Справа № 543/128/24 Номер провадження 22-ц/814/2997/25Головуючий у 1-й інстанції Смілянський Є.А. Доповідач ап. інст. Панченко О. О.
23 жовтня 2025 року м. Полтава
Полтавський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
Головуючого судді Панченка О.О.
суддів Одринської Т.В., Пікуля В.П.
при секретарі Філоненко О.В.
за участю прокурора Коваля Є.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Полтаві у залі суду цивільну справу за апеляційною скаргою керівника Лубенської окружної прокуратури Полтавської області - Кінаша Івана Павловича в інтересах держави в особі: Державної інспекції архітектури та містобудування України, Оржицької селищної ради на рішення Оржицького районного суду Полтавської області від 25 квітня 2024 року ухвалене у складі судді Смілянського Є.А., повний текст судового рішення виготовлено - дати не вказано
у справі за позовом ОСОБА_1 до Оржицької селищної ради про визнання права власності на нерухоме майно,-
Зміст позовних вимог
У лютому 2024 року адвокат Симоненко Т.В. в інтересах ОСОБА_1 звернувся до Оржицького районного суду Полтавської області з позовом до Оржицької селищної ради про визнання права власності на нерухоме майно.
Позовні вимоги обґрунтовував тим, що ОСОБА_1 є власником нежитлової будівлі виробничого будинку з господарськими ( допоміжними ) будівлями та спорудами по АДРЕСА_1 , що підтверджується свідоцтвом про право власності на нерухоме майно від 06.02.2014 року серії НОМЕР_1 видане виконавчим комітетом Оржицької селищної ради.
Належні йому приміщення розташовані на земельній ділянці з кадастровим номером 5323655100:30:041:0026 площею 0, 1654 га з цільовим призначенням «Землі житлової та громадської забудови 03.07 Для будівництва та обслуговування будівель торгівлі», що підтверджується витягом з Державного земельного кадастру про земельну ділянку від 27.01.2024 року № НВ-9914254892024.
В ході експлуатації виробничого будинку систематично здійснювалася його реконструкція, перепланування та розширення наявних в ньому приміщень.
Сертифікованим експертом ОСОБА_2 проведено технічне обстеження приміщень за результатом якого був сформований відповідний звіт та внесено необхідну інформацію до реєстру будівельної діяльності, що підтверджується витягом з даного реєстру від 25.12.2023 року № 05-12/23, а також виготовлено новий технічний паспорт на будівлю.
Згідно висновку експерта з оцінки майна ФОП ОСОБА_3 від 12.01.2024 року № 1201-01-0р ринкова вартість нежитлової будівлі виробничого будинку з господарськими ( допоміжними ) будівлями та спорудами по АДРЕСА_1 складає 494 000 грн.
29.01.2024 року подано декларацію про готовність до експлуатації об'єкта з незначними наслідками (СС1) до Державної інспекції архітектури та містобудування України на що остання надала відмову у внесенні відомостей про готовність до експлуатації реконструйованих та добудованих ним приміщень до реєстру будівельної діяльності, що в подальшому могло б надати ОСОБА_1 змогу зареєструвати за собою право власності на завершені та введені в експлуатацію об'єкти будівництва.
Вказана будівля є завершеним об'єктом нерухомого майна, який використовується за цільовим призначенням, його технічні характеристики відповідають технічним вимогам та стандартам, встановленим для нежитлових приміщень, що підтверджується відповідним звітом про технічне обстеження будівлі та технічним паспортом
Права третіх осіб при здійсненні реконструкції не порушені. Проведена ним реконструкція нежитлової будівлі виробничого будинку з господарськими (допоміжними) будівлями та спорудами не суперечить правилам забудови населеного пункту.
Просив визнати за ОСОБА_1 право власності на нежитлову будівлю виробничий будинок з господарськими ( допоміжними ) будівлями та спорудами по АДРЕСА_1 .
В подальшому збільшив розмір позовних вимог мотивуючи тим, що було отримано інформацію з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 28.02.2024 року № 367351430 згідно якої за ОСОБА_1 зареєстроване право власності на будівлю кондитерського цеху А1 площею 388, 1 кв.м. Разом з тим належна ОСОБА_1 будівля була заставлена при укладанні двох договорів іпотеки з АКБ «Укрсоцбанк» від 26.08.2008 року № 725/095 номер запису про іпотеку 4577410 та від 21.04.2004 року № 725/018 номер запису про іпотеку 4577427. Заборона на вчинення реєстраційних дій з майном позивача накладена записом про обтяження від 26.08.2008 року № 4577410 державним реєстратором Реєстраційної служби Оржицького районного управління юстиції Полтавської області.
