Справа№ 953/6004/25
н/п 3/953/1919/25
"22" жовтня 2025 р. м. Харків
Київський районний суд м. Харкова у складі:
головуючого - судді Дяченка О.М.,
за участю секретаря судового засідання - Собченко В.С.,
захисника - адвоката Лихачової М.Б. (в режимі відеконференції),
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Київського районного суду м. Харкова, адміністративний матеріал, що надійшов від Управління патрульної поліції в Харківській області Департаменту патрульної поліції про притягнення до адміністративної відповідальності
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 , фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 ,
за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі - КУпАП),-
Згідно з протоколом про адміністративне правопорушення від 08.06.2025 (серія ЕПР1 № 355717), 08.06.2025 о 20:56:00 год за адресою: м. Харків, вул. Максима Рильського (Сидора Ковпака) 105, водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом LEXUS RX 450H н.з. НОМЕР_2 в стані алкогольного сп'яніння, огляд на стан алкогольного сп'яніння погодився пройти на місці зупинки транспортного засобу за допомогою газоаналізатору Drager Alcotest 6820 Прилад ARHK 0115 Принтер ARHH 0682, тест № 2534, результат 0,55 проміля. З результатом був згоден, чим порушив п. 2.9 а ПДР - керування тз особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння, що знижують їх увагу та швидкість реакції.
Дії ОСОБА_1 , особою, уповноваженою на складання протоколу, кваліфіковано як порушення п. 2.9 а) Правил дорожнього руху України (далі - ПДР України), за що передбачена відповідальність за ч. 1 ст. 130 КУпАП.
ОСОБА_1 в судове засідання не з'явився, про дату, час та місце судового засідання повідомлявся чином. В адміністративному матеріалі наявні докази про направлення судових повісток та доставку повідомлень у додаток «Viber». Суд враховує, що особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, була належним чином повідомленою, зокрема відповідно до положень ст. 268, 277-2 КУпАП України.
Суд виходить з того, що якщо учасник справи надав номер телефону при оформленні протоколу про адміністративне правопорушення, то можна припустити, що він не заперечує, щоб ці засоби комунікації використовувалися судом. Це, у свою чергу, покладає на особу обов'язок отримувати повідомлення і відповідати на них. Отже, суд, який комунікує з учасником справи за допомогою вказаних ним засобів зв'язку, діє правомірно й добросовісно.
Також суд враховує, що працівники поліції роз'яснили ОСОБА_1 його права та обов'язки, передбачені ст. 63 Конституції України, ст. 268 КУпАП і повідомили, що розгляд справи буде здійснювати Київський районний суд м. Харкова.
Також суд враховує, що учасник справи може отримати інформацію щодо справи на офіційному веб-сайті "Судова влада України" за веб-адресою: https://ki.hr.court.gov.ua/sud2018/ .
Згідно з положеннями ст. 268 КУпАП інкриміноване ОСОБА_1 адміністративне правопорушення за ст. 130 КУпАП не відноситься до правопорушень, по яким присутність особи у судовому засіданні є обов'язковою.
У рішенні Європейського суду з прав людини від 03.04.2008 у справі «Пономарьов проти України» наголошено, що сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.
Суд враховує, що особу, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 захищає адвокат Лихачова М.Б.
З урахуванням наведеного, на думку суду, учасник справи, який задіяний в її розгляді, зобов'язаний з розумним інтервалом часу цікавитись провадженням у його справі, добросовісно користуватись належними процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов'язки. Ці висновки дають підстави для розгляду справи у відсутність ОСОБА_1 за участі його захисника - адвоката Лихачової М.Б.
Позиція учасників справи
Представник ОСОБА_1 адвокат Лихачова М.Б. в судовому засіданні зазначила, провадження у справі підлягає закриттю, з підстав, які детально викладені в запереченні на протокол про адміністративне правопорушення серії ЕПРІ №355717 від 08.06.2025:
- відсутні докази, що ОСОБА_1 керував транспортним засобом, не вбачається жодного беззаперечного зв'язку між особою, що перебувала за кермом, та ОСОБА_1 ;
- у зв'язку із тим, що ОСОБА_1 не керував транспортним засобом, тобто не був водієм, обов'язку щодо проходження вказаного огляду в нього не було;
-працівники поліції не є уповноваженими особами, які мають право проводитися огляд військовослужбовця Збройних Сил України;
- в протоколі про адміністративне правопорушення серії ЕПРІ №355717 від 08.06.2025 не зазначено жодних додатків із конкретною ідентифікацією документів - зокрема, не вказано номера та дати акта огляду на стан алкогольного сп'яніння, направлення або інших документів, що унеможливлює перевірку їх змісту та автентичності. У тексті зазначено лише загальні формулювання: «акт», «направлення», “відео» тощо, без конкретизації;
- працівник поліції тільки частково роз'яснив ОСОБА_1 права, передбачені ст. 268 КУпАП.
