Справа № 525/855/25
Провадження №3/525/367/2025
23.10.2025 селище Велика Багачка
Суддя Великобагачанського районного суду Полтавської області Прасол Я.В., секретар судового засідання Іваненко Я.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в селищі Велика Багачка матеріали, які надійшли з Управління державного нагляду (контролю) у Полтавській області Державної служби України з безпеки на транспорті про притягнення до адміністративної відповідальності
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , тимчасово безробітного, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП судом не встановлено, до адміністративної відповідальності протягом року не притягався,
за ч. 1 ст. 164 Кодексу України про адміністративні правопорушення,
Відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення №001124 від 24.07.2025, 24 липня 2025 року ОСОБА_1 проводив господарську діяльність з перевезення пасажирів на таксі т/з VOLKSWAGEN днз НОМЕР_1 , як суб'єкт господарювання та без оформлення ліцензії на даний вид господарської діяльності. Дії ОСОБА_1 кваліфіковані за ч. 1 ст. 164 КУпАП.
Особа, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 у судове засідання на виклик суду жодного разу не з'явився, про місце, дату та час розгляду справи був повідомлений належним чином, причини неявки суду не повідомив, з клопотаннями про відкладення розгляду справи до суду не звертався.
Суд, згідно положень ст. 268 КУпАП вважає за можливе проводити розгляд справи без участі особи, яка притягається до адміністративної відповідальності.
Захисник адвокат Смірнов С.І. під час розгляду справи в суді повідомив, що ОСОБА_1 своєї вини у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 164 КУпАП не визнає. Подав до суду письмове клопотання про закриття провадження у справі на підставі п. 1 ст. 247 КУпАП, у зв'язку з відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення.
У судове засідання 23.10.2025 захисник адвокат Смірнов С.І. не з'явився, подав заяву про розгляд справи без його участі та без участі особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, підтримав раніше подане клопотання про закриття провадження у справі.
Суд, заслухавши пояснення захисника адвоката Смірнова С.І., вивчивши матеріали справи про адміністративне правопорушення, приходить до наступних висновків.
Згідно ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно ст. 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом.
При розгляді справи про адміністративне правопорушення, згідно зі ст. 280 КУпАП суд зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинене таке правопорушення; чи винна особа у його вчиненні; чи підлягає особа адміністративній відповідальності, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Стаття 251 КУпАП визначає поняття та джерела доказів у справі про адміністративне правопорушення. Доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото-і кінозйомки, відеозапису, в т.ч. тими, що використовуються особою, яка притягується до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Відповідно до положень ч. 2 ст. 251 КУпАП, обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.
Згідно із п. 5 ч. 1 ст. 1, п. 24 ст. 7 Закону України «Про ліцензування видів господарської діяльності» від 02.03.2015 №222-VIII, перевезення пасажирів, небезпечних вантажів та небезпечних відходів річковим, морським, автомобільним, залізничним та повітряним транспортом, міжнародні перевезення пасажирів та вантажів автомобільним транспортом потребують ліцензування. Ліцензія - це право суб'єкта господарювання на провадження виду господарської діяльності або частини виду господарської діяльності, що підлягає ліцензуванню.
Відповідно до ст. ст. 1, 9 Закону України «Про автомобільний транспорт», таксі - легковий автомобіль, обладнаний розпізнавальним ліхтарем оранжевого кольору, який встановлюється на даху автомобіля, діючим таксометром, сигнальним ліхтарем із зеленим та червоним світлом, розташованим у верхньому правому кутку лобового скла, і який має нанесені композиції з квадратів, розташованих у шаховому порядку на дверцятах автомобіля з лівого та правого боків, призначений для надання послуг з перевезення пасажирів та їхнього багажу в індивідуальному порядку.
Ліцензування на автомобільному транспорті спрямоване на визначення початкових і поточних умов надання послуг з перевезень пасажирів і небезпечних вантажів, а також найважливіших параметрів обслуговування споживачів. Ліцензія видається на господарську діяльність з надання послуг з перевезення пасажирів і небезпечних вантажів, у тому числі на такий вид робіт, як надання послуг з внутрішніх перевезень пасажирів на таксі або надання послуг з внутрішніх перевезень пасажирів легковими автомобілями на замовлення.
Стаття 39 Закону України «Про автомобільний транспорт» визначає, що автомобільні перевізники, водії, пасажири повинні мати і пред'являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконуються пасажирські перевезення.
Частиною 1 ст. 164 КУпАП передбачена відповідальність за провадження господарської діяльності без державної реєстрації, як суб'єкта господарювання або без подання повідомлення про початок здійснення господарської діяльності, якщо обов'язковість подання такого повідомлення передбачена законом, або без отримання ліцензії на провадження виду господарської діяльності, що підлягає ліцензуванню відповідно до закону, або у період зупинення дії ліцензії, у разі якщо законодавством не передбачені умови провадження ліцензійної діяльності у період зупинення дії ліцензії, або без одержання документа дозвільного характеру, якщо його одержання передбачене законом (крім випадків застосування принципу мовчазної згоди).
