Справа № 457/750/25
Провадження № 1-кп/442/285/2025
"21" жовтня 2025 р. Дрогобицький міськрайонний суд Львівської області у складі:
головуючої - судді ОСОБА_1 ,
секретар судового засідання - ОСОБА_2 ,
розглянувши у підготовчому судовому засіданні в залі суду в м. Дрогобичі клопотання прокурора про продовження застосування запобіжного заходу обвинуваченій ОСОБА_3 у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань №42024142190000012 від 21.02.2024 про обвинувачення ОСОБА_4 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.3 ст. 27, ч.3 ст.28- ч.1 ст.364, ч.3 ст. 27 - ч.4 ст.190 (в редакції, чинній до 11.08.2023), ч.3 ст.27 - ч.5 ст.190 КК України, ОСОБА_5 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.3 ст.28 - ч.1 ст. 364, ч.4 ст.190 (в редакції, чинній до 11.08.2023), ч.5 ст.190 КК України, та ОСОБА_3 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.5 ст.27, ч.3 ст.28 - ч.1 ст. 364, ч.4 ст.190 (в редакції, чинній до 11.08.2023), ч.5 ст.190 КК України,
з участю прокурора - ОСОБА_6 ,
обвинувачених - ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_3 ,
захисників обвинувачених - адвокатів ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 ;
потерпілого - ОСОБА_10 ,
У провадженні Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області знаходиться обвинувальний акт у кримінальному провадженні №420241421900000012 від 21.02.2024 за обвинуваченням ОСОБА_4 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 27, ч. 3 ст. 28 - ч. 1 ст. 364, ч. 3 ст. 27 - ч. 4 ст. 190 (в редакції Кримінального кодексу України, чинній до 11.08.2023), ч. 3 ст. 27 - ч. 5 ст. 190 КК України, ОСОБА_5 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 28 - ч. 1 ст. 364, ч. 4 ст. 190 (в редакції Кримінального кодексу України, чинній до 11.08.2023), ч. 5 ст. 190 КК України та ОСОБА_3 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 27, ч. 3 ст. 28 - ч. 1 ст. 364, ч. 4 ст. 190 (в редакції Кримінального кодексу України, чинній до 11.08.2023), ч. 5 ст. 190 КК України.
Прокурор звернувся до суду з клопотанням про продовження на два місяці застосування відносно обвинуваченої ОСОБА_3 запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту з забороною в нічний час доби з 22:00 по 06:00 год покидати місце фактичного поживання, що за адресою: АДРЕСА_1 , з залишенням в силі обов'язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України, покладених на неї згідно ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту, а саме: прибувати до суду за кожним викликом; не залишати в нічний час доби з 22:00 по 06:00 год місце фактичного поживання, що за адресою: АДРЕСА_1 .
Клопотання мотивує зокрема тим, що 14.03.2025 в межах вказаного кримінального провадження слідчим суддею Трускавецького міського суду Львівської області щодо ОСОБА_3 обрано запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту строком до 12.05.2025.
У подальшому, 08.05.2025 слідчим суддею Трускавецького міського суду Львівської області на два місяці продовжено запобіжний захід у вигляді домашнього арешту відносно ОСОБА_3 та змінено запобіжний захід з цілодобового домашнього арешту на домашній арешт в нічний час доби з 22:00 по 06:00 год.
12.05.2025 обвинувальний акт в межах вказаного кримінального провадження разом із додатками скеровано до суду для розгляду по суті.
04.07.2025 та 02.09.2025 ухвалою Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області у підготовчому судовому засіданні обвинуваченій ОСОБА_3 продовжено на два місяці запобіжний захід у вигляді домашнього арешту в нічний час доби з 22:00 год по 06:00 год.
Строк дії запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту, обраного щодо ОСОБА_3 , закінчується 02.11.2025, тому виникла необхідність у продовженні строку дії вищевказаного запобіжного заходу у зв'язку наявністю ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, які об'єктивно продовжують існувати, а також у зв'язку з відсутністю підстав для зміни чи скасування запобіжного заходу.
Зазначає, що ризики, які були враховані слідчим суддею при застосуванні відносно ОСОБА_3 та при продовженні запобіжного заходу, не зменшилися. При цьому, підстави для зміни запобіжного заходу та відмови в продовженні запобіжного заходу на даний час відсутні.
