Справа №522/2725/25
Провадження №1-кп/522/1692/25
24 жовтня 2025 року Місто Одеса, Україна
Приморський районний суд м. Одеси у складі:
головуючого - судді ОСОБА_1
за участю секретаря - ОСОБА_2 , ОСОБА_3
провівши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі судовий розгляд у кримінальному провадженні №12025162510000002 від 01.01.2025 за обвинуваченням ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с.Нові Троянди Болградського району Одеської області, громадянина України, із середньою освітою, офіційно не працевлаштованого, має на утриманні двох неповнолітніх дітей, мешкає за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого, обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.185 КК України,
за участю сторін кримінального провадження:
прокурора - ОСОБА_5
обвинуваченого - ОСОБА_4
захисника - ОСОБА_6
інші учасники кримінального провадження:
потерпілий - ОСОБА_7
представник - ОСОБА_8 ,
Обвинувачення, визнане судом доведеним.
ОСОБА_4 , діючи в умовах воєнного стану, який впроваджено на території України відповідно до Указу Президента України та Верховного головнокомандувача ОСОБА_9 від 24.02.2022 року № 64/2022 та Закону України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022 року №2102-ІХ, дію якого, згідно із Законом України «Про затвердження Указу Президента України "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні" від 29.10.2024 № 4024-ІХ продовжено з 10.11.2024 строком на 90 діб, вчинив кримінальне правопорушення за наступних обставин.
Так, 17.12.2024, ОСОБА_4 знаходячись в роздягальні лазні «Богатир», що за адресою: м.Одеса вул. Канатна 79\1 та помітивши на одній із шаф мобільний телефон «iPhone12 Рro» і розуміючи, що його залишено власником та що останній розшукуючи телефон повернеться за ним, реалізуючи раптово виниклий корисливий умисел на таємне викрадення майна, усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер своїх дій та їх наслідки, пересвідчившись що його дії непомітні для оточуючих, близько 13:40 години таємно викрав мобільний телефон «iPhone12 Рro» ІМЕІ: НОМЕР_1 ; ІМЕІ2: НОМЕР_2 після чого покинув місце скоєння кримінального правопорушення, викраденим майном розпорядився на власний розсуд, спричинивши потерпілому ОСОБА_7 майнову шкоду на суму 15180 грн.
За наведених обставин ОСОБА_4 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч.4 ст.185 КК України, а саме: таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчинена в умовах воєнного стану.
Правове регулювання.
Частина 4 статі 185 КК України передбачає відповідальність за таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчинене в умовах воєнного стану.
Основним безпосереднім об'єктом правопорушення є чуже майно, яке має вартість, ціну і перебуває у чужій для винної особи власності і винна особа не була наділена певною правомочністю щодо майна.
Таємним вважається викрадення, коли воно вчинюється за відсутності особи, у власності якої знаходилося майно, винна особа вважає, що робить це непомітно, таємно для потерпілої особи чи інших осіб, винна особа протиправно вилучає чуже майно, і винна особа не була наділена певною правомочністю щодо викраденого майна. Крадіжкою визнається також протиправне вилучення чужого майна і тоді, коли воно здійснюється у присутності потерпілого або інших осіб, але сам винний не усвідомлював цього моменту і вважав, що діє таємно від інших осіб. Таємним також визнається викрадення, яке вчинюється у присутності потерпілого або інших осіб, але непомітно для них. Як крадіжку слід розглядати протиправне вилучення чужого майна особою, яка не була наділена певною правомочністю щодо викраденого майна, а за родом своєї діяльності лише мала доступ до цього майна.
Суб'єктивна сторона крадіжки характеризується прямим умислом на заволодіння чужим майном. Змістом умислу винного при крадіжці охоплюється його переконаність у тому, що викрадення ним майна здійснюється таємно від потерпілого, очевидців або осіб, у володінні чи під охороною яких знаходиться майно: за відсутності сторонніх
Обов'язковими суб'єктивними ознаками крадіжки є корисливий мотив - спонукання до незаконного збагачення за рахунок чужого майна та корислива мета - збагатитися самому.
Із суб'єктивної сторони крадіжка передбачає тільки прямий умисел - особа усвідомлює, що посягає на чужу власність, таємно вилучає чуже майно, на яке вона не має ніякого права, передбачає спричинення матеріальної шкоди в певному розмірі і бажає завдати таку шкоду.