- працівники поліції не зазначили що саме було підставою для зупинки;
- підстави для проведення огляду ОСОБА_1 не було, лише за наявністю ознак сп'яніння, тобто двох і більше;
- рапорт не є належним та допустимим доказом вини ОСОБА_1
- спеціальний технічний засіб “Drager» не відповідає вимогам, встановленим законодавством України, зокрема він не має сертифікат відповідності та свідоцтва про повірку робочого засобу вимірювальної техніки;
- суд не надав оцінки тому, що працівники поліції провели огляд транспортного засобу ОСОБА_1 (а саме: багажника) без наявності на те законних підстав;
- матеріали справи як доказ містять відеозаписи, які є неповними та переривчастими
Відповідно до ст. 129 Конституції України, розгляд і вирішення справ в судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведеності перед судом їх переконливості.
Дослідивши надані разом з протоколом про адміністративне правопорушення матеріали, суд встановив наступне.
Розглядаючи справи про адміністративні правопорушення, суд відповідно до положень ст. 1 КУпАП здійснює охорону прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушення, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції і законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов'язків, відповідальності перед суспільством.
Статтею 9 КУпАП передбачено, що адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Згідно ст. 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
Відповідно до ст. 252, 280 КУпАП при розгляді справи про адміністративне правопорушення суд має повно, всебічно та об'єктивно дослідити всі обставини справи в їх сукупності та з'ясувати, чи було скоєно адміністративне правопорушення, чи винна особа у його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Згідно ст. 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Частиною 5 ст. 14 Закону України "Про дорожній рух" передбачено, що учасники дорожнього руху зобов'язані знати і неухильно дотримувати вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху.
Відповідно до п. 1.3 ПДР учасники дорожнього руху зобов'язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими.
Особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством (пункт 1.9 ПДР).
Частиною 1 ст. 130 КУпАП встановлена адміністративна відповідальність за керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп'яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Порядок проходження огляду на стан сп'яніння врегульовано Інструкцією про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженою наказом Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства охорони здоров'я України № 1452/735 від 09.11.2015 (далі - Інструкція №1452/735), та Порядком направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України № 1103 від 17.12.2008.
Згідно з п. 2-4 розділу 1 Інструкції № 1452/735, огляду на стан сп'яніння підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського уповноваженого підрозділу Національної поліції України (далі - поліцейський) є підстави вважати, що вони перебувають у стані сп'яніння згідно з ознаками такого стану. Ознаками алкогольного сп'яніння є: запах алкоголю з порожнини рота; порушення координації рухів; порушення мови; виражене тремтіння пальців рук; різка зміна забарвлення шкірного покриву обличчя; поведінка, що не відповідає обстановці. Ознаками наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, є: наявність однієї чи декількох ознак стану алкогольного сп'яніння (крім запаху алкоголю з порожнини рота); звужені чи дуже розширені зіниці, які не реагують на світло; сповільненість або навпаки підвищена жвавість чи рухливість ходи, мови; почервоніння обличчя або неприродна блідість.
Відповідно до пунктів 6-8 Інструкції № 1452/735 огляд на стан сп'яніння проводиться: поліцейським на місці зупинки транспортного засобу з використанням спеціальних технічних засобів, дозволених до застосування МОЗ та Держспоживстандартом (далі - спеціальні технічні засоби); лікарем закладу охорони здоров'я (у сільській місцевості за відсутності лікаря - фельдшером фельдшерсько-акушерського пункту, який пройшов спеціальну підготовку). У разі відмови водія транспортного засобу від проходження огляду на стан сп'яніння на місці зупинки транспортного засобу або його незгоди з результатами огляду, проведеного поліцейським, такий огляд проводиться в найближчому закладі охорони здоров'я, якому надано право на його проведення відповідно до статті 266 Кодексу України про адміністративні правопорушення. Метою лабораторного дослідження є виявлення або уточнення наявних речовин, що здатні спричинювати стан сп'яніння.
