Провадження № 33/803/2763/25 Справа № 203/6065/25 Суддя у 1-й інстанції - Качаленко Г. В. Суддя у 2-й інстанції - Мазниця А. А.
20 жовтня 2025 року м. Дніпро
Суддя Дніпровського апеляційного суду Мазниця А.А., розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу, з клопотанням про поновлення строку апеляційного оскарження, особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, ОСОБА_1 на постанову Центрального районного суду Дніпропетровської області від 15 вересня 2025 року щодо
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянки України, яка проживає за адресою: АДРЕСА_1 ,
яку визнано винуватою у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП,-
Постановою Центрального районного суду міста Дніпра від 15 вересня 2025 року ОСОБА_1 визнано винуватою у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, та накладено на неї адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі однієї тисячі неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що складає 17 000,00 грн., з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 1 рік. Стягнуто судові витрати у сумі 605 грн. 60 коп.
Згідно із постановою суду першої інстанції, ОСОБА_1 09.08.2025 року о 17:50 годині, в м. Дніпро по вул. Святослава Хороброго керувала транспортним засобом - автомобілем марки «Mazda», державний номерний знак НОМЕР_1 , з ознаками алкогольного сп'яніння, а саме: запах алкоголю з порожнини рота, почервоніння шкіри обличчя. Від проходження у встановленому законом порядку огляду на стан алкогольного сп'яніння водій відмовилася, чим порушила вимоги п. 2.5 Правил дорожнього руху та скоїла адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить поновити строк апеляційного оскарження та скасувати постанову суду, провадження у справі закрити за відсутністю в її діях складу адміністративного правопорушення.
В обґрунтування клопотання про поновлення строку апеляційного оскарження зазначає, що оскаржена постанова суду була винесена 15 вересня 2025 року, але опублікована в ЄРСР 17 вересня 2025 року. З огляду на періодичні повітряні тривоги, підготовка скарги зайняла 16 днів.
В обґрунтування апеляційних доводів вказує, що постанова є незаконною та такою, що підлягає скасуванню.
Зазначає, що у справі відсутні докази законності зупинки транспортного засобу під її керуванням, та взагалі керування нею автомобілем та його зупинки. Фактично її було незаконно зупинено екіпажем Національної гвардії України, після чого незаконно, без складання відповідних документів, затримано до прибуття працівників поліції.
Вказує, що їй не було роз'яснено процесуальні права, позбавлено права на залучення захисника - запропоновано звернутися до адвоката під час судового розгляду. При спілкуванні з працівниками поліції вона хотіла дати пояснення, але їй це заборонили та сказали: «краще надасте пояснення в суді».
Зазначає, що на підтвердження її відмови від проходження огляду на стан алкогольного сп?яніння працівниками поліції долучено відеозапис, яким зафіксовано лише окремі фрагменти спілкування з нею.
Акцентує увагу на тому, що працівниками поліції було порушено процедуру проведення огляду, встановлену ст. 266 КУпАП, а саме їй не було запропоновано пройти огляд на стан алкогольного сп?яніння в закладі охорони здоров'я.
Особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, до суду не з'явилася, про день та час розгляду справи повідомлялася. Враховуючи, що в апеляційній скарзі остання просила розгляд справи проводити без її участі, а також приймаючи до уваги, що за правилами ст. 294 КУпАП її участь в апеляційному розгляді не є обов'язковою, вважаю за необхідне розглянути апеляційні скаргу за відсутності ОСОБА_1 .
Суд апеляційної інстанції, перевіривши законність та обґрунтованість постанови суду в межах апеляційної скарги, дійшов наступного висновку.
Вирішуючи питання про поновлення строку апеляційного оскарження, суд апеляційної інстанції зважає на те, що 15 вересня 2025 року судовий розгляд було проведено без участі особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, при цьому відомостей, які вказували б на час отримання стороною захисту оскарженої постанови, матеріали справи не містять. Враховуючи, що необізнаність про мотиви судового рішення, як і про сам факт його винесення, об'єктивно унеможливлює своєчасне складання апеляційної скарги, а пропуск строку апеляційного оскарження є незначним, з метою забезпечення стороні захисту доступу до правосуддя, вважаю за необхідне повити строк апеляційного оскарження.
Аналізуючи доводи апеляційної скарги по суті оскарженої постанови, суд апеляційної інстанції зважає на те, що згідно із ст. 245 КУпАП завданням провадження у справах про адміністративні правопорушення є своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.
