Номер провадження: 22-ц/813/4824/25
Справа № 947/40212/24
Головуючий у першій інстанції Скриль Ю. А.
Доповідач Карташов О. Ю.
23.10.2025 року м. Одеса
Одеський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого - Карташова О.Ю.
суддів: Коновалової В.А., Кострицького В.В.
розглянувши в порядку спрощеного провадження (без повідомлення учасників справи відповідно до ст. 369 ЦПК України) цивільну справу
за апеляційною скаргою Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області
на рішення Київського районного суду міста Одеси від 21 лютого 2025 року
по справі за позовом Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області до ОСОБА_1 про стягнення надміру виплачених бюджетних коштів у вигляді житлової субсидії для відшкодування витрат на оплату житлово-комунальних послуг
Короткий зміст позовних вимог
У грудні 2024 року Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області звернулося до суду із позовом до ОСОБА_1 про стягнення надміру виплачених бюджетних коштів у вигляді житлової субсидії для відшкодування витрат на оплату житлово-комунальних послуг у розмірі 14 690,72 грн.
ОСОБА_1 з 01.10.2023 року призначена субсидія в розмірі 2 431,85 грн. Згідно з довідкою відділу опрацювання документації №1 від 29.08.2024 №3486/04-16 встановлено, що надміру виплачена сума субсидії у розмірі 14 690,72 грн утворилась за період з 01.10.2023 по 30.04.2024, у зв'язку з тим, що загальна площа квартири у багатоквартирному будинку перевищує 130 кв.м. Позивачем виявлено, що загальна площа квартири у багатоквартирному будинку перевищує 130 кв.м, внаслідок чого виникла переплата державних коштів. Головним управлінням ПФУ в Одеській області 29.08.2024 на адресу відповідачки надіслано лист з повідомленням про переплату та способи її повернення державі. Одна кошти на рахунок Пенсійного Фонду України не повернуті, у зв'язку з чим позивач звернувся до суду.
З огляду на викладене, позивач просив суд стягнути з ОСОБА_1 14 690,72 грн на користь Головного управління ПФУ в Одеській області.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Київського районного суду міста Одеси від 21 лютого 2025 року вирішено в задоволенні позову відмовити.
Суд першої інстанції виходив із того, що не було встановлено доказів недобросовісності або зловживання з боку відповідача та наявності рахункової помилки у діях позивача.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги
В апеляційній скарзі ГУ ПФУ в Одеській області просить оскаржуване рішення скасувати та ухвалити нове, яким задовольнити позов, посилаючись на неповне з'ясування судом першої інстанції всіх обставин справи, невідповідність висновків суду обставинам справи та ухвалене з порушенням норм процесуального права і неправильним застосуванням норм матеріального права.
Доводи особи, яка подала апеляційну скаргу
В апеляційній скарзі позивач посилається на ті ж самі обставини, які зазначені в позовній заяві.
Наголошує, що відповідачу було призначено житлову субсидію з 01 жовтня 2023 року по 30 квітня 2024 року. За результатами відпрацювання рекомендацій Міністерства фінансів України від 08.04.2024 виявлено, що загальна площа квартири у багатоквартирному будинку перевищує 130 квадратних метрів.
Звертають увагу суду, що відповідачка була ознайомлена з обов'язком повідомити позивача про обставини, які можуть вплинути на виплату субсидії, про що зазначено в заяві про призначення житлової субсидії.
Позиція інших учасників справи
Сторони своїм правом передбаченим положеннями ст. 360 ЦПК України не скористалися, відзив на адресу суду не надходив.
За положеннями ч. 3 ст. 360 ЦПК України, відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.
Оскільки справа є малозначною, то розгляд апеляційної скарги проводиться без повідомлення учасників справи відповідно до ч. 1 ст. 369 ЦПК України.
Згідно ч. 1 ст. 8 ЦПК України ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час та місце розгляду своєї справи або обмежений у праві отримання в суді усної або письмової інформації про результати розгляду його судової справи.
Інформація про призначення даної справи до розгляду у апеляційному суді без повідомлення учасників справи завчасно розміщена на офіційному веб-порталі судової влади України.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність й обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів апеляційного суду приходить до наступного.
