Справа № 346/4908/25
Провадження № 1-кп/346/707/25
21 жовтня 2025 року м. Коломия
Коломийський міськрайонний суд Івано-Франківської області у складі:
головуючої судді ОСОБА_1 ,
за участі:
секретаря ОСОБА_2
прокурора ОСОБА_3
обвинуваченої ОСОБА_4
розглянувши у підготовчому судовому засіданні обвинувальний акт у кримінальному провадженні, відомості про яке внесені до ЄРДР за №12025096180000181 від 30.08.2025 р. відносно:
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки м.Коломия Івано-Франківської області, українки, громадянки України, не одруженої, на утриманні має двох неповнолітніх дітей, 2020 р.н. та 2011 р.н., з середньою освітою, офіційно не працюючої, інвалідом не являється, депутатом не обиралася, зареєстрованої та проживаючої за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимої,
за обвинуваченням у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст.310, ч.2 ст.309 КК України,
ОСОБА_4 незаконно вирощувала рослини коноплі, незаконно виготовила та зберігала наркотичні засоби у великих розмірах без мети збуту, кримінальні правопорушення вчинила за наступних обставин.
Приблизно у лютому 2025 року ОСОБА_4 у мережі інтернет на сайті «Hohland Seads» замовила насінні (зерна) рослини коноплі. В подальшому в травні цього року перебуваючи за місцем свого проживання по АДРЕСА_1 діючи умисно, усвідомлюючи протиправний та суспільно-небезпечний характер своїх дій, незаконно, в порушення ст.ст.7, 12, 25 Закону України «Про наркотичні засоби, психотропні речовини і прекурсори», без передбачених даним законом дозволів, цілей та порядку, незаконно посіяла на грядці біля будинку у заздалегідь підготовлені ємкості насіння коноплі. Після проростання рослин ОСОБА_4 у період з травня 2025 по 29.08.2025 здійснювала прополювання та полив вказаних рослин для покращення росту рослин. 29.08.2025 під час проведення огляду місця події за адресою АДРЕСА_1 виявлено та вилучено 18 рослин зовні схожих на рослини роду Конопля (Cannabis), які ОСОБА_4 незаконно виростина по місцю свого проживання для власних потреб.
Злочинні дії обвинуваченого ОСОБА_4 суд кваліфікує за ч.1 ст.310 КК України як незаконне вирощування конопель у кількості 18 рослин.
Крім того, Сам ОСОБА_5 у період з травня 2025 року по 29.08.2025 року за місцем свого проживання, діючи умисно, усвідомлюючи протиправний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, з метою порушення ст.ст. 7, 12, 25, 27 Закону України «Про наркотичні засоби, психотропні речовини і прекурсори», без передбачених даним законом дозволів, цілей та порядку, незаконно виготовила із раніше вирощених рослин коноплі, шляхом їх подрібнення та висушування наркотичний засіб, обіг якого обмежено - канабіс, який в подальшому незаконно зберігала без мети збуту. 29.08.2025 під час проведення огляду місця події за адресою АДРЕСА_1 виявлено та вилучено 6 висушених кущів рослини зовні схожої на рослини коноплі, подрібнену речовину рослинного походження зовні схожу на наркотичний засіб канабіс, яка знаходилася на аркуші паперу та подрібнену речовину рослинного походження, ззовні схожу на наркотичний засіб канабіс в поліетиленовому пакеті, які відповідно до висновку експерта є наркотичним засобом, обіг якого обмежено, канабісом, загальною вагою 645,3496 грама, які ОСОБА_4 незаконно виготовила та зберігала без мети збуту.
Злочинні дії обвинуваченого ОСОБА_4 суд кваліфікує за ч.2 ст.309 КК України, як незаконне виготовлення та зберігання наркотичних засобів без мети збуту у великих розмірах.
Допитана у судовому засіданні обвинувачена вину свою в інкримінованих їй кримінальних правопорушеннях визнала повністю, щиро розкаяяся у вчиненому, заявила, що фактичні обставини справи не оспорює, її позиція є добровільною, дала покази про те, що вона в лютому 2025 через інтернет придбала насіння коноплі. В травні цього року посіяла насіння на присадибній ділянці за місцем проживання, доглядала за рослинами, поливала, обривала зайве листя, яке складала в пакет і зберігала в коморі, де також зберігала подрібнені рослини коноплі. Всього виростила приблизно 26 рослин, деякі маленькі виривала і також клала в пакет, які зберігала в коморі. Вирощувала та зберігала коноплю для власного вжитку. Розуміла, що діє незаконно, без відповідних дозволів. В серпні 2025 року усвідомила, що робить неправильно і повідомила про це в поліцію. 29.08.2025 року за місцем її проживання було проведено огляд місця події та виявлено на грядці 18 рослин коноплі, та в коморі в пакеті висушених 6 кущів коноплі та подрібнену коноплю на аркуші паперу, які було вилучено. До вчиненого ставиться негативно, засуджує свою поведінку, розкаюється у вчиненому. В майбутньому планує не повертатися до вчинення кримінальних правопорушень. Погоджується з покаранням у виді штрафу.