ОСОБА_3 обвинувачується у вчиненні ряду особливо тяжких майнових кримінальних правопорушень та нетяжкого кримінального правопорушення, вчиненого у сфері корупції.
Санкція кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 364 КК України, визначає покарання у виді пробаційного нагляду на строк до трьох років або обмеженням волі на строк до трьох років, або позбавлення волі на той самий строк, з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років, із штрафом від двохсот п'ятдесяти до семисот п'ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що відповідно до вимог ст. 12 КК України є нетяжким злочином.
Поряд з цим, санкція кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 190 (в редакції Кримінального кодексу України, чинній до 11.08.2023) та ч. 5 ст. 190 КК України, передбачає покарання у виді позбавленням волі на строк від п'яти до дванадцяти років з конфіскацією майна, що відповідно до ст. 12 КК України є особливо тяжкими злочинами.
Оцінюючи особу обвинуваченої, сторона обвинувачення вбачає наявність передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України ризиків, яких неможливо запобігти у разі не продовження відносно ОСОБА_3 запобіжного заходу, а саме те, що вона може переховуватися від суду.
Даний ризик обґрунтовується тим, що ОСОБА_3 обвинувачується у вчиненні нетяжкого злочину, пов'язаного із корупцією, та ряду особливо тяжких кримінальних правопорушень проти власності, вчинених організованою групою, учасником якої вона являється. У разі визнання ОСОБА_3 винною за вчинення особливо тяжких кримінальних правопорушень, їй загрожує покарання у виді позбавлення волі на строк від 5 до 12 років з конфіскацією майна. Вказане може спонукати останню переховуватися від суду, з метою уникнення відповідальності за злочини, у вчиненні яких вона обвинувачується.
Відповідно до ч. 5 ст. 9 КПК України кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.
У рішенні по справі «W проти Швейцарії» від 26.01.1993 Європейський суд з прав людини вказав, що врахування тяжкості злочину має свій раціональний зміст, оскільки вона свідчить про ступінь суспільної небезпечності цієї особи та дозволяє спрогнозувати з достатньо високим ступенем імовірності її поведінку, беручи до уваги, що майбутнє покарання за тяжкий злочин підвищує ризик того, що підозрюваний може ухилитись від слідства.
Також, відповідно по п. 36 Рішення Європейського суду з прав людини від 20.05.2010 у справі «Москаленко проти України», Європейський суд зазначив, що суворість покарання, яке може бути призначено, є належним елементом при оцінці ризику переховування від суду чи скоєння іншого злочину.
З огляду на викладене, з метою забезпечення виконання обвинуваченою покладених на неї процесуальних обов'язків, наявність ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, просить суд задоволити клопотання.
Прокурор у підготовчому судовому засіданні підтримав клопотання про продовження строку застосування відносно обвинуваченої ОСОБА_3 запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту в нічну пору доби на два місяці з підстав, викладених у клопотанні, та вважає, що продовжують існувати ризики, передбачені ст.177 КПК України.
Обвинувачена ОСОБА_3 та її захисник - адвокат ОСОБА_9 у підготовчому судовому засіданні заперечили щодо задоволення клопотання про продовження строку домашнього арешту у нічний час доби. Просили суд задоволити клопотання про зміну обвинуваченій запобіжного заходу на менш тяжкий та обрати їй запобіжний захід у вигляді особистого зобов'язання.
В обґрунтування клопотання захисник обвинуваченої покликається на те, що прокурором у клопотанні про продовження запобіжного заходу у виді домашнього арешту не наведено жодних конкретних даних про існування ризику втечі ОСОБА_3 , не вказано даних, які обґрунтовують існування підстав вважати, що такий ризик не зник протягом семи місяців. Єдиною підставою для продовження запобіжного заходу є тяжкість злочину, в якому обвинувачується ОСОБА_3 . Звертає увагу суду на те, що обвинувачена виконує і буде виконувати покладені на неї обов'язки, характеризується виключно позитивно, у неї незадовільний стан здоров'я, і вказані обставини, на думку сторони захисту, дають підстави, для зміни запобіжного заходу на менш тяжкий - особисте зобов'язання.