Відповідно до п. 2.5 ПДР України, водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Отже, поліцейський вправі пред'явити до водія транспортного засобу вимогу пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, за наявності підстав вважати, що водій перебуває в стані сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, згідно з ознаками такого стану, передбаченими Інструкцією.
Згідно п. 2.9 а) Правил дорожнього руху України водієві забороняється керувати транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Відповідальність за ч. 1 ст. 130 КУпАП настає у разі порушення водієм пункту 2.9 а)
ПДР України.
Суд враховує, що факт керування ОСОБА_1 транспортним засобом LEXUS RX 450H н.з. НОМЕР_2 , перебування останнім в стані алкогольного сп'яніння підтверджується протоколом про адміністративне правопорушення від 08.06.2025 (серія ЕПР1 № 355717), відеозаписом з бодікамер 473205, 473199 та відеореєстратора 70 mаі.
При цьому слід зазначити, що вказані відеозаписи надають можливість повно та об'єктивно дослідити обставини вчиненого правопорушення, детально відновити послідовність подій та конкретизувати поведінку осіб, які приймали участь у складанні протоколу про адміністративне правопорушення, отриманий у встановленому законом порядку і здійснений працівником поліції за допомогою наявних в нього технічних засобів, тому є належним та допустимим доказом вчинення адміністративного правопорушення.
Перевіркою матеріалів також не встановлено порушень Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України 07.11.2015 № 1395 та Порядку направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженого постановою КМУ від 17.12.2008 № 1103.
В судовому засіданні досліджено відеозаписи з бодікамер, та встановлено:
- ОСОБА_1 погодився з результатами тесту газоаналізатора Drager Alcotest 6820 прилад ARHK 0115 Принтер ARHH 0682, тест № 2534, результат 0,55 проміля, який проведено на місці зупинки транспортного засобу;
- ОСОБА_1 під час проходження тесту газоаналізатором Drager Alcotest 6820 жодного разу не заперечив, що він не водій;
- відеозаписи з бодікамер свідчать однозначно та категорично, що ОСОБА_1 є водієм транспортного засобу LEXUS RX 450H н.з. НОМЕР_2 , адже інші сторонні особи на місці зупинки транспортного засобу - ВІДСУТНІ,
а тому суд відхиляє аргументи представника ОСОБА_1 адвоката Лихачової М.Б., що (І) відсутні докази, що ОСОБА_1 керував транспортним засобом, (ІІ) не вбачається жодного беззаперечного зв'язку між особою, що перебувала за кермом, та ОСОБА_1 , (ІІІ) ОСОБА_1 не керував транспортним засобом, тобто не був водієм, обов'язку щодо проходження вказаного огляду в нього не було;
Суд відхиляє доводи представника ОСОБА_1 адвоката Лихачової М.Б., що працівники поліції не є уповноваженими особами, які мають право проводитися огляд військовослужбовця Збройних Сил України, з огляду на наступне.
Відповідно до ч. 1 ст. 15 КУпАП, військовослужбовці несуть відповідальність за адміністративні правопорушення за дисциплінарними статутами. За порушення правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, несуть адміністративну відповідальність на загальних підставах
За змістом ст. 266-1 КпАП України огляд на стан сп'яніння проводиться посадовою особою, уповноваженою на те начальником органу управління Військової служби правопорядку у Збройних Силах України або командиром, лише щодо військовослужбовців Збройних Сил України, щодо яких є підстави вважати, що вони у стані сп'яніння виконують обов'язки військової служби або перебувають на території військових частин.
Також, відповідно до ст. 266-1 КпАП України огляд на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння військовослужбовців Збройних Сил України, щодо яких є підстави вважати, що вони у стані сп'яніння перебувають на вулицях, у закритих спортивних спорудах, у скверах, парках, у всіх видах громадського транспорту (включаючи транспорт міжнародного сполучення) та в заборонених законом інших місцях, проводиться посадовою особою, уповноваженою на те начальником органу управління Військової служби правопорядку у Збройних Силах України, з використанням спеціальних технічних засобів та тестів.
