Номер провадження: 22-ц/813/36/25
Справа № 520/4512/19
Головуючий у першій інстанції Калашнікова О. І.
Доповідач Кострицький В. В.
21.10.2025 року м. Одеса
Одеський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати у цивільних справах:
головуючий суддя Кострицький В.В. (суддя - доповідач),
судді Коновалова В.А., Карташов О.Ю.,
за участю секретаря судового засідання Булацевської Я.В.,
учасники справи:
позивач ОСОБА_1
відповідачі Приватне підприємство «Агенство Безпеки «Профі-Центр Одеса»
ОСОБА_2
треті особи ОСОБА_3
ОСОБА_4
розглянули у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу приватного підприємства «Агенство Безпеки «Профі-Центр Одеса» на рішення Київського районного суду м. Одеси від 18 червня 2019 року
за позовом ОСОБА_1 до Приватного підприємства «Агенство Безпеки «Профі-Центр Одеса», ОСОБА_2 , треті особи ОСОБА_3 та ОСОБА_4 про відшкодування матеріальної шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди,-
Короткий виклад обставин справи
До Київського районного суду м. Одеси надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Приватного підприємства «Агенство Безпеки «Профі-Центр Одеса», ОСОБА_2 про відшкодування матеріальної шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди.
Позивач вимагає стягнути в солідарному порядку з ПП «Агенство Безпеки «Профі-Центр Одесса» і ОСОБА_2 на його - ОСОБА_1 користь на відшкодування майнової шкоди 291 196 грн 92 коп,, стверджуючи, що водій ОСОБА_3 10.12.2016 року, виконуючи свої службові обов'язки (відповідач перебував у трудових відносинах з ПП «Агенство Безпеки «Профі-Центр Одеса»), керував автомобілем марки «Daewoo Lanos» д.н.з. НОМЕР_1 , порушив Правила дорожнього руху, допустив зіткнення з автомобілем Mercedes-Benz під керуванням позивача. Ціна позову складає вартість відновлюючого ремонту автомобіля Mercedes-Benz за відрахуванням суми страхового відшкодування.
Короткий зміст рішення суду
Рішенням Приморського Київського районного суду м. Одеси від 18 червня 2019 року
позов ОСОБА_1 до Приватного підприємства «Агенство Безпеки «Профі-Центр Одеса», ОСОБА_2 про відшкодування матеріальної шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди задоволено частково. Стягнуто з Приватного підприємства «Агенство Безпеки «Профі-центр Одеса» на користь ОСОБА_1 на відшкодування майнової шкоди 124 270 грн, судові витрати 4242 грн 03 коп. В іншій частині позов ОСОБА_1 залишено без задоволення.
Обґрунтовуючи своє рішення суд першої інстанції зазначав, що позивач витратив на відновлюючий ремонт автомобіля, пошкодженого внаслідок ДТП, що мало місце 10.12.2016 року 224270 грн (акт виконаних робіт від 17.03.2017 року), отримав страхове відшкодування в сумі 100 000 грн, розмір матеріальної шкоди, спричиненої позивачу внаслідок ДТП складає 224270-100 000 = 124270 грн. Звіт № 30116170 про оцінку вартості матеріального збитку завданого власнику КТЗ від 16 лютого 2017 року є належним і допустимим доказом щодо розміру майнової шкоди, завданої позивачу. Доводи сторони відповідача про те що « експерт не є працівником ОНДІСЕ, тому він не належний експерт» суд вважав безпідставними, тому як вони не містяться на положеннях діючого законодавства.
Короткий зміст вимог і доводів апеляційної скарги
Не погодившись із вказаним рішенням представник приватного підприємства «Агенство Безпеки «Профі-Центр Одеса» звернувся з апеляційною скаргою безпосередньо до Одеського апеляційного суду та просив скасувати оскаржуване рішення і ухвалити нове, яким відмовити в задоволенні позовної заяви.
