Справа №491/1059/24
23 жовтня 2025 року Ананьївський районний суд Одеської області
у складі: головуючої у справі судді - Надєр Л.М.,
за участю секретаря судового засідання - Гула О.Р.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Ананьєві за правилами спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання дітей,
ОСОБА_1 звернулася до суду з позовною заявою, в якій зазначає, що 04 травня 2012 року вона уклала шлюб з відповідачем по справі, який був зареєстрований виконавчим комітетом Кохівської сільської ради Ананьївського району Одеської області, актовий запис №02. Від вказаного шлюбу в них є двоє дітей: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Позивач зазначає, що відповідач ухиляється від утримання їхніх дітей, хоча працює водієм вантажного автомобіля та протягом літа та осені його заробіток становить 50-60 тисяч гривень щомісячно. Проте вказані грошові кошти відповідач витрачає на свої потреби. Позивач зазначає, що самостійно утримує їхніх з відповідачем дітей за рахунок ведення підприємницької діяльності та ведення власного домашнього господарства, однак відповідач також має визначені законом обов'язки щодо утримання своїх дітей. У зв'язку з цим позивач звернулася до суду та просить стягнути з відповідача на її користь на утримання їхніх дітей аліменти в розмірі по 5000 гривень щомісячно на кожну дитину до досягнення дітьми повноліття з індексацією відповідно до закону, а також просить стягнути з відповідача на її користь понесені нею судові витрати в розмірі 2000 гривень.
Ухвалою від 14 лютого 2025 року було відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням учасників.
Крім того, в ухвалі про відкриття провадження у справі роз'яснено відповідачу про його процесуальні права, а саме подати відзив на позовну заяву, пред'явити зустрічний позов та подати заяву із запереченням проти розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, що передбачено вимогами ст.178, ст.193, та ч.4, ч.5 ст.277 ЦПК України.
01 квітня 2025 року від відповідача до суду засобами поштового зв'язку надійшов відзив на позовну заяву в якому відповідач просить частково задовольнити позовні вимоги та стягнути нього на користь позивача на утримання їхніх дітей аліменти в твердій грошовій сумі в розмірі по 2000 гривень на кожну дитину щомісячно до досягнення дітьми повноліття. Зазначене відповідач обґрунтовує тим, що з нього також стягуються аліменти на утримання дитини на користь стягувача ОСОБА_5 згідно виконавчого провадження №31425705, а також разом з ним проживає його мати ОСОБА_6 , яка хворіє та на даний час є непрацездатною та якій відповідач надає матеріальну підтримку. Крім того розмір аліментів, які позивач просить з нього стягнути, а саме, 5000 гривень на кожну дитину, що складає загальну суму 10000 гривень щомісяця, є надто великим для відповідача, так як на даний час він не працює, у нього відсутні будь-які джерела доходів (а.с.40-41).
11 вересня 2025 року до суду від представника позивача - адвоката Юраш І.О., яка діє на підставі ордера на надання правничої допомоги серії ВН №1572269 від 08 вересня 2025 року та договору про надання правничої допомоги від 05 вересня 2025 року, надійшла заява про зміну предмету позову, в якій просить змінити предмет позову у вказаній справі та стягнути з відповідача на користь позивача аліменти на утримання дітей в розмірі 1/3 частини всіх видів заробітку (доходу) щомісяця, але не менше ніж 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з дня звернення до суду з вказаним позовом та до досягнення дітьми повноліття (а.с.69-70), та вказана заява була прийнята судом.
Позивач в судове засідання 23 жовтня 2025 року не з'явилась, однак її представник - адвокат Юраш І.О., до початку судового засідання подала письмову заяву, в якій просить розгляд справи провести без її участі та без участі позивача. Також просить задовольнити позовні вимоги в повному обсязі та стягнути з відповідача на користь позивача аліменти на утримання дітей в розмірі 1/3 частини всіх видів заробітку (доходу) щомісяця, але не менше ніж 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з дня звернення до суду з вказаним позовом та до досягнення дітьми повноліття, а також всі судові витрати, понесені позивачем у вказаній справі (а.с.76).