Аналіз положень ст. 266-1 КУпАП свідчить про те, що даною нормою права не визначається порядок огляду військовослужбовців Збройних Сил України на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, які керують транспортним засобом.
Тобто, аналіз положень ст. ст. 266-1 КУпАП свідчить про те, що даною нормою не визначається порядок огляду військовослужбовців Збройних Сил України на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, які керують транспортним засобом. Тобто, положення ст. 266-1 КУпАП не стосуються спеціального суб'єкту - водія транспортного засобу, а лише військовослужбовців за вчинення військових адміністративних правопорушень.
Відповідно, порядок огляду військовослужбовців Збройних Сил України, які керують транспортними засобами на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції здійснюється в загальному порядку, встановленомуст.266 КУпАП, який проводить працівники Національної поліції.
Згідно з ч. 1 ст. 3 Закону України «Про Військову службу правопорядку у Збройних Силах України» одним із завдань Служби правопорядку є забезпечення безпеки дорожнього руху військових транспортних засобів, контроль за рухом транспортних засобів і перевезенням вантажів Збройних Сил України
Вимогами п. 2 ч.2ст. 16 Закону України «Про дорожній рух» встановлено, що водії військових транспортних засобів зобов'язані виконувати передбачені законом вимоги поліцейського або посадових осіб військової інспекції безпеки дорожнього руху Військової служби правопорядку у Збройних Силах України, що даються в межах їх компетенції, передбаченої чинним законодавством, Правилами дорожнього руху та іншими нормативними актами.
Крім того належить зауважити, що спеціально створеного суб'єкта владних повноважень військової поліції на цей час не створено, їх повноваження за колом осіб спеціальним законом не визначено.
В розумінні логічного застосування правових норм, щодо яких законодавець на момент вчинення правопорушення ще не вніс відповідних змін, які відповідали б суспільним інтересам та певним обставинам (подолання часової прогалини у законодавстві) суд вважає належним не обмежуватись категорією «водій військового транспортного засобу» та застосовувати під час розгляду цієї справи цю категорію в значенні «водій військового транспортного засобу, який виконує бойове завдання або службовий обов'язок».
В такому разі водій має підтвердити зазначене відповідними документами. Навіть і тоді, зазначене не обумовлює не виконанням водієм військового транспортного засобу вимог, передбачених ч. 2 ст. 16 Закону України «Про дорожній рух» щодо виконання законних вимог поліцейського.
Як вбачається з матеріалів провадження та відеозапису події 08.06.2025 о 20:56:00 год за адресою: м. Харків, вул. Максима Рильського (Сидора Ковпака) 105, водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом LEXUS RX 450H н.з. НОМЕР_2 в стані алкогольного сп'яніння, огляд на стан алкогольного сп'яніння погодився пройти на місці зупинки транспортного засобу за допомогою газоаналізатору Drager Alcotest 6820 Прилад ARHK 0115 Принтер ARHH 0682, тест № 2534, результат 0,55 проміля. З результатом водій ОСОБА_1 був згоден.
Під час розгляду справи представник ОСОБА_1 адвокат Лихачова М.Б., зазначала, що ОСОБА_1 є військовослужбовцем. Проте суд це враховує, і зазначає, що за таких обставин посилання адвоката Лихачової М.Б. на те, що оскільки ОСОБА_1 є військовослужбовцем, то огляд на стан сп'яніння мав бути проведений виключно посадовою особою, уповноваженою на те начальником органу управління Військової служби правопорядку у Збройних Силах України або командиром (начальником) військової частини (установи, організації, підприємства, закладу, підрозділу), іншого утвореного відповідно до законів України військового формування, а також правоохоронного органу спеціального призначення, є суб'єктивним та необґрунтованим.
Поряд із цим, у п. 1 ч. 1 ст. 255 КпАП України зазначено, що у справах про адміністративні правопорушення, що розглядаються органами, зазначеними в статтях 218 - 221 цього Кодексу, протоколи про правопорушення мають право складати уповноважені на те посадові особи органів Національної поліції (ст.130 КпАП України), у зв'язку з чим працівниками поліції правомірно складено протокол про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 .
