Справа № 638/11992/24
Провадження № 2/638/1166/25
22 жовтня 2025 року Шевченківський районний суд міста Харкова у складі:
головуючого судді - Цвіри Д.М.,
за участю секретаря - Дрозденко У.С.,
представника позивача - Миронової С.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в загальному провадженні в залі судових засідань Шевченківського районного суду м. Харкова цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Ізюмської міської військової адміністрації Ізюмського району Харківської області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: Приватний нотаріус Ізюмського районного нотаріального округу Київської області Мацокіна Наталія Олексіївна, про визначення додаткового строку для прийняття спадщини, -
встановив:
В провадженні Шевченківського районного суду м. Харкова перебуває цивільна справа за позовною заявою ОСОБА_1 до Ізюмської міської військової адміністрації Ізюмського району Харківської області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: Приватний нотаріус Ізюмського районного нотаріального округу Київської області Мацокіна Наталія Олексіївна, про визначення додаткового строку для прийняття спадщини.
В обґрунтування заявленого позову позивач зазначає, що ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є донькою ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_3 , що підтверджується свідоцтвом про народження, серія НОМЕР_1 , виданого відділом ЗАЦС Калінінського виконкому, м.Горлівки Донецької області від 22 березня 1986р., свідоцтвом про шлюб серія НОМЕР_2 , виданим Відділом реєстрації актів цивільного стану по місту Ізюму Ізюмського міськрайонного управління юстиції Харківської області від 10.11.2007р. та свідоцтвом про смерть, реєстраційний № НОМЕР_3 , видане Відділ РАЦС м.Аален-Ебнат від 13.03. 2024р.
Згідно свідоцтва про народження НОМЕР_1 від 22 березня 1986 року, виданого Відділом ЗАЦС Калінінського виконкому м. Горлівки Донецької області ОСОБА_4 народилася ІНФОРМАЦІЯ_4 , про що в Книзі реєстрації актів про народження 22 березня 1986 року зроблено запис № 412. Батьками записані : Батько - ОСОБА_3 та мати - ОСОБА_5 .
ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_3 помер в м.Аален в Німеччині, що підтверджується м.Аален-Ебнат від 13.03. 2024р.
В зв'язку з воєнною агресією РФ проти України позивачка з 01 грудня 2022 р. по теперішній час проживає з дітьми в Об?єднаному королівстві, що підтверджується дозвілом на проживання НОМЕР_4 , виданий Об?єднаним королівством 01.12.2022р., дійсний до 31.12.2024, батько помер ІНФОРМАЦІЯ_3 , але вдалося отримати свідоцтво про його смерть лише в березні 2024р., яке видавалось Відділом РАЦС м.Аален-Ебнат.
Позивачка на даний час не мешкає на території України з поважних причин та отримавши свідоцтво про смерть батька лише в березні 2024р., тому не змогла своєчасно звернутись до нотаріуса з заявою про прийняття спадщини після батька.
Після смерті ОСОБА_3 , який був зареєстрований за адресою : АДРЕСА_1 , тимчасово мешкав та помер в Федеративній Республіці Німеччина відкрилась спадщина на належне йому майно.
Позивачка є спадкоємцем за законом на майно батька, яке складається з житлового будинку та господарськими будівлями та земельних ділянок, що розташовані за адресою : АДРЕСА_1 .
Спадкове майно знаходиться в місті Ізюм, яке входить до складу Ізюмської міської територіальної громади.
17 травня 2024р. позивачка звернулась про Приватного нотаріуса Ізюмського районного нотаріального округу Харківської області Мацокіній Н.О. з заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину за законом на житловий будинок та земельну ділянку, які розташовані за адресою АДРЕСА_1 після смерті батька ОСОБА_3 померлого ІНФОРМАЦІЯ_3 , який був зареєстрований за адресою : АДРЕСА_1 , тимчасово мешкав та помер в Федеративній Республіці Німеччина.
Постановою приватного нотаріуса Ізюмського районного нотаріального округу Харківської області Мацокіній Н.О за № 150/02-31 від 17 травня 2024р ОСОБА_1 відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на майно, яке залишилося після смерті батька ОСОБА_3 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_3 з підстав ненадання документу, який підтверджує факт прийняття спадщини до 6 місяців та ненадання документів, які підтверджують факт прийняття спадщини.