Однак, вказані вимоги закону судом належним чином виконані не були. Апеляційним судом встановлено, що суд першої інстанції у порушення вимог ст. ст. 7, 9 КУпАП допустив спрощений підхід при розгляді адміністративного провадження за ч. 1 ст. 130 КУпАП, всебічно не з'ясувавши всіх обставин події. Такий висновок апеляційного суду ґрунтується на наступному.
Згідно ст. 7 КУпАП України ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом.
Дослідженням матеріалів справи встановлено, що суд першої інстанції в порушення вищезазначених вимог закону належним чином не з'ясував обставини справи, оскільки викладені в постанові висновки суду про наявність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, не ґрунтуються на доказах, що містяться в матеріалах даної справи, та фактичних обставинах, які ними підтверджуються.
Так, визнаючи ОСОБА_1 винуватою у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, суд першої інстанції зазначив, що її дії належить кваліфікувати як відмову особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції
Разом із тим, в матеріалах справи відсутні належні та достатні докази висунення ОСОБА_1 такої вимоги у встановленому законом порядку, а відтак і відмови останньої від її виконання.
Так, згідно із ст. 266 КУпАП огляд особи, яка керувала транспортним засобом, на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, проводиться поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів. Під час проведення огляду осіб поліцейський застосовує технічні засоби відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів огляд проводиться у присутності двох свідків. Матеріали відеозапису обов'язково долучаються до протоколу про адміністративне правопорушення.
Огляд особи на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння, або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції, який проведений з порушенням вимог цієї статті, вважається недійсним.
Порядок проходження огляду на стан сп'яніння, встановленого ст. 266 КупАП, деталізований затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України №1103 від 17.12.2008 року «Порядком направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду» (далі - Постанова) та «Інструкцією про виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції», затвердженою спільним Наказом МВС та МОЗ України №1452/735 від 09.11.2015 року (далі - Інструкція).
Пунктами 2, 6 Розділу І Інструкції та п.п. 1-6 Порядку передбачено, що огляду на стан сп'яніння підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського уповноваженого підрозділу Національної поліції України є підстави вважати, що вони перебувають у стані сп'яніння згідно з ознаками такого стану. Огляд проводиться поліцейським на місці зупинки транспортного засобу з використанням спеціальних технічних засобів, дозволених до застосування МОЗ та Держспоживстандартом, або, у разі відмови водія пройти огляд на місці - лікарем закладу охорони здоров'я.
Відповідно до пунктів 3, 4, 5 Розділу І Інструкції, поліцейськими при огляді на стан сп'яніння використовуються спеціальні технічні засоби, які мають, зокрема, сертифікат відповідності та свідоцтво про повірку робочого засобу вимірювальної техніки з дотриманням інструкції з експлуатації спеціального технічного засобу та фіксацією результатів на паперових та електронних носіях. Перед проведенням огляду на стан сп'яніння поліцейський інформує особу, яка підлягає огляду, про порядок застосування спеціального технічного засобу та на її вимогу надає сертифікат відповідності та свідоцтво про повірку робочого засобу вимірювальної техніки.
Відповідно до положень пункту 7 Розділу І Інструкції, у разі відмови водія транспортного засобу від проходження огляду на стан сп'яніння на місці зупинки транспортного засобу або його незгоди з результатами огляду, проведеного поліцейським, такий огляд проводиться в найближчому закладі охорони здоров'я, якому надано право на його проведення відповідно до ст. 266 КупАП.
Пунктами 8, 9 Інструкції та пунктами 7, 8 Порядку регламентовано, що з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, з метою забезпечення достовірності результатів огляду водіїв транспортних засобів, які мають бути оглянуті в закладах охорони здоров'я, поліцейський забезпечує доставку цих осіб до найближчого закладу охорони здоров'я не пізніше, ніж протягом двох годин з моменту виявлення підстав для його проведення.
З наведених нормативних положень випливає, що склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, утворює послідовна відмова водія від проходження огляду на місці за допомогою технічних засобів, а також та від прослідування до медичного закладу з метою проведення огляду на стан сп'яніння в його умовах лікарем.