Порядок, передбачений ч. 2 ст. 266 КУпАП визначає процедуру огляду водіїв, в той же час положення ст. 266-1 КпАП України передбачають порядок огляду військовослужбовців. При цьому статус водія є спеціальною нормою для військовослужбовців і тому при проведенні огляду військовослужбовця водія таку процедуру проводить поліція, у випадку проведення огляду військовослужбовця пішохода такий огляд проводить військова служба правопорядку. Таким чином, під час процедури огляду на стан сп'яніння водія представники військової служби правопорядку не повинні залучатись, у зв'язку з чим, доводи сторони захисту з цього приводу є безпідставними.
Таким чином, працівниками поліції було дотримано вимоги ст. 266 КУпАП, Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженою наказом МВС України та МОЗ України № 1452/735 від 09.11.2015, Закону України «Про національну поліцію».
Аналогічна позиція висловлена в постанові Харківського апеляційного суду від 14.04.2025 справа № 953/838/25 провадження №33/818/640/25.
Щодо твердення, що в протоколі про адміністративне правопорушення серії ЕПРІ №355717 від 08.06.2025 не зазначено жодних додатків із конкретною ідентифікацією документів - зокрема, не вказано номера та дати акта огляду на стан алкогольного сп'яніння, направлення або інших документів, що унеможливлює перевірку їх змісту та автентичності; у тексті зазначено лише загальні формулювання: «акт», «направлення», “відео» тощо, без конкретизації, суд зазначає таке.
Сторона захисту не спростувала, що документ, який долучений до матеріалів справи є не автентичності або їх зміст унеможливлює його перевірку; крім цього відеофіксація підтвреджує складання цих документів, а тому це твердження суд визнає необгрунтованим.
Щодо роз'яснення прав і обов'язків ОСОБА_1 , суд зазначає, що відеозаписи з бодікамер, так і протокол про адміністративне правопорушення від 08.06.2025 (серія ЕПР1 № 355717), свідчить, що ОСОБА_1 поінформований про права передбаченні ст. 63 Конституції України та ст. 268 КУпАП, а отже це твердження спростовано.
Щодо обґрунтованості зупинки транспортного засобу
24.02.2022 Президент України ухвалив Указ № 64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні", який затверджений Законом України від 24.02.2022 № 2102-IX, згідно з яким воєнний стан запроваджується з 5:30 24.02.2022 строком на 30 діб. Надалі воєнний стан неодноразово продовжувався і триває до цього часу.
Воєнний стан - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню, військовим адміністраціям та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози, відсічі збройної агресії та забезпечення національної безпеки, усунення загрози небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень (ст. 1 Закону України "Про правовий режим воєнного стану").
Відповідно до п. ч. 1 ст. 8 Закону України "Про правовий режим воєнного стану" в Україні або в окремих її місцевостях, де введено воєнний стан, військове командування разом із військовими адміністраціями (у разі їх утворення) можуть самостійно або із залученням органів виконавчої влади, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування запроваджувати та здійснювати в межах тимчасових обмежень конституційних прав і свобод людини і громадянина, а також прав і законних інтересів юридичних осіб, передбачених указом Президента України про введення воєнного стану, такі заходи правового режиму воєнного стану, зокрема, перевіряти у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України, документи у осіб, а в разі потреби проводити огляд речей, транспортних засобів, багажу та вантажів, службових приміщень і житла громадян, за винятком обмежень, встановлених Конституцією України.
Суд враховує, що місто Харків знаходиться у безпосередній близькості до зони бойових дій, а тому запровадження певних заходів під час дії правового режиму воєнного стану є законним та таким, що переслідує легітимну мету (національна безпека). А тому доводи адвоката Лихачової М.Б. щодо безпідставної зупинки транспортного засобу визнаються необґрунтованими, оскільки запровадження певних обмежувальних заходів, таких як зупинення автомобіля у безпосередній близькості до зони бойових дій є законним і таким, що переслідує легітимну мету.
Щодо підстав для проведення огляду ОСОБА_1 , суд зазначає таке.
Пунтом 2 Розділу І Інструкції № 1452/7352, передбачено, що огляду на стан сп'яніння підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського уповноваженого підрозділу Національної поліції України (далі - поліцейський) є підстави вважати, що вони перебувають у стані сп'яніння згідно з ознаками такого стану.
