Справа №201/12738/25
Провадження № 1-кс/201/4381/2025
21 жовтня 2025 року м. Дніпро
Слідчий суддя Соборного районного суду міста Дніпра ОСОБА_1 за участі секретаря судового засідання ОСОБА_2 , розглянувши в залі Соборного районного суду міста скаргу адвоката ОСОБА_3 в інтересах ОСОБА_4 на постанову слідчого про відмову у задоволенні клопотання у кримінальному провадженні №12025042130001169, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань 25.08.2025 року за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 137 та ч. 2 ст. 367 КК України,
До Соборного районного суду міста Дніпра надійшла скарга адвоката ОСОБА_3 в інтересах ОСОБА_4 на постанову слідчого про відмову у задоволенні клопотання у кримінальному провадженні №12025042130001169, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань 25.08.2025 року за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 137 та ч. 2 ст. 367 КК України, у якій представник просить суд: поновити строк на оскарження постанови слідчої від 03.09.2025 року про відмову в задоволенні клопотання про арешт майна у кримінальному провадженні №12025042130001169; визнати дії слідчої, яка допустила порушення строків розгляду клопотання, неправомірними; скасувати постанову від 03.09.2025 року як незаконну, немотивовану та таку, що суперечить вимогам КПК України; зобов'язати слідчого повторно розглянути клопотання про визнання інсталяції сечовим доказом і накладення арешту з урахуванням вимог КПК України.
В обґрунтування скарги представник вказав, що у провадженні відділу поліції № 2 Дніпровського районного управління поліції № 1 ГУНП в Дніпропетровській області здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні №12025042130001169, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань 25.08.2025 року за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 137 та ч. 2 ст. 367 КК України, за фактом тяжкого травмування малолітньої ОСОБА_5 у парку ім. Т.Г. Шевченка м. Дніпра 24.08.2025 року. 01.09.2025 року в межах зазначеного провадження представником потерпілої сторони подано клопотання про визнання інсталяції, яка впала на малолітню дитину, речовим доказом та накладення на неї арешту з метою збереження доказів. Питання арешту майна мало ключове значення для забезпечення належного розслідування, адже йшлося про об'єкт, падіння якого спричинило тяжкі тілесні ушкодження, що безпосередньо є предметом кримінального правопорушення. Проте, як стало відомо пізніше, 03.09.2025 року слідчою була винесена постанова про відмову в задоволенні зазначеного клопотання. Як зазначено представником, фактичне отримання копії постанови відбулося лише 08.10.2025 року, що підтверджується супровідним листом від цієї ж дати, зареєстрованим у вихідному журналі відділу поліції № 2 ДРУП № 1 ГУНП у Дніпропетровській області. Також представник вказує, що оскільки зазначену постанову отримано 08.10.2025 року, строк на її оскарження не пропущено з вини потерпілої сторони, а пропуск, якщо суд вважатиме його формально спливлим, зумовлений об'єктивними причинами - пізнім направленням постанови та фактичним позбавленням можливості оскаржити її раніше. У випадках, коли копію постанови отримано після дати її формального винесення, процесуальні строки на її оскарження обчислюються з дня фактичного отримання документа, оскільки лише з цього моменту особа набуває можливості реалізувати своє право на оскарження. Таким чином, на думку представника, є всі законні підстави для поновлення строку на подання цієї скарги, оскільки він був пропущений не з вини потерпілої сторони, а внаслідок дій слідчого, який порушив обов'язок своєчасно надісла ти копію процесуального рішення. Щодо незаконності постанови та її формального характеру представник зазначає, що постанова від 03.09.2025 року не відповідає вимогам ст. 110 КПК України, оскільки: не містить чітких мотивів прийняття рішення; не наведено жодного доказу, який би спростовував доводи клопотання; рішення прийняте без фактичного дослідження матеріалів справи та без урахування вже встановлених судом фактів у попередніх ухвалах. На його думку, слідча обмежилась формальним посиланням на відсутність підстав для арешту майна, не обґрунтувавши, чому інсталяція, падіння якої спричинило тяжкі наслідки, не може бути визнана речовим доказом. Таким чином, представник вважає, що постанова слідчої від 03.09.2025 року є очевидно незаконною та такою, що не відповідає вимогам кримінального процесуального закону, винесена заднім числом, без належного мотивування, у спосіб, який суперечить як змісту поданого клопотання, так і завданням кримінального провадження. Її прийняття свідчить про формальний підхід слідчої до виконання своїх обов'язків та ігнорування об'єктивних обставин справи.
