Справа № 307/3379/25
Провадження №1-кп/307/253/25
про задоволення клопотання
20 жовтня 2025 року м. Тячів
Тячівський районний суд Закарпатської області
у складі головуючої судді ОСОБА_1 ,
секретар судового засідання ОСОБА_2 ,
за участю прокурора ОСОБА_3 ,
обвинуваченого ОСОБА_4 ,
його захисника ОСОБА_5 ,
обвинуваченого ОСОБА_6
та його захисника ОСОБА_7 ,
розглянувши у підготовчому судовому засіданні в залі суду кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань 15 травня 2025 року № 12025071160000322 про обвинувачення
ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця та жителя АДРЕСА_1 , громадянина України, з повною загальною середньою освітою, непрацюючого, одруженого, раніше не судимого, у вчиненні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 332 КК України,
У провадженні Тячівського районного суду Закарпатської області знаходиться кримінальне провадження № № 12025071160000322 про обвинувачення ОСОБА_4 та ОСОБА_6 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 332 КК України.
На підставі ухвали Тячівського районного суду Закарпатської області від 05 вересня 2025 року відносно обвинуваченого ОСОБА_6 продовжено запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на строк до шістдесяти діб до 03 листопада 2025 року включно та визначено заставу у розмірі 150 (сто п'ятдесят) прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 454 200,00? (чотириста п'ятдесят чотири тисячі двісті) грн. 00 коп.
20 жовтня 2025 року захисник обвинуваченого ОСОБА_6 - адвокат ОСОБА_7 через канцелярію суду подав клопотання про зміну запобіжного заходу у виді тримання під вартою шляхом зменшення розміру застави до розміру 80 (вісімдесят) прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 242 240 (двісті сорокдві тисячі двісті сорок) грн.
В обгрунтування клопотання посилався на те, що визначена ухвалою суду від 05 вересня 2025 року застава є непомірною для ОСОБА_6 .
Так, він є особою пенсійного віку, йому 64 роки, у нього скрутне матеріальне становище, він ніде не прцює, отримує пенсію по віку. ОСОБА_6 має сталі міцні соціальні зв'язки та постійне місце проживання, позитивну характеристику за місцем проживання та він є раніше не судимий.
Враховуючи викладене, а також принцип забезпечення права на свободу, просить зменшити розмір застави, яка є непосильною для ОСОБА_6 із 150 (сто п'ятдесят) прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 454 200,00? (чотириста п'ятдесят чотири тисячі двісті) грн. 00 коп. до 80 (вісімдесят) прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 242 240 (двісті сорокдві тисячі двісті сорок) грн.
Обвинувачений ОСОБА_6 підтримав думку свого захисника.
Прокурор Тячівської окружної прокуратури ОСОБА_3 заперечив проти задоволення клопотання, зазначивши, що на даний час відсутні підстави для його задоволення.
Вислухавши думку учасників судового провадження, дослідивши обставини вказаного клопотання, суд дійшов висновку про його задоволення, виходячи із такого.
Згідно з ч. 1 ст. 131 КПК України, заходи забезпечення кримінального провадження застосовуються з метою досягнення дієвості цього провадження.
На підставі ухвали Тячівського районного суду Закарпатської області від 05 вересня 2025 року відносно обвинуваченого ч. 3 ст. 332 ОСОБА_6 продовжено запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на строк до шістдесяти діб до 03 листопада 2025 року включно та визначено заставу у розмірі 150 (сто п'ятдесят) прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 454 200,00? (чотириста п'ятдесят чотири тисячі двісті) грн. 00 коп., а також покладено ряд обов'язків в разі внесення застави, а саме: прибувати до суду за кожною вимогою; не відлучатися із населеного пункту, в якому він проживає, без дозволу суду; повідомляти суд про зміну свого місця проживання; здати на зберігання до відповідних органів державної влади свої паспорти для виїзду за кордон, інші документи, що надають право на виїзд із України та в'їзд в Україну; утримуватися від спілкування із свідками у даному кримінальному провадженні; носити електронний засіб контролю.
Відповідно до вимог ст. 201 КПК України, зокрема, обвинувачений, до якого застосовано запобіжний захід, його захисник, має право подати до місцевого суду, в межах територіальної юрисдикції якого здійснюється досудове розслідування, а в кримінальних провадженнях щодо кримінальних правопорушень, віднесених до підсудності Вищого антикорупційного суду, - до Вищого антикорупційного суду, клопотання про зміну запобіжного заходу, в тому числі про скасування чи зміну додаткових обов'язків, передбачених частиною п'ятою статті 194 цього Кодексу та покладених на нього слідчим суддею, судом, чи про зміну способу їх виконання.
