Справа № 503/1346/25
Провадження № 2/503/756/25
24 жовтня 2025 року Кодимський районний суд Одеської області в складі:
головуючого-судді Вороненка Д.В.,
за участю секретаря судового засідання Новіцької Г.І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Кодима, в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін, цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,
встановив:
Позивач подав до суду вище вказаний позов посилаючись на ті обставини, що 25.01.2025 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» (надалі за текстом - ТОВ «Споживчий центр») та ОСОБА_1 був укладений кредитний договір (оферти) № 25.01.2025-100001165, шляхом підписання останнім Заявки, що є невід'ємною частиною пропозиції про укладення кредитного договору (оферта), згідно до умов якого ТОВ «Споживчий центр» надало відповідачеві кредит у розмірі 5000,00 грн, зі сплатою процентів за користування кредитом у розмірі 1 % за 1 день користування кредитом, на строк 168 днів, тобто з кінцевим терміном повернення - 11.07.2025 року. Однак, відповідач свої зобов'язання за кредитним договором належним чином не виконує, внаслідок чого у нього перед позивачем виникла заборгованість, яка станом на дату подання позовної заяви - 14.08.2025 року становить розмір 15150 грн, що складається з заборгованості по тілу кредиту в розмірі 5000,00 грн, заборгованості по процентах в розмірі 6650,00 грн, комісії в розмірі 1000 грн та неустойки в розмірі 2500,00 грн. У зв'язку з цим позивач пред'явив до відповідача позов шляхом подання до суду через свого представника з використанням системи «Електронний суд» позовної заяви, в якій просить стягнути з відповідача на його користь заборгованості за кредитним договором № 25.01.2025-100001165 від 25.01.2025 року у розмірі 15150,00 грн та судові витрати у вигляді сплаченого позивачем судового збору за подання до суду позовної заяви у розмірі 2422,40 грн.
Також в змісті позовної заяви представник позивача, у відповідності до положень ч.1 ст. 276 ЦПК України, заявив клопотання, в якому просив розглядати справу у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін, а до самої позовної заяви додано доказ надсилання іншому учаснику справи - відповідачу копій поданих до суду документів у паперовій формі листом з описом вкладення, у відповідності до вимог абзаців першого і другого ч.7 ст. 43 та абзацу другого ч.1 ст. 177 ЦПК України, а саме копію опису вкладення (Ф.107) до поштового відправлення «Базовий, 0505351960412» (а.с.29) та копію списку «ПВРЗ 11.08.2025 (SAR)» згрупованих відправлень «Базовий» (ф. 103А) АТ «Укрпошта» (а.с.29-30), в якому під № 7 наявні відомості про рекомендоване поштове відправлення № 0505351960412 надіслане відповідачу. При цьому, згідно долученої судом до матеріалів справи роздруківки (а.с.38-39) із сервісу https://track.ukrposhta.ua/tracking_UA.html з інформацією щодо стану доставки відправлення № 0505351960412 вбачається рух цього відправлення поштою. Окрім того, в змісті позовної заяви представник позивача також заявив клопотання про розгляд справи за відсутності представника позивача та зазначив про відсутність заперечень проти заочного розгляду справи.
20.08.2025 року ухвалою суду (а.с.34-35) відкрито провадження за вказаним позовом та справу призначено до розгляду у спрощеному позовному провадженні без повідомлення (виклику) сторін. Одночасно роз'яснено відповідачу його право подати у 5-денний строк з дня одержання цієї ухвали заяву із запереченнями проти розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження (ч.4 ст. 277 ЦПК України), а у 15-денний строк з дня одержання ухвали про відкриття провадження подати клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін (ч.7 ст. 279 ЦПК України) та відзив на позовну заяву (відзив). Копію ухвали направлено сторонам та отримано позивачем, у порядку встановленому пунктом 2 ч.6 ст. 272 ЦПК України, шляхом її доставки до його електронного кабінету 20.08.2025 року, про що свідчить довідка про доставку електронного документа (а.с.37), а відповідачу, у порядку встановленому пунктом 5 ч.6 ст. 272 ЦПК України, за адресою його зареєстрованого у встановленому законом порядку місцем проживання, згідно відповідної інформації Кодимської міської ради Подільського району Одеської області від 19.08.2025 року № 03-17/2762 (а.с.33), отриманої судом на виконання вимог ч.6 ст. 187 ЦПК України, про що свідчить рекомендоване поштове відправлення № 0610275350942, яке 04.09.2025 року було повернуто поштою до суду неврученим із відміткою в довідці про причини повернення адресат відмовився.