Ознаками алкогольного сп'яніння є: запах алкоголю з порожнини рота; порушення координації рухів; порушення мови; виражене тремтіння пальців рук; різка зміна забарвлення шкірного покриву обличчя; поведінка, що не відповідає обстановці.
Ознаками наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, є: наявність однієї чи декількох ознак стану алкогольного сп'яніння (крім запаху алкоголю з порожнини рота); звужені чи дуже розширені зіниці, які не реагують на світло; сповільненість або навпаки підвищена жвавість чи рухливість ходи, мови; почервоніння обличчя або неприродна блідість.
Відповідно до п. 2.5 ПДР України, водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Оскільки, поліцейський вправі пред'явити до водія транспортного засобу вимогу пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, за наявності підстав вважати, що водій перебуває в стані сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, згідно з ознаками такого стану, відповідно до п. 2.5 ПДР України, то формальне не перерахування цих ознак не впливає на порядок медичного огляду особи з метою встановлення стану сп'яніння.
Суд погоджується з представником ОСОБА_1 адвокатома Лихачовою М.Б. що - рапорт не є доказом вини, оскільки він лише фіксує дії працівників поліції при складанні адміністративного матеріалу та інформування про проведенну роботу.
Щодо використання газоаналізатору Drager Alcotest працівниками поліції, суд зазначає натупне. Сторона захисту посилається на загальні принципи використання газоаналізатору Drager Alcotest, водночас які порушення присутні при його використанні/тестувані ОСОБА_1 не заначає. Крім цього, адвокат Лихачова М.Б. не заявляла клопотань щодо витребування будь-якої інформації відносно цього газоаналізатор; також не було заяв, що газоаналізатор Drager Alcotest який був використаний при тестуванні ОСОБА_1 має похибку. А тому, відомості щодо тестування на алкоголь ОСОБА_1 газоаналізатором Drager Alcotest 6820 Прилад ARHK 0115 Принтер ARHH 0682, тест № 2534, результат 0,55 ‰, не спростовують, що Єрмак Євген Олександровичін С.М. не перебував в стані алкогольного сп'яніння, а тому суд визнає результати тестування, як належним та допустими доказом
Суд не надає оцінку твердженню представника ОСОБА_1 адвоката Лихачової М.Б. щодо огляд транспортного засобу ОСОБА_1 працівники поліції, а саме: багажника, оскільки предметом розгляду цієї справи є адміністративне правопорушення за ч. 1 ст .130 КУпАП відносно ОСОБА_1 .
Щодо твердження, що в матеріалах справи відсутня безперервна відеофіксація, суд зазначає, що ст. 251 КУпАП передбачає, що доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, безпеки на автомобільному транспорті та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
А тому покликання адвоката Лихачової М.Б.,. щодо відсутності безперервної відеофіксації, суд не визнає і до уваги не бере, оскільки відповідно ч. 1 ст. 251 КУпАП, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку суддя встановлює наявність чи відсутність правопорушення, винність особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи, що дотримано в повному обсязі працівниками поліції.
Винуватість ОСОБА_1 також підтверджується наступними доказами:
- відомостями, що містяться в протоколі про адміністративне правопорушення від 08.06.2025 (серія ЕПР1 № 355717);
- даними відеозапису з бодікамер 473205, 473199, відеореєстратора сяомі 70mai від 08.06.2025, які містяться на CD-диску, зокрема на відеозаписі зафіксовано процес проходження ОСОБА_1 огляду на стан алкогольного сп'яніння на місці зупинки транспортного засобу, результат позитивний 0,55 ‰; процес оформлення протоколу про адміністративне правопорушення;
- відомостями щодо тестуванням на алкоголь ОСОБА_1 газоаналізатором Drager Alcotest 6820 Прилад ARHK 0115 Принтер ARHH 0682, тест № 2534, результат 0,55 ‰;
- актом огляду на стан алкогольного сп'яніння з використанням спеціальних технічних засобів;
- направленням на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Також, суд зазначає, що у постанові Верховного Суду від 22.05.2020 у справі №825/2328/16 адміністративне провадження №К/9901/23055/18 сформульовано наступний висновок:
«…Верховний Суд зазначає, що порушення процедури прийняття рішення суб'єктом владних повноважень саме по собі може бути підставою для визнання його протиправним та скасування у разі, коли таке порушення безпосередньо могло вплинути на зміст прийнятого рішення.