Відповідно до ч. 3 ст. 349 КПК України в судовому засіданні не досліджувались інші зібрані у кримінальному провадженні докази, оскільки, за згодою учасників процесу, дослідження останніх визнано недоцільним, так як фактичні обставини справи ніким не оспорюються, і у суду відсутні сумніви щодо добровільної позиції учасників судового провадження, яким роз'яснено, що у такому випадку вони позбавлені права оскаржувати ці обставини в апеляційному порядку.
Суд вважає, що вина обвинуваченої в інкримінованих їй кримінальних правопорушеннях, передбачених ч.1 ст.310 та ч.2 ст.309 КК України знайшла своє підтвердження в ході судового розгляду справи.
Вирішуючи питання про наявність обставин, що пом'якшують та обтяжують покарання, суд враховує наступне.
Обвинувальний акт містить посилання на встановлення досудовим розслідуванням таких обставин, що пом'якшують покарання, як щире каяття.
Відповідно до п. 3 постанови Пленуму Верховного Суду України від 23 грудня 2005 р. № 12 «Про практику застосування судами України законодавства про звільнення особи від кримінальної відповідальності» щире розкаяння характеризує суб'єктивне ставлення винної особи до вчиненого злочину, яке виявляється в тому, що вона визнає свою провину, висловлює жаль з приводу вчиненого та бажання виправити ситуацію, що склалася.
Крім того, суд також враховує правову позицію Верховного Суду, викладену у постанові від 18.09.2019 р. у справі №166/1065/18, відповідно до якої розкаяння передбачає, окрім визнання особою факту вчинення злочинних дій, ще й дійсне, відверте, а не уявне визнання своєї провини у вчиненому певному злочині, щирий жаль з приводу цього та осуд своєї поведінки, що насамперед повинно виражатися в визнанні негативних наслідків злочину для потерпілої особи, намаганні особи відшкодувати завдані злочином збитки, бажанні виправити наслідки вчиненого. Факт щирого каяття особи у вчиненні злочину повинен знайти своє відображення в матеріалах кримінального провадження.
Із показань обвинуваченої в судовому засіданні вбачається, що її посткримінальна поведінка свідчить про те, що в неї відбулися суттєві позитивні зміни соціальних орієнтацій, які знижують ступінь її соціальної небезпечності. Обвинувачена розкаялася у вчиненому, визнала не тільки факт вчинення злочинних дій, а ще й дійсно визнала свою провину у вчинених кримінальних правопорушеннях, повідомила про це правоохоронні органи, давала визнавальні покази як на досудовому слідстві так і в суді, висловлювала щирий жаль з приводу цього та осуд своєї поведінки, що виражалося в визнанні негативних наслідків злочину, в бажанні виправити наслідки вчиненого, готовність нести кримінальну відповідальність. Факт щирого каяття обвинуваченої у вчиненні кримінальних правопорушень знайшов своє відображення в матеріалах кримінального провадження.
Отже, суд вважає, що згідно зі ст.66 КК України обставинами, які пом'якшують покарання обвинуваченоє, є повне визнання вини, щире каяття.
Обставин, які обтяжують покарання обвинуваченого, вказаних в ст.67 КК України, судом не встановлено.
У ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» передбачено, що при розгляді справ суди застосовують Конвенцію та практику Європейського суду з прав людини (ЄСПЛ) як джерело права.
У рішенні «Бемер проти Німеччини» від 03.10.2002 року ЄСПЛ зазначає, що кримінальний суд має враховувати особу засудженого, його стаж злочинної діяльності, обставини скоєного ним злочину, його поведінку після злочину, умови його життя та наслідки, яких можна очікувати в зв'язку з відстрочкою.
У справі «Скоппола проти Італії» від 17 вересня 2009 року (заява №10249/03) та у справі «Ізмайлов проти Росії» (п. 38 рішення від 16 жовтня 2008року) Європейський Суд вказав, що «для того, щоб втручання вважалося пропорційним, воно має відповідати тяжкості правопорушення і не становити «особистий надмірний тягар для особи».
