Справа № 346/2374/25
Провадження № 2/346/1580/25
22 жовтня 2025 р.м. Коломия
Коломийський міськрайонний суд Івано-Франківської області в складі:
головуючої - судді Третьякової І.В.
за участю:
секретаря судових засідань - Дутчак Х.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Коломия в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , Отинійської селищної ради про визнання права власності на спадкове майно, -
13 травня 2025 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом, в якому зазначила, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла її матір ОСОБА_4 і після її смерті відкрилася спадщина. За життя мати склала заповіт, яким все своє майно заповіла позивачу. У власності спадкодавиці перебував житловий будинок, який знаходиться в АДРЕСА_1 . Дане домоволодіння відносилось до майна колгоспного двору, головою якого була ОСОБА_4 . Після смерті матері, ОСОБА_1 звернулася до нотаріуса з заявою про прийняття спадщини та видачею свідоцтва. Однак, отримала відмову, яку нотаріус мотивував тим, що майно колгоспного двору належало всім його членам, частки яких, зокрема і голови ОСОБА_4 , виділені не були, а тому відсутня можливість видати спадкоємцю свідоцтво про право на спадщину. ОСОБА_1 зазначає, що станом на 01.07.1990р. членами колгоспного двору, головою якого була її мати, була також вона, її чоловік ОСОБА_5 , та їхні діти: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .. Мати позивача та її чоловік ОСОБА_5 померли, а діти - відповідачі по справі, на час будівництва спірного домоволодіння були малолітніми та участі в його будівництві не приймали. Крім того, ОСОБА_3 та ОСОБА_2 своїх часток в колгоспному дворі не витребовували, на частки в майні колгоспного двору не претендують та із заявами про виділ не зверталися. Таким чином, частки у майні колгоспного двору, що належали іншим членам, крім голови, не були витребувані та між всіма членами не ділилися. За вказаних обставин, ОСОБА_5 просила визнати за нею право власності в порядку спадкування за заповітом після смерті матері ОСОБА_4 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_4 на житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1 .
Ухвалою Коломийського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 27 травня 2025 року у справі відкрито загальне позовне провадження. Витребувано у приватного нотаріуса Коломийського районного нотаріального округу Антонюк О.В. копію спадкової справи, заведену після смерті ОСОБА_4 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_4 за № 64/2019..
Відзиви на позовну заяву до суду не надходили.
Ухвалою суду від 11.09.2025р. підготовче провадження закрито, призначено справу до судового розгляду по суті.
В судове засідання позивач ОСОБА_1 не з'явилася. Представник позивача ОСОБА_7 подала до суду письмове клопотання, в якому просила розглянути справу за відсутності її та позивача. Позовні вимоги підтримує в повному обсязі з підстав, які вказані в позовній заяві, та просить їх задовольнити.
Відповідачі ОСОБА_2 та ОСОБА_3 в судове засідання не з'явилися, 11.09.2025р. подали до суду письмові заяви, в яких зазначили, що даними заявами підтверджують факт того, що на частку житлового будинку в АДРЕСА_1 , який відносився до суспільної групи колгоспного двору, вони не претендують. Свої частки в колгоспному дворі не витребовували і витребовувати не будуть в майбутньому. Позовні вимоги ОСОБА_1 про визнання за нею права власності на житловий будинок з господарськими будівлями і спорудами визнають в повному обсязі та не заперечують проти задоволення позову.
Представник Отинійської селищної ради Савчук О.І. в судове засідання також не з'явився, подав клопотання, в якому зазначив, що Отинійська селищна рада позовні вимоги ОСОБА_1 визнає в повному обсязі та не заперечує проти їх задоволення.
В зв'язку з неявкою в судове засідання всіх учасників справи, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України.
З'ясувавши позицію сторін щодо суті спору, дослідивши матеріали справи та оцінивши зібрані у ній докази в їх сукупності, суд прийшов до наступного висновку.
Згідно п.1 ч.2 ст. 49 ЦПК України, крім прав та обов'язків, визначених у статті 43 цього Кодексу позивач вправі відмовитися від позову (всіх або частини позовних вимог), відповідач має право визнати позов (всі або частину позовних вимог) на будь-якій стадії судового процесу.