Ухвалою суду від 04 липня 2024 року прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі. Розгляд справи вирішено проводити за правилами загального позовного провадження. Витребувано у приватного нотаріуса Ізюмського районного нотаріального округу Київської області Мацокіної Наталії Олексіївни: - копію спадкової справи № 72450332 від 17.05.2024, номер у нотаріуса 30/2024;
- відомості із спадкової справи про те, чи звертався хтось із заявою про прийняття чи відмову від спадщини, чи видавались свідоцтва про право на спадщину після смерті ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_5 , та чи залишав він заповіт або спадковий договір на випадок своєї смерті.
16 липня 2024 року приватним нотаріусом Ізюмського районного нотаріального округу Київської області Мацокіною Н.О. на виконання ухвали суду надано копію спадкової справи №30/2024 після смерті гр. ОСОБА_3 .
Ухвалою суду від 09 квітня 2025 року підготовче провадження закрито, справу призначено до судового розгляду.
У судовому засідання представник позивача позовні вимоги підтримала та просила задовольнити.
Представник відповідача у судове засідання не з'явився, про причини неявки не повідомив, про дату та час розгляду справи повідомлявся своєчасно та належним чином.
Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору у судове засідання не з'явилась, у матеріалах справи міститься клопотання про розгляд справи без її участі.
Дослідивши матеріали справи, вислухавши думку представника позивача, суд дійшов висновку про необхідність задоволення позову у зв'язку із наступним.
З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_6 (дошлюбне прізвище- ОСОБА_7 ) є донькою ОСОБА_3 та ОСОБА_5 , що підтверджується копією Свідоцтва про народження НОМЕР_1 .
10 листопада 2007 року позивача уклала шлюб з ОСОБА_8 та змінила прізвище на « ОСОБА_6 », що підтверджується копією Свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_5 .
Як вбачається з позовної заяви та доданих до неї документів, позивач з грудня 2022 року проживає за межами України, що підтверджується дозволом на проживання RW 9094946, виданим Об'єднаним королівством.
ІНФОРМАЦІЯ_6 ОСОБА_3 помер у місті Аален-Ебнат, що підтверджується копією Свідоцтва про смерть, реєстраційний номер НОМЕР_3 .
Згідно постанови про відмову у вчиненні нотаріальної дії від 17 травня 2024 року № 150/02-31, ОСОБА_1 відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на житловий будинок та земельну ділянку, які розташовані за адресою: АДРЕСА_1 , які належали її батькові, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_5 .
Підставою для відмови є те, що ОСОБА_1 у встановлений законом строк заяву про прийняття спадщини не подавала.
Відповідно до ст. 55 Конституції України та ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону (ст. 5 ЦПК України). Способи захисту щодо даних спірних правовідносин визначені Цивільним Кодексом України.
Згідно з ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Відповідно до положень ст.ст.12,81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування (ч.ч. 3, 4 ст. 77 ЦПК України). Крім того, обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ч. 2 ст. 78 ЦПК України).
Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов'язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до ч.2 ст. 82 ЦПК України, позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом з поданням позовної заяви.
Відповідно до ч. 1 ст. 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).Спадкування здійснюється за заповітом або за законом (ст. 1217 ЦК України).До складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті (ст. 1218 ЦК України).Спадкоємцями за заповітом і за законом можуть бути фізичні особи, які є живими на час відкриття спадщини, а також особи, які були зачаті за життя спадкодавця і народжені живими після відкриття спадщини (ст. 1222 ЦК України).
Відповідно до положень ч.ч.1,2 ст.1220 ЦК України спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою. Часом відкриття спадщини є день смерті особи або день, з якого вона оголошується померлою (частина третя статті 46цього Кодексу).
Статтею 1223 ЦК України визначено, що право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, не прийняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 цього Кодексу. Право на спадкування виникає у день відкриття спадщини.
Як визначено ч. 1 та ч. 3 ст. 1268 ЦК України, спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. Спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї. Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 1269 ЦК України спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу або в сільських населених пунктах - уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування заяву про прийняття спадщини. Заява про прийняття спадщини подається спадкоємцем особисто. Для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини (1270 ЦК України).
