Справа № 278/5644/24
07 липня 2025 року м. Житомир
Житомирський районний суд Житомирської області у складі головуючої судді Дубовік О.М. за участю секретаря судового засідання Кравчук Д.В., розглянувши матеріали цивільної справи за позовною заявою ОСОБА_1 , від імені якого діє адвокат Примак Валентин Михайлович, до ОСОБА_2 про визнання права власності на земельну ділянку, -
Позивач, від імені якого діє адвокат Примак Валентин Михайлович, звернувся до суду із вище вказаною позовною заявою, мотивуючи тим, що наразі він позбавлений можливості розпоряджатись власним майном, а саме земельною ділянкою.
Ухвалою суду від 25.11.2024 року було відкрито провадження у справі за правилами загального провадження.
Ухвалою суду від 20.03.2025 року було постановлено розгялд справи проводити у заочному порядку; клопотання про допит свідків задовольнити.
У судовому засіданні представник позивача Примак В.М. позовні вимоги підтримав та просив їх задовольнити; витрати просив залишити за стороною позивача.
Поштове відправлення з ухвалою та екземпляром позовної заяви повернулось від відповідача з відміткою від АТ "Укрпошта" про повернення за закінченням терміну зберігання (а.с.49-50, 67-68, 73-74).
Допитана у судовому засіданні свідок ОСОБА_3 , яка є матір'ю позивача, повідомила, що вказану земельну ділянку позивач купив до шлюбу, а саме: з ранку поїхав до нотаріуса для посвідчення угоди по землі, після обіду уклали шлюб; на придбання вказаної земельної ділянки її син гроші заробляв самостійно закордоном; нотаріусом було відмовлено у здійсненні реєстраційних дії у зв'язку з відсутністю згоди невістки.
Допитаний у судовому засіданні свідок ОСОБА_4 , який є батьком відповідача, повідомив, що син перебував за кордоном, де і заробив гроші на земельну ділянку; саме за них було придбано земельну ділянку, гроші сплачував особисто; спочатку було укладено угоду щодо купівлі землі, а потім було укладено шлюб.
Допитана у судовому засіданні свідок ОСОБА_5 , яка є тіткою позивача, повідомила, що її племінник заробив кошти самостійно; спочатку була укладена угода щодо купівлі землі з ранку, а після обіду одружився.
Судом встановлено наступне.
Рішенням суду у справі №296/9600/17 від 01.03.2018 року було розірвано шлюб між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , укладений 27.03.2015 року; доньку ОСОБА_6 - залишено на проживання з матір'ю; та вирішено стягувати з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліменти на утримання дитини (а.с.25-26).
Відповідно до витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про державну реєстрацію шлюбу щодо підтвердження дошлюбного прізвища, актовий запис №468 зареєстровано в Реєстрі 27 березня 2015 року о 15:18 годині за №00125502141 (а.с.27).
27.03.2015 року між ОСОБА_7 та ОСОБА_1 було укладено договір купівлі-продажу земельної ділянки, який посвідчено приватним нотаріусом Житомирського міського нотаріального округу Ковалевським А.В. (а.с.28-29).
Згідно витягу із Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності, така реєстрація відбулась 27.03.2015 року о 14:33 год приватним нотаріусом Житомирського міського нотаріального округу Ковалевським А.В. (номер запису про право власності: 9205713) (а.с.30-31).
З витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку вбачається, що земельна ділянка з кадастровим номером 1822083000:06:000:0039 площею 0,0462 га, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , на праві власності належить ОСОБА_1 (а.с.32-36).
Висновок про звіт про ринкову вартість земельної ділянки міть інформацію щодо земельну ділянку з кадастровим номером 1822083000:06:000:0039 площею 0,0462 га, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , та її ринкову вартість станом на 10.08.2024 року (а.с.37-40).
З постанови про відмову у вчиненні нотаріальної дії від 12.12.2024 року вбачається, що ОСОБА_1 було відмовлено у посвідчені договору купівлі-продажу земельної ділянки з кадастровим номером 1822083000:06:000:0039 площею 0,0462 га, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , у зв'язку з відсутністю згоди колишнього подружжя та документів, що підтверджують, що зазначена земельна ділянка є його особистою приватною власністю (а.с.52-53).