Частиною шостою статті 263 ЦПК України передбачено, що якщо одна із сторін визнала пред'явлену до неї позовну вимогу під час судового розгляду повністю або частково, рішення щодо цієї сторони ухвалюється судом згідно з таким визнанням, якщо це не суперечить вимогам статті 206 цього Кодексу.
Відповідно до частини першої та четвертої статті 206 ЦПК України позивач може відмовитися від позову, а відповідач - визнати позов на будь-якій стадії провадження у справі, зазначивши про це в заяві по суті справи або в окремій письмовій заяві. У разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову. Якщо визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у прийнятті визнання відповідачем позову і продовжує судовий розгляд.
В постанові від 25 травня 2022 року по справі № 675/2136/19 Касаційний цивільний суд у складі Верховного Суду вказав, що суди не вправі покласти в основу свого рішення лише факт визнання позову відповідачем, не дослідивши при цьому обставини справи.
Таким чином, суд зауважує, що повинно мати місце не лише визнання позову, а й законні підстави для задоволення позову, які в даній справі своє підтвердження в повному обсязі не знайшли.
Судом встановлено, що згідно свідоцтва про право особистої власності на жилий будинок, виданому на підставі рішення виконавчого комітету Коломийської районної ради народних депутатів №195 від 09.09.1987р., жилий будинок з приналежними до нього будівлями та спорудами, який розташований в АДРЕСА_1 , належить на праві особистої власності колгоспному двору, головою якого є ОСОБА_4 .
Відповідно до реєстраційного напису, право власності за колгоспним двором, головою якого є ОСОБА_4 , було зареєстровано в реєстрову книгу за реєстровим №62 від 06.10.1987р.
В довідці № 577 виданій Виноградським старостинським округом 18.11.2024р. зазначено, що в зв'язку з впорядкуванням нумерації будинків згідно рішення виконкому № 38 від 27.08.1987р. адресний номер АДРЕСА_1 було змінено на АДРЕСА_1 .
Згідно даних технічного паспорту на будинок садибного типу з господарськими будівлями та спорудами, виготовленого станом на 23.12.2024р. та виписки з інвентаризаційних матеріалів вбачається, що домоволодіння по АДРЕСА_1 складається з: житлового будинку літ «А» загальною площею 107,6 кв.м., житловою - 69,4 кв.м., спорудженого 1985 р., літньої кухні літ. «Б» рік спорудження 1980, стайні літ. «В» рік спорудження 1980, стодоли літ «Д» рік спорудження 1980, вбиральні літ «Е», криниці №1, огорожі №2-3.
Відповідно до свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 , ОСОБА_8 народилася ІНФОРМАЦІЯ_5 . Її батьками вказані ОСОБА_9 та ОСОБА_4 .
18 вересня 1982 року ОСОБА_8 зареєструвала шлюб з ОСОБА_5 , актовий запис № 20, та змінила своє прізвище на « ОСОБА_10 », що підтверджується свідоцтвом про укладення шлюбу серії НОМЕР_2 .
Згідно свідоцтва про народження серії НОМЕР_3 , ОСОБА_5 та ОСОБА_1 є батьками ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Також згідно свідоцтва про народження серії НОМЕР_4 , ОСОБА_5 та ОСОБА_1 є батьками ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .
25 вересня 2014 року ОСОБА_12 зареєструвала шлюб з ОСОБА_13 , актовий запис № 1763, та змінила своє прізвище на « ОСОБА_14 ».
Відповідно до свідоцтва про смерть серії НОМЕР_5 , ОСОБА_4 померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , актовий запис №1, складений виконкомом Виноградівської сільської ради
Після її смерті відкрилася спадщина на належне їй майно.
З довідки, виданої Виноградським старостинським округом від 28.10.2024р. № 529 вбачається, що за померлою ОСОБА_4 числиться житловий будинок та господарські будівлі і споруди, що знаходяться в АДРЕСА_2 ) та земельні ділянки в с. Виноград, Коломийського району, Івано-Франківської області.