Певні дефекти адміністративного акта можуть не пов'язуватись з його змістом, а стосуватися процедури його ухвалення. У такому разі можливі дві ситуації: внаслідок процедурного порушення такий акт суперечитиме закону (тоді акт є нікчемним), або допущене порушення не вплинуло на зміст акта (тоді наслідків для його дійсності не повинно наставати взагалі).
Отже, саме по собі порушення процедури прийняття акта не повинно породжувати правових наслідків для його дійсності, крім випадків, прямо передбачених законом.
Виходячи із міркувань розумності та доцільності, деякі вимоги до процедури прийняття акта необхідно розуміти не як вимоги до самого акта, а як вимоги до суб'єктів владних повноважень, уповноважених на їх прийняття.
Так, дефектні процедури прийняття адміністративного акта, як правило, тягнуть настання дефектних наслідків (ultra vires action - invalid act). Разом із тим, не кожен дефект акта робить його неправомірним.
Стосовно ж процедурних порушень, то в залежності від їх характеру такі можуть мати наслідком нікчемність або оспорюваність акта, а в певних випадках, коли йдеться про порушення суто формальні, взагалі не впливають на його дійсність.
Суд наголошує, що, у відповідності до практики Європейського Суду з прав людини, скасування акта адміністративного органу з одних лише формальних мотивів не буде забезпечувати дотримання балансу принципу правової стабільності та справедливості.
Таким чином, ключовим питанням при наданні оцінки процедурним порушенням, допущеним під час прийняття суб'єктом владних повноважень рішення, є співвідношення двох базових принципів права: «протиправні дії не тягнуть за собою правомірних наслідків» і, на противагу йому, принцип «формальне порушення процедури не може мати наслідком скасування правильного по суті рішення».
Межею, що розділяє істотне (фундаментальне) порушення від неістотного, є встановлення такої обставини: чи могло бути іншим рішення суб'єкта владних повноважень за умови дотримання ним передбаченої законом процедури його прийняття.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 23.04.2020 у справа №813/1790/18».
З огляду на зазначене, суд погоджується з позицією суду та зазначає, що формальні недоліки/порушення в діях посадових осіб не свідчать, що відсутня подія та склад правопорушення в діях ОСОБА_1 в розумінні ст. 247 КУпАП.
При цьому суд враховує практику Європейського суду з прав людини, зокрема рішення у справі "О' Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства" від 29.06.2007 року (O'Halloran and Francis v. the United Kingdom), заяви № 15809/02 і № 25624/02), згідно з яким будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов'язки у правовому полі.
Крім цього, суд керується висновком Європейського суду з прав людини, зробленим ним у справі «Серявін та інші проти України» від 10.02.2010, де в п. 58 Суд вказав, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, однак його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент.
Протокол про адміністративне правопорушення від 08.06.2025 (серія ЕПР1 № 355717) відносно ОСОБА_1 складений в установленому законом порядку, відповідає вимогам ст. 256 КУпАП.
Також суд встановив, що протокол про адміністративні правопорушення та інші процесуальні документи складені уповноваженою державою особою. Проте ОСОБА_1 та його захисник не скористались процесуальною можливістю та не звертались із скаргами на дії працівників поліції до їх безпосереднього керівництва з метою ініціювання службової перевірки або притягнення до дисциплінарної відповідальності посадових осіб, якими були складені відповідні процесуальні документи у цій справі (ст. 267 КУпАП). Також стороною захисту не надано відомостей про те, що останній звертався до суду в порядку, передбаченому ст. 5, 20, 286 КАС України щодо оскарження дій або бездіяльності відповідних посадових осіб - працівників поліції. Цих відомостей не надано суду і під час всього розгляду справи.
Отже, враховуючи, що сторона захисту не скористалась своїм правом та не надала до суду доказів на підтвердження їх версії щодо незаконності дій працівників поліції під час складання матеріалу про адміністративне правопорушення за ч. 1 ст. 130, суд дійшов висновку, що відомості, які містяться в матеріалах справи відповідають дійсності, а тому можуть слугувати доказами у справі.
Отже, ці відомості, які є наявними у матеріалах цієї справи у своїй сукупності дають підстави сторонньому спостерігачу стверджувати, що ОСОБА_1 , керував транспортним засобом в стані алкогольного сп'яніння, чим порушив вимоги п. 2.9 (а) Правил дорожнього руху.