Враховуючи, що «Укрсоцбанк» на даний час ліквідований, що підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру фізичних та юридичних осіб підприємців, у нього відсутня можливість зняти наявні щодо його майна обтяження у досудовому порядку.
Просив вилучити з Державного реєстру іпотек запис про обтяження об'єкту нерухомості.
Короткий зміст рішення суду першої та апеляційної інстанції
Рішенням Оржицького районного суду Полтавської області від 25 квітня 2024 рокупозов ОСОБА_1 до Оржицької селищної ради про визнання права власності на нерухоме майнозадоволено.
Визнано за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , право приватної власності на виробничий будинок з господарськими (допоміжними) будівлями та спорудами загальною площею 431, 7 кв.м. за адресою: АДРЕСА_1 , що складається з Нежитлового приміщення виробничого призначення А1; Прибудови а; Прибудови а1; Навісу а2; Навісу Б; Сараю В; сараю Г; Воріт № 1; Огорожі № 2; Огорожі № 3; Огорожі № 4; Вимощення І.
Вилучено з Державного реєстру іпотек запис про обтяження ( іпотеку ) щодо виробничого будинку з господарськими (допоміжними) будівлями та спорудами, який розташований за адресою: АДРЕСА_1 , має загальну площу 431, 7 кв.м., реєстраційний номер обтяження (запису про іпотеку) 4577410 (відомості про реєстрацію обтяження до перенесення: Державний реєстр іпотек, реєстраційний номер іпотеки 4577445), зареєстрований 26.08.2008 року на підставі іпотечного договору № 725/095, який укладено між ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ПОФ АКБ «Укрсоцбанк» 26.08.2008 року.
Вилучено з Державного реєстру іпотек запис про обтяження (іпотеку) щодо виробничого будинку з господарськими (допоміжними) будівлями та спорудами, який розташований за адресою: АДРЕСА_1 , має загальну площу 431, 7 кв.м., реєстраційний номер обтяження (запису про іпотеку) 4577410 (відомості про реєстрацію обтяження до перенесення: Державний реєстр іпотек, реєстраційний номер іпотеки 4577445 ), зареєстрований 26.08.2008 року на підставі іпотечного договору № 725/018, який укладено між ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та АКБ «Укрсоцбанк» 26.07.2004 року.
Судові витрати віднесено за рахунок позивача.
Короткий зміст вимог та доводів апеляційної скарги
З вказаним рішенням суду першої інстанції не погодився керівник Лубенської окружної прокуратури Полтавської області - Кінаш І.П. в інтересах держави в особі: Державної інспекції архітектури та містобудування України, Оржицької селищної ради та подав на нього апеляційну скаргу в якій прохає рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нове рішення, яким рішення Оржицького районного суду Полтавської області від 25 квітня 2024 року скасувати та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову. Стягнути на користь Полтавської обласної прокуратури судові витрати - судовий збір за подачу апеляційної скарги в розмірі 9226,80 грн.
Посилається на те, що судом не повністю з?ясовані обставини справи, не надано належної оцінки доказам, які містяться в матеріалах справи, а висновки суду не відповідають дійсним обставинам справи.
Зокрема вказує, що суд першої інстанції визнавши за позивачем право власності на самочинно реконструйований об'єкт нерухомого майна за адресою: АДРЕСА_1 , що складається з Нежитлового приміщення виробничого призначення А1; Прибудови а; Прибудови а1; Навісу а2; Навісу Б; Сараю В; сараю Г; Воріт № 1; Огорожі № 2; Огорожі № 3; Огорожі № 4; Вимощення І. загальною площею 431, 7 кв.м. перебрав на себе дискреційні повноваження відповідних органів, за відсутності належних доказів про можливість його надійної та безпечної експлуатації, за відсутності порушеного права ОСОБА_1 ..
Зокрема, вказує, що Інспекція на час виникнення спірних відносин була органом, уповноваженим державою на здійсненна контролю за додержанням вимог законодавства у сфері будівництва, містобудування та архітектури. Зазначає, що в матеріалах справи містяться дані про подачу позивачем 29.01.2024 декларації про готовність до експлуатації об'єкта з незначними наслідками (СС1) до Державної інспекції архітектури та містобудування України на що остання надала відмову у внесенні відомостей про готовність до експлуатації реконструйованих та добудованих ним приміщень до реєстру будівельної діяльності, що в подальшому могло б надати йому змогу зареєструвати за собою право власності на завершені та введені в експлуатацію об'єкти будівництва.