Станом на 01.07.1990 р. в будинку по АДРЕСА_1 були зареєстровані: голова двору ОСОБА_4 , 1929 р.н., яка померла ІНФОРМАЦІЯ_4 , донька ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , зять ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_8 , онук ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , онука ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_3 . На час смерті ОСОБА_4 була зареєстрована і проживала в АДРЕСА_1 . Разом з нею на момент смерті та по теперішній час за вказаною адресою були зареєстровані та проживали донька ОСОБА_1 та онука ОСОБА_2 .
Положеннями ст.. 1217, 1218 ЦК України передбачено, що спадкування здійснюється за заповітом або за законом. До складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.
Відповідно до ст.. 1233, 1234 ЦК України, заповітом є особисте розпорядження фізичної особи на випадок своєї смерті. Право на заповіт має фізична особа з повною цивільною дієздатністю. Право на заповіт здійснюється особисто.
Частиною 1 ст. 1235, ч.1 ст. 1236 ЦК України визначено, що заповідач може призначити своїми спадкоємцями одну або кілька фізичних осіб, незалежно від наявності у нього з цими особами сімейних, родинних відносин, а також інших учасників цивільних відносин. Заповідач має право охопити заповітом права та обов'язки, які йому належать на момент складення заповіту, а також ті права та обов'язки, які можуть йому належати у майбутньому.
Стаття 1247 ЦК України визначає загальні вимоги до форми заповіту, зокрема вказує, що заповіт складається у письмовій формі, із зазначенням місця та часу його складення, а також повинен бути особисто підписаний заповідачем та посвідчений нотаріусом або іншими посадовими, службовими особами, визначеними у статтях 1251-1252 цього Кодексу.
27.07.2000 року секретарем виконкому Виноградівської сільської ради Коломийського району, Івано-Франківської області, був посвідчений заповіт (реєстровий №38) за яким ОСОБА_4 все своє майно, яке буде належати їй на день смерті і на що вона за законом матиме право заповіла своїй доньці ОСОБА_1 .
В довідці, виданій Виноградським старостинським округом від 28.10.2024р. № 529 зазначено, що заповіт від імені померлої ОСОБА_4 , який був посвідчений у Виноградівській сільській раді, посвідчувався за № 38 від 27.07.2000р. не змінювався і не скасовувався.
Відповідно до ст.. 1222, 1223 ЦК України, спадкоємцями за заповітом і за законом можуть бути фізичні особи, які є живими на час відкриття спадщини, а також особи, які були зачаті за життя спадкодавця і народжені живими після відкриття спадщини. Право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. Право на спадкування виникає у день відкриття спадщини.
Згідно ч.1, 3 ст.. 1268 ЦК України, спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. Спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї.
В квітні 2019р. позивач ОСОБА_1 подала до приватного нотаріуса Коломийського районного нотаріального округу Антонюк О.В. заяву про прийняття спадщини після смерті матері ОСОБА_4 , в зв'язку з чим нотаріусом була заведена спадкова справа № 64/2019, що підтверджується витягом про реєстрацію в Спадковому реєстрі № 56003050.
Згідно із частиною першою статті 1296 ЦК України спадкоємець, який прийняв спадщину, може одержати свідоцтво про право на спадщину.
Частиною першою статті 1297 ЦК України передбачено, що спадкоємець, який прийняв спадщину, у складі якої є нерухоме майно, зобов'язаний звернутися до нотаріуса за видачею йому свідоцтва про право на спадщину на нерухоме майно.
З матеріалів спадкової справи, яка була надана приватним нотаріусом Антонюк О.В. на виконання ухвали суду, встановлено, що 26.04.2019р. ОСОБА_1 подала заяву про видачу їй свідоцтва про право на спадщину за заповітом після смерті її матері.