Вислухавши думку учасників судового процесу, ознайомившись з матеріалами кримінального провадження, суд дійшов такого висновку.
Згідно з ч. 3 ст. 315 КПК України під час підготовчого судового засідання суд за клопотанням учасників судового провадження має право обрати, змінити, продовжити чи скасувати заходи забезпечення кримінального провадження, в тому числі запобіжний захід, обраний щодо обвинуваченого. При розгляді таких клопотань суд додержується правил, передбачених розділом II цього Кодексу.
Відповідно до ч. 1 ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Правилами ч. 2 ст. 177 КПК України унормовано, що підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті.
Відповідно до ч. 1 ст. 194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать, зокрема, про: наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує прокурор; недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
У розумінні ч. 2 ст. 42 КПК України ОСОБА_3 наразі перебуває у статусі обвинуваченої, а відтак судом не надається оцінка наявності обґрунтованого обвинувачення у вчиненні нею кримінальних правопорушень.
Зважаючи на стадію судового провадження (підготовче провадження) та враховуючи, що судом ще не досліджувалися матеріали провадження, тому суд не переглядає наявність обґрунтованості висунутого обвинувачення у вчиненні інкримінованих обвинуваченою кримінальних правопорушень, бо це передбачає оцінку доказів, яка може бути надана судом лише в нарадчій кімнаті на стадії ухвалення вироку. Зазначене свідчить, що на стадії підготовчого судового засідання суд повинен виходити з поняття наявності відомостей, які здатні переконати об'єктивного спостерігача в тому, що особа могла вчинити це кримінальне правопорушення. Цими відомостями, на думку суду, є висунуте в передбаченому законом порядку обвинувачення, яке є предметом дослідження суду наразі.
Так, клопотання про продовження на два місяці застосування відносно обвинуваченої ОСОБА_3 запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту в нічну пору доби з 22:00 год по 06:00 год строком на 2 (два) місяці обґрунтовується зокрема тим, що така обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.5 ст.27, ч.3 ст.28 - ч.1 ст. 364, ч.4 ст.190 (в редакції, чинній до 11.08.2023), ч.5 ст.190 КК України.
Згідно з вимогами ст.181 КПК України домашній арешт полягає в забороні підозрюваному, обвинуваченому залишати житло цілодобово або у певний період доби. Домашній арешт може бути застосовано до особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за вчинення якого законом передбачено покарання у виді позбавлення волі. Ухвала про обрання запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту передається для виконання органу Національної поліції за місцем проживання підозрюваного, обвинуваченого. Строк дії ухвали суду про тримання особи під домашнім арештом не може перевищувати двох місяців.
Встановлено, що 08.05.2025 ухвалою слідчого судді Трускавецького міського суду Львівської області підозрюваній ОСОБА_3 продовжено на два місяці застосування запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту, змінивши такий з цілодобового на нічний час доби - з 22.00 год по 06.00 год з забороною покидати у вказаний час місце фактичного поживання, що за адресою: АДРЕСА_1 . Залишено в силі обов'язки, покладені на підозрювану ОСОБА_3 згідно ухвали Трускавецького міського суду від 14.03.2025 про застосування запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту з урахуванням змін, а саме: прибувати до слідчого, прокурора, суду за кожним викликом, не залишати підозрюваною ОСОБА_3 місце свого проживання, за адресою: АДРЕСА_1 , в нічний час доби - з 22.00 год по 06.00 год.
Ухвалами Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 04.07.2025 та від 02.09.2025 у підготовчому судовому засіданні продовжено ОСОБА_3 на два місяці строк застосування запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту в нічний час доби та залишено в силі обов'язки, передбачені ч. 5 ст. 194 КПК України.
Прокурором зазначено ризик, передбачений ч. 1 ст. 177 КПК України, зокрема, що обвинувачена ОСОБА_3 під страхом покарання може переховуватися від правосуддя.
Тяжкість злочину свідчить про ступінь суспільної небезпечності вчиненого діяння особи та дозволяє спрогнозувати з достатньо високим ступенем імовірності поведінку цієї особи.
