Провадження № 11-кп/803/3384/25 Справа № 199/13842/25 Суддя у 1-й інстанції - ОСОБА_1 Суддя у 2-й інстанції - ОСОБА_2
23 жовтня 2025 року м. Дніпро
Дніпровський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду кримінальних справ:
головуючого, судді-доповідача ОСОБА_2
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4
за участю секретаря судового засідання ОСОБА_5
розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали за апеляційною скаргою захисника ОСОБА_6 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_7 на ухвалу Амур-Нижньодніпровського районного суду міста Дніпра від 15 жовтня 2025 року у кримінальному провадженні № 62024000000000050 від 15 січня 2024 року про продовження строку тримання під вартою стосовно
ОСОБА_7 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 в с. Бихів Любешівського району Волинської області, громадянина України, зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1 ,
обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених частиною 2 статті 255, частиною 4 статті 28, частиною 3 статті 305 частиною 4 статті 28, частиною 3 статті 311 Кримінального кодексу України (далі - КК),
за участю (в режимі відеоконференції):
прокурора ОСОБА_8
обвинуваченого ОСОБА_7
захисників ОСОБА_6 , ОСОБА_9
Обставини, встановлені рішенням суду першої інстанції та короткий зміст оскарженого рішення.
Ухвалою Амур-Нижньодніпровського районного суду міста Дніпра від 15 жовтня 2025 року задоволено клопотання прокурора та продовжено строк тримання під вартою стосовно обвинуваченого ОСОБА_7 до 14 грудня 2025 року без визначення застави.
Суд зазначив, що сторона обвинувачення у підготовчому судовому засіданні довела наявність підстав вважати, що продовжують існувати ризики, передбачені п.п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК, а саме ОСОБА_7 може переховуватися від суду, незаконно впливати на свідків, вчинити інше кримінальне правопорушення. Суд врахував тяжкість покарання, яке йому загрожує у разі визнання його винуватим у виді позбавлення волі на строк від десяти до дванадцяти років з конфіскацією майна. Інкриміновані обвинуваченому злочини є умисними особливо тяжкими та тяжкими злочинами, які мають дуже високий ступінь суспільної небезпеки.
Суд зазначив, що обраний відносно обвинуваченого запобіжний захід з урахуванням його тривалості у співвідношенні із тяжкістю обвинувачення та наявної обґрунтованої підозри у можливому скоєнні умисного особливо тяжкого та умисного тяжкого кримінального правопорушення на даний час не виходить за межі розумного строку.
Застава не визначена відповідно до п.п. 4, 5 ч. 4 ст. 183 КПК, оскільки ОСОБА_7 обвинувачується за ст. 255 та 305 КК.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги і узагальненні доводи особи, яка її подала.
В апеляційній скарзі захисник скасувати ухвалу суду та застосувати до обвинуваченого запобіжний захід, не пов'язаний з триманням під вартою.
В обґрунтування апеляційних вимог вказує, що судом не проведено аналіз всіх ризиків з урахуванням особливостей кримінального провадження та особи обвинуваченого. Зазначає, що обвинувачений перебуває під вартою з 15 жовтня 2024 року. Жодний заявлений ризик не доведений стороною обвинувачення. До клопотання прокурора не додано жодного суттєвого доказу, який би підтверджував пред'явлення обґрунтованої підозри ОСОБА_7 та достатніх підстав для тримання обвинуваченого під вартою.
Позиції учасників судового провадження.
В судовому засіданні в режимі відеоконференції обвинувачений та його захисники підтримали апеляційну скаргу та з підстав, викладених в ній, просили її задовольнити.
Прокурор в судовому засіданні в режимі відеоконференції заперечував проти задоволення апеляційної скарги захисника, ухвалу суду першої інстанції просив залишити без змін, а скаргу - без задоволення.
Мотиви апеляційного суду.
Відповідно до ст. 404 КПК суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
За положеннями ч. 3 ст. 315 КПК під час підготовчого судового засідання суд за клопотанням учасників судового провадження має право обрати, змінити, продовжити чи скасувати заходи забезпечення кримінального провадження, в тому числі запобіжний захід, обраний щодо обвинуваченого. При розгляді таких клопотань суд додержується правил, передбачених розділом II цього Кодексу.