Згідно з ч. 3 ст. 201 КПК України, до клопотання мають бути додані: копії матеріалів, якими підозрюваний, обвинувачений обґрунтовує доводи клопотання; перелік свідків, яких підозрюваний, обвинувачений вважає за необхідне допитати під час розгляду клопотання, із зазначенням відомостей, які вони можуть надати, та обґрунтуванням значення цих відомостей для вирішення питання; підтвердження того, що прокурору надіслана копія клопотання та копії матеріалів, що обґрунтовують клопотання.
Відповідно до ч. 4 ст. 201 КПК України, суд зобов'язаний розглянути клопотання обвинуваченого протягом трьох днів з дня його одержання згідно з правилами, передбаченими для розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу.
Так, запобіжний захід може бути змінений, коли це виправдовується обставинами справи, зумовленими виникненням нових обставин після прийняття попереднього рішення про застосування запобіжного заходу, а також виявленням тих, які існували раніше, але про які не було відомо сторонам на час прийняття рішення про застосування запобіжного заходу. Тож, загальною вимогою щодо змісту клопотання про зміну запобіжного заходу є зазначення в ньому нових обставин, які не були предметом судового розгляду при застосуванні запобіжного заходу у порядку ст. 194 КПК України.
У клопотанні захисник обвинуваченого просить змінити обраний запобіжний захід у вигляді тримання під вартою шляхом зменшення розміру застави посилаючись на те, що визначений розмір застави є непомірним для обвинуваченого і його матеріальний стан не дозволяє йому та його сім'ї скористатися альтернативним запобіжним заходом, чим порушуються його основні права.
Згідно п. 2) ч. 5 ст. 182 КПК України, розмір застави щодо особи, обвинуваченої у вчиненні тяжкого злочину, визначається у межах, - від двадцяти до вісімдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб;
У виключних випадках, якщо слідчий суддя, суд встановить, що застава у зазначених межах не здатна забезпечити виконання особою, що підозрюється, обвинувачується у вчиненні тяжкого або особливо тяжкого злочину, покладених на неї обов'язків, застава може бути призначена у розмірі, який перевищує вісімдесят чи триста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб відповідно.
Разом з тим, слід зауважити, що застосований запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, питання про продовження якого розглянуто 05 вересня 2025 року, не є безальтернативним, оскільки ухвалою суду передбачено право обвинуваченого внести заставу, розмір якої встановлено у розмірі 150 (сто п'ятдесят) прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 454 200,00? (чотириста п'ятдесят чотири тисячі двісті) грн. 00 коп.
Відповідно до рішення ЄСПЛ у справі «Гафа проти Мальти», встановлено що гарантія, передбачена статтею 5 §3 Конвенції покликана забезпечити явку обвинуваченого у судовому засіданні. Тому розмір застави повинен бути встановлений з огляду на особу підозрюваного, належну йому власність, його стосунки з поручителями, іншими словами, з огляду на впевненість у тому, що перспектива втрати застави або заходів проти його поручителів у випадку його неявки до суду буде достатньою для того, щоб стримати його від втечі. Оскільки питання, яке розглядається, є основним правом на свободу, гарантованим статтею 5, органи влади повинні докладати максимум зусиль як для встановлення належного розміру застави, так під час вирішення питання про необхідність продовження тримання під вартою. Крім того, розмір застави, має бути належним чином обґрунтовано у рішенні про визначення застави і повинна враховувати майновий стан обвинуваченого. Нездатність національних судів оцінити здатність заявника сплатити необхідну суму може викликати виявлення Судом порушення. Проте обвинувачений, якого судові органи готові звільнити під заставу, повинні вірно подати достатню інформацію, яку можливо перевірити, якщо це буде необхідно, щодо суми застави, яку необхідно встановити.
Позиція Європейського суду стосовно питання обрання національними судами запобіжного заходу у вигляді застави та призначення її розміру, цілковито прослідковується в рішенні Суду у справі «Мангурас проти Іспанії» (Mangouras v. Spain) від 28 вересня 2010 року. У цій справі, посилаючись на пункт 3 статті 5 Конвенції, заявник стверджував, що сума застави у його справі була необґрунтовано високою та не враховувала конкретні обставини й умови його особистого життя. Суд підтвердив, що відповідно до вказаної статті Конвенції внесення застави може вимагатися лише за наявності законних підстав для затримання особи, а також те, що уповноважені органи влади повинні приділити визначенню суми застави стільки ж уваги, скільки і вирішенню питання про необхідність подальшого тримання обвинуваченого під вартою. Більше того, якщо навіть сума застави визначається виходячи із характеристики особи обвинуваченого та його матеріального становища, за певних обставин є обґрунтованим врахування також і суми збитків, у заподіянні яких ця особа обвинувачується.