Суб'єктивна сторона правопорушення проявляється у внутрішній стороні суспільно-небезпечного діяння, яка характеризує психічне ставлення особи до вчинюваного ним суспільно небезпечного діяння та його наслідків. Вона виражається у вині в формі умислу, а також у мотиві і цілі, які в сукупності відображають зв'язок волі і свідомості особи з суспільно небезпечним діянням, яке вона вчиняє, і його наслідками.
З суб'єктивної сторони правопорушення, передбачене ч.4 ст.185 КК України, вчинюється тільки з прямим умислом.
Об'єктивна сторона частини 4 статті 185 Кримінального кодексу України характеризується умисним, таємним, безоплатним вилученням та заволодінням чужим майном (діяння), що призводить до завдання шкоди власникові (наслідок), за наявності причинного зв'язку між діями та наслідками. Кваліфікуючою ознакою ч.4 ст.185 КК України є вчинення злочину в умовах воєнного стану
Позиція сторони захисту.
Допитаний у судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_4 свою винуватість у вчиненні інкримінованого злочину, передбаченого ч.4 ст.185 КК України не визнав, пояснивши, що 17.12.2024 він був у лазні, попарився, а коли виходив то знайшов телефон на паркувальному майданчику, взяв з собою, і поїхав. Через деякий час зв'язався з ним власник телефону, вони зустрілись і він віддав йому телефон. Наміру на заволодіння вказаним телефоном він не мав.
Докази, надані стороною обвинувачення.
Показання потерпілого ОСОБА_7 який пояснив, що 17.12.24, він був у лазні «Богатир», переодягався у роздягальні, телефон поклав на шафу і забув його там. Попарився і через 10-15 хвилин згадав про телефон, пішов до роздягальні, але не знайшов його там. З рецепції набрав свій номер, але ніхто не відповів. Він попросив сина заблокувати телефон, що він і зробив. Вони неодноразово телефонували на його номер, жінка відправила свій номер телефону, щоб його повернули за винагороду, але ніякої реакції не було. Смс дружини було доставлено, телефонували з різних телефонів, можливо він встановив на телефоні беззвучний режим. По геолокації було зафіксовано рух телефону по Люстдорфській дорозі, а потім зв'язок із ним зник. Геолокація вимкнулась на території Київського району. Претензій до обвинуваченого не має, телефон йому повернули.
Показання свідка ОСОБА_10 , який в судовому засіданні показав, що ОСОБА_4 раніше звертався до нього з приводу ремонту своїх гаджетів. 17.12.24 він прийшов до нього в магазин, показав телефон, сказав, що знайшов, і запитав що з ним можна зробити, це був айфон, він був вимкнутий і з виставленим паролем, спроби вводу пароля були. Він сказав, що подолати захист неможливо. ОСОБА_4 не казав де він взяв телефон та напевно мав намір його розблокувати. Він запитав чи можна дістати сім-карту, він дав йому скріпку. Навіщо він вийняв сім-карту він не знає, але попереджав, що всі телефони відслідковуються. На його запитання, що краще зробити з телефоном, він відповів, що краще його повернути.
Письмові докази.
Протокол прийняття заяви про кримінальне правопорушення від 31.12.2024 року, згідно якого ОСОБА_7 просив прийняти міри правового характеру до невстановленої особи, яка 17.12.2024 приблизно о 14:15, знаходячись за адресою: м.Одеса, вул. Канатна, буд. 79/1, в приміщенні лазні «Богатир», в період воєнного стану, таємно шляхом вільного доступу викрала його мобільний телефон марки «iPhone12 Рro» в корпусі сірого кольору.
Письмова заява ОСОБА_4 про добровільну видачу телефону марки «iPhone12 Рro» в корпусі сірого кольору.