Відповідно до ч. 1 ст. 194 КПК під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать зокрема про наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м'яких запобіжних засобів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
За вимогами частин 3, 4 ст. 199 КПК клопотання про продовження строку тримання під вартою, крім відомостей, зазначених у статті 184 цього Кодексу, повинно містити: виклад обставин, які свідчать про те, що заявлений ризик не зменшився або з'явилися нові ризики, які виправдовують тримання особи під вартою; виклад обставин, які перешкоджають завершенню досудового розслідування до закінчення дії попередньої ухвали про тримання під вартою.
Суд зобов'язаний розглянути клопотання про продовження строку тримання під вартою до закінчення строку дії попередньої ухвали згідно з правилами, передбаченими для розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу.
Згідно зі ст. 370 КПК судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до статті 94 цього Кодексу.
Дослідивши матеріали провадження, перевіривши ухвалу суду першої інстанції, апеляційний суд доходить висновку, що суд першої інстанції належним чином дотримався вказаних вимог кримінального процесуального закону, а доводи захисту про відсутність підстав для продовження строку тримання під вартою та можливість застосування більш м'якого запобіжного заходу, апеляційний суд вважає неспроможними.
Прокурором в підготовчому судовому засіданні суду першої інстанції заявлено клопотання про продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно ОСОБА_7 з підстав наявності ризиків, передбачених п.п. 1, 3, 4, 5 ст. 177 КПК.
В даному випадку для прийняття законного та обґрунтованого рішення в порядку статей 194, 199, 315 КПК, суд повинен з'ясувати всі обставини, які передбачають підстави та умови, за яких застосування та продовження тримання під вартою є можливим.
З огляду на стадію кримінального провадження, яке наразі перебуває на стадії судового провадження і ОСОБА_7 вже пред'явлено обвинувачення, яке підлягає доведенню прокурором в суді за стандартом «поза розумним сумнівом», апеляційний суд не входить в перевірку питання «обґрунтованості підозри».
За змістом статей 407, 422, 422-1 КПК, постановляючи ухвалу за наслідками апеляційного розгляду за скаргою на ухвалу суду про... продовження строку тримання під вартою, постановлену під час судового провадження в суді першої інстанції до ухвалення судового рішення по суті, апеляційний суд вирішує питання щодо запобіжного заходу в порядку, передбаченому главою 18 розділу II цього Кодексу, з урахуванням особливостей, передбачених Главою 31 розділу V КПК.
Відповідно до ч. 1 ст. 17 Закону України “Про судоустрій і статус суддів» судоустрій будується за принципами територіальності, спеціалізації та інстанційності.
Відповідно до ч. 3 ст. 26 КПК суд у кримінальному провадженні вирішують лише ті питання, що винесені на їх розгляд сторонами та віднесені до їх повноважень цим Кодексом.
Отже всі питання, що виникають під час кримінального провадження, вирішуються стадійно і лише тим судом, який має повноваження на відповідній стадії.
Протилежне може призвести до одночасного вирішення одних й тих самих питань в різних судових провадженнях в одному кримінальному провадженні, в тому числі різними судами.
Суд апеляційної інстанції не входить у вирішення питання про обґрунтованість підозри, як підстави для продовження строку тримання ОСОБА_7 під вартою з огляду на стадію кримінального провадження, оскільки наразі триває стадія судового розгляду обвинувального акта, яким останньому висунуто обвинувачення.
Обвинувальний акт є процесуальним рішенням, яким прокурор висуває обвинувачення у вчиненні кримінального правопорушення і яким завершується досудове розслідування.
Державне обвинувачення - процесуальна діяльність прокурора, що полягає у доведенні перед судом обвинувачення з метою забезпечення кримінальної відповідальності особи, яка вчинила кримінальне правопорушення.
Ухвалюючи вирок, суд повинен вирішити такі питання чи мало місце діяння, у вчиненні якого обвинувачується особа, чи містить це діяння склад кримінального правопорушення і якою статтею закону України про кримінальну відповідальність він передбачений, чи винен обвинувачений у вчиненні цього кримінального правопорушення, чи підлягає обвинувачений покаранню за вчинене ним кримінальне правопорушення та інші (ст. 368 КПК).
Також, суд апеляційної інстанції зауважує, що стандарт доказування “обґрунтованої підозри» є нижчим, ніж “поза розумним сумнівом», яким керується суд під час ухвалення судового рішення за результатами судового розгляду обвинувального акта.
Так, суддя-доповідач у разі необхідності перевірки обставин, які підтверджують наявність ризиків, що стали підставою для... продовження строку тримання під вартою, невідкладно витребовує з суду першої інстанції: (1) ухвалу про... продовження строку тримання під вартою; (2) клопотання про... продовження строку тримання під вартою, подане під час судового провадження в суді першої інстанції до ухвалення судового рішення по суті (ч. 2 ст. 422-1 КПК).