Також, щоб розмір застави можна було вважати таким, який здатен забезпечити належну процесуальну поведінку обвинуваченого, суд повинен, врахувавши положення ст. 177, 178 КПК України, та раціонально співставити його з доведеними у справі ризиками, даними про особу підозрюваного, тяжкістю вчиненого злочину. При цьому судді слід мати на увазі, що, виходячи з практики ЄСПЛ, розмір застави повинен визначатися тим ступенем довіри, при якому перспектива втрати застави, буде достатнім стримуючим засобом, щоб відбити у особи, щодо якої застосовано заставу, бажання будь-яким чином перешкоджати встановленню істини у кримінальному провадженні.
Європейський суд з прав людини приділяє увагу питанню визначення розміру застави, яка за своїм характером не буде надмірною та зможе забезпечити виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на них обов'язків.
Так, зокрема у рішенні Європейського суду з прав людини «Gafa v. Malta» від 22.05.2018 (заява № 54335/14) зазначено, що тривалість утримання під вартою, про яке йде мова, після надання звільнення під заставу, може викликати питання відповідно до Конвенції (для порівняння, Miкалаускас проти Мальти, № 4458/10, § 122, 23 липня 2013 року - утримання під вартою протягом дванадцяти місяців після звільнення під заставу, і Колаковіч, наведене вище, § 53, - утримання під вартою протягом семи місяців після роз'яснень заявником свого фінансового становища після звільнення під заставу). Дійсно, той факт, що заявник залишався під вартою протягом майже дванадцяти місяців після ухвалення рішення звільнення під заставу, свідчить про те, що національні суди не вжили необхідних заходів для визначення належного розміру застави (дивіться, mutatis mutandis, Колаковіч, наведено вище, § 72 ).
Судом проаналізовано попередні ухвали, зокрема ухвалу від 05 вересня 2025 року, якою застава визначена у розмірі 150 (сто п'ятдесят) прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 454 200,00? (чотириста п'ятдесят чотири тисячі двісті) грн. 00 коп.
Ураховуючи те, що застава виявилася для обвинуваченого непомірною, оскільки внесена не була, зважаючи на практику ЄСПЛ, відповідно до якої з плином часу ризики, які існували на момент застосування запобіжного заходу поступово зменшуються, суд вважає можливим зменшити розмір застави і визначити обвинуваченому ОСОБА_6 заставу у розмірі 80 (вісімдесят) прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 242 240 (двісті сорокдві тисячі двісті сорок) грн., яка на даному етапі розгляду кримінального провадження буде достатньою для забезпечення виконання обвинуваченим обов'язків, передбачених КПК України, оскільки заходи забезпечення кримінального провадження застосовуються з метою досягнення дієвості цього провадження, а не покарання особи, вина якої не встановлена вироком суду.
Також ухвалою суду від 05 вересня 2025 року, у разі внесення застави, на ОСОБА_6 покладено наступні обов'язки: прибувати до суду за кожною вимогою; не відлучатися із населеного пункту, в якому він проживає, без дозволу суду; повідомляти суд про зміну свого місця проживання; здати на зберігання до відповідних органів державної влади свої паспорти для виїзду за кордон, інші документи, що надають право на виїзд із України та в'їзд в Україну; утримуватися від спілкування із свідками у даному кримінальному провадженні; носити електронний засіб контролю, які слід залишити незмінними.
Керуючись ст. ст. 314, 371, 372, 376 КПК України,
Клопотання захисника обвинуваченого ОСОБА_6 - адвоката ОСОБА_7 про зміну запобіжного заходу шляхом зменшення застави - задовольнити повністю.
Запобіжний захід у вигляді тримання під вартою із визначенням розміру застави, продовжений відносно ОСОБА_6 на підставі ухвали Тячівського районного суду Закарпатської області від 05 вересня 2025 року змінити в частині розміру застави, а саме, зменшити розмір застави із 150 (сто п'ятдесят) прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 454 200,00? (чотириста п'ятдесят чотири тисячі двісті) грн. 00 коп. на 80 (вісімдесят) прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 242 240 (двісті сорокдві тисячі двісті сорок) грн.
Інші обов'язи, визначені ухвалою суду від 05 вересня 2025 року, залишити незмінними.
Ухвала набирає законної сили з моменту її оголошення і оскарженню в апеляційному порядку не підлягає.
Повний текст ухвали буде складено та оголошено 24 жовтня 2025 року, о 15 год. 10 хв.
Суддя ОСОБА_1