Відповідач в судове засідання 23 жовтня 2025 року не з'явився, однак його представник - адвокат Бойко О.О., який діє на підставі ордера на надання правничої допомоги серії ВН №1491400 від 25 березня 2025 року та договору про надання правничої допомоги від 18 березня 2025 року, до початку судового засідання подав до суду письмове клопотання, в якому просить справу розглянути без його участі та без участі відповідача. Також зазначив, що позовні вимоги позивача визнають частково з урахуванням поданого відзиву на позовну заяву, судові витрати по справі просять залишити за сторонами у справі (а.с.77).
При цьому, враховуючи відзив відповідача на позовну заяву, клопотання його представника про розгляд справи без участі відповідача та його представника, заяву представника позивача про розгляд справи без її участі та без участі позивача, відсутність, передбачених ч.2 ст.223 ЦПК України, підстав для відкладення розгляду справи, з урахуванням положень ч.ч.1, 3 ст.223 ЦПК України, суд вважає за можливе провести розгляд справи за відсутності сторін у справі.
Відповідно до ч.5 ст.279 ЦПК України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.
При цьому, у відповідності до положень ч.2 ст.247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Взявши до уваги відзив відповідача на позовну заяву та заяву позивача про зміну предмету позову, вивчивши документи справи, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково з наступних підстав.
Згідно зі ст. 180 СК України, батьки зобов'язані утримувати дітей до досягнення ними повноліття.
Відповідно до ст.182 СК України, при визначенні розміру аліментів суд враховує: стан здоров'я та матеріальне становище дитини; стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав; доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; інші обставини, що мають істотне значення. Розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. Мінімальний рекомендований розмір аліментів на одну дитину становить розмір прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і може бути присуджений судом у разі достатності заробітку (доходу) платника аліментів.
Відповідно до ч.3 ст.181 СК України за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.
Відповідно до ч.1 ст.184 СК України суд за заявою одержувача визначає розмір аліментів у твердій грошовій сумі.
Відповідно до ч.1 ст.183 СК України частка заробітку (доходу) матері, батька, яка буде стягуватися як аліменти на дитину, визначається судом.
Відповідно до ст.ст.12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Згідно ст.89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Так, при розгляді справи встановлено:
Позивачем у справі є ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується копією паспорту громадянина України № НОМЕР_1 , виданого 03 серпня 2021 року органом 5123 (а.с.4), копією витягу з реєстру територіальної громади, наданим Відділом надання адміністративних послуг Ананьївської міської ради №2022/001881068 від 07 грудня 2022 року (а.с.5).
Відповідачем у справі є ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується копією паспорту громадянина України серії НОМЕР_2 , виданого 17 квітня 1998 року Миколаївським РВ УМВС України в Одеській області (а.с.7), копією витягу з реєстру територіальної громади, виданим Відділом надання адміністративних послуг Ананьївської міської ради 07 грудня 2022 року за №2022/001880528 (а.с.8), довідкою з реєстру територіальної громади про місце реєстрації особи, виданою Відділом надання адміністративних послуг Ананьївської міської ради 24 грудня 2024 року за №4764 (а.с.21).
Судом встановлено, що 04 травня 2012 року позивач та відповідач уклали шлюб, який зареєстрований виконавчим комітетом Кохівської сільської ради Ананьївського району Одеської області, що підтверджується копією свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_3 , виданого 04 травня 2012 року виконавчим комітетом Кохівської сільської ради Ананьївського району Одеської області, актовий запис №02 (а.с.10).