17.06.2019р. ОСОБА_1 були видані свідоцтва про право на спадщину за заповітом на дві земельні ділянки, площами 0,2493 га. кадастровий номер 2623280800:02:002:0443 та площею 0,4877 га. кадастровий номер 2623280800:02:001:0343, цільове призначення - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташовані на території Виноградівської сільської ради, Коломийського району, Івано-Франківської області, які належали спадкодавиці на підставі Державних актів на право власності на земельну ділянку серії ІФ № 098124 та серії ІФ № 098123.
13.01.2025р. ОСОБА_1 подала до нотаріуса заяву в якій просила видати їй свідоцтво про право на спадщину за заповітом після смерті матері ОСОБА_4 на житловий будинок, розташований в АДРЕСА_1 .
Постановою приватного нотаріуса Коломийської державної нотаріальної контори від 13 січня 2025 року ОСОБА_1 було відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом на вказане майно. Рішення нотаріуса мотивовано тим, що домоволодіння по АДРЕСА_1 належить членам колишнього колгоспного двору, головою якого є ОСОБА_4 . Частка у складі колгоспного двору померлої ОСОБА_4 не визначена, що унеможливлює визначення складу спадкового майна.
Пунктом 23 постанови Пленуму ВСУ від 30.05.2008 № 7 «Про судову практику у справах про спадкування» передбачено, що за наявності умов для одержання в нотаріальній конторі свідоцтва про право на спадщину вимоги про визнання права на спадщину судовому розглядові не підлягають. У разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження.
Отже, належними письмовими доказами була підтверджена неможливість оформлення позивачем в нотаріальній конторі своїх прав спадкоємця на домоволодіння, яке залишилося після смерті її матері, що призвело до необхідності звернення до суду з даним позовом.
Спори щодо майна колишнього колгоспного двору, яке було придбане до 15 квітня 1991 року мають вирішуватися за нормами, що регулювали власність цього двору.
Відповідно до частини першої статті 120 ЦК Української РСР у редакції 1963 року, яка була чинною до 1991 року, майно колгоспного двору належить його членам на праві спільної сумісної власності (стаття 112 цього Кодексу).
Згідно із частиною другою статті 120 ЦК Української РСР у редакції 1963 року, колгоспний двір може мати у власності підсобне господарство на присадибній ділянці землі, що знаходиться у користуванні, жилий будинок, продуктивну худобу, птицю та дрібний сільськогосподарський реманент.
Колгоспний двір визначався, як сімейно-трудове об'єднання осіб, всі або частина яких були членами колгоспу, брали участь у суспільному виробництві колгоспу та спільно вели підсобне господарство. Майно колгоспного двору належить його членам на праві сумісної власності.
Наведене узгоджується із правовою позицією Верховного Суду у постанові від 21 листопада 2018 року у справі № 308/3775/14-ц.
Частиною першою статті 112 ЦК Української РСР у редакції 1963 року, передбачено, що майно може належати на праві спільної власності двом або кільком колгоспам чи іншим кооперативним та іншим громадським організаціям, або державі і одному чи кільком колгоспам або іншим кооперативним та іншим громадським організаціям, або двом чи кільком громадянам.
Виходячи зі змісту цієї статті, кожен член колгоспного двору є учасником спільної сумісної власності на все майно двору незалежно від того, чи брав він участь у його придбанні. Нетривале перебування працездатного члена колгоспного двору в складі двору або незначна участь працею та коштами у веденні господарства можуть бути підставою для зменшення його частини.
До аналогічних правових висновків дійшов Верховний Суд у постанові від 28 листопада 2018 року у справі № 688/21/17-ц.
Як роз'яснено у пункті 6 постанови Пленуму Верховного Суду України від 22 грудня 1995 року № 20 «Про судову практику у справах за позовами про захист права приватної власності», спори щодо майна колишнього колгоспного двору, яке було придбане до 15 квітня 1991 року, мають вирішуватися за нормами, що регулювали власність цього двору, а саме:
а) право власності на майно, яке належало колгоспному двору і збереглося після припинення його існування, мають ті члени двору, котрі до 15 квітня 1991 року не втратили права на частку в його майні. Такими, що втратили це право, вважаються працездатні члени двору, які не менше трьох років підряд до цієї дати не брали участі своєю працею і коштами у веденні спільного господарства двору (в цей строк не включається час перебування на дійсній строковій військовій службі, навчання в учбовому закладі, хвороба); б) розмір частки члена двору визначається виходячи з рівності часток усіх його членів, включаючи неповнолітніх та непрацездатних. Частку працездатного члена двору може бути зменшено або відмовлено у її виділенні при недовгочасному його перебуванні у складі двору або незначній участі працею чи коштами в господарстві двору. Особам, які вибули з членів двору, але не втратили права на частку в його майні, вона визначається виходячи з того майна двору, яке було на час їх вибуття і яке збереглося.