Отже, судом вирішено питання які відносяться до виключної компетенції органу державного архітектурно-будівельного контролю. У зв'язку з припиненням ДАБІ розпочала діяльність Державна інспекція архітектури та містобудування України (далі - ДІАМ України), яка є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується та координується Кабінетом Міністрів України через Міністра розвитку громад і територій. На цей час питання здійснення будівництва нерухомого майна та введення його в експлуатацію відноситься до виключної компетенції органів ДІАМ України.
Проте вказаний орган до участі у справі не залучено судом першої інстанції, а рішення суду порушує його права та інтереси.
Зазначає, що Оржицьким районним судом Полтавської області не залучено у якості відповідача іпотеко держателя - АТ «Укрсоцбанк». Позивачем не надано до суду доказів звернення до АТ «Укрсоцбанк», нотаріуса та державного реєстратора для врегулювання відносин у позасудовому порядку. У справі відсутні докази щодо наявності спору з даного питання
Також апелянт вважає, що Оржицька селищна рада не порушувала жодним чином права ОСОБА_1 , тому є неналежним відповідачем.
Обґрунтовуючи підстави представництва інтересів держави в особі Державної інспекції архітектури та містобудування України в суді, прокурор вказав на те, що предмет позову та постановлене судове рішення стосується встановлених державою правил поведінки у сфері містобудування, а звернення прокурора з апеляційною скаргою у цій справі спрямоване на задоволення порушеного рішенням суду значимого питання дотримання законності у сфері містобудування, правомірності набуття права власності на такі об'єкти нерухомого майна фізичними і юридичними особами.
Від представника заявника адвоката Бабій А.А. до Полтавського апеляційного суду надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому остання просила апеляційну скаргу залишити без задоволення, а судове рішення без змін.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що порушено та не визнано державою право власності ОСОБА_1 на вищевказане майно.
Колегія суддів з таким висновком місцевого суду погодитися не може з наступних підстав.
Відповідно до частини 1 статті 367 Цивільного процесуального кодексу України (далі ЦПК України) суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Колегія суддів, заслухавши прокурора Коваля Є.О., дослідивши матеріали справи та перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, приходить до наступного висновку.
Встановлені обставини справи
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, що ОСОБА_1 є власником нежитлової будівлі виробничого будинку з господарськими (допоміжними) будівлями та спорудами по АДРЕСА_1 , що підтверджується свідоцтвом про право власності на нерухоме майно від 06.02.2014 року серії НОМЕР_2 видане виконавчим комітетом Оржицької селищної ради.
Належні ОСОБА_1 приміщення розташовані на належній йому земельній ділянці з кадастровим номером 5323655100:30:041:0026 площею 0, 1654 га з цільовим призначенням «Землі житлової та громадської забудови 03.07 Для будівництва та обслуговування будівель торгівлі», що підтверджується витягом з Державного земельного кадастру про земельну ділянку від 27.01.2024 року № НВ-9914254892024.
Під час експлуатації виробничого будинку ОСОБА_1 систематично здійснював його реконструкцію, проводив перепланування та розширення наявних в ньому приміщень, що підтверджується витягом з реєстру будівельної діяльності та звітом про проведення технічного обстеження.
На замовлення ОСОБА_1 сертифікованим експертом Коршуном С.А. проведено технічне обстеження приміщень за результатом якого був сформований відповідний звіт та внесено необхідну інформацію до реєстру будівельної діяльності, що підтверджується витягом з даного реєстру від 25.12.2023 року № 05-12/23, а також виготовлено технічний паспорт на будівлю.
Згідно висновку експерта з оцінки майна ФОП ОСОБА_3 від 12.01.2024 року № 1201-01-0р ринкова вартість нежитлової будівлі виробничого будинку з господарськими ( допоміжними ) будівлями та спорудами по АДРЕСА_1 складає 494 000 грн.
29.01.2024 року ОСОБА_1 подано декларацію про готовність до експлуатації об'єкта з незначними наслідками (СС1) до Державної інспекції архітектури та містобудування України на що остання надала відмову у внесенні відомостей про готовність до експлуатації реконструйованих та добудованих ним приміщень до реєстру будівельної діяльності, що в подальшому могло б надати йому змогу зареєструвати за собою право власності на завершені та введені в експлуатацію об'єкти будівництва.
