Справа № 537/4740/20 Номер провадження 22-ц/814/2379/25Головуючий у 1-й інстанції Мурашова Н.В. Доповідач ап. інст. Триголов В. М.
13 жовтня 2025 року м. Полтава
Полтавський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого судді: Триголова В.М.
суддів: Дорош А.І., Панченко О.О.
секретар: Грицак А.Я.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Крюківського районного суду міста Кременчука від 21 липня 2022 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Первинної профспілкової організації Публічного акціонерного товариства «Джей Ті Інтернешнл Україна» Професійної спілки працівників агропромислового комплексу України, за участі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - голови Первинної профспілкової організації Публічного акціонерного товариства «Джей Ті Інтернешнл Україна» Професійної спілки працівників агропромислового комплексу України Голод Г.І., про визнання незаконними та скасування рішень роботодавця та профкому первинної профспілкової організації, поновлення на роботі, стягнення невиплаченої заробітної плати, компенсації за невикористану відпустку, вихідної допомоги, стягнення середнього заробітку за час не проведення розрахунку при звільненні, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, відшкодування моральної шкоди, -
У грудні 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду із вказаним позовом, відповідно до якого просив:
1) визнати незаконним та скасувати постанову профспілкового комітету первинної профспілкової організації ПАТ "Джей Ті Інтернешнл Україна" професійної спілки працівників агропромислового комплексу України №11 від 22.06.2020 року про скорочення штату ППО;
2) визнати незаконним та скасувати рішення засідання профспілкового комітету ППО ПАТ "Джей Ті Інтернешнл Україна" професійної спілки працівників агропромислового комплексу України, оформлене протоколом №18 від 25.09.2020 року про погодження скорочення штату та звільнення за скороченням штату бухгалтера та фінансового контролера ППО;
3) визнати незаконною та скасувати постанову №16 профспілкового комітету первинної профспілкової організації ПАТ "Джей Ті Інтернешнл Україна" професійної спілки працівників агропромислового комплексу України від 25.09.2020 року про попередження скорочення посад;
4) визнати незаконною та скасувати постанову профспілкового комітету Первинної профспілкової організації ПАТ "Джей Ті Інтернешнл Україна" професійної спілки працівників агропромислового комплексу України №22 від 25.11.2020 року про звільнення ОСОБА_1 ;
5) поновити ОСОБА_1 на посаді фінансового контролера профспілкового комітету первинної профспілкової організації ПАТ "Джей Ті Інтернешнл Україна" професійної спілки працівників агропромислового комплексу України;
6) стягнути з первинної профспілкової організації ПАТ "Джей Ті Інтернешнл Україна" професійної спілки працівників агропромислового комплексу України на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу з 26.11.2020 року по дату винесення рішення судом;
7) стягнути з профспілкового комітету первинної профспілкової організації ПАТ «Джей Ті Інтернешнл України» професійної спілки працівників агропромислового комплексу України на користь ОСОБА_1 невиплачену вихідну допомогу в розмірі 10 427 грн 50 коп;
8) стягнути з первинної профспілкової організації ПАТ «Джей Ті Інтернешнл України» професійної спілки працівників агропромислового комплексу України на користь ОСОБА_1 невиплачену заробітну плату за період з 13.11.2020 по 25.11.2020;
9) стягнути з первинної профспілкової організації ПАТ «Джей Ті Інтернешнл України» професійної спілки працівників агропромислового комплексу України на користь ОСОБА_1 невиплачену компенсацію за невикористану відпустку в сумі 7 676 грн 24 коп;
10) стягнути з первинної профспілкової організації ПАТ «Джей Ті Інтернешнл України» професійної спілки працівників агропромислового комплексу України на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час не проведення розрахунку при звільненні за період з 26.11.2020 року по дату винесення рішення судом;
11) стягнути з первинної профспілкової організації ПАТ Джей Ті Інтернешнл України професійної спілки працівників агропромислового комплексу України на користь ОСОБА_1 заподіяну моральну шкоду в розмірі 30 000 грн.