Протокол огляду предмету від 06.01.2025 року, в ході якого слідчим оглянуто мобільний телефон марки «Іphone 12 Рro» в корпусі сірого кольору. Вище вказаний мобільний телефон сенсорний, на момент огляду телефон працює, пароль відсутній. На момент огляду на мобільному телефоні відсутні пошкодження. При наборі комбінації на телефоні *#06# встановлено ІМЕІ: НОМЕР_3 ; ІМЕІ2: НОМЕР_2 . Сім-картки в мобільному телефоні відсутні. В телефонній книзі за 17.12.2024 наявні пропущені виклики від «Оля Баня Богатир» та три пропущених виклики з 14:09 по 14:12 годин, також від « ОСОБА_11 » та 7 пропущених викликів з 14:16 до 14:30 годин.
Протокол пред'явлення особи для впізнання за фотознімками від 07.01.2025 року, складений слідчим СВ відділу поліції №2 ОРУП №1 ГУНП в Одеській області, згідно із яким свідок ОСОБА_10 вказав, що впізнав особу на фотокартці під № 3, як особу яка 17.01.2025 приблизно о 14:00 зайшла до магазину «Гениус Моб» за адресою: м.Одеса вул. Ярослава Мудрого 14\4. Впізнав за такими зовнішніми ознаками: на вигляд приблизно 50 років, болгарська зовнішність, густі чорні брови, невеличка сива борода, коротка зачіска.
Протокол огляду речей та документів від 06.01.2025 року, згідно якого слідчим оглянуто відеозаписи з камери відеоспостереження за адресою: м.Одеса, вул.Канатна, 79/1,а саме бані «Богатир».
При перегляді відеофайлу виявлено особу чоловічої статі та проаналізовано її дії, 17.12.2024 в період часу з 12:40 по 14:40 год. В ході до досудового розслідування було встановлено, що особа чоловічої статі - це ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Так при огляді першого відеофайлу з камери відео спостереження встановлено що 17.12.2024 о 13:06:00 год. потерпілий ОСОБА_7 заходить до бані -Богатир», що за адресою: м.Одеса вул. Канатна 79\1, отримує за стійкою реєстрації ключ від роздягальні, в подальшому іде до роздягальні та бань.
При огляді другого відеофайлу встановлено що 17.12.2024 о 13:42:46 год. невідома особа чоловічої статі вдягнута в кепку та куртку темного кольору виходить з роздягальні та підходить до стійки реєстрації, після чого повертається в роздягальну забирає залишені речі та знову підходить до стійки та оплачує послуги. Так при огляді відеофайлу» з камери відео спостереження встановлено що 17.12.2024 о 13:42:46 год. невідома особа яка в подальшому була встановлена як ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_2 , оплативши послуги за стійкою виходить з закладу та з колу зору камер відео спостереження.
Протокол огляду речей та документів від 09.01.2025 року,згідно якого слідчим оглянуто записи з камери відеоспостереження відеокамер що за адресою: м. Одеса вул.Ярослава Мудрого буд.14. При перегляді відео файлу виявлено особу чоловічої статі та проаналізовано її дії, 17.12.2024 в період часу з 14:28 по 14:44 год. В ході до досудового розслідування було встановлено, що особа чоловічої статі - це ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Так при огляді відеофайлу « НОМЕР_4 » з камери відео спостереження, встановлено що 17.12.2024 о 14:28:03 год. невідома особа чоловічої статі вдягнута в куртку темного кольору заходить до магазину « ІНФОРМАЦІЯ_3 » що за адресою м. Одеса вул.| Ярослава Мудрого 14.
При огляді відеофайлу «20241223104109» з камери відео спостереження встановлено що 17.12.2024 о 43:42:46 год. ОСОБА_4 виходить з магазину та йде, виходячи з колу зору камери.
Висновок експерта судової товарознавчої експертизи №26 від 07.01.2025 року, яким встановлено, що ринкова вартість, з урахуванням зносу, мобільного телефону марки «iPhone12 Рro», в корпусі сірого кольору, ІМЕІ1: НОМЕР_1 ; ІМЕІ2: НОМЕР_2 , на 128 Gb, придбаний у 2021 році, який знаходиться в справному стані, без подряпин та тріщин, видимих пошкоджень не виявлено, станом на 17 грудня 2024 року становить 15180,00 грн.
Зберігальна розписка потерпілого ОСОБА_7 , згідно якої останній отримав від слідчого для зберігання свій мобільний «iPhone12 Рro», в корпусі сірого кольору,
Речові докази:
-DVD- диски з камер відеоспостереження, розташованих за адресою: за адресою: м.Одеса, вул. Канатна, буд. 79/1 та м. Одеса вул.Ярослава Мудрого буд.14, на яких зафіксовано події від 10.05.2022 року.