Згідно інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 28.02.2024 року № 367351430 за ОСОБА_1 зареєстроване право власності на будівлю кондитерського цеху А1 площею 388, 1 кв.м. Разом з тим належна ОСОБА_1 будівля була заставлена при укладанні двох договорів іпотеки з АКБ «Укрсоцбанк» від 26.08.2008 року № 725/095 номер запису про іпотеку 4577410 та від 21.04.2004 року № 725/018 номер запису про іпотеку 4577427. Заборона на вчинення реєстраційних дій з майном позивача накладена записом про обтяження від 26.08.2008 року № 4577410 державним реєстратором Реєстраційної служби Оржицького районного управління юстиції Полтавської області, що підтверджується інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 28.02.2024 року № 367351430.
Застосування норм права, що регулюють спірні правовідносини
Згідно з частиною 1 статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Відповідно до частини 1 статті 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом (стаття 328 ЦК України).
Згідно із частиною 1 статті 376 ЦК України самочинне будівництво визначається через сукупність ознак, що виступають умовами або підставами, за наявності яких об'єкт нерухомості вважається самочинним, а саме, якщо: 1) він збудований або будується на земельній ділянці, що не була відведена в установленому порядку для цієї мети; 2) об'єкт нерухомості збудовано без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи чи належно затвердженого проекту, 3) об'єкт нерухомості збудований з істотними порушеннями будівельних норм і правил.
Наявність хоча б однієї із трьох зазначених у частині 1 статті 376 ЦК України ознак свідчить про те, що об'єкт нерухомості є самочинним.
Відповідно до статті 8 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» планування та забудова земельних ділянок здійснюється їх власниками чи користувачами в установленому законодавством порядку.
Держава гарантує, що при здійсненні містобудівної діяльності повинні бути забезпечені: розробка містобудівної документації, проєктів конкретних об'єктів згідно з вихідними даними на проектування, з дотриманням норм і правил; розміщення і будівництво об'єктів відповідно до затверджених у встановленому порядку містобудівної документації та проектів цих об'єктів; раціональне використання земель та територій для містобудівних потреб, підвищення ефективності забудови та іншого використання земельних ділянок; охорона культурної спадщини, збереження традиційного характеру середовища населених пунктів; урахування державних та громадських інтересів при плануванні та забудові територій; урахування законних інтересів та вимог власників або користувачів земельних ділянок та будівель, що оточують місце будівництва; інформування через медіа громадян про плани перспективного розвитку територій і населених пунктів, розміщення важливих містобудівних об'єктів; участь громадян, об'єднань громадян в обговоренні містобудівної документації, проектів окремих об'єктів і внесення відповідних пропозицій до державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій; захист прав громадян та громадських організацій згідно із законодавством (стаття 5 Закону України «Про основи містобудування»).
Відповідно до статті 9 Закону України «Про архітектурну діяльність» будівництво (нове будівництво, реставрація, капітальний ремонт) об'єкта архітектури здійснюється відповідно до затвердженої проектної документації, державних стандартів, норм і правил у порядку визначеному Законом України «Про регулювання містобудівної діяльності».
При вирішенні спору про визнання права власності на самочинно збудоване нерухоме майно суд має виходити з того, що право на виконання будівельних робіт виникає у забудовника лише за наявності документів, які надають право виконувати будівельні роботи та передбачені статтями 26, 29-31 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», а також у передбачених законом випадках отримання дозволу на виконання будівельних робіт (статті 34, 37 цього Закону).
Прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів належить до одного з етапів проектування та будівництва об'єктів, що здійснюється власниками або користувачами земельних ділянок (пункт 5 частини п'ятої стаття 26 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності»).
Частиною 2 статті 36 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» встановлено заборону на виконання будівельних робіт без подання повідомлення про початок виконання будівельних робіт.
Частиною 8 статті 39 Закону України «Про регулювання містобудівельної діяльності» передбачено, що експлуатація закінчених будівництвом об'єктів, не прийнятих в експлуатацію, забороняється.
Державній реєстрації підлягає право власності тільки на ті об'єкти нерухомого майна, будівництво яких закінчено та які прийняті в експлуатацію у встановленому порядку. Визнання права власності на об'єкт незавершеного будівництва, не прийнятого в експлуатацію, та за відсутності відомостей про його відповідність вимогам державних будівельних норм, в судовому порядку нормами ЦК України чи іншими нормативними актами не передбачено.