Позивач та відповідач мають спільних неповнолітніх дітей: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_4 , виданого 27 грудня 2012 року Відділом державної реєстрації актів цивільного стану Ананьївського районного управління юстиції Одеської області (а.с.11), місце проживання якої зареєстровано за місцем проживання батьків, що підтверджується копією витягу з реєстру територіальної громади №2022/001881907 від 07 грудня 2022 року (а.с.12), ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_5 , виданого 05 жовтня 2017 року Ананьївським районним відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції в Одеській області (а.с.13), місце проживання якої зареєстровано за місцем проживання батьків, що підтверджується копією витягу з реєстру територіальної громади №2022/001881416 від 07 грудня 2022 року (а.с.14).
Відповідно до довідки про склад сім'ї №228 від 07 жовтня 2024 року, виданої старостою Кохівського старостинського округу, до складу сім'ї відповідача входять: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 - заявник, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 - дружина, ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 - син, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 - дочка (а.с.15).
Також судом було задоволено клопотання представника відповідача про залучення додаткових доказів до справи та вказані докази було долучено до матеріалів справи.
Так, відповідно до копії постанови державного виконавця відділу ДВС Ананьївського РУЮ від 28 лютого 2012 року державним виконавцем відкрито виконавче провадження №31425705 з виконання виконавчого листа №2-834, виданого 07 лютого 2012 року Ширяївським районним судом Одеської області про стягнення з відповідача ОСОБА_2 на користь ОСОБА_5 аліментів в розмірі частини заробітку (а.с.50), та додано копію відповідного виконавчого листа, згідно якого з відповідача стягуються аліменти на утримання неповнолітньої дитини - ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_5 (а.с.51-52).
Відповідно до копії розрахунку заборгованості зі сплати аліментів станом на березень 2025 року заборгованість у боржника ОСОБА_2 зі сплати аліментів відсутня (а.с.54), при цьому у період з січня 2021 року по травень 2024 року аліменти ОСОБА_2 не сплачував.
Відповідно до копії відомостей з Державного реєстру фізичних осіб-платників податків про джерела/суми нарахованого доходу, нарахованого (перерахованого) податку та військового збору станом на 11 червня 2025 року відносно відповідача за період з січня 2024 року по квітень 2025 року інформація щодо джерел-сум виплачених доходів та утриманих податків в Державному реєстрі фізичних осіб-платників податків відсутня (а.с.55).
При цьому суд критично ставиться до копії виписки із медичної карти амбулаторного (стаціонарного) хворого №21 від 20 січня 2025 року, наданої представником відповідача відносно ОСОБА_8 , оскільки з наданої представником відповідача копії свідоцтва про народження відповідача вбачається, що матір'ю відповідача вказано ОСОБА_6 , а тому вказаним свідоцтвом не підтверджено того факту, що особа, відносно якої видано вище вказану виписку із медичної карти амбулаторного (стаціонарного хворого), є матір'ю відповідача, щодо хвороби якої та надання їй матеріальної підтримки відповідач посилався у відзиві на позовну заяву (а.с.56-57). Інших доказів, які б підтвердили той факт, що ОСОБА_8 є матір'ю відповідача, відповідачем та його представником суду не надано. Також стороною відповідача не надано жодних доказів в підтвердження того, що з ним спільно проживає його матір, яка хворіє, є непрацездатною і якій він надає матеріальну допомогу.
Таким чином, вивчивши матеріли справи, суд приходить до висновку про те, що хоч з відповідача вже стягуються аліменти в розмірі частини на користь ОСОБА_5 на утримання неповнолітньої дитини - ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , в підтвердження чого представником відповідача надано суду вище вказані докази, однак законом встановлений обов'язок відповідача утримувати своїх дітей як матеріально так і в інших аспектах життя дітей, в даному випадку, в рамках вказаної справи, саме матеріально. При цьому відповідачем не доведено того, факту, що ним добровільно здійснюються його обов'язки щодо утримання його неповнолітніх дітей ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , зокрема, підтвердження надання грошових коштів на їх утримання. Для належного забезпечення виконання відповідачем його обов'язків щодо утримання його неповнолітніх дітей ОСОБА_3 та ОСОБА_4 доцільним буде стягнення аліментів з відповідача на користь позивача на утримання дітей ОСОБА_3 та ОСОБА_4 .. При цьому, враховуючи заяву представника позивача про зміну предмету позову та зважаючи на вимоги сімейного законодавства, відповідно до яких визначення способу стягнення аліментів у частці від доходу або у твердій грошовій сумі належить тому з батьків, разом з яким проживає дитина та на користь якого вони стягуються, суд приходить до висновку про стягнення з відповідача аліментів на утримання дітей в розмірі 1/3 частини усіх видів заробітку (доходу) щомісяця, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, з дня звернення з вказаним позовом до суду та до досягнення дітьми повноліття.
