Справа № 308/15649/25
1-кс/308/6260/25
24 жовтня 2025 року м. Ужгород
Слідчий суддя Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області ОСОБА_1 , розглянувши клопотання адвоката ОСОБА_2 , яка діє в інтересах ОСОБА_3 , подане в порядку ст. 206 КПК України,
24.10.2025 адвокат ОСОБА_2 , яка діє в інтересах ОСОБА_3 , через підсистему «Електронний суд» звернулася до слідчого судді Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області з клопотанням в порядку ст. 206 КПК України.
Клопотання обґрунтовано тим, що нею повідомляється суд про незаконне затримання громадянина України ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яке здійснюється особами ІНФОРМАЦІЯ_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .
23.10.2025, приблизно о 18.00 год. їй зателефонував її підзахисний ОСОБА_3 і повідомив, що його везуть в ІНФОРМАЦІЯ_4 .
Зі слів ОСОБА_3 , прибувши до приміщення ІНФОРМАЦІЯ_5 , ОСОБА_3 пояснив, що він є в статусі підозрюваного за обвинуваченням у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України, у кримінальному провадженні №62025140160000329 і відповідно до врученої йому підозри є військовослужбовцем. З огляду на зазначене ОСОБА_3 не підлягає мобілізації як військовозобов'язаний.
Проте, працівники ІНФОРМАЦІЯ_5 , діючи протиправно, перевищуючи надані їм законом повноваження, доставили його до ТЦК та СП, що знаходиться в місті Ужгороді.
Прибувши до ТЦК та СП, що знаходиться в місті Ужгороді, ОСОБА_3 знову намагався пояснити, що він є підозрюваним за обвинуваченням у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України, у кримінальному провадженні №62025140160000329 і відповідно до врученої йому підозри є військовослужбовцем (пред'являв працівникам ТЦК та СП повідомлення про підозру, яку було вручено ОСОБА_3 ). Проте, це не дало жодного результату, ОСОБА_3 наказали обрати собі ліжко і лягати спати в приміщенні ТЦК та СП, що знаходиться в місті Ужгороді.
Такі дії працівників ІНФОРМАЦІЯ_5 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 є незаконними та грубо порушують права ОСОБА_3 .
По-перше, відносно ОСОБА_3 триває досудове розслідування в кримінальному провадженні №62025140160000329. ОСОБА_3 є підозрюваним за обвинуваченням у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України, а саме: нез'явлення військовослужбовцем вчасно на службу без поважних причин, тривалістю понад три доби, вчинені в умовах воєнного стану.
Отже, відповідно до врученої ОСОБА_3 підозри, останній є військовослужбовцем.
По-друге, мобілізація - це призов на військову службу громадян, які є військовозобов'язаними. Це процес, який переводить особу зі статусу цивільної на статус військовослужбовця.
Військовослужбовець - це особа, яка набула такого статусу внаслідок наказу про призов по мобілізації і була зарахована до складу певної військової частини.
Законодавство не передбачає можливості мобілізації військовослужбовця.
В діях працівників ІНФОРМАЦІЯ_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ІНФОРМАЦІЯ_6 відносно ОСОБА_3 є ознаки кримінального правопорушення, що передбачено ст. 146 (незаконне позбавлення волі), ст. 365 (перевищення влади або службових повноважень працівником правоохоронного органу) КК України.
Зауважує, що особа вже майже добу поспіль перебуває в приміщенні ТЦК та СП, яке займається призовом по мобілізації військовозобов'язаних, проти своєї волі, будучи в статусі підозрюваного за кримінальне правопорушення, яке має спеціальний суб'єкт - військовослужбовець.
На підставі наведеного, просить постановити ухвалу, якою негайно доставити до суду затриманого ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , та негайно звільнити затриманого ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , з місця його утримання ІНФОРМАЦІЯ_8 (або ІНФОРМАЦІЯ_2 ), що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , або його відділах чи підрозділах.
Дослідивши вказане клопотання, слідчий суддя дійшов наступного висновку.
Відповідно до вимог п. 18 ч. 1 ст. 3 КПК України слідчий суддя здійснює судовий контроль за дотриманням прав, свобод та осіб виключно у кримінальному провадженні.
Кримінальне провадження - це досудове розслідування і судове провадження, процесуальні дії у зв'язку із вчиненням діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність (п. 10 ч. 1 ст. 3 КПК України).
Положеннями ч. 3 ст. 26 КПК України передбачено, що слідчий суддя у кримінальному провадженні вирішує лише ті питання, що винесені на його розгляд сторонами та віднесені до його повноважень КПК України.