Апеляційний суд зауважує на особливостях апеляційного перегляду ухвали суду першої інстанції про продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, який з одного боку має забезпечити судовий контроль та перевірку законності судового рішення про обмеження права обвинуваченого на свободу, а з іншого боку обмежений кримінальним процесуальним законом досліджувати докази, обставини та витребувати у суду першої інстанції матеріали кримінального провадження окрім тих, які регламентовані ч. 2 ст. 422-1 КПК, здійснювати перевірку та давати оцінку на цій стадії показання потерпілих, свідків, які вони надали суду, перевіряти об'єм вже досліджених доказів місцевим судом, тощо. В іншому випадку, апеляційний суд візьме на себе функцію судового розгляду обвинувачення по суті, яке ще не розглянуто судом першої інстанції, що є неприпустимим.
Перевіривши матеріали провадження, апеляційний суд дійшов висновку, що суд першої інстанції правильно вважав доведеними ризики, передбачені п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК, для запобігання яким продовження строку тримання обвинуваченого під вартою є доцільним з огляду на наступне.
За змістом ст. 178 КПК при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов'язаний оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі тяжкість покарання, що загрожує особі у разі визнання обвинуваченого винуватим у кримінальних правопорушень, у вчиненні якого він обвинувачується, вік та стан здоров'я обвинуваченого, міцність соціальних зв'язків обвинуваченого, у тому числі наявність у нього родини й утриманців, наявність у обвинуваченого постійного місця роботи або навчання; наявність повідомлення особі про підозру у вчиненні іншого кримінального правопорушення, тощо.
Суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що, вирішуючи клопотання про продовження строку тримання обвинуваченого під вартою, судом враховано, що ОСОБА_7 обвинувачується у вчиненні тяжкого та особливо тяжких злочинів та у разі визнання його винуватим йому загрожує покарання у виді позбавлення волі на строк до 12 років з конфіскацією майна, що може свідчити про можливість ухилення обвинуваченого від суду з метою уникнення кримінальної відповідальності.
Також тяжкість злочинів, у вчиненні яких обвинувачується ОСОБА_7 та суворість можливого покарання, яке може бути йому призначено у випадку визнання його винуватим у вчиненні інкримінованих злочинів, які, як за національним законодавством, так і за судовою практикою Європейського суду з прав людини, визнаються вагомими факторами при оцінці ризику, що підозрювана особа може переховуватись від органу досудового розслідування.
Обґрунтовано суд визнав доведеним і ризик впливу на свідків з огляду на те, що кримінальне провадження перебуває лише на стадії підготовчого судового засідання і судовий розгляд ще не відбувся. При цьому, апеляційний суд зважає, що ризик можливого впливу на свідків існує не лише на початковому етапі кримінального провадження при зібранні доказів, а й продовжує існувати на стадії судового розгляду до моменту безпосереднього отримання судом показань від таких осіб та дослідження їх судом.
Також враховуючи характер інкримінованих обвинуваченому діянь у складі злочинної організації для вчинення тяжких та особливо тяжких злочинів у сфері незаконного обігу прекурсорів, психотропних речовин, тривалість їх вчинення, що свідчить про систематичний характер, останній може продовжити вчиняти кримінальні правопорушення.
З урахування викладеного, апеляційний суд вважає обґрунтованими висновки суду першої інстанції про продовження існування ризиків, передбачених п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК і такі висновки суду є належним чином мотивованими.
Суд першої інстанції правильно врахував, що тяжкість покарання, яке загрожує обвинуваченому у випадку визнання його винуватими у вчиненні злочинів, безумовно не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте як за національним законодавством (п. 2 ч. 1 ст. 178 КПК), так і за практикою Європейського суду з прав людини, є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування (справа «Ілійков проти Болгарії» № 33977/96 від 26 липня 2001 року).
Апеляційний суд також зважає на характер інкримінованих ОСОБА_7 злочинів, які свідчать про підвищену суспільну небезпеку.
Судом першої інстанції розглянуто питання про застосування до обвинуваченого будь-якого альтернативного запобіжного заходу і апеляційний суд погоджується з висновками місцевого суду, що на даний час достатнім та необхідним є запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.
