печерський районний суд міста києва
Справа № 757/50294/25-к
пр. 1-кс-42322/25
13 жовтня 2025 року слідчий суддя Печерського районного суду м. Києва ОСОБА_1 , при секретарі ОСОБА_2 , розглянувши у судовому засіданні клопотання прокурора першого відділу управління процесуального керівництва досудовим розслідуванням та підтримання публічного обвинувачення Департаменту нагляду за додержанням законів Національною поліцією України Офісу Генерального прокурора ОСОБА_3 про арешт майна у кримінальному провадженні № 12023162480001609 від 16.11.2023,
13.10.2025 у провадження слідчого судді Печерського районного суду м. Києва надійшло клопотання прокурора першого відділу управління процесуального керівництва досудовим розслідуванням та підтримання публічного обвинувачення Департаменту нагляду за додержанням законів Національною поліцією України Офісу Генерального прокурора ОСОБА_3 про арешт майна у кримінальному провадженні № 12023162480001609 від 16.11.2023.
Згідно з нормою ч. 4 ст. 107 КПК України, фіксація під час розгляду клопотання слідчим суддею за допомогою технічних засобів не здійснювалась.
У судове засідання прокурор не з'явився, про місце і час розгляду клопотання повідомлений належним чином, до суду подав заяву про розгляд клопотання у його відсутність, вимоги підтримує та просить задовольнити.
На підставі ч. 2 ст. 172 КПК України, клопотання слідчого, прокурора, цивільного позивача про арешт майна, яке не було тимчасово вилучене, може розглядатися без повідомлення підозрюваного, обвинуваченого, іншого власника майна, їх захисника, представника чи законного представника, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо це є необхідним з метою забезпечення арешту майна.
Частиною 1 статті 172 КПК України передбачено окрім іншого, що неприбуття слідчого, прокурора у судове засідання не перешкоджає розгляду клопотання.
У відповідності до положень ст. 26 КПК України, сторони кримінального провадження є вільними у використанні своїх прав у межах та спосіб, передбачених цим Кодексом.
За таких обставин, приймаючи до уваги те, що слідчий суддя, зберігаючи об'єктивність та неупередженість, у порядку, передбаченому кримінальним процесуальним законодавством України, створив необхідні умови для реалізації особою, яка подала клопотання, її процесуальних прав на участь у розгляді цієї справи в суді, ураховуючи, що підстав для визнання явки сторони обвинувачення обов'язковою не має, вважаю за можливе розглянути клопотання у його відсутність.
Вивчивши клопотання, дослідивши його матеріали, слідчий суддя за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінивши кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв'язку для прийняття відповідного процесуального рішення, приходить до наступного висновку.
Клопотання про накладення арешту сторона обвинувачення обґрунтовує наступним.
Головним слідчим управлінням Національної поліції України здійснюється досудове розслідування у об'єднаних матеріалах кримінального провадження за єдиним № 12023162480001609 від 16.11.2023 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 190 (в редакції від 28.04.2023), ч. 5 ст. 190, ч. 3, 4 ст. 358, ч. 2 ст. 209 КК України.
В ході проведення досудового розслідування встановлено, що учасники організованої групи, здійснили заволодіння об'єктом, об'єктами нерухомого майна який розташований за адресою: АДРЕСА_2.
Досудовим розслідуванням встановлено, що невстановлена досудовим розслідуванням особа видаючи себе ОСОБА_4 16.06.2023 року перебуваючи в приміщенні нотаріальної кантори приватного нотаріуса ОМНО ОСОБА_5 яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 уклала із ОСОБА_6 , договір купівлі продажу апартаментів № 2012 належать продавцю згідно витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 19.12.2018 року, індексний номер витягу: 150272137. Реєстрацію права власності в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно проведено 18.12.2018 року, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 1726418951101, номер запису про право власності : 29544194.