Відповідно до ч. 6 ст. 368 КПК України обираючи і застосовуючи норму закону України про кримінальну відповідальність до суспільно небезпечних діянь при ухваленні вироку, суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Так, в ухвалі Верховного Суду від 30 квітня 2021 року в справі № 325/1421/18 зазначено, що питання призначення покарання визначають форму реалізації кримінальної відповідальності в кожному конкретному випадку з огляду на суспільну небезпечність і характер злочину, обставини справи, особу винного, а також обставини, що пом'якшують або обтяжують покарання.
Відповідно до ч.2 ст.50 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами.
Призначаючи покарання обвинуваченому, суд у відповідності до вимог ст.65 КК України враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винного та обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання.
Відповідно до ч. 2 ст. 65 КК України особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень.
Обираючи вид та міру покарання обвинуваченій, виходячи з принципу індивідуалізації покарання, суд враховує ступінь тяжкості вчинених нею кримінальних правопорушень, які відповідно до ст..12 КК України є нетяжким злочином (ч.2 ст.309 КК) та кримінальним проступком (ч.1 ст.310 КК), характер діяння та спосіб його вчинення, цінність суспільних відносин, на які вчинено посягання, тяжкість наслідків, умисну форму вини, кількість епізодів.
Суд також враховує особу обвинуваченої, яка раніше не судима, офіційно не працює, її вік (29 років) та сімейний стан (неодружена), наявність на утриманні двох неповнолітніх дітей 2011 р.н. та 2020 р.н., задовільний стан її здоров'я, не перебуває на обліку лікарів нарколога та психіатра.
Суд враховує також наявність обставин, що пом'якшують покарання та відсутність обставин, що обтяжують покарання обвинуваченої, думку сторони обвинувачення та захисту щодо призначення покарання обвинуваченій в межах санкцій інкримінованих статей у вигляді штрафу.
Отже, враховуючи вищенаведене, суд вважає, що обвинуваченій слід призначити покарання в межах санкції ч.1 ст.310 та ч.2 ст.309 КК України у виді штрафу в мінімальному розмірі, а остаточне покарання на підставі ч.1 ст.70 КК України за сукупністю кримінальних правопорушень, шляхом поглинання менш суворого покарання більш суворим. Саме таке покарання на думку суду буде необхідним та достатнім для виправлення обвинуваченої та попередження нових кримінальних правопорушень.
Судові витрати на залучення експертів для проведення судових експертиз наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів і прекурсорів №СЕ-19/109-25/12906-НЗПРАП в сумі 1782,80 грн., №СЕ-19/109-25/12905-НЗПРАП в сумі 1782,80 грн., №СЕ-19/109-25/12904-НЗПРАП в сумі 1782,80 грн, №СЕ-19/109-25/12903-НЗПРАП в сумі 2674,20 грн ) в загальній сумі 8022,60 гривень слід покласти на обвинувачену відповідно до вимог ч.2 ст.124 КПК України.
Долю речових доказів в кримінальному провадженні вирішити відповідно до вимог ч.9 ст..100 КПК України, а саме наркотичну речовину слід знищити.
Керуючись ст.ст. 368, 370 КПК України, суд -
ОСОБА_4 визнати винуватою у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст.310 та ч.2 ст.309 КК України та призначити їй покарання:
-За ч. 1 ст.310 КК України у виді штрафу в розмірі 100 неоподаткованих мінімумів доходів громадян в сумі 1700 (одна тисяча сімсот) гривень,
-За ч.2 ст.209 КК України у виді штрафу в розмірі 2000 неоподаткованих мінімумів доходів громадян в сумі 34000 (тридцять чотири тисячі) гривень .
На підставі ч.1 ст.70 КК України за сукупністю кримінальних правопорушень, шляхом поглинання менш суворого покарання більш суворим, призначити остаточне покарання у виді штрафу в розмірі 2000 неоподаткованих мінімумів доходів громадян в сумі 34000 (тридцять чотири тисячі) гривень.
Стягнути з ОСОБА_4 на користь держави витрати на залучення експерта в розмірі гривень 8022,60 гривень.
Речові докази:
- 18 (вісімнадцять) нарковмісних рослин роду Коноплі (Cannabis), наркотичний засіб, обіг якого обмежено - канабіс, загальною вагою 645,3496 грн., переданих на зберігання в камеру збереження речових доказів Коломийського РВП - знищити
Вирок може бути оскаржений до Івано-Франківського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його оголошення, шляхом подачі апеляційної скарги через Коломийський міськрайонний суд.
Вирок набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Копії вироку вручити сторонам під розписку.
Суддя: ОСОБА_1