Справа № 543/1022/17 Номер провадження 22-ц/814/3103/25Головуючий у 1-й інстанції Смілянський Є.А. Доповідач ап. інст. Пікуль В. П.
14 жовтня 2025 року м. Полтава
Полтавський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого Пікуля В.П.,
суддів Одринської Т.В., Панченка О.О.,
за участю секретаря судового засідання Філоненко О.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , в інтересах якого діє представник - адвокат Іванова Олена Ігорівна, на ухвалу Оржицького районного суду Полтавської області від 30 травня 2025 року у справі за скаргою ОСОБА_1 на дії державного виконавця -
Короткий зміст скарги
14 квітня 2025 року до Оржицького районного суду Полтавської області через систему «Електронний суд» (документ сформований в системі 11 квітня 2025 року) надійшла від ОСОБА_1 , в інтересах якого діє представник - адвокат Іванова О.І., скарга на дії та рішення державного виконавця, в якій скаржник прохав суд, зокрема: визнати дії старшого державного виконавця Оржицького відділу державної виконавчої служби у Лубенському районі Полтавської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Таран О.О. неправомірними; зобов'язати старшого державного виконавця Оржицького відділу державної виконавчої служби у Лубенському районі Полтавської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Таран О.О. здійснити перерахунок заборгованості по аліментам у виконавчому провадженні №55378654 за період з грудня 2017 року по листопад 2023 року та зарахувати суми сплачених ОСОБА_1 за період з грудня 2017 року по листопад 2023 року на користь ОСОБА_2 грошових коштів в рахунок сплати аліментів в розмірі 220131,02 грн.
В обґрунтування скарги зазначено, що судовим наказом Оржицького районного суду Полтавської області від 09 листопада 2017 року у цивільній справі № 543/1022/17 з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 на утримання неповнолітніх дітей ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , стягнуто аліменти в розмірі 1/3 частини всіх видів заробітку (доходу), але не менше 50 % прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку, починаючи з 31 жовтня 2017 року.
Наказ про стягнення аліментів прийнятий до виконання старшим державним виконавцем Оржицького відділу державної виконавчої служби у Лубенському районі Полтавської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Таран О.О.
ОСОБА_1 21 березня 2025 року ознайомився із розрахунком заборгованості по аліментам та дізнався, що заборгованість станом на 01 березня 2025 року становить 216832,74 грн.
З вказаною заборгованістю скаржник не згоден, оскільки постійно сплачував аліменти стягувачу, перераховуючи грошові кошти безпосередньо на її картковий рахунок в банку, про що свідчать надані державному виконавцю фіскальні чеки.
Короткий зміст ухвали суду першої інстанції
Ухвалою Оржицького районного суду Полтавської області від 30 травня 2025 року у задоволенні скарги ОСОБА_1 на дії старшого державного виконавця Оржицького відділу державної виконавчої служби у Лубенському районі Полтавської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Таран О.О. відмовлено.
Судове рішення місцевого суду мотивовано тим, що виконаний державним виконавцем розрахунок заборгованості по аліментам станом на 01 березня 2025 рік здійснено правильно, оскільки у наданих фіскальних чеках відсутні відомості про призначення платежу.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги
З ухвалою Оржицького районного суду Полтавської області від 30 травня 2025 року не погодився ОСОБА_1 та оскаржив її в апеляційному порядку, подавши до суду апеляційну скаргу, в якій прохав суд оскаржуване судове рішення скасувати та ухвалити нове, яким задовольнити подану ним скаргу на дії державного виконавця у повному обсязі.
Узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу
На думку особи, яка подала апеляційну скаргу, ухвала Оржицького районного суду Полтавської області від 30 травня 2025 року не ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді справи, оскільки: судом неповно з'ясовано обставини, що мають значення для справи; обставини, що мають значення для справи, які суд не визнав встановленими, є доведеними; судом не оцінено належність, допустимість, достовірність кожного доказу та достатність і взаємний зв'язок доказів в їх сукупності, а також судом порушено норми процесуального права і неправильно застосовані норми матеріального права.
Скаржником зауважено, що він регулярно здійснював перерахування коштів на картковий рахунок ОСОБА_2 як сплату аліментів, яка з нього стягується на підставі судового наказу Оржицького районного суду Полтавської області від 09 листопада 2017 року у цивільній справі № 543/1022/17, що перебуває на примусовому виконанні в Оржицькому відділі державної виконавчої служби у Лубенському районі Полтавської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції.
Скаржник постійно контролював відсутність заборгованості та самостійно звертався із заявою про отримання підтвердження такого факту (заяви від 08 квітня 2024 року, від 01 листопада 2024 року, від 14 листопада 2024 року). Так, станом на 02 грудня 2024 року переплата зі сплати аліментів становила 15525,40 грн.
21 березня 2025 року скаржник ознайомився із здійсненим розрахунком заборгованості зі сплати аліментів від 18 березня 2025 року, з якого дізнався про виконання перерахунку за заявою стягувача від 14 березня 2025 року, в якій остання повідомила, що кошти, які сплачувалися на її особистий рахунок мають інше, відмінне від сплати аліментів, призначення, а тому станом на 01 березня 2025 року заборгованість зі сплати аліментів становить 216832,74 грн (з урахуванням наявних у виконавчому провадженні квитанцій (розписок) про сплату аліментів станом на 01 березня 2025 року).
ОСОБА_1 зауважує, що у матеріалах виконавчого провадження знаходяться квитанції про сплату аліментів та державний виконавець до заяви стягувача здійснювала на їх підставі зарахування сплачених аліментних платежів, однак після надходження вище вказаної заяви стягувача та виконання нового розрахунку заборгованості зі сплати аліментів, здійснені платежі без зазначення цільового призначення не були враховані виконавцем, що є, на думку скаржника, неправомірним та порушує його права.
Скаржник зазначає, що державний виконавець зобов'язаний зарахувати здійснені аліментні платежі за фіскальними чеками, які містяться у матеріалах виконавчого провадження, оскільки вони надані заявником виключно на підтвердження здійснення оплати аліментів на утримання дітей на користь стягувача.
Зауважено, що ніяких інших домовленостей та зобов'язань, крім аліментних, ОСОБА_1 перед ОСОБА_2 не має.
Також місцевим судом при вирішенні скарги не було взято до уваги релевантну практику Верховного Суду.
Щодо відзиву на апеляційну скаргу
У відзиві на апеляційну скаргу представник ОСОБА_2 - адвокат Кобрись О.М. прохав у задоволенні апеляційної скарги боржника ОСОБА_1 на ухвалу Оржицького районного суду Полтавської області від 30 травня 2025 року відмовити у повному обсязі.
Представником стягувача зауважено, що скаржником не доведено достатніми та належними доказами ту обставину, що перераховані кошти є аліментами, адже в копіях квитанцій, які містяться в матеріалах виконавчого провадження, в призначенні платежу не вказано «аліменти», можливо лише встановити суму грошових переказів, валюту та дату їх здійснення.
Щодо явки та позиції учасників справи в суді апеляційної інстанції
Представник ОСОБА_1 - адвокат Іванова О.І. під час судового засідання відмовилася від попередньо поданого клопотання щодо витребування матеріалів виконавчого провадження та прохала суд задовольнити апеляційну скаргу по суті спору, а саме щодо визнання дій державного виконавця протиправними та зобов'язання його здійснити перерахунок заборгованості по аліментам.
Представник ОСОБА_2 - адвокат Кобрись О.М. під час судового засідання заперечував проти задоволення апеляційних вимог скаржника, наголошуючи на законності та обґрунтованості судового рішення місцевого суду.
Божник та стягувач у судове засідання не з'явилися, будучи належним чином повідомлені про час, дату та місце розгляду апеляційної скарги.
В.о. начальника Оржицького відділу державної виконавчої служби у Лубенському районі Полтавської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Таран О.О. надіслала до суду апеляційної інстанції заяву, в якій прохала суд розгляд справи здійснювати за їх відсутності; у задоволенні апеляційної скарги ОСОБА_1 відмовити, а ухвалу Оржицького районного суду Полтавської області від 30 травня 2025 року залишити без змін.
Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, вислухавши пояснення представників боржника та стягувача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, приходить до такого висновку.
Встановлені обставини справи
Судом першої інстанції встановлено та підтверджується матеріалами справи, що судовим наказом Оржицького районного суду Полтавської області від 09 листопада 2017 року у цивільній справі № 543/1022/17 з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 на утримання неповнолітніх дітей ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , стягнуто аліменти в розмірі 1/3 частини всіх видів заробітку (доходу), але не менше 50 % прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку, починаючи з 31 жовтня 2017 року.
Судовий наказ про стягнення аліментів прийнятий до виконання старшим державним виконавцем Оржицького відділу державної виконавчої служби у Лубенському районі Полтавської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Таран О.О.
Згідно розрахунку заборгованості зі сплати аліментів станом на 01 березня 2025 року заборгованість становить 216832,74 грн.
Позиція суду апеляційної інстанції
Частиною першою статті 15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
За частиною першою статті 16 ЦК України, частиною першою статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому законом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Суд, здійснюючи правосуддя, захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України.
Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Обов'язком суду при розгляді справи є дотримання вимог щодо всебічності, повноти й об'єктивності з'ясування обставин справи та оцінки доказів.
Усебічність та повнота розгляду передбачає з'ясування усіх юридично значущих обставин та наданих доказів з усіма притаманними їм властивостями, якостями та ознаками, їх зв'язків, відносин і залежностей.
Усебічне, повне та об'єктивне з'ясування обставин справи забезпечує, як наслідок, постановлення законного й обґрунтованого рішення.
Відповідно до статей 12, 81 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень, крім випадків, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до положень частини першої статті 447 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.
Згідно з частиною першою статті 74 Закону України «Про виконавче провадження» рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому законом.
За правилами частин першої, другої статті 449 ЦПК України скаргу може бути подано до суду: а) у десятиденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її права або свободи; б) у триденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її права, у разі оскарження постанови про відкладення провадження виконавчих дій. Пропущений з поважних причин строк для подання скарги може бути поновлено судом.
Частиною п'ятою статті 74 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що рішення та дії виконавця, посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені протягом 10 робочих днів з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав, свобод чи законних інтересів. Рішення виконавця про відкладення проведення виконавчих дій може бути оскаржене протягом трьох робочих днів з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав, свобод чи законних інтересів.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 червня 2019 року у справі № 308/12150/16-ц викладено висновок про те, що право на звернення зі скаргою на дії чи бездіяльність державного виконавця пов'язане з наявністю судового рішення, ухваленого за правилами ЦПК України. Оскарження рішень, дій чи бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби, вчинених на виконання судових рішень, ухвалених у порядку цивільного судочинства, передбачено у ЦПК України, у таких випадках виключається адміністративна юрисдикція.
Перебіг процесуального строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок (стаття 123 ЦПК України).
Згідно з частинами першою, другою 126 ЦПК України право на вчинення процесуальної дії втрачається із закінченням строку, встановленого законом або судом. Документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до частин першої, четвертої статті 124 ЦПК України строк, обчислюваний роками, закінчується у відповідні місяць і число останнього року строку. Перебіг строку, закінчення якого пов'язане з подією, яка повинна неминуче настати, закінчується наступного дня після настання події.
Частиною першою статті 127 ЦПК України визначено, що суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.
У постанові Верховного Суду від 04 листопада 2022 року у справі № 761/38464/20 зазначено, що перебіг десятиденного строку для оскарження рішення, дій чи бездіяльності виконавця починається з наступного дня після настання події, з якою пов'язано його початок, тобто після фактичної або можливої обізнаності особи про порушення її прав і свобод. Аналогічний висновок викладено у постанові Верховного Суду від 12 квітня 2023 року у справі № 209/2838/16.
У постанові від 23 червня 2022 року у справі № 914/2265/20 Верховний Суд вказав, що: «водночас об'єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду в постанові від 04 лютого 2022 року у справі № 925/308/13-г зазначила, що за порівняльного аналізу змісту термінів «дізнався» та «повинен був дізнатися», що містяться у положеннях статті 341 ГПК України, суд доходить висновку про презумпцію обов'язку особи знати про стан своїх прав у виконавчому провадженні; доведення факту, через який сторона не знала про порушення свого права і саме з цієї причини не звернулася за його захистом до суду, недостатньо. У цьому висновку Суд враховує, що процесуальні норми створюються для забезпечення належного відправлення правосуддя і сторони повинні очікувати їх застосування задля забезпечення дотримання принципу юридичної визначеності. Отже, під час визначення початку перебігу строку звернення до суду із скаргою на дії (бездіяльність) суб'єкта, закріпленого у частині першій статті 341 ГПК України, необхідно враховувати поведінку скаржника (чи мав він реальну можливість (повинен був) дізнатися про стверджуване ним порушення його прав, вчинені ним дії, направлені на з'ясування стану виконавчого провадження тощо). У висновку про презумпцію обов'язку особи знати про стан своїх прав у виконавчому провадженні, що є сталою та послідовною судовою практикою, суд звертається до правової позиції Верховного Суду, викладеної, зокрема, в постановах від 14 серпня 2019 року у справі № 910/7221/17, від 12 січня 2021 року у справі № 910/8794/17, від 12 жовтня 2021 року у справі № 918/333/13-г».
Верховний Суд у постанові від 01 листопада 2023 року у справі № 904/3734/20, прийнятій у подібних правовідносинах, вказав, що передумовою для розгляду скарги на дії чи бездіяльність державного, приватного виконавця по суті є встановлення факту подання цієї скарги у строк, передбачений частиною першою статті 341 ГПК України, або наявності відповідного клопотання та обставин для поновлення такого строку, якщо його було пропущено з поважних причин. Адже під час оскарження рішень, дій або бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця, на виконанні яких перебуває виконавчий документ господарського суду, слід дотримуватися відповідних положень ГПК України, вміщених у розділі VI «Судовий контроль за виконанням судових рішень». Відсутність в оскаржуваних судових рішеннях достеменного встановлення істотних обставин щодо початку та закінчення перебігу процесуального строку для звернення із скаргою до суду, факту дотримання стягувачем цього строку, може свідчити про передчасність висновків судів прийняття до розгляду скарги та не можуть зумовити обов'язок суду щодо розгляду скарги по суті в порядку статті 343 ГПК України, оскільки нормами ГПК України імперативно визначено, що пропущений процесуальний строк, встановлений законом, може бути поновлено за відповідних обставин судом виключно за клопотанням особи, що подає скаргу. Протилежні дії суду порушуватимуть права інших учасників спору (зокрема виконавця, дії якого оскаржуються) та загальні засади господарського судочинства, а саме його диспозитивності, рівності перед законом і судом та змагальності сторін.
У пункті 16 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 07 лютого 2014 року № 6 «Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби під час виконання судових рішень у цивільних справах» судам роз'яснено, що передбачений законом строк звернення до суду є процесуальним, може бути поновленим за наявності поважних для цього причин за заявою заявника, яка подається одночасно зі скаргою або викладається в скарзі у вигляді клопотання. При вирішенні питання про поновлення строку на подання скарги на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби суд має виходити з того, що у відповідному законодавстві не міститься перелік таких поважних причин, їх з'ясовують у кожному конкретному випадку залежно від обставин справи. Якщо скаргу подано з пропуском строку, встановленого законом, та відсутнє клопотання про його поновлення, така скарга суддею одноособово залишається без розгляду при її прийнятті та повертається заявникові. При цьому заявникові може бути роз'яснено право на повторне звернення до суду на загальних підставах.
У пункті 17 наведеної вище постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ судам роз'яснено, що справи за скаргами на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи посадової особи державної виконавчої служби розглядаються судом за загальними правилами ЦПК України з особливостями, встановленими статтею 386 ЦПК України (2004 року), наразі стаття 450 ЦПК України.
Строк звернення до суду є процесуальним строком, а не позовною давністю, і правовим наслідком пропуску такого строку відповідно до вимог статей 126, 449 ЦПК України, роз'яснень наведеної вище постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ є залишення скарги без розгляду і заборона вирішувати скаргу по суті. Такі висновки викладені також у постановах Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від: 18 листопада 2020 року у справі № 466/948/19, 03 листопада 2021 року у справі № 2608/20647/12, 16 лютого 2022 року у справі № 200/9991/19 та багатьох інших.
Частиною четвертою статті 12 ЦПК України передбачено, що кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Аналізуючи зміст поданої скарги на дії державного виконавця вбачається, що ОСОБА_1 21 березня 2025 року ознайомився із розрахунком заборгованості по аліментам та дізнався, що заборгованість станом на 01 березня 2025 рік становить 216832,74 грн. Скаржником зазначено, що присічний термін подання скарги припадає на 03 квітня 2025 року, а тому строк на подання скарги не пропущено. Крім того, про дату ознайомлення з розрахунком заборгованість про сплату аліментів скаржником зазначено й у поданій апеляційній скарзі.
Вказуючи про обізнаність ОСОБА_1 про виконаний державним виконавцем розрахунок заборгованості зі сплати аліментів, згідно якого наявна заборгованість у розмірі 216832,74 грн, 21 березня 2025 року, останній звернувся до місцевого суду із скаргою щодо неврахування здійснених ним платежів під час формування вказаного розрахунку лише 11 квітня 2025 року, тобто з порушенням строків звернення до суду, встановлених статтею 449 ЦПК України.
Заявник у справі, яка є предметом перегляду, клопотання про поновлення пропущеного строку на оскарження дій старшого державного виконавця не заявляв, що в свою чергу позбавляє можливості суд вирішити дане питання за власною ініціативою.
Відтак, суд першої інстанції, розглянувши подану ОСОБА_1 скаргу на дії державного виконавця, не виконав першочергові дії - не встановив чи подано скаргу з дотриманням строків встановлених статтею 449 ЦПК України, у зв'язку з чим ухвалив судове рішення з порушенням норм процесуального права.
Колегія суддів зауважує, що під час апеляційного перегляду ухвали місцевого суду, суд апеляційної інстанції не надає оцінки доводам заявника з огляду на констатування пропуску заявником десятиденного строку, визначеного ЦПК України, на звернення до суду із скаргою, що є підставою для залишення такої скарги без розгляду.
Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги
Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права (частина четверта статті 367 ЦПК України).
Відповідно до пункту 4 частини першої статті 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
Ураховуючи викладене, ухвала Оржицького районного суду Полтавської області від 30 травня 2025 року підлягає скасуванню з підстав, передбачених пунктом 4 частини першої статті 376 ЦПК України, із залишенням скарги ОСОБА_1 на дії державного виконавця без розгляду.
Керуючись статтями 367, 374, 376, 382, 449 ЦПК України, суд -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якого діє представник - адвокат Іванова Олена Ігорівна - задовольнити частково.
Ухвалу Оржицького районного суду Полтавської області від 30 травня 2025 року - скасувати.
Скаргу ОСОБА_1 на дії державного виконавця - залишити без розгляду.
Постанова набирає законної сили з дня прийняття та може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду шляхом подачі касаційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повний текст постанови складено 20 жовтня 2025 року.
Головуючий В.П. Пікуль
Судді Т.В. Одринська
О.О. Панченко