Скаржник, його представник у судове засідання не з'явилися, про дату, місце та час судового засідання були повідомлені належним чином, представник надав до суду заяву, якою просив скаргу розглянути без його участі, у зв'язку із чим, враховуючи положення ч. 6 ст. 9 КПК України, суд вважає за необхідне застосувати загальні засади кримінального провадження, передбачені ст. 28 КПК України та розглянути дану скаргу без участі представника з метою прийняття процесуального рішення по ній в розумні строки.
Представник СВ ВП №2 ДРУП №1 ГУНП в Дніпропетровській області в судове засідання не з'явився, про дату, місце та час судового засідання був повідомлений належним чином, надав до суду заяву, якою просив розглянути подану скаргу без його участі.
Відповідно до ст. 107 КПК України за відсутності учасників кримінального провадження, фіксування судового засідання за допомогою технічних засобів не здійснюється.
Слідчий суддя, вивчивши та проаналізувавши скаргу, додані до неї матеріали, приходить до такого.
Встановлено, що у провадженні СВ ВП №2 ДРУП №1 ГУНП в Дніпропетровській області перебуває кримінальне провадження №12025042130001169, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань 25.08.2025 року за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 137 та ч. 2 ст. 367 КК України.
01.09.2025 року адвокатом ОСОБА_3 в інтересах ОСОБА_4 звернувся до СВ ВП №2 ДРУП №1 ГУНП в Дніпропетровській області із клопотанням про арешт майна (в порядку ст. 220 КПК України) від 01.09.2025 року у кримінальному провадженні №12025042130001169, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань 25.08.2025 року за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 137 та ч. 2 ст. 367 КК України.
Постановою слідчого СВ ВП №2 ДРУП №1 ГУНП в Дніпропетровській області ОСОБА_6 від 03.09.2025 року відмовлено у задоволенні клопотання адвоката ОСОБА_3 в інтересах ОСОБА_4 .
Відповідно до ст. 2 КПК України завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.
Відповідно до ч. 1 ч. 2 статті 22 КПК України передбачено, що кримінальне провадження здійснюється на основі змагальності, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими цим Кодексом. Сторони кримінального провадження мають рівні права на збирання та подання до суду речей, документів, інших доказів, клопотань, скарг, а також на реалізацію інших процесуальних прав, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до ч. 1 ст. 24 КПК України кожному гарантується право на оскарження процесуальних рішень, дій чи бездіяльності суду, слідчого судді, прокурора, слідчого в порядку, передбаченому цим Кодексом.
Сторони кримінального провадження є вільними у використанні своїх прав у межах та у спосіб, передбачених цим Кодексом (частина 1 статті 26 КПК України).
При цьому, слідчий суддя звертає увагу на те, що Європейський суд з прав людини неодноразово вказував, що органи влади завжди повинні добросовісно намагатись з'ясувати те, що трапилось, та не покладатися на поспішні та необґрунтовані висновки для закриття кримінальної справи або використовувати такі висновки як підставу для своїх рішень (справа «Ассенов та інші проти Болгарії» (Assenov та Others v. Bulgaria). Вони повинні вживати всіх заходів для отримання всіх наявних доказів, які мають відношення до події, inter alia, показань очевидців та експертних висновків (рішення у справі «Танрікулу проти Туреччини» (Tanhkulu v. Turkey) [ВП], заява № 23763/94, п. 104 і подальші посилання, ECHR 1999-IV, «Ґюль проти Туреччини» (Gul v. Turkey), заява № 22676/93, п. 89, від 14 грудня 2000 року).
Статтею 220 КПК України визначено, що клопотання сторони захисту, потерпілого і його представника чи законного представника, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, про виконання будь-яких процесуальних дій та у випадках, установлених цим Кодексом, іншої особи, права чи законні інтереси якої обмежуються під час досудового розслідування, або її представника слідчий, дізнавач, прокурор зобов'язані розглянути в строк не більше трьох днів з моменту подання і задовольнити їх за наявності відповідних підстав.
Зі змісту ч. 2 ст. 220 КПК України слідує, що про результати розгляду клопотання повідомляється особа, яка заявила клопотання. Про повну або часткову відмову в задоволенні клопотання виноситься вмотивована постанова, копія якої вручається особі, яка заявила клопотання, а у разі неможливості вручення з об'єктивних причин - надсилається їй.