В обґрунтування апеляційної скарги скаржник зазначив, що вважали оскаржуване рішення таким, що не відповідає нормам матеріального права, а також фактичним обставинам справи, оскільки у рішенні суду не вірно визначено суму завданої матеріальної шкоди через те, що висновки зроблені неналежним експертом, який не є працівником ОНДІСЕ, на підставі якого взагалі не встановлено наявності вини ОСОБА_5 ..
Крім цього, зазначали, що позивач не надав до позовної заяви жодного документу на підтвердження оплати розходів, пов'язаних з відновлювальним ремонтом пошкодженого внаслідок ДТП автомобілю, таким чином вважали, що позивач жодними доказами не довів факт спричиненої йому матеріальної шкоди.
Також вважали, що судом першої інстанції порушено вимоги процесуального права, а саме не взято до уваги, що заявником своєчасно було подано клопотання про відкладення розгляду справи на інший час у зв?язку з несподіваним призначенням розгляду справи у Окружному адміністративному суді по позову до ДФСУ, що підтверджено наданим до клопотанням повісткою Окружного адміністративного суду. Судом першої інстанції клопотання взагалі не було розглянуто, та рішення було прийнято у відсутність відповідача, що не дало можливості використатись конституційними та процесуальними правами.
Щодо явки сторін.
Сторони були сповіщені належним чином про дату, час та місце судового засідання, від представника приватного підприємства «Агенство безпеки «Профі-Центр Одеса» адвоката Ворсуляка О.В. надійшла заява про відкладення судового засідання, оскільки ОСОБА_6 перебуває в/ч НОМЕР_2 у зв'язку з мобілізацією, також зазначав, що сторона відповідача отримала нові докази та не взмозі передати їх довірителю, апеляційний суд вважає таку заяву не слушною з огляду на те, що на протязі тривалого часу стороною відповідача подавались аналогічні заяви про відкладення, які апеляційним судом задовольнялись, доказів в обґрунтування причин для відкладення апеляційному суду не надано. Крім того, апеляційний суд вважає суперечливими доводи адвоката Ворсуляка О.В. про те, що він перебуває на військовій службі в той же час отримує докази у справі і в той же час не може іх передати довірителю, що викликає певний сумнів в діях адвоката, а тому з огляду на те, що всі сторони належним чином сповіщенні, а скаржник «Агенство безпеки «Профі-Центр Одеса» не зміг відшукати іншого представника понад 5 років апеляційного розгляду, також виникає сумнів в доброчесності таких дій спрямованих на затягування розгляду справи.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 44 ЦПК України, залежно від конкретних обставин суд може визнати зловживанням процесуальними правами дії, що суперечать завданню цивільного судочинства, зокрема: подання скарги на судове рішення, яке не є чинним або дія якого закінчилася (вичерпана), подання клопотання (заяви) для вирішення питання, яке вже вирішено судом, за відсутності інших підстав або нових обставин, або вчинення інших аналогічних дій, що спрямовані на безпідставне затягування чи перешкоджання розгляду справи чи виконання судового рішення.
Недобросовісним користування процесуальними правами вважається, зокрема, заявлення численних необґрунтованих відводів суддям, нез'явлення представників учасників судового процесу в судові засідання без поважних причин та без повідомлення причин, подання необґрунтованих клопотань про вчинення судом процесуальних дій, подання зустрічних позовів без дотримання вимог ЦПК, одночасного оскарження судових рішень в різних видах проваджень, подання апеляційних та касаційних скарг на судові акти, які не можуть бути оскаржені тощо. Подібна практика, спрямована на свідоме невиправдане затягування судового процесу, порушує права інших учасників судового процесу та суперечить вимогам статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, учасником якої є Україна, стосовно права кожного на розгляд його справи судом упродовж розумного строку.
Враховуючи вищевикладені обставини, судова колегія вирішила залишити без задоволення заяву адвоката Ворсуляка О.В. про відкладення судового засідання та проводити розгляд справи без його участі.
Позиція апеляційного суду
Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність й обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційних скарг, обговоривши доводи апеляційних скарг, колегія суддів апеляційного суду приходить до наступного.