Разом із тим, досудовим розслідуванням встановлено, що ОСОБА_4 із 08.10.2021 року перебуває за кордоном та правочинів щодо майна не здійснювала.
Таким чином слідством встановлено, що невстановлена досудовим розслідуванням особа яка використовує анкетні данні: « ОСОБА_4 » ймовірно надавши приватному нотаріусу ОМНО недостовірні та/або завідомо неправдиві данні та/або документи, шляхом оману заволоділа об'єктом нерухомого майна який розташований за адресою: АДРЕСА_2.
Крім того, досудовим розслідуванням встановлено, що в подальшому ОСОБА_6 вчинила ряд правочинів з майно.
Досудовим розслідуванням встановлено, що 10.08.2023 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_7 посвідчено договір позики зареєстрований у реєстрі за №2726, відповідно до умов якого ПОЗИКОДАВЕЦЬ: громадянин України ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 від імені якого на підставі довіреності діяв громадянин України ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , передав а позичальник ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 , прийняла у власність грошові кошти в сумі 99 750,00 доларів США (Дев'яносто дев'ять тисяч сімсот п'ятдесят доларів США 00 центів), що є еквівалентом суми 3 765 562,50 гривень (Три мільйона сімсот шістдесят п'ять тисяч п'ятсот шістдесят дві гривні 50 копійок) за готівковим курсом продажу доларів США в відділеннях AT «ПУМБ» (1 долар США = 37,75 гривень), без нарахування процентів.
Разом із тим, 10.08.2023 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_7 посвідчено договір іпотеки зареєстрований у реєстрі за №2727, 2728, відповідно до умов якого іпотекодавець ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 передає а Іпотекодержатель ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 від імені якого на підставі довіреності діяв громадянин України ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , приймає в іпотеку наступне нерухоме майно: апартаменти 2012 (дві тисячі дванадцять), загальною площею 198,6 кв.м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 .
Так, згідно відповіді посадових осіб ТОВ «КЕРУЮЧА КОМПАНІЯ «МОРСЬКА СИМФОНІЯ"» Код ЄДРПОУ - 41638513 від 26.12.2023№26/12 встановлено, що ОСОБА_6 як власник приміщення №2012 16.06.2023 року уклала договір №2012 про надання послуг з управляння комплексом.
Окрім того, досудовим розслідуванням встановлено, що встановлено інформаційною довідкою № 359714009 з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна апартаменти №1106 які розташовані за адресою: АДРЕСА_2 Загальна площа (кв.м): 149.4 кв.м належать громадянину ОСОБА_10 на підставі наступних документів: акт приймання-передачі, серія та номер: 1106, виданий 25.02.2021 видавник: ТОВ "ТЕРРАКС" ЛТД; документ, що підтверджує наявність факту виконання умов правочину, довідка щодо виконання грошових зобов'язань, серія та номер: б/н виданий 25.02.2021 видавник: ТОВ "ТЕРРАКС" ЛТД; договір купівлі-продажу майнових прав, серія та номер: 1106/20Т, виданий 25.02.2021, видавник: ТОВ "ТЕРРАКС" ЛТД.
17.04.2023 державним реєстратором Великодолинської селищної ради Одеського району Одеської області прийнято рішення про державну реєстрацію право власності за громадянином ОСОБА_10 .
Разом із тим відповіддю посадових осіб ТОВ «ТЕРРАКС» ЛТД Код ЄДРПОУ - 32428789 встановлено що ОСОБА_10 не був клієнтом ТОВ «ТЕРРАКС» ЛТД, а договір щодо купівлі-продажу майнових прав приміщення №1106 було укладено із громадянином ОСОБА_11 .
Крім того, згідно відповіді посадових осіб ТОВ «КЕРУЮЧА КОМПАНІЯ «МОРСЬКА СИМФОНІЯ"» Код ЄДРПОУ - 41638513 від 26.12.2023№26/12 встановлено, що ОСОБА_10 нібито як власник приміщення №1106 19.04.2023 року уклав договір №1106 про надання послуг з управляння комплексом.