Допустити негайне виконання рішення суду.
Судові витрати покласти на відповідача.
Рішенням Крюківського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 21 липня 2022 року, яке залишено без змін постановою Полтавського апеляційного суду від 13 грудня 2022 року, відмовлено в задоволенні позовної заяви ОСОБА_1 до Первинної профспілкової організації, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - голова Первинної профспілкової організації Голод Г.І., про визнання незаконними та скасування рішень роботодавця та профкому первинної профспілкової організації, поновлення на роботі, стягнення невиплаченої заробітної плати, компенсації за невикористану відпустку, вихідної допомоги, стягнення середнього заробітку за час не проведення розрахунку при звільненні, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, відшкодування моральної шкоди.
Постановою Верховного Суду від 26 квітня 2023 року касаційну скаргу ОСОБА_1 - задоволено частково.
Постанову Полтавського апеляційного суду від 13 грудня 2022 року в частині відмови у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Первинної профспілкової організації Публічного акціонерного товариства «Джей Ті Інтернешнл Україна» Професійної спілки працівників агропромислового комплексу України простягнення невиплачено ї вихідної допомоги, невиплаченої заробітної плати, компенсації та середнього заробітку за час не проведення розрахунку при звільненні - скасовано, справу в цій частині направлено на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
В іншій частині рішення Крюківського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 21 липня 2022 року та постанову Полтавського апеляційного суду від 13 грудня 2022 року - залишено без змін.
Постановою Полтавського апеляційного суду від 03 серпня 2023 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задоволено частково.
Рішення Крюківського районного суду м. Кременчука від 21 липня 2023 року в оскаржуваній частині - скасовано.
Стягнуто з Первинної профспілкової організації ПАТ «Джей Ті Інтернешнл Україна» Професійної спілки працівників агропромислового комплексу України на користь ОСОБА_1 18 330 грн недоплаченого заробітку та 18 330 грн середнього заробітку за несвоєчасний розрахунок.
Стягнуто з Первинної профспілкової організації ПАТ «Джей Ті Інтернешнл Україна» Професійної спілки працівників агропромислового комплексу України на користь ОСОБА_1 витрати по сплаті судового збору в розмірі 4 500 грн та 9 000 грн витрат на правничу допомогу.
Постановою Верховного суду від 19 березня 2025 року касаційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково.
Постанову Полтавського апеляційного суду від 03 серпня 2023 року скасовано в частині позовних вимог про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні та розподілу судових витрат, справу в цій частині передано на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
В апеляційній скарзі в оскаржуваній частині ОСОБА_2 прохав рішення місцевого суду скасувати та ухвалити у справі нове рішення про задоволення його позовних вимог.
Позивач зазначав, що роботодавцем при його звільненні не було дотримано порядку, передбаченого КЗпП України, а саме не було здійснено повний розрахунок при звільненні.
Також, на думку скаржника, присутнє й порушення порядку ведення засідання (пленарних засідань), адже загальні збори профкому первинної профспілкової організації, оформлені протоколом №18 від 25 вересня 2020 року та протоколом №23 від 24 листопада 2020 року, проводились заступником голови профкому ОСОБА_3 , як головою зборів. При цьому, відповідно до пункту 4.14 Статуту ведення засідання (пленарних засідань), зборів (конференції) належить до компетенції голови профкому, посаду якого обіймає ОСОБА_4 . Крім того, позивач в апеляційній скарзі зазначав, що голові профспілкової організації не надані повноваження приймати/звільняти штатних працівників, а також відсутнє право підпису таких документів.
Вказані обставини зумовили саме звільнення , що потягнуло за собою неналежний розрахунок з позивачем.