Норма ч. 1 ст. 164 КУпАП носить бланкетний характер, оскільки наведена диспозиція відсилає до закону, що регулює певні види господарської діяльності і передбачає відповідальність за вчинення ряду окремих протиправних діянь, які врегульовані законом.
Стаття 256 КУпАП передбачає, що в протоколі про адміністративне правопорушення, крім іншого, зазначається і нормативний акт, який передбачає відповідальність за правопорушення. Тобто необхідним є встановлення та зазначення у протоколі, норми яких законів порушила особа, діючи всупереч встановленому порядку зайняття господарською діяльністю.
Натомість, у протоколі про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_1 не вказано конкретно, яку саме норму спеціального закону було ним порушено, у результаті чого може настати відповідальність, передбачена ч. 1ст. 164 КУпАП України.
Суд не вправі самостійно змінювати фабулу, викладену у протоколі про адміністративне правопорушення, яка, по суті, становить виклад обвинувачення у вчиненні певного правопорушення, винуватість у скоєнні якого певною особою має доводитися в суді. Суд також не має права самостійно відшукувати докази винуватості особи у вчиненні правопорушення, адже діючи таким чином, суд неминуче перебиратиме на себе функції обвинувача, позбавляючись статусу незалежного органу правосуддя, що є порушенням ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Об'єктом правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 164 КУпАП, є суспільні відносини у сфері регулювання господарської діяльності. Господарська діяльність - це будь-яка діяльність особи, спрямована на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою. У свою чергу, суб'єктом правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 164 КУпАП, є суб'єкт господарювання, його посадова особа, яка здійснює господарську діяльність без відповідного дозволу (ліцензії).
У провину ОСОБА_1 згідно протоколу про адміністративне правопорушення №001124 від 24.07.2025 поставлено здійснення господарської діяльності, а саме: надання послуг з перевезення пасажирів на таксі без оформлення ліцензії на даний вид господарської діяльності. При цьому протокол про адміністративне правопорушення містить лише формальне посилання на те, що ОСОБА_1 займався господарською діяльністю з надання послуг з перевезення на таксі, не зазначено жодного конкретного випадку надання вказаної послуги, не містить відомостей про систематичність, виконання на професійній основі (вчинення три і більше разів) інкримінованих ОСОБА_1 дій, що є необхідною ознакою господарської діяльності, про отримання останнім доходу.
Будь-яких достатніх та допустимих доказів того, що ОСОБА_1 систематично здійснює господарську діяльність, що є однією з основних її ознак, як і будь-яких інших доказів на підтвердження вини останнього у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 164 КУпАП, до протоколу про адміністративне правопорушення не додано.
Протокол про адміністративне правопорушення містить посилання на відеозапис з нагрудної боді-камери, проте такий доказ у матеріалах справи відсутній. Старший державний інспектор відділу державного нагляду (контролю) у Полтавській області Кіяшко С.А., яким ініційовано питання про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності, неодноразово викликався у судове засідання, для надання пояснень, проте, жодного разу у судове засідання не з'явився. Згідно протоколу свідки не залучалися.
Відповідно до п. 1 ст. 247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.
Відповідно до вимог ст. 62 Конституції України обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Конституційний Суд України у рішенні від 26 лютого 2019 року № 1-р/2019 у справі зауважив, що елементом принципу презумпції невинуватості є принцип «in dubio pro reo», згідно з яким при оцінюванні доказів усі сумніви щодо вини особи тлумачаться на користь її невинуватості. Презумпція невинуватості особи передбачає, що обов'язок доведення вини особи покладається на державу.
Європейський суд з прав людини неодноразово наголошував, що суди при оцінці доказів керуються критерієм доведення «поза розумним сумнівом». Таке доведення може випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою (рішення у справах «Ірландія проти Сполученого Королівства», «Яременко проти України», «Нечипорук і Йонкало проти України», «Кобець проти України»).
Розумний сумнів - це такий непереборний сумнів, який залишається у суду щодо винуватості особи після всебічного, повного і об'єктивного дослідження обставин справи. Наявність розумного сумніву щодо обґрунтованості звинувачення не дозволяє будь-якій неупередженій людині, яка міркує з належним розумом і сумлінням, визнати особу винною.
Ураховуючи те, що винуватість ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 164 КУпАП, поза розумним сумнівом не доведена, суд приходить до переконання, що провадження у справі підлягає закриттю за відсутністю складу адміністративного правопорушення, відповідно до п. 1 ст. 247 КУпАП.
Керуючись ст. ст. 164, 221, 247, 268, 280, 283-284 КУпАП,
Провадження у справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 164 КУпАП закрити на підставі п. 1 ст. 247 КУпАП у зв'язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення.
Апеляційну скаргу на постанову по справі про адміністративне правопорушення може бути подано протягом десяти днів з дня винесення постанови до Полтавського апеляційного суду через Великобагачанський районний суд.
Постанова судді у справах про адміністративне правопорушення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.
Суддя Я.В. Прасол