Правовідносини між сторонами врегульовані нормами матеріального права, які містяться у Цивільному кодексі України.
За приписами ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Статтею 60 СК України визначено підстави набуття права спільної сумісної власності подружжя, тобто перелік юридичних фактів, які складають підстави виникнення права спільної сумісної власності на майно подружжя.
За змістом цієї норми майно, набуте за спільні кошти подружжя за час шлюбу, належить дружині та чоловіку на праві спільної сумісної власності.
Статтею 61 СК України передбачено, що об'єктом права спільної сумісної власності подружжя може бути будь-яке майно, за винятком виключеного з цивільного обороту, заробітна плата, пенсія, стипендія, інші доходи, одержані одним із подружжя, речі для професійних занять (музичні інструменти, оргтехніка, лікарське обладнання тощо), придбані за час шлюбу для одного з подружжя. Якщо одним із подружжя укладено договір в інтересах сім'ї, то гроші, інше майно, в тому числі гонорар, виграш, які були одержані за цим договором, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.
Таким чином, належність майна до спільної сумісної власності подружжя визначається не тільки фактом придбання його під час шлюбу, але і спільною участю подружжя коштами або працею в набутті майна.
Під час визначення майна спільною сумісною власністю подружжя слід встановлювати не тільки факт набуття майна під час шлюбу, але й той факт, що джерелом його набуття є спільні сумісні кошти подружжя або їх спільна праця.
За правилами ст. 63 СК України дружина та чоловік мають рівні права на володіння, користування і розпоряджання майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено домовленістю між ними.
У ст. 65 СК України закріплено, що дружина та чоловік розпоряджаються майном, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, за взаємною згодою. При укладенні договорів одним із подружжя вважається, що він діє за згодою другого з подружжя. Для укладення одним із подружжя договорів, які потребують нотаріального посвідчення і (або) державної реєстрації, а також договорів стосовно цінного майна, згода другого з подружжя має бути подана письмово. Згода на укладення договору, який потребує нотаріального посвідчення і (або) державної реєстрації, має бути нотаріально засвідчена. Договір, укладений одним із подружжя в інтересах сім'ї, створює обов'язки для другого з подружжя, якщо майно, одержане за договором, використане в інтересах сім'ї.
За приписами ст. 70 СК України у разі поділу майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.
Верховний Суд у постанові від 18.05.2023 у справі №344/5528/22 зазначив, що набуття майна за час шлюбу створює презумпцію права спільної сумісної власності майна подружжя, яка не потребує доказування і встановлення інших обставин, крім набуття майна за час шлюбу, та існує поки не спростована. У разі коли презумпцію права спільної сумісної власності майна подружжя не спростовано за відсутності належних доказів того, що майно придбане за особисті кошти одного з подружжя, таке майно вважається спільною сумісною власністю та підлягає поділу, при цьому частки чоловіка та дружини у майні є рівними.
Як убачається з матеріалів справи, позивачем спростовується презумпція спільної сумісної власності сторін на спірну земельну ділянку.
Відтак, стаття 392 ЦК України передбачає, що власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.
Тобто, проаналізувавши фактичні обставини справи та норми законодавства, якими врегульовані дані правовідносини, судом встановлено, що земельна ділянка з кадастровим номером 1822083000:06:000:0039, площею 0,0462 га, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , придбана ОСОБА_1 27.03.2015 року на підставі договору купівлі-продажу, зарестрованого в реєстрі за №1177, є особистою приватною власністю ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Відтак, позовні вимоги останнього підлягають задоволенню у повному обсязі.
Оскільки позивач у позовній заяві просив суд залишити судові витрати за ним, суд вказане питання не вирішує.
Керуючись ст.ст. 263-265 ЦПК України, суд -
Позовну заяву ОСОБА_1 , від імені якого діє адвокат Примак Валентин Михайлович, до ОСОБА_2 про визнання права власності на земельну ділянку - задовольнити.
Визнати земельну ділянку з кадастровим номером 1822083000:06:000:0039, площею 0,0462 га, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , придбану ОСОБА_1 27.03.2015 року на підставі договору купівлі-продажу, зарестрованого в реєстрі за №1177, особистою приватною власністю ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено в день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повне рішення складено 24.10.2025 року.
Суддя О. М. Дубовік