даному кримінальному провадженні.
Згідно з пунктом першим частини другої статті 170 КПК України арешт майна допускається з метою забезпечення збереження речових доказів.
Відповідно до частини третьої статті 170 КПК України у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.
Наведене свідчить про те, що вищевказане майно, яке було вилучене під час обшуку є тимчасовим вилученим майном та відповідно до статті 98 КПК України має значення речових доказів у кримінальному провадженні, оскільки містить відомості, які можуть бути використані, як доказ факту та обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, а тому на дане майно слід накласти арешт.
Таким чином, з метою з'ясування дійсних обставин події кримінального правопорушення, а також з метою унеможливлення подальшого відчуження майна на час досудового розслідування та забезпечення його схоронності, слідчий суддя дійшов висновку, що клопотання слідчого про накладення арешту на вищевказане майно, підлягає задоволенню.
На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 40-1, 131, 132, 167, 170, 172, 173, 309, 372, 395 КПК України, слідчий суддя, -
Клопотання слідчого задовольнити.
Накласти арешт на майно, вилучене 13.10.2025 під час проведення огляду автомобіля марки BMW 320D, д.н.з. НОМЕР_1 , який належить ОСОБА_5 , а саме на:
-змиви з поверхонь зовнішньої та внутрішньої ручок водійських дверцят, керма та важеля коробки передач, які поміщено до паперових пакетів Національної поліції України, опечатаних пломбами №№ NPU-1655608, NPU-1655607, NPU-1655606, NPU-1655605;
-свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу BMW 320D, д.н.з. НОМЕР_1 , серії НОМЕР_3 від 06.12.2022;
-акт огляду реалізованого транспортного засобу від 31.01.2025 (1 арк.);
-договір купівлі-продажу транспортного засобу від 31.01.2025, укладений між ОСОБА_5 та ОСОБА_10 (1 арк.);
-договір комісії від 30.01.2025 (1 арк.);
-акт технічного стану транспортного засобу від 30.01.2025 (1 арк.);
-інформаційну картку транспортного засобу (1 арк.);
-мобільний телефон iPhone 7 чорного кольору у вимкненому стані;
-мобільний телефон Redmi 15 чорного кольору з ІМЕІ1: НОМЕР_4 , ІМЕІ2: НОМЕР_5 ;
-легковий автомобіль марки BMW 320D, д.н.з. НОМЕР_1 , VIN-код НОМЕР_6 , сірого кольору, 2005 року випуску.
Виконання та контроль за виконанням ухвали суду покласти на начальника 2 відділення слідчого відділу УСБУ у Вінницькій області підполковника юстиції ОСОБА_3 .
Зобов'язати начальника 2 відділення слідчого відділу УСБУ у Вінницькій області підполковника юстиції ОСОБА_3 повідомити заінтересованих осіб про накладання арешту на вищевказане майно.
Ухвала слідчого судді може бути оскаржена до Вінницького апеляційного суду протягом 5 днів з дня її проголошення, однак оскарження ухвали не зупиняє її виконання.
Слідчий суддя