-мобільний телефон марки «Іphone 12 Рro» в корпусі сірого кольору., який належить потерпілому ОСОБА_7 .
Аналіз доказів та висновки суду.
Судом встановлено, що ОСОБА_4 , 17.12.2024 в період часу з 12:40 по 14:40 год, знаходився в лазні «Богатир», що підтверджується відеозаписом з камери відеоспостереження.
З записів камери відеоспостереження також встановлено що 17.12.2024 о 13:06:00 год. потерпілий ОСОБА_7 заходить до лазні «Богатир», отримує за стійкою реєстрації ключ від роздягальні, в подальшому іде до роздягальні та бань, а о 17.12.2024 о 13:42:46 год. обвинувачений ОСОБА_4 , оплативши послуги за стійкою виходить з закладу та з колу зору камер відео спостереження.
З показів потерпілого ОСОБА_7 вбачається, що 17.12.24, він був у лазні «Богатир», переодягався у роздягальні, телефон поклав на шафу і забув його там. Через 10-15 хвилин згадав про телефон, пішов до роздягальні, але не знайшов його там. Після цього він і дружина неодноразово телефонували на телефон, утім відповіді не було.
З показів свідка ОСОБА_10 вбачається, що ОСОБА_4 17.12.24 прийшов до нього в магазин «Гениус Моб» за адресою: м.Одеса вул. Ярослава Мудрого 14\4., показав телефон, сказав, що знайшов, і спитав, що з ним можна зробити, це був айфон, він був вимкнутий і з виставленим паролем, спроби вводу пароля були. ОСОБА_4 не казав де він взяв телефон та напевно мав намір його розблокувати. Свідок також вказав на ОСОБА_4 , згідно протоколу пред'явлення особи для впізнання за фотознімками.
Крім того з записів камер відеоспостереження, встановлено, що ОСОБА_4 дійсно перебував за адресою: м. Одеса вул.Ярослава Мудрого буд.14, за місцем розташування магазину «Гениус Моб», 17.12.2024 в період часу з 14:28 по 14:44 год.
Під час огляду мобільного телефону встановлено, що в ньому міститься інформація про неодноразові виклики в період часу після його зникнення.
Таким чином, наведені докази в сукупності і поведінка ОСОБА_4 свідчать про те, що він, знайшовши мобільний телефон потерпілого ОСОБА_7 , усвідомлюючи, що це чужа річ, не вжив заходів щодо його повернення, не відповідав на телефонні виклики та навпаки, звернувся до фахівця, переслідуючи мету розблокувати телефон для подальшого використання.
Кримінальне правопорушення вчинене ОСОБА_4 становить закінчений склад злочину, передбаченого ч.4 ст.185 КК України. Оскільки згідно ч.1 ст. 13 КК України закінченим кримінальним правопорушенням визнається діяння, яке містить усі ознаки складу кримінального правопорушення, передбаченого відповідною статтею КК України. Так, крадіжка визнається закінченою з моменту протиправного вилучення майна, коли винна особа отримала реальну можливість розпорядитися чи користуватися ним. Визначення того, чи мала особа можливість розпорядитися чи користуватися викраденим майном, вирішується у кожному конкретному випадку з урахуванням характеру майна (зокрема його властивостей, розміру, ваги), місця, з якого воно було вилучено та інших обставин, які дають змогу констатувати факт розпорядження, користування майном на власний розсуд.
Відповідно до ч.2 ст.94 КПК України, жоден доказ не має наперед встановленої сили. При постановленні вироку суду за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин кримінального провадження в їх сукупності, керуючись законом, повинен оцінити кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів з точки зору достатності та взаємозв'язку для прийняття відповідного рішення та для вирішення питань, зазначених у ст. 374 КПК України.
Надані стороною захисту докази суд вважає достатніми для ухвалення обвинувального вироку. Наведені, досліджені безпосередньо в суді докази, які суд поклав в основу вироку, узгоджуються між собою, зібрані у порядку, встановленому ст.93 КПК України, жодних обставин, передбачених ст.87 КПК України, з якими закон пов'язує недопустимість доказів як таких, що отримані внаслідок істотного порушення прав та свобод людини, судом не встановлено, у зв'язку з чим підстави для визнання цих доказів недопустимими відсутні.