Подібні правові висновки викладені у постановах Верховного Суду України від 27 травня 2015 року у справі № 6-159 цс 15 та від 02 грудня 2015 року у справі № 6-1328 цс 15, Великої Палати Верховного Суду у постанові від 12 квітня 2023 року у справі № 511/2303/19.
Суд не може підміняти собою органи державної влади, які відповідно до положень закону уповноважені здійснювати реєстрацію права власності на нерухоме майно та введення його до експлуатації.
За вказаних обставин, враховуючи, що спірний об'єкт є самочинно збудованим нерухомим майном, будівництво якого розпочато без затвердженого проекту, за відсутності відомостей про його відповідність вимогам державних будівельних норм, у подальшому позивачем не отримано сертифікату (декларації) про введення його до експлуатації, колегія суддів приходить до висновку про помилковість висновків суду першої інстанції та відсутність підстав для задоволення позову.
Крім того, відповідно до підпунктів 15-2, 15-3 пункту 4 Положення ДІАМ затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23 грудня 2020 року № 1340 «Деякі питання функціонування органів архітектурно-будівельного контролю та нагляду» ДІАМ відповідно до покладених на неї завдань видає дозволи на виконання будівельних робіт, реєструє повідомлення про внесення змін до них, відмовляє у видачі таких дозволів, анулює дозволи на виконання будівельних робіт; приймає в установленому порядку в експлуатацію закінчені будівництвом об'єкти (видає сертифікати про прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об'єкта або відмовляє в їх видачі, реєструє декларації про готовність об'єкта до експлуатації, внесення змін до них, а також повертає такі декларації та скасовує їх реєстрацію).
ДІАМ здійснює свої повноваження безпосередньо та через утворені в установленому порядку територіальні органи (пункт 7 Положення про ДІАМ).
Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 15 вересня 2021 року № 960 «Питання Державної інспекції архітектури та містобудування», яка набрала чинності 15 вересня 2021 року, Кабінет Міністрів України вирішив погодитися з пропозицією Міністерства розвитку громад та територій про можливість здійснення ДІАМ повноважень і виконання функцій з питань державного архітектурно-будівельного контролю та нагляду.
Тобто до участі у справі у якості відповідача не залучено особу, права та обов'язки якого стосуються позовні вимоги, зокрема ДІАМ, яка уповноважена здійснювати в установленому законодавством порядку державний архітектурно-будівельний контроль та нагляд.
Також з інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна вбачається, що запис про обтяження майна вчинявся Оржицькою державною нотаріальною конторою, зміни до реєстру вносилися державним реєстратором реєстраційної служби Оржицького районного управління юстиції Ярош В.І. та стосувалися нежитлової будівлі кондитерського цеху загальною площею 388,1 кв.м., розташованого за адресою: АДРЕСА_1 .
Частина 1 ст. 593 ЦК України передбачає, що право застави припиняється у разі: припинення зобов'язання, забезпеченого заставою; втрати предмета застави, якщо заставодавець не змінив предмет застави; реалізації предмета застави; набуття заставодержателем права власності на предмет застави . Право застави припиняється також в інших випадках, встановлених законом.
Положеннями ст.. 598 ЦК України передбачено, що зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом. Припинення зобов'язання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених договором або законом.
Статтею 599 ЦК України визначено, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Відповідно до ст.. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Згідно з ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Статтею 28 Закону України «Про заставу» передбачено, що застава припиняється: з припиненням забезпеченого заставою зобов'язання; в разі загибелі засталеного майна; в разі придбання заставодержателем права власності на заставлене майно; в разі примусового продажу заставленого майна; при закінченні терміну дії права, що складає предмет застави; в інших випадках припинення зобов'язань, установлених законом.
Відповідно до положень ч. 1 ст. 17 Закону України «Про іпотеку», іпотека припиняється у разі припинення основного зобов'язання або закінчення строку дії іпотечного договору; реалізації предмета іпотеки відповідно до цього Закону; набуття іпотеко держателем права власності (спеціального майнового права) на предмет іпотеки; визнання іпотечного договору недійсним; знищення (втрата) переданої в іпотеку будівлі (споруди), якщо іпотекодавець не відновив її.
В процедурі зняття заборони первинними є дії щодо завершення початої дії по накладенню заборони (з проставленням відміток у відповідному реєстрі та алфавітній книзі, та проставлення відмітки на правочині), та лише після цього можливе внесення відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно щодо припинення заборони та іпотеки.