Зважаючи на що апелянт вказав , на не врахувавання протиправності дій роботодавця, який утримав нараховані при звільненні позивача: грошову компенсацію за невикористану щорічну відпустку за 22 календарних дні, вихідну допомогу та заробітну плату за період з 13 листопада 2020 року по 25 листопада 2020 року в якості утримання з нього військового збору та податків з доходів з середнього заробітку за час вимушеного прогулу з 08 лютого 2019 року по 08 листопада 2019 року у сумі 94 000,00 грн.
З урахуванням висновків постанови Верховного суду від 19 березня 2025 року предметом апеляційного перегляду є судове рішення в частині відмови в задоволенні позовних вимог про компенсацію середнього заробітку за час не проведення розрахунку при звільненні та розподілу судових витрат.
Представник Первинної профспілкової організації ПАТ «Джей Ті Інтернешнл Україна» у відзиві на апеляційну скаргу прохав рішення Крюківського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 21 липня 2022 року залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.
Відповідно до частини 1 статті 367 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Судом установлено, постановою ППО «Про звільнення з посади фінансового контролера ОСОБА_1 у зв'язку зі скороченням штату, внесенням змін до штатного розкладу ППО ПАТ «Джей Ті Інтернешнл Україна» № 22 від 25.11.2020, підписаною головою ППО Голод Г.І., ОСОБА_1 був звільнений з посади фінансового контролера профкому ППО ПАТ «Джей Ті Інтернешнл Україна» у зв'язку із скороченням штату працівників на підставі п. 1 ст. 40 КЗпП України. Останнім днем роботи рахувати 25.11.2020. Постановлено виплатити ОСОБА_1 вихідну допомогу в розмірі середнього місячного заробітку. Оскільки під час виконання рішення Крюківського районного суду м. Кременчука у справі № 537/935/19 в примусовому порядку на користь ОСОБА_1 було стягнуто 94 000 грн, з яких не було утримано податки (ПДФО, ПФО), тому постановлено утримати з ОСОБА_1 належні суми податків, а саме ПДФО в розмірі 18% в сумі 16 920 грн, військовий збір в розмірі 1,5% в сумі 1 410 грн. Ознайомити ОСОБА_1 під підпис про звільнення у зв'язку зі скороченням штату. Інформувати членів профкому. Інформувати членів профкому та членів профспілки про внесення змін до штатного розкладу ППО ПАТ «Джей Ті Інтернешнл Україна».
25.11.2020 ОСОБА_1 було видано трудову книжку, що підтверджено його особистою розпискою.
ППО видало довідку про середню заробітну плату (для обчислення відпускних) ОСОБА_1 , за якою його загальна сума доходу для розрахунку для відпускних з листопада 2019 року по жовтень 2020 року становить 123 865,35 грн.
ППО видало довідку про середню заробітну плату (для обчислення вихідної допомоги) ОСОБА_1 , за якою його середня заробітна плата для розрахунку для обчислення вихідної допомоги з вересня 2020 року по жовтень 2020 року становить 10 427,50 грн.
Також, суду подано відомості про виплату готівки ОСОБА_1 та видаткові касові ордери, розрахункові листи за період з листопада 2019 року по листопад 2020 року.
Середня заробітна плата позивача за останні два місяці (вересень, жовтень 2020 року) становила 12 609,94 грн.