На підставі об'єктивно з'ясованих обставин, підтверджених доказами, дослідженими у процесі судового розгляду й оціненими судом за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, вислухавши пояснення обвинуваченого, потерпілого, свідка, перевіривши письмові докази, оцінивши дослідженні у судовому засіданні докази з точки зору належності, допустимості, достовірності, а їх сукупність - з точки зору достатності та взаємозв'язку, суд дійшов висновку, що подія злочину мала місце, а винуватість обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.185 ККУ, знайшла своє повне підтвердження під час судового розгляду.
Пояснення потерпілого ОСОБА_7 у судовому засіданні послідовні. Наявність причин обмовляти обвинуваченого потерпілим, судом не встановлена.
Судом встановлено, що показання потерпілого, свідка, письмові докази та висновок експерта, узгоджуються між собою, не містять суперечностей, які б могли поставити під сумнів їх правдивість та достовірність. Наведені докази проаналізовані судом, оцінюються при прийнятті рішення по справі, є належними, допустимими і у своїй сукупності підтверджують вину ОСОБА_4 у вчиненні злочину, передбаченого ч.4 ст.185 КК України.
До показів обвинуваченого, що він знайшов телефон «Іphone 12 Рro» на паркувальному майданчику, взяв його з собою та потім повернув потерпілому, суд ставиться критично, оскільки з показів потерпілого та записів з камер відеоспостереження, вбачається, що телефон потерпілого вибув із володіння ОСОБА_7 саме у роздягальні лазні «Богатир», потерпілий пам'ятав де залишив свій телефон та мав намір за ним повернутись. Крім того ОСОБА_4 повернув телефон потерпілому через значний проміжок часу, після численних дзвінків потерпілого та смс повідомлень його дружини.
Згідно практики ВС, зокрема у Постанові ККС ВС від 23 червня 2020 року (справа №128/984/17, провадження № 51-1305км20) зазначено, що, за нормативним визначенням, крадіжка це таємне викрадення майна, яке завідомо є чужим для винного, тобто воно перебуває у власності іншої особи, і винний не має на це майно ні дійсного, ні вигаданого права.
Заволодіння майном, яке фактично не вийшло з володіння власника, а опинилося з будь-яких причин у неналежному, але відомому йому місці (залишене чи забуте), особою, яка знала кому належить це майно, мала підстави вважати де знаходиться власник речі і усвідомлювала, що він може за нею повернутися, слід розцінювати не як привласнення знахідки, а як крадіжку чужого майна. На відміну від крадіжки, привласнене майно може вважатися знахідкою лише за умов, що: а) воно вибуло з володіння власника; б) місцезнаходження цього майна власнику не відомо; в) між втратою майна та його знахідкою пройшов тривалий час, який давав власнику підстави вважати майно остаточно втраченим; г) особа, яка знайшла майно, не була очевидцем події втрати і сама не чинила будь-яких активних дій, спрямованих на вилучення майна з володіння власника; д) відсутня можливість виявлення (ідентифікації) законного власника майна.
В даній справі немає підстав кваліфікувати дії ОСОБА_4 як привласнення знахідки, оскільки мобільний телефон не вибув з володіння потерпілого ОСОБА_7 ; його останнє місцезнаходження власнику було відомо; між втратою майна та його знахідкою пройшов не тривалий час; була наявна реальна можливість виявлення (ідентифікації) законного власника майна.
Невизнання обвинуваченим своєї вини у скоєнні інкримінованого кримінального правопорушення, є його правом на власний розсуд формувати лінію свого захисту.
Покази обвинуваченого ретельно перевірені судом, та оцінені за тими ж правилами, що й усі докази, наявні у матеріалах кримінального провадження.
Суд вважає, що наведені докази у їх сукупності, поза розумним сумнівом доводять причетність обвинувачених до вчинення відкритого викрадення майна потерпілого за наведених обставин.
Правова оцінка фактичної та юридичної підстав кваліфікації діяння, інкримінованого стороною обвинувачення, дають підстави дійти висновку про наявність у діях обвинуваченого складу злочину, передбаченого ч.4 ст. 185 КК України.