Згідно з ч. 1-5 ст. 206 КПК України кожен слідчий суддя суду, в межах територіальної юрисдикції якого знаходиться особа, яка тримається під вартою, має право постановити ухвалу, якою зобов'язати будь-який орган державної влади чи службову особу забезпечити додержання прав такої особи.
Якщо слідчий суддя отримує з будь-яких джерел відомості, які створюють обґрунтовану підозру, що в межах територіальної юрисдикції суду знаходиться особа, позбавлена свободи за відсутності судового рішення, яке набрало законної сили, або не звільнена з-під варти після внесення застави в установленому цим Кодексом порядку, він зобов'язаний постановити ухвалу, якою має зобов'язати будь-який орган державної влади чи службову особу, під вартою яких тримається особа, негайно доставити цю особу до слідчого судді для з'ясування підстав позбавлення свободи.
Слідчий суддя зобов'язаний звільнити позбавлену свободи особу, якщо орган державної влади чи службова особа, під вартою яких тримається ця особа, не надасть судове рішення, яке набрало законної сили, або не доведе наявність інших правових підстав для позбавлення особи свободи.
Якщо до доставлення такої особи до слідчого судді прокурор, слідчий звернеться з клопотанням про застосування запобіжного заходу, слідчий суддя зобов'язаний забезпечити проведення у найкоротший строк розгляду цього клопотання.
Незалежно від наявності клопотання слідчого, прокурора, слідчий суддя зобов'язаний звільнити особу, якщо орган державної влади чи службова особа, під вартою яких трималася ця особа, не доведе: 1) існування передбачених законом підстав для затримання особи без ухвали слідчого судді, суду; 2) неперевищення граничного строку тримання під вартою; 3) відсутність зволікання у доставленні особи до суду.
Відповідно до ст. 3 Закону України «Про попереднє ув'язнення» (зі змінами та доповненнями) підставою для попереднього ув'язнення є вмотивоване рішення суду про обрання як запобіжного заходу тримання під вартою або про застосування тимчасового чи екстрадиційного арешту, винесене відповідно до Кримінального і Кримінального процесуального кодексів України та/або рішення компетентного органу іноземної держави у випадках, передбачених законом, рішення суду про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою на прохання Міжнародного кримінального суду про тимчасовий арешт або про арешт і передачу, а також постанова прокурора, прийнята у випадках та порядку, передбачених статтею 615 КПК України.
Згідно зі ст. 4 Закону України «Про попереднє ув'язнення» установами для тримання осіб, щодо яких як запобіжний захід обрано тримання під вартою або до яких застосовано тимчасовий чи екстрадиційний арешт, є слідчі ізолятори Державної кримінально-виконавчої служби України, гауптвахти Військової служби правопорядку у Збройних Силах України. В окремих випадках, що визначаються потребою в проведенні слідчих дій, ці особи можуть перебувати в ізоляторах тимчасового тримання.
Отже, відповідно до ч. 1 ст. 206 КПК України та Закону України «Про попереднє ув'язнення» слідчий суддя може зобов'язати орган державної влади чи службову особу додержатися прав такої особи, якщо вона тримається під вартою в слідчому ізоляторі Державної кримінально-виконавчої служби України, гауптвахті Військової служби правопорядку у Збройних Силах України, чи ізоляторі тимчасового тримання.
Дане клопотання подано адвокатом ОСОБА_2 в інтересах ОСОБА_3 в порядку ст. 206 КПК України.
Відповідно до ч. 2 ст. 206 КПК України, якщо слідчий суддя отримує з будь-яких джерел відомості, які створюють обґрунтовану підозру, що в межах територіальної юрисдикції суду знаходиться особа, позбавлена свободи за відсутності судового рішення, яке набрало законної сили, або не звільнена з-під варти після внесення застави в установленому цим Кодексом порядку, він зобов'язаний постановити ухвалу, якою має зобов'язати будь-який орган державної влади чи службову особу, під вартою яких тримається особа, негайно доставити цю особу до слідчого судді для з'ясування підстав позбавлення свободи.
З аналізу ст. 206 КПК України можна зробити висновок, що слідчий суддя забезпечує дотримання прав особи, яка тримається під вартою органом державної влади чи службовою особою, позбавлена свободи за відсутності судового рішення, яке набрало законної сили, або не звільнена з-під варти після внесення застави в установленому цим Кодексом порядку.
Глава 18 КПК України та ст. 206 КПК України регламентують відносини під час досудового розслідування, а саме запобіжні заходи, затримання особи.