У встановлений судом строки відповідач не скористався своїми процесуальними правами учасника справи, зокрема клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін, заяву із запереченнями проти розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження та відзив на позовну заяву (відзив) не подав. У зв'язку з чим та після закінчення тридцяти денного строку з дня відкриття провадження у справі, передбаченого ч.2 ст. 279 ЦПК України, суд вважає за можливе розглянути дану справу, згідно ч.5 ст. 279 ЦПК України, у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.
Зі згоди представника позивача суд ухвалив рішення при заочному розгляді справи, що відповідає положенням ст. 280 ЦПК України.
Ураховуючи положення ч.2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.
Дослідивши матеріали справи суд встановив наступні фактичні обставини:
25.01.2025 року ОСОБА_1 звернувся до ТОВ «Споживчий центр» із заявкою кредитного договору № 25.01.2025-100001165 (кредитної лінії) (а.с.23-24), підписаною ним з використанням одноразового ідентифікатора «Е813» та із проставленням його також на відповіді позичальника про прийняття пропозиції (акцепт) кредитного договору № 25.01.2025-100001165 (кредитної лінії) (а.с.24-26), а також на пропозиції про укладення кредитного договору (оферти) (кредитної лінії) (а.с.20-23), внаслідок чого було укладено кредитний договір № 25.01.2025-100001165 (кредитної лінії) від 25.01.2025 року, згідно умов якого ТОВ «Споживчий центр» надало ОСОБА_1 кредит у розмірі 5000,00 грн, із застосуванням відсоткової ставки - незмінна процентна ставка у розмірі 1 % за один день користування кредитом, яка застосовується протягом всього строку, на який дається кредит, на строк 168 днів, тобто з кінцевим терміном повернення - 11.07.2025 року.
При цьому, у змісті згаданої заявки ОСОБА_1 , для надання коштів за кредитним договором, зазначив реквізити належного йому електронного платіжного засобу - 4441-11ХХ-ХХХХ-0237, який в подальшому був зазначений у пункті 4.1 самого кредитного договору, як електронний платіжний засіб ОСОБА_1 для перерахування на нього кредиту.
На підтвердження виконання товариством пункту 4.1 кредитного договору позивач надав лист-відповідь ТОВ «УНІВЕРСАЛЬНІ ПЛАТІЖНІ РІШЕННЯ» від 08.08.2025 року Вих.№14-0808 (а.с.27 на звороті), відповідно до якої 25.01.2025 року о 12:41:00 годині на картку № НОМЕР_1 було перераховано кредитні кошти у сумі 5000,00 грн, номер транзакції в системі iPay.ua - 634258205, із зазначенням призначення платежу: Видача за договором кредиту № 25.01.2025-100001165. Згідно довідки-розрахунку про стан заборгованості за кредитним договором № 25.01.2025-100001165 від 25.01.2025 року позичальника ОСОБА_1 (а.с.28), доданої ТОВ «Споживчий центр» до позовної заяви, заборгованість відповідача за вказаним кредитним договором становить 15150,00 грн, з яких 5000,00 грн - основний борг, 6650,00 грн - проценти, 1000,00 грн - комісія, а 2500,00 грн - неустойка.
Нормативно-правове застосування
Відповідно до статті 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
У статті 3 Закону України «Про електрону комерцію» зазначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі.
Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.
Положеннями статті 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України "Про електронний цифровий підпис", за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Частиною 12 ст. 11 Закону України «Про електронні довірчі послуги», встановлено, що електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.
Абзац другий частини другої статті 639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін вважається укладеним в письмовій формі.
З урахуванням викладеного слід дійти висновку про те, що будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексів України, може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статті 205, 207 ЦК України).
У відповідності до ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а при відсутності таких умов і вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Відповідно до вимог ч.2 ст. 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути заборгованість частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до ст. 1048 цього Кодексу
Згідно із ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Також у відповідності до приписів ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором, зокрема: 1) припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; 2) зміна умов зобов'язання; 3) сплата неустойки; 4) відшкодування збитків та моральної шкоди.
Частиною 1 ст. 624 ЦК України, якщо за порушення зобов'язання встановлено неустойку, то вона підлягає стягненню у повному розмірі, незалежно від відшкодування збитків.
Згідно з ч.1 ст. 1049 ЦК України, позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Відповідно до ч.1 ст. 1048 ЦК України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Відповідно до ст. 12, 13, 81 ЦПК України суд розглядає справи на підставі наданих сторонами доказів, в межах заявлених позовних вимог. Кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, тобто тягар доказування лежить на сторонах цивільно-правового спору. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості.