Отже, всі члени колгоспного двору, які були такими станом на 15 квітня 1991 року, мали право спільної сумісної власності на майно колгоспного двору. До аналогічних правових висновків дійшов Верховний Суд у постанові від 22 січня 2019 року у справі № 713/1310/17-ц.
В даній справі встановлено, що станом на 15.04.1991р. позивач ОСОБА_1 , її мати ОСОБА_4 , чоловік ОСОБА_5 , син ОСОБА_3 та донька ОСОБА_15 були членами колгоспного двору, а тому кожному із них належало по 1/5 частці в домоволодінні за адресою: АДРЕСА_1 .
Судом встановлено, що після смерті ОСОБА_4 , право на належну їй, як голові колгоспного двору, 1/5 частку в домоволодінні успадкувала її донька - ОСОБА_1 .
Таким чином, з урахуванням встановлених фактичних обставин справи, суд приходить до висновку, що в силу переходу прав спадкодавиці до її єдиної спадкоємиці, ОСОБА_1 отримала в порядку спадкування за заповітом належну її покійній матері 1/5 частку домоволодіння, що разом з її 1/5 часткою, як члена колгоспного двору, в загальному складає 2/5 частки. Відтак, в цій частині, суд знаходить позовні вимоги позивача обґрунтованими та такими, що підлягають до задоволення.
Підстав для задоволення вимог на ще 3/5 частки спірного майна суд вважає відсутніми, оскільки в ході розгляду справи було встановлено, що вказані частки належали чоловіку позиваки - ОСОБА_5 та їхнім дітям ОСОБА_3 та ОСОБА_15 (кожному по 1/5), також як членам колгоспного двору.
Відповідно до свідоцтва про смерть серії НОМЕР_6 , чоловік позивача - ОСОБА_5 помер ІНФОРМАЦІЯ_9 , актовий запис № 21.
Відомостей про спадкоємців щодо майна ОСОБА_5 , матеріали даної справи не містять і з вимогами про спадкування належної йому частки в спірному домоволодінні, позивач в цій справі не зверталася.
Щодо інших 2/5 часток, то суд не приймає до уваги заяви відповідачів щодо їхньої відмови від даних часток в спірному нерухомому майні на користь позивача та відсутність претензій на вказане домоволодіння, оскільки вони наділені правом відступити належні їм частки у майні на користь свої матері ОСОБА_1 шляхом укладання відповідних цивільно-правових угод. Крім цього, дані обставини не можуть бути підставою для збільшення частки позивача в спірному майні.
На підставі вищевикладеного, керуючись ст.. ст.. 15, 16, 316, 328, 392, 1216-1218, 1222, 1223, 1233-1236, 1247, 1268, 1296, 1297, п.23 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 травня 2008 року № 7 «Про судову практику у справах про спадкування» ст.. 4, 12, 13, 81, 141, 263-265, 354, 355 ЦПК України, суд, -
Позов ОСОБА_1 задовольнити частково.
Визнати за ОСОБА_1 , ( ІНФОРМАЦІЯ_6 , РНОКПП НОМЕР_7 ) право власності на 2/5 (дві п'ятих) часток житлового будинку із господарськими будівлями та спорудами, що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 .
В задоволенні решти вимог відмовити.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Івано-Франківського апеляційного суду безпосередньо або через Коломийський міськрайонний суд шляхом подачі апеляційної скарги в тридцятиденний строк з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повне судове рішення буде складено 22 жовтня 2025 року
Суддя: Третьякова І. В.