Виключний перелік рішень, дій чи бездіяльності, які можуть бути оскаржені до слідчого судді на стадії досудового розслідування, встановлений ст. 303 КПК України.
Відповідно до ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» (у редакції Закону від 18.05.2024 з наступними змінами і доповненнями) під час мобілізації громадяни зобов'язані з'явитися до військових частин або на збірні пункти територіального центру комплектування та соціальної у строки, зазначені в отриманих ними документах (мобілізаційних розпорядженнях, повістках керівників територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки), або у строки, визначені командирами військових частин (військовозобов'язані, резервісти Служби безпеки України за викликом керівників органів, в яких вони перебувають на військовому обліку, військовозобов'язані, резервісти Служби зовнішньої розвідки України за викликом керівників відповідних підрозділів Служби зовнішньої розвідки України, військовозобов'язані Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту за викликом керівників відповідних органів управління центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері цивільного захисту).
При цьому зобов'язано місцеві органи виконавчої влади у взаємодії з територіальними центрами комплектування та соціальної підтримки, за участю органів місцевого самоврядування та із залученням підприємств, установ та організацій усіх форм власності, фізичних осіб - підприємців організувати та забезпечити в установленому порядку своєчасне оповіщення і прибуття громадян, які призиваються на військову службу, прибуття техніки на збірні пункти та у військові частини, а також здійснення призову військовозобов'язаних, резервістів на військову службу, їх доставки до військових частин та установ Збройних Сил України, Національної гвардії України, Служби безпеки України, Державної спеціальної служби транспорту, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України, інших військових формувань України.
Із змісту поданого клопотання вбачається, що ОСОБА_3 не є особою, яка тримається під вартою, в тому числі й у зв'язку з застосованим відносно нього запобіжним заходом, не є затриманим у порядку ст. 208 КПК України та не є особою, затриманою неуповноваженою службовою особою, у порядку ст. 207 КПК України, не утримається правоохоронними органами у зв'язку із розслідуваним ними кримінальним правопорушенням у межах жодного порушеного кримінального провадження.
Таким чином, у слідчого судді відсутні повноваження, визначені КПК України, для з'ясування підстав позбавлення волі особи у інших випадках, не пов'язаних із сферою дії кримінального процесуального закону, визначених КПК України для з'ясування підстав позбавлення волі особи у інших випадках, не пов'язаних із досудовим розслідуванням конкретного кримінального провадження та розгляду в порядку ст. 206 КПК України клопотання, поданого не в рамках кримінального провадження.
Виходячи з обставин, зазначених у заяві, слідчий суддя вважає, що затримання ОСОБА_3 працівниками ІНФОРМАЦІЯ_2 , ІНФОРМАЦІЯ_6 (як зазначається у клопотанні), не підлягає оскарженню до слідчого судді, оскільки такі правовідносини врегульовані чинним законодавством про мобілізацію та мобілізаційну підготовку, а у разі, якщо такі дії мають ознаки кримінального правопорушення - відповідними нормами Закону України «Про Державне бюро розслідувань» та ст. 214 КПК України.
При цьому слідчий суддя звертає увагу заявника на те, що у разі порушення прав чи інтересів службовими (посадовими) особами ТЦК та СП, патрульної поліції чи військової частини при здійсненні ними своїх повноважень, пов'язаними із процедурою затримання в порядку КУпАП або у разі мобілізації, для судового захисту він вправі звернутися із адміністративним позовом до компетентного адміністративного суду, а у разі вчинення щодо нього особи протиправних дій, що містять ознаки кримінальних правопорушень, до правоохоронного органу із заявою про вчинення кримінального правопорушення.
Слідчий суддя враховує правову позицію Касаційного кримінального суду Верховного Суду, висловлену у постанові від 27 травня 2019 року (справа №766/22242/17), згідно з якою відповідно до частин другої-п'ятої статті 206 КПК України, якщо слідчий суддя отримує з будь-яких джерел відомості, які створюють обґрунтовану підозру, що в межах територіальної юрисдикції суду знаходиться особа, позбавлена свободи за відсутності судового рішення, яке набрало законної сили, або не звільнена з-під варти після внесення застави в установленому цим Кодексом порядку, він зобов'язаний постановити ухвалу, якою має зобов'язати будь-який орган державної влади чи службову особу, під вартою яких тримається особа, негайно доставити цю особу до слідчого судді для з'ясування підстав позбавлення свободи. При цьому слідчий суддя зобов'язаний звільнити позбавлену свободи особу, якщо орган державної влади чи службова особа, під вартою яких тримається ця особа, не надасть судове рішення, яке набрало законної сили, або не доведе наявність інших правових підстав для позбавлення особи свободи. Водночас якщо до доставлення такої особи до слідчого судді прокурор, слідчий звернеться з клопотанням про застосування запобіжного заходу, слідчий суддя зобов'язаний забезпечити проведення у найкоротший строк розгляду цього клопотання. Незалежно від наявності клопотання слідчого, прокурора, слідчий суддя зобов'язаний звільнити особу, якщо орган державної влади чи службова особа, під вартою яких трималася ця особа, не доведе: 1) існування передбачених законом підстав для затримання особи без ухвали слідчого судді, суду; 2) не перевищення граничного строку тримання під вартою; 3) відсутність зволікання у доставленні особи до суду».