Як вбачається зі змісту оскаржуваної постанови від 03.09.2025 року, у провадженні слідчого відділення відділу поліції №2 Дніпровського районного управління поліції №1 ГУНП в Дніпропетровській області перебувають матеріали кримінального провадження за № 12025042130001169 від 25.08.2025 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 137, ч,2 ст.367 КК України. Досудовим розслідуванням встановлено, що до ВП №2 ДРУП №1 ГУНП в Дніпропетровській області надійшла заява про те, що 24.08.2025 на території міського парку ім. Т.Г. Шевченка внаслідок службової недбалості травмувалася малолітня ОСОБА_7 , 04.05.2016 року. До ЧЧ ВП №2 ДРУП №1 ГУНП в Дніпропетровській області надійшло повідомлення про те, що 24.08.2025 на території міського парку ім. Т.Г. Шевченка внаслідок неналежного виконання обов'язків щодо охорони життя та здоров'я дітей травмувалася ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , чим спричинено тяжкі наслідки (ЄО 38043). Встановлено, що 24 серпня 2025 року приблизно о 13:35 під час перебування малолітньої ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на території парку імені Т.Г. Шевченка у місті Дніпро, на неї впала інсталяція у вигляді стільця, внаслідок чого дитина зазнала тяжких тілесних ушкоджень, що становили безпосередню загрозу для її життя та здоров'я. У ході досудового розслідування до СВ надійшло клопотання про арешт майна щодо визнання інсталяції, яка 24.08.2025 впала на ОСОБА_8 у парку ім. Т.Г. Шевченка м. Дніпра, речовим доказом у зазначеному кримінальному провадженні. Під час перевірки зазначених відомостей встановлено, що станом на день розгляду питання вказана інсталяція, розташована на території міського парку ім. Т. Г. Шевченка, була переміщена працівниками парку до господарського двору 28.08.2025 року. Відповідно до вимог ст. 98 КПК України, речовими доказами є предмети, які були знаряддям учинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або іншим чином можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження. На даному етапі досудового розслідування немає підстав вважати, що зазначена інсталяція є знаряддям вчинення кримінального правопорушення, містить на собі сліди злочину або має значення для встановлення фактів чи обставин події. Таким чином, підстави для накладення арешту на інсталяцію відсутні, у зв'язку з чим клопотання не підлягає задоволенню.
Розглядаючи по суті клопотання адвоката ОСОБА_3 в інтересах ОСОБА_4 від 01.09.2025 року, слідчий дійшов висновку про відмову у задоволенні вказаного клопотання.
Надаючи оцінку оскаржуваній постанові, слідчий суддя виходить із такого.
При цьому в частині 1 ст. 36 та в частині 5 ст. 40 КПК України закріплено, що прокурор і слідчий, здійснюючи свої повноваження відповідно до вимог цього Кодексу, є самостійними у своїй процесуальній діяльності, втручання в яку осіб, що не мають на те законних повноважень, забороняється.
Слідчий суддя звертає увагу на те, що кримінальний процесуальний закон наділяє правом, а не зобов'язує сторону обвинувачення вчиняти ті чи інші процесуальні дії під час здійснення досудового розслідування у рамках певного кримінального провадження.
При оскарженні дії або не здійснення дії слідчий суддя має повноваження зобов'язати припинити дію або здійснити дію, однак не має повноважень скасувати дію, що вже відбулася. У той же час по відношенню до оскаржених рішень слідчий суддя має повноваження лише скасувати таке рішення, але не має повноважень зобов'язати прийняти рішення. Тим більше слідчий суддя не має повноважень визначати, яке саме рішення має прийняти слідчий або прокурор у конкретному випадку, оскільки таким чином суддя втрутиться в сферу повноважень цих осіб і фактично прийме участь у діяльності сторони обвинувачення всупереч своїй ролі в провадженні (частина 3 статті 22 КПК).
Стаття 307 КПК не надає слідчому судді повноваження своєю ухвалою зобов'язувати слідчого, дізнавача чи прокурора прийняти певне рішення під час досудового розслідування.
Відповідну позицію висловив Верховний Суд у постанові від 14.02.2023р. по справі № 405/680/22.
Згідно з ч.ч. 1 ст. 9 КПК України під час кримінального провадження суд, слідчий суддя, прокурор, керівник органу досудового розслідування, слідчий, інші службові особи органів державної влади зобов'язані неухильно додержуватися вимог Конституції України, цього Кодексу, міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, вимог інших актів законодавства.
Разом із тим, постанова слідчого повинна бути обґрунтованою, відповідати вимогам ч. 5 ст.110 КПК України, яка передбачає, що постанова складається, зокрема, з мотивувальної частини, яка повинна містити відомості про: зміст обставин, які є підставами для прийняття постанови; мотиви прийняття постанови, їх обґрунтування та посилання на положення цього Кодексу та резолютивної частини, яка повинна містити відомості про: зміст прийнятого процесуального рішення; місце та час (строки) його виконання; особу, якій належить виконати постанову; можливість та порядок оскарження постанови.