Таким чином встановлено, що невстановлена досудовим розслідуванням особа ймовірно заволоділа об'єктом нерухомого майна апартаменти №1106 які розташовані за адресою: АДРЕСА_2.
Разом із тим, в ході проведення досудового розслідування встановлено, що 24.05.2023 між ОСОБА_12 в особі довіреної особи ОСОБА_9 , укладено договір позики від 24.05.2023, що посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_7 та зареєстрований у реєстрі за №1679. На забезпечення вищевказаного позикового зобов'язання було передано нерухоме майно за адресою АДРЕСА_2 , апартаменти 1106 та 24.05.2023 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_7 посвідчено договір іпотеки та зареєстрований у реєстрі за №1680, 1681.
У даному кримінальному провадженні 02.10.2025 ОСОБА_13 , ІНФОРМАЦІЯ_4 в порядку ст. ст. 276-278, 111, 135 КПК України повідомлення про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 27 ч. 4 ст. 190 (в редакції від 28.04.2023), ч. 3 ст. 27 ч. 5 ст. 190, ч. 3 ст. 27 ч. 3 ст. 358, ч. 3 ст. 27 ч. 3 ст. 209 КК України.
Під час досудового розслідування встановлено, що відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна, ОСОБА_13 в період до 12.07.2025 на праві власності належав житловий будинок розташований за адресою: АДРЕСА_3 (загальна площа (кв.м): 295.6, житлова площа (кв.м): 76.6).
12.07.2025 ОСОБА_14 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , яка діяла в інтересах ОСОБА_13 здійснила продаж вищевказаного житлового будинку на користь ОСОБА_15 , в інтересах якої на той час діяв ОСОБА_16 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , уклавши договір купівлі - продажу вказаного будинку, нотаріальне посвідчення якого зідйснила приватний нотаріус Одеського міського нотаріального округу ОСОБА_17 .
Так, ОСОБА_13 , підозрюється у вчиненні кримінальних правопорушень передбачених ч. 3 ст. 27 ч. 4 ст. 190 (в редакції від 28.04.2023), ч. 3 ст. 27 ч. 5 ст. 190, ч. 3 ст. 27 ч. 3 ст. 209 КК України, санкція найтяжчого з них передбачає позбавленням волі на строк від п'яти до дванадцяти років з конфіскацією майна.
Орган досудового розслідування має підстави вважати, що відчуження будинку за адресою: АДРЕСА_3 , на користь третьої особи, ОСОБА_13 здійснено умисно, з метою недопущення накладення арешту та забезпечення подальшої конфіскації майна.
Згідно з інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна, будинок розташований за адресою: АДРЕСА_3 на праві власності належить ОСОБА_15 .
Постановою слідчого від 10.10.2025 житловий будинок за адресою: АДРЕСА_3 (загальна площа (кв.м): 295.6, житлова площа (кв.м): 76.6) визнано речовим доказом.
У зв'язку з вищезазначеним в органу досудового розслідування виникла необхідність у накладенні арешту на майно ОСОБА_15 , а саме житловий будинок розташований за адресою: АДРЕСА_3 (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 1411737651101), з метою забезпечення збереження речових доказів та спеціальної конфіскації.
Так, завданнями кримінального провадження, згідно зі статтею 2 КПК України, є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа. не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.
Положеннями статті 131 КПК України передбачено, що заходи забезпечення кримінального провадження застосовуються з метою досягнення дієвості цього провадження.
Статтею 170 КПК України передбачено, що арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.
Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження. Слідчий, прокурор повинні вжити необхідних заходів з метою виявлення та розшуку майна, на яке може бути накладено арешт у кримінальному провадженні, зокрема шляхом витребування необхідної інформації у Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, інших державних органів та органів місцевого самоврядування, фізичних і юридичних осіб.
Відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 170, ч. 4 ст. 170 КПК України у випадку, передбаченому пунктом 2 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно підозрюваного, обвинуваченого, засудженого або третьої особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно підлягатиме спеціальній конфіскації у випадках, передбачених Кримінальним кодексом України. Арешт накладається на майно третьої особи, якщо вона набула його безоплатно або за вищу або нижчу ринкової вартості і знала чи повинна була знати, що таке майно відповідає будь-якій із ознак, зазначених у пунктах 1-4 частини першої статті 96-2 Кримінального кодексу України.
Відповідно до частини 1 статті 96-1 КК України, спеціальна конфіскація полягає у примусовому безоплатному вилученні за рішенням суду у власність держави грошей, цінностей та іншого майна у випадках, визначених цим Кодексом, за умови вчинення умисного злочину або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого Особливою частиною цього Кодексу, за які передбачено основне покарання у виді позбавлення волі або штрафу понад три тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Спеціальна конфіскація, відповідно до частини 1 статті 96-2 КК України, застосовується у разі, якщо гроші, цінності та інше майно: 1) одержані внаслідок вчинення злочину та/або є доходами від такого майна; 3) були предметом кримінального правопорушення, крім тих, що повертаються власнику (законному володільцю), а у разі, коли його не встановлено, - переходять у власність держави;.
У разі якщо гроші, цінності та інше майно, зазначені у пункті 1 частини першої цієї статті, були повністю або частково перетворені в інше майно, спеціальній конфіскації підлягає повністю або частково перетворене майно.
Гроші, цінності, в тому числі кошти, що знаходяться на банківських рахунках чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах, інше майно, зазначені в цій статті, підлягають спеціальній конфіскації у третьої особи, якщо вона набула таке майно від підозрюваного, обвинуваченого, особи, яка переслідується за вчинення суспільно небезпечного діяння у віці, з якого не настає кримінальна відповідальність, або в стані неосудності, чи іншої особи безоплатно, за ринкову ціну або за ціну вищу чи нижчу ринкової вартості, і знала або повинна була і могла знати, що таке майно відповідає будь-якій із ознак, зазначених у пунктах 1-4 частини першої цієї статті.
Під час вирішення питання щодо спеціальної конфіскації насамперед має бути вирішене питання про повернення грошей, цінностей та іншого майна власнику (законному володільцю) та/або про відшкодування шкоди, завданої кримінальним правопорушенням. Застосування спеціальної конфіскації здійснюється тільки після доведення в судовому порядку стороною обвинувачення, що власник (законний володілець) грошей, цінностей та іншого майна знав про їх незаконне походження та/або використання. У разі відсутності у винної особи майна, на яке може бути звернене стягнення, крім майна, яке підлягає спеціальній конфіскації, збитки, завдані потерпілому, цивільному позивачу, відшкодовуються за рахунок коштів від реалізації конфіскованого майна, а частина, що залишилася, переходить у власність держави.
Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 170 КПК України арешт майна також допускається з метою забезпечення збереження речових доказів.
Крім того, у випадку, передбаченому ч. 3 ст. 170 КПК України арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у ст. 98 цього Кодексу.
Відповідно до ст. 98 КПК України речовими доказами є матеріальні об'єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об'єктом кримінально протиправних дій та набуті кримінально протиправним шляхом.
Так, слідчим суддею встановлено, що майно, на арешті якого наполягає сторона обвинувачення, відповідає критеріям визначеним ст. 98 КПК України, а тому за викладених обставин, враховуючи правове обґрунтування клопотання, яке відповідає положенням ст. ст. 170-173 КПК України, приходжу до переконання, що клопотання прокурора про накладення арешту на майно, одночасно і з метою збереження речових доказів, підлягає задоволенню, задля забезпечення дієвості та об'єктивності розслідування у вказаному кримінальному провадженні.