Зі змісту статті 367 ЦПК України вбачається, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Відповідно до положень ст. 263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін (частина перша статті 12 ЦПК України).
Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (частина четверта статті 12 ЦПК України).
Згідно з положенням частини третьої статті 13 ЦПК України учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.
Справедливість судового розгляду повинна знаходити свою реалізацію, у тому числі у здійсненні судом правосуддя без формального підходу до розгляду кожної конкретної справи.
Дотримання принципу справедливості судового розгляду є надзвичайно важливим під час розгляду судових справ, оскільки його реалізація слугує гарантією того, що сторона, незалежно від рівня її фахової підготовки та розуміння певних вимог цивільного судочинства, матиме можливість забезпечити захист своїх інтересів.
Колегія суддів вважає, що таким вимогам закону, оскаржене рішення відповідає в повній мірі.
Судовою колегією встановлено, щоза загальними правилами, визначеними ст.ст.1166,1167,1187, 1190 ЦК України, тягар цивільної відповідальності має нести винна у завданні шкоди особа, якою є водій автомобіля чи особа, яка на відповідній правовій підставі керувала автомобілем та з вини якої сталась ДТП. Відповідно до частини другої статті 1187 Цивільного кодексу України ) шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
Згідно із частиною першою статті 1172 ЦК України юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов'язків.
Аналіз норм статей 1187 та 1172 Цивільного кодексу України дає підстави стверджувати, що особа, яка керує транспортним засобом у зв'язку з виконанням своїх трудових(службових) обов'язків на підставі трудового договору(контракту) з особою, яка на відповідній правовій підставі(право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, не є суб'єктом, який несе відповідальність за шкоду, завдану джерелом підвищеної небезпеки. У цьому випадку таким суб'єктом є законний володілець джерела підвищеної небезпеки - роботодавець.
Аналогічний правовий висновок викладено в постанові Верховного Суду України від 6 листопада 2013 року (справа № 6-108цс13), в постанові Верховного Суду від 5 грудня 2018 року у справі № 426/16825/16-ц (провадження № 14-497цс18).
Відповідно до вимог ст.21 ЗУ «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (Закон №1961-ІV) на території України забороняється експлуатація транспортного засобу без чинного поліса обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності. Ст.22 Закону №1961- ІV визначає, що при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну в результаті ДТП життю, здоров'ю, майну третьої особи.
У даному випадку страховик виконав свої зобов'язання за договором страхування щодо потерпілої особи.
Статтею 1194 ЦК України, встановлено, що особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність , у разі недостатності страхової виплати ( страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов'язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою ( страховим відшкодуванням ).
Судом встановлено, що позивач витратив на відновлюючий ремонт автомобіля, пошкодженого внаслідок ДТП, що мало місце 10.12.2016 року 224270 грн (акт виконаних робіт від 17.03.2017 року), отримав страхове відшкодування в сумі 100 000 грн, розмір матеріальної шкоди, спричиненої позивачу внаслідок ДТП складає 224270-100 000 = 124270 грн.
Цивільне судочинство, відповідно до приписів ч.1,3 ст. 12 ЦПК України здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Частиною 2 ст. 78 ЦПК України регламентовано, що обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Визначення розміру матеріального збитку повинно бути підтверджено належним засобом доказування, зокрема, звітом (актом) про оцінку майна, який повинен відповідати вимогам Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність» та Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, затвердженої наказом Міністерства юстиції України, Фонду державного майна України від 24 листопада 2003 року № 142/2092, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 24 листопада 2003 року за № 1074/8395 (з відповідним змінами).
Звіт № 30116170 про оцінку вартості матеріального збитку завданого власнику КТЗ від 16 лютого 2017 року є належним і допустимим доказом щодо розміру майнової шкоди, завданої позивачу.
Доводи сторони відповідача про те що « експерт не є працівником ОНДІСЕ, тому він не належний експерт» суд першої інстанції вважав безпідставними, тому як вони не містяться на положеннях діючого законодавства.