Зі змісту ст. 367 ЦПК України вбачається, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Відповідно до положень ст. 263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін (частина перша статті 12 ЦПК України).
Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій (частина четверта статті 12 ЦПК України).
Фактичні обставини справи, встановлені судом, застосовані норми права та мотиви, з яких виходить апеляційний суд
Згідно ч. ч. 1, 2 ст. 1212 ЦК України, особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.
Відповідно до ч. 2 даної статті положення глави 83 ЦК України застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.
З приписів ч. 2 ст. 1214 ЦК України, глави 13 ЦК України (зокрема ст. ст. 179, 181, 190, 192 ЦК України) випливає, що норми ст. 1212 ЦК України повною мірою стосуються і випадків безпідставного набуття або збереження грошей.
Встановлено, що ОСОБА_1 , 26.09.2023 року звернулась до органів Пенсійного фонду України, із заявою про призначення та надання житлової субсидії за адресою: АДРЕСА_1 .
З 01.10.2023 року згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 21.10.1995 № 848 «Про спрощення порядку надання населенню субсидій для відшкодування витрат на оплату житлово-комунальних послуг, придбання скрапленого газу, твердого та рідкого пічного побутового палива» (зі змінами) (далі - Положення № 848) їй призначена субсидія в розмірі 2 431,85 грн. Відповідно до довідки відділу опрацювання документації №1 від 29.08.2024 року №3486/04-16, встановлено, що надміру виплачена сума субсидії у розмірі 14 690,72 грн утворилась за період з 01.10.2023 року по 30.04.2024 року, у зв'язку з тим, що загальна площа квартири АДРЕСА_2 перевищує 130 кв.м.
Згідно з технічним паспортом на квартиру АДРЕСА_2 , квартира складається з 2-ох поверхів, а також з гаражу та кухні, які знаходяться в окремо розташованій будівлі.
Згідно з технічним паспортом на квартиру АДРЕСА_2 , 1 поверх складають: 4-1-коридор-8,5 кв.м; 4-2-санвузол-3,4 кв.м; 4-3-санвузол-1,3 кв.м; 4-4-коридор-6,0 кв.м; 4-5-кухня-11,4 кв.м; 4-6-житлова кімната-15,8 кв.м; 4-7-сходи-1,7 кв.м, 2 поверх: 4-8-сходи-2,6 кв.м; 4-9-санвузол-2,5 кв.м; 4-10-коридор-3,8 кв.м; 4-11-житлова кімната-12,8 кв.м; 4-12-житлова-11,9 кв.м; 4-13-житлова кімната-15,4 кв.м; житловою площею 55,9 кв.м., загальною площею - 97,1 кв.м. Гараж літ. «Е»1-має площу 31,2 кв. та II кухня - 14,6 кв.м.
Проведення перевірки достовірних даних, що надійшли від осіб, які звертаються за призначенням житлових субсидій, здійснюється на підставі даних, зокрема, отриманих шляхом автоматизованого доступу, з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно - право власності на земельну ділянку, квартиру (будинок) - п. 50-1 Положення.
Таким чином, уповноваженим органом перед тим, як прийняти рішення про призначення житлової субсидії, проводиться відповідна перевірка достовірності даних, що надійшли від осіб, які звертаються із заявами про призначення житлових субсидій.
Статтею 1215 ЦК України визначено, що не підлягає поверненню безпідставно набуті заробітна плата і платежі, що прирівнюються до неї, пенсії, допомоги, стипендії, відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю, аліменти та інші грошові суми, надані фізичній особі як засіб до існування, якщо їх виплата проведена фізичною або юридичною особою добровільно, за відсутності рахункової помилки з її боку і недобросовісності з боку набувача.
У постанові Пленуму Верховного Суду України від 24.12.1999 року № 13 «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці», роз'яснено, що лічильна (рахункова) помилка - це помилка, яка була допущена під час проведення арифметичних підрахунків. До лічильних помилок, наприклад, належать неправильності в обчисленнях, дворазове нарахування заробітної плати за один і той самий період.
У постанові Верховного Суду України від 22.01.2014 року у справі № 6-151цс13 зазначено, що відповідно до ст. 1215 ЦК України не підлягають поверненню безпідставно набуті заробітна плата і платежі, що прирівнюються до неї, пенсії, допомоги, стипендії, відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю, аліменти та інші грошові суми, надані фізичній особі як засіб до існування, якщо їх виплата проведення фізичною або юридичною особою добровільно, за відсутності рахункової помилки з її боку і недобросовісності з боку набувача.