Вирішуючи питання щодо судових витрат у справі, суд приходить до висновку, що вимоги позивача в цій частині підлягають частковому задоволенню.
З матеріалів справи вбачається, що позивач просить стягнути з відповідач на її користь всі судові витрати у справі, про також зазначено у заяві представника позивача.
Відповідно до ч.4 ст.263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
У постанові Великої Палати Верховного Суду у від 19 лютого 2020 року у справі №755/9215/15 (провадження №14-382цс19), зазначено, що гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення представництва на надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок його обчислення, зміни та умови повернення визначаються у договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховується складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 Закону №5076-VI). Розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися у ці правовідносини.
Разом із тим, чинне цивільно-процесуальне законодавство визначило критерії, які слід застосовувати при визначенні розміру витрат на правничу допомогу.
Відповідно до положень ч.1, п.1 ч.3 ст.133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.
Згідно ст.137 ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
Згідно ч.3 ст.141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.
Відповідно до ч.8 ст.141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
При визначенні суми відшкодування, суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.
В постановах Верховного Суду від 07.11.2019 у справі №905/1795/18 та від 08.04.2020 у справі №922/2685/19 висловлено правову позицію, за якою суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.
Верховний Суд також неодноразово звертав увагу на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі №755/9215/15-ц).
При визначенні суми відшкодування суд враховує та виходить з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності) та критерію розумності їхнього розміру, з урахуванням конкретних обставин справи, доводів сторін та фінансового стану учасників справи.
Відповідно до закріпленого на законодавчому рівні принципу співмірності, розмір витрат на послуги адвоката при їхньому розподілі визначається з урахуванням складності справи, часу, витраченого адвокатом на надання правничої допомоги, обсягу наданих послуг та виконаних робіт, ціни позову, а також значення справи для сторони.
У своїй постанові №686/28627/18 від 27 липня 2022 року Верховний Суд дійшов висновку, що до понесених стороною витрат на професійну правову допомогу відносяться як витрати, які оплачені стороною/третьою особою до моменту заявлення вимоги про їх відшкодування так і ті, які будуть оплачені нею в майбутньому, якщо це відповідає умовам договору.
Аналогічні правові висновки сформульовані Верховним Судом у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у постановах від 02 грудня 2020 року у справі №317/1209/19, від 03 лютого 2021 року у справі №554/2586/16-ц, від 17 лютого 2021 року у справі №753/1203/18, у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду у постанові від 16 червня 2021 року у справі № 640/4126/19 та ін.
Такий підхід прослідковується і в судових рішеннях Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного господарського суду у постановах від 03 жовтня 2019 року у справі №922/445/19, від 22 січня 2021 року у справі №925/1137/19 та Верховного Суду у складі Касаційного адміністративного суду від 26 червня 2019 року у справі №813/481/18, провадження №К/9901/13036/19, від 08 вересня 2020 року у справі №640/10548/19, провадження №К/9901/33762/19, від 29 жовтня 2020 року у справі №686/5064/20, провадження №К/9901/22452/20.