Висновки суду
- щодо обґрунтованості позову
Відповідач не надав відзив на позовну заяву (відзив) та доказів, які б спростовували обґрунтованість вимог позивача, тому суд з врахуванням доказів наданих позивачем приходить до висновку про те, що за укладеним кредитним договором відповідач не виконав взяті на себе зобов'язання по поверненню кредиту і не сплатив відсотки за користування ним, що є порушенням права позивача на своєчасне отримання від позичальника коштів за належним виконанням взятого на себе зобов'язання (основної суми боргу, процентів та комісії).
У зв'язку з чим суд вважає обґрунтованою відповідну частину заявленої позивачем позовної вимоги, а тому її необхідно задовольнити саме в частині стягнення з відповідача на користь позивача основної суми боргу в сумі 5000,00 грн, процентів в сумі 6650,00 грн та комісії в сумі 1000,00 грн, що разом становить 12650,00 грн і відповідає загальним витратам за споживчим кредитом та орієнтовній загальній вартості кредиту для споживача, які були передбачені умовами самого кредитного договору, а саме пунктами 16 заявки (а.с.24) і відповіді позичальника (а.с.25).
В свою чергу, згідно пункту 18 Розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України, у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов'язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов'язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).
Указом Президента України від 24.02.2022 року № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року в Україні був введений воєнний стан строком на 30 діб, який був затверджений Законом України від 24 лютого 2022 року № 2102-IX, та в подальшому неодноразово продовжений Указами Президента України від 14.03.2022 року № 133/2022, від 18.04.2022 року № 259/2022, від 17.05.2022 року № 341/2022, від 12.08.2022 року № 573/2022, від 07.11.2022 року № 757/2022, від 06.02.2023 року № 58/2023, від 01.05.2023 року № 254/2023, від 26.07.2023 року № 451/2023, від 06.11.2023 року № 734/2023, від 05.02.2024 року № 49/2024, від 06.05.2024 року № 271/2024, від 23.07.2024 року № 469/2024, від 28.10.2024 року № 740/2024, від 14.01.2025 року № 26/2025 та від 15.04.2025 року № 235/2025, які в свою чергу були затверджені Законами України від 15.03.2022 року № 2119-IX, від 21.04.2022 року № 2212-IX, 22.05.2022 року № 2263-IX, 15.08.2022 року № 2500-IX, 16.11.2022 року № 2738-IX, 07.02.2023 року № 2915-ІХ, від 02.05.2023 року 3057-IX, від 27.07.2023 року № 3275-IX, від 08.11.2023 року № 3429-IX, від 06.02.2024 року № 3564-IX, від 08.05.2024 року № 3684-IX, від 23.07.2024 року № 3891-IX, від 29.10.2024 року № 4024-IX, від 15.01.2025 року № 4220-IX та від 16.04.2025 року № 4356-IX та від 15.07.2025 року № 4524-IX.
Таким чином сума неустойки у розмірі 2500,00 грн за час прострочення є необґрунтованою, оскільки нарахована у період дії в Україні воєнного стану, а тому задоволенню не підлягає.
У зв'язку з чим суд вважає необхідним відмовити в задоволенні цієї частини позовних вимог.
- щодо судових витрат
Відповідно до п.3 ч.1 ст. 141 ЦПК України з відповідача на користь позивача слід стягнути судові витрати пропорційно до розміру задоволених позовних вимог в розмірі 2022,46 грн, оскільки позовні вимоги задоволені частково на 83,49 відсотка (розмір задоволених позовних вимог х 100 / ціну позову, тобто 12650,00 х 100/15150,00), відмовлено в задоволенні позовних вимог у розмірі, що становить 16,51 відсотків (100 - 83,49).
Керуючись ст. 258, 259, 264, 265, 280 ЦПК України, суд
ухвалив:
Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр»; місцезнаходження: м. Київ, вул. Саксаганського, 133-А; ідентифікаційний код юридичної особи в ЄДРПОУ 37356833, до ОСОБА_1 ; зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_2 , про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» заборгованість за кредитним договором № 25.01.2025-100001165 від 25.01.2025 року у розмірі 12650 (дванадцять тисяч шістсот п'ятдесят) грн 00 коп.
В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.
Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» судові витрати у вигляді судового збору в розмірі 2022 (дві тисячі двадцять дві) грн 46 коп.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Одеського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Заочне рішення може бути переглянуте Кодимським районним судом Одеської області за письмовою заявою відповідача поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Суддя Д.В. Вороненко