Отже, законодавцем передбачені два винятки із цього правила: по-перше, якщо виплата відповідних грошових сум є результатом рахункової помилки зі сторони особи, яка проводила таку виплату; по-друге, у разі недобросовісності зі сторони набувача виплати.
Зазначений правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду України від 02 липня 2014 року у справі №6-91цс14 та у постанові Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 06 лютого 2019 року у справі №545/163/17.
Правильність здійснення розрахунків, за якими була проведена виплата, а також добросовісність набувача презюмуються, та відповідно, тягар доказування наявності рахункової помилки та недобросовісності набувача покладається саме на платника відповідних грошових коштів.
Аналогічний висновок міститься у постанові Верховного Суду від 13.04.2020 року у справі № 487/2596/17.
Так, ВП ВС у постанові від 27.03.2019 року в справі №727/5743/15-ц в п.19-21 виснувала, «…що сума надмірно перерахованої (виплаченої) субсидії є майном, збереженим без достатньої правової підстави. А тому, на правовідносини з повернення цієї суми поширюються приписи глави 83 ЦК України. Суди першої й апеляційної інстанцій дійшли необґрунтованого висновку про те, що надмірно перерахована (виплачена) субсидія є шкодою. Застосування до спірних правовідносин приписів ст. 1166 і 1231 ЦК України є помилковим. Не підлягають поверненню безпідставно набуті, зокрема, пенсії, допомоги, інші грошові суми, надані фізичній особі як засіб до існування, якщо їх виплата проведена фізичною або юридичною особою добровільно, за відсутності рахункової помилки з її боку і недобросовісності з боку набувача (п. 1 ч. 1 ст. 1215 ЦК України). Отже, не може бути повернута сума надмірно перерахованої (виплаченої) субсидії зокрема тоді, якщо позивач не доведе, що виплату здійснив добровільно, але внаслідок рахункової помилки з його боку чи недобросовісності з боку особи як набувача субсидії. Така недобросовісність може проявлятися у несумлінному ставленні до виконання власних обов'язків, зловживанні правом у власних інтересах або в інтересах третіх осіб тощо…».
Відповідно до ч. 2 ст. 328 ЦК України право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.
Однією з цілей регулювання, встановленого ЦК України є захист добросовісного набувача. Водночас регулювання має бути спрямованим виключно на захист того набувача, який є добросовісним, і не надавати захисту недобросовісному набувачу.
Загалом, принцип (презумпція) добросовісності немає переваги над всіма іншими принципами, які водночас можуть бути презумпціями. Добросовісність як презумпція матеріального права має процесуальне значення та впливає на розподіл доказування.
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини ризик будь-якої помилки, зробленої органами державної влади, повинна нести держава, а помилки не повинні виправлятися за рахунок зацікавленої особи.
У справі «Рисовський проти України» від 20 жовтня 2011 року Європейський суд з прав людини підкреслив особливу важливість принципу «належного урядування», який передбачає, що у разі, коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема, якщо справа впливає на такі основоположні права людини, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовнішний спосіб (рішення у справах «Беєлер проти Італії» від 05 січня 2000 року, «Онер'їлдіз проти Туреччини» від 18 червня 2002 року, «Megadat.com S.r.l. проти Молдови» від 08 квітня 2008 року, «Москаль проти Польщі» від 15 вересня 2009 року).
Зокрема, на державні органи покладено обов'язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок (рішення у справах «Лелас проти Хорватії» від 20 травня 2010 року і «Тошкуце та інші проти Румунії» від 25 листопада 2008 року) і сприятимуть юридичній визначеності у цивільних правовідносинах, які зачіпають майнові інтереси (рішення у справах «Онер'їлдіз проти Туреччини» від 18 червня 2002 року та «Беєлер проти Італії» від 05 січня 2000 року). Суд вказав, що державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість отримувати вигоду від своїх протиправних дій або уникати виконання своїх обов'язків.