Таким чином, відповідно до чинного законодавства всі наявні в справі докази, які були зібрані органом досудового розслідування в підтвердження вини обвинуваченого з метою з'ясування їх належності та допустимості перевірені судом у відкритому судовому засіданні відповідно до ст.23 КПК України, за участю учасників кримінального провадження, і кожному з них судом була дана оцінка, як це вимагає ст.94 КПК України, так як для прийняття правильного, неупередженого та остаточного рішення суду жоден доказ не має наперед встановленої сили.
Вважаючи достатньо забезпеченими в ході судового розгляду процесуальних прав сторони захисту та сторони обвинувачення на надання ними доказів підтвердження та спростування висунутого обвинувачення, суд виходить із принципів реалізації права особи на справедливий суд, яке закріплено в ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, за яким винуватість особи у вчиненні злочину має бути доведена поза розумним сумнівом.
Стандарт доведення обвинувачення поза розумним сумнівом, який є усталеною правовою позицією (рішення «Кобець проти України» в тому числі), означає, що сукупність обставин справи, встановлена під час судового розгляду, виключає будь-яке інше розумне пояснення події, яка є предметом судового розгляду, крім того, що інкримінований злочин був вчинений і обвинувачений є винним у вчиненні цього злочину.
Законодавець вимагає, щоб будь-який обґрунтований сумнів у тій версії події, яку надало обвинувачення, був спростований фактами, встановленими на підставі допустимих доказів, і єдина версія, якою розумна і безстороння людина може пояснити всю сукупність фактів, установлених у суді, - є та версія подій, яка дає підстави для визнання особи винною за пред'явленим обвинуваченням.
Аналізуючи викладені докази за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінюючи кожен доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів з точки зору достатності та їх взаємозв'язку, суд вважає, що вина обвинуваченого в судовому засіданні встановлена та підтверджена, а його умисні дії, вірно кваліфіковані за ч.4 ст. 185 КК України.
Суд вважає, що єдиною розумною та доведеною на підставі належних та допустимих доказів, є саме версія подій викладена в обвинувальному акті.
При ухваленні вироку відносно обвинуваченого, суд вважає за необхідне відповідно до положень ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» застосувати як джерело права Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини. Так, у рішеннях «Коробов проти України» від 21.10.2011, «Ірландія проти Сполученого Королівства» від 18.01.1978 Європейський суд з прав людини зазначає, що при оцінці доказів суд, як правило, застосовує критерій доведення «поза розумним сумнівом». Проте така доведеність може випливати зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростованих презумпції факту.
З огляду на викладене, суд кваліфікує дії ОСОБА_4 за ч.4 ст. 185КУ за кваліфікуючим ознаками: таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчинена в умовах воєнного стану.
Щодо призначення покарання.
При призначенні покарання обвинуваченому ОСОБА_4 суд керується положеннями ст.65 КК України щодо загальних засад призначення покарання та враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного наявність або відсутність обставин, що пом'якшують чи обтяжують покарання.
Так, згідно із приписами ст.65 КК України особі, яка вчинила кримінальні правопорушення, має бути призначено покарання необхідне й достатнє для її виправлення і попередження нових злочинів. Виходячи з указаної мети та принципів справедливості і індивідуалізації, покарання повинно бути адекватним характеру вчинених дій, їх небезпечності та даним про особу винного, які підлягають обов'язковому врахуванню. Під час вибору покарання мають значення обставини, які його пом'якшують та обтяжують, відповідно до положень статей 66 та 67 КК України.
Відповідно до ст.12 КК України злочин, передбачений ч.4 ст.185 КК України є тяжким злочином проти власності, який карається лише позбавленням волі на строк від п'яти до восьми років. Суворість покарання зумовлена не характером протиправних дій особи і наслідками, а тією лише обставиною, що злочин вчинено в умовах воєнного стану.
ОСОБА_4 є уродженцем Одеської області, із середньою освітою, офіційно не працевлаштований, має на утриманні двох неповнолітніх дітей, мешкає у м.Одесі, до кримінальної відповідальності раніше не притягувався.
Відомостей щодо перебування обвинуваченого на обліках у лікаря нарколога, зловживання ними наркотичними засобами - немає.