Судова колегія вважає, що висновки суду першої інстанції є належними та відповідають законності прийняття оскаржуваного рішення.
Доводи апеляційної скарги, що оскаржуване рішення є таким, що не відповідає нормам матеріального права, а також фактичним обставинам справи, оскільки у рішенні суду не вірно визначено суму завданої матеріальної шкоди через те, що висновки зроблені неналежним експертом, який не є працівником ОНДІСЕ, на підставі якого взагалі не встановлено наявності вини ОСОБА_5 , апеляційний суд вважає, що встановлення вини зроблено іншими засобами доказування, належним чином в суді першої інстанції такий висновок стороною відповідача не заперечувався, відповідних клопотань в суді першої інстанції, щодо перевірки такого доказу не заявлялось, а тому такі доводи задоволенню не підлягають.
Щодо доводів, що позивач не надав до позовної заяви жодного документу на підтвердження оплати розходів, пов'язаних з відновлювальним ремонтом пошкодженого внаслідок ДТП автомобілю, таким чином вважали, що позивач жодними доказами не довів факт спричиненої йому матеріальної шкоди, апеляційний суд вважає, що позивачем надано звіт № 30116170 про оцінку вартості матеріального збитку завданого власнику КТЗ від 16 лютого 2017 року є належним і допустимим доказом щодо розміру майнової шкоди, завданої позивачу , крім того, підтверджено відповідним актом, відповідно до якого можно дійти висновку про вартість відновлювального ремонту, який не спростовано належними доказами, а тому такі доводи слід залишити без задоволення.
Доводи апеляційної скарги, що судом першої інстанції порушено вимоги процесуального права, а саме не взято до уваги, що заявником своєчасно було подано клопотання про відкладення розгляду справи на інший час у зв?язку з несподіваним призначенням розгляду справи у Окружному адміністративному суді по позову до ДФСУ, , апеляційний суд попередню процесуальну поведінку сторони та вважає, що у справі достатньо доказів про обізнаність сторони відповідача про призначене судове засідання, а обґрунтування клопотання , щодо несподіваності призначеного судового засідання в іншому суді необґрунтовано належним чином, щодо переваги участі в іншому судовому засіданні, враховуючи викладене судова колегія залишає такі доводи без задоволення.
Інші доводи апелянтів є викладенням своєї позиції та не є критикою судового рішення по суті.
Дослідивши матеріали справи та наявні у справі докази, давши оцінку належності, допустимості, достовірності кожного доказу окремо, а також достатності і взаємного зв'язку доказів у їх сукупності, взявши до уваги позицію учасників судового розгляду справи викладену у процесуальних документах, застосовуючи до визначених правовідносин норми матеріального та процесуального права, вирішуючи позов у межах заявлених вимог, з урахуванням принципів розумності, справедливості та виваженості, на підставі належним чином оцінених доказів, поданих сторонами, судова колегія приходить до висновку про відсутність обґрунтованих підстав для задоволення вимог апеляційних скарг.
Крім того судова колегія вважає за необхідне зазначити, що Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суді, та відмінності, які існують у держава-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо надання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки з огляду на конкретні обставини справи (Проніна проти України, № 63566/00 § 23, ЄСПЛ від 18 липня 2006 року. Оскаржувані судові рішення відповідають критерію обґрунтованості судового рішення.
Загальний висновок суду за результатами розгляду апеляційної скарги
Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
З урахуванням вищезазначеного колегія суддів не вбачає підстав для задоволення апеляційних скарг та скасування рішення суду першої інстанції.
Керуючись ст. ст. 367, 368, 375, 381-384, 389-391 ЦПК України, апеляційний суд, -
Апеляційну скаргу приватного підприємства «Агенство Безпеки «Профі-Центр Одеса» на рішення Київського районного суду м. Одеси залишити без задоволення.
Рішення Київського районного суду м. Одеси від 18 червня 2019 року-залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і оскарженню у касаційному порядку не підлягає, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України.
Головуючий суддя В.В. Кострицький
Судді В.А. Коновалова
О.Ю. Карташов