Згідно з розрахунковими листами ОСОБА_1 , зокрема, за листопад 2020 року, при його звільненні ППО нарахувало йому заробітну плату, грошову допомогу при звільненні, нарахували грошові кошти за невикористану відпустку, розмір нарахувань не оскаржувався ним в судовому засіданні. Проте, вказані кошти не були виплачені ОСОБА_1 при його звільненні, а були утримані ППО як податковим агентом в рахунок сплати податку з доходу фізичних осіб, військовим збором та єдиним внеском на загальнообов'язкове державне соціальне страхування середнього заробітку за час вимушеного прогулу, стягнутого за рішенням Крюківського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 08.11.2019 року. (т. 1 а. с.108)
Листом ГУ ДПС у Полтавській області від 16.12.2020 дало роз'яснення щодо оподаткування податком на доходи фізичних осіб, військовим збором та єдиним внеском на загальнообов'язкове державне соціальне страхування середнього заробітку за час вимушеного прогулу, стягнутого за рішенням суду. Так, згідно з п.п.168.1.1 п.168.1. ст.168 ПКУ, податковий агент, поняття якого визначено п.п.14.1.180 п.14.1. ст.14 ПКУ, що нараховує (виплачує, надає) оподатковуваний дохід на користь платника податку, зобов'язаний утримувати податок із суми такого доходу за його рахунок, використовуючи ставку податку, визначену ст. 167 ПКУ. Крім того доходи, визначені ст.163 ПКУ, є об'єктом оподаткування військовим збором. Таким чином дохід у вигляді середньої заробітної плати, нарахованої на підставі рішення суду за час вимушеного прогулу включається до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку як заробітна плата, за умови перебування такого платника у трудових відносинах з роботодавцем або як інший дохід у разі його нарахування (виплати) після звільнення платника. При цьому юридична особа повинна виконати усі функції податкового агента, визначені ПКУ (у тому числі щодо утримання податку на доходи фізичних осіб та військового збору).
З урахуванням постанови Верховного суду від 19 березня 2025 року рішення суду першої інстанції переглядаться виключно в частині позовних вимог про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні та розподілу судових витрат.
Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави (частина перша статті 2 ЦПК України).
Згідно зі статтею 43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Громадянам гарантується захист від незаконного звільнення.
Відповідно до частини першої статті 94 КЗпП України заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку роботодавець виплачує працівникові за виконану ним роботу. Аналогічне положення закріплені в статті 21 КЗпП, відповідно до якої роботодавець зобов'язується виплачувати працівникові заробітну плату на виконану ним роботу, визначену трудовою угодою.
Відповідно до частини першої статті 47 КЗпП України власник або уповноважений ним орган зобов'язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу.
Відповідно до статті 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.
У разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган у будь-якому випадку повинен у зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану ним суму.
Відповідно до статті 117 КЗпП України, в редакції станом на день звільнення позивача, в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.
При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору.
Відповідно до статті 117 КЗпП України, в редакції Закону № 2352-IX від 01 липня 2022 року, у разі невиплати з вини роботодавця належних звільненому працівникові сум у строки, визначені статтею 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку, але не більш як за шість місяців.
При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум роботодавець повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування у разі, якщо спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору, але не більш як за період, встановлений частиною першою цієї статті.
Позивач ОСОБА_1 звільнений 25.11.2020.
Приписи статті 117 КЗпП України, у редакції до 01 липня 2022 року, не містили в собі вказівки щодо обмеження періоду стягнення середнього заробітку за час затримки фактичного розрахунку шестимісячним строком.
При цьому, Закон України №2352-ІХ від 01 липня 2022 року не містить положень, які б поширювали його дію на правовідносини, що виникли до набрання ним чинності, тобто, його норми не мають зворотної дії в часі.
Отже, даний Закон України містить норми прямої дії та поширює свою дію на ті правовідносини, які виникли та існують після набрання ним чинності, зокрема, з 19 липня 2022 року.
Таким чином, період стягнення середнього заробітку за час затримки фактичного розрахунку визначається за тими правилами, які були чинними на момент початку перебігу відповідної затримки розрахунку.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 26 лютого 2020 року у справі №821/1083/17 (провадження №11-1329апп18) зазначила, що належними звільненому працівникові сумами необхідно розуміти усі виплати, на отримання яких працівник має право станом на дату звільнення згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій, встановлених законодавством для осіб, які перебувають у трудових правовідносинах з роботодавцем (заробітна плата, компенсація за невикористані дні відпустки, вихідна допомога тощо).