Частиною 10 ст. 170 КПК України визначено, що арешт може бути накладений у встановленому цим Кодексом порядку на рухоме чи нерухоме майно, гроші у будь-якій валюті готівкою або у безготівковій формі, в тому числі кошти та цінності, що знаходяться на банківських рахунках чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах, видаткові операції, цінні папери, майнові, корпоративні права, щодо яких ухвалою чи рішенням слідчого судді, суду визначено необхідність арешту майна.
Крім того, відповідно до ч. 11 ст. 170 КПК України заборона або обмеження користування, розпорядження майном можуть бути застосовані лише у разі, коли існують обставини, які підтверджують, що їх незастосування призведе до приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі майна.
З огляду на вимоги ст.ст. 94, 132, 173 КПК України слідчий суддя при вирішенні питання про арешт майна для прийняття законного та обґрунтованого рішення повинен врахувати правову підставу для арешту майна, можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні або застосування щодо нього конфіскації, в тому числі і спеціальної, наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою, розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження, а також наслідки арешту майна для підозрюваного, третіх осіб.
Таким чином, слідчий суддя приходить до висновків, що з метою забезпечення збереження речових доказів, можливої спеціальної конфіскації як виду покарання на підставі вироку суду та недопущення його відчуження, а також з метою відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), вбачається наявність правових підстав для накладення арешту на майно підозрюваного.
При цьому закон не вимагає, щоб докази на підтвердження вчинення кримінального правопорушення були повними та достатніми на даній стадії кримінального провадження, однак вони мають бути такими, щоб слідчий суддя був впевнений у тому, що дані докази можуть дати підстави для пред'явлення обґрунтованої підозри у вчиненні того чи іншого кримінального правопорушення. Крім того, наявність доказів у кримінальному провадженні має давати слідчому судді впевненість у тому, що в даному кримінальному провадженні необхідно застосувати зазначений вид заходу забезпечення кримінального провадження з метою досягнення дієвості цього провадження та уникнення негативних наслідків.
Слідчий суддя визнає, що матеріали провадження свідчать, що на цьому етапі кримінального провадження потреби досудового розслідування виправдовують таке втручання у права та інтереси власника майна, з метою забезпечення кримінального провадження, та слідчий суддя на даній стадії не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд при розгляді кримінального провадження по суті, тобто не вправі оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості для встановлення вини чи її відсутності у особи за вчинення кримінального правопорушення, а лише зобов'язаний на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів визначити, що причетність тієї чи іншої особи до вчинення кримінального правопорушення є вірогідною та достатньою для застосування щодо неї заходів забезпечення кримінального провадження, одним із яких і є накладення арешту на майно.
Приходячи до такого висновку, слідчий суддя враховує й те, що в даному випадку обмеження права власності є розумним і співрозмірним завданням кримінального провадження та обставини кримінального провадження станом на час прийняття рішення вимагають вжиття такого методу державного регулювання як накладення арешту. При цьому, доказів негативних наслідків від застосування такого заходу забезпечення кримінального провадження слідчим суддею не встановлено.
На підставі викладеного і керуючись ст. ст. 107, 131, 132, 170-173, 309 КПК України, слідчий суддя,
Клопотання про арешт майна задовольнити.
Накласти арешт на майно ОСОБА_15 , а саме житловий будинок розташований за адресою: АДРЕСА_3 (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 1411737651101), з метою забезпечення збереження речових доказів та спеціальної конфіскації.
Ухвала слідчого судді підлягає негайному виконанню.
Зобов'язати слідчого/прокурора у кримінальному провадженні передати ухвалу особі, на майно якої накладено арешт.
Підозрюваний, його захисник, інший власник або володілець майна, які не були присутні при розгляді питання про арешт майна, мають право заявити клопотання про скасування арешту майна повністю або частково.
Ухвала про накладення арешту може бути оскаржена безпосередньо до Київського апеляційного суду протягом 5 днів з дня її оголошення.
Слідчий суддя ОСОБА_1