Судом першої інстанції встановлено, що при зверненні із заявою про надання субсидії від 26.09.2023 року ОСОБА_1 подано виключно запитувану позивачем інформацію, а саме зазначено у розділі І «Загальні відомості», характеристика житлового приміщення/будинку: загальна площа житлового будинку - 94,7 кв. метрів, зазначено осіб, які зареєстровані та проживають за вказаною адресою, про транспортні засоби - НОNDA, яка належить її чоловіку.
Зазначаючи інформацію про загальну площу квартири АДРЕСА_3 , відповідачка вказала її без врахування гаражу та кухні, які є допоміжними приміщеннями, є окремим об'єктом нерухомого майна, розташовані окремо від квартири АДРЕСА_3 , та площа яких не може входити до загальної площі квартири.
Тобто, відповідачкою вказана в декларації вся запитувана інформація, а уповноваженим органом призначена житлова субсидія без проведення передбаченої вищевказаним Положенням перевірки правильності поданих відповідачем відомостей.
Перевірку правильності поданих відповідачем відомостей, уповноваженим органом проведено лише 29 серпня 2024 року.
Таким чином, враховуючи, що не встановлено факту недобросовісного набуття ОСОБА_1 отриманих коштів у розмірі 14 690,72 грн - субсидії для відшкодування витрат на оплату житлово-комунальних послуг та відповідно до ст. 1215 ЦК України поверненню зазначена сума не підлягає, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про необхідність відмови у задоволенні позову.
З огляду на викладене, слід дійти висновку про те, що доводи апеляційної скарги не спростовують правильності висновків суду першої інстанції та не можуть бути підставою для скасування законного та обґрунтованого рішення, оскільки по своїй суті зводяться до незгоди з висновками суду першої інстанції щодо установлення обставин справи, містять посилання на факти, що були предметом дослідження й оцінки судом першої інстанції.
Враховуючи, що судом першої інстанції повно та всебічно з'ясовані фактичні обставини справи, правильно застосовано норми матеріального і процесуального права, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає.
Згідно ч.ч. 1, 5, 6 ст. 81 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Колегія суддів зазначає, що заявник апеляційної скарги не надав суду достатніх, належних і допустимих доказів існування обставин, на які він посилається як на підставу своїх заперечень проти оскаржуваного судового рішення та доводів апеляційної скарги.
За змістом ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватись на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотримання норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданням цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються, як на підставу своїх вимог або заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Відповідно до ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Колегія суддів також зазначає, що Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) вказав, що п. 1 статті 6 Конвенції «Про захист прав людини і основоположних свобод» (далі - Конвенція) зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).
Суд апеляційної інстанції враховує положення практики ЄСПЛ про те, що право на обґрунтоване рішення не вимагає детальної відповіді судового рішення на всі доводи висловлені сторонами. Крім того, воно дозволяє вищим судам просто підтверджувати мотиви, надані нижчими судами, не повторюючи їх (справа «Гірвісаарі проти Фінляндії», п.32.)
Пункт 1 ст. 6 Конвенції не вимагає більш детальної аргументації від апеляційного суду, якщо він лише застосовує положення для відхилення апеляції відповідно до норм закону, як такої, що не має шансів на успіх, без подальших пояснень (Burg and others v. France (Бюрг та інші проти Франції), (dec.); Gorou v. Greece (no.2) (Гору проти Греції №2) [ВП], § 41.
Висновки апеляційного суду за результатами розгляду апеляційної скарги
Суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення (п. 1 ч. 1 ст. 374 ЦПК України).
З огляду на вищезазначені обставини справи в своїй сукупності, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а оскаржуване рішення Київського районного суду міста Одеси від 21 лютого 2025 року - без змін.
Також колегія суддів зазначає, що оскільки зазначена справа згідно п. 1 ч. 6, ст. 19 ЦПК України є малозначною, то у відповідності до п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України постанова в касаційному порядку оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України.
Керуючись ст. 367, п. 1 ч. 1 ст. 374, ст. 375, ст. 384 ЦПК України, апеляційний суд
Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області - залишити без задоволення.
Рішення Київського районного суду міста Одеси від 21 лютого 2025 року - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, за виключенням випадків, передбачених частиною 3 статті 389 ЦПК України.
Головуючий О.Ю. Карташов
Судді В.А. Коновалова
В.В. Кострицький