Крім того, відповідно до п.п. 4, 5 ч. 4 ст. 183 КПК слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні щодо злочину, передбаченого ст. 255 КК, та щодо особливо тяжкого злочину у сфері обігу наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів або прекурсорів.
Дана норма хоча і носить диспозитивний характер щодо права суду не визначати у певних випадках розмір застави, водночас суд першої інстанції належним чином виконав вимоги ч. 4 ст. 183 КПК, враховуючи підстави та обставини, передбачені ст. 177 та 178 КПК та дійшов обґрунтованого висновку про не визначення розміру застави як альтернативного запобіжного заходу, з чим погоджується колегія суддів.
Апеляційний суд враховує і положення ст. 28 КПК та зважає на тривалість досудового розслідування та судового провадження, які, на переконання колегії суддів, не є надмірними, з огляду на складність кримінального провадження, обсяг обвинувачення та великої кількості доказів кримінального провадження.
Відповідно до ч. 1 ст. 132 КПК заходи забезпечення кримінального провадження застосовуються з метою досягнення дієвості цього провадження.
Отже, для запобігання встановленим вище ризикам, забезпечення належної процесуальної поведінки обвинуваченого, суд апеляційної інстанції вважає, що рішення суду першої інстанції про продовження строку тримання ОСОБА_7 під вартою є законним, обґрунтованим та належним чином мотивованим.
Враховуючи характер пред'явленого ОСОБА_7 обвинувачення, його особу, продовження військового стану, а також наявність ризиків, передбачених п.п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК, які не зменшилися, те, що кримінальне провадження перебуває лише на стадії підготовчого засідання та усі докази кримінального провадження не дослідженні, тому апеляційний суд вважає, що рішення суду першої інстанції про продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою є законним та доцільним у даному кримінальному провадженні для забезпечення належної процесуальної поведінки обвинуваченого та забезпечення належного судового розгляду в розумний строк.
Таким чином, на думку колегії суддів, суд першої інстанції, приймаючи рішення про продовження обвинуваченому строку тримання під вартою, повно та об'єктивно дослідив усі обставини, з якими закон пов'язує можливість продовження виняткового запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, врахував ступінь тяжкості інкримінованих обвинуваченому кримінальних правопорушень, наявність ризиків, передбачених ст. 177 КПК, дані про його особу, при цьому дослідив належним чином матеріали провадження в межах, необхідних для вирішення питання в порядку ст. 315 КПК, та навів в ухвалі мотиви, з яких прийняв відповідне рішення.
Доводи сторони захисту, що заявлені ризики не доведені стороною обвинувачення та наявні підстави для зміни ОСОБА_7 запобіжного заходу з тримання під вартою на більш м'який, є неспроможними з огляду на вищевикладене.
Непереконливими є твердження захисника, заявлені в судовому засіданні апеляційного суду про допущення судом порушення вимог процесуального закону, зазначивши іншу дату винесення ухвали, а не ту, коли вона була фактично постановлена під час судового засідання. Судом апеляційної інстанції встановлено, що підготовче судове засідання в суді першої інстанції було розпочате 15 жовтня 2025 року та суд вийшов до нарадчої кімнати до 16 жовтня 2025 року для прийняття рішення щодо клопотання прокурора. Наступного дня 16 жовтня 2025 року суд за результатами розгляду клопотання прокурора постановив ухвалу про його задоволення та продовження строку тримання під вартою.
Таким чином, зазначена в ухвалі дата її постановлення - 15 жовтня 2025 року, замість 16 жовтня 2025 року, свідчить лише про технічну описку, яка підлягає виправленню судом першої інстанції в порядку ст. 379 КПК та на суть рішення не впливає.
За результатами апеляційного провадження, в межах доводів апеляційної скарги захисника та в межах повноважень суду апеляційної інстанції на даній стадії кримінального провадження, апеляційний суд не встановив підстав для скасування ухвали суду першої інстанції, у зв'язку з чим апеляційна скарга захисника підлягає залишенню без задоволення, а ухвала суду без змін.
Керуючись статтями 183, 315, 405, 407, 419, 422-1 КПК, апеляційний суд
Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_6 залишити без задоволення.
Ухвалу Амур-Нижньодніпровського районного суду міста Дніпра від 15 жовтня 2025 року про продовження строку тримання під вартою стосовно ОСОБА_7 , обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених частиною 2 статті 255, частиною 4 статті 28, частиною 3 статті 305 частиною 4 статті 28, частиною 3 статті 311 Кримінального кодексу України залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Судді:
____________________ ____________________ ____________________
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4