У своїй практиці ЄСПЛ керується трьома ключовими принципами під час вирішення питань про відшкодування судових витрат. Звернення про відшкодування таких витрат задовольняються тоді, коли судові витрати, що підтверджено доказами: фактично понесені; необхідні, щоб запобігти порушенню або отримати відшкодування за нього; визначені у розумному розмірі.
У Практичних рекомендаціях: вимоги щодо справедливої компенсації (стаття 41 Конвенції), виданих Головою Європейського суду з прав людини відповідно до Правил 32 Регламенту Суду від 28 березня 2007 року, з поправками від 09 червня 2022 року, ЄСПЛ зазначає, що витрати, понесені (як на національному рівні, так і під час розгляду справи в самому Суді) у спробі запобігти порушенню чи з метою отримання компенсації після того, як воно сталося, мають бути фактично понесені. Фактично понесені означає, що «заявник мав сплатити їх або бути зобов'язаним сплатити їх відповідно до юридичного або договірного зобов'язання. Документи, що підтверджують те, що заявник сплатив або зобов'язаний сплатити такі витрати, мають бути надані суду» (пункт 18)(офіційний сайт ЄСПЛ, за посиланням: https://www.echr.coe.int/Documents/PD_satisfaction_claims_eng.pdf ).
Що стосується гонорарів адвокатів, ЄСПЛ вказує, що заявник повинен показати, що гонорари сплачені або тільки будуть сплачені адвокату.
Відповідні висновки щодо того, що фактичними витратами на правову допомогу є, в тому числі, витрати, оплата яких буде здійснена в майбутньому ЄСПЛ виклав, зокрема, у справі «Теб'єті Мюхафізе Кемійветі та Ісрафілов проти Азербайджану» (заява №37083/03, пункт 106).
Так, у матеріалах справи міститься копія квитанції до прибуткового касового ордера б/н від 17 грудня 2024 року, відповідно до якої позивачем сплачено 2000 гривень. При цьому у вказаній квитанції не вказано її порядковий номер, хоча такий має бути вказаний в обов'язковому порядку, а також не вказано особу, яка прийняла цю квитанцію, наявні лише підписи без зазначення їх належності певним особам, підстава зазначена «послуги» без зазначення, які саме (а.с.17).
До позовної заяви додано опис правничої допомоги, наданої позивачу адвокатом Десятником В.С., згідно якого позивачу надано послуги з підготовки документів, що стосуються розірвання шлюбу, хоча предметом вказаної справи є стягнення аліментів на утримання дітей та сукупний розмір витрат згідно вказаного документу становить 2100 гривень, що суперечить відомостям вище вказаної квитанції (а.с.17).
При цьому до позовної заяви не додано копії договору про надання правничої допомоги, укладеного між позивачем та адвокатом Десятником В.С., який, зокрема, має містити відомості про розмір гонорару, порядок оплати послуг адвоката тощо, тобто, відсутнє підтвердження фактичності витрат позивача відповідно до юридичного або договірного зобов'язання. Також відсутня копія свідоцтва адвоката на право на зайняття адвокатською діяльністю та ордер адвоката на надання правничої допомоги.
Таким чином витрати позивача за надання правничої допомоги адвокатом Десятником В.С. належним чином не підтверджені, а тому не підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.
Також у матеріалах справи наявна копія договору про надання правничої допомоги від 05 вересня 2025 року, укладеного між позивачем та адвокатом Юраш І.О.(а.с.65-66), право якої на зайняття адвокатською діяльністю підтверджується копією відповідного свідоцтва (а.с.67-зворотній бік), копія ордера на надання правничої допомоги серії ВН №1572269 від 08 вересня 2025 року (а.с.68), копія квитанції до прибуткового касового ордера №8 від 08 вересня 2025 року, відповідно до якого позивачем сплачено адвокату Юраш І.О. 4000 гривень за складання документів і представництво у справі №491/1059/24 (а.с.67), попередній (орієнтовний) розрахунок судових витрат, які понесла позивач у зв'язку зі зверненням до суду з даним позовом (про стягнення аліментів), згідно якого загальний розмір грошових коштів, які підлягають сплаті за надані адвокатом послуги та виконі роботи, становить 4000 гривень (а.с.68-зворотній бік).