Наведені вище положення ст. 206 КПК України мають на меті забезпечення процесуального механізму звільнення слідчим суддею будь-якої особи, яка позбавлена свободи за відсутності судового рішення, та застосовуються саме в таких випадках. При цьому вказаний механізм не включає процедур оскарження рішень, дій чи бездіяльності працівників правоохоронних органів, пов'язаних із затриманням особи в порядку, передбаченому ст. 208 КПК України, «post factum», оскільки відповідні заперечення особа може висловити під час вирішення питання про застосування запобіжного заходу та/або під час підготовчого судового засідання й судового розгляду кримінального провадження по суті.
Вказана позиція узгоджується із правовою позицією, викладеною в постанові Об'єднаної палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду від 27 травня 2019 року у справі №766/22242/17.
Положеннями ч. 3 ст. 26 КПК України визначено, що слідчий суддя, суд у кримінальному провадженні вирішують лише ті питання, що винесені на їх розгляд сторонами та віднесені до їх повноважень цим Кодексом.
Згідно з ч. 1 ст. 24 КПК України кожному гарантується право на оскарження процесуальних рішень, дій чи бездіяльності суду, слідчого судді, прокурора, слідчого в порядку, передбаченому цим Кодексом.
Адвокатом до заяви не надано доказів того, що ОСОБА_3 був затриманий уповноваженою службовою особою без ухвали слідчого судді, що дана особа утримується на території, на яку поширюється юрисдикція Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області, що позбавляє суд здійснити перевірку наявності підстав позбавлення особи свободи (зокрема наявності судового рішення та інші) та звільнення такої особи, якщо за результатами такої перевірки відповідних підстав не буде встановлено.
За таких обставин, слідчий суддя зазначає, що КПК України не передбачено право слідчого судді з'ясовувати підстави позбавлення волі особи у інших випадках, не пов'язаних із досудовим розслідуванням конкретного кримінального провадження та розгляду у порядку ст. 206 КПК України заяви, поданої не в рамках кримінального провадження.
Положеннями КПК України не врегульовано питання щодо відмови у відкритті провадження за клопотанням, яке подане в порядку ст. 206 КПК України, та на дії осіб, які не є працівниками органу досудового розслідування, слідства чи прокуратури.
Згідно з ч. 6 ст. 9 КПК України у випадках, коли положення цього Кодексу не регулюють або неоднозначно регулюють питання кримінального провадження, застосовуються загальні засади кримінального провадження, визначені частиною першою статті 7 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 4 ст. 304 КПК України слідчий суддя, суд відмовляє у відкритті провадження лише у разі, якщо скарга подана на рішення, дію чи бездіяльність слідчого, дізнавача, прокурора, що не підлягає оскарженню.
Враховуючи вищевикладене, слідчий суддя вважає, що наявні правові підстави для відмови у відкритті провадження за поданим клопотанням адвоката ОСОБА_2 , яка діє в інтересах ОСОБА_3 , в порядку ст. 206 КПК України.
Керуючись ст. 7, 8, 9, 206, 304, 309 КПК України, слідчий суддя,
Відмовити у відкритті провадження за клопотанням адвоката ОСОБА_2 , яка діє в інтересах ОСОБА_3 , подане в порядку ст. 206 КПК України.
Копію ухвали надіслати адвокату ОСОБА_2 .
Ухвала набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Ухвала може бути оскаржена шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Закарпатського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її оголошення. Якщо ухвалу слідчого судді було постановлено без виклику особи, яка її оскаржує то строк апеляційного оскарження для такої особи обчислюється з дня отримання нею копії судового рішення.
Слідчий суддя Ужгородського міськрайонного суду
Закарпатської області ОСОБА_1