Даючи оцінку вказаним доказам як окремо, так і в їх сукупності, з урахуванням вимог ст. 252 КУпАП, суд вважає, що в діях водія ОСОБА_1 наявне порушення ПДР України, яке зафіксовано в протоколі про адміністративне правопорушення, а саме - п. 2.9 а) ПДР України та наявний склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП. Суд вважає, що заперечення адвоката ОСОБА_2 зводяться до несуттєвих недоліків роботи працівників поліції під час складання протоколу про адміністративне правопорушення та власної незгоди зі змістом протоколу без належного правового обґрунтування і не спростовують факту вчинення правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, а тому не можуть бути визнані достатніми для закриття провадження у справі.
На підставі викладеного, суд дійшов висновку щодо наявності в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, що підтверджується зібраними доказами, які, на переконання суду, є належними та допустимими, повністю узгоджуються між собою та відповідають дійсним фактичним обставинам справи встановленим у судовому засіданні.
Відповідно до ч. 1 ст. 130 КУпАП керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп'яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції тягне накладення на водіїв штрафу у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік.
Отже, санкція даної правової норми є безальтернативною і не передбачає дискреційних повноважень судді щодо обрання виду, розміру і строку адміністративного стягнення, яке підлягає застосуванню щодо винної особи. Відтак обставини, зазначені у ч. 1 ст. 33 КУпАП, зокрема характер вчиненого правопорушення, дані про особу порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, на вид і міру стягнення за цією частиною статті не впливають.
Як видно з матеріалів справи, ОСОБА_1 має посвідчення водія (а.с. 2).
Враховуючи обставини справи, суд вважає накласти на ОСОБА_1 адміністративне стягнення у вигляді штрафу та позбавлення права керування транспортними засобами.
Відповідно до вимог ст. 40-1 КУпАП у провадженні по справі про адміністративні правопорушення у разі винесення судом (суддею) постанови про накладення адміністративного стягнення особою, на яку накладено таке стягнення, сплачується судовий збір.
Відповідно до п. 12 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються військовослужбовці, військовозобов'язані та резервісти, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, - у справах, пов'язаних з виконанням військового обов'язку, а також під час виконання службових обов'язків.
Враховуючи, що ОСОБА_1 надав копію військового квитка, з якого вбачається, що останній перебуває на військовій службі, суд приходить до висновку, що відсутні підстави для стягнення з ОСОБА_1 судового збору.
Керуючись ст. ст. 40-1, 130, 280,283, 294 КУпАП України, суд, -
ОСОБА_1 визнати винуватим у вчинені адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, та накласти адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17000,00 (сімнадцять тисяч, 00) гривень (отримувач: ГУК Харківськ обл/Харківобл/21081300, код отримувача (ЄДРПОУ): 37874947, банк отримувача: Казначейство України (ЕАП), розрахунковий рахунок: UA168999980313020149000020001, кодкласифікації доходів бюджету: 21081300, призначення платежу: оплата штрафу за постановою суду по протоколу про адміністративне правопорушення від 08.06.2025 (серія ЕПР1 № 355717) з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік.
Відповідно до частини 1 статті 307 Кодексу України про адміністративні правопорушення штраф має бути сплачений порушником не пізніш як через п'ятнадцять днів з дня вручення йому постанови про накладення штрафу, а в разі оскарження такої постанови - не пізніш як через п'ятнадцять днів з дня повідомлення про залишення скарги без задоволення.
Роз'яснити, що у разі несплати штрафу у строк, установлений частиною першою статті 307 цього Кодексу, постанова про накладення штрафу надсилається для примусового виконання до органу державної виконавчої служби за місцем його проживання, роботи або за місцезнаходженням майна в порядку, встановленому законом. У порядку примусового виконання постанови про стягнення штрафу за вчинення адміністративного правопорушення стягується: подвійний розмір штрафу, зазначеного у постанові про стягнення штрафу; витрати на облік зазначених правопорушень.
Строк пред'явлення постанови до виконання 3 (три) місяці.
Постанова протягом десяти днів з дня її винесення може бути оскаржена до Харківського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги, через Київський районний суд м. Харкова.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.
Суддя О.М. Дяченко