Таким чином, згідно із вимогами ст. 266 КУпАП та вищезазначеної Інструкції інспектор патрульної поліції, який складав протокол про адміністративне правопорушення, у разі наявності у ОСОБА_1 ознак перебування в стані алкогольного сп'яніння зобов'язаний був запропонувати останній пройти огляд на стан сп'яніння за допомогою спеціального технічного засобу на місці зупинки автомобіля, а у разі відмови водія пройти такий огляд на місці зобов'язаний був запропонувати їй прослідувати до найближчого відповідного закладу охорони здоров'я для огляду в його умовах лікарем, і лише у випадку послідовної відмови водія від обох пропозицій виникали підстави для складання щодо останньої протоколу про адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Натомість наявний у справі відеозапис починається з моменту, коли працівники поліції та ОСОБА_1 перебувають біля автомобіля «Mazda», державний номерний знак НОМЕР_1 , який стоїть без руху у крайній правій смузі руху, при цьому поліцейський роз'яснює останній, що за наявності ознак алкогольного сп'яніння перевірка може бути проведена на місці за допомогою приладу «Драгер», що буде швидше, а за наявності ознак наркотичного сп'яніння у будь-якому випадку необхідно буде проїхати до лікарні. При цьому ОСОБА_1 заперечує перебування у стані сп'яніння та на пропозицію поліцейського доставити для проходження огляду прилад «Драгер», якого даний екіпаж патрульної поліції вочевидь не має, погоджується та пропонує поспілкуватися із кимось одним, після чого відходить із одним з поліцейських на відстань, яка не дозволяє почути зміст їх розмови.
На протязі наступних близько чотирьох хвилин відеозаписом зафіксоване спілкуванння поліцейських між собою та з іншими особами. У подальшому поліцейський, який здійснює зйомку, наближається до ОСОБА_1 , яка вже стоїть біля свого автомобіля, та відбувається розмова останньої із поліцейськими, які обговорюють питання оформлення відмови останньої від проходження огляду, подальшого судового розгляду справи про адміністративне правопорушення, при цьому один із поліцейських вказує про наявність в ОСОБА_1 запаху алкоголю з порожнини рота та зазначає, що «… я Вам запропонував огляд, Ви відмовилися, в суді, будь ласка, зможете пояснити що сталося…» (06:30), та вказує, що буде складено протокол про відмову від проходження огляду. Після цього інший поліцейський запитує останню, чи буде вона «продуватися», тобто проходити огляд на місці за допомогою приладу «Драгер», на що ОСОБА_1 відповідає відмовою. Поліцейський вказує, що за таких обставин щодо неї буде складено протокол про адміністративне правопорушення та ОСОБА_1 відповідає їм - «складайте», безпосередньо після чого поліцейські розпочинають процедуру складання протоколу про адміністративне правопорушення.
Таким чином, наявними у справі доказами не підтверджується належне роз'яснення працівниками поліції ОСОБА_1 процедури огляду на стан сп'яніння, передбаченої ст. 266 КУпАП, а також те, що після висунення ними останній вимоги пройти огляд на стан сп'яніння на місці та її відмови, ОСОБА_1 було запропоновано пройти такий огляд у медичному закладі.
Відтак доводи апелянта про те, що їй не було у належному порядку, передбаченому законом, запропоновано пройти огляд на стан сп'яніння, що згідно із ч. 5 ст. 266 КупАП тягне недійсність огляду, матеріалами справи не спростовуються.
Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Відповідно до Рішення Конституційного Суду України від 22.12.2010 року № 23-рп /2010, адміністративна відповідальність в Україні та процедура притягнення до неї ґрунтуються на конституційних принципах і правовій презумпції, в тому числі і на закріпленій в статті 62 Конституції України презумпції невинуватості.
У своєму рішенні по справі «Аллене де Рібемон проти Франції» від 10.02.1995 року ЄСПЛ зазначив, що сфера застосування принципу презумпції невинуватості значно ширше, ніж це передбачають: презумпція невинності обов'язкова не тільки для кримінального суду, який вирішує питання про обґрунтованість обвинувачення, а й для всіх інших суспільних відносин.
Враховуючи викладене, а також те, що в силу принципу презумпції невинуватості всі сумніви у винуватості особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь, апеляційний суд приходить до висновку, що винуватість ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КупАП, не підтверджена допустимими та достовірними доказами.
Суд апеляційної інстанції не вважає за необхідне вдаватися до детального обговорення інших доводів апеляційної скарги, оскільки постанова суду підлягає скасуванню з вищенаведених підстав, що є належними і достатніми.
З урахуванням наведеного апеляційна скарга підлягає задоволенню, оскаржена постанова підлягає скасуванню, а провадження у справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП підлягає закриттю на підставі п. 1 ст. 247 КУпАП, за відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.
Керуючись ст. 294 КУпАП, суддя апеляційного суду,-
Строк апеляційного оскарження - поновити.
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити.
Постанову Центрального районного суду Дніпропетровської області від 15 вересня 2025 року щодо ОСОБА_1 , яку визнано винуватою у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, - скасувати.
Провадження у справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП - закрити на підставі п. 1 ст. 247 КУпАП у зв'язку з відсутністю події та складу адміністративного правопорушення.
Постанова набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Суддя Дніпровського
апеляційного суду А.А. Мазниця