За положеннями статті 1272 ЦК України, якщо спадкоємець протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, не подав заяву про прийняття спадщини, він вважається таким, що не прийняв її. За письмовою згодою спадкоємців, які прийняли спадщину, спадкоємець, який пропустив строк для прийняття спадщини, може подати заяву про прийняття спадщини нотаріусу або в сільських населених пунктах - уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування за місцем відкриття спадщини. За позовом спадкоємця, який пропустив строк для прийняття спадщини з поважної причини, суд може визначити йому додатковий строк, достатній для подання ним заяви про прийняття спадщини.
За змістом цієї статті поважними причинами пропуску строку для прийняття спадщини є причини, пов'язані з об'єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій.
Відповідно до п. 24 постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 30.05.2008 року «Про судову практику у справах про спадкування», особа, яка не прийняла спадщину в установлений законом строк, може звернутися до суду з позовною заявою про визначення додаткового строку для прийняття спадщини відповідно до частини третьої статті 1272 ЦК України. Зазначене положення застосовується до спадкоємців, в яких право на спадкування виникло з набранням чинності зазначеним Кодексом. Визначаючи спадкоємцеві додатковий строк для подання заяви про прийняття спадщини, суд не повинен вирішувати питання про визнання за ним права на спадщину. Спадкоємець після визначення йому додаткового строку для прийняття спадщини має право прийняти спадщину в порядку, установленому статтею 1269 ЦК України, звернувшись в нотаріальну контору, після чого вважається таким, що прийняв спадщину. Вирішуючи питання про визначення особі додаткового строку, суд досліджує поважність причини пропуску строку для прийняття спадщини. При цьому необхідно виходити з того, що поважними є причини, пов'язані з об'єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій.
Аналогічний правовий висновок зроблений у постановах Верховного Суду України від 26 вересня 2012 року у справі № 6-85цс12, від 04 листопада 2015 року у справі № 6-1486цс15 та у постановах Верховного Суду від 19 грудня 2018 року у справі № 372/2383/16-ц (провадження № 61-20920св18), від 20 лютого 2020 року у справі № 419/3788/17 (провадження № 61-2969св19) та від 17.03.2020 року у справі № 683/2587/18 (провадження № 61-11406св19).
Згідно правової позиції викладеної у постанові Верховного Суду від 26.06.2019 року у справі № 565/1145/17, яка в силу ст.263 ЦПК України враховується судом при виборі і застосуванні норм права до спірних правовідносин, поважними причинами пропуску строку визнаються, зокрема: 1) тривала хвороба спадкоємців; 2) велика відстань між місцем постійного проживання спадкоємців і місцем знаходження спадкового майна; 3) складні умови праці, які, зокрема, пов'язані з тривалими відрядженнями, в тому числі закордонними; 4) перебування спадкоємців на строковій службі у складі Збройних Сил України; 5) необізнаність спадкоємців про наявність заповіту тощо.
Проаналізувавши встановлені обставини по справі, оцінивши надані в силу положень ст.80 ЦПК України докази в їх сукупності, оскільки позивач пропустив строк прийняття спадщини, суд вважає за необхідне визнати причини пропуску строку прийняття спадщини спадкоємцем поважними, а позов задовольнити і визначити позивачу додатковий строк терміном в три місяці з дня набрання рішенням законної сили для подачі заяви про прийняття спадщини.
Керуючись ст.ст. 4, 12, 13, 78-82, 259, 263-265, 268, 273, 354 ЦПК України, суд,-
ухвалив:
Позовні вимоги ОСОБА_1 до Ізюмської міської військової адміністрації Ізюмського району Харківської області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: Приватний нотаріус Ізюмського районного нотаріального округу Київської області Мацокіна Наталія Олексіївна, про визначення додаткового строку для прийняття спадщини - задовольнити.
Визначити ОСОБА_1 , додатковий строк на подання заяви про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_6 , тривалістю три місяці з дня набрання рішенням законної сили.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Харківського апеляційного суду через Шевченківський районний суд м. Харкова протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 цього Кодексу.
Повний текст рішення складено 24 жовтня 2025 року.
Суддя Д.М. Цвіра