Відповідні висновки слідчого судді ґрунтуються на підходах, застосованих у рішеннях Верховного Суду від 04.10.2021 у справі № 724/86/20 та від 21.03.2023 у справі № 336/941/19, згідно з якими, в контексті застосування приписів ст. 110 КПК зазначено, що зміст і значення процесуального рішення у формі постанови визначає не виключно його назва, а зміст, структура і обсяг викладеної у процесуальному рішенні інформації.
Дослідивши зміст оскаржуваної постанови, слідчий суддя доходить висновку, що постанова про відмову у задоволенні клопотання не відповідає вимогам ч. 5 ст.110 КПК України, оскільки містить загальні посилання на вимоги КПК України, і фактично поза увагою слідчого залишились обставини, щодо яких здійснюється досудове розслідування, а саме те, що 24 серпня 2025 року приблизно о 13:35 під час перебування малолітньої ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на території парку імені Т.Г. Шевченка у місті Дніпро, на неї впала інсталяція у вигляді стільця, внаслідок чого дитина зазнала тяжких тілесних ушкоджень, що становили безпосередню загрозу для її життя та здоров'я.
Відтак, постанова про відмову у задоволенні клопотання підлягає скасуванню як немотивована, а отже, є такою, що не відповідає змісту ч. 5 ст.110 КПК України.
Крім того, у своїй скарзі представник просить визнати дії слідчої, яка допустила порушення строків розгляду клопотання, неправомірними.
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 307 КПК України, за результатами розгляду скарг на рішення, дії чи бездіяльність слідчого, дізнавача чи прокурора постановляється ухвала згідно з правилами цього Кодексу. Ухвала слідчого судді за результатами розгляду скарги на рішення, дії чи бездіяльність під час досудового розслідування може бути про: 1) скасування рішення слідчого, дізнавача чи прокурора; 1-1) скасування повідомлення про підозру; 2) зобов'язання припинити дію; 3) зобов'язання вчинити певну дію; 4) відмову у задоволенні скарги.
Відтак, вимога скарги про визнання дій слідчої, яка допустила порушення строків розгляду клопотання, неправомірними, задоволенню не підлягає, оскільки, не входить до компетенції слідчого судді.
Згідно ч.1 ст.117 КПК України, пропущений із поважних причин строк повинен бути поновлений за клопотанням заінтересованої особи ухвалою слідчого судді, суду.
Представником порушено десятиденний строк звернення до суду зі скаргою, але заявлено клопотання про поновлення такого строку, у зв'язку із тим, що фактичне отримання копії постанови про відмову у задоволенні клопотання у кримінальному провадженні №12025042130001169, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань 25.08.2025 року за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 137 та ч. 2 ст. 367 КК України, представником відбулося лише 08.10.2025 року, що підтверджується супровідним листом від цієї ж дати, зареєстрованим у вихідному журналі відділу поліції № 2 ДРУП № 1 ГУНП у Дніпропетровській області.
За вказаних обставин строк оскарження підлягає поновленню.
Згідно вимог 18) ч.1 ст.3 КПК України до повноважень слідчого судді належить здійснення у порядку, передбаченому цим Кодексом, судового контролю за дотриманням прав, свобод та інтересів осіб у кримінальному провадженні.
З урахуванням викладеного скарга підлягає задоволенню частково шляхом скасування оскаржуваної постанови.
На підстав викладеного, керуючись ст. ст. 110, 220, 303, 305-307, 309, 369-372 КПК України, слідчий суддя,
Поновити адвокату ОСОБА_3 , який діє в інтересах ОСОБА_4 пропущений процесуальний строк на звернення до суду на оскарження постанови слідчого про відмову у задоволенні клопотання у кримінальному провадженні №12025042130001169, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань 25.08.2025 року за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 137 та ч. 2 ст. 367 КК України.
Скаргу адвоката ОСОБА_3 в інтересах ОСОБА_4 на постанову слідчого про відмову у задоволенні клопотання у кримінальному провадженні №12025042130001169, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань 25.08.2025 року за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 137 та ч. 2 ст. 367 КК України, - задовольнити частково.
Скасувати постанову слідчого СВ ВП №2 ДРУП №1 ГУНП в Дніпропетровській області ОСОБА_6 від 03.09.2025 року про відмову у задоволенні клопотання у кримінальному провадженні №12025042130001169, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань 25.08.2025 року за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 137 та ч. 2 ст. 367 КК України.
Зобов'язати уповноважену особу СВ ВП №2 ДРУП №1 ГУНП в Дніпропетровській областіу кримінальному провадженні №12025042130001169, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань 25.08.2025 року за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 137 та ч. 2 ст. 367 КК України, повторно розглянути клопотанняадвоката ОСОБА_3 в інтересах ОСОБА_4 від 01.09.2025 року.
У задоволенні іншої частини вимог - відмовити.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Слідчий суддя ОСОБА_1