Обвинувачений ОСОБА_4 фактично не визнав свою вину у вчиненні злочину.
Мобільний телефон повернутий потерпілому, претензій до обвинуваченого останній не має.
Обставинами, що пом'якшують покарання обвинуваченому ОСОБА_4 згідно ст.66 КК України суд визнає: вчинення злочину вперше, наявність на утриманні двох неповнолітніх дітей, відсутність тяжких наслідків та претензій з боку потерпілого, відшкодування завданої шкоди шляхом повернення викраденого майна.
Обставини, що обтяжують покарання ОСОБА_4 згідно ст.67 КК України, відсутні.
Враховуючи ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення та його обставини, особу винного, його ставлення до вчиненого, думку потерпілого, відсутність тяжких наслідків та обтяжуючих покарання обставин, приймаючи до уваги зазначені пом'якшуючі обставини, суд вважає за необхідне призначити обвинуваченому покарання у вигляді позбавлення волі з випробуванням із застосуванням ст. 75, ст. 76 ККУ, оскільки на думку суду його виправлення можливе без ізоляції від суспільства.
Відповідно до ст.50 КК України, покарання повинно досягти мети виправлення та запобігання вчиненню нових злочинів як засудженим, так й іншими особами.
Приймаючи таке рішення, суд, серед іншого враховує, що одним з проявів верховенства права є положення про те, що право не обмежується лише законодавством як однією з його форм, а включає й інші соціальні регулятори. Справедливість - одна з основних засад права і є вирішальною у визначенні його як регулятора суспільних відносин, одним із загальнолюдських вимірів права. Суд вважає за необхідне зазначити, що ця позиція ґрунтується, в тому числі, на рішенні Конституційного Суду України від 02.11.2004 № 15-рп/2004 у справі №1-33/2004.
Вимога додержуватись справедливості при застосуванні кримінального покарання закріплена і в міжнародних документах з прав людини, зокрема у статті 10 Загальної декларації прав людини 1948 (прийнята Генеральною Асамблеєю ООН 10 грудня 1948 року), статті 14 Міжнародного пакту про громадянські і політичні права 1966, статті 6 Конвенції про захист прав людини та основних свобод 1950. Зазначені міжнародні акти згідно з частиною першою статті 9 Конституції України є частиною національного законодавства України.
Цивільний позов у кримінальному провадженні не заявлено, процесуальні витрати відсутні.
Долю речових доказів суд вирішує відповідно до положень ст. 100 КПКУ.
Підстав для застосування обвинуваченому ОСОБА_4 запобіжного заходу до набрання вироком законної сили не встановлено.
Враховуючи наведене, керуючись ст.ст.1-185 КК України, ст. 1-379 КПК України, суд,
ОСОБА_4 визнати винним у вчиненні злочину, передбаченого ч.4 ст.185 КК України, та призначити йому покарання, у виді позбавлення волі строком на 5 (п'ять) років.
На підставі ст.75 КК України, звільнити обвинуваченого від відбування покарання з випробуванням строком на 2 ( два ) роки.
На підставі п.п.1, 2 ч.1 ст.76 КК України, покласти на обвинуваченого наступні обов'язки:
1) періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації;
2)повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання або роботи.
Покласти нагляд за особою, звільненою від відбування покарання з випробуванням, на орган з питань пробації за місцем його проживання.
Строк відбування покарання рахувати з моменту набрання вироком законної сили.
Запобіжний захід відносно ОСОБА_4 до набрання вироком законної сили не обирати.
Речові докази:
- DVD- диск з камер відеоспостереження, розташованих за адресою: м.Одеса, вул. Старопоптофранківська, 46 -зберігати у матеріалах справи;
- мобільний телефон марки«Іphone 12 Рro» - вважати повернутим потерпілому ОСОБА_7 за належністю.
Вирок може бути оскаржений до Одеського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення, а особою яка тримається під вартою, протягом цього ж часу з моменту отримання копії вироку.
Копію вироку після його проголошення негайно вручити прокурору та обвинуваченим, а також не пізніше наступного дня після оголошення направити учаснику судового провадження, який не був присутнім у судовому засіданні.
Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не буде подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не буде скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Головуючий суддя: ОСОБА_12