Згідно зі ст.. 4 Закону України «Про іпотеку», обтяження нерухомого майна іпотекою підлягає державній реєстрації відповідно до закону. Іпотекодержатель зобов'язаний звернутися до державного реєстратора із заявою про державну реєстрацію припинення іпотеки не пізніше 14 днів з дня повного погашення боргу за основним зобов'язанням, забезпеченим іпотекою.
Нотаріуси та інші державні реєстратори речових прав на нерухоме майно, до яких надійшла заява особи (іпотекодавця або іпотеко держателя) про припинення заборони та/або припинення іншого речового права (іпотеки) перевіряють, чи дійсно було вчинено дію по зняттю заборони відчуження нерухомого майна, на підтвердження чого заявник повинен надати державному реєстратору підтверджуючий документ (примірник правочину з відміткою про зняття заборони чи довідку про зняття заборони), а у разі відсутності підтверджуючих такі дії документів - можлива відмова у державній реєстрації припинення обтяження (заборони) та іншого речового права (іпотеки) в Державному реєстрі речових прав.
Після зняття заборони відчуження нерухомого майна, може бути проведена державна реєстрація припинення обтяження (заборони), а також припинення іншого речового права (іпотеки) - у разі, коли знімається заборона з предмета іпотеки, в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.
Тобто, у процедурі зняття заборони первинними є дії щодо завершення дії з накладення заборони (з проставленням відміток у відповідному реєстрі та алфавітній книзі та проставлення відмітки на правочині) та лише після цього можливе внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно щодо припинення заборони та іпотеки.
Згідно правового висновку, який викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 березня 2019 року у справі № 711/4556/16-ц, провадження № 14-88цс19 (пункти 54,68-70): іпотека має похідний характер від основного зобов'язання і є дійсною до припинення основного зобов'язання або до закінчення строку дії іпотечного договору (частина п'ята статті 3, абзаци другий і сьомий частини першої статті 17 Закону України «Про іпотеку», пункт 1 частини першої і речення друге цієї частини статті 593 ЦК України). Зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом (частина перша ст.. 598 ЦК України).
З огляду на викладене, належним відповідачем за вимогою ОСОБА_1 про вилучення з Державного реєстру іпотек запису про обтяження (іпотеку) є саме АТ «Укрсоцбанк».
За наведених обставин, колегія судів вважає доводи апеляційної скарги є обгрунтованими і такими, що грунтуються на законі, у зв?язку із чим приходить до висновку про наявність підстав для скасування рішення Оржицького районного суду Полтавської області від 25 квітня 2024 року
з ухваленням нового рішення про відмову в задоволенні позову.
Згідно пункту 2 частини 1 статті 374 ЦПК України, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.
Відповідно до пунктів 1, 3, 4 частини 1 статті 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
Враховуючи викладене колегія суддів приходить до висновку, що апеляційну скаргу керівника Лубенської окружної прокуратури Полтавської області - Кінаша Івана Павловича в інтересах держави в особі: Державної інспекції архітектури та містобудування України, Оржицької селищної радислід задовольнити та скасувати рішення Оржицького районного суду Полтавської області від 25 квітня 2024 року.
Ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову ОСОБА_1 до Оржицької селищної ради про визнання права власності на нерухоме майновідмовити.
Щодо судового збору
Крім того, за правилами частини 1 статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Відповідно до частини 13 статті 141 ЦПК України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
Зважаючи на задоволення апеляційної скарги з ОСОБА_1 на користь Полтавської обласної прокуратури підлягає стягненню 9 226,80 грн у відшкодування витрат зі сплати судового збору.
Керуючись статтями 367, 374, 376, 382-384 ЦПК України, суд,
Апеляційну скаргу керівника Лубенської окружної прокуратури Полтавської області - Кінаша Івана Павловича в інтересах держави в особі: Державної інспекції архітектури та містобудування України, Оржицької селищної радизадовольнити.
Рішення Оржицького районного суду Полтавської області від 25 квітня 2024 рокускасувати.
Ухвалити нове рішення.
У задоволенні позову ОСОБА_1 до Оржицької селищної ради про визнання права власності на нерухоме майновідмовити.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Полтавської обласної прокуратури (м. Полтава, вул. 1100-річчя Полтави,7 р/р № UA 118201720343130001000006160, банк ДКСУ м. Київ, код ЄДРПОУ 02910060) - 9 226,80 грн у відшкодування витрат зі сплати судового збору.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена протягом тридцяти днів шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.
Повний текст постанови складено 23 жовтня 2025 року.
Головуючий О.О. Панченко
Судді Т.В. Одринська
В.П. Пікуль