Оскільки ухвалення судового рішення про стягнення з роботодавця виплат, які передбачені після звільнення, за загальними правилами, встановленими ЦК України, не припиняє відповідний обов'язок роботодавця, то відшкодування, передбачене статтею 117 КЗпП України, спрямоване на компенсацію працівнику майнових втрат, яких він зазнає внаслідок несвоєчасного здійснення з ним розрахунку з боку роботодавця, у спосіб, який спеціально передбачений для трудових відносин, за весь період такого невиконання, у тому числі й після прийняття судового рішення.
Подібні за змістом висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 13 травня 2020 року у справі №810/451/17 (провадження №11-1210апп19).
З матеріалів даної справи вбачається, що постановою Полтавського апеляційного суду від 03 серпня 2023 року було стягнуто на користь позивача 18 330 грн недоплаченого заробітку.
Таким чином, позивачем доведено факт того, що мало місце порушення законодавства про працю та у нього виникло право на стягнення з відповідача середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні за період з 25.11.2020 по 13.10.2025.
Всього затримка виконання рішення суду та сплати усіх належних при звільненні сум склала 1273 робочих дні.
Середньоденна заробітна плата позивача за один робочий день становить 573,18 грн, що встановлено з матеріалів справи та не заперечується сторонами.
Таким чином, сума середнього заробітку за час не проведення розрахунку при звільненні за період з 25.11.2020 по 13.10.2025 складає 729 658,14 грн.
Встановлений статтею 117 КЗпП України механізм компенсації роботодавцем працівнику середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні не передбачає чітких критеріїв оцінки пропорційності щодо врахування справедливого та розумного балансу між інтересами працівника і роботодавця.
Слід також мати на увазі, що працівник є слабшою, ніж роботодавець стороною у трудових правовідносинах. Водночас у вказаних відносинах і працівник має діяти добросовісно щодо реалізації своїх прав, а інтереси роботодавця також мають бути враховані. Тобто має бути дотриманий розумний баланс між інтересами працівника та роботодавця.
Законодавство України не передбачає обов'язок працівника звернутись до роботодавця з вимогою про виплату йому належних платежів при звільненні. Водночас у трудових правовідносинах працівник має діяти добросовісно, не допускаючи дії, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах.
Якщо відповідальність роботодавця перед колишнім працівником за неналежне виконання обов'язку щодо своєчасного розрахунку при звільненні не обмежена в часі та не залежить від простроченої заборгованості, то за певних обставин обсяг відповідальності може бути нерозумним з огляду на його непропорційність наслідкам правопорушення.
Він може бути несправедливим щодо роботодавця, а також щодо третіх осіб, оскільки майновий тягар відповідних виплат може унеможливити виконання роботодавцем певних зобов'язань, зокрема з виплати заробітної плати іншим працівникам, тобто цей тягар може бути невиправдано обтяжливим чи навіть непосильним. У таких випадках невизнання за судом права на зменшення розміру відповідальності може призводити до явно нерозумних і несправедливих наслідків.
Відшкодування, передбачене статтею 117 КЗпП України, спрямоване на компенсацію працівнику майнових втрат, яких він зазнає внаслідок несвоєчасного здійснення з ним розрахунку з боку роботодавця.
Загальною ознакою цивільно-правової відповідальності є її компенсаторний характер. Заходи цивільно-правової відповідальності спрямовані не на покарання боржника, а на відновлення майнової сфери потерпілого від правопорушення. Відповідно до частини першої статті 9 ЦК України така спрямованість притаманна і заходу відповідальності роботодавця, передбаченому статтею 117 КЗпП України.
З метою захисту інтересів постраждалої сторони законодавець може встановлювати правила, спрямовані на те, щоб така сторона не була позбавлена компенсації своїх майнових втрат. Такі правила мають на меті компенсацію постраждалій стороні за рахунок правопорушника у певному заздалегідь визначеному розмірі (встановленому законом або договором) майнових втрат у спрощеному порівняно зі стягненням збитків порядку. Така спрощеність полягає в тому, що кредитор (постраждала сторона) не повинен доводити розмір його втрат, на відміну від доведення розміру збитків.
Сама лише наявність спору між працівником та роботодавцем з приводу розміру належних до виплати працівникові сум; момент виникнення такого спору, прийняття судом рішення щодо часткового задоволення вимог працівника, істотність розміру недоплаченої суми порівняно із середнім заробітком працівника не впливають на розмір майнових втрат, яких зазнає працівник у зв'язку з простроченням розрахунку. З іншого боку, істотним є період такого прострочення.
Звертаючись з вимогою про стягнення відшкодування, визначеного, виходячи з середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні відповідно до статті 117 КЗпП України, позивач не повинен доводити розмір майнових втрат, яких він зазнав. Тому оцінка таких втрат працівника, пов'язаних із затримкою розрахунку при звільненні, не має на меті встановлення точного їх розміру. Суд має орієнтовно оцінити розмір майнових втрат, яких, як можна було б розумно передбачити, міг зазнати позивач.
З огляду на наведені мотиви про компенсаційний характер заходів відповідальності у цивільному праві необхідно дійти висновку, що, виходячи з принципів розумності, справедливості та пропорційності, суд за певних умов може зменшити розмір відшкодування, передбаченого статтею 117 КЗпП України.
Зменшуючи розмір відшкодування, визначений, виходячи з середнього заробітку за час затримки роботодавцем розрахунку при звільненні відповідно до статті 117 КЗпП України, необхідно враховувати: розмір простроченої заборгованості роботодавця щодо виплати працівнику при звільненні всіх належних сум, передбачених на день звільнення трудовим законодавством, колективним договором, угодою чи трудовим договором; період затримки (прострочення) виплати такої заборгованості, а також те, з чим була пов'язана тривалість такого періоду з моменту порушення права працівника і до моменту його звернення з вимогою про стягнення відповідних сум; ймовірний розмір пов'язаних із затримкою розрахунку при звільненні майнових втрат працівника; інші обставини справи, встановлені судом, зокрема, дії працівника та роботодавця у спірних правовідносинах, співмірність ймовірного розміру пов'язаних із затримкою розрахунку при звільненні майнових втрат працівника та заявлених позивачем до стягнення сум середнього заробітку за несвоєчасний розрахунок при звільненні.
Отже, з урахуванням конкретних обставин справи, які мають юридичне значення, суд може зменшити розмір середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні працівника незалежно від того, чи він задовольняє позовні вимоги про стягнення належних звільненому працівникові сум у повному обсязі чи частково.
Аналогічний правовий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26 червня 2019 року у справі №761/9584/15-ц.
Визначаючи розмір відшкодування, який підлягає стягненню з ПАТ «Джей Ті Інтернешнл Україна» Професійної спілки працівників агропромислового комплексу України на користь ОСОБА_1 , колегія суддів враховує висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені у постанові від 26 червня 2019 року, у справі №761/9584/15-ц (провадження №14-62цс18), зазначені у ній критерії, які слід було б враховувати при визначенні розміру відшкодування, визначеного виходячи із середнього заробітку за час затримки роботодавцем розрахунку при звільненні відповідно до ст.117 КЗпП України та приходить до висновку про наявність підстав для часткового задоволення позовних вимог та стягнення середнього заробітку за несвоєчасний розрахунок при звільненні в подвійному розмірі заборгованості з невиплати належної заробітної плати відповідача перед позивачем в сумі 36 660,00грн., враховуючи, також, обставину отримання позивачем суми в розмірі 18 330 грн, яка підлягала вирахуванню відповідачем з 94000 грн. середньомісячного заробітку за час вимушеного прогулу, стягнених за попереднім судовим рішенням на користь ОСОБА_5 , але помилково не була вирахувана роботодавцем у вигляді податкового платежу.
За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а рішення суду в частині вирішення позовних вимог щодо стягнення середнього заробітку за несвоєчасний розрахунок, на підставі п.1, п.4 ч. 1 ст. 376 ЦПК України, скасуванню, з ухваленням нового рішення про часткове задоволення позовних вимог ОСОБА_1 до ПАТ «Джей Ті Інтернешнл Україна» Професійної спілки працівників агропромислового комплексу України про стягнення середнього заробітку за несвоєчасний розрахунок при звільненні в сумі 36 660,00 грн.
Відповідно до ч.13 ст.141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
Відповідно до ст.141 ЦПК України, якщо суд апеляційної інстанції змінює рішення або ухвалює нове, суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
Судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Таким чином, з відповідача ПАТ «Джей Ті Інтернешнл Україна» Професійної спілки працівників агропромислового комплексу України на користь позивача ОСОБА_1 підлягає стягненню судовий збір, сплачений за подання позовної заяви, апеляційної та касаційної скарг , пропорційно до задоволених вимог.
Згідно зі статтею 133 ЦПК України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.
Відповідно до частин першої та другої статті 137 ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
На підтвердження витрат на правничу допомогу суду надано :
- договір про надання правової допомоги № 159 від 27.11.2020 на представництво адвокатом Олійник Л.М. інтересів позивача щодо поновлення на роботі, стягнення невиплаченої заробітної плати та середнього заробітку, пунктом 4.1 якого передбачено винагороду адвоката у фіксованій формі у сумі 38000 грн, а п. 4.1 визначено, що обсяг виконаної роботи фіксується в акті приймання-передачі наданих послуг та оплачується в день підписання такого акту ; також, у договорі зазначено, що кінцевим результатом надання послуг за даним договором є винесення рішення судом першої інстанції;
- акт приймання-передачі наданих правничих послуг № 159 від 25.07.2022 на суму 38000 грн;
- платіжне доручення від 25.07.2022 про оплату 38000 грн згідно із вказаним актом;
Положеннями ст.59 Конституції України закріплено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав. При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності, а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставіст.41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод1950 року.Так у справі «Схід/Захід Альянс Лімітед» проти України» (заява №19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (п.268). У рішенні ЄСПЛ від 28.11.2002 «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Враховуючи об'єм задовлених позовних вимог, апеляційний суд вважає, що слід стягнути із відповідача на користь позивача 17 817 грн витрат на правничу допомогу, з яких : витрати на правничу допомогу адвоката за розгляд справи в Крюківському районому суді м. Кременчука - 6 909 грн , за розгляд справи в Полтавському апеляційному суді - 5454 грн , за розгляд справи в Верховному суді 5454 грн.
Керуючись ст. ст.367,374,376,382,383,384 ЦПК України,
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити частково .
Рішення Крюківського районного суду міста Кременчука від 21 липня 2022 року в оскаржуваній частині - скасувати.
Стягнути з Первинної профспілкової організації ПАТ «Джей Ті Інтернешнл Україна» Професійної спілки працівників агропромислового комплексу України на користь ОСОБА_1 36 660 грн середнього заробітку за несвоєчасний розрахунок.
Стягнути з Первинної профспілкової організації ПАТ «Джей Ті Інтернешнл Україна» Професійної спілки працівників агропромислового комплексу України на користь ОСОБА_1 пропорційно до суми задоволених позовних вимог суму витрат, пов'язані зі сплатою судового збору за розгляд позову у суді першої інстанції - 840 грн 80 коп., за розгляд апеляційної скарги в апеляційному суді - 1261 грн 20 коп грн. та за розгляд касаційної скарги -3 363 грн 20 коп.
Стягнути з Первинної профспілкової організації ПАТ «Джей Ті Інтернешнл Україна» Професійної спілки працівників агропромислового комплексу України на користь ОСОБА_1 витрати на правничу допомогу адвоката за розгляд справи в Крюківському районому суді м. Кременчука - 6 909 грн , за розгляд справи в Полтавському апеляційному суді - 5454 грн , за розгляд справи в Верховному суді 5454 грн , всього 17 817 грн.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, касаційна скарга на неї подається безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту судового рішення.
Головуючий суддя : В.М. Триголов
Судді: А.І. Дорош
О.О.Панченко