Таким чином судом встановлено, що позивачем належним чином доведено розмір витрат за надання правничої допомоги адвокатом Юраш І.О..
У застосуванні критерію співмірності витрат на оплату послуг адвоката суд користується досить широким розсудом, який, тим не менш, повинен ґрунтуватися на критеріях, визначених у ч.ч.4-5 ст.137 ЦПК України. Ці критерії суд застосовує за наявності наданих стороною, яка вказує на неспівмірність витрат, доказів та обґрунтування невідповідності заявлених витрат цим критеріям. Таких доказів або обґрунтувань, у тому числі розрахунків, які свідчили б про неправильність розрахунку витрат або про неналежність послуг адвоката до справи, відповідачем не надано.
Клопотання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу від відповідача до суду не надходило.
Таким чином, судом встановлено, що позивачем надано до суду належні докази на підтвердження витрат на професійну правову допомогу, надану адвокатом Юраш І.О., зокрема докази щодо обсягу наданих послуг та виконаних робіт, переліку складових наданих послуг, у зв'язку із чим суд дійшов висновку про обґрунтованість та доведеність витрат на правничу допомогу по даній справі в розмірі 4000 гривень 00 копійок, які підлягають стягненню з відповідача.
З огляду на наведені вище обставини, суд вважає, що з відповідача на користь позивача слід стягнути витрати на професійну правову допомогу адвоката Юраш І.О. в розмірі 4000 гривень.
Згідно п.3 ч.1 ст.5 ЗУ «Про судовий збір» та ст.141 ЦПК України, позивача звільнено від сплати судового збору за подачу даного позову, у зв'язку з чим суд вважає за необхідне стягнути з відповідача в дохід держави судовий збір у розмірі 1211 гривень 20 копійок.
Таким чином, з рахуванням наявних у справі доказів, та наданих суду сторонами у справі доказів, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.
Суд вважає за доцільне роз'яснити, що відповідно до ч.1 ст.192 СК України розмір аліментів, визначений за рішенням суду або домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров'я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом.
Керуючись ст.ст. 81, 180, 182, 183, 191 СК України ст.ст. 12, 13, 81, 141, 206, 258, 259, 263, 264, 265, 430 ЦПК України,
Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання дітей - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , паспорт громадянина України серії НОМЕР_2 , виданий 17 квітня 1998 року Миколаївським РВ УМВС України в Одеській області, реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_6 , на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_1 , паспорт громадянина України № НОМЕР_1 , виданий 03 серпня 2021 року органом 5123, реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_7 , аліменти на утримання неповнолітніх дітей: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , в розмірі 1/3 частини усіх видів заробітку (доходу) відповідача щомісячно, але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з дня подачі позовної заяви до суду, тобто, з 17 грудня 2024 року, і до повноліття дітей.
Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , паспорт громадянина України серії НОМЕР_2 , виданий 17 квітня 1998 року Миколаївським РВ УМВС України в Одеській області, реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_6 , на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_1 , паспорт громадянина України № НОМЕР_1 , виданий 03 серпня 2021 року органом 5123, реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_7 , понесені нею витрати за надання правничої допомоги в розмірі 4000 гривень 00 копійок.
Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , паспорт громадянина України серії НОМЕР_2 , виданий 17 квітня 1998 року Миколаївським РВ УМВС України в Одеській області, реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_6 , судовий збір в прибуток держави в розмірі 1211 гривень 20 копійок.
Решту позовних вимог залишити без задоволення.
В частині стягнення аліментів рішення підлягає негайному виконанню, у межах суми платежу за один місяць.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Одеського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, тобто в даному випадку через Ананьївський районний суд Одеської області.
Суддя: Надєр Л.М.
Рішення набуло законної сили «____» __________________20__ року.