Суд оцінює тяжкість покарання, що загрожує обвинуваченій ОСОБА_3 у разі визнання її винуватою у вчиненні злочинів, щодо яких вона обвинувачується, де санкція кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 364 КК України, визначає покарання у виді пробаційного нагляду на строк до трьох років або обмеженням волі на строк до трьох років, або позбавлення волі на той самий строк, з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років, із штрафом від двохсот п'ятдесяти до семисот п'ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян; поряд з цим, санкція кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 190 (в редакції Кримінального кодексу України, чинній до 11.08.2023) та ч. 5 ст. 190 КК України, передбачає покарання у виді позбавленням волі на строк від п'яти до дванадцяти років з конфіскацією майна, що відповідно до ст. 12 КК України є особливо тяжкими злочинами.
При оцінці ризиків переховування від правосуддя може братися до уваги (поряд з іншими обставинами) і загроза відносно суворого покарання. У справі «Ілійков проти Болгарії» від 26.07.2001 р. ЄСПЛ зазначив, що суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів. У рішенні «Пунцельт проти Чехії» N 31315/96 від 25 квітня 2000 року, Страсбурзький суд визнав достатнім мотивування чеських судів, що прийняли рішення про тримання під вартою, з огляду, в тому числі, на те, що заявникові загрожувало відносно суворе покарання.
Судом водночас враховується те, що в обвинуваченої ОСОБА_3 є постійне місце проживання, разом із сім'єю, така не отримує дохід, однак, такі факти, з урахуванням обставин обвинувачення, за переконанням суду, не є беззаперечними стримуючими факторами порушення процесуальних обов'язків, оскільки ризики негативної поведінки обвинуваченої та небезпека наслідків такої поведінки, яка загрожує належній реалізації мети та досягнення завдань кримінального провадження, мають більш вагоме значення з точки зору публічного інтересу в контексті обставин, що обумовлюють необхідність продовження застосування такого запобіжного заходу.
Крім того, суд дійшов висновку, що більш м'який запобіжний захід, ніж домашній арешт із забороною залишати житло у нічну пору доби, на даному етапі судового провадження не забезпечать належну процесуальну поведінку обвинуваченої.
При вирішенні питання доцільності зміни запобіжного заходу суд бере до уваги, що стороною захисту не надано жодних переконливих доказів, які свідчать про неможливість перебування обвинуваченої під домашнім арештом в нічну пору доби та зменшення наявних ризиків до такого ступеню, що їх можливо запобігти шляхом застосування інших, більш м'яких запобіжних заходів.
На підставі вищевикладеного, з урахуванням тяжкості кримінальних правопорушень, у вчиненні яких обвинувачується ОСОБА_3 , у зв'язку наявністю ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, які були враховані при застосуванні та при продовженні відносно ОСОБА_3 запобіжного заходу і які не зменшилися та об'єктивно продовжують існувати, суд приходить висновку про відмову в задоволенні клопотання сторони захисту про зміну запобіжного заходу на особисте зобов'язання та про доцільність продовження строку застосування відносно обвинуваченої ОСОБА_3 запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту в нічну пору доби з 22:00 год по 06:00 год на 2 (два) місяці. Зважаючи на викладене, клопотання прокурора підлягає задоволенню.
Керуючись ст.ст. 176-177, 181-183, 193-194, 205, 376 КПК України, суд
Клопотання прокурора задоволити.
Продовжити строк застосування відносно обвинуваченої ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту в нічну пору доби з 22:00 год по 06:00 год строком на 2 (два) місяці, тобто до 19 грудня 2025 року, з забороною у вказаний час покидати місце фактичного проживання, що за адресою: АДРЕСА_1 .
Залишити в силі обов'язки, передбачені ч. 5 ст. 194 КПК України, покладені на обвинувачену ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , згідно ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту, а саме:
- прибувати до суду за кожним викликом;
- не залишати в нічний час доби з 22:00 год по 06:00 год місце фактичного поживання, що за адресою: АДРЕСА_1 .
Відмовити у задоволенні клопотання захисника обвинуваченої ОСОБА_3 - адвоката ОСОБА_9 про зміну запобіжного заходу.
Строк дії ухвали - до 19 грудня 2025 року включно.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Повний текст ухвали виготовлено 24